Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Війна Порошенка із цинічними бандерами: з Путіним він домовиться, а з Садовим - ні(/)
#1
Повний текст тут: /blogs.pravda.com.ua/authors/voznyak/5940eaec79f4d/

Про знищення Академії сухопутних військ у Львові

14 червня 2017, 10:51



Інколи бувають ситуації, що не знаєш з чим маєш справу – з безнадійним ідіотизмом, чи з агентурноою спецоперацією.

Останній привід задуматися над цією проблемою у мене появився, коли прийшла благая вість", що Міністерство оборони України вирішило перенести "серйозні" військові факультети Академії сухопутних сил, що розміщена у Львові, до Харкова, Сум і т.д. Так танковий факультет має бути перенесений до Харкова. Артилерійський до Сум і т.д.

Просто геніально! І не тому, що під час війни затіюється переїзд – тобто параліч роботи факультету на невизначений час, не тільки тому, що базою танкової академії має стати військова кафедра Харківського політехнічного, не тільки тому, що там просто нашивають на цивільні піджачки лейтенантські пагони, не тільки тому, що це ще одна бухгалтерія, ще один генерал, ще один завгосп і т.д., тобто можливості для дерибану розмазуються до безкінечності, а тому, що нарешті появляється шанс ще раз блискуче "здати все" – історію з блискавичною здачею українського флоту у Криму пам'ятаєте?

Що це – звичайний ідіотизм геостратегів з генштабу? Чи все ж ні? Вже соромно вкотре волати про зраду – але й мовчати вже несила. Країну, армію здають – та ще й змушують коректно мовчати – бо бач, говорити про повальну зраду, якось не теє...

Більш розширено та виважено матеріал про цю затію Міністерства оборони можна почитати в статті Віктора Никорака "Війна у кабінетах" на ресурсі https://zbruc.eu.

[/url]

  1. [url=https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:4ek6mpt6R0oJ:https://zaxid.net/pro_znishhennya_akademiyi_suhoputnih_viysk_u_lvovi_n1428604+&cd=3&hl=uk&ct=clnk&gl=de]

P.S.

//zbruc.eu/node/67142

Заступник міністра оборони України Іван Руснак під час години запитань до уряду у Верховній Раді 9 червня лише підлив оливи у вогонь. Мовляв, колегія МОУ з питань реформування системи військової освіти і підготовки кадрів вирішила «сформувати у Харкові Інститут танкових військ, у Кам’янці-Подільському – факультет для підготовки фахівців інженерного профілю, а у Львові – Інститут морально психологічного забезпечення».

«Банда продовжує політику маргіналізації Львова. Зокрема, у мілітарній сфері. За прем'єра Януковича намагалися зруйнувати Академію сухопутних військ, перевівши її частину в Одесу (як воюють кадри, підготовлені в містах "рожевого поясу", ми бачили в Криму 2014 року). Але тоді цілковито знищити львівську АСВ не вдалося.
За президента Януковича зруйнували Західне оперативне командування зі штабом у Львові.
Нині замміністра оборони озвучив у ВРУ плани добивання львівської Академії сухопутних військ. Танковий факультет переведуть під російський кордон – до Харкова. Решту "серйозних" факультетів – до Кам'янця-Подільського.
У Львові натомість створять замість АСВ якесь ВНЗ "морально-психологічного" профілю. Щось на кшталт "політучилища", яке діяло на місці АСВ у більшовицькі часи й готувало аж... військових журналістів. Совкова Москва не довіряла "бандерівській" Галичині і чогось серйознішого у Львові не розміщала. Совок у Малоросії-Кучмистані, як бачимо, безсмертний», – не добираючи слів прокоментував у себе на Facebook'y наш колега-журналіст Андрій Квятковський.

Але чи згоджуються з планами Міноборони самі військові фахівці? Для Z ситуацію коментує Леонід Поляков, перший заступник міністра оборони України (2005-2008 р.р.), заступник міністра оборони України (2014 р.).

Леонід ПОЛЯКОВ:
– Як відомо, це вже не перша спроба «розпорошити» військові виші. Свого часу саме у вашу бутність першим заступником міністра оборони було ухвалено рішення, що єдиний військово-навчальний заклад з підготовки фахівців сухопутних військ буде у Львові… Але питання в тому, наскільки доцільно зараз, фактично під час війни на сході країни, робити такі «різкі рухи»?

– Вважаю, що з такими рішеннями поспішати не варто, оскільки ми вже й справді «проходили» ці питання.

З іншого боку, це компетенція не тільки і не так колегії Міністерства оборони, як Кабінету Міністрів і Головнокомандувача.

По-третє, його вирішення пов’язане не лише з тим, що, скажімо, традиційно у нас готували десь танкістів, а десь – політруків. Визначальний критерій вибору – де створено кращу навчально-матеріальну базу та умови, за яких майбутні офіцери не були б якоюсь окремою субстанцією в собі, а були наближені до військ.

Важливим є й питання, скільки коштуватиме така освіта. Те, що у Харкові розміщено виробництво танків, на мою думку, не є ані ключовим, ані навіть основним аргументом. Адже у нас є ще танково-ремонтні заводи, в тім числі й у Львові та Києві, а для майбутніх офіцерів не має особливого значення те, де конструюють й виробляють, а де ремонтують танки, – їм достатньо мати їх у своєму розпорядженні для освоєння військової техніки. У цьому сенсі наявність у Львові найбільшого не лише в Україні, а й у Східній Європі Міжнародного центру миротворчості та безпеки (Яворівський полігон) та безперечно високий науковий рівень для військової освіти – факт, визнаний ще у 2005 році, коли у Львові й було зосереджено підготовку кадрів для сухопутних військ.

Наскільки я розумію, виступаючи у Верховній Раді, заступник міністра оборони Іван Руснак висловлював не власну думку, а колективне рішення колегії міністерства. Але у мене особисто виникають глибокі сумніви щодо доцільності – як ви правильно зауважили, як у нинішній складній ситуації, так і загалом – знову повертатися до питання, ретельно вивченого та вирішеного ще 12 років тому.

– Але тут, бачте, є нюанс: 31 травня, під час робочої поїздки до Львова з відвідуванням МЦМБ та НАСВ, і міністр оборони Степан Полторак озвучував перспективу створення на базі академії Інституту морально-психологічного забезпечення…

– Наголошу ще раз: питання такого рівня не вирішують ані Руснак, ані Полторак, ні навіть прем’єр-міністр. Це компетенція Кабінету Міністрів і Президента як Головнокомандувача.

P.P.S.
Проте у 2013 році, вже за Януковича-президента, одесити таки «відрізали» своє і повернули до себе на навчання десантників, розвідників та ще й ракетно-артилерійське озброєння на додачу. Робилося це за таємними наказами і прямими вказівками тодішнього секретаря РНБО А. Клюєва. Тим часом тодішні міністри Саламатін та Лєбедєв, за словами В. Ганущина, «спали і мріяли», як би взагалі ліквідувати Національну академію сухопутних військ у Львові й поступово повернути все назад до Одеси, а танкістів — до Харкова…
. . .
Читати і писати російською не вмію.
Відповісти
#2
Це варто почитати, бо гарно пояснює, чому Порошенко хоче забрати підготовку офіцерів із Львова.

------------------------------

/day.kyiv.ua/uk/article/media/bez-armiyi-geroyiv-ta-zahysnykiv
Без армії, героїв та захисників або Прикрий випадок із однією грамотою
[Зображення: yshchenko1.jpg?itok=AJIj8dFK]
Наталя Іщенко
16 червня, 2017 - 14:15


Декілька днів тому Міністерство оборони України нагородило Антонюк Анастасію Романівну, відому як Настя Станко, журналіста Hromadske.tv, почесною грамотою (подякою) «За значний особистий внесок у справу розвитку вітчизняної військової журналістики, інформаційної політики в Міністерстві оборони та Збройних силах України, сумлінне та бездоганне служіння українському народу, визначні особисті досягнення в службової діяльності, зразкове виконання службового обов’язку та з нагоди Дня журналіста».
У соціальних мережах негайно здійснявся ґвалт та почалось поширення обурення. Блогери навіть написали міністрові оборони відкритого листа, в якому засуджують нагородження та дають поради на кшталт «більше такого не робити».
Але справжню сутність цієї події так і не було ретельно проаналізовано.
Щось сталося? Чому цей символічний акт «подяки» є важливим і таким, що заслуговує професійного «препарування»?
Почнемо із самого початку.
Нагородження — тим паче публічне — під час професійних свят завжди і всюди є сигналом професійному середовищу: люди, які отримали винагороду \ подяку, роблять свою справу краще від інших, отже, надалі слід працювати, як вони.
Що ж тепер мають робити українські журналісти, якщо вони будуть намагатися виконати вказівку Міноборони та почнуть рівнятися на Настю Станко?
Вони ПОВИННІ:
1. Припинити називати Збройні сили України «нашою» армією. Допускається тільки відсторонений вираз «українська армія».
2. Ніколи більше не готувати матеріалів про подвиги та героїзм військових, тому що слово «герої» більше вживати не можна.
3. Звикнути до думки, що українські військові не захищають Україну та її народ (включно із журналістами), не є захисниками — слово «захисник» також заборонено.
Усі ці настанови взято із тексту лекції Насті Станко. Десь два роки тому Анастасія приїжджала в Школу журналістики Українського Католицького Університету та провела майстер-клас, на якому «пояснила різницю та важливість використання коректних термінів». Ось чому, зокрема, вона вчила журналістів: «Натомість «наших» вживаємо «українські» військові або блокпости. Уникаємо слова «герої», «наші герої», «наші захисники».
Наступні зміни в роботі журналістів мають стосуватися їхньої поведінки в зоні АТО. Відтепер кореспонденти
4. мають знімати обличчя військових, позиції наших військ, предмети, що можуть стати орієнтирами для ворога, і поширювати сюжети із цими даними.
Тому що саме це зробила Настя Станко влітку минулого року. Тоді навіть Прес-центр Штабу АТО оприлюднював відповідну заяву, де назвав дії Станко та інших медійників, що працювали разом з нею, «грубим порушенням правил роботи журналістів в зоні АТО».
Ви гадаєте, що перебільшую? Аж ніяк.
Вже з’являються статті, в яких робота команди Насті Станко, що викликала обурення штабу АТО, подається як приклад якісної військової журналістики. «Інколи журналістам таки вдається відзняти матеріал з гарячих точок під час боїв», — схвально згадує автор про той випадок.
А в процесі обговорення ситуації з одним журналістом, який теж отримав нагороду від Міноборони, я випадково дізналася, що він не вживає слова «наші», тільки «українські» стосовно військовослужбовців ЗСУ. (Тому що такі стандарти.)
Отже, в сухому залишку нагорода Станко призводить до:
► зменшення суспільної підтримки української армії через просування ідей нейтральності щодо ЗСУ. «Якщо армія не наша, то навіщо мені її підтримувати?» —  запрограмована реакція пересічного громадянина на поширення тези про «не нашу армію». Це, зокрема, веде до зменшення волонтерської підтримки, до зростання байдужості або навіть негативного ставлення  до учасників, ветеранів та інвалідів АТО;
► падіння популярності і авторитету української армії і як наслідок — скорочення бажаючих служити у війську, яке «не наше» і в якому немає героїв, звідси проблеми із мобілізацією та набором контрактників;
► поширення соціальної депресії: якщо не наша армія і не наші захисники, то і не наша війна, отже, військові дії не мають сенсу, даремно хлопці гинуть ні за що...
За великим рахунком, просування ідеологем «не наша армія», «на війні героїв немає», «це не наші захисники», ця пропаганда відсторонення від армії своєї країни, є нічим іншим, як частиною гібридної війни проти України. Не більше і не менше.
І не треба згадувати «стандарти Бі-Бі-Сі». Міністерство оборони та усі його підрозділи без виключення, включно із Управлінням комунікацій і преси, не мають жодного відношення до дотримання стандартів журналістики. Це відомство за визначенням має боронити країну. Для комунікаційного відділу МО та усіх прес-офісів та ЗМІ це означає:
•  створення позитивного іміджу ЗСУ для збільшення числа контрактників та мотивації для мобілізованих;
•  протидія інформаційній  агресії Росії, тобто пропаганда та контрпропаганда в рамках своєї компетенції, військової та воєнної сфери;
•  підтримка морального духу військовослужбовців;
•  забезпечення підтримки ЗСУ з боку суспільства.
Будь-які зовнішні комунікації Міноборони мають слугувати лише цим цілям.
Зрозуміло, що це — азбучні істини. Але ж грамота від МО Насті Станко демонструє, що цієї азбуки дехто і не знає. Або не хоче знати, тому що проекти проти «мови ненависті» та «за стандарти» добре фінансуються, на відміну від захисту Батьківщини.
Наталя ІЩЕНКО
Рубрика: 
Медіа
Газета: 
№102-103, (2017)
. . .
Читати і писати російською не вмію.
Відповісти
#3
А ось зразок  роботи від Юрія Бутусова на тему, як пишеться великий текст у якому жодного слова наша армія, наші військові, не кажучи вже про герой.

Зрозуміло, що є москалі, є українці і є наші.  Журналісти та їх власники належать до наших. Тому, ну, ніяк не виходить писати наші, наші герої, коли йдеться про українців.

Банальний текст, не має що читати, але уривок приведу.

/dt.ua/internal/viyskova-dopomoga-ssha-noviy-pidhid-trampa-245837_.html
Усе це знаходить підтвердження в тому, що у 2015—2017 роках українська армія міцно втримує за собою ініціативу й зуміла взяти під контроль десятки квадратних кілометрів "сірої зони" — неконтрольованої території між опорними пунктами противників, залишеної в результаті російського наступу 2014—2015 років і закріпленої за Україною Мінськими угодами. Російське командування, попри низку нападів і атак на українські позиції, зазнало невдачі у спробах зупинити взяття "сірих зон" українцями. Здобуття українськими військами тактично вигідних позицій значно підвищило стійкість оборони й упевненість у своїх силах. Але зроблено це, в умовах технічної переваги російської армії, насамперед завдяки мотивації і відвазі піхотинців.
Однак посилення української оборони не може повністю виключити атак малих груп російської піхоти і вогневих нальотів важкої артилерії й танків. Втрати сторін у 2017-му стабілізувалися. Бойові втрати України — від 15 до 25 воїнів щомісяця. Небойові — 10—15 людей щомісяця. Це дуже важкі й помітні для країни втрати. Однак вони не знижують бойового духу армії. 
Таким чином, ми бачимо, що Росія готова обмежити масштаби війни, мінімізувати кількість жертв, однак війну Путін припиняти не збирається. Силовий важіль РФ використовує як постійну готовність підірвати ситуацію й натиснути на становище в Україні шляхом військового вторгнення або обмежених бойових операцій.
. . .
Читати і писати російською не вмію.
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Щось не чути овацій у бік Порошенка. Попав у немилість "друзів" влади і її "реформ"? Бойко 20 248 Вчора, 17:21
Ост. повідомлення: gvp
  Війна Порошенка з "цинічними бандерами": Садовому запропонували лягти під олігархів(/ Бойко 0 53 19-06-2017, 19:15
Ост. повідомлення: Бойко
  Війна Порошенка з "цинічними бандерами": Садовий назвав хамством відповідь Гройсмана Бойко 1 57 16-06-2017, 14:34
Ост. повідомлення: Бойко

Перейти до форуму: