Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Війна ідей
#1
Бесперспективність тутешніх дискусій змусила вікрити мене оцю тему. А також усвідомлення того факту, що прості філософські речі (які мали б підкріплювати любу дискусію) - не є ні доступними, ні достатньо широко вживаними навіть серед не найдурніших (до яких я вельмишановне паньство з цього форуму і відношу, незважаючи на присвоювані їм деколи епітети).

Отже, паньство: нема в світі ніякої війни, крім війни ідей. Бо любій справі передує певна ідея, в т.ч. й війні.
Війна йде завжди за своє. Приводом до війни завжди виступає перетин межі свого. Деколи превентивно, тоді привід може міститися в майбутньому, або ж в іншій ідеї.

Приклад: ви проходите повз чуже обійстя (загороджене). Звідтіля на вас гавкає пес. Це превентивний гавкіт, попереджувальний. Ви проходите занадто близько - пес вибігає, бажаючи вас налякати, або навіть вкусити. Це вже захист власної території. Межі ваших територій, очевидно, рідко співпадають, тоді виникає війна, деколи. І т.д.

Але не в цьому суть, це лиш тло для наступного питання: що ж насправді рухає тим гавкотом? А рухає ним ІДЕЯ про певну власну територію. Неважливо, наскільки вона співпадає з ідеєю власника того звіра і вашою. Звір бо не керується розумом, а керується інстинктами, а також певною ідеєю про власну силу, чи значення, часто фальшивою. Точно так само, як керуються ними психопати різні, ідеологи злочинних смертовбивчих релігій, людиноненависницьких філософських течій і т.д.

За всім тим стоїть лише ідея. І переважно вона елементарно проста: вкрасти, хапнути, отримати слави, збудувати власну нору, обставити барахлом і т.д. Звірі, тому що.
І коли того звіра запитаєш: а нащо тобі все? - він ніколи не відповість. Нічо вищого за хапальний рефлекс та ще кілька звіриних в нього зроду не було, тому що.

Така, в кількох словах, є наша теперішня диспозиція: ще не знаємо, чого хочемо, лиш відчуваємо, але вже точно знаємо, чого не хочемо. І це теж війна ідей. Совок не бажає миритися зі свободою, доздихуючи, свобода не знає, як зорганізувати власне життя, на основі чого.

Але СВОБОДИ БЕЗ ЗАКОНУ НЕ БУВАЄ. Одного для всіх. Звідси й необхідний базис її, Закон Істинний, або ж справедливість.
А Закон необхідно досліджувати і ним керуватися. Інакше ходу вперед не буде. А Закон один для всіх, але різний для всіх. І це і є істинна справедливість, бо з кожного за можливостями питає.

Прикметно, що за справедливість у сусідній темі ніхто не згадав. Неактуально?
Відповісти
#2
(09-09-2016, 13:09 )strq писав(ла): Отже, паньство: нема в світі ніякої війни, крім війни ідей. Любій справі передує певна ідея, в т.ч. й війні.
Війна йде завжди за своє. Приводом до війни завжди виступає перетин межі свого. Деколи превентивно, тоді привід може міститися в майбутньому, або ж в іншій ідеї.

Ви ж тут давно. Пам'ятаєте мої нескінченні спроби поставити питання "Якої України ми хочемо?" і результат.
Я вже два роки як перенесла це питання в реал і мала тисячі піддослідних.

Знаєте в чому граблі? (це очевидно). Вони на слові "хочемо". Люди для СЕБЕ не можуть сформулювати позитивну програму, не те що для спільнот.

На питання як в мене позитивна програма, я мабуть напишу статтю
Відповісти
#3
Як на мене - досить вдале порівняння з псом. Я хотів це порівняння привести на сусідній гілці про Ющенка, як раптом, звучить щось подібне. Так от, там у темі з Ющенком йдеться про те, що Ющенко допустив Януковича-бандита до влади і тому він такий поганий.  Я ж вважаю, що Ющенко свідомо вибрав пса-Януковича із тої зграї сучки та кобелів, охороняти територію України. Пес залишився псом, але чотири роки таки пильнував територію України від захоплення. Кращого пса на той час для збереження цілісності України у 2010 році просто не було. Прогнали пса - зразу територія України стала вразлива.

P.S.
Я би й зараз обирав українського президента за принципом дисгармонії з російським президентом, яка раніше працювала: націоналіст проти кагебіста, зек проти каґебіста. Наприклад: Саакашвілі чи Ющенко, наприклад Ярош, наприклад Яресько, тобто людей, на яких Путін не матиме важелів. І, звичайно, ніколи не обирав би комсомольців типу Тимошенко, Яценюка,Тигипка іт.д. чи олігархів, як Порошенко.
Відповісти
#4
(09-09-2016, 14:00 )pani писав(ла):
(09-09-2016, 13:09 )strq писав(ла): Отже, паньство: нема в світі ніякої війни, крім війни ідей. Любій справі передує певна ідея, в т.ч. й війні.
Війна йде завжди за своє. Приводом до війни завжди виступає перетин межі свого. Деколи превентивно, тоді привід може міститися в майбутньому, або ж в іншій ідеї.

Ви ж тут давно. Пам'ятаєте мої нескінченні спроби поставити питання "Якої України ми хочемо?" і результат.
Я вже два роки як перенесла це питання в реал і мала тисячі піддослідних.

Знаєте в чому граблі? (це очевидно). Вони на слові "хочемо". Люди для СЕБЕ не можуть сформулювати позитивну програму, не те що для спільнот.

На питання як в мене позитивна програма, я мабуть напишу статтю

не лише пам’ятаю, але й тримаю його під [спів]авторським наглядом, як бачите Smile
Статтю писати варто, навіть якщо вона не для широкого вжитку виявиться (а вона полюбе виявиться, не звик в нас народ багато думати. І може це й на краще, в даний час - ніхто нікому не заважає).

Всі, звичайно ж, не здатні формувати орієнтири, це очевидно. А ті, які здатні - мовчать з переляку, або таку вже пургу гонять примітивну, що вуха в’януть. Отож доводиться нам, скромним трудівникам лома і сокири.
Нє, ну а шо дєлать? Вони будуть про все що завгодно говорити, лиш не про те, про що варто - кліпове мислення, туди ж його! А це, в свою чергу, від відсутніх вартісних орієнтирів усередині них (я на лаври Канта не претендую, якшо шо : ) і сформованих механізмів досягнення нетипових цілей у складних умовах цілевстановлення (во завернув).

Пам’ятаємо ми ще алоїзича з його "кажіть мені, шо вам будувать - і я вам це збудую". Ось тоді б йому наші теперішні варіанти! Smile
Отже: хто нікуди не хоче - той нікуди й не дійде. Це аксіома. А вже хто якщо куди й хоче - то тому й варто помагати. В т.ч. самим собі. А що ми хочемо насправді? Це ми мусимо спочатку для себе визначити, інакше ніяк.

Я, наприклад, хочу рівного, але справедливого розподілу суспільних благ в умовах відсутності біля тих благ різноманітних паразитів. Бо це необхідний мені ж засіб досягнення моїх же ж цілей. І це, як бачите, цілком співпадає з народними (можу помилятися: )

Ще я хочу, щоб блага ці першим чином розподілялися в інтересах молоді перспективної. Справедливо щоб.
І щоб справедливість була не загальним словом, а на рівні закону працювала. Точно ті ж питання ставилися минулим дебільним і точно ті ж ставляться теперішнім. А не зроблять - то повбивають їх нах, бо перешкоди на шляху нікому не потрібні лишні.

Все просто, як бачите. Крім цілей.
Відповісти
#5
(09-09-2016, 14:08 )Бойко писав(ла): Як на мене - досить вдале порівняння з псом. Я хотів це порівняння привести на сусідній гілці про Ющенка, як раптом, звучить щось подібне. Так от, там у темі з Ющенком йдеться про те, що Ющенко допустив Януковича-бандита до влади і тому він такий поганий.  Я ж вважаю, що Ющенко свідомо вибрав пса-Януковича із тої зграї сучки та кобелів, охороняти територію України. Пес залишився псом, але чотири роки таки пильнував територію України від захоплення. Кращого пса на той час для збереження цілісності України у 2010 році просто не було. Прогнали пса - зразу територія України стала вразлива.

це зрозуміла і логічна теза, але давайте не будемо перетворювати саме цю тему у дискусію про відпрацьований матеріал. Вона про майбутнє. Вперед спробуйте дивится, якщо можете.
Відповісти
#6
(09-09-2016, 14:36 )strq писав(ла):
(09-09-2016, 14:00 )pani писав(ла):
(09-09-2016, 13:09 )strq писав(ла): Отже, паньство: нема в світі ніякої війни, крім війни ідей. Любій справі передує певна ідея, в т.ч. й війні.
Війна йде завжди за своє. Приводом до війни завжди виступає перетин межі свого. Деколи превентивно, тоді привід може міститися в майбутньому, або ж в іншій ідеї.

Ви ж тут давно. Пам'ятаєте мої нескінченні спроби поставити питання "Якої України ми хочемо?" і результат.
Я вже два роки як перенесла це питання в реал і мала тисячі піддослідних.

Знаєте в чому граблі? (це очевидно). Вони на слові "хочемо". Люди для СЕБЕ не можуть сформулювати позитивну програму, не те що для спільнот.

На питання як в мене позитивна програма, я мабуть напишу статтю

не лише пам’ятаю, але й тримаю його під [спів]авторським наглядом, як бачите Smile
Статтю писати варто, навіть якщо вона не для широкого вжитку виявиться (а вона полюбе виявиться, не звик в нас народ багато думати. І може це й на краще, в даний час - ніхто нікому не заважає).

Всі, звичайно ж, не здатні формувати орієнтири, це очевидно. А ті, які здатні - мовчать з переляку, або таку вже пургу гонять примітивну, що вуха в’януть. Отож доводиться нам, скромним трудівникам лома і сокири.
Нє, ну а шо дєлать? Вони будуть про все що завгодно говорити, лиш не про те, про що варто - кліпове мислення, туди ж його! А це, в свою чергу, від відсутніх вартісних орієнтирів усередині них (я на лаври Канта не претендую, якшо шо : ) і сформованих механізмів досягнення нетипових цілей у складних умовах цілевстановлення (во завернув).

Пам’ятаємо ми ще алоїзича з його "кажіть мені, шо вам будувать - і я вам це збудую". Ось тоді б йому наші теперішні варіанти! Smile
Отже: хто нікуди не хоче - той нікуди й не дійде. Це аксіома. А вже хто якщо куди й хоче - то тому й варто помагати. В т.ч. самим собі. А що ми хочемо насправді? Це ми мусимо спочатку для себе визначити, інакше ніяк.

Я, наприклад, хочу рівного, але справедливого розподілу суспільних благ в умовах відсутності біля тих благ різноманітних паразитів. Бо це необхідний мені ж засіб досягнення моїх же ж цілей. І це, як бачите, цілком співпадає з народними (можу помилятися: )

Ще я хочу, щоб блага ці першим чином розподілялися в інтересах молоді перспективної. Справедливо щоб.
І щоб справедливість була не загальним словом, а на рівні закону працювала. Точно ті ж питання ставилися минулим дебільним і точно ті ж ставляться теперішнім. А не зроблять - то повбивають їх нах, бо перешкоди на шляху нікому не потрібні лишні.

Все просто, як бачите. Крім цілей.



Десь так я і підозрював Smile
#цинічнийбандера #цинічнібандери #cynicalbanderites http://coub.com/view/5lw0m
Відповісти
#7
(09-09-2016, 15:15 )Sych писав(ла): Десь так я і підозрював Smile

я нічого не приховував, щоб це підозрювати. Також я не молодь уже доволі давно. Втім, молодший від багатьох молодих, тут вірно Smile
Відповісти
#8
(09-09-2016, 14:42 )strq писав(ла):
(09-09-2016, 14:08 )Бойко писав(ла): Як на мене - досить вдале порівняння з псом. Я хотів це порівняння привести на сусідній гілці про Ющенка, як раптом, звучить щось подібне. Так от, там у темі з Ющенком йдеться про те, що Ющенко допустив Януковича-бандита до влади і тому він такий поганий.  Я ж вважаю, що Ющенко свідомо вибрав пса-Януковича із тої зграї сучки та кобелів, охороняти територію України. Пес залишився псом, але чотири роки таки пильнував територію України від захоплення. Кращого пса на той час для збереження цілісності України у 2010 році просто не було. Прогнали пса - зразу територія України стала вразлива.

це зрозуміла і логічна теза, але давайте не будемо перетворювати саме цю тему у дискусію про відпрацьований матеріал. Вона про майбутнє. Вперед спробуйте дивится, якщо можете.

Не відкривайте Америку знову і знову. Для мене це досить банальна тема. Громадянин у суспільстві хоче одного: насолоджуватися життям, бути щасливим. Коли дорослішає, кажуть - йде у світ у пошуках свого щастя. Якщо ти п"єш хороше вино, якщо за столом вишукана їжа, якщо біля тебе красива і кохана жінка - то ти щасливий.

Формула держави полягає у тому, що чим менше її громадянин має клопотів і повсякденних турбот, коли не має страху перед завтрашнім днем, тим більше буде щасливим, тобто, задоволений своїм життям. Якщо влада, яку обирає громадянин не розуміє, як зробити своїх громадян щасливими, то ця влада є шкідлива. Що найсильніше руйнує державу і націю - це тривалі стреси, які переживає вся нація і народ. Коли, Порошенко заморожує конфлікт на Донбасі, то до стресу безгрошів'я, голоду, бандитизму, корупції іт.д. додається ще один стрес - війни.

Ми бачимо, коли закінчується війна - люди танцюють співають цілуються - зникає стрес вмерти. Життя отримує зміст і все порівнянно з я живу стає нікчемним і суспільство отримує гармонію, починає бурхливо розвиватися. Коли українці звільнилися від Кучми, то зник стрес невизначеності і все почало бурхливо розвиватися у всі суспільних напрямках (хоча б для прикладу - банк не боявся на паспорт видати кредит, а громадянин не мав страху цей кредит взяти, бо обидва були впевнені у своєму майбутньому). Навчити українське суспільство це розуміти, навчити кожного громадянина це розуміти - це процес. Але цей процес починається з влади, бо ми, громадяни, обираємо кращих з нас, щоб вони цей процес ініціювали.

Я сьогодні звертаю увагу на Садового, Кличка і Саакашвілі. Ці особи мають справу із невеликими громадянськими суспільствами. Як влада, вони думають на тим, як мінімізувати стресову піраміду на своєму рівні: вирішити зручно для громадянина транспортне питання, проводити різноманітні масові заходи, фестивалі, поліція, єдине вікно, вони по світу вишукують інвесторів і фінанси, не для того, щоб розікрасти, а щоб вкласти туди, де виникають найбільші стреси у прибирання сміття, збереження енергії чи транспортні проблеми. іт.д. Я бачу коли б вони мали у своєму розпорядженні всі зібрані податки на їх територіях, то могли б досягти дуже великих успіхів на користь їх громадян.

Зовсім інша команда у центральній державній владі: Яценюк, Гройсман, Порошенко, Аваков іт.д. Ці хлопці брутально будують стрес на стресі: до стресу війни, додають стрес інфляції, голоду, розорення, безробіття, непевності у завтрашньому дні, вони кожну проблему починають розв'язувати і залишають її не розв'язаною, вона зависає петлею над всією нацією чи то неясні стосунки з Росією, чи то неясні дії на Донбасі, ніхто не чув про економічні програми про стабільність гривні чи подолання безробіття. Порівняйте їх дії із діями Кличка, Саакашвілі чи Садового - і ви побачите прірву у кваліфікації цих двох груп у ставленні до громадян і держави.

Отже, висновок такий. Що хоче громадянин у державі? Громадянин хоче бути щасливим - при грошах, при красивому життєвому партнері, при гарній пляшці вина. Для цього він обирає владу, яка повинна йому у цьому сприяти, тобто створювати йому умови для безперешкодного життя, завбачливо усувати з його дороги до щастя всі завади: як війни, бюрократію, корупцію, страх перед бандитами, рекетом, поліцаями, податковою, страх пускатися у дорогу, бо не доїду-не долечу, страх втратити свої заощадження від інфляції і тих страхів є багато і багато.

Кожен страх - це стрес, це ваша близька смерть від того, що ви є нещаслива людина в Україні.
Відповісти
#9
(09-09-2016, 15:35 )strq писав(ла):
(09-09-2016, 15:15 )Sych писав(ла): Десь так я і підозрював Smile

я нічого не приховував, щоб це підозрювати. Також я не молодь уже доволі давно. Втім, молодший від багатьох молодих, тут вірно Smile


Ви просто підганяєте їх під свій свідогляд.
#цинічнийбандера #цинічнібандери #cynicalbanderites http://coub.com/view/5lw0m
Відповісти
#10
Більшість керується принципом за все добре проти всього поганого за все має попіклуватися татусь-держава.

У тих, у кого є половина звивини вже користуються принципом 'більшого щастя для більшої кількості народу'. Знову, через державу, звісно.

У тих у кого є повноцінна звивина ( Wink ) користуються принпипом свободи, або непримусу. Бо свобода - це можливість не бути примушеним. І буде вам і щастя, і свобода, і добробут. Але для цього треба мати повноцінну звивину. Big Grin
#цинічнийбандера #цинічнібандери #cynicalbanderites http://coub.com/view/5lw0m
Відповісти
#11
(09-09-2016, 16:09 )Sych писав(ла): Ви просто підганяєте їх під свій свідогляд.

Мої визначення досить прості і легко перевіряються. В т.ч. тим критерієм, який я вважаю єдиним вартим уваги. Також я нікого не переконую у своїй правоті, а лишаю право кожному розхєрячитися об стіну реальності самостійно, і набути, таким чином всім, хто виживе, неоціненного для майбутнього досвіду.

Дискусії ведуться істини заради.
Відповісти
#12
(09-09-2016, 16:15 )Sych писав(ла): Більшість керується принципом за все добре проти всього поганого за все має попіклуватися татусь-держава.

У тих, у кого є половина звивини вже користуються принципом 'більшого щастя для більшої кількості народу'. Знову, через державу, звісно.

У тих у кого є повноцінна звивина ( Wink ) користуються принпипом свободи, або непримусу. Бо свобода - це можливість не бути примушеним. І буде вам і щастя, і свобода, і добробут. Але для цього треба мати повноцінну звивину. Big Grin

Свободи без закону не буває, повторюю. Ваше визначення мінімум неточне. А максимум - веде до могили наступні мільйони.

Свободою без закону володіє звір. Хто сильніший - той правий, тобто. А всі разом такі ідуть просто в могилу. Бо ідіоти. Бо спочатку зжирають все, що у них є, а потім дохнуть з голоду. Ось закон для того і існує, щоб врегульовувати свої і чужі звірині страсті в інтересах загального блага. А на питання, що є благом, відповідає той самий критерій - майбутнє. І нормальні люди ним користуються превентивно, а дурні звірі - заднім числом. Спочатку пхає цвях в розетку - потім трясеться і матюкається. Люди ж просто читають написи відповідні і знаки, вони для того є (з черепами ті, що Smile)
Відповісти
#13
(09-09-2016, 16:27 )strq писав(ла):
(09-09-2016, 16:15 )Sych писав(ла): Більшість керується принципом за все добре проти всього поганого за все має попіклуватися татусь-держава.

У тих, у кого є половина звивини вже користуються принципом 'більшого щастя для більшої кількості народу'. Знову, через державу, звісно.

У тих у кого є повноцінна звивина ( Wink ) користуються принпипом свободи, або непримусу. Бо свобода - це можливість не бути примушеним. І буде вам і щастя, і свобода, і добробут. Але для цього треба мати повноцінну звивину. Big Grin

Свободи без закону не буває, повторюю. Ваше визначення мінімум неточне. А максимум - веде до могили наступні мільйони.

Свободою без закону володіє звір. Хто сильніший - той правий, тобто. А всі разом такі ідуть просто в могилу. Бо ідіоти. Бо спочатку зжирають все, що у них є, а потім дохнуть з голоду. Ось закон для того і існує, щоб врегульовувати свої і чужі звірині страсті в інтересах загального блага. А на питання, що є благом, відповідає той самий критерій - майбутнє. І нормальні люди ним користуються превентивно, а дурні звірі - заднім числом. Спочатку пхає цвях в розетку - потім трясеться і матюкається. Люди ж просто читають написи відповідні і знаки, вони для того є (з черепами ті, що Smile)

не примусь і не будеш примушений.

Шизофренія вже насаджується пізніше в державних школах.
#цинічнийбандера #цинічнібандери #cynicalbanderites http://coub.com/view/5lw0m
Відповісти
#14
(09-09-2016, 15:56 )Бойко писав(ла):
(09-09-2016, 14:42 )strq писав(ла):
(09-09-2016, 14:08 )Бойко писав(ла): Як на мене - досить вдале порівняння з псом. Я хотів це порівняння привести на сусідній гілці про Ющенка, як раптом, звучить щось подібне. Так от, там у темі з Ющенком йдеться про те, що Ющенко допустив Януковича-бандита до влади і тому він такий поганий.  Я ж вважаю, що Ющенко свідомо вибрав пса-Януковича із тої зграї сучки та кобелів, охороняти територію України. Пес залишився псом, але чотири роки таки пильнував територію України від захоплення. Кращого пса на той час для збереження цілісності України у 2010 році просто не було. Прогнали пса - зразу територія України стала вразлива.

це зрозуміла і логічна теза, але давайте не будемо перетворювати саме цю тему у дискусію про відпрацьований матеріал. Вона про майбутнє. Вперед спробуйте дивится, якщо можете.

Не відкривайте Америку знову і знову. Для мене це досить банальна тема. Громадянин у суспільстві хоче одного: насолоджуватися життям, бути щасливим. Коли дорослішає, кажуть - йде у світ у пошуках свого щастя. Якщо ти п"єш хороше вино, якщо за столом вишукана їжа, якщо біля тебе красива і кохана жінка - то ти щасливий.

Формула держави полягає у тому, що чим менше її громадянин має клопотів і повсякденних турбот, коли не має страху перед завтрашнім днем, тим більше буде щасливим, тобто, задоволений своїм життям. Якщо влада, яку обирає громадянин не розуміє, як зробити своїх громадян щасливими, то ця влада є шкідлива. Що найсильніше руйнує державу і націю - це тривалі стреси, які переживає вся нація і народ. Коли, Порошенко заморожує конфлікт на Донбасі, то до стресу безгрошів'я, голоду, бандитизму, корупції іт.д. додається ще один стрес - війни.

Ми бачимо, коли закінчується війна - люди танцюють співають цілуються - зникає стрес вмерти. Життя отримує зміст і все порівнянно з я живу стає нікчемним і суспільство отримує гармонію, починає бурхливо розвиватися. Коли українці звільнилися від Кучми, то зник стрес невизначеності і все почало бурхливо розвиватися у всі суспільних напрямках (хоча б для прикладу - банк не боявся на паспорт видати кредит, а громадянин не мав страху цей кредит взяти, бо обидва були впевнені у своєму майбутньому). Навчити українське суспільство це розуміти, навчити кожного громадянина це розуміти - це процес. Але цей процес починається з влади, бо ми, громадяни, обираємо кращих з нас, щоб вони цей процес ініціювали.

Я сьогодні звертаю увагу на Садового, Кличка і Саакашвілі. Ці особи мають справу із невеликими громадянськими суспільствами. Як влада, вони думають на тим, як мінімізувати стресову піраміду на своєму рівні: вирішити зручно для громадянина транспортне питання, проводити різноманітні масові заходи, фестивалі, поліція, єдине вікно, вони по світу вишукують інвесторів і фінанси, не для того, щоб розікрасти, а щоб вкласти туди, де виникають найбільші стреси у прибирання сміття, збереження енергії чи транспортні проблеми. іт.д. Я бачу коли б вони мали у своєму розпорядженні всі зібрані податки на їх територіях, то могли б досягти дуже великих успіхів на користь їх громадян.

Зовсім інша команда у центральній державній владі: Яценюк, Гройсман, Порошенко, Аваков іт.д. Ці хлопці брутально будують стрес на стресі: до стресу війни, додають стрес інфляції, голоду, розорення, безробіття, непевності у завтрашньому дні, вони кожну проблему починають розв'язувати і залишають її не розв'язаною, вона зависає петлею над всією нацією чи то неясні стосунки з Росією, чи то неясні дії на Донбасі, ніхто не чув про економічні програми про стабільність гривні чи подолання безробіття. Порівняйте їх дії із діями Кличка, Саакашвілі чи Садового - і ви побачите прірву у кваліфікації цих двох груп у ставленні до громадян і держави.

Отже, висновок такий. Що хоче громадянин у державі? Громадянин хоче бути щасливим - при грошах, при красивому життєвому партнері, при гарній пляшці вина. Для цього він обирає владу, яка повинна йому у цьому сприяти, тобто створювати йому умови для безперешкодного життя, завбачливо усувати з його дороги до щастя всі завади:  як війни, бюрократію, корупцію, страх перед бандитами, рекетом, поліцаями, податковою, страх пускатися у дорогу, бо не доїду-не долечу, страх втратити свої заощадження від інфляції і тих страхів є багато і багато.

Кожен страх - це стрес, це ваша близька смерть від того, що ви є нещаслива людина в Україні.

Цю Америку треба перевідкривати постійно, поки результату не буде. Так це працює.
Я питаю про цілевстановлення тих, хто теоретично може ставити цілі вищі, ніж примітивні тілесні потреби. Бо щастя - це не ціль, а засіб, для людини. І не тільки досягнення цілі, як перешкода для неї, деколи.

Так, держава має зайняти свою організаційну нішу, для якої призначена - і залишити решту цілевстановлень для окремих груп бажаючих. Але ці бажаючі мають мати доступ до спільних ресурсів, як це має НАСА, для прикладу, чи фінансування науки, на заході. Бо, не маючи ресурсів, така група вимушено змушена займатся заробітчанством, як СпейсЕкс, аж потім зароблене вкладатиме у досягнення результату.

Але бувають задачі критичні по часу. Такі, на досягнення яких нема часу заробити. Такі, які критерій істинності, майбутнє, вимагає робити вже сьогодні, бо завтра пізно буде. І саме ці задачі мають бути забезпечені ресурсом в першу чергу. Незалежно, як: хоч державними вливаннями, хоч спільними пожертвами.

Приклад: завтра на вас впаде метеорит. Щоб його зупинити, сьогодні необхідно відправити ракету. А щоб її відправити, її ЩЕ ВЧОРА необхідно було виготовити, встановити і заправити. Таким чином все, що зможуть ідіоти, що не користуються цим критерієм -  це споглядати власний тупий кінець і власну ж агонію.

А я проти цього. І вважаю, що нормальні люди не повинні розділити участь ідіотів. І задля цього і працюю, в т.ч. і на цьому форумі.
А тупі дурні мене хвилюють мало. Хіба в контексті вищеозначеному, не більше.
Відповісти
#15
(09-09-2016, 16:43 )strq писав(ла):
(09-09-2016, 15:56 )Бойко писав(ла):
(09-09-2016, 14:42 )strq писав(ла):
(09-09-2016, 14:08 )Бойко писав(ла): Як на мене - досить вдале порівняння з псом. Я хотів це порівняння привести на сусідній гілці про Ющенка, як раптом, звучить щось подібне. Так от, там у темі з Ющенком йдеться про те, що Ющенко допустив Януковича-бандита до влади і тому він такий поганий.  Я ж вважаю, що Ющенко свідомо вибрав пса-Януковича із тої зграї сучки та кобелів, охороняти територію України. Пес залишився псом, але чотири роки таки пильнував територію України від захоплення. Кращого пса на той час для збереження цілісності України у 2010 році просто не було. Прогнали пса - зразу територія України стала вразлива.

це зрозуміла і логічна теза, але давайте не будемо перетворювати саме цю тему у дискусію про відпрацьований матеріал. Вона про майбутнє. Вперед спробуйте дивится, якщо можете.

Не відкривайте Америку знову і знову. Для мене це досить банальна тема. Громадянин у суспільстві хоче одного: насолоджуватися життям, бути щасливим. Коли дорослішає, кажуть - йде у світ у пошуках свого щастя. Якщо ти п"єш хороше вино, якщо за столом вишукана їжа, якщо біля тебе красива і кохана жінка - то ти щасливий.

Формула держави полягає у тому, що чим менше її громадянин має клопотів і повсякденних турбот, коли не має страху перед завтрашнім днем, тим більше буде щасливим, тобто, задоволений своїм життям. Якщо влада, яку обирає громадянин не розуміє, як зробити своїх громадян щасливими, то ця влада є шкідлива. Що найсильніше руйнує державу і націю - це тривалі стреси, які переживає вся нація і народ. Коли, Порошенко заморожує конфлікт на Донбасі, то до стресу безгрошів'я, голоду, бандитизму, корупції іт.д. додається ще один стрес - війни.

Ми бачимо, коли закінчується війна - люди танцюють співають цілуються - зникає стрес вмерти. Життя отримує зміст і все порівнянно з я живу стає нікчемним і суспільство отримує гармонію, починає бурхливо розвиватися. Коли українці звільнилися від Кучми, то зник стрес невизначеності і все почало бурхливо розвиватися у всі суспільних напрямках (хоча б для прикладу - банк не боявся на паспорт видати кредит, а громадянин не мав страху цей кредит взяти, бо обидва були впевнені у своєму майбутньому). Навчити українське суспільство це розуміти, навчити кожного громадянина це розуміти - це процес. Але цей процес починається з влади, бо ми, громадяни, обираємо кращих з нас, щоб вони цей процес ініціювали.

Я сьогодні звертаю увагу на Садового, Кличка і Саакашвілі. Ці особи мають справу із невеликими громадянськими суспільствами. Як влада, вони думають на тим, як мінімізувати стресову піраміду на своєму рівні: вирішити зручно для громадянина транспортне питання, проводити різноманітні масові заходи, фестивалі, поліція, єдине вікно, вони по світу вишукують інвесторів і фінанси, не для того, щоб розікрасти, а щоб вкласти туди, де виникають найбільші стреси у прибирання сміття, збереження енергії чи транспортні проблеми. іт.д. Я бачу коли б вони мали у своєму розпорядженні всі зібрані податки на їх територіях, то могли б досягти дуже великих успіхів на користь їх громадян.

Зовсім інша команда у центральній державній владі: Яценюк, Гройсман, Порошенко, Аваков іт.д. Ці хлопці брутально будують стрес на стресі: до стресу війни, додають стрес інфляції, голоду, розорення, безробіття, непевності у завтрашньому дні, вони кожну проблему починають розв'язувати і залишають її не розв'язаною, вона зависає петлею над всією нацією чи то неясні стосунки з Росією, чи то неясні дії на Донбасі, ніхто не чув про економічні програми про стабільність гривні чи подолання безробіття. Порівняйте їх дії із діями Кличка, Саакашвілі чи Садового - і ви побачите прірву у кваліфікації цих двох груп у ставленні до громадян і держави.

Отже, висновок такий. Що хоче громадянин у державі? Громадянин хоче бути щасливим - при грошах, при красивому життєвому партнері, при гарній пляшці вина. Для цього він обирає владу, яка повинна йому у цьому сприяти, тобто створювати йому умови для безперешкодного життя, завбачливо усувати з його дороги до щастя всі завади:  як війни, бюрократію, корупцію, страх перед бандитами, рекетом, поліцаями, податковою, страх пускатися у дорогу, бо не доїду-не долечу, страх втратити свої заощадження від інфляції і тих страхів є багато і багато.

Кожен страх - це стрес, це ваша близька смерть від того, що ви є нещаслива людина в Україні.

Цю Америку треба перевідкривати постійно, поки результату не буде. Так це працює.
Я питаю про цілевстановлення тих, хто теоретично може ставити цілі вищі, ніж примітивні тілесні потреби. Бо щастя - це не ціль, а засіб, для людини. І не тільки досягнення цілі, як перешкода для неї, деколи.

Так, держава має зайняти свою організаційну нішу, для якої призначена - і залишити решту цілевстановлень для окремих груп бажаючих. Але ці бажаючі мають мати доступ до спільних ресурсів, як це має НАСА, для прикладу, чи фінансування науки, на заході. Бо, не маючи ресурсів, така група вимушено змушена займатся заробітчанством, як СпейсЕкс, аж потім зароблене вкладатиме у досягнення результату.

Але бувають задачі критичні по часу. Такі, на досягнення яких нема часу заробити. Такі, які критерій істинності, майбутнє, вимагає робити вже сьогодні, бо завтра пізно буде. І саме ці задачі мають бути забезпечені ресурсом в першу чергу. Незалежно, як: хоч державними вливаннями, хоч спільними пожертвами.

Приклад: завтра на вас впаде метеорит. Щоб його зупинити, сьогодні необхідно відправити ракету. А щоб її відправити, її ЩЕ ВЧОРА необхідно було виготовити, встановити і заправити. Таким чином все, що зможуть ідіоти, що не користуються цим критерієм -  це споглядати власний тупий кінець і власну ж агонію.

А я проти цього. І вважаю, що нормальні люди не повинні розділити участь ідіотів. І задля цього і працюю, в т.ч. і на цьому форумі.
А тупі дурні мене хвилюють мало. Хіба в контексті вищеозначеному, не більше.



Бо це єдине, що не є передумовою для чогось ще.

P.S. Ну, можливо не в комуністичному світогляді. Big Grin
#цинічнийбандера #цинічнібандери #cynicalbanderites http://coub.com/view/5lw0m
Відповісти
#16
(09-09-2016, 16:37 )Sych писав(ла): не примусь і не будеш примушений.

Шизофренія вже насаджується пізніше в державних школах.

примус і використання слабшого лежить у природі звіра. У природі самої природи і багатьох людей також, якщо не більшості. Зупиняє це або загроза покарання, чи саме покарання, або самоконтроль. Виходьте з реалій, а не абстрактних теорій.
Відповісти
#17
(09-09-2016, 17:00 )Sych писав(ла): Бо це єдине, що не є передумовою для чогось ще.

P.S. Ну, можливо не в комуністичному світогляді. Big Grin

Необхідний засіб досягнення мети, так точніше.
пс. не пишіть в заголовках - в моїй темі їх не видно. А кожен раз заради вас переключатися - фист, як напрягає Smile
Відповісти
#18
(09-09-2016, 17:01 )strq писав(ла):
(09-09-2016, 16:37 )Sych писав(ла): не примусь і не будеш примушений.

Шизофренія вже насаджується пізніше в державних школах.

примус і використання слабшого лежить у природі звіра. У природі самої природи і багатьох людей також, якщо не більшості. Зупиняє це або загроза покарання, чи саме покарання, або самоконтроль. Виходьте з реалій, а не абстрактних теорій.


Питання повстає у механізмах контролю. Комунаріям кортить монополія на звіряче насильство, анархістам - силовий баланс між всіма індивідуумами.
#цинічнийбандера #цинічнібандери #cynicalbanderites http://coub.com/view/5lw0m
Відповісти
#19
(09-09-2016, 16:15 )Sych писав(ла): Більшість керується принципом за все добре проти всього поганого за все має попіклуватися татусь-держава.

У тих, у кого є половина звивини вже користуються принципом 'більшого щастя для більшої кількості народу'. Знову, через державу, звісно.

У тих у кого є повноцінна звивина ( Wink ) користуються принпипом свободи, або непримусу. Бо свобода - це можливість не бути примушеним. І буде вам і щастя, і свобода, і добробут. Але для цього треба мати повноцінну звивину. Big Grin

Вас балує доля, що не живете в Україні, тому можете бавитися у абстракції, живучи поза реальністю.

Заїжджає авто на кордон. Після перевірки паспорту: "Виходи". Ведуть кудись лабіринтами коридорів. Нарешті, якась вузька кімната з мордастим: "Це ви виступаєте проти Кучми?" Через 14 годин без їжі, без води і без пояснень - відпускають.

Під'їжджаю на трасі до міста, строго слідкую за спідометром, бо знаю, що там пасуться менти. Зупиняють. Показують фару, на якій на 15 км більше. Пробую щось доказати: штраф, уйобуй.

Їдемо містом. Зупиняють, дивляться декларацію. Тут і тут має щось стояти, відправляємо авто на штрафстоянку. Відповідаємо тільки іноземною. Врешті мент вже кричить:"доляри, доляри, понімаєш". Тут напарник у істериці кричить: "Та пошли їх нахуй, бо не встигаємо!" Поїхали. Долярів не дали.

Апеляція позитивна з Києва - повернути все, бо знято незаконно. За столом начальник податкової, читає, дивиться, що  не має конверта із запропонованим, рве відповідь на апеляцію з Києва від свого вищого начальника. Прізвище начальника податкової - Медведчук.

Вриваються три морди, перевертають все вверх ногами, згрібають всі папери, студентки-практикантки, бухгалтерка - всі трясуться від страху. Згрібають, як попало папери, ведуть бухгалтерку у авто. Авто їде до лісу. Бухгалтерці пропонують все чесно розповісти, бо її виїбуть і закопають. Прізвище податкового поліцая - Сало.

Я таких історій сотні знаю з власного життя та зі слів моїх друзів та знайомих. І багато з них мають реально відомі прізвища.

Ви, пане Сич свої принципи свободи в Україні хіба на кладовищі реалізуєте. Кілька моїх знайомих вже там - вони реалізували своє право на свободу. Тому в Україні так багато добровольців. Бо там свобода, там нормальні стосунки і нормальна Україна.
Відповісти
#20
(09-09-2016, 17:07 )Sych писав(ла): Питання повстає у механізмах контролю. Комунаріям кортить монополія на звіряче насильство, анархістам - силовий баланс між всіма індивідуумами.

В механізмах також потрібен той здоровий баланс, про який я кажу. Я за повну свободу вибору, але в межах нешкідливості для інших таких, з повною свободою вибору Smile

Штука в тому, що тут вибору ніякого нема, якщо розібратися. Бо або механізм добрий, тоді він кудись доправляє, виконує свою функцію, або механізм - гімно, як всі сьогочасні і минулі - тоді закінчується пшиком все. Вірний механізм виводиться з вірного розуміння світу, об’єктивного. А вірне розуміння світу вівцям недоступне, лише людям. Звідси всі проблеми. Вівця бажає сама собою керувати, але єдиний результат її керування самою собою - це обжертися сухофруктів і здохнути. Здорові ж обмеження ж вона розглядає, як зазіхання на власну свободу. І т.д.
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
Video Американо-китайська війна теж гибридна Torr 0 66 11-04-2019, 23:25
Ост. повідомлення: Torr
  Громадянська війна в Росії charly3091 12 981 18-10-2017, 16:20
Ост. повідомлення: Василь Васьківський
  Чи буде ядерна війна? (л.) gvp 2 550 10-08-2017, 00:44
Ост. повідомлення: Max

Перейти до форуму: