Знаки Києва: сьогодення (фото)

[olex.veresen]

Це фото зроблено у центрі Києва на Андріївському узвозі.

Коротко: картина велетенських розмірів змальовує тотальне торжество холодно-інфернальних гінекократії та матріархату.

В центрі – дуже специфічна жіночка: від неї конкретно лине холод та відмороз.
В її центрі, ніби в серці – брама золотого світла, щоправда з деревом, увінчаним холодно байдужим синім листям.
Композиція промовиста: пасивну Двійку утворюють дві чоловічих голови з відсіченим верхів'ям черепів.
Активний, центральний, елемент – вже згадана жіночка-відморозок.
На правій долоні жінки – сидить дитина: щоправда тепла в цьому жесті як і в усій, майстерно зробленій роботі, ми не знаходимо.
На картині жінка – явно Божество-покровитель міста: її колористика обіграє барви національного стягу: блакить ззовні і золото зсередини.
Але, як на мене, це не рятує вимір витвору від загального скляного та пластикового холоду.

Цікаво зображено вимір чоловіка.
Цілком без перспектив для нього.
Він в пасиві (Двійка), обидва обличчя дивляться на периферію ( тобто не можуть бачити й розуміти керуючий центр).
Голови знесені і порожні; начиння – в одному, Храм (краще би він був не в голові, а в серці); в іншому – будинок.
Черепи зрізано якраз приблизно по тій лінії, яка відповідає холодному (певне, керуючому) випроміненню з голови (знову ж, не з серця) жінки.
По суті, зображено страшний вирок для чоловіків, як для виду...

Вцілому, картина явно не на життя, й несе в собі крижаний логос інферно; хоча виконана, як на мене, досить майстерно.