Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Багатозадачність - сучасна хвороба мозку
#1
Чому ми частіше не впроваджуємо нові слова та вислови?

Чому спікер, текст, фініш, старт, футбол, сюрприз і так далі, і так далі.
Чому не любуємось в наші художні, творчі, співучі мові котру нам забороняли століттями?!
Відповісти
#2
Пане Грушка, доброго Вам здоровля! Яка Ви від природи обдарована людина! Ми вже колись писали, що коби життя не на чужині, Ви ТУТ могли б бути доктором мовознавства! Ваш погляд і чуття Мови видатні. Лиш чужий світ, чужий туман Вас видать сильно пом'яв-покромсав-пополоскав.
Це точно, що суспільство хворе. Про це вже писано-переписано... Але все'дно нам ніц не лишаєсь, як писати... 
Багатозадачність -- це шизофренізація мізка. Це позбавлення мізку умов спокійно і ясно працювати. Шизофренізатором назвав один розумний чоловік подвійне оголошення язичієм і Мовою на Київському (і не лише) залізничному вокзалі. 
Багатозадачність -- багатовекторність -- це курс корабля одночасно на три бока ("три трембіти на три боки розкидали сум глибокий" --пісня). За століття, а точніше, за останнє з куцим хвостиком тисячоліття Українців відучили розрізняти своє й ЧУЖЕ. Абсолютна анальог'ія з папуасами, які надавали перевагу тому, що яскравіше, блисткіше. Перекіс у сприйнятті недовершеного як для дурнів напучування нашого Батька "і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь"... Не розжував, не розставив енергетичні акценти Учитель, не нагадав про МІРУ... Скіки чужого можна напхати у СВОЮ хату..?
   Ви навели низку запущених нам під ковдру, в підкірку заморських слів, спасибі Вам. От іще, як на наше вухо, "свіжа" пошесть останнього часу: "локація", "локації". Чим курячіший, папуасніший мозочок і душонка якогось журналістеняти, тим важче тобі сховатися від його й їх "шизолокацій".
Але що тут говорити? Он питання державности Мови зрозуміліше, вагоміше, актуальніше, ніж наше з Вами питання спікерів і локацій -- а фулі толку? Хворе, обдовбане, причмелене суспільство не може розв'язати задачку дитсадочка, то де там щось хоч трохи складніше?   
***Кіко слів про 16-й радіодиктант єдности на І Національному радіо... Готував диктант доцент Олександр "Авраменко" (якби він був Овраменко, ми не брали б 'го в лапки). В лапки можна було б узяти, якби було "Александр". У фейзбуці  ми 'го спитали, 1.чому він дав "на дніпровському березі", а не на дніпрівському? Хіба пан доцент не знає, що у безмежному космосі нашої Мови нема присвійного суфікса "-ов"? Адже це матеріял середньої школи. Хіба він не дивиться, приміром, телеканал СТБ, який пише правильно, без помилок дніпрівський, дністрівський, петрівський... 2. 16-го грудня о 16-ій год. у прямому радіоефірі п."Авраменко" двічі чи тричі промовив "через два дефіси", що також є фундаментальною помилкою. Правильно буде: два дефіса, три доцента, чотири кандидата, доктора мовознавства... Це теж матеріял 5-го класа тієї ж середньої школи... Про це достатньо (чи мо' ні?) написано на цьому №1 в Україні мовному форумі.
І, пане Грушка, ми, як і Ви, констатували, що причини вказаних (і не вказаних!) помилок лежать радше у медичній, а не мовознавчій площині нашого світоглядно дезорієнтованого, інтелектуально проблемного суспільства і що нам би дуже хотілося почути з цього приводу "фахову" думку п."Авраменка".
Глупці з брудною водою виплеснули дитя: демонтуючи СРСР -- демонтували соціалізм, курви! Так сказали б і Бандера, й Че Гевара...
Відповісти
#3
(20-12-2016, 01:11 )Лkuzm_vol писав(ла): Пане Грушка, доброго Вам здоровля! Яка Ви від природи обдарована людина! Ми вже колись писали, що коби життя не на чужині, Ви ТУТ могли б бути доктором мовознавства! Ваш погляд і чуття Мови видатні. Лиш чужий світ, чужий туман Вас видать сильно пом'яв-покромсав-пополоскав.
Це точно, що суспільство хворе. Про це вже писано-переписано... Але все'дно нам ніц не лишаєсь, як писати... 
Багатозадачність -- це шизофренізація мізка. Це позбавлення мізку умов спокійно і ясно працювати. Шизофренізатором назвав один розумний чоловік подвійне оголошення язичієм і Мовою на Київському (і не лише) залізничному вокзалі. 
Багатозадачність -- багатовекторність -- це курс корабля одночасно на три бока ("три трембіти на три боки розкидали сум глибокий" --пісня). За століття, а точніше, за останнє з куцим хвостиком тисячоліття Українців відучили розрізняти своє й ЧУЖЕ. Абсолютна анальог'ія з папуасами, які надавали перевагу тому, що яскравіше, блисткіше. Перекіс у сприйнятті недовершеного як для дурнів напучування нашого Батька "і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь"... Не розжував, не розставив енергетичні акценти Учитель, не нагадав про МІРУ... Скіки чужого можна напхати у СВОЮ хату..?
   Ви навели низку запущених нам під ковдру, в підкірку заморських слів, спасибі Вам. От іще, як на наше вухо, "свіжа" пошесть останнього часу: "локація", "локації". Чим курячіший, папуасніший мозочок і душонка якогось журналістеняти, тим важче тобі сховатися від його й їх "шизолокацій".
Але що тут говорити? Он питання державности Мови зрозуміліше, вагоміше, актуальніше, ніж наше з Вами питання спікерів і локацій -- а фулі толку? Хворе, обдовбане, причмелене суспільство не може розв'язати задачку дитсадочка, то де там щось хоч трохи складніше?   
***Кіко слів про 16-й радіодиктант єдности на І Національному радіо... Готував диктант доцент Олександр "Авраменко" (якби він був Овраменко, ми не брали б 'го в лапки). В лапки можна було б узяти, якби було "Александр". У фейзбуці  ми 'го спитали, 1.чому він дав " на дніпровському березі", а не дніпрівському? Хіба пан доцент не знає, що у безмежному космосі нашої Мови нема присвійного суфікса "-ов"? Адже це матеріял середньої школи. Хіба він не дивиться, приміром, телеканал СТБ, який пише правильно, без помилок дніпрівський, дністрівський, петрівський... 2. 16-го грудня о 16-ій год. у прямому радіоефірі п."Авраменко" двічі чи тричі промовив "через два дефіси", що також є фундаментальною помилкою. Правильно буде: два дефіса, три доцента, чотири кандидата, доктора мовознавства... Це теж матеріял 5-го класа тієї ж середньої школи... Про це достатньо (чи мо' ні?) написано на цьому №1 в Україні мовному форумі.
І, пане Грушка, ми, як і Ви, констатували, що причини вказаних (і не вказаних!) помилок лежать радше у медичній, а не мовознавчій площині нашого світоглядно дезорієнтованого, інтелектуально проблемного суспільства і що нам би дуже хотілося почути з цього приводу "фахову" думку п."Авраменка

Пане Професори, Ви очевидно знавець української мови. Я однак ходив до народних шкіл в Ромуніі, Німеччині, Україні а останньо в Канаді.  Жодну мову я не опанував і то включає український правопис.  Цьому переконаєтесь читаючи мої зауваги.  Мені дужи прикро та жаль що нам забороняли нашу мову століттями, а тепер ми їі самі нищемо, заміщуючи питомі слова новоприсвоіними.  Мій намір є пригадувати питомі слова, подаючи мені знані відповідники.  Я не завше правий. На приклад, будучи в Харкові в 90-тих роках чув що заки казали "комп'ютер", вислів був "ОБМ" або "обичслювальна машина", що я собі присвоїв як "обчислювач".  На майдані хтось порадив слово "часточисельник", що мені особливо подобається, що не лише наша мова але слово точно описує предмет. Що до слова "багатозадачність" я зрозумів як "multitasking", а не як "шизофренізація"...  

Новоприбулі в Канаду в 1950-тих насміхалися із селян котрі казали: "Івани візьми гамер та пофіксуй фенс".  Тепер в Україні можна почути: "Марусю стартуй комп'ютер тай видрукуй текст".  Але'ж ці два положення зовсім не рівні собі.  Недавно бачив вислів "для власної консамсіі".  Слова КОНСАМСІЯ ще навід не находеться у Великім Тлумачнім Словнику - Сучасної української мови. Очевидно напрям присвоювати нові слова, заміщуючи питомі.  Чому наша вивчена верства не находить задоволення в рідні мові?  Прийшла мені злобна думка а то в тім що в дійсності селяни зберегли українську мову за часів царату, бо народ був не грамотним.  Тоді навідь молитовників українською не видавали.  За совєтів де збільшість була грамотна, нашу мову забувалося.  

Часописи не тільки повідомляють населення але й виховують його.  Часописи котрі пишуть "суржиком" щоби збільшити розпродаж примірників та із тим мати кращий прихід, не виконують свій обов'язок.  Виховувати народ не проста справа і з тим самим розвивати мову.  Мені в Харкові казали що українська мова літературна але не сучасна.  Мій брат каже що коли не будуть українською спілкуватись, то мова ніколи не буде сучасною.  

Маю дивну думку і не знаю чи була'б успішною.  Коли'б часописи в своіх виданнях мали скажім одне повідомлення чи статтю де чужі слова не користувалося.  Який вплив на читачів це зробило'б?  При кінці такої статті чи повідомленню можна'б додати заувагу: "Стаття написана основно українськими слова, коли є поправки, прошу дати редакторові знати.  Дякую."
Відповісти
#4
Пане Грушка, дякую за бесіду, честь!  1.Про комп.  На сайт "Майдан" я потрапив випадково у 13 чи 14 році, коли купив кантюпер і почав гуляти по мережі. Побачив мовний форум, архів з 2001року і почав читати. Дуже цікаво! Читав по кілька годин денно протягом трьох-чотирьох місяців. Там на початках була жвава тема про "комп'ютер". Пам'ятаю "рахун" і "кантюпер". "Кантюпер" сподобався миттєво, і з тих пір я інакше не вживаю і пропагую лише цю форму. Вона має щонайменш дві переваги: 1.узручнена й весело спрощена; 2.накриває Українським мідним тазиком заморську "цінність", тобто кладе Українське зверху, як того й вимагає Росоцентризм і Націоналізм як базові складові Української Національної Ідеї (опублікована на сусідньому форумі "Філософія").
2.Про неписьменних селян, які зберегли Мову. Ось і тут виявляється глибина Вашого погляду, рідкісний пане Грушка! Таке розуміє лишень один з тисячі чи сотні. Інші 99(9) ("письменні"!) люблять же г'елг'отіти: "Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина". Гай-гай, яка ж це радість ідіотів, або "адійотів", як казав мій дід. Насправді тут дуже тонка матерія, дуже тонке діло -- "восток". Дві мови в голові -- це змія чи теля о двох головах! Двоголовий (а бува й триголовий!) мутант. Бо мова -- то система. Цілісна система. Система мислення! Посади в одну голову дві системи -- жодної не буде! Будуть дві сірі половинки. Як у наших академіків НАНУ. Але хіба худоба те відає?
  От був Штирлиць-розвідник (зауважте: не Штірліц!). Особлива людина для особливого завдання. Такого тра сорок років вчити в сорока спецьшколах, мовних і немовних. Скіки штирлиців може бути в житті і скіки їх треба? Ну п'ять, ну пя'тдесят, ну п'ятсот... (А-а, он фєдя хоче п'ять тісуч, п'ятдесят хиляд...) А Українців було 52 мільйона! То виходить, що їх усих тра вчити яко штирлиців? Дурня, блуд, шиза... А науково кажучи -- методологічна, світоглядна помилка. Вищою мірою смертоносна!  52 мільйона мутантів!
Це ж ми все г'рунт підводимо, чому головна Українська проблема -- проблема інтелектуальна!
*Видать, Ваш брат так само розумний, як і Ви...
Глупці з брудною водою виплеснули дитя: демонтуючи СРСР -- демонтували соціалізм, курви! Так сказали б і Бандера, й Че Гевара...
Відповісти
#5
(21-12-2016, 22:14 )kuzm_vol писав(ла): Пане Грушка, дякую за бесіду, честь!  1.Про комп.  На сайт "Майдан" я потрапив випадково у 13 чи 14 році, коли купив кантюпер і почав гуляти по мережі. Побачив мовний форум, архів з 2001року і почав читати. Дуже цікаво! Читав по кілька годин денно протягом трьох-чотирьох місяців. Там на початках була жвава тема про "комп'ютер". Пам'ятаю "рахун" і "кантюпер". "Кантюпер" сподобався миттєво, і з тих пір я інакше не вживаю і пропагую лише цю форму. Вона має щонайменш дві переваги: 1.узручнена й весело спрощена; 2.накриває Українським мідним тазиком заморську "цінність", тобто кладе Українське зверху, як того й вимагає Росоцентризм і Націоналізм як базові складові Української Національної Ідеї (опублікована на сусідньому форумі "Філософія").
2.Про неписьменних селян, які зберегли Мову. Ось і тут виявляється глибина Вашого погляду, рідкісний пане Грушка! Таке розуміє лишень один з тисячі чи сотні. Інші 99(9) ("письменні"!) люблять же г'елг'отіти: "Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина". Гай-гай, насправді тут дуже тонка матерія, дуже тонке діло -- "восток". Дві мови в голові -- це змія чи теля о двох головах! Двоголовий (а бува й триголовий!) мутант. Бо мова -- то система. Цілісна система. Система мислення! Посади в одну голову дві системи -- жодної не буде! Будуть дві сірі половинки. Як у наших академіків НАНУ. Але хіба худоба те відає?
  От був Штирлиць-розвідник (зауважте: не Штірліц!). Особлива людина для особливого завдання. Такого тра сорок років вчити в сорока спецьшколах, мовних і немовних. Скіки штирлиців може бути в житті і скіки їх треба? Ну п'ять, ну пя'тдесят, ну п'ятсот... (А-а, он фєдя хоче п'ять тісуч, п'ятдесят хиляд...) А Українців було 52 мільйона! То виходить, що їх усих тра вчити яко штирлиців? Дурня, блуд, шиза... А науково кажучи -- методологічна, світоглядна помилка. Вищою мірою смертоносна!  52 мільйона мутантів!
Це ж ми все г'рунт підводимо, чому головна Українська проблема -- проблема інтелектуальна!
*Видать, Ваш брат так само розумний, як і Ви...

Щодо збереження української мови неграмотним населенням не жодна "глибина мудрості" а сера жорстока дійсність.  Ви насміхаєтесь, але в яких умовах жив народ після зруйнування Києва монголами та татарськими нападами?  Народ втратив багато вигод, включно з грамотністю.  Коли Котляревський в перше писав народною мовою, то як мова збереглася та розвивалась до тих часів, себто від 14-го до 18-го століття?  Але навід від часів Котляревського скільки було творів написано українською та який доступ до них мало рільниче населення?  Тут Ваш досвід та досліди можуть вияснити положення.  Також відповідно зрозуміти вплив панщини.  На Буковині навід в 30-тих роках більшість селян були неграмотними, хоть Др. Трильовський започатковував руханково-пожежні товариства з читальнями.  Так, Ольга Кобиляньська писала про життя народу, однак знова який відсоток населення мало доступ до тих творів?  Не думаю що обставини на Великі Украіні були більш привітними.  

Щодо слова "комп'ютер", то "часточисельник" має певне відношення до знаних слів та змістом.  "Контюпер" не має жодного змислу чи відношення до чогось знаного.  Як Ви пояснюєте, то відношення тільки відчувають люди Вашого високого образовання та досвіду.  

Щодо відродження нашої мови, Ви зовсім оменули мою думку, очевидно не гідне зауваги.  Мова стає постійно твердою, різкою та качковаватою під російським та англо-саксонським впливом.  Мабудь народ таки змінився під московською та гітлєрівською займанщеною, що виявляється в народні "говірці".

Ви виявляєте задоволення "заїзджати зайця возом".  Ну, нехай.  
Відповісти


Перейти до форуму: