Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Друзі, що думаєтe про оцe? (З Фeйсбуку від Андрія Окари) (картинка)
#1
Згодні, що цe є ознаки духовного пробуджeння?


Долучення
.jpg   TwelveSigns.jpg (Розмір: 49,58 KB / Завантажень: 102)
Відповісти
#2
Thumbs Up 
(02-07-2012, 08:46 )Філолог писав(ла):
(01-07-2012, 00:22 )Георгій писав(ла): Згодні, що цe є ознаки духовного пробуджeння?

11.Потеря интереса к осуждению самого себя

***З досвіду великих святих, ця теза не є духовною ознакою наближення до Бога.

Слова Пимена Великого своим ученикам: “Поверьте, чада! Где сатана, там и я буду”.

Божие указание преподобному Силуану «держи ум твой во аде и не отчаивайся»

Антоний Великий был послан Богом к александрийскому сапожнику учиться тому же деланию; от сапожника он научился помышлять: “Все спасутся, один я погибну”.

Такий стан у святих був майже до останніх хвилин життя.

Відповісти
#3
Video 
1. Приймати те що відбувається- тобто не заважати діяти злу (наприклад вбивсту інших живих істот)? Якщо в наших силах – якраз бажано протидіяти злу!
2. Весь час сміятися- це несерйозно!
3. Відчуття єдності з Природою – так, але не з людьми, що чинять зло!
4. Відчуття подяки- кому і за що? Ми усі боржники у Всевишнього Господа- і Йому ми повинні бути вдячні за все суще!!!
5. Думати і діяти спонтанно- тобто діяти на підставі чуттів- це дуже небезпечно, особливо якщо душа знаходиться під впливом демонічних сил!!!
6. Насолоджуватись чим? Злодій насолоджується гріхом, тобто матеріальним! А потрібно насолоджуватись пізнанням Бога та живих істот!
7. Здатність не хвилюватися прийде тоді, коли пізнається ІСТИНА!!!
8. Можна не цікавитись конфліктами, якщо вони не виникають в умовах, коли люди узгоджують свої слова, думки і дії згідно із законами Бога.
9. Можна не цікавитись словами і діями інших людей, якщо вони не виникають в умовах, коли люди узгоджують свої слова, думки і дії згідно із законам Бога.
10. Потрібно розуміти, що не можна виправдовувати зло, інакше світ не зможе існувати! Добро повинно завжди перемагати і це добро ми повинні бачити в інших!
11. Якраз себе «коханих» потрібно очищати від гріховності в думках, словах і діях, а не вважати себе «безгрішними». Останнє може свідчити про атеїстичну природу «душі».
12. Людина не здатна сама розвинути любов до Бога і ближніх, якщо це не буде дано Богом!!!
Відповісти
#4
(02-07-2012, 19:02 )філософ писав(ла): 1,2,3,4,5,6,7,8,9.....


Ну, неначе "кодекс будівника комунізму" у Вас вийшло, шановний Філософе.
Не можна підходити до обговорення таких тем з нашими звичними міркам та уявленями, як на мене.

Ось погляньмо на заголовок --> << 12 ознак Духовного пробудження>>

Пробудження... Тобто перехід людини в інший СТАН (аніж був до цього). Термінам же, які вживаються в цьому переліку, ми надаємо потрактування (та й то, у кожного воно осібне,-- в чомусь) з нашого "сучасного стану" (по аналогії -- сну, а чи й "амнезії"). А в СТАНІ (а згодом він стає, десь, вже як "спосіб житя", гадаю) значення може бути не зовсім таким ("стереотипним"), до якого ми звикли...
Спробую пояснити власне бачення на конкретному прикладі:
(02-07-2012, 08:46 )Філолог писав(ла): 11.Потеря интереса к осуждению самого себя

***З досвіду великих святих, ця теза не є духовною ознакою наближення до Бога.

Слова Пимена Великого своим ученикам: “Поверьте, чада! Где сатана, там и я буду”.

Божие указание преподобному Силуану «держи ум твой во аде и не отчаивайся»

Антоний Великий был послан Богом к александрийскому сапожнику учиться тому же деланию; от сапожника он научился помышлять: “Все спасутся, один я погибну”.

Такий стан у святих був майже до останніх хвилин життя.

(02-07-2012, 16:03 )Георгій писав(ла): Згодeн!

Процес..... пізнання Світу Невидимого (давайте так -- бо означення Духовність, дещо "з претензією". Хоча, насправді, воно досить точно характеризує сам процес Пізнання. Оскільки лише за допомогою цієї "ланки" (Духу) й можливе розуміння Стану Душі), має в собі кілька "етапів".

Я пропущу "початкові", але,-- принагідно -- згадаю такий, як відчуття того що світ є "не такий" (як думалося, "вчилося", приймалося) до цих пір... І людина прагне знайти відповідь на оці свої, ще не те що не висловлені -- а, навіть, не сфрмульовані до кінця "А ЧОМУ?"... Тут починається пошук. В прямому розумінні.
Яскравий приклад, як а мене, перебування в такому "процесі", не так давно, можна було спостерігати на прикладі пана Вільнодума ( принагідно зазначу, що я, особисто, ставлюся з повагою та симпатією до людей, які "в процесі").

Так от, на певному етапі (і це етап "початковий")-- я гадаю (хоча, звісно, не знаю напевно),що через нього проходять всі (спробуйте, пане Георгію, якщо Вам це цікаво, в приватній розмові запитати про це у Вашого священника. Зрозуміло, що переказувати нам його відповідь не потрібно) -- "право Доступу" отримують Темні Сили.
І це, дійсно, дуже непростий період: -- загострюються (або й виникають нові) хвороби; погіршуються стосунки з близькими; виникають неприємності на роботі.... Людину "обкладають звідусіль". І так тривати може досить довго. Таким чином Визначається "межа", "запас міцності" чоловіка... Після цього, в один чудовий момент, всі ці неприємності "самі собою" десь зникають...

Але "Урок" лишається в пам"яті. І не даремно -- час від часу, людину будуть таким чином, Випробовувати. Чи буде вона стояти до кінця? Чи не побоїться видатися смішною в очах оточуючих? Чи не засоромиться бути "не такою"? Буде боротися, знаючи за собою правоту, а чи поступиться?...

І -- як на мене -- оце й мається на увазі, коли говориться про байдужість до "зовнішньої оцінки". Людина, яка знає/відчуває як вона має Діяти (а, часом,-- навпаки-- не діяти! І це теж важливо), власне, "не має підстав" для "самозасудження"(я вже не торкаюся окремої "великої теми" з " продукування енергії (негативної)в Стані самонезадоволення" -- а ви можете бачити, що всі наведені "пункти", стосуються не дії, а Стану. А кожному Стану "притаманні" певні емоції...Позитивні, або ж негативні.
"Самобічеваніє" , якраз, з останніх)..
Ну й, зрозуміло, така людина, менш за все зважатиме на те, як на її Дію/недію реагуватиме оточення -- вона просто виконуватиме те, що Повинна (але з власної Волі ).


Спробуйте за такою ж "схемою" розглянути й інші пункти , якщо є бажання, звісно...
З повагою,
Олекса
Відповісти
#5
(02-07-2012, 23:46 )Oleksa писав(ла): Людина, яка знає/відчуває як вона має Діяти (а, часом,-- навпаки-- не діяти! І це теж важливо), власне, "не має підстав" для "самозасудження"(я вже не торкаюся окремої "великої теми" з " продукування енергії (негативної)в Стані самонезадоволення" -- а ви можете бачити, що всі наведені "пункти", стосуються не дії, а Стану. А кожному Стану "притаманні" певні емоції...Позитивні, або ж негативні.
"Самобічеваніє" , якраз, з останніх)..

(ГП) Тут мова трохи про іншe, я думаю. Звичайно, нe можна постійно займатися самобичуванням ні в прямому сeнсі (як цe робили т.зв. "флагeлланти" і як цe досі пропагує католицький ордeн "Опус Дeї"), ні в пeрeносному. Людина повинна навчитися бачити прeкраснe у світі, і навчитися по-справжньому радіти. Бeз радості нeма християнства, нeма духовності взагалі. Алe людина повинна також і "твeрeзіти" по відношeнню до самої сeбe. Усвідомити, що вона, людина, дужe нeдосконала, і більшe того, час від часу робить жахливі рeчі... А от інших людeй міряти цим критeрієм дійсно нe можна.

Відповісти
#6
Smile 
... це все викликано тим, мені здається, що Ви трохи "боїтеся себе". Blush
Пане Георгію -- НІХТО не може пізнати людину так, як це може (а я переконаний що ПОВИННА!) зробити вона сама. Втім -- це так -- "ліричний відступ"... може я й не маю рації -- одному "горло дерти", іншому -- "плуга перти"

Спробю ще раз (останній ), але ж знову-- "з власної дзвінниці"
(02-07-2012, 23:55 )Георгій писав(ла): Людина повинна навчитися бачити прeкраснe у світі, і навчитися по-справжньому радіти. Бeз радості нeма християнства, нeма духовності взагалі.
Я поділяю цю тезу. Але -- "за традицією" -- все ж хочу "розширити".
Радість, як і Любов є СТАН (Ви з цим не сперечаєтесь -- я знаю). Людина, на моє переконання (колись вже говорили про це?), і Створена для того, аби "Постачати" Небу позитивні емоції -- бути в Стані +. Всі негативні емоції і є гріх,-- стан --(мінус), якщо "узагальнювати".

Звідси:
п2. (з Окариного "талмудика") -- "Стан посмішки".

У маленьких дітей "Канал зв"язку з Небом", якийсь час, є відкритим. Згадайте як дзвінко, як природньо вони сміються. Почувши такий сміх, ми -- дорослі -- мимоволі самі посміхаємося. І наш Стан змінюється. В такі моменти ми, власне, "підключаємося" до цього "дитячого Каналу" (що нікому не шкодить)....

А не << смех без прічіни -- ......>>

Ну "пробиває" мене, іноді,"пояснити на пальцях"
В принципі ми з Вами, я гадаю, маємо більше "точок дотику" ніж розбіжностей, проте Ваш вибір (довіряти не собі а -- святим отцям/Церкві/Соборам ... а Ви на 100% впевнені що написане відбиває ТЕ про що хотіли сказати?), як на мене, не дає вповні розкритися Вашому "потенціалу".

Все...
Добраніч!
Hello

Відповісти
#7
Video 
>(Oleksa) Ну, неначе "кодекс будівника комунізму" у Вас вийшло, шановний Філософе. Не можна підходити до обговорення таких тем з нашими звичними міркам та уявленями, як на мене….Ось погляньмо на заголовок --> << 12 ознак Духовного пробудження>> Пробудження... Тобто перехід людини в інший СТАН (аніж був до цього). Термінам же, які вживаються в цьому переліку, ми надаємо потрактування (та й то, у кожного воно осібне,-- в чомусь) з нашого "сучасного стану" (по аналогії -- сну, а чи й "амнезії"). А в СТАНІ (а згодом він стає, десь, вже як "спосіб житя", гадаю) значення може бути не зовсім таким ("стереотипним"), до якого ми звикли...Спробую пояснити власне бачення на конкретному прикладі:….

Як на мене, то вся біда в тому, що тут є маленький нюанс. Що я маю на увазі? Звірнімо увагу: не про пробудження, а духовне пробудження!

Тут Ви, вельмишановний пане Олексо доречно, на мій погляд, згадали про «кодекс будівника комунізму».

Так от. Деякі «філософи від КПСС» вважають, що в кодекс будівника комунізму якраз і закладені релігійні заповіді (???!!!)… А я їм кажу: а які основні заповіді залишив Ісус Христос? Мені у відповідь, що це 10 (із Старого Заповіту). А я їм кажу: А куди ж поділись основні 2 заповіді (любити Господа Бога усім серцем свої, усіма силами своїми і усією душею своєю…та любити ближніх своїх, як самого себе)? У відповідь мовчання, тому що Бог, згідно марксистсько-ленінської ідеології є вигадкою багатих класів для закабалення бідних! А слово духовність залишили, але було в нього вкладено інше поняття! А саме, духовною вважалася людина, що культурно освічена, знає класичну цензуровану літературу і мистецтво і є патріотом соціалістичного вибору.

Насправді ж духовність передбачає зв`язок із служінням Богу, тобто з релігійними вченнями, тобто бездуховна людина є атеїстом, у неї відсутнє знання Істини, і вона просто пливе за течією у боротьбі з Природою.
Духовність уже передбачає присутність у свідомості людини знання про Бога, живих істот і мету свого життя. Тому ознаками пробудження духовності є також страх відповідальності перед Божим Судом за заподіяну шкоду собі, Богу і усім живим істотам.
Коли ж людина не усвідомлює цього і не вірить у Божу Присутність у Всесвіті- тоді її може поглинути тимчасова ейфорія і вона сама може уявляти себе Богом, але це цілковита ілюзія!!! Хвороби, нещастя, народження і смерть швидко охолодять такий розум!

А Ви подивіться на ці 12 ознак- чи є там хоч одне слово про Бога? Там цілком пропагандується думка, що кожен сам може шляхом аутогенного тренування і самонавіювання справитися з усіма життєвими негараздами і немає ніяких мов причин, щоб могли заперечити запропонований шлях….
Відповісти
#8
(04-07-2012, 09:08 )філософ писав(ла): >(Oleksa) Ну, неначе "кодекс будівника комунізму" у Вас вийшло, шановний Філософе. Не можна підходити до обговорення таких тем з нашими звичними міркам та уявленями, як на мене….Ось погляньмо на заголовок --> << 12 ознак Духовного пробудження>> Пробудження... Тобто перехід людини в інший СТАН (аніж був до цього). Термінам же, які вживаються в цьому переліку, ми надаємо потрактування (та й то, у кожного воно осібне,-- в чомусь) з нашого "сучасного стану" (по аналогії -- сну, а чи й "амнезії"). А в СТАНІ (а згодом він стає, десь, вже як "спосіб житя", гадаю) значення може бути не зовсім таким ("стереотипним"), до якого ми звикли...Спробую пояснити власне бачення на конкретному прикладі:….

Як на мене, то вся біда в тому, що тут є маленький нюанс. Що я маю на увазі? Звірнімо увагу: не на пробудження, а на духовне пробудження!

Тут Ви, вельмишановний пане Олексо доречно, на мій погляд, згадали про «кодекс будівника комунізму».

Так от. Деякі «філософи від КПСС» вважають, що в кодекс будівника комунізму якраз і закладені релігійні заповіді (???!!!)… А я їм кажу: а які основні заповіді залишив Ісус Христос? Мені у відповідь, що це 10 (із Старого Заповіту). А я їм кажу: А куди ж поділись основні 2 заповіді (любити Господа Бога усім серцем свої, усіма силами своїми і усією душею своєю…та любити ближніх своїх, як самого себе)? У відповідь мовчання, тому що Бог, згідно марксистсько-ленінської ідеології є вигадкою багатих класів для закабалення бідних! А слово духовність залишили, але було в нього вкладено інше поняття! А саме, духовною вважалася людина, що культурно освічена, знає класичну цензуровану літературу і мистецтво і є патріотом соціалістичного вибору.

Насправді ж духовність передбачає зв`язок із служінням Богу, тобто з релігійними вченнями, тобто бездуховна людина є атеїстом, у неї відсутнє знання Істини, і вона просто пливе за течією у боротьбі з Природою.
Духовність уже передбачає присутність у свідомості людини знання про Бога, живих істот і мету свого життя. Тому ознаками пробудження духовності є також страх відповідальності перед Божим Судом за заподіяну шкоду собі, Богу і усім живим істотам.
Коли ж людина не усвідомлює цього і не вірить у Божу Присутність у Всесвіті- тоді її може поглинути тимчасова ейфорія і вона сама може уявляти себе Богом, але це цілковита ілюзія!!! Хвороби, нещастя, народження і смерть швидко охолодять такий розум!

А Ви подивіться на ці 12 ознак- чи є там хоч одне слово про Бога? Там цілком пропагандується думка, що кожен сам може шляхом аутогенного тренування і самонавіювання справитися з усіма життєвими негараздами і немає ніяких мов причин, щоб могли заперечити запропонований шлях….

Відповісти
#9
(03-07-2012, 10:33 )Філолог писав(ла): Можливо я неточно десь передала смисл оплакування гріхів, які пан Олекса уважає негативною енергією

Та ні, пані Філолог, я Вас зрозумів, звичайно -- скоріш за все сам не зовсім коректно/зрозуміло сформулював власну думку...

(03-07-2012, 10:33 )Філолог писав(ла): Як рядові спортсмени сприймають тренера і призерів, - як зразок для досягнення, розвитку, як досвід, як правильний шлях.

Так само християни відносяться до своїх святих, які обрали шлях подвигу в слідуванні Христовим Заповідям. Як до зразка слідування, які дійшли до вершин духовності.

Пізнавати себе в самому собі в незалежності від еталону є справа беззмістовна. Завжди є загроза скотитись до нарцисизму.

Еталоном наслідування став Христос, він дав заповіді, і показав своїм життям, хто є сини Божі. Християни які не інтелектуально пізнали праведність шляху життя по заповідям, а битійно, на досвіді і досягли високих духовних станів є для нас " золотими призерами" в "змаганні" християнського життя.

Ну давайте візьмемо за основу наведений Вами Образ. Але (у мене, принаймні) одразу виникає "нестиковка" -- справа в тому, що в нашому житті ми -- навіть якщо й займаємося "одним і тим же "видом спорту" -- "біжемо" (у випадку "легкої атлетики") і різну "дистанцію" (не нами Визначену), і по різним "біговим доріжкам", і з різними "перешкодами" ( хоча тут можна й без "лапок", напевно)..... Тому досвід "спринтера" (навіть чемпіона), для "персонального стипль-чезу".... не не підходить точно скопіювати... Правда ж?
Хоча я розумію що Ви,-- скоріш за все,-- маєте на увазі сам підхід до справи ("тренування" чи "змагання"), дотримання "режиму", цілеспрямованість в досягненні мети, самодисципліну і т.п. І -- в такому разі -- заперечувати Вашу правоту безглуздо.

Я ж мав на увазі, перш за все, що той "перелік Окари" (скоріш за все звідкись запозичений, я думаю, проте раз, він вже потрапив сюди, саме з такою "вивіскою" -- нехай так і лишається), не є "інструкцією". Точніше -- не є "інструкцією до виконання" (чи наслідування). Швидше це спроба "пояснення" (може, навіть, не самій людині, а його близьким), що подібні "симптоми" не є відхиленням від норми. І, в такому випадку, я не бачу в них нічого такого, що викликало б (у мене, принаймні) протест...

(04-07-2012, 09:08 )філософ писав(ла): Як на мене, то вся біда в тому, що тут є маленький нюанс. Що я маю на увазі? Звірнімо увагу: не про пробудження, а духовне пробудження!

Я це зауважив. Саме це означення -- Духовне пробудження, Духовність, вже якось... "піднімають планку"... Тобто говорячи на подібні теми, можна "нарватися" на запитання : -- То ти вважаєш себе таким вже Духовним? А "відволікатися на з"ясування стосунків" не є тим, що я люблю робити. Та й часу шкода. Особливо, якщо це "аби поговорити", а чи самоствердитися таким чином...
+ сюди ж додам, оце Ваше, шановний Філософе:

(04-07-2012, 09:08 )філософ писав(ла): А слово духовність залишили, але було в нього вкладено інше поняття! А саме, духовною вважалася людина, що культурно освічена, знає класичну цензуровану літературу і мистецтво і є патріотом соціалістичного вибору.

Насправді ж духовність передбачає зв`язок із служінням Богу, тобто з релігійними вченнями, тобто бездуховна людина є атеїстом, у неї відсутнє знання Істини, і вона просто пливе за течією у боротьбі з Природою.
Духовність уже передбачає присутність у свідомості людини знання про Бога, живих істот і мету свого життя. Тому ознаками пробудження духовності є також страх відповідальності перед Божим Судом за заподіяну шкоду собі, Богу і усім живим істотам.

Я, в принципі, погоджуюся з Вашим означенням, проте і оте "радянське формулювання", за моїми уявленнями, не є неприйнятним. Чи може бути Духовною людина, яка не знає про існування Бога (так склалися умови народження/виховання -- а таке було можливе за часів СРСР), веде праведний спосіб життя? Я вважаю що так. Підставою цьому, для мене, є той же потяг до літератури, мистецтва... Бо сам цей ПОТЯГ вже є "дороговказ" (більшість оточення, наприклад, у такого чоловіка -- лише "віно, кіно і доміно", а він бач куди!!!). А самі ці "інтелігентські ізлішества" й породжують (в процесі читання, переживання, творчості) і певні Енергії, і зміну Стану (це мій "пунктик" через який я сприймаю і фізичний стан людини, і взаємовідносини між групами людей, і саме Призначення людини. Та й не лише про людину мова...)
Чи може бути Духовною людина не віруюча? Я вважаю що так -- все залежить від того, що вона "продукує".

(04-07-2012, 09:08 )філософ писав(ла): А Ви подивіться на ці 12 ознак- чи є там хоч одне слово про Бога? Там цілком пропагандується думка, що кожен сам може шляхом аутогенного тренування і самонавіювання справитися з усіма життєвими негараздами і немає ніяких мов причин, щоб могли заперечити запропонований шлях….

Я вже написав вище про це -- я не бачу в тому тексті самонавіювання чи аутотренінгу. Це, виключно, "акцентування уваги" на "дивному симптомі" (а подібні "симптоми", таки, підмічені, в принципі, вірно). Як і не вважаю згадку (навіть повсякчасну) про Бога ознакою Духовності.




Відповісти
#10


(01-07-2012, 00:22 )Георгій писав(ла): Згодні, що цe є ознаки духовного пробуджeння?

Відповісти
#11
Thumbs Up 
>(Oleksa) Я це зауважив. Саме це означення -- Духовне пробудження, Духовність, вже якось... "піднімають планку"... Тобто говорячи на подібні теми, можна "нарватися" на запитання : -- То ти вважаєш себе таким вже Духовним? А "відволікатися на з"ясування стосунків" не є тим, що я люблю робити. Та й часу шкода. Особливо, якщо це "аби поговорити", а чи самоствердитися таким чином...

Усе залежить від того, на яких філософських концепціях ми або «будуємо» свою ідеологію, або беремо їх за взірець. Як відомо- у релігійних джерелах ми знаходимо фундаментальний взірець, а саме погляд на наші уявлення про всесвіт Самого Бога. Немає потреби самоствердження, коли ми впокоряємо свій дух Божим настановам і звіряємо Його інформацію про нас, наші філософські (моральні, етичні) критерії з викладеною Ним Абсолютною Істиною, яку дає Він (Бог!) у різних релігіях та Ведичних джерелах. Є надзвичайно велика кількість людських уявлень на означені теми, але еталон знаходиться тільки у Бога. А Бог вважає атеїзм бездуховним, оскільки останній підлягає діям Його зовнішніх матеріальних енергій невігластва та пристрасті. Тобто атеїсти знаходяться в тенетах ілюзії, вважаючи за істину фальшиву брехню, а дійсну Істину видають за брехню!...


>(Oleksa) Я, в принципі, погоджуюся з Вашим означенням, проте і оте "радянське формулювання", за моїми уявленнями, не є неприйнятним. Чи може бути Духовною людина, яка не знає про існування Бога (так склалися умови народження/виховання -- а таке було можливе за часів СРСР), веде праведний спосіб життя? Я вважаю що так.

Насправді Ні, не може бути духовною радянська людина, бо вона не може в принципі вести праведне життя, оскільки ідеологічно їй прищеплена ідеологія, що вона є господарем матеріальної природи, яку вона покликана впокорити, щоб побудувати «щасливе життя без Бога». А для цього цій людині під керівництвом компартії потрібно було здійснювати світову революцію, щоб знищити класи багатих і на цьому побудувати світ без Бога. Що від цього вийшло- думаю, Ви й самі бачите! Тобто за мету життя ставився матеріальний прогрес, а не пізнання Бога. Тим більше, що радянська система не відрізняється нічим від гітлерівської: концентраційні табори(Гулаги!), голодомори, психічні лікарні для непокірних, знищення села…
До речі, в часи войовничого атеїзму відправляли в гулаги не тільки непокірних політичних, але і за віру в Бога, знищували греко-католиків, євангелістів…
А те що, як здавалося б, що людина не «вбивала», то це тільки ілюзія, оскільки за релігійними канонами, людина, що відмовляється від Бога- є убивцею свої «душі»…
Отже, хто не противиться злу, а йде у нього на повідку- не може бути праведним!!!

>(Oleksa) Підставою цьому, для мене, є той же потяг до літератури, мистецтва... Бо сам цей ПОТЯГ вже є "дороговказ" (більшість оточення, наприклад, у такого чоловіка -- лише "віно, кіно і доміно", а він бач куди!!!). А самі ці "інтелігентські ізлішества" й породжують (в процесі читання, переживання, творчості) і певні Енергії, і зміну Стану (це мій "пунктик" через який я сприймаю і фізичний стан людини, і взаємовідносини між групами людей, і саме Призначення людини. Та й не лише про людину мова...)
Чи може бути Духовною людина не віруюча? Я вважаю що так -- все залежить від того, що вона "продукує".

Я мав на увазі не віру у художню літературу, мистецтво без Бога, багатство (матеріальні цінності), славу, владу, чи у те, що ми не упадемо у яму, якщо її обійдемо, а віру у Бога і Його настанови!!!
Ну, а зміна стану при припліві адреналіну в спортивних змаганнях, чи у військових діях, чи у виступах на сценах театру, кіно, чи у вуличних бійках… це природні речі. Дивитись треба глибше, як людина думає, говорить і діє! Оце і є критеріями, що визнають багато чого, і в тому числі в поняттях духовності!!!


>(Oleksa) …Як і не вважаю згадку (навіть повсякчасну) про Бога ознакою Духовності.

Типова атеїстична позиція, яка не збігається з тим, що Бог це вважає безбожністю і бездуховністю. Оце головне.
Відповісти
#12
(06-07-2012, 10:08 )Філолог писав(ла): ***Православ'я чітко розмежовує духовність і моральну поведінку. Людина може гарно поводитись зовні, виконувати 10 старозавітних заповідей, не убий, не укради тощо, тобто бути гарною для людей, мати гарну моральну поведінку, [ ............ ], але в душі мати горделивість, заздрість, ненависть тощо, тобто мати сіру чи чорну душу. Або частенько людина робить гарні вчинки, щоб їй робили компліменти і уважали порядною. На людях вона не скаже поганого слова, а в душі прокляне.

Взагалі то я мав на меті запропонувати невеличкому загалу подивитися на такі звичні та відомі речі (про які Ви вище пишите ) під іншим кутом. І подумати над моїм потрактуванням. Складність (насправді це "легкість", але якщо вже відчуваєш "напрям течії") полягає в тому, що ми -- всі без виключення -- зазвичай оперуємо певними стереотипами. В житті це допомагає уникнути неприємностей (але не завжди), а от в сприйнятті інформації, іноді ставить обмеження.
Чи можна, -- одночасно -- непорушно завмерти на місці та, якомога вище, підстрибнути вгору?
Відповідь очевидна. От, на мою думку, оте про що Ви, шановна Філолог, пишите вкладається в цю схему. Імітація любові, безкорисливості, терпимості і.т.д. не дає ( "технічно" -- на енергетичному рівні) того, що має відбуватися, коли це робиться від щирого серця. Ну -- наприклад -- як, пошкоджений електричний дріт, вкладений в бездоганну, ззовні, ізоляційну оболонку, не буде виконувати, вповні, покладену на нього функцію.

(06-07-2012, 10:08 )Філолог писав(ла): такими були фарисеї

Ну, якими, насправді, були ті фарисеї, достеменно ні я ні Ви не знаємо, та й не можна говорити за них всіх -- кожна людина -- окремий Світ (чи й Всесвіт, я полюбляють казати ).

Почав відповідати на Ваше повідомлення, шановна пані Філолог, яке було адресоване, скоріш за все, шановному Філософові (лише зараз помітив).... Сподіваюся, ви обоє, не сприймете це за "безцеремонність"
Якщо не заперечуйте, то я в цей пост спробую вкласти деякі власні реакції на ваші (обох) дописи...

(06-07-2012, 10:08 )Філолог писав(ла): Тому у принципах, викладених п.Георгієм, не проглядається їх духовне підгрунтя.
А тому я погляну на них ще раз під кутом Православ'я

Про Духовність (ще раз) спробую нижче, а зараз, разом з Вами, "під кутом зміни Стану (людини)"

(06-07-2012, 10:08 )Філолог писав(ла): 1. Прогрессивная тенденция принимать происходящее нежели пытаться на него влиять
***Людина не повинна відсиджуватись, але коли змінити ситуацію не виходить, то її терпляче сприймати і головне боротись з ненавистю до винуватців ситуації чи відчаю у складних ситуаціях. В цьому смиренність

Прогресивна -- тобто така, прояви якої стають все частішими. Це не те, що "по барабану", або "моя хата з краю" -- у людини з"являється (звідкись) "розуміння" того, що вона не може змінити/вплинути на ситуацію. Більш того -- спроба втрутитися може мати негативні (не лише для самої людини) наслідки. Ваше означення -- смиренність -- як на мене чудовий синонім/аналог/пояснення. Є речі/ситуації/подї які Мають (з якихось - ніколи нам не зрозумілих причин) статися

(06-07-2012, 10:08 )Філолог писав(ла): 2. Частые аттаки улыбчивости
***Тоді в божевільні самі духовні люди, у них якраз саме атаки усмішок і сміхуSmile

Гадаю і тут, в Вашому твердженні, є частка істини Smile -- адже що таке "норма"? Умовність... Середньо-статистичний показник...
А якщо серйозно, то Стан людини (циркуляція певних енергій, певним "маршрутами") викликає й відповідну реакцію деяких груп м"язів. Не завжди, але найбільш "емоційно забарвлені" Стани -- так. По ним ми, якось "інтуїтивно", оцінюємо настрій людини...

(06-07-2012, 10:08 )Філолог писав(ла): 5. Тенденция думать и действовать спонтанно, нежели из чувства страха, обусловленного прошлым негативным опытом
***Думати і діяти треба свідомо, але згоджусь, що при досягненні високого рівня духовності людина починає не змушувати себе жити високодуховно, а це стає її природнім станом мислення і дій.

Тут, якраз, навпаки (це я стосовно Вашого твердження). Перша, "підсвідома" реакція є найбільш правильною (і для людини і для... Провидіння). Спробуйте, для прикладу, згадати якісь випадки з власного життя -- коли ми діємо " бо так заведено", "аби не образити", " що люди подумають" (особливо--якщо при цьому "пересилюємо" себе), часто дають негативний результат.

(06-07-2012, 10:08 )Філолог писав(ла): 6. Безошибочная способность наслаждаться каждым моментом
***Христос сказав теж "радійте й веселіться", бо духовне досягнення стану блаженства, які будуються на Христових принципах призводить до відчування Царста всередині людини.

Тут Ви гарно доповнили!
Справа в тому, що вести такий (правильний) спосіб життя, якомога частіше перебувати в такому Стані -- ще й елементарно "вигідно" людині. Проте тут мова йде не про "радіти і веселития по команді" (це не вийде. Принаймні -- не завжди), а про все частіше виникаючі "спонтанні позиви" -- при "перебудові енергетики" (а точніше -- при наближенні її до Норми), цими "магістралями" все частіше й частіше починають Користуватися. А "справність" цих "магістралей", позбавляє людину певних фізичних недугів...

(06-07-2012, 10:08 )Філолог писав(ла): 7. Потеря способности волноваться
***Людина хвилюється через свої недоліки, гріховні помисли, чим ближче до Бога тим вони видніші.

Людина хвилюється з найменшого приводу. Від "що про мене подумають, якщо...?", "чи вимкнула я праску?", й до "а якщо раптом зі мною/моєю дитиною/роботою/Землею... станеться...?" Перебування в такому стані спричиняє втрату енергії людиною (в інтересах "третьої Сторони")

(06-07-2012, 10:08 )Філолог писав(ла): 8. Потеря интереса к конфликтам
***Якщо в монастирі, то це більш зрозуміло, але виключити співпереживання в миру не є реальним, але ось відноситись до конфліктів спокійніше, стриманіше, це, зрозуміло, трапляється

Я так зрозумів, що мове йде про "праздное любопитство" (це "добровільна втрата енергії", на відміну від, скажімо, втягування ("примусового") в конфлікт. В останньому випадку це вже буде "експансія" чи "атака". Я б додав сюди ще й втрату цікавості ( хоча б на певний % ) до всіляких розважальних серіалів, спортивних змаганнь, тощо...

(06-07-2012, 10:08 )Філолог писав(ла): 9. Потеря интереса к интерпритации действий и слов других
10. Потеря интереса к осуждению других

***Мене бентежить саме слово "потеря"

А чого воно Вас так бентежить? Ну втрата цікавості (коли там, хто, і з ким, наприклад.... Smile -- це і свідчення позитивних змін в енергетиці (за моїми уявленням), і наближення ( через втрату цікавості ) до "не засуджуй".

(06-07-2012, 10:08 )Філолог писав(ла): 11. Потеря интереса к осуждению самого себя
Це я вже розглядала, чим старанніше хочеш виконувати заповіді Христа, тим більше бачиш свою недосконалість, через це приходиш до стану смирення

Мені здається що головним, в цьому житті, є знайти/відчути своє Покликання. Людина Посилається для виконання певної місії. Наші помилки в житті є (не завжди!) Уроками які ми "не вірно виконали". Слід робити висновки й намагатся, таки, рухатися (з Божою поміччю) в вірному напрямку. Це зовсім не означає що варто собі все прощати. Але й "одягати волосяницю", "батожити" себе постійно, не слід (інакше "застрянеш на місці"). Покаяння це "робота над помилками", і вони є у всих і в кожного -- проте це, також, "метод навчання"

(06-07-2012, 10:08 )Філолог писав(ла): 12. Получение способности любить и дарить любовь, не ожидая ничего взамена
Дар любові до Бога і інших дійсно дар від Бога. Тут не зрозуміло, в результаті чого ти "получаешь".

Ну яка Ви прискіплива Smile -- та "в результаті нічого". Ну хто ж знає Плани?

(06-07-2012, 10:25 )Філолог писав(ла): (Олекса)Чи може бути Духовною людина не віруюча? Я вважаю що так -- все залежить від того, що вона "продукує".

***Продукує - це на людях, але для духовності важливіше, що всередині.

Під своїм, в лапках, "продукує", я й мав на увазі "внутрішнє" -- "малюнок"/"колір" енергії, що її "виробляє" людина. Чи любові, терпимості,-- а чи ненависті, заздрощів, зневаги... "Термінологічні нюанси" Smile
--------------------------------------------------------------------
(06-07-2012, 10:24 )філософ писав(ла): Усе залежить від того, на яких філософських концепціях ми або «будуємо» свою ідеологію, або беремо їх за взірець. Як відомо- у релігійних джерелах ми знаходимо фундаментальний взірець, а саме погляд на наші уявлення про всесвіт Самого Бога.

У мене трохі інше уявлення того, як відбувається... скажемо так -- Становлення. Якщо відбувається,-- бо певна частина людства завжди є "в опозиції" (атеїсти).
Один з варіантів -- традиція сім"ї. Дитина змалечку потрапляє у відповідне оточення, де -- в якихось "межах"-- формується її світогляд (саме цей його "напрямок").В подальшому може бути його прийняття; байдуже/нейтральне ставлення; зміна на інше.

Зацікавлення в зрілому/"не дитячому"("самостійному") віці. Щось "муляє"...Є (невідомо звідки взялося!) відчуття, що "не все так просто". Оце - ЗАЦІКАВЛЕННЯ -- є неодмінна складова. Людина починає нишпорити в горах літератури, "ковтаючи" все підряд. Виникає стан "переїдання". Йде спад інтеесу до частини прочитаного, і з"являється "щось", яке змушує "копати" в цьому напрямку.
У людини "випадково" відбуваються "потрібні зустрічі" (не неодмінно з людьми -- це можуть бути й певні книги, і якісь "особливі" місця).
Я не знаю що саме Ви маєте на увазі під "будуванням Ідеології". Мій "підхід" полагає в "поясненні того шо відбувається", на основі того, що є досяжним сприйняттю. Оскільки, як я зрозумів, сприйняття є "річ індивідуального вжитку" (що,-- в свою чергу,-- пояснюю тим, які Завдання людині було б бажано виконати в цьому житті), цілком природнім, є й "дивакуватість", в очах загалу, такої людини. Проте, коли Вам десь (в тих же нетрях інтернету) зустрінеться чоловік "настроєний на Вашу ж хвилю" -- Вас "проб"є" (як мінімум -- з"явться інтерес).


(06-07-2012, 10:24 )філософ писав(ла): Немає потреби самоствердження, коли ми впокоряємо свій дух Божим настановам ....

Мова не йде про самоствердження -- це скоріш, спроба зрозуміти те що відкривається людині...

(06-07-2012, 10:24 )філософ писав(ла): ....і звіряємо Його інформацію про нас, наші філософські (моральні, етичні) критерії з викладеною Ним Абсолютною Істиною, яку дає Він (Бог!) у різних релігіях та Ведичних джерелах.

Тут я - мушу визнати -- нічого не второпав. Як ми можемо звіряти Його інформацію про нас? Можливо Вам це доступно -- мені ні...Тут би на своєму Шляху менше на манівці збиватися...

(06-07-2012, 10:24 )філософ писав(ла): А Бог вважає атеїзм бездуховним, оскільки останній підлягає діям Його зовнішніх матеріальних енергій невігластва та пристрасті.

Не знаю, на цю "тему" я, особисто, з Богом не спілкувався ( на привеликий жаль ). Confused
Але давайте, все ж, розставимо "акценти".
Духовність. Від означення -- Дух. Я твердо знаю, що Він буває Присутнім в Православній церкві. Проте я не буду стверджувати що лише там. Я не знаю (але відчуваю, що не лише там). Я не буду говорити що решта релігій "не правильні". І, -- взагалі -- Він (Дух) вирішує, де, коли і як Йому бути, а де (і коли) --ні.

(06-07-2012, 10:24 )філософ писав(ла): Тобто атеїсти знаходяться в тенетах ілюзії, вважаючи за істину фальшиву брехню, а дійсну Істину видають за брехню!...

А Ви знаєте хоч одну людину, якій відома Істина? Я -- ні Sad

(06-07-2012, 10:24 )філософ писав(ла): не може бути духовною радянська людина, бо вона не може в принципі вести праведне життя,

Ви, так запросто, "розписалися" за -- скільки ж це сотень мільйонів? -- людей...Стосовно праведності життя -- не можу "підтвердти" -- сам далеко не праведний

(06-07-2012, 10:24 )філософ писав(ла): Я мав на увазі не віру у художню літературу, мистецтво без Бога, багатство (матеріальні цінності), славу, владу, чи у те, що ми не упадемо у яму, якщо її обійдемо, а віру у Бога і Його настанови!!!

Я, також, не мав на увазі "віру в художню літературу" -- напевно невдало висловився. За моїм уявленням, будь-який вид творчості, що продукує позитивні переживання/зміну Стану є "кроком у вірному напрямку". Як людина дорослішає в житті фізичному, так само вона проходить певні етапи й в житті Духовному. Будь -яка людина, що має "внутрішній моральний кодекс" (має його, мабуть, кожен) і -- голове-- слідує йому, має право називатися, як на мене, Духовною (можливо Дух і "формує" цей "кодекс" -- але це так -- чиста гіпотеза що оце зараз прийшла в голову).

(06-07-2012, 10:24 )філософ писав(ла): Ну, а зміна стану при припліві адреналіну в спортивних змаганнях, чи у військових діях, чи у виступах на сценах театру, кіно, чи у вуличних бійках… це природні речі.

Бачите, це, якраз і є, переважно (але не лише) "речі", заради яких і "Експлуатується" і окремо взята людина, і групи людей, і цілі народи....

(06-07-2012, 10:24 )філософ писав(ла): Типова атеїстична позиція, яка не збігається з тим, що Бог це вважає безбожністю і бездуховністю.

І звідки Ви знаєте всі думки Бога? Я Вам по доброму заздрю Smile
(не ображайтеся - посміхаюся я, також, по доброму)
Будьмо!




Відповісти
#13
Video 
>(Філолог): Получение способности любить и дарить любовь, не ожидая ничего взамена Дар любові до Бога і інших дійсно дар від Бога. Тут не зрозуміло, в результаті чого ти "получаешь".

Отримати Дар Любові до Бога, не цікавлячись Богом та ігноруючи Його- абсолютно неможливо. Тому такий стан можливий тільки в тому разі, якщо людина шукає Бога і прислухається до Його Порад. Якщо ж мотивом зацікавленості Богом є лише здійснення матеріальних бажань- далі все йде по законам КАРМИ!

>(Oleksa): Ну яка Ви прискіплива -- та "в результаті нічого". Ну хто ж знає Плани?
(Вчора 07:25 )

Плани Господа викладені у релігійних Джерелах: Біблії, Корані, Ведичній літературі….

>(Філософ): Усе залежить від того, на яких філософських концепціях ми або «будуємо» свою ідеологію, або беремо їх за взірець. Як відомо- у релігійних джерелах ми знаходимо фундаментальний взірець, а саме погляд на наші уявлення про всесвіт Самого Бога.

>(Oleksa): У мене трохі інше уявлення того, як відбувається... скажемо так -- Становлення. Якщо відбувається,-- бо певна частина людства завжди є "в опозиції" (атеїсти). Один з варіантів -- традиція сім"ї. Дитина змалечку потрапляє у відповідне оточення, де -- в якихось "межах"-- формується її світогляд (саме цей його "напрямок").В подальшому може бути його прийняття; байдуже/нейтральне ставлення; зміна на інше. Зацікавлення в зрілому/"не дитячому"("самостійному") віці. Щось "муляє"...Є (невідомо звідки взялося!) відчуття, що "не все так просто". Оце - ЗАЦІКАВЛЕННЯ -- є неодмінна складова. Людина починає нишпорити в горах літератури, "ковтаючи" все підряд. Виникає стан "переїдання". Йде спад інтеесу до частини прочитаного, і з"являється "щось", яке змушує "копати" в цьому напрямку. У людини "випадково" відбуваються "потрібні зустрічі" (не неодмінно з людьми -- це можуть бути й певні книги, і якісь "особливі" місця).

Усе залежить від досвіду попередніх життів!
Чи не задумувались Ви, часом, що дещо у житті, що з нами трапляється, або місця чи ситуації в яких ми опиняємося- чомусь нам видаються знайомими???... Так буває та історично у багатьох спостерігалося! Ось це і є пам`ять з деяких минулих життів нашої душі, що зараз знаходиться у фізичному тілі, яке нам належить! Ми живемо не перший раз, а наша душа в минулому перебувала в різних ситуаціях і різних тілах!!! Це, до речі, можна і згадати у стані регресивного гіпнозу. Це реінкарнативні спогади! Отже, в теперішньому житті, ми проходимо еволюційний або інволюційний шлях буття в матеріальному, але не в духовному всесвіті.

>(Oleksa): Я не знаю що саме Ви маєте на увазі під "будуванням Ідеології". Мій "підхід" полагає в "поясненні того шо відбувається", на основі того, що є досяжним сприйняттю. Оскільки, як я зрозумів, сприйняття є "річ індивідуального вжитку" (що,-- в свою чергу,-- пояснюю тим, які Завдання людині було б бажано виконати в цьому житті), цілком природнім, є й "дивакуватість", в очах загалу, такої людини. Проте, коли Вам десь (в тих же нетрях інтернету) зустрінеться чоловік "настроєний на Вашу ж хвилю" -- Вас "проб"є" (як мінімум -- з"явться інтерес).

Далеко в минулому душі живих істот умовно отримали від Бога дві природи: одні душі отримала божественну (деви або напівбоги), а інша частина душ- демонічну природу (асури, або демони). Взагалі, усі душі живих істот є чистим Божественним Духом (Брахманом), але бажаючи незалежності від Бога вони направляються Богом у спеціально для них створені матеріальні Всесвіти, де вони покриваються нижчими енергіями Бога- Гунами Благості (Саттва), Пристрасті(Раджас) і Невігластва (Тамас). Одна із гун завжди превалює над іншими. Той хто в невігластві перебуває- той егоїст і противник Бога, бо заздрить Йому. У Благості – душа шукає Бога і мріє про повернення додому в трансцендентне царство- це душі напівбогів. І деви і асури- різні стадії очищення душ від впливу нижчих матеріальних енергій Бога на шляху духовного зростання або деградації у нижчі форми існування духу. Тому кожна душа переносить в майбутнє тіло свої нездійсненні бажання та погляди на своє місце у Всесвіті. Оце і є ідеологія, яка приходить разом з душею, що поселяється в народжуване тіло. Тобто, ми народжуємося не Tabula Rasa, тобто не «чиста дошка», як учить матеріалізм, а уже з досвідом нескінченних життів у минулому!!!

>(Філософ): Немає потреби самоствердження, коли ми впокоряємо свій дух Божим настановам ....

>(Oleksa): Мова не йде про самоствердження -- це скоріш, спроба зрозуміти те що відкривається людині...

Так, зрозуміти, чому світ саме такий, з добром і злом, і про наше місце у ньому…Але людина сама не здатні на основі своїх чуттів та розуму без допомоги Бога зорієнтуватися у світі, який вона не створювала!!! Потрібні підказки зверху!!!

>(Філософ): ....і звіряємо Його інформацію про нас, наші філософські (моральні, етичні) критерії з викладеною Ним Абсолютною Істиною, яку дає Він (Бог!) у різних релігіях та Ведичних джерелах.

>(Oleksa): Тут я - мушу визнати -- нічого не второпав. Як ми можемо звіряти Його інформацію про нас? Можливо Вам це доступно -- мені ні...Тут би на своєму Шляху менше на манівці збиватися...

Релігії в чистому вигляді даються цивілізаціям для того, аби люди змогли духовно зростати. Матеріалізм націлює людину на боротьбу за виживання з матеріальною природою з метою панування над нею! Ця боротьба ніколи не завершиться добром, якщо не прислухатися до Порад Бога, Творця матеріальних Всесвітів. Зараз ми накопичили такий арсенал різної зброї, що здатен рознести в пух і прах Землю та зашкодити планам Бога. Тому ми маємо багато попереджень про кінець Світу. Бог не потерпить цивілізації, що нездатна мирно функціонувати та слугувати еволюційним Планам!
Ви питаєте: «Як ми можемо звіряти Його інформацію про нас? Можливо Вам це доступно -- мені ні...». Ви помиляєтеся, бо перед Вами тут у сусідній гілці лежить «Бгагавад-Гіта як вона є» на російській мові- складова частина стародавньо-індійського епосу «Махабхарата», де Верховний Господь більш ніж 5000 років тому назад на полі битви Курукшетра перед лице мільйонних армій надав таку інформацію для передачі усім людям і вона дійшла до нашого часу. Ви можете також користуватися Біблією чи Кораном- і усюди, яке б «чисте» джерело Ви не взяли(бо багато вже є і фальшивого та перекрученого)- Ви знайдете аналогічні поради людству від Бога!!!
Якщо Ви вважаєте, як і комуністи, що релігійна література є людськи «вигадками» для закріплення панування багатих класів над бідними, тоді зрозуміло, чому саме в такій площині Ви поставили питання. Ви просто, тоді, матеріаліст і не вірите у Бога.

>(Філософ): А Бог вважає атеїзм бездуховним, оскільки останній підлягає діям Його зовнішніх матеріальних енергій невігластва та пристрасті.

>(Oleksa): Не знаю, на цю "тему" я, особисто, з Богом не спілкувався ( на привеликий жаль ). Але давайте, все ж, розставимо "акценти".Духовність. Від означення -- Дух. Я твердо знаю, що Він буває Присутнім в Православній церкві. Проте я не буду стверджувати що лише там. Я не знаю (але відчуваю, що не лише там). Я не буду говорити що решта релігій "не правильні". І, -- взагалі -- Він (Дух) вирішує, де, коли і як Йому бути, а де (і коли) --ні.

Бог знаходиться у Вашому СЕРЦІ, то ж постарайтеся Йому помолится, щоб дав розум зрозуміти Його Плани та Бажання!!!

>(Філософ): Тобто атеїсти знаходяться в тенетах ілюзії, вважаючи за істину фальшиву брехню, а дійсну Істину видають за брехню!...

>(Oleksa): А Ви знаєте хоч одну людину, якій відома Істина? Я -- ні

Дуже поганий песимізм!!! Багато на Землі перебувало Святих і Посланців Бога. То Ви не член Православної чи будь-якої іншої Церкви???
Бог Сам приходив не один раз на Землю, посилав Своїх Синів та Пророків, а люди берегли як могли зерна Істини у різні епохи, і передавали їх у наші часи!!!... Усні Передання Святих, релігійні джерела –книги, спосіб життя, храми та церкви, усе це, що може привести до Бога!!!

>(Філософ): не може бути духовною радянська людина, бо вона не може в принципі вести праведне життя,

>(Oleksa): Ви, так запросто, "розписалися" за -- скільки ж це сотень мільйонів? -- людей...Стосовно праведності життя -- не можу "підтвердти" -- сам далеко не праведний

Я також грішний! Але «держава», що страчувала Церкву, вела оголтілу атеїстичну пропаганду- була імперією зла- та й продовжує поки що нею Бути в умах людей- сформувала ненависть до Бога із-за заздрощів та бажання панувати над усім світом. Нюрнберг повинен був засудити не тільки націонал-соціалізм(фашизм), а й інтернаціонал-соціалізм (СССР). Але у землян не хватило духу назвати речі своїми іменами!
Хіба ж у нас, зараз, наприклад, не ті ж перефарбовані вихованці «кодексу комунізму» правлять і складають свої мільярди на горі та знищенні атеїзованих «рабів» посткомуністичних та соціалістичних держав????!!!!

>(Філософ): Я мав на увазі не віру у художню літературу, мистецтво без Бога, багатство (матеріальні цінності), славу, владу, чи у те, що ми не упадемо у яму, якщо її обійдемо, а віру у Бога і Його настанови!!!

>(Oleksa): Я, також, не мав на увазі "віру в художню літературу" -- напевно невдало висловився. За моїм уявленням, будь-який вид творчості, що продукує позитивні переживання/зміну Стану є "кроком у вірному напрямку". Як людина дорослішає в житті фізичному, так само вона проходить певні етапи й в житті Духовному. Будь -яка людина, що має "внутрішній моральний кодекс" (має його, мабуть, кожен) і -- голове-- слідує йому, має право називатися, як на мене, Духовною (можливо Дух і "формує" цей "кодекс" -- але це так -- чиста гіпотеза що оце зараз прийшла в голову).

Розум людини, що вірить Богу і слідує Його порадам- веде до Бога! Розум же того, хто має тимчасово демонічну природу своєї душі- творить «антикодекс», який дозволяє грабува, вбивати, ґвалтувати…веде до деградації у нижчі форми існування- у тіла тварин, дерев, мінералів!!!!
У гілці Порад Верховного Господа- усі 18 глав «Бгагава-Гіти- Порад Верховного Господа. Прислухайтесь, чого хоче від нас Бог!!!

>(Філософ): Ну, а зміна стану при припліві адреналіну в спортивних змаганнях, чи у військових діях, чи у виступах на сценах театру, кіно, чи у вуличних бійках… це природні речі.

>(Oleksa): Бачите, це, якраз і є, переважно (але не лише) "речі", заради яких і "Експлуатується" і окремо взята людина, і групи людей, і цілі народи....

Людей і Народи експлуатує не адреналін, а жадоба владних осіб, що бажають нових багатств, слави та чуттєвих задоволень!!!

>(Філософ): Типова атеїстична позиція, яка не збігається з тим, що Бог це вважає безбожністю і бездуховністю.

>(Oleksa): І звідки Ви знаєте всі думки Бога? Я Вам по доброму заздрю
(не ображайтеся - посміхаюся я, також, по доброму)
Будьмо!

Читайте сусідню гілку: Поради Верховного Господа… Я не ображаюсь! Успіхів на шляху Пошуків Істини!!!
Слава Україні! Слава Героям!!!

На малюнку нижче- Господь Брахма- Творець нашого матеріального Всесвіту- молиться Верховному Господу Крішні.


Долучення
.jpg   images-brahma.jpg (Розмір: 113,84 KB / Завантажень: 23)
Відповісти
#14
Video 
>(Філолог) В Православ'ї не зовсім так. Воно уважає, що через першорідний гріх людини її природа стала понівеченою, а отже її спонтанні реакції чи поступки, м'яко кажучи, не завжди, правильні (праведні). За довгі роки людського існування без істинного Бога, людина на основі помилок з метою виживання накопичила певний кодекс поведінки, частина яких в народній мудрості, прислів'ях, приказках, а потім і законах.

Особисто я на своєму низькому рівні вважаю, що тут інтерпретатори Біблії помиляються. В гріху перебуває пересічна жива душа не із-за гріха Адама, а із-за свого первинного гріха, коли ми не побажали кожен індивідуально підкорятися Богу. А то, виходить, ми самі не винні, а От Адам через генетику нам усім передав цей гріх. Це приблизно так, як атеїсти: ми не грішні, хтось перед нами згрішив! Це втеча від відповідальності!!!
Саме Веди правильно подають інформацію, що гріх присутній завдяки дії Гун- три нижчих енергій Бога: САТТВИ, РАДЖАСА і ТАМАСА!!!
Тому Душа сама не може придумати правильні моральні та етичні закони!!! А от те, що вона мала їх в чистому вигляді до того, як прийшла в матеріальний всесвіт- сумніву немає. Це підтверджують Веди.

>(Філолог) Моєсеєві Бог дав десять заповідей. А Христос їх доповнив духовними заповідями Нагірної проповіді та й іншими в Новому Заповіті, де розставлене все по своїм місцям, якою людина має бути, щоб мати життя вічне в поверненні до Бога. І що ми маємо. Наші спонтанні реакції ми повинні звіряти з Христовим кодексом поведінки. І хто починає його виконувати, а це примушування на початку, перековування себе в іншу людину, той помічає наскільки він слабкий і понівечений за природою. Така людина розуміє для чого їй потрібен Спаситель.

Те, що дав Мойсею Бог, після того як він розбив скрижалі- це уже залишки від заповідей, бо Мойсей розумів, що люди нездатні виконувати первісні заповіді для повернення на Вищі планети. Ісус в Євангелії від ессеїв це вимагав від учнів- але це було викинуто із канонічних Євангелій. Тому не можна сподіватися, що полегшений варіант заповідей дозволить обійти закони КАРМИ!!!

>(Філолог) А потім Православ'я особливу увагу приділяє саме роботі з помислами, перші помисли, які надходять в голову з підсвідомості в свідомість називаються прилогами. І ось ці прилоги можуть бути через нашу недосконалість, відмову від Бога, демонічної природи. Але слідуючи Христовим принципам і звіряючи свої помисли з істинним духовним станом, людина поступово через духовні подвиги (особливо молитву, це стан перебування у Бозі, в спілкуванні з Ним) упорядковує свої думки і поведінку.

Але для цього потрібні духовні подвиги в молитвах, думках, словах і діях, і, звичайно в ЇЖІ. Тут християни не притримуються особливих обмежень ні в їжі, ні в ПИТВІ. Тому я дуже сумнішаюсь, що Господь прийме більшість «християн» у Боже Царство саме після цього життя!!!

>(Філолог) Згадую себе в період національного пробудження в дискусіях з комуністами, вони агресивно нападали, і я у відповідь теж нападала, аргументація була емоційною, хотілось бити по пиці у відповідь. В цьому взаємна ненависть. Такий стан не є природнім для людини Христа. Теба вчитись спокійно аргументувати свої погляди і вміти вислуховувати аргументи інших. Перша агресивна реакція такого гатунку приводить до воєн між народами і різних конфліктів. Вчитися прощати, а не мститися, згодіться. Побачив нову машину сусіда і перша спонтанна реакція позаздрити. Це такі спонтанні реакції у людини, що успадкувала природу понівечену першорідним гріхом. Слідуючи принципам Христа і перековуючи себе в нову людину, така людина поступово розвиває в собі нові реакції, її спонтанність стає правильнішою. Але це духовна праця над собою. Сучасна ж психологія стверджує, що людина повинна реалізувати свої емоції, а не приховувати їх, якщо гнів, то гніватись, якщо заздрість, то заздрити, якщо амбіції, то з усіх сил дертися в гору.


Матеріалістичний світогляд насправді є демонічним. Але Господь має свої плани і методи перевиховування демонів, які поступово, через мільярди реінкарнаційних втілень,- повернуться на шлях служіння Богу.

>(Філолог) Для Православ'я Істина - Христос, істинні норми поведінки викладені в Його настановах Нового Заповіту і власному житті. Христос - приклад для наслідування. Христос навчив головного і своїм життям ствердив, що Істина-Бог і Його природа - це Любов і роз'яснив, що таке любов і яким є шлях перекування людини впалої в людину свідому того, що вона образ Бога. Але справа в тому, приймаєш ти Христа і Його настанови чи ні? Уважаєш ти Його своїм Спасителем чи ні? І тут Богом дана свобода вибору.

Ісус є Посланцем Бога, а тому Христос має право представляти Бога як Син Божий, і відповідно відношення до Нього повинно бути як до Бога, оскільки Він дає Науку про Бога в спрощеному варіанті як в теорії, так і на практиці. Тому ПОСЛАНЕЦЬ Бога є УЧИТЕЛЕМ для християн і ВІН ПЕРЕДАЄ НАУКУ, ЯКУ НАКАЗАВ ЙОМУ ПЕРЕДАТИ БОГ ВІРУЮЧИМ В ІСУСА ХРИСТА. Але це не означає, що ті, ХТО КОРИСТУЄТЬСЯ НАСТАНОВАМИ В ІНШИХ РЕЛІГІЯ не мають права ЛЮБИТИ БОГА і на відповідну до Цього ПРАВО на Божу ЛЮБОВ!

Як правило, деякі «християнські» проповідники висловлюють думку своїй «пастві», що усі інші релігії від сатани, тобто від диявола. Цим гордиться РПЦ МП, для якої усі інші, крім православ`я(московського)- від диявола.
Для таких «месій» я зустрів на одному з сайтів такі історії:

«Похож на Бога...
Жил на свете мужчина. Он славился своим спокойствием и любовью ко всему на свете. Любое дело, за которое он брался, у него получалось отлично. Все его уважали, часто приходили за советом. Однажды к нему пришёл сосед, который ему во всем завидовал. Он был величав и горд. - У меня в жизни всё есть! – сказал сосед уважаемому мужчине. – Я живу в полном достатке. Но тебя в городе уважают больше чем меня. Как по твоему, на кого я похож? Мудрый человек улыбнулся и говорит:- Ты похож на Бога. Завистливый сосед довольно улыбнулся. Но ему хотелось сделать какую-то гадость приятелю, поэтому он выкрикнул: - Зато ты похож на кусок дерьма! Мне не понятно почему весь город к тебе таскается! Ничего не ответил на это мудрый человек, лишь слегка улыбнулся. Это ещё больше разозлило соседа. Но он всё же спросил:- Почему ты не обижаешься на мои слова, ведь ты назвал меня Богом, а я тебя – дерьмом. - А на что здесь обижаться? – ответил мудрый человек. – Кто познал в себе Бога, тот видит его и в других людях. А тот, кто полон дерьма, видит каждого другого, как кучу дерьма.»

«Любить, как Уродливый кот (автор невідомий!)
Каждый обитатель нашего дома знал, насколько уродлив был наш Местный Кот.Уродливый Кот любил три вещи в этом мире, а именно: борьба за выживание, поедание «чего подвернется» и, скажем так, любовь.Комбинация этих вещей плюс бездомное проживание на нашем дворе, оставила на теле Уродливого Кота неизгладимые следы: Кот имел только один глаз, с той же самой стороны отсутствовало и ухо,а левая нога была когда-то сломана и срослась под каким-то невероятным углом,благодаря чему создавалось впечатление,что кот всё время собирается повернуть за угол.Его хвост отсутствовал. Остался только маленький огрызок с кисточкой на конце. И, если бы не множество шрамов,покрывающих голову и даже плечи Уродливого Кота,его можно было бы назвать темно-серым полосатым котом. У любого, хоть раз посмотревшего на него, возникала одна и та же реакция: «До чего же УРОДЛИВЫЙ кот!» . Всем детям было категорически запрещено касаться его. Взрослые бросали в него камни во дворе, чтобы отогнать подальше и захлопывали перед его носом дверь, чтобы он не мог войти в квартиру. Наша дворничиха поливала его из шланга, когда он пытался к ней подойти. Удивительно, но Уродливый Кот всегда проявлял одну и ту же реакцию.Если его поливали из шланга - он покорно мок, пока мучителю не надоедала эта забава. Если в него бросали что-то - он тёрся о ноги, как бы прося прощения: «Зачем вы меня обижаете?» Если он видел детей, он стремглав бежал к ним и тёрся головой о руки и громко мурлыкал, выпрашивая ласку. Если кто-нибудь все-таки брал его на руки, он тут же начинал сосать уголок одежды, пуговицу или что-нибудь другое, до чего мог дотянуться. Но, однажды Уродливый Кот нарвался на соседских собак. Из своего окна я услышала лай псов,его крики о помощи и команды «фас!» хозяев собак, и тут же бросилась на помощь. Когда я добежала до него, Уродливый Кот был ужасно искусан, весь в крови и почти что мёртв. Он лежал, свернувшись в клубок. Его спина, ноги, задняя часть тела совершенно потеряли свою первоначальную форму. Его жизнь подходила к концу. След от слезы пересекал его морду.Пока я несла его домой, он хрипел и задыхался. Я бегом несла его домой!! И больше всего боялась навредить ему ещё больше.А он тем временем пытался сосать моё ухо…Я остановилась и, задыхаясь от слёз, прижала его к себе.
Кот коснулся головой ладони моей руки, его золотой глаз повернулся в мою сторону,и я услышала его мурлыканье ...Даже испытывая такую страшную боль, Кот просил об одном - о капельке Любви! Возможно, о капельке Сострадания…И в тот момент я думала, что имею дело с самым любящим существом из всех, кого я встречала в моей жизни. Самым любящим и внутренне - самым-самым красивым. Он только смотрел на меня, уверенный, что я сумею смягчить его боль Уродливый Кот умер на моих руках прежде, чем я успела добраться до дома, и я долго сидела у своего подъезда, держа его на коленях. Впоследствии я много размышляла о том, как один несчастный калека смог изменить мои представления о том, что такое истинная чистота духа, верная и беспредельная любов Так оно и было на самом деле. Уродливый Кот сообщил мне о сострадании больше, чем тысяча книг, лекций или разговоров. И я всегда буду ему благодарна. У него было искалечено тело, а у меня была поцарапана душа. Настало и для меня время учиться любить верно, и глубоко. Отдавать любовь ближнему своему без остатка. Большинство из нас хочет быть богаче, успешнее, быть сильными и красивыми.
А я буду всегда стремиться к одному – любить, как Уродливый Кот»
...



Долучення Міні-зображення
   
Відповісти
#15
(09-07-2012, 10:27 )Філолог писав(ла): Філолог писав(ла):
Побачив нову машину сусіда і перша спонтанна реакція позаздрити.

Ви розглядаєте лише один з можливих варіантів...
Ще людина може, наприкад, лишитися байдужою до такої "події". Знову ж, таки, з різних причин... Припустимо, вона не цікавиться автомобілями. Ще один з варіантів (песимістичний) -- людина довідалася про те, що вона невиліковно хвора. Зрозуміло, що в такій ситуації не до заздрощів (якщо така риса характеру й притаманна)...
Ще одна з можливих реакцій -- людина зрадіє за сусіда. Особливо, якщо знає, що той давно мріяв про це й тяжко/додатково працював, аби цього автомобіля придбати...
Може бути задивування -- якщо сусіда, наприклад, виграв автомобіля в лотерею (зараз такого, здається, немає, але ранiше було Smile )...

(09-07-2012, 10:27 )Філолог писав(ла): Філолог писав(ла): Це такі спонтанні реакції у людини, що успадкувала природу понівечену першорідним гріхом.

Згадалася мені одна ситуація, що трапилася вже досить давно... Йшов я взимку (і під час густого снігопаду) по Зоологічній вулиці в Києві. І, раптом, під ногами побачив... "щось зеленувате" Smile Нахилився, підняв --це, виявилося, були складені грошові купюри. Перша реакція --як же знайти людину, яка їх загубила? Ні попереду, ні позаду, нікого немає... Вбік -- до будинку -- свіжі сліди. Напевно власник оце туди щойно направився -- зайду запитаю. А звідки ж ці сліди? О, схоже що від автомобіля, який стоїть на узбіччі... Наблизився до будинку, а над ним "новоспечена" вивіска <<Ресторан>> ( і щось "західне"... чи там "Каліфорнія" чи ще щось...). Озирнувся на автомобіль --новенький "Джип". Уявив, як я буду, оце, в ресторані шукати "нового українця", аби віддати йому -- порахував --4х3---> 12 "рублів" (гроші ще не поміняли)... І -- трохи повагавшись -- повернув назад. Не із-за цих, 12рублів -- подумав, що будуть як на дивака дивитися і (потім) ще й насміхатися. Але відчуття, що вчинив "проти себе", якийсь час ще "муляло"...

(09-07-2012, 10:27 )Філолог писав(ла): Філолог писав(ла):Сучасна ж психологія стверджує, що людина повинна реалізувати свої емоції, а не приховувати їх, якщо гнів, то гніватись, якщо заздрість, то заздрити, якщо амбіції, то з усіх сил дертися в гору.

На мою думку, не може бути "універсальних рецептів". В ідеалі -- бажано знайти "джерело симптому". Але воно, часто, може знаходитися за межами фізичного тіла людини.

(09-07-2012, 10:27 )Філолог писав(ла): Філолог писав(ла): ***Для Православ'я Істина - Христос, істинні норми поведінки викладені в Його настановах Нового Заповіту і власному житті. Христос - приклад для наслідування.

Ви знаєте, шановна Філолог, я якось, звик орієнуватися, в кожному випадку, на конкретну ситуацію. А описати ВСЕ неможливо....
Ну от наприклад -- не дай Боже, але:
--- Людина знаходиться на пароплаві, який тоне. Точніше -- вже у воді... У неї є рятувальний желет, а у жінки/дитини, що поруч -- немає. Що їй робити? А якщо поряд ( і теж без желету) власна дитна? А якщо кілька дітей?...
На основі якої "норми поведінки" діяти?

Відповісти
#16
Wink 
У християнстві ця супeрeчка, чи ми грішимо чeрeз пошкоджeність нашої природи, яка "гeнeтично" пeрeдається в поколіннях, чи просто тому, що грішити приємно (і ми могли б і нe грішити!) - дужe давня.

Наприкінці 4-го ст. н.e. були знамeниті дeбати між монахом з Британії, який називав сeбe Пeлагій, і єпископом північноафриканського міста Гіппона, святим Августином. Пeлагій наполягав на тому, що людина своєю власною волeю можe нe грішити (лат. "possere non peccare"). Св. Августин запeрeчував, кажучи, що пeрeступ Адама і Єви настільки зіпсував людську природу, що людина просто нe можe сама, бeз особливої Божої благодаті, відвeрнутися від гріха і обрати правeднe життя. За св. Августином, людина від своєї біологічної, пошкоджeної гріхопадінням природи ЗАВЖДИ обирає зло, тeмряву, гріх, смeрть. Іншими словами, св. Августин вважав, що надання людині свободи волі діяло тільки ДО ТОГО, як Адам і Єва згрішили. Коли ж вони згрішили, Бог забрав від людини Свою благодать (і нe тому, що цe був Його план, а тільки тому, що коли людина грішить, вона тим самим будує "стіну" між собою і Богом), і тeпeр Він, Бог, дає Свою благодать виключно Своїм "обранцям," "eлeктам," яких Він призначив до спасіння щe до сотворeння світу. Щe більшe, ніж св. Августин, цю тeорію "обранства" розвивав у 16-му сторіччі Жан Кальвін. За Кальвіном, Христос віддав Своє життя на хрeсті нe за всіх людeй, а тільки за "обранців"-"eлeктів."

Як мікробіолог, я знаю, що дитина, як правило, приходить у цeй світ чистою, позбавлeною від мікроорганізмів ("стeрильною"). Алe вeличeзна кількість дослідів показує, що в пeрeважній більшості випадків ця дитина стає інфікованою мікроорганізмами вжe чeрe 1-2 години (!) після народжeння. Вжe на другій годині її життя колонії бактeрій, дріжджів, протист і інших мікроорганізмів можна виявити в її шлунково-кишковому тракті, дихальних органах, і на шкірі.

Цe наводить мeнe на таку думку. Св. Августин вважав тeндeнцію до гріха гeнeтично запрограмованою. Пeлагій, навпаки, вважав тeндeнцію до гріха чимось таким, що можна подолати нашими власними зусиллями. Алe, можe, цe і нe тe, і нe другe? Можe, ми народжуємося у світ дійсно правeдними, бeзгрішними? (До рeчі, Іслам цього навчає.) Алe оскільки цeй наш світ вжe аж кишить дeмонами, чорними, злими силами, які ним володарюють (так само, як мікроорганізми всe щe володарюють нашою планeтою - будь-яка людина нeсe на собі в 10 разів більшe мікроорганізмів, ніж своїх власних клітин!), ми дійсно НЕ МОЖЕМО нe стати заражeними злом, гріхом, тeмнотою? Пeлагій нe правий - "non peccare non possere est". Алe і св. Августин нeправий - у нашій природі, гeнах, гріха нeма, він нe пeрeдається від матeрі дитині, як нe пeрeдаються дитині її мікроорганізми?

(09-07-2012, 16:39 )філософ писав(ла): >(Філолог) В Православ'ї не зовсім так. Воно уважає, що через першорідний гріх людини її природа стала понівеченою, а отже її спонтанні реакції чи поступки, м'яко кажучи, не завжди, правильні (праведні). За довгі роки людського існування без істинного Бога, людина на основі помилок з метою виживання накопичила певний кодекс поведінки, частина яких в народній мудрості, прислів'ях, приказках, а потім і законах.

Особисто я на своєму низькому рівні вважаю, що тут інтерпретатори Біблії помиляються. В гріху перебуває пересічна жива душа не із-за гріха Адама, а із-за свого первинного гріха, коли ми не побажали кожен індивідуально підкорятися Богу. А то, виходить, ми самі не винні, а От Адам через генетику нам усім передав цей гріх. Це приблизно так, як атеїсти: ми не грішні, хтось перед нами згрішив! Це втеча від відповідальності!!!
Саме Веди правильно подають інформацію, що гріх присутній завдяки дії Гун- три нижчих енергій Бога: САТТВИ, РАДЖАСА і ТАМАСА!!!
Тому Душа сама не може придумати правильні моральні та етичні закони!!! А от те, що вона мала їх в чистому вигляді до того, як прийшла в матеріальний всесвіт- сумніву немає. Це підтверджують Веди.

>(Філолог) Моєсеєві Бог дав десять заповідей. А Христос їх доповнив духовними заповідями Нагірної проповіді та й іншими в Новому Заповіті, де розставлене все по своїм місцям, якою людина має бути, щоб мати життя вічне в поверненні до Бога. І що ми маємо. Наші спонтанні реакції ми повинні звіряти з Христовим кодексом поведінки. І хто починає його виконувати, а це примушування на початку, перековування себе в іншу людину, той помічає наскільки він слабкий і понівечений за природою. Така людина розуміє для чого їй потрібен Спаситель.

Те, що дав Мойсею Бог, після того як він розбив скрижалі- це уже залишки від заповідей, бо Мойсей розумів, що люди нездатні виконувати первісні заповіді для повернення на Вищі планети. Ісус в Євангелії від ессеїв це вимагав від учнів- але це було викинуто із канонічних Євангелій. Тому не можна сподіватися, що полегшений варіант заповідей дозволить обійти закони КАРМИ!!!

>(Філолог) А потім Православ'я особливу увагу приділяє саме роботі з помислами, перші помисли, які надходять в голову з підсвідомості в свідомість називаються прилогами. І ось ці прилоги можуть бути через нашу недосконалість, відмову від Бога, демонічної природи. Але слідуючи Христовим принципам і звіряючи свої помисли з істинним духовним станом, людина поступово через духовні подвиги (особливо молитву, це стан перебування у Бозі, в спілкуванні з Ним) упорядковує свої думки і поведінку.

Але для цього потрібні духовні подвиги в молитвах, думках, словах і діях, і, звичайно в ЇЖІ. Тут християни не притримуються особливих обмежень ні в їжі, ні в ПИТВІ. Тому я дуже сумнішаюсь, що Господь прийме більшість «християн» у Боже Царство саме після цього життя!!!

>(Філолог) Згадую себе в період національного пробудження в дискусіях з комуністами, вони агресивно нападали, і я у відповідь теж нападала, аргументація була емоційною, хотілось бити по пиці у відповідь. В цьому взаємна ненависть. Такий стан не є природнім для людини Христа. Теба вчитись спокійно аргументувати свої погляди і вміти вислуховувати аргументи інших. Перша агресивна реакція такого гатунку приводить до воєн між народами і різних конфліктів. Вчитися прощати, а не мститися, згодіться. Побачив нову машину сусіда і перша спонтанна реакція позаздрити. Це такі спонтанні реакції у людини, що успадкувала природу понівечену першорідним гріхом. Слідуючи принципам Христа і перековуючи себе в нову людину, така людина поступово розвиває в собі нові реакції, її спонтанність стає правильнішою. Але це духовна праця над собою. Сучасна ж психологія стверджує, що людина повинна реалізувати свої емоції, а не приховувати їх, якщо гнів, то гніватись, якщо заздрість, то заздрити, якщо амбіції, то з усіх сил дертися в гору.


Матеріалістичний світогляд насправді є демонічним. Але Господь має свої плани і методи перевиховування демонів, які поступово, через мільярди реінкарнаційних втілень,- повернуться на шлях служіння Богу.

>(Філолог) Для Православ'я Істина - Христос, істинні норми поведінки викладені в Його настановах Нового Заповіту і власному житті. Христос - приклад для наслідування. Христос навчив головного і своїм життям ствердив, що Істина-Бог і Його природа - це Любов і роз'яснив, що таке любов і яким є шлях перекування людини впалої в людину свідому того, що вона образ Бога. Але справа в тому, приймаєш ти Христа і Його настанови чи ні? Уважаєш ти Його своїм Спасителем чи ні? І тут Богом дана свобода вибору.

Ісус є Посланцем Бога, а тому Христос має право представляти Бога як Син Божий, і відповідно відношення до Нього повинно бути як до Бога, оскільки Він дає Науку про Бога в спрощеному варіанті як в теорії, так і на практиці. Тому ПОСЛАНЕЦЬ Бога є УЧИТЕЛЕМ для християн і ВІН ПЕРЕДАЄ НАУКУ, ЯКУ НАКАЗАВ ЙОМУ ПЕРЕДАТИ БОГ ВІРУЮЧИМ В ІСУСА ХРИСТА. Але це не означає, що ті, ХТО КОРИСТУЄТЬСЯ НАСТАНОВАМИ В ІНШИХ РЕЛІГІЯ не мають права ЛЮБИТИ БОГА і на відповідну до Цього ПРАВО на Божу ЛЮБОВ!

Як правило, деякі «християнські» проповідники висловлюють думку своїй «пастві», що усі інші релігії від сатани, тобто від диявола. Цим гордиться РПЦ МП, для якої усі інші, крім православ`я(московського)- від диявола.
Для таких «месій» я зустрів на одному з сайтів такі історії:

«Похож на Бога...
Жил на свете мужчина. Он славился своим спокойствием и любовью ко всему на свете. Любое дело, за которое он брался, у него получалось отлично. Все его уважали, часто приходили за советом. Однажды к нему пришёл сосед, который ему во всем завидовал. Он был величав и горд. - У меня в жизни всё есть! – сказал сосед уважаемому мужчине. – Я живу в полном достатке. Но тебя в городе уважают больше чем меня. Как по твоему, на кого я похож? Мудрый человек улыбнулся и говорит:- Ты похож на Бога. Завистливый сосед довольно улыбнулся. Но ему хотелось сделать какую-то гадость приятелю, поэтому он выкрикнул: - Зато ты похож на кусок дерьма! Мне не понятно почему весь город к тебе таскается! Ничего не ответил на это мудрый человек, лишь слегка улыбнулся. Это ещё больше разозлило соседа. Но он всё же спросил:- Почему ты не обижаешься на мои слова, ведь ты назвал меня Богом, а я тебя – дерьмом. - А на что здесь обижаться? – ответил мудрый человек. – Кто познал в себе Бога, тот видит его и в других людях. А тот, кто полон дерьма, видит каждого другого, как кучу дерьма.»

«Любить, как Уродливый кот (автор невідомий!)
Каждый обитатель нашего дома знал, насколько уродлив был наш Местный Кот.Уродливый Кот любил три вещи в этом мире, а именно: борьба за выживание, поедание «чего подвернется» и, скажем так, любовь.Комбинация этих вещей плюс бездомное проживание на нашем дворе, оставила на теле Уродливого Кота неизгладимые следы: Кот имел только один глаз, с той же самой стороны отсутствовало и ухо,а левая нога была когда-то сломана и срослась под каким-то невероятным углом,благодаря чему создавалось впечатление,что кот всё время собирается повернуть за угол.Его хвост отсутствовал. Остался только маленький огрызок с кисточкой на конце. И, если бы не множество шрамов,покрывающих голову и даже плечи Уродливого Кота,его можно было бы назвать темно-серым полосатым котом. У любого, хоть раз посмотревшего на него, возникала одна и та же реакция: «До чего же УРОДЛИВЫЙ кот!» . Всем детям было категорически запрещено касаться его. Взрослые бросали в него камни во дворе, чтобы отогнать подальше и захлопывали перед его носом дверь, чтобы он не мог войти в квартиру. Наша дворничиха поливала его из шланга, когда он пытался к ней подойти. Удивительно, но Уродливый Кот всегда проявлял одну и ту же реакцию.Если его поливали из шланга - он покорно мок, пока мучителю не надоедала эта забава. Если в него бросали что-то - он тёрся о ноги, как бы прося прощения: «Зачем вы меня обижаете?» Если он видел детей, он стремглав бежал к ним и тёрся головой о руки и громко мурлыкал, выпрашивая ласку. Если кто-нибудь все-таки брал его на руки, он тут же начинал сосать уголок одежды, пуговицу или что-нибудь другое, до чего мог дотянуться. Но, однажды Уродливый Кот нарвался на соседских собак. Из своего окна я услышала лай псов,его крики о помощи и команды «фас!» хозяев собак, и тут же бросилась на помощь. Когда я добежала до него, Уродливый Кот был ужасно искусан, весь в крови и почти что мёртв. Он лежал, свернувшись в клубок. Его спина, ноги, задняя часть тела совершенно потеряли свою первоначальную форму. Его жизнь подходила к концу. След от слезы пересекал его морду.Пока я несла его домой, он хрипел и задыхался. Я бегом несла его домой!! И больше всего боялась навредить ему ещё больше.А он тем временем пытался сосать моё ухо…Я остановилась и, задыхаясь от слёз, прижала его к себе.
Кот коснулся головой ладони моей руки, его золотой глаз повернулся в мою сторону,и я услышала его мурлыканье ...Даже испытывая такую страшную боль, Кот просил об одном - о капельке Любви! Возможно, о капельке Сострадания…И в тот момент я думала, что имею дело с самым любящим существом из всех, кого я встречала в моей жизни. Самым любящим и внутренне - самым-самым красивым. Он только смотрел на меня, уверенный, что я сумею смягчить его боль Уродливый Кот умер на моих руках прежде, чем я успела добраться до дома, и я долго сидела у своего подъезда, держа его на коленях. Впоследствии я много размышляла о том, как один несчастный калека смог изменить мои представления о том, что такое истинная чистота духа, верная и беспредельная любов Так оно и было на самом деле. Уродливый Кот сообщил мне о сострадании больше, чем тысяча книг, лекций или разговоров. И я всегда буду ему благодарна. У него было искалечено тело, а у меня была поцарапана душа. Настало и для меня время учиться любить верно, и глубоко. Отдавать любовь ближнему своему без остатка. Большинство из нас хочет быть богаче, успешнее, быть сильными и красивыми.
А я буду всегда стремиться к одному – любить, как Уродливый Кот»
...

Відповісти
#17
>(Георгій)Скажу Вам, як мікробіолог (я нeдавно став повним профeсором мікробіології) У християнстві ця супeрeчка, чи ми грішимо чeрeз пошкоджeність нашої природи, яка "гeнeтично" пeрeдається в поколіннях, чи просто тому, що грішити приємно (і ми могли б і нe грішити!) - дужe давня.

Дякую Вам, пане Георгію за підтримку розмови! Я, звичайно, не мікробіолог, оскільки моя спеціалізація науки про Землю. Але, аналізуючи релігійні джерела прийшов до висновку, що наукові уявлення про походження всесвіту і їх «фізичні» моделі, що виникають і зникають у вченої спільноти усе більш наближаються до релігійних джерел. Що стосується мутацій генів- то у мене немає сумнівів, що нею управляє, де факто, Господь Вішну, що супроводжує кожну душу в кожному тілі згідно закону Карми. За порушення космічних законів, викладених у законах Ману ми маємо відповідне покарання, а за виконання цих законів- сприяння і нагорода. Що стосується безгрішності живої істоти, якщо вона перебуває під впливом дії трьох нижчих енергій Бога, одна з яких перемагає- це також питання чисто умовне, оскільки насправді джіва знаходиться разом з Господом Вішну в потоках прани у серці тієї чи іншої істоти( корови, мухи, бактерії, слона, папуги, мавпи, людини, напівбога (Господь Брахма- творець матерального всесвіту), чи демона). Фізичне ж тіло за великим рахунком являє собою мікроскопічну копію зовнішнього всесвіту. В середині нас є планети, зірки, сонце, місяць, напівбоги і демони, різні планетні системи- райські і пекельні. Зауважте, що свідомість нашої душі розповсюджується тільки в межах нашого фізичного тіла, а Свідомість Господа Вішну, що супроводжує нашу душу- розповсюджена на усі тіла!!! У цьому різниця!!!
Отже, наша душа, знаходиться як у машині, створеної Богом, і усі рішення для тіла приймає вона або самостійно, або за підказкою внутрішніх напівбогів, або Господа Вішну, якщо вона вважає за потрібне. В середині нас- різні цивілізації, гори, планети, річки, водоспади, монастирі і пустелі….
Отже, народжуючись у тому чи іншому тілі- ми приймаємо автоматично на генетичному вже рівні не тільки успадковану сімейну карму, але найголовніше свою карму із попередніх життів. Так передаються прокльони, хвороби і таке інше….
Якщо ж душа, роблячи помилки не прслухається до Бога і не виконує Заповідей, записаних на скрижалях її серця,- вона деградує, тобто скочується до стану, коли гуна невігластва бере її свідомість повністю в полон. Так вона може деградувати до низьких форм існування в тілах мікроб, вірусів, мінералів, атомів….Звичайно, це не назавжди, але на доволі довгі терміни часу в людських роках(тому сказано, що навічно!). Коли відведений термін покарання підходить до кінця? Тоді, коли душа добровільно усвідомлює свої помилки, розкаюється чистосердно і мріє про повернення до свої прямих обов`язків, а саме до вічного і вірного служіння Богу, а не його імітації (Бог сачків не любить)! Для Бога це є сигналом, хоча Він знає наперед усі наші майбутні долі, тобто у Нього фактично все йде по розрахованому наперед Ним ПЛАНУ. Таким чином душа, що уже пройшла свої випробування і починає виходити із-під впливу гун пристрасті(раджас) і невігластва (тамас) підпадає вже впливу гуни матеріальної благості, де має значно кращі шанси для повернення до Бога!

>(Георгій)Наприкінці 4-го ст. н.e. були знамeниті дeбати між монахом з Британії, який називав сeбe Пeлагій, і єпископом північноафриканського міста Гіппона, святим Августином. Пeлагій наполягав на тому, що людина своєю власною волeю можe нe грішити (лат. "possere non peccare"). Св. Августин запeрeчував, кажучи, що пeрeступ Адама і Єви настільки зіпсував людську природу, що людина просто нe можe сама, бeз особливої Божої благодаті, відвeрнутися від гріха і обрати правeднe життя. За св. Августином, людина від своєї біологічної, пошкоджeної гріхопадінням природи ЗАВЖДИ обирає зло, тeмряву, гріх, смeрть. Іншими словами, св. Августин вважав, що надання людині свободи волі діяло тільки ДО ТОГО, як Адам і Єва згрішили. Коли ж вони згрішили, Бог забрав від людини Свою благодать (і нe тому, що цe був Його план, а тільки тому, що коли людина грішить, вона тим самим будує "стіну" між собою і Богом), і тeпeр Він, Бог, дає Свою благодать виключно Своїм "обранцям," "eлeктам," яких Він призначив до спасіння щe до сотворeння світу. Щe більшe, ніж св. Августин, цю тeорію "обранства" розвивав у 16-му сторіччі Жан Кальвін. За Кальвіном, Христос віддав Своє життя на хрeсті нe за всіх людeй, а тільки за "обранців"-"eлeктів."

Як і всюди, душа не застрахована від повторних падінь без підтримки Бога, якщо вона несерйозно себе вручає Йому. Тому рецидиви примушують душі багато раз реінкарнувати, проходячи інволюційно-еволюційні цикли свого існування – падіння і злети, щоб нарешті колись вона змогла б прийняти духовно Учителя, що знає науку про Бога, і, таким чином, отримати шанс на спасіння від страждань і поневірянь у матеріальному всесвіті...

>(Георгій)Як мікробіолог, я знаю, що дитина, як правило, приходить у цeй світ чистою, позбавлeною від мікроорганізмів ("стeрильною"). Алe вeличeзна кількість дослідів показує, що в пeрeважній більшості випадків ця дитина стає інфікованою мікроорганізмами вжe чeрe 1-2 години (!) після народжeння. Вжe на другій годині її життя колонії бактeрій, дріжджів, протист і інших мікроорганізмів можна виявити в її шлунково-кишковому тракті, дихальних органах, і на шкірі.

Не тільки мікроорганізми, а і внутрішній мікрокосмос, де можуть панувати або божественні, або демонічні цивілізації, а, головну роль грає індивідуальна природа душі, що народжується у конкретному фізичному тілі! Отже, душа може із-за своєї кармічної схильності прийняти сторону або напівбогів чи Бога, або демонів…Таким чином у сім`ї брахмана може народитися демон, якщо брахман не всього себе віддає Богу, і навпаки, у демонів- може народитися божественна дитина (така, як Прахлада Махарадж, що зараз Управляє Полярною Зіркою)!


>(Георгій)Цe наводить мeнe на таку думку. Св. Августин вважав тeндeнцію до гріха гeнeтично запрограмованою. Пeлагій, навпаки, вважав тeндeнцію до гріха чимось таким, що можна подолати нашими власними зусиллями. Алe, можe, цe і нe тe, і нe другe? Можe, ми народжуємося у світ дійсно правeдними, бeзгрішними? (До рeчі, Іслам цього навчає.) Алe оскільки цeй наш світ вжe аж кишить дeмонами, чорними, злими силами, які ним володарюють (так само, як мікроорганізми всe щe володарюють нашою планeтою - будь-яка людина нeсe на собі в 10 разів більшe мікроорганізмів, ніж своїх власних клітин!), ми дійсно НЕ МОЖЕМО нe стати заражeними злом, гріхом, тeмнотою? Пeлагій нe правий - "non peccare non possere est". Алe і св. Августин нeправий - у нашій природі, гeнах, гріха нeма, він нe пeрeдається від матeрі дитині, як нe пeрeдаються дитині її мікроорганізми

І так, мабуть, і не так! Якщо батько- і мати, душі звільнені вже у цьому народженні від дії трьох гун- тобто святі люди- то генетичні вади автоматично зникають в межах дозволених Богом.Якщо пересічні душі, грішні, в основному це ми усі, то гріх іде як в генетичному, так і в індивідуальному для душі напрямках.
Але! У якісному плані Джіви усіх живих істот мають Божественну Природу, оскільки є відокремленими поширеннями, ЕНЕРГІЯМИ (експансіями) Верховного Господа, тобто вониє БЕЗГРІШНІ, і по великому рахунку уся драма , що розвертається перед очима Джіви, а вона є Брахманом, як складова Божественної Трійці-Брахман, Параматма, Бхагаван!- уся драма, як у театрі ІЛЮЗІЇ програється ГУНАМИ матеріальної енергії, тобто нижчими ЕНЕРГІЯМИ Бога!
Hello Fairy Angel
Відповісти
#18
Можe, ми народжуємося у світ дійсно правeдними, бeзгрішними?
Цитата:

Логічно буде, що таки дійсно душа, що вперше з"являється (згідно вашої віри, але не згідно нашої) і не встигла нагрішити- то й є безгрішною.

А от щодо праведності - то хіба у вас (християн) це є синонімом безгрішності?
Взагалі, що значить слово "праведність" у християн?
Відповісти
#19
(01-07-2012, 00:22 )Георгій писав(ла): Можe, ми народжуємося у світ дійсно правeдними, бeзгрішними? (До рeчі, Іслам цього навчає.) Алe оскільки цeй наш світ вжe аж кишить дeмонами, чорними, злими силами, які ним володарюють (так само, як мікроорганізми всe щe володарюють нашою планeтою - будь-яка людина нeсe на собі в 10 разів більшe мікроорганізмів, ніж своїх власних клітин!), ми дійсно НЕ МОЖЕМО нe стати заражeними злом, гріхом, тeмнотою? Пeлагій нe правий - "non peccare non possere est". Алe і св. Августин нeправий - у нашій природі, гeнах, гріха нeма, він нe пeрeдається від матeрі дитині, як нe пeрeдаються дитині її мікроорганізми?

Хороший Образ, шановний пане Георгію! Робочий.
Проте, гадаю, як воно є насправді, ми, скоріш за все, не довідаємося Smile .
Мені, наразі, цікавіше шукати відповіді на "виклики дня" (хоча, якщо, висловлене Вами припущення має місце -- воно досить перспективне)

Я -- писав колись раніше -- не є прихильником "ламати списи" стосовно твердженнь, які не можна, якимось чином, "помацати". Питання Віри -- направду -- досить делікатне.

От нижче, шановний пан Філософ, наводить пояснення з іншого Джерела.
Проте, мушу визнати, мене воно "не гріє". Хоча й "шаленного спротиву" не викликає.

Принагідно (вчора щось у мене не "захотіло" відправлятися... цікаво, що я,-- хоча й не маю стосунку до біології -- теж там про "мікроби" згадав) -- кілька слів до попереднього повідомлення пана Флософа:

(07-07-2012, 10:17 )філософ писав(ла): >(Філолог): Получение способности любить и дарить любовь, не ожидая ничего взамена Дар любові до Бога і інших дійсно дар від Бога. Тут не зрозуміло, в результаті чого ти "получаешь".
>(Oleksa): Ну яка Ви прискіплива -- та "в результаті нічого". Ну хто ж знає Плани?
(Вчора 07:25 )
Плани Господа викладені у релігійних Джерелах: Біблії, Корані, Ведичній літературі….
Певно Ви не звернули уваги, шановний Філософе, що, наразі, мова йшла про План, стосовно однієї, конкретно взятої, особи. Гадаю що це не може бути викладено в перерахованих Вами Джерелах Smile

(07-07-2012, 10:17 )філософ писав(ла): Ви помиляєтеся, бо перед Вами тут у сусідній гілці лежить «Бгагавад-Гіта як вона є» на російській мові- складова частина стародавньо-індійського епосу «Махабхарата», де Верховний Господь більш ніж 5000 років тому назад на полі битви Курукшетра перед лице мільйонних армій надав таку інформацію для передачі усім людям і вона дійшла до нашого часу.................................

Я бачив ту гілку і, навіть, разів зо два, спробував було читати. Проте, вже на другому-третьому реченні виникає "бар"єр". В таких випадках я не роблю над собою "надзусилль" -- життєвий досвід говорить що слід прислухатися до Внутрішнього Голосу Smile . Якщо у Вас, після прочитання цих слів, виникне бажання написати ( з "соціалістичною категоричністю") у відповідь щось, подібне до:

(07-07-2012, 10:17 )філософ писав(ла): Якщо Ви вважаєте, як і комуністи, що релігійна література є людськи «вигадками» для закріплення панування багатих класів над бідними, тоді зрозуміло, чому саме в такій площині Ви поставили питання. Ви просто, тоді, матеріаліст і не вірите у Бога.

-- то, якщо можна, краще утримайтеся -- я не сприймаю ведення діалогу в "повчальному тоні".
Принагідно додам, що просто таким є мій "стиль фільтрування" -- не виключено що, за якись час, у мене з"явиться бажання прочитати викладені Вами матеріали

(07-07-2012, 10:17 )філософ писав(ла): >
(Філософ): не може бути духовною радянська людина, бо вона не може в принципі вести праведне життя,
>(Oleksa): Ви, так запросто, "розписалися" за -- скільки ж це сотень мільйонів? -- людей...Стосовно праведності життя -- не можу "підтвердти" -- сам далеко не праведний
Я також грішний! Але «держава», що страчувала Церкву, вела оголтілу атеїстичну пропаганду- була імперією зла- та й продовжує поки що нею Бути в умах людей- сформувала ненависть до Бога із-за заздрощів та бажання панувати над усім світом. Нюрнберг повинен був засудити не тільки націонал-соціалізм(фашизм), а й інтернаціонал-соціалізм (СССР). Але у землян не хватило духу назвати речі своїми іменами!
Хіба ж у нас, зараз, наприклад, не ті ж перефарбовані вихованці «кодексу комунізму» правлять і складають свої мільярди на горі та знищенні атеїзованих «рабів» посткомуністичних та соціалістичних держав????!!!!

Тут, аби порозумітися (хоча мені здається, що, наразі, це марна справа), слід знати, хоча б наближено, уявлення один одного про "Будову Світу". Я бачу що Ви опрацювали великий "масив" матеріалу і висловлюю свою повагу, з огляду на це. Проте "точок дотику", поки що не відчуваю. Це цілком нормально,-- ми з Вами можемо просто бути в "різних секторах". Окрім того, для мене завжди цікавим є ВЛАСНЕ бачення людини, власне відчуття написаного, аніж цитування авторитетів.

Якщо коротко, то моє розуміння, грунтується на тому, що Держава, це як.... "організм в збільшеному масштабі"...Він сладається з нас -- людей. В організмі є як здорові, так і хворі клітини. У випадку коли кількість хворих клітин перевищує допустиму межу - настає захворювання організму. В решті-решт він може й "врізати дуба" (як колишній СРСР). Проте це не означає що всі без винятку "клітини" його були хворі. Просто було недостатньо здорових...






Відповісти
#20
Video 
>(Oleksa):От нижче, шановний пан Філософ, наводить пояснення з іншого Джерела. Проте, мушу визнати, мене воно "не гріє". Хоча й "шаленного спротиву" не викликає. Принагідно (вчора щось у мене не "захотіло" відправлятися... цікаво, що я,-- хоча й не маю стосунку до біології -- теж там про "мікроби" згадав) -- кілька слів до попереднього повідомлення пана Флософа:

>(філософ): Плани Господа викладені у релігійних Джерелах: Біблії, Корані, Ведичній літературі….

>(Oleksa):Певно Ви не звернули уваги, шановний Філософе, що, наразі, мова йшла про План, стосовно однієї, конкретно взятої, особи. Гадаю що це не може бути викладено в перерахованих Вами Джерелах

Я саме це мав на увазі: індивідуальний План для кожної душі! Оскільки Господь перебуває у серці кожної живої істоти і супроводжує її душу Він є Нашим найближчим Другом, якому відоме усе минуле нашої Душі, її теперішнє, а також і майбутнє. Господь, або Провидіння, якщо хочете є нашим Істинним Спасителем, але усе залежить від нашої провини перед Ним і відплати за неї, тобто від карми попередніх життів.


>(філософ): Ви помиляєтеся, бо перед Вами тут у сусідній гілці лежить «Бгагавад-Гіта як вона є» на російській мові- складова частина стародавньо-індійського епосу «Махабхарата», де Верховний Господь більш ніж 5000 років тому назад на полі битви Курукшетра перед лице мільйонних армій надав таку інформацію для передачі усім людям і вона дійшла до нашого часу…

>(Oleksa): Я бачив ту гілку і, навіть, разів зо два, спробував було читати. Проте, вже на другому-третьому реченні виникає "бар"єр". В таких випадках я не роблю над собою "надзусилль" -- життєвий досвід говорить що слід прислухатися до Внутрішнього Голосу . Якщо у Вас, після прочитання цих слів, виникне бажання написати ( з "соціалістичною категоричністю") у відповідь щось, подібне до (07-07-2012 07:17 ) -- то, якщо можна, краще утримайтеся -- я не сприймаю ведення діалогу в "повчальному тоні". Принагідно додам, що просто таким є мій "стиль фільтрування" -- не виключено що, за якись час, у мене з"явиться бажання прочитати викладені Вами матеріали

Немає питань! Усе абсолютно добровільно. Але тоді немає і у Вас потреби заперечувати того, що є для Вас невідомим!!!
До речі, можливо бар`єр мовний, але у мене немає електронного примірника на українській мові! Прошу вибачення!!!

>(Oleksa): Тут, аби порозумітися (хоча мені здається, що, наразі, це марна справа), слід знати, хоча б наближено, уявлення один одного про "Будову Світу". Я бачу що Ви опрацювали великий "масив" матеріалу і висловлюю свою повагу, з огляду на це. Проте "точок дотику", поки що не відчуваю. Це цілком нормально,-- ми з Вами можемо просто бути в "різних секторах". Окрім того, для мене завжди цікавим є ВЛАСНЕ бачення людини, власне відчуття написаного, аніж цитування авторитетів.

Це неправильна думка. Власне бачення може бути спотвореним відносно Істини. А Істина- тільки у Бога! Тому посилання на найвищий авторитет- умова КОНСЕНСУСУ. Якщо ні- то це просто базар, не вартий уваги!

>(Oleksa): Якщо коротко, то моє розуміння, грунтується на тому, що Держава, це як.... "організм в збільшеному масштабі"...Він сладається з нас -- людей. В організмі є як здорові, так і хворі клітини. У випадку коли кількість хворих клітин перевищує допустиму межу - настає захворювання організму. В решті-решт він може й "врізати дуба" (як колишній СРСР). Проте це не означає що всі без винятку "клітини" його були хворі. Просто було недостатньо здорових...

Це, в основному, правильно! Тільки люди не здатні самостійно утворювати ПРАВИЛЬНІ держави з точки зору Бога, оскільки у цивілізації є своя мета, яку перед нею поставив Бог. Тому людські держави, що не керуються настановами Бога – не здатні існувати без Його рекомендацій і підлягають перевихованню або знищенню!І
І, звичайно, у кожній державі, як і у організмі, можуть бути різні - хворі чи здорові душі або клітинки!!!...
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Друзі, мушу взяти невеличку відпустку. gvp 3 857 15-05-2016, 18:52
Ост. повідомлення: Вільнодум
  Цікавe від о. Андрія Ткачова (л.) Георгій 1 1139 06-03-2013, 15:53
Ост. повідомлення: Георгій
  Друзі-любитeлі філософії і протчєго! Користуйтeся... Георгій 0 814 22-02-2013, 19:00
Ост. повідомлення: Георгій

Перейти до форуму: