Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
(Анти)Фашистська істерика в Криму та дельфіни (л)
#1
http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/039224/

Нарешті закінчилися травневі вихідні. Чим вони запам'яталися мешканцям Криму? Очевидною та, здавалося б, мало вмотивованою істерикою місцевої "регіональної" влади. Чому саме істерикою? Бо ще ніколи кримська влада не застосовувала усі свої адміністративні ресурси задля того, аби продемонструвати власну "потугу" та нібито "необмежений контроль" над місцевим населенням.

Отож, 1 та 9 травня в Сімферополі на вулицю було виведено, за різними оцінками, від 20 до 30 тисяч людей. Слава Богу, місцеві "вожді" не чіпали людей у Великдень. Та на цьому вони не заспокоїлися і вкотре підтвердили, що саме кримська влада була в авангарді новітнього (анти)фашистського "двіженія". Для демонстрації свого (анти)фашизму вони вже в робочій день (16 травня) знову вивели на вулиці Сімферополя приблизно 20 тисяч бюджетників. В чому справа, звідки така майже істерична активність? Наведемо кілька цифр щодо підтримки Партії регіонів та її очільника Віктора Януковича в Криму: 2004 рік, вибори Президента України, 1 тур – 712437 (69,17%); 2006 рік, вибори до Верховної Ради України – 585209 (58.01%); 2007 рік, вибори до Верховної Ради України – 536569 (60.98%); 2010 рік, вибори Президента України, 1 тур – 600331 (61,13%); 2012 рік, вибори до Верховної Ради України – 384052 (52.34%).

Бачимо, що після 2004 р., коли рівень протистояння у суспільстві було доведено до межі громадянського конфлікту та силового протистояння на вулицях, рівень підтримки Партії регіонів у Криму невпинно зменшувався. Причому до 2010 року, коли Партія регіонів в Україні ще не мала повної влади (зауважимо, що в Криму вона при владі була завжди, навіть під час президентства В. Ющенка) це зменшення було менш помітнішим та напрочуд повільним.

І раптом 2012-го після двох років панування Януковича, за якого з таким ентузіазмом проголосували кримці 2010 року, "регіонали" отримала від виборців несподіваний та очевидний ляпас – кількість тих, хто проголосував за них, зменшилася порівняно з 2004 роком майже вдвічі, а порівняно з 2010 роком – майже на 40 відсотків.

Попри намагання робити вигляд, що все гаразд, бо Крим був 2012 року одним із трьох регіонів України, де за Партію регіонів проголосувало більше половини виборців, кримські владці відчувають, що ґрунт з-під їхніх ніг вислизає. Тому вони нічого кращого не придумали, як спробувати повторити ситуацію 2004 року, коли істерика суспільного протистояння була доведена до граничної межі. Але як це зробити, коли вся повнота влади, як у Криму, так і у всій державі належить саме Партії регіонів й усі про це знають? Як? Час йде, а "покращення" вже дійшло до межі, коли далі нікуди. А через два роки – вибори Президента та місцеві вибори.

Очевидно, що керівництво Партії регіонів і Києві, і в Криму – у розпачі. Бо хоча видимих проявів незадоволення владою нібито й не так багато ("всьо мол чіт, ібо благодєнствуєт"), але ж влада "печінками" відчуває, як її "любить" народ навіть у Криму, де панування "регіоналів" останні десять років було абсолютним.

Що робити? Продовжувати перекладати власну неспроможність на "папєрєдніків" через три роки тотального панування зовсім уже нелогічно, ба навіть це виглядатиме смішно. І ось, як вихід із ситуації, якійсь "світлій" голові на думку спала "геніальна" ідея: УКРАЇНІ ЗАГРОЖУЄ ФАШИЗМ!!! Особливо він дошкуляє кримській владі, як у Сімферополі, так і в глухій провінції, наприклад у Джанкої.

І, як кажуть у певних колах – "панєслась". У Верховній раді Криму створюють так званий "(анти)фашистській комітет" на чолі з головою цієї ради В. Константіновим, до якого, правда, увійшло менше половини кримських депутатів, але то вже несуттєво. Задля того, аби показати, що кримці, й перш за все сімферопольці, також "залякані фашизмом", як і керівництво "регіоналів", вони залучили навіть школи та дитячі садки. 1 травня колективи дитячих садочків вийшли під гаслами "Нєт фашизму!", а на 9 травня начальник управління освіти Сімферополя Т.Сухіна навіть видала відповідний наказ, яким зобов'язала школи вивести дітей згідно зі схемою, яка додавалася до наказу. Але найцікавіше відбулося 16 травня. Якщо дивитися на те, що влада влаштувала в цей день, з боку стороннього спостерігача, то це виглядає як 1937 року, коли колективи заводів "раптово" збиралися на "стихійні мітинги", де вимагали розстріляти "фашистських ізвєргов", тобто соратників Лєніна, які разом з ним влаштували "октябрьскій" заколот, й раптом стали "фашистами".

На щастя, історія повторюється двічі – спочатку як трагедія, а згодом як фарс. У нашому випадку – навіть тричі. Бо трагедія була 1937 року, коли той, хто не підтримав "антифашистський" запал колег по роботі, автоматично ставав тим самим "фашистом" з відповідними миттєвими наслідками. Фарсом "антіфашизм" став у брежнєвські часи. А зараз у виконанні "регіональних" діячів це – суцільна комедія… з елементами африканської магії вуду.

Справа в тому, що вистава 16 травня готувалася в цілковитій таємниці. Про те, що так зване "антифашистське" дійство відбудеться саме 16 травня, було повідомлено тільки в одній газеті "Республіка Крим" (це газета Партії регіонів, яку майже ніхто в Криму не читає). Тобто те, що сталося 16 травня, зовні виглядало так: раптом, "стихійно" народ не тільки з Сімферополя, а й з віддалених районів Криму перейнявся загрозою фашизму та приїхав на 17:00 до Сімферополя. Отака дивовижна "самоорганізація"...

На самому "мєропріятіі" панував дух гротеску та кічу. Безліч прапорів Партії регіонів як головної "антифашистської" сили Криму, україномовні синьо-білі гасла "Ми пишаємося перемогою" й, нарешті, гасло "Джанкой без фашистів" виглядали суцільною маячнею. Але все ж таки в Севастополі гасло "Дельфінарій проти фашизму" виглядало вкрай ідіотичним. Одні оратори називали опонентів ПР "так називаємой оппозіцієй", інші взагалі прирівняли опозиціонерів, "бьющіх в оранжевиє барабани", до тих самих "фашистів".

Зауважимо, що жодного представника кримського уряду, навіть прес-служби, не було. Сам Могильов перебував за кордоном, а його підлеглі спостерігали за процесом із вікон будинку кримського уряду. Усім керували добродій Константінов та чиновники з Верховної ради АРК. Абсолютній більшості сімферопольців це "мєропріятіє" завдало великих незручностей, оскільки центр міста було перекрито й увесь транспорт, в тому числі автобуси, їхали хто як міг. Тож сімферопольці в автобусах та автівках дали тому "регіональному" антифашизмові" оцінку, яку тут не можна оприлюднити…

Нарешті, кульмінацією вистави стала та сама магія вуду – спалення ляльки з обличчям Ірини Фаріон. А це вже не смішно. Провід "регіоналів" – це колишні комуністи, які не вірять ні в Бога, ні в нечисту силу, хоча й ходять до церкви. Вони мають розуміти, що такі іграшки просто так не минаються. Не дай Бог, звісно ж, але якщо "покращення" триватиме й далі, то не виключено, що народ справді вийде стихійно, але палитиме вже не ляльки, а ляльководів – попри весь їхній (анти)фашизм.

Тож ляльководи, які продовжують знущатися з народу та дратувати його масовими примусовим "виставами", від яких місцевим бюджетникам нікуди подітися, граються з вогнем. Не дай Бог!..

Сергій Савченко,
Кримська організація ВО "Свобода"
Відповісти
#2
Чи є факт залучення дельфінів до боротьби з фашизмом знущанням над природою, чи навпаки - чимось іншим і хорошим?Huh
(21-05-2013, 00:50 )vosvobodakrym писав(ла): http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/039224/

Нарешті закінчилися травневі вихідні. Чим вони запам'яталися мешканцям Криму? Очевидною та, здавалося б, мало вмотивованою істерикою місцевої "регіональної" влади. Чому саме істерикою? Бо ще ніколи кримська влада не застосовувала усі свої адміністративні ресурси задля того, аби продемонструвати власну "потугу" та нібито "необмежений контроль" над місцевим населенням.

Отож, 1 та 9 травня в Сімферополі на вулицю було виведено, за різними оцінками, від 20 до 30 тисяч людей. Слава Богу, місцеві "вожді" не чіпали людей у Великдень. Та на цьому вони не заспокоїлися і вкотре підтвердили, що саме кримська влада була в авангарді новітнього (анти)фашистського "двіженія". Для демонстрації свого (анти)фашизму вони вже в робочій день (16 травня) знову вивели на вулиці Сімферополя приблизно 20 тисяч бюджетників. В чому справа, звідки така майже істерична активність? Наведемо кілька цифр щодо підтримки Партії регіонів та її очільника Віктора Януковича в Криму: 2004 рік, вибори Президента України, 1 тур – 712437 (69,17%); 2006 рік, вибори до Верховної Ради України – 585209 (58.01%); 2007 рік, вибори до Верховної Ради України – 536569 (60.98%); 2010 рік, вибори Президента України, 1 тур – 600331 (61,13%); 2012 рік, вибори до Верховної Ради України – 384052 (52.34%).

Бачимо, що після 2004 р., коли рівень протистояння у суспільстві було доведено до межі громадянського конфлікту та силового протистояння на вулицях, рівень підтримки Партії регіонів у Криму невпинно зменшувався. Причому до 2010 року, коли Партія регіонів в Україні ще не мала повної влади (зауважимо, що в Криму вона при владі була завжди, навіть під час президентства В. Ющенка) це зменшення було менш помітнішим та напрочуд повільним.

І раптом 2012-го після двох років панування Януковича, за якого з таким ентузіазмом проголосували кримці 2010 року, "регіонали" отримала від виборців несподіваний та очевидний ляпас – кількість тих, хто проголосував за них, зменшилася порівняно з 2004 роком майже вдвічі, а порівняно з 2010 роком – майже на 40 відсотків.

Попри намагання робити вигляд, що все гаразд, бо Крим був 2012 року одним із трьох регіонів України, де за Партію регіонів проголосувало більше половини виборців, кримські владці відчувають, що ґрунт з-під їхніх ніг вислизає. Тому вони нічого кращого не придумали, як спробувати повторити ситуацію 2004 року, коли істерика суспільного протистояння була доведена до граничної межі. Але як це зробити, коли вся повнота влади, як у Криму, так і у всій державі належить саме Партії регіонів й усі про це знають? Як? Час йде, а "покращення" вже дійшло до межі, коли далі нікуди. А через два роки – вибори Президента та місцеві вибори.

Очевидно, що керівництво Партії регіонів і Києві, і в Криму – у розпачі. Бо хоча видимих проявів незадоволення владою нібито й не так багато ("всьо мол чіт, ібо благодєнствуєт"), але ж влада "печінками" відчуває, як її "любить" народ навіть у Криму, де панування "регіоналів" останні десять років було абсолютним.

Що робити? Продовжувати перекладати власну неспроможність на "папєрєдніків" через три роки тотального панування зовсім уже нелогічно, ба навіть це виглядатиме смішно. І ось, як вихід із ситуації, якійсь "світлій" голові на думку спала "геніальна" ідея: УКРАЇНІ ЗАГРОЖУЄ ФАШИЗМ!!! Особливо він дошкуляє кримській владі, як у Сімферополі, так і в глухій провінції, наприклад у Джанкої.

І, як кажуть у певних колах – "панєслась". У Верховній раді Криму створюють так званий "(анти)фашистській комітет" на чолі з головою цієї ради В. Константіновим, до якого, правда, увійшло менше половини кримських депутатів, але то вже несуттєво. Задля того, аби показати, що кримці, й перш за все сімферопольці, також "залякані фашизмом", як і керівництво "регіоналів", вони залучили навіть школи та дитячі садки. 1 травня колективи дитячих садочків вийшли під гаслами "Нєт фашизму!", а на 9 травня начальник управління освіти Сімферополя Т.Сухіна навіть видала відповідний наказ, яким зобов'язала школи вивести дітей згідно зі схемою, яка додавалася до наказу. Але найцікавіше відбулося 16 травня. Якщо дивитися на те, що влада влаштувала в цей день, з боку стороннього спостерігача, то це виглядає як 1937 року, коли колективи заводів "раптово" збиралися на "стихійні мітинги", де вимагали розстріляти "фашистських ізвєргов", тобто соратників Лєніна, які разом з ним влаштували "октябрьскій" заколот, й раптом стали "фашистами".

На щастя, історія повторюється двічі – спочатку як трагедія, а згодом як фарс. У нашому випадку – навіть тричі. Бо трагедія була 1937 року, коли той, хто не підтримав "антифашистський" запал колег по роботі, автоматично ставав тим самим "фашистом" з відповідними миттєвими наслідками. Фарсом "антіфашизм" став у брежнєвські часи. А зараз у виконанні "регіональних" діячів це – суцільна комедія… з елементами африканської магії вуду.

Справа в тому, що вистава 16 травня готувалася в цілковитій таємниці. Про те, що так зване "антифашистське" дійство відбудеться саме 16 травня, було повідомлено тільки в одній газеті "Республіка Крим" (це газета Партії регіонів, яку майже ніхто в Криму не читає). Тобто те, що сталося 16 травня, зовні виглядало так: раптом, "стихійно" народ не тільки з Сімферополя, а й з віддалених районів Криму перейнявся загрозою фашизму та приїхав на 17:00 до Сімферополя. Отака дивовижна "самоорганізація"...

На самому "мєропріятіі" панував дух гротеску та кічу. Безліч прапорів Партії регіонів як головної "антифашистської" сили Криму, україномовні синьо-білі гасла "Ми пишаємося перемогою" й, нарешті, гасло "Джанкой без фашистів" виглядали суцільною маячнею. Але все ж таки в Севастополі гасло "Дельфінарій проти фашизму" виглядало вкрай ідіотичним. Одні оратори називали опонентів ПР "так називаємой оппозіцієй", інші взагалі прирівняли опозиціонерів, "бьющіх в оранжевиє барабани", до тих самих "фашистів".

Зауважимо, що жодного представника кримського уряду, навіть прес-служби, не було. Сам Могильов перебував за кордоном, а його підлеглі спостерігали за процесом із вікон будинку кримського уряду. Усім керували добродій Константінов та чиновники з Верховної ради АРК. Абсолютній більшості сімферопольців це "мєропріятіє" завдало великих незручностей, оскільки центр міста було перекрито й увесь транспорт, в тому числі автобуси, їхали хто як міг. Тож сімферопольці в автобусах та автівках дали тому "регіональному" антифашизмові" оцінку, яку тут не можна оприлюднити…

Нарешті, кульмінацією вистави стала та сама магія вуду – спалення ляльки з обличчям Ірини Фаріон. А це вже не смішно. Провід "регіоналів" – це колишні комуністи, які не вірять ні в Бога, ні в нечисту силу, хоча й ходять до церкви. Вони мають розуміти, що такі іграшки просто так не минаються. Не дай Бог, звісно ж, але якщо "покращення" триватиме й далі, то не виключено, що народ справді вийде стихійно, але палитиме вже не ляльки, а ляльководів – попри весь їхній (анти)фашизм.

Тож ляльководи, які продовжують знущатися з народу та дратувати його масовими примусовим "виставами", від яких місцевим бюджетникам нікуди подітися, граються з вогнем. Не дай Бог!..

Сергій Савченко,
Кримська організація ВО "Свобода"
Відповісти
#3
http://blogs.korrespondent.net/celebriti...in/a107801
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Великополітична істерика від В. Портнікова Torr 1 269 22-01-2019, 10:12
Ост. повідомлення: Фенікс
Thumbs Up Турчинов - перший анти-Гей України Torr 0 273 12-12-2018, 01:43
Ост. повідомлення: Torr
  Полювання на Відьмака: twit-істерика Д.Трампа (T) McOgon 6 1018 04-11-2017, 17:44
Ост. повідомлення: BROTHER

Перейти до форуму: