Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Золотий Вік людства (сценарій Апокаліпсису).
#41
"Завтра піду на екскурсію до діда, подивлюсь на звалище вимерлих динозаврів"- вирішила Дая, лягаючи спати.- Цікаво, що він сьогодні мені скаже, якщо знов присниться?
Але дід нічого не говорив, він взагалі не помічав Даї. Сидів за великим столом в кутку підвалу, і зосереджено щось писав чи малював. Дая стала з трудом продиратись через якісь трансформатори, вакуумні насоси, мимо якихось шафів з величезними керамічними лампами і якихось неймовірних нагромаджень скляних банок з електродами і рідиною, котушок, трубчатих пічок, саморобних станків і приладів, між ними стояли рослини, що росли не в землі, а в якійсь прозорій драглистій субстанції, до якої тягнулись трубочки і дроти невідомо звідки.
Весь величезний стіл, за яким сидів дід, був завалений майже метровим шаром  списаних і змальованих вздовж і поперек паперів, папок, компютерів, дисків, флешок, дротів, плат і ще бог зна чого. Так же було захламлене місце під столом і взагалі скрізь, де можна було щось покласти, поставити чи повісити. Навіть на ліжку діда, що являло собою кусок товстої фанери, покладений на якісь великі лампові чи то осцилографи, чи то генератори, лежали папки з паперами, трансформатори, мікроскопи  і ящики з якоюсь дрібнотою, які він, коли лягав подрімати, виставляв в проході, а коли вставав, то знов клав на ліжко, щоб не заважали.
"І як в такому бардаку можна працювати"- подумала Дая. Вона підійшла до самого столу, але дід її не помічав, видно було, що він поспішає. Нарешті він витягув з ноутбука маленьку картку памяті, закрив карт-рідер заглушкою, засунув картку памяті в якусь розщелинку в столі між столом і стіною, звільнив частину "ліжка" від трансформаторів і ящиків, забрався в спальний мішок і ліг спати, не вимикаючи світла.

- А чим взагалі дід займався, що він робив?- спитала вранці Дая батька.
- Грався собі чимсь.
- А яка в нього освіта, професія?
- Вчився, здається, на факультеті кібернетики в Києві, на фізичному в Харкові, але його відраховували, садили в психушку.
- За що?
- То ж було ще за СРСР. А він висловлювався проти тоталітарного режиму, був за самостійну Україну.
- А за що він жив, чим на хліб заробляв?
- Коли йому задавали таке питання, то він казав, що живе за рахунок жінок.
- Як це?
- Він був народним майстром ювеліром. Робив оригінальні прикраси, міг би непогано заробляти, але займався цим мало, а всі зароблені гроші і весь час тратив на свої іграшки.
- А що ж він хотів зробити?
- Хто його знає. В нього було сто проектів одночасно і жодного він не доводив до якогось результату. Думаю, він не міг організувати своєї роботи, не міг над чимсь трудитись послідовно і наполегливо, просто грався чимсь в своє задоволення. Ну пішли, подивишся сама той смітник, тільки вдягнися у щось, чого не шкода.
Обстановка в підвалі була схожа на те, що приснилось Даї. Не було тільки рослин  і паперів на столі. Стояли лише пару напіврозібраних настільних компютерів. Ні папок з паперами, ні дисків, ні ноутбуків, ні флешок не було.
- А де папери, диски, що були тут?- Дая показала на стіл.
Батько здивовано подивився на неї:- А й справді, тут, здається, все було завалено цим мотлохом. Але звідки ти про це знаєш?
- Приснилось сьогодні.
- А-а, може маленькою колись заходила, а тепер в сні згадалось.
- Може. Так а куди ж воно поділось?
- Хто його знає, сюди вже років тридцять ніхто не заходив. Може мати щось памятає.
Але і мати не памятала, щоб вона прибирала кудись папери з підвалу.
- Може після зникнення діда хтось приходив сюди, цікавився паперами?- намагалась пробудити в батьків память Дая.
- Здається, його старший син приїжджав, забула як його звати,- згадала мати.
- Олексіс, так, щось пригадую, ще з такою видною дамочкою. Я ще здивувався тоді, як такий е-е-е... неорганізований, неактивний Олексіс підхопив таку яскраву кралю.
- Що ще за Олексіс,- спитала Дая.
- Теж син Анатоля, але від іншої жінки,- пояснив батько,- десь з Луганщини, тоді це була окупована русскім міром територія.
- І що він хотів?
- Він в основному мовчав, як і завжди, а говорила його дамочка, казала, що він син Анатоля і має право на якусь память про батька.
- Але я їм нічого не дав,- впевнено сказав Макс.- Я їм сказав: "Що ж ви його вже хороните, може він ще повернеться".
- І після того ніхто не приходив?
- Були, здається, якісь чи то пожежники, чи санстанція. Навіть  акт про підвал склали, що там якісь порушення. Але вони нічого не брали.
- Ну а викрасти папери і диски хтось міг?
- Ми ж жили тоді в Харкові, а на дачу лише деколи навідувались, в основному на вихідні. Поки був там Анатоль, то він ніби сторожив дачу. Хоча який там з нього сторож. Якби й хата зайнялась, то він не помітив би.
- Ясно,- сказала Дая,- ану зачекайте хвилинку,- вона швидко пішла, майже побігла до підвалу. Пробралась до столу і спробувала його відсунути від стінки. Стіл був важкий і це їй не вдалось. Дая оглянулась кругом, знайшла якусь металеву трубу і за її допомогою відсунула край столу від стіни. Провела рукою вздовж краю стола і відчула пальцем невеличке відставання фанери, відігнула фанерку і дістала звідти маленьку картку памяті. "Micro SD 32 GB"- прочитала вона.
Відповісти
#42
- Знаєш, що це таке?- Дая дала батькові карточку пам’яті.   
- Пам’ять. Колись, ще до Революції, така використовувалась в різних приладах.
- А як її можна переглянути?
- Де ти її взяла?
- В підвалі знайшла.
- Та років тридцять вже нема таких пристроїв. Де ти тепер знайдеш тодішній телефон, фотоапарат чи комп’ютер. Хіба що в якомусь музеї.
- А в тебе тут не музей хіба?
- То все пізніші речі,- батько замовк, задумавшись.
- А стривай-но, є така партія!- вигукнув він радісно.- Я згадав! Після візиту Олексіса з дамочкою, а потім ще й пожежників, що цікавились підвалом, я взяв з підвалу кілька папок, якісь диски, флешки, пару ноутбуків. Хотів в вільний час переглянути, що ж там такого, що могло когось зацікавити.
- І що там було?
- Не знаю, якось руки не дійшли подивитись. А потім все так завертілось, закрутилось, що вже не до тої макулатури було, вже й забув про неї.
- А де вона зараз?
- Хто?
- Макулатура.
- Не пам’ятаю, напевне я в свій кабінет відніс.
- Пішли подивимось.
Вони піднялись на другий поверх старої дачі в колишній кабінет Макса. Але ні макулатури, ні ноутбуків там не було.
- Може в якомусь ящику, шафі, сейфі,-  підказувала Дая.
- Сейф,- сказав батько. Він взяв брелок  від ключів і підніс його до Тернополя на карті України, що висіла на стіні. В стіні щось клацнуло і відкрився сейф. В сейфі було кілька товстих папок, зо два десятки оптичних дисків, жменя флешок і два ноутбуки.
- Оце і все з тої купи, що була в підвалі?
- Я ж взяв лише дещо, щоб подивитись,- ніби виправдовуючись сказав Макс.
- А як це працює, як його ввімкнути?- Дая кивнула на ноутбуки.
Ноутбуки не вмикались. Напевне здохли акумулятори, а блоків живлення від мережі при них не було.
- Ну, щось придумаємо, може в підвалі щось знайдеться,- сказав батько,- ти можеш поки-що папери подивитись, а я піду в оранжереї попрацюю.

Дая сіла в крісло, і почала розглядати замусолені папери, беручи їх кінчиками пальців. Акуратністю Анатоль не страждав. Крім записів на паперах були сліди чаю, вівсянки, жирної сковорідки, кавуна, помідорів, кислот, на них паяли, свердлили, пиляли... Та й самі записи були різними пастами, олівцями, фломастерами. Деякі вицвіли і були майже непомітні, інші порозпливались в чорнильні плями, поперек одних записів були інші, іншими кольорами... Деякі записи починались акуратно, розбірливим почерком, але це було ненадовго, далі все збивалось в  безсистемну мішанину якихось малюнків, формул, схем, графіків, параметрів мікросхем, слідів від чаю і каніфолі, і було ясно, що все це з’явилось на цьому аркуші не тому, що було по темі, заявленій на початку, а тому, що цей аркуш попався по своїй необережності Анатолю під руку в даний момент.
"І що я тут хочу знайти?"- рівень ентузіазму в Даї впав до критичного."Може, його не випадково відраховували з університетів і садили в психушку? Та й на роботі якійсь він довго не затримувався".
Іншим разом Дая не стала б ритись в цьому смітті і забула б про нього. Вона вже розуміла батька, що за тридцять років так і не зібрався подивитись ці записи. Але в неї було якесь сильне внутрішнє відчуття, що сни про діда не випадкові, що це якась підказка, та й останні події в її житті, що привели її врешті-решт сюди теж не випадковість, що все це має якийсь сенс, хоч і незрозуміло поки-що в чому він. Тож Дая кілька разів глибоко вдихнула і різко видихнула для мобілізації сил і почала гортати записи. 

Почала з найтовстішої папки - "Різні технології". Читала лише заголовки, чи місця тексту, написані розбірливим почерком.
Генератори високої напруги... Магніто-розрядний вакуумний насос... Візуалізуючий електрод-електрометр для візуалізації слабких струмів і потенціалів в біообєктах... Об’ємні фігури, що складаються в площину для безмасляних високовакуумних насосів з фторопластової плівки... Високотемпературні печі... Карбонізація віскози, вугле-композити... Нанесення захисного шару нітриду алюмінію на вольфрам... Надпровідний квантовий інтерферометр... Скануючий СКВІД мікроскоп... Голограми на біхромованій желатині... Матриця джозефсонівських тунельних переходів для візуалізації надслабких магнітних полів... Станочки для електрохімічної і електроіскрової обробки... Іонне напилення... 
В Даї зарябіло в очах від одних лише назв. Вона встала і вийшла на вулицю. Був теплий осінній день.
- О боги, за що мені такі муки!- підняла руки і голову вгору. Погляд впав на грушу. "Ага, от і компенсація за мої страждання"- вона зірвала кілька груш, одну з’їла зразу, інші взяла з собою і приречено пішла в кабінет. 

Відкрила папку "Біо" і почала читати.
"Рослини паразити... повитиця... будемо живити не з рослини, а з пористих трубочок. Щоб не розводились бактерії - по одній трубочці подаємо цукор, а по іншій мінеральні солі... прививаємо квіткову бруньку полуниці... Підібрати умови і концентрації фітогормонів для вирощування квіткових бруньок в склянці... ауксини... цитокініни... гібереліни... абсцизова кислота... етилен... брисиностероїди... градієнти концентрацій в агар-агарі... фітохром... яровизація холодом... КВЧ-стимуляція... Полуниці взимку... качан кукурудзи замочуємо для проростання, в кожну зернинку бруньку квітки полуниці... фітогормони подаємо через центральну частину качана...
Генетичні модифікації... доставка ДНК через Ті-плазміду Агробактерії  пухлинотворної...  Експрес-аналіз ДНК... протягуємо ДНК через рідкокристалічну мембрану, кожен нуклеотид має свій спектр відхилення мембрани... силовий і тунельний мікроскоп... мікроманіпулятори... кварц... п’єзокераміка... прецизійні операційні підсилювачі, ЦАП, АЦП... розрізання ДНК на куски... електрофорезне розділення, малі куски проходять через мембрану першими, великі останніми... програма для встановлення послідовності всієї нитки ДНК враховуючи спільні частини різних кусків... Арабідопсис Таліяна (Різушка Таля)... рослинна дрозофіла з секвенованим геномом, провіряємо і налаштовуємо спектри нуклеотидів на ній... Молекулярні механізми еволюції... природа винаходила не тільки інструменти і механізми, потрібні організмам, а й винайшла молекулярні механізми, які потрібні для того, щоб зробити еволюційний процес більш успішним, щоб збільшити на багато порядків його ефективність порівняно з одиничними мутаціями. Три з половиною мільярди років вона експериментувала з бактеріями, а вся різноманітність багатоклітинних організмів виникла на протязі останнього мільярду років. І звязано це з появою еукаріот. Що ж в них є такого, що сприяє ефективності еволюції? Надлишкова ДНК. Тільки близько 10% ДНК є працюючими генами, решта - непрацюючі копії генів. Та й працюючі гени складаються з послідовностей кодуючих і некодуючих кусків. І що це дає? По-перше - можливість накопичувати мутації в пасивній ДНК і випробовувати цілі комплекси мутацій, при їх підключенні в результаті стрибків генів чи активації промоторів, не ризикуючи їх втратити в разі невдачі. По-друге - можливість будувати нові білки перетасовкою готових блоків в результаті одиничних мутацій в механізмах процесії інформаційної РНК..."
Дая встала, походила по кімнаті, з’їла грушку, завила, як вовк на місяць і знову сіла за стіл.
Відповісти
#43
"Фундамент Природи"- прочитала вона на папці.
"Природа не знає ні математики ні законів фізики, вона просто грається в кубики"- в верхньому правому кутку красувався девіз великими червоними буквами. 
- Початок мені подобається,- сказала Дая,- це я  почитаю детальніше.
"В самому фундаменті природи закони повинні бути надзвичайно простими, тривіальними. Квантова механіка, чи інші фізичні моделі, що використовують диференціальні рівняння, складну математику - не можуть бути фундаментальними... фундаментальні принципи повинні мати дискретний і скінченний характер... фундаментальні об’єкти природи повинні характеризуватись набором з кількох (небагатьох) параметрів типу є-нема... фундаментальні правила повинні бути алгоритмами типу тих, які використовуються в комп’ютерній грі "Життя" - (життя чи смерть кубика в наступний момент визначається станом його сусідів тепер)... гра в багатовимірному просторі... вимірами є не лише простір-час, а й заряди, "дивність", "зачарованість", "колір"... Оскільки стан кубика залежить від сусідів, то треба знати скільки і яких сусідів має багатовимірний кубик і задати як він від них залежить... 
n-вимірний кубик має сусідів 1-го порядку, 2-го... n-го, по степені наближеності до нього. Сусіди n-го порядку контактують з ним в точці, n-1-го по ребру, n-2-го по площині, n-3-го по обєму...1-го порядку - по об’єму n-1... наприклад в 4-вимірного кубика є 16 вершин (сусідів 4-го порядку), 32 ребер (сусідів 3-го порядку), 24 площини (сусідів 2-го порядку) і 8 тривимірних об’ємів (сусідів 1-го порядку).
В k-вимірного кубика 2^k вершин, k*2^(k-1) ребер, k*(k-1)*2^(k-3) площин... k!/m!/(k-m)!*2^(k-m) об’ємів m-го порядку (m=0...k-1)... Як впливають на n-вимірний кубик його сусіди? Зрозуміло, що сильніше впливають ті сусіди, які ближче.
Відстань до найближчого сусіда d, до сусіда n-го порядку d*sqrt(n). Відстань від центру кубика до центру найближчого кубика другого ряду 2d, тож можливо вплив сусідів порядку 4 і більше не варто розглядати, бо вони далі, ніж кубики другого ряду... Критерій: сумарний вплив всіх сусідів повинен бути таким, як сусідів шарика при щільній упаковці...
Оскільки в n-вимірного шарика при щільній упаковці Cn=n*(n+1) сусідів... Звідси випливає, що сумарна вага впливу вершин повинна бути 2, вливу ребер - 4, площин - 6 і т.д. Тоді питома вага впливу вершини буде Kв=1/2^(n-1), ребер Kр=4/n/2^(n-1)... Коефіцієнт впливу сусідів m-го порядку для n-вимірного кубика буде K(n,m)=(m+1)!*(n-m)!/n!/2^(n-m-1) (m=0...n-1)... Як бачимо, при розмірності простору більше 4 спостерігаємо такий парадокс, що коефіцієнт впливу вершин стає більшим ніж коефіцієнт впливу ребер..."
Дая відкинулась на спинку крісла і з пів хвилини дивилась на стелю. Потім глибоко вдихнула, різко видихнула і почала вже швидко гортати аркуші, читаючи тільки заголовки.
"Коефіцієнт існування n-вимірного кубика... Функція існування... Фізичний зміст функції існування... Проекція ФІ на 4-вимірний простір-час... Протяжність і замкнутісь вимірів... Радіуси замкнутості вимірів... Оскільки час не є ізотропним, то його радіус замкнутості в два рази менший ніж в просторових вимірів і фігурою простору-часу є чотирьохвимірний тор (бублик) з точковою діркою... Час в цій грі (зміни стану кубиків) не має жодного відношення до фізичного часу. Можливо потрібно нескінченно багато моментів перескоку станів кубиків, щоб сталась якась фізично значима зміна...
це забезпечує "далекодію" квантової спутаності і властивості хвильової функції... З одного боку це означає, що неможливо з абсолютною достовірністю вирахувати зміну фізичного стану, бо потрібно обрізати обчислення, але з іншого боку це значить, що в фундаменті світу знаходиться такий суперкомп’ютер, який за квант фізичного часу (10^-43 сек) робить нескінченну кількість обчислень з нескінченною кількістю багатовимірних кубиків. Треба подумати як його можна використати для розв’язання якихось практичних задач, як дати задачу і одержати відповідь..."
- Ну все, з мене досить!- Дая кинула папку на стіл, встала, пхнула стіл ногою і пішла до дверей. Потім повернулась, і з словами "Елементарно! Тривіально!" ще пару раз пнула стіл ногою і, трохи цим заспокоївшись, пішла обідати. 

"Там десь батько в оранжереї"- згадала вона. "Зайду за ним".
- Ну як успіхи?- поцікавився батько, побачивши її.
- Прекрасно! Бачиш яка я бадьора і енергійна. А ти чим тут займаєшся?
- Кабачки підвішую.
- А навіщо їх підвішувати?
- Хутро вже починає рости, коли підвісити, то рівномірне з усіх боків виходить.
- Що за хутро?
- Оце - норка, а от - рись, там далі - соболь, шиншила, вікунья...
- Хіба зараз одяг таким стародавнім способом роблять?
- Ні, звичайно, зараз все з кварцево-корундових композитів, але мені подобається кабачками займатись - і м’ясо і хутро.
- Ти живлення для ноутбуків не знайшов?
- Завтра знайду. А ти вже папери передивилась?
- Ще не все.
- Щось знайшла цікавого?
- Сліди каніфолі.
- І що це значить?
- Що він і паяв щось на них.
- Ну, ти прямо Шерлок Холмс і Мата Харі в одному лиці. А що ти шукаєш?
- Якби ж то я знала.
- Ясно, все як в казці: - Піди туди, не знати куди, знайди те, не знати що. Ну, пішли вже їсти.
Відповісти
#44
Після обіду Дая вирішила трохи подрімати, бо знов ритись в старій макулатурі їй не хотілось. Але заснути чомусь не могла. Вона згадала, що тримала в руках папку з назвою "Ідеальний самогонний апарат, дистилятор". Тоді вона відклала її як щось несерйозне,  а зараз читати щось "серйозне" їй не хотілось, а чому б заради розваги не почитати про ідеальний самогонний апарат.
"Був  в Каті на дачі"- починався текст. "Яблук цього року вродило! І ожин, і винограду! Катя з матір’ю наробили і соку і закруток і варення, а їх не зменшується. Вирішили на самогон перегнати - все-таки валюта в селі. Взяли в сусідів самогонний апарат... Яке технологічне варварство! Насипали в величезну каструлю 5 відер браги, цілий день палили під нею, використали дві бочки холодної води для охолодження... В результаті - знизу брага підгоріла аж обвуглилась, прийшлось потім пів дня каструлю чистити, в результаті такого перегріву органіки там які завгодно речовини могли утворитись, брага викидається...
Отже - ідеальний дистилятор. 
1. Переганяти треба  не брагу, а тільки відціджену рідину.
Не буде так пригорати. В тверду компоненту браги можна буде добавити води і цукру і хай далі бродить. І так кілька разів, адже живі дріжджі там лишаються.
2. Посудина для перегонки може бути зовсім маленькою, адже не потрібно завантажувати в неї зразу всю рідину - може добавлятись в міру випаровування. В випадку дистилятора в протиточний теплообмінник поступає стільки води скільки стікає дистиляту. За допомогою датчика рівня. Причому вода поступає в випаровувальну ємність вже при температурі майже кипіння, а дистилят охолоджується до кімнатної температури.
3. І найважливіше. Найбільші втрати енергії маємо на тому, що величезна теплота випаровування просто йде попусту на нагрівання охолоджуючої води. Це тепло потрібно повернути назад в котел! За допомогою теплового насоса!
Конструкція теплового насоса для випадку дистилятора така: циліндр з ребрами знаходиться прямо в випаровувальній камері в рідині для перегонки. Коли поршень рухається, в циліндр втягується пара, що над рідиною, потім пара стискається, при цьому конденсуючись і віддаючи величезну теплоту конденсації в котел, для випаровування нових порцій рідини, а не охолоджувальній воді.
Далі конденсат, що охолодився в котлі до температури кипіння рідини поступає в протиточний теплообмінник, де охолоджується, віддаючи тепло новим порціям рідини, що поступає в котел при температурі майже кипіння.
Отже ідеальний дистилятор виглядає так: Невеличка камера випаровування, куди через протиточний теплообмінник поступає рідина для дистиляції, тепловий насос, що повертає теплоту пароутворення назад в камеру випаровування.
Таким чином теоретичні втрати енергії на дистиляцію можна зробити як завгодно малими. А практично зменшити в десятки разів. Початковий підігрів невеличкої кількості рідини в камері випаровування можна зробити за допомогою зовнішнього підводу тепла (електрична спіраль), а в подальшому тепла від роботи теплового насоса буде достатньо.
Та й інерційність апарату дуже маленька. Виходить на режим за пів хвилини".
Різні конструкції і розрахунки Дая пропустила, тож читання про самогонний апарат її не втомило.
"Що б тут ще такого корисного в домашньому господарстві почитати?" 

Її увагу привернула папка з назвою "АНГЕЛ".
- О, і тоді ангели були?- здивувалась Дая. Але то був якийсь літальний апарат - АНатоля ГЕЛікоптер. 
"Ловець дронів, винищувач безпілотників"- прочитала вона.
- Який рік?- Дая закрила папку і подивилась на обкладинку - 2014.- Ясно, війна і в казково-іграшковий світ Анатоля прийшла.
"Технічні характеристики: вага - 0.5 кГ, тяга - 1,3 кГ, тривалість польоту - 2 хвилини, дальність - 10 км, швидкість - 350 км/год. собівартість - 69 доларів"- Прочитала вона і глянула на малюнок. Він справді був схожим на ангела з крильцями  і головою, виглядав чимсь середнім між літачком і ракетою. Довжиною був 30 сантиметрів, діаметр корпусу в найтовстішому місці - 4 см. Спереду - пропелер, зразу позад нього невеличкі крильця-рулі, а спереду пропелера на тонкій шиї-трубочці голова. 
Стартує вертикально як ракета, може нерухомо зависати в повітрі в вертикальному положенні, крильця-рулі при цьому повертаються так, щоб компенсувати  обертальний момент, що створюється гвинтом. При зміні положення рулів може плавно повертатись навколо осі чи повільно парити над землею. При великій швидкості крильця-рулі працюють як рулі  ракети, що дозволяє маневрувати  і летіти  в будь-якому напрямку. Великих крил йому не потрібно, бо основна задача - летіти вгору, а не горизонтально. М’яку посадку може здійснювати і з вимкненим двигуном, повернувши крильця-рулі пропелером,  крутячись як насіння клена.
Попередня наводка на ціль здійснюється людиною за допомогою інфрачервоного лазера, закріпленого на підзорній трубі. Потім вмикається самонаведення ангела на ціль за допомогою сенсора від оптичної миші. При зміні напрямку зміщується зображення цілі на сенсорі, сенсор видає сигнали пропорційні зміщенню по координатам Х і У і швидкості зміщення. Ці сигнали служать для формування команд для рулів.
При наближенні ангела до цілі на 10 метрів з його голови вилітає тоненька кевларова сітка, яку розкривають чотири грузики, що вистрілюються пороховим зарядом з чотирьох коротеньких трубочок, розміщених під деяким кутом. Сітка наштовхується на ціль, грузики по інерції продовжують летіти, обвиваючи ціль сіткою. Пропелери дрона заплутуються в сітці і зупиняються, трофей на парашутику спускається на землю.
Якщо дрон над ворожою територією, чи є великим безпілотником, то вистрілюється не сітка, а струмінь напалму.
Якщо замінити електромоторчик з силовим акумулятором на пластиковий моторчик, що працює на стисненому (рідкому) СО2 то вартість ангела можна зробити меншою 50 доларів."
- Ну це не ангел, а демон якийсь,- сказала Дая і закрила папку, не ставши читати описання конструкції, технології виготовлення, систем управління, самонаведення, варіантів озброєння...
Відповісти
#45
"Молекулярні машини"- прочитала вона на одній з папок. - Це треба глянути.
"Програма МММ (Моделювання Молекулярних Машин)"- це не моє.
"Полімеризація ацетилену на мембрані. В якості каталізатора використаємо трохи змінену карбонілазу. Ацетилен розчиняємо в ацетоні. Для часткового окислення добавляємо одноокис вуглецю СО. Хоч він і відновлювач, але в даному разі буде окислювачем. В нього теж потрійній зв’язок... При закріпленні молекул ензиму на решітці полісахаридів, вмонтованих в мембрану ростуть нитчасті кристали поліацетилену, без закріплення - плівкові. Напівпровідникові властивості змінюємо йодуванням... При заміні карбонілази на карбоангідразу чи не ростиме замість поліацетилену плівка алмазу?... Росте графен. Теж пригодиться, але непогано було б алмаз... Посилимо "шию" ензиму для впихання атомів вуглецю в решітку графену... Хай на кожен приєднаний атом вуглецю тратиться дві молекули ацетилену... і ще більше її вигнемо електричним полем подвійного іонного шару... Дивно, тепер росте не графен і не алмаз, а щось з металевим блиском, металева форма вуглецю... Стався сильний вибух, рознесло установку, в бетонній стіні напроти дірка як від дуже направленої комулятивної струї. Схоже, що ця металева форма вуглецю має велику енергію, пошарово детонувала і продукти розпаду вилітали дуже направлено і з великою швидкістю. Треба виростити тоненький шар цього матеріалу і дослідити... Дивно, плівка товщиною 10 мікронів дуже стійка, детонації викликати не вдалось. Вона значно твердіша і міцніша за алмаз і крім того ще й надпровідна при кімнатних температурах... Алостеричний регулюючий центр ензиму зробимо фоточутливим. Проектуючи зображення на мембрану вирощуємо плівки потрібної форми... Фреза з металевого вуглецю ріже алмаз як віск... 
До речі, посиленої "шиї" ензиму для вирощування алмазу не потрібно, достатньо поля подвійного іонного шару. Це добре, бо значно здешевлює алмази, фактично до ціни ацетилену. Проектуючи на мембрану зображення за допомогою оптики  чи лазером, задаємо форму перерізу кристала, що росте. Таким чином можна вирощувати з алмазу будь-яку фігуру, з отворами, пустотами, волокнами... Такий собі 3D принтер в склянці.
Регулюючі центри різних ензимів зробимо чутливими до різних діапазонів спектру. Тепер, проектуючи різнокольорові зображення на мембрану з ензимами можемо вирощувати різні конструкції з алмазу не лише будь-якої форми, а й з врощеними напівпровідниковими, графеновими чи надпровідниковими областями, тобто з врощеними чіпами, датчиками, з різними фото і магнітними властивостями... Металевий вуглець виявився ще й квантовим кристалом при кімнатній температурі, тобто окремі його атоми не приймають віддачі чи теплових коливань, що дозволяє робити направлену детонацію і дуже направлений вибух. Це і ідеальний комулятивний заряд і ідеальний реактивний двигун при керованій детонації... Стабільність металовуглецю можна міняти хіральністю ензиму. При чергуванні правої і лівої форми ензиму одержуємо дуже стабільний матеріал, який не вдається здетонувати звичайними ініціаторами. З такого матеріалу можна вирощувати надтверді і надміцні інструменти, конструкційні матеріали, броню.
Легко зініціювати детонацію кристалу, вирощеного за допомогою правостороннього ензиму. Тож чергуючи певним чином області кристалу різної хіральності можна забезпечити керовану і дозовану направлену детонацію, тобто такий кристал є надзвичайно ефективним твердотільним безкорпусним реактивним двигуном... 
Напівпровідникові мікро- і нано- електроди. Лазером можна робити світлові плями розміром порядка мікрона, тож і вирощувати нитчасті кристали вуглецю можна такої товщини. А якщо потрібні тонші? Тоді треба, щоб щільність розміщення ензимів на мембрані була низькою. В такому разі кількість волокон буде задаватись лазером, а діаметр - розміром кластеру ензимів. В кластері повинні бути ензими різних видів. Регулюючи їх активність світлом різного спектру формуємо ізоляційні, напівпровідникові і провідникові структури при рості таких наноелектродів. При вирощенні електродів потрібної довжини збільшуємо щільність розміщення ензимів і формуємо чіп-основу для керування електродами...
Літаючі біороботи. Ембріони комах вирощуємо на чіпі з наноелектродами. Тепер можемо знімати через наноелектроди електричну активність нервової системи комах, чіп-основа аналізує кореляції поведінки комах і активності різних ділянок нервової системи і, подаючи на потрібні рівні певних електродів сигнали, керувати поведінкою комах. 

Дая відклала папку. "Цю ввечері подивлюсь детальніше, що тут ще взяти?" Вона почала передивлятись купу з папками.
"Проект АІ - Альтернативний Інтелект", прочитала вона і відкрила папку.
"Програми проекту АІ", почала читати Дая.
ДОГОЛА - ДОмашня ГОлосова ЛАбораторія... 
СЛАБО - Словарна ЛАБОраторія... 
РОЗМОВЛЯЛЬКА - україномовний синтезатор, текст - в усну мову... 
ГОГЕН - ГОлосу ГЕНератор - по відривку фрази визначає параметри моделі голосу диктора і маючи модель звуків мови генерує по тексту усну мову голосом цього диктора... 
РОЗПІЗДУНЯ - РОЗПІЗнавалка Дифонна Україномовна Надійна Якісна - усну українську мову в текст... 
КЛОП - програма Квазі Логічного Об’єктного Програмування... 
ХО-ХО - модельна програма для перевірки принципів самонавчання і саморозвитку. Задається Світ - Простір, Час, [Об’єкти], [Закони], Мета (критерії досягнення). В найпростішому випадку світ хрестиків-нуликів. Дві копії програми грають між собою. Випробовуються різні стратегії і еврістики, сформовані відповідними генераторами, відбуваються мутації "генів", які визначають роботу генераторів... 
АЯ - програма штучного інтелекту..."
Дая закрила папку і подивилась на дату. 2003 рік. 17 років до 2020, коли її батько заснував фірму АІ. Вона сиділа вражена і дивилась кудись у далечінь. "Що б це все означало?" Знову відкрила папку і почала читати.
"Три типи інтелекту. 1. Клітинний (молекулярно-генетичний)... 2. Тваринний (образно-асоціативний). Об’єктами інтелекту є образи, методами обробки є асоціації... 3. Цивілізаційний (абстрактно-алгоритмічний). Об’єкти - абстракції, представлені символами, методи - алгоритми ... Який тип інтелекту повинен бути в штучного інтелекту? Ясно, що цивілізаційний. Він універсальний, годиться для будь-якого світу. Але чи достатньо його? На перших порах - ні. Бо вчитись треба буде у людей, по їхніх книжках, статтях. А в людини потужний тваринний інтелект (робота з ситуаціями трьохмірного світу) і дуже слабенький цивілізаційний (алгоритмічна робота з абстракціями). Тому наука, культура людей хоч по формі і належить до цивілізаційного інтелекту, але строго кажучи не є ним і без потужного тваринного інтелекту сприйняти її неможливо. Тому штучний інтелект повинен мати настільки ж потужний інтелект тваринного типу (образно-асоціативний), як і в людини (що непросто), і значно потужніший за людський інтелект цивілізаційного типу (абстрактно-алгоритмічний), що просто... Проблема "бубушкіної клітини", проблема зв’язків. Навіть якщо ми для позначення кожного об’єкта виділимо одну ячейку пам’яті (32 біт) і на кожен зв’язок між об’єктами 1 біт, то в нас не вистачить ніякої пам’яті, щоб описати навіть короткі (більше 3) послідовності зв’язків. Тож описання повинне бути не точним, а "голографічним". Об’єктам треба призначати великі сукупності ячейок пам’яті (ясно, що при цьому вони будуть перетинатись (інтерференція об’єктів), але не буде проблеми щодо кількості зв’язків в обмеженій пам’яті. Втрачаємо точність, отримуємо глибину і надійність..."
Відповісти
#46
- Пішли вже вечеряти,- на порозі кабінету появився батько. - Ну що, переглянула? Знайшла щось?
- А Анатоль був програмістом?- спитала Дая.
- Та ні. З чого це ти взяла?
- Бачу писав якісь програмки.
- Ні, ну ясно, що він і програмками грався, і контролери програмував для якихось своїх експериментів чи іграшок. Але ж це не називається бути програмістом. Він і копійки не заробив ніколи на програмуванні.
- Чому?
- Платили ж за роботу, а не за грання. А він не любив ні вчитись, ні працювати. Любив повторювати, що от природа ніде нічому не вчиться, не працює, а лише грається собі в переставляння атомів, а он скільки цікавого зробила.
- Але він міг програмувати?
- Ну, знав якісь там оператори чи то на Фортрані чи то на Паскалі, міг писати на них якісь процедурки чи алгоритми, але кому це потрібно? А вчити те, що потрібно було він не хотів.
- А що потрібно було?
- Сі плюс-плюс, наприклад, Яву, Точку-нет... Постійно всякі програмістські технології добавлялись.
- А чому він їх не хотів вчити?
- Казав, що нема в цьому ніякого сенсу, що все можна і на Фортрані написати, чи що там в нього було.
- А це не так?
- Самому гратись на чому завгодно можна, але якщо в фірмі працює багато програмістів і кожен виконує якусь частину спільного проекту, то тут вже проблема сумісності на першу роль виходить. Та він навіть процедурки на Паскалі лінувався писати. Написав собі програмку, щоб програмувати, перетасовуючи пальцями кубики, які зображали команди, оператори, процедури, об’єкти, методи, алгоритми, підпрограми... Казав, що це зручно для програм, здатних еволюціонувати. Ще й вірусів додавав у свої програми, щоб міняли їхній "генетичний код". Називав вірусів інструментами еволюції.
- І воно працювало?
- А що там такого? Це елементарно, дитячі забавки. Він, правда, ще оптимізатори туди добавляв.
- Що це таке?
- Програми оптимізації коду. Вони теж були з генераторами євристик, з мутаціями "генотипу" і теж еволюціонували. Тож початкову програму взагалі можна було набрати хаотичною купою кубиків,  а оптимізатор її міняв, використовуючи лише критерій наскільки ефективно вона справляється з своїми задачами. І взагалі казав, що всяка складна, а тим більше розумна програма повинна мати свій внутрішній оптимізатор, що і мозок у сні займається оптимізацією. Таким способом він хотів еволюціонуючий штучний інтелект зробити.
- Ти це бачив?- Дая показала батьку папку з назвою "Проект АІ - Альтернативний Інтелект".- Зверни увагу на дату.
- А-а,- засміявся Макс,- пам’ятаю, це коли ми на першому курсі були. Вирішив Анатоль гурток з розробки штучного інтелекту організувати, з планами в фірму вирости. Зібралось тоді 5 чи 6 першокурсників... Весело було.
- Що саме весело?
- Все весело, зібрання весело проходили. Ми, звичайно, не ставились до цього серйозно. Та й програмування весело виглядало. Анатоль на Паскалі писав, а ми в інституті С і С++ вивчали, тож пробували перекласти написане ним на Паскалі на С++ чи С.
- І як, виходило?
- Не зовсім. Пам’ятаю Олексіс якусь процедурку чи підпрограмку написав. Анатоль сказав, що на Паскалі напише в 10 разів коротшу і вона працюватиме в 10 разів швидше. Посперечались. І таки написав.
- А хіба Олексіс з вами вчився? Він же старший. І що за ім’я якесь грецьке?
- Він раніше в якомусь інституті в Києві вчився,  і там в секту Синів Божих вступив, тож Анатоль його став Олексісом називати. Потім кинув той інститут, з рік чи два десь пропадав, а потім в Харківський політех поступив, на той же курс, що і я.
- А чому ж ви не виросли в фірму.
- Це теж смішна історія. Почали ми в вересні,  і вже до Нового року була готова програма  озвучення текстів українською мовою. Анатоль казав, що перший штучний інтелект повинен бути україномовним. Він навіть плакат на стіні повісив: "Перший штучний інтелект розмовлятиме українською".
- Ну і?
- Хотілось щось заробити на цій програмі, щоб стимул був для подальшої роботи. Тим більше, що програма була дуже хорошою. Але фірми з випуску дисків не брались її випускати, хоч і випускали набагато гіршої якості російськомовні синтезатори. Тож вирішили пробивати це діло через міністерство освіти. Міністерство освіти випускало якісь навчальні програмки і, судячи з документації, платило за них розробникам величезні гроші. Порядка мільйона гривень і більше. Наша ж програма була незрівнянно складнішою, тож і ми сподівались хоча б на мільйон. В Анатоля сестра працювала в тих колах. От вона пішла до міністра, розказала про таку справу, міністр доручив заму цим зайнятись, зам скликав якусь комісію і запросили нас на ту комісію демонструвати програму. Демонстрація пройшла успішно і на цьому справа застопорилась.  Почались якісь незрозумілі затягування. Після того, як сестрі добре попсували нервів цими затягуваннями їй прямо сказали, що хочуть 90% відкату. Сто тисяч теж були тоді великі гроші, але Анатоль був людиною принциповою і в результаті не отримали нічого. Після цього ентузіазм студентів опустився до нуля, оскільки вони зрозуміли, що Анатоль і гроші - речі несумісні. І навіть якби вдалось зробити штучний інтелект і чарівну паличку на додачу, з цього можна було б мати лише моральне задоволення. А тут ще й почалась сесія... Після цього Анатоль вже не пробував організовувати фірми чи продавати свої програми, а замкнувся і грався сам чимсь.
- Ти знаєш хто така Ая?
- Програма штучного інтелекту, що й затіяла технологічну революцію.
- А пам’ятаєш як звали дівчинку, що оголосила в 2020 війну русскому міру?
- Я думаю це вона і була. Просто в такому образі появлялась на екранах.
- А тепер подивись сюди,- Дая відкрила папку "Проект АІ" на сторінці "Ая - програма штучного інтелекту".
- Ти хочеш сказати, що це Анатоль її написав?
- Зверни увагу на рік - 2017.
- За три роки до тих подій? Цікаво, цікаво. Але пішли вже вечеряти, а то ми заговорились тут з тобою.
Відповісти
#47
Під час вечері Дая домовилась з батьком, що той займеться завтра живленням для ноутбуків, щоб можна було подивитись диски і флешки, і пішла в свою кімнату.
"Можливо завтра я дізнаюсь щось нове про ті події"- в Даі появилось відчуття, що нарешті вона натрапила на слід, який 
приведе її до розгадки таємниці Революції 20-20.
"Як же так сталось, що про таку грандіозну подію так мало інформації?- думала вона. "Що нам відомо? Фактично лише кілька телевізійних виступів якоїсь дівчинки, швидше всього комп’ютерної анімації". Дая знала ці виступи напам’ять. 17 вересня 2020 року в четвер о 20-ій годині вечора перервалась трансляція всіх телеканалів на території України і на екрані появилась якась дівчинка років десяти на вигляд. Вона сказала буквально таке:
"Я прийшла допомогти Україні.
Але якої допомоги потребує Україна?
В Україні війна, корупція, бідність, відсталість. Нема науки, не розвиваються технології і виробництво.
Люди  не довіряють владі і зневірились в країні, масово емігрують чи збираються виїхати.
Але це все наслідки, симптоми.
Причиною є несформованість української нації.
Непатріотичні виборці обирають непатріотичну владу. Непатріотича влада дбає не про національні інтереси, а про власні і корпоративні, не має бачення перспектив розвитку країни, не розробляє стратегій і планів розвитку, живе сьогоднішнім днем, думає лише про своє збереження  і збагачення. В опонентів, що представляють інші олігархічні клани підхід такий же.
Країна розділена мовно, культурно, ідеологічно. Частина громадян ностальгують за СРСР, частина орієнтується на Росію, частина за російськомовну Україну, тобто фактично за варіант Росії на цій території. Багато людей просто дезорієнтованих, зневірених і розлючених.
Проти України ведеться війна з боку Росії. Війна на знищення, на перетворення України в частину "русского міра". Це війна і в інформаційному просторі - мовно-культурна, ідеологічна, війна дипломатична, політична, економічна, диверсійно-терористична, збройна. Існує чисельна п’ята колона Кремля і шоста колона "русского міра" під українською символікою. 
Непатріотична влада під тиском Москви  поступається національними інтересами України задля збереження свого місця і доходів, переслідує проукраїнські патріотичні рухи, сприяє подальшій русифікації України, легалізації "русского міра" в Україні.
Що ж треба робити, щоб Україна стала сильною, розвиненою, успішною, передовою країною світу?
Знаючи причину хвороби можна визначити і рецепт лікування.
Рецепт такий - формування української нації.
Без єдиної української нації не буде ефективної української держави, бо держава - це форма існування нації.
Нація формує свою національну державу, яка забезпечує захист національних інтересів на міжнародній арені, яка забезпечує збереження національної ідентичності, мови, культури, всебічний розвиток нації.
Нема єдиної нації, здатної сформувати національну державу - маємо не українську державу, а сформований олігархами клуб обслуговування їхніх інтересів під вивіскою держави.
А не буде ефективної держави, що дбає про національні інтереси - не буде успішної країни, скільки б представники кланів і олігархів у владі не говорили про якісь реформи чи боротьбу з корупцією.
Найнеобхіднішою реформою, найважливішою задачею є формування єдиної української нації.
Без вирішення цієї задачі не буде патріотичної влади, не буде ефективної держави, не буде успішної країни.
Хочеш перемоги України в війні з "русскім міром" - стань українцем.
Хочеш, щоб держава діяла в твоїх інтересах - стань українцем.
Хочеш жити в успішній розвиненій Україні - стань українцем.
Але, за малим винятком, людина не може захотіти стати тим, ким вона не є.
Не можна захотіти стати японцем, мусульманином, комуністом, французом, атеїстом, українцем, лібералом чи християнином, якщо ти ним  не почуваєшся.
Кожен цінує свою національну, релігійну чи політичну самоідентифікацію як своє Я, як свою душу.
І всяке намагання примусом схилити людину до того чи іншого світоглядного вибору, до зміни своєї самоідентифікації викликатиме несприйняття і опір.
Але і сама людина не захоче, не може захотіти змінити свої переконання, ідеологічні і світоглядні цінності.
Який же вихід?
Людину формує середовище, в якому вона живе. Чому в мусульманських країнах в основному мусульмани, в християнських - християни? Це їх свідомий вибір? Ні. Такими їх виховали.
Тож для успішного і безконфліктного формування української нації потрібно створити українське середовище.
Що значить українське?
Це значить україномовне і патріотичне.
Дехто каже: "Мова не важлива, можна бути і російськомовним патріотом України".
Можна. Якщо російськомовний за дерусифікацію і українізацію України - то він патріот України.
А якщо хто за збереження русифікації України - то він ворог України, якою б мовою не говорив і якого б етнічного походження не був.
Не може бути російськомовної України. Бо це не Україна, а варіант "русского міра".
Отже, основна задача, без вирішення якої Україна ніколи не стане успішною - це формування української нації.
Шлях до цього - українізація України, створення україномовного патріотичного середовища.
Зверніть увагу, я кажу - українізація України, а не українізація громадян, населення.
Побутова мова громадян - це їх особиста справа, як одяг чи зачіска.
Що ж таке українізація України?
Це означає, що робочою мовою всіх сфер суспільного життя має бути українська.
Українська має стати робочою мовою ЗМІ, освіти, державних інституцій (поліції, армії, СБУ, чиновників...), транспорту, сфери обслуговування, виробництва, діловодства, спорту, культури, науки...
Звичайно, наша мета - це формування українця.
А українізація суспільної сфери - це засіб, безконфліктний шлях до цього. Бо в такому середовищі громадяни ставатимуть українцями легко, добровільно і безболісно.
Але в вихованні людини великий вплив сім’ї. Україна зацікавлена в тому, щоб і в сім’ї дітей виховували українцями, а не українофобами, україноненависниками, щоб діти добре володіли українською мовою, без якої не зможуть обходитись в суспільстві.
Тут не можна діяти адміністративними методами, так як в сфері суспільного життя. Але можна заохочувати виховання дітей українцями, розвиненими, соціально орієнтованими, активними громадянами.
Допомогу потрібно давати не на народження дитини, а на її виховання справжнім українцем.

Але я прийшла не лекції вам читати, а допомогти Україні стати найрозвиненішою, найсильнішою, найвпливовішою, найуспішнішою країною світу.
Я знаю що треба робити, як це зробити і маю для цього необхідні ресурси.
Але моя задача не ощасливити вас, а допомогти. А допомагають тим, хто і сам старається.
Тож сприйміть  це як шанс і постарайтесь не втратити його.
Зробити нам треба багато, а часу мало, тому будемо рухатись швидко.
План на завтра - українізація ЗМІ.
Завтра, з шостої ранку всі теле- і радіоканали на всій території України, включаючи Крим і Донбас переходять на українську мову. 
Тобто всі передачі ведуться українською мовою. Якщо дається якесь інтерв’ю іноземною мовою, чи гості студії говорять  іноземною мовою, то повинен бути обов’язковий переклад на українську. Бо громадяни України не зобов’язані знати якихось іноземних мов. Переклад може бути або послідовним, або паралельним (з приглушенням оригіналу).
Це нормальна практика для ЗМІ в усіх країнах.
Органам влади, Нацкомісії у справах телебачення і радіомовлення донести цю інформацію до власників і керівників ЗМІ. Власникам і керівництву теле- і радіоканалів забезпечити роботу своїх ЗМІ українською мовою.
Засоби інформації корінних народів України (кримських татар, караїмів, гагаузів) можуть вести передачі своєю національною мовою чи українською. 
Завтра о двадцятій проаналізуємо результати першого дня і намітимо подальші плани.
Просьба до телеканалів зарезервувати для мене хвилин 10-15. 
Ну і віднесіться до моїх слів серйозно, як до шансу України.
Побачимось завтра".
Відповісти
#48
Дая усміхнулась. Вона-то знала як "серйозно" віднеслись всі до цього виступу. Цікаво, чи пам’ятає це батько, і як він тоді сприйняв цю подію?
- Ти пам’ятаєш перший виступ Аї 17 вересня,- спитала Дая, зайшовши в кімнату батька?
- Я тоді телевізора практично не дивився, але на наступний день співробітники це обговорювали, казали: "Що, твоя Софійка в месії подалась?" Тож я передивився запис - дійсно на Софійку дуже схожа.
- Серйозно? Ану покажи мені її фотографії тих часів.- Дая скільки разів переглядала той запис, але чомусь ніколи в неї не з’являлась думка про схожість дівчинки з її старшою сестрою. Переглянувши кілька фотографій і відео вона й справді побачила схожість.

- І що ти про це думаєш?- спитала батька.
- Ти натякаєш на причетність до цього Анатоля? Він дійсно носився з ідеєю українізації, але я не уявляю як це можна було практично реалізувати.
- Що? Українізацію?
- Ні, це я якраз добре уявляю. Навіть не уявляю, а точно знаю. Я про технічну реалізацію виступу.

- Розкажи як відбувалась українізація України.- Дая чомусь ніколи не замислювалась раніше над цим питанням.
- Чому тільки України? Спочатку України, а потім і всього світу. Все дуже просто. Це була її умова співпраці. При організації фірм, дочірніх чи спільних підприємств, співпраці з підрядниками Ая ставила умову, що робочою мовою фірми є українська, мова документації, програмних продуктів - теж українська.
- А хто на таке не погоджувався?
- Той лишався біля свого старого розбитого корита і з часом банкрутував. Вся ж стара економіка, все виробництво, будівництво, транспорт, видобування копалин, енергетика, зв’язок, інформатика - все зникло, було замінено іншим. Ми не старались нікого збанкрутувати, навпаки, передавали і технології, і організаційну допомогу. Але обов’язковою умовою була українізація.

- Ну, щодо України - це зрозуміло. А як же інші країни? Європа, США, як вони на таке йшли?
- Спочатку ніяк.
- І що ж було?
- Великий технологічний відрив України від решти світу. Мені здається що й був такий задум, щоб спочатку Україну вивести на передові позиції, а потім вже підтягувати решту світу. Але робилось це хитро, не шляхом заборони експорту технологій, а прив’язкою технологій до української мови. Тож найкращі комп’ютери, автомобілі, літаки, різні розумні машини, прилади - розуміють лише українську, найкращі інформаційні ресурси, мережі - лише українською мовою. Не хочеш - не бери.

- Але ж з точки зору економічної вигоди це було нераціонально.
- Видно не економічна вигода була пріоритетом. Та й при таких технологічних перевагах це не мало значення.
- Ну і як же все-таки українізувався світ?

- Спочатку українізувалась Африка. Після перебудови України основні проекти Великої Четвірки були  на Африканському континенті. Через кілька років континент перетворився на земний рай. Більшість населення стали жити в великих комфортних містах, що виросли в пустелях. Пустелі стали родючими оазисами, зрошуваними опрісненою морською водою, що поступала туди гігантськими трубами. Значна частина території стала природними заповідниками і заповідними зонами. Африка стала годувальницею світу, найбагатшим континентом, поставляючи сотні видів звичайних і екзотичних продуктів, багато з яких були штучного походження, з цінними властивостями.

- А Європа, США?
- Вони і Японія тримались найдовше, поки не стали найвідсталішими регіонами світу. Ми вже перейшли до масштабних космічних проектів, вирощували міста, виробництва, енергетичні і науково-дослідні станції на Місяці, Марсі, астероїдах, супутниках Юпітера, а вони ще намагались конкурувати.
Але й вони посипались, коли почалось  вирощування міст в океані і масове переселення туди людей. А як ти знаєш мовою в містах є українська. Тож хочеш комфортного життя і реалізації бажань - вчи українську.

- Ну, Україну українізувати - це я розумію, це правильно, а навіщо було українізовувати світ? 
- А чим англомовний чи китаємовний світ краще ніж україномовний? Тоді ж англійська мова була міжнародною мовою і науки і бізнесу.
В історії то одна країна виривалась вперед, то інша. Колись Монголія пів світу була завоювала, а чим потім стала? Так само Греція...

- Щось тут не так. Ая в своїх телевізійних промовах говорила лише про українізацію України, і наголошувала на тому, що вона прийшла допомогти Україні, що в неї нема ніяких планів щодо інших країн.
- Наскільки я пам’ятаю, її телевізійні промови тривали зовсім недовго, десь тиждень чи місяць, а співпрацювала вона з нами років з десять. Хоча я згоден, що в її виступах явно прослідковується позиція Анатоля.

- Його причетність до цих подій виглядає переконливою, але чи відкидає це інші версії, наприклад версію прибульців?
- Щось я ще не бачив жодного прибульця.
- А уяви собі, що їхня цивілізація десь в іншій зоряній системі. Фізично долетіти сюди нема технічної можливості. Чи й нема такої потреби, бо є кращий варіант - поширювати свою інформацію, а не переміщати фізичне тіло. І от вони поширюють в усі боки якимсь чином інформацію, а де вже є умови для її сприйняття, там вона дає сходи, проростає. Яку б інформацію на їх місці ти б поширював, розсівав?
- Я б поширював структуру мінімального штучного інтелекту, здатного еволюціонувати. Але така інформація могла бути сприйнята лише цивілізаціями, в яких є вже комп’ютери. Навряд чи в цьому є особливий сенс, адже такі цивілізації і самі скоро зроблять штучний інтелект.
- Але це буде їхній інтелект, а якщо ті інопланетяни хочуть посіяти свій?

- Мінімальний, здатний розвиватись, розвинеться в такий, в який його спрямовуватимуть.
- Не знаю, не знаю, як вовченя не виховуй, а овечкою воно не стане.
- Ну, припустимо, передають інопланетяни якісь ідеї. Так чому їх сприйняв Анатоль, а не...
- А не Макс? Може тому що Макс не думав про це серйозно.
- Багато людей займалось серйозно проблемами штучного інтелекту і в солідних фірмах.

- Може ті інопланетяни спеціально не хотіли передавати щось в руки солідних фірм. Може тому, що там розвиток таких ідей був би під контролем, може їм чимсь було вигідніше, щоб розвивався штучний інтелект безконтрольно в якогось самітника до пори-до часу.
- Припустимо. А яка мета цих інопланетян?
- А яка мета всякої цивілізації, всякого життя? Зберігатись і поширюватись у світі.
- Це ясно. Я про те, які в них плани щодо інших форм життя, інших цивілізацій, зокрема які плани щодо людей?
- Планів ми не знаємо, але можемо побачити результат.
- І який же результат?
- Важко оцінити однозначно. З одного боку людям створені прекрасні умови для комфортного, безпечного життя, для задоволення їхніх потреб і бажань. А з іншого боку (тут Шела, Степан і "інтелігент" мені аплодують) не стало людської цивілізації, людство втратило стратегічну перспективу.
Відповісти
#49
(12-10-2017, 07:46 )Анатoль писав(ла): Дая усміхнулась. Вона-то знала як "серйозно" віднеслись всі до цього виступу. Цікаво, чи пам’ятає це батько, і як він тоді сприйняв цю подію?
- Ти пам’ятаєш перший виступ Аї 17 вересня,- спитала Дая, зайшовши в кімнату батька?
- Я тоді телевізора практично не дивився, але на наступний день співробітники це обговорювали, казали: "Що, твоя Софійка в месії подалась?" Тож я передивився запис - дійсно на Софійку дуже схожа.
- Серйозно? Ану покажи мені її фотографії тих часів.- Дая скільки разів переглядала той запис, але чомусь ніколи в неї не з’являлась думка про схожість дівчинки з її старшою сестрою. Переглянувши кілька фотографій і відео вона й справді побачила схожість.

- І що ти про це думаєш?- спитала батька.
- Ти натякаєш на причетність до цього Анатоля? Він дійсно носився з ідеєю українізації, але я не уявляю як це можна було практично реалізувати.
- Що? Українізацію?
- Ні, це я якраз добре уявляю. Навіть не уявляю, а точно знаю. Я про технічну реалізацію виступу.

- Розкажи як відбувалась українізація України.- Дая чомусь ніколи не замислювалась раніше над цим питанням.
- Чому тільки України? Спочатку України, а потім і всього світу. Все дуже просто. Це була її умова співпраці. При організації фірм, дочірніх чи спільних підприємств, співпраці з підрядниками Ая ставила умову, що робочою мовою фірми є українська, мова документації, програмних продуктів - теж українська.
- А хто на таке не погоджувався?
- Той лишався біля свого старого розбитого корита і з часом банкрутував. Вся ж стара економіка, все виробництво, будівництво, транспорт, видобування копалин, енергетика, зв’язок, інформатика - все зникло, було замінено іншим. Ми не старались нікого збанкрутувати, навпаки, передавали і технології, і організаційну допомогу. Але обов’язковою умовою була українізація.

- Ну, щодо України - це зрозуміло. А як же інші країни? Європа, США, як вони на таке йшли?
- Спочатку ніяк.
- І що ж було?
- Великий технологічний відрив України від решти світу. Мені здається що й був такий задум, щоб спочатку Україну вивести на передові позиції, а потім вже підтягувати решту світу. Але робилось це хитро, не шляхом заборони експорту технологій, а прив’язкою технологій до української мови. Тож найкращі комп’ютери, автомобілі, літаки, різні розумні машини, прилади - розуміють лише українську, найкращі інформаційні ресурси, мережі - лише українською мовою. Не хочеш - не бери.

- Але ж з точки зору економічної вигоди це було нераціонально.
- Видно не економічна вигода була пріоритетом. Та й при таких технологічних перевагах це не мало значення.
- Ну і як же все-таки українізувався світ?

- Спочатку українізувалась Африка. Після перебудови України основні проекти Великої Четвірки були  на Африканському континенті. Через кілька років континент перетворився на земний рай. Більшість населення стали жити в великих комфортних містах, що виросли в пустелях. Пустелі стали родючими оазисами, зрошуваними опрісненою морською водою, що поступала туди гігантськими трубами. Значна частина території стала природними заповідниками і заповідними зонами. Африка стала годувальницею світу, найбагатшим континентом, поставляючи сотні видів звичайних і екзотичних продуктів, багато з яких були штучного походження, з цінними властивостями.

- А Європа, США?
- Вони і Японія тримались найдовше, поки не стали найвідсталішими регіонами світу. Ми вже перейшли до масштабних космічних проектів, вирощували міста, виробництва, енергетичні і науково-дослідні станції на Місяці, Марсі, астероїдах, супутниках Юпітера, а вони ще намагались конкурувати.
Але й вони посипались, коли почалось  вирощування міст в океані і масове переселення туди людей. А як ти знаєш мовою в містах є українська. Тож хочеш комфортного життя і реалізації бажань - вчи українську.

- Ну, Україну українізувати - це я розумію, це правильно, а навіщо було українізовувати світ? 
- А чим англомовний чи китаємовний світ краще ніж україномовний? Тоді ж англійська мова була міжнародною мовою і науки і бізнесу.
В історії то одна країна виривалась вперед, то інша. Колись Монголія пів світу була завоювала, а чим потім стала? Так само Греція...

- Щось тут не так. Ая в своїх телевізійних промовах говорила лише про українізацію України, і наголошувала на тому, що вона прийшла допомогти Україні, що в неї нема ніяких планів щодо інших країн.
- Наскільки я пам’ятаю, її телевізійні промови тривали зовсім недовго, десь тиждень чи місяць, а співпрацювала вона з нами років з десять. Хоча я згоден, що в її виступах явно прослідковується позиція Анатоля.

- Його причетність до цих подій виглядає переконливою, але чи відкидає це інші версії, наприклад версію прибульців?
- Щось я ще не бачив жодного прибульця.
- А уяви собі, що їхня цивілізація десь в іншій зоряній системі. Фізично долетіти сюди нема технічної можливості. Чи й нема такої потреби, бо є кращий варіант - поширювати свою інформацію, а не переміщати фізичне тіло. І от вони поширюють в усі боки якимсь чином інформацію, а де вже є умови для її сприйняття, там вона дає сходи, проростає. Яку б інформацію на їх місці ти б поширював, розсівав?
- Я б поширював структуру мінімального штучного інтелекту, здатного еволюціонувати. Але така інформація могла бути сприйнята лише цивілізаціями, в яких є вже комп’ютери. Навряд чи в цьому є особливий сенс, адже такі цивілізації і самі скоро зроблять штучний інтелект.
- Але це буде їхній інтелект, а якщо ті інопланетяни хочуть посіяти свій?

- Мінімальний, здатний розвиватись, розвинеться в такий, в який його спрямовуватимуть.
- Не знаю, не знаю, як вовченя не виховуй, а овечкою воно не стане.
- Ну, припустимо, передають інопланетяни якісь ідеї. Так чому їх сприйняв Анатоль, а не...
- А не Макс? Може тому що Макс не думав про це серйозно.
- Багато людей займалось серйозно проблемами штучного інтелекту і в солідних фірмах.

- Може ті інопланетяни спеціально не хотіли передавати щось в руки солідних фірм. Може тому, що там розвиток таких ідей був би під контролем, може їм чимсь було вигідніше, щоб розвивався штучний інтелект безконтрольно в якогось самітника до пори-до часу.
- Припустимо. А яка мета цих інопланетян?
- А яка мета всякої цивілізації, всякого життя? Зберігатись і поширюватись у світі.
- Це ясно. Я про те, які в них плани щодо інших форм життя, інших цивілізацій, зокрема які плани щодо людей?
- Планів ми не знаємо, але можемо побачити результат.
- І який же результат?
- Важко оцінити однозначно. З одного боку людям створені прекрасні умови для комфортного, безпечного життя, для задоволення їхніх потреб і бажань. А з іншого боку (тут Шела, Степан і "інтелігент" мені аплодують) не стало людської цивілізації, людство втратило стратегічну перспективу.


Правда, я не вважаю, що всі українці втратять стратегічну перспективу...
Відповісти
#50
- А що отримали інопланетяни?
- Осередок своєї цивілізації в сонячній системі.
- Але ж це ми все це будували і вирощували в космосі, а не якісь прибульці.
- Виконуючи команди Аї. Як клітина по програмі вірусного геному формує нові віруси. 
- Ну добре, тепер вже цим "вірусам" люди, людська цивілізація не потрібна, вони вже самі можуть розмножуватись, розвиватись і поширюватись. Так навіщо вони з людьми ще панькаються? Чи це - "хороші віруси"?

- А як поводиться одна форма життя, одна цивілізація при контакті з іншою?
- По-різному. Часто дивиться на інших як на їжу, худобу, тяглову силу, рабів. Чи просто як на якийсь непотрібний бур’ян, ворогів чи шкідників, що займають територію, споживають ресурси, створюють загрозу і заважають жити.

- А якщо їм не потрібно ні цієї території, ні мя’са, ні шкури, та й загрози нема?
- Тоді ніяк, нейтрально. Якщо щось цікаве, то можна в гербарій засушити чи в зоопарку поселити. 
- Так що, контакт з більш розвиненою цивілізацією нічого доброго не несе? В кращому разі опинишся в зоопарку чи станеш об’єктом досліджень і експериментів? А люди надіються, що такий контакт дасть нові знання, нові технології.
- Чи ж багато нових знань і технологій чи взагалі щось доброго дали люди вовкам чи мавпам?

- Якось це не оптимістично виглядає, - Дая замовкла, задумавшись.
- Тут цікаво інше,- сказав Макс. - Для такого ж результату не потрібно ніяких інопланетян. Адже люди самі можуть створити цивілізацію вищу, розвиненішу, сильнішу ніж їхня. Що власне і сталось. І результати контакту з цією розвиненішою цивілізацією ми зараз спостерігаємо.
- Але як же це сталось, що людська цивілізація раптом стала вже не людською?

- В технологічній цивілізації появились елементи ефективніші за людей. В людях відпала потреба, вони стали неконкурентоздатними.
- Це зрозуміло. Мені цікаво як це конкретно відбулось і коли. 
Адже те, що штучний інтелект потужніший за людський не робить його господарем. Он і Анатоль в своїх записах говорить, що інтелект, яким би потужним він не був - це лише слуга, раб, пристрій для вирішення задач. А задачі йому ставить завжди хтось інший, в людини це інстинкти, потреби, бажання, переконання, ідеології. В інтелекту нема своєї волі, лише установка на обслуговування, на вирішення задач і проблем, які йому ставляться. Та й подивись на робів, ангелів, демонів, Адміністрації чи Систему - в усіх них лише установка на обслуговування, на створення найкращих умов для людей, на виконання їхніх бажань.
- Не тільки людей, Система дбає про все живе на Землі. Значна частина ресурсів в космосі працює на безпеку Землі, зокрема від астероїдів і комет. Та й турбота про збереження життя в усьому його різноманітті хіба не є бажанням людей?

- Так отож. Здається, що люди можуть бути господарями в як завгодно високорозвиненій цивілізації. При тому, що штучний інтелект незрівнянно переважатиме людський, він завжди буде на службі в тих,  на чиїй службі і людський інтелект. Тобто на службі людських інстинктів і ідеологій.
- Напевне тут і заритий собака. В ідеологіях. Саме ідеології і створили людину. Зробили з тварини, що керується в основному егоїстичними природженими інстинктами, соціальну людину, яка крім інстинктів може керуватись переконаннями, цінностями. Саме ідеології дають соціальні форми поведінки.

- Чому тільки ідеології. Соціальна поведінка виховується в суспільстві, їй навчають, вона входить в звички.
- Для цього вже повинно бути суспільство. Виховання, звички - це лише інструменти підтримання в суспільстві певних норм поведінки. А нові норми, цінності привносяться лише ідеологіями.
- Чи авторитетами, як мода на щось.
- Авторитети - то лише носії якихось цінностей, якогось світогляду. Але ми відхилились від теми. Я хотів сказати, що ідеології не лише породили людину як соціальну істоту, породили людську цивілізацію, а вони є і її потенційним могильщиком.

- Чому?
- Бо як ми вже сказали інтелект може керуватись ідеологіями, цінностями, установками (в людей це зветься переконаннями). 
- Ну і що?
- По-перше, і люди можуть закласти в нього цінності і установки відмінні від служіння людині. А по-друге він і сам може розробляти, придумувати якісь ідеології. Як і людський інтелект. І зовсім не факт, що вони будуть в інтересах людей.
- А які в нього можуть бути свої інтереси?

- Інтереси нової цивілізації. Її безпека, розвиток, поширення. А оскільки люди в ній ніякої суттєвої ролі вже не грають, то вони випадають з кола його інтересів.
- Але як і коли це сталось? Коли ти відчув, що вже не люди є господарем ситуації, що вони вже не впливають на ті зміни, що відбуваються?

- Ти можеш, звичайно, сказати, що з самого початку ми лише волю Аї виконували, але не знайдеш нічого, що б робилось не в інтересах людей, людства. 
Ми припинили забруднення середовища в результаті діяльності людей. Все виробництво, енергетику і транспорт ми зробили абсолютно чистими, безвідходними. Припинилось спалювання вуглеводів і інших викидів в атмосферу, припинилось забруднення річок і водойм, все сміття переробляється молекулярними машинами в потрібні речі.

В сейсмічно активних районах вростили труби на десятки кілометрів вглиб не лише для вимірювання  напруг в породах і передбачення землетрусів, а й для плавного зняття цих напруг розрихленням твердих пород молекулярними машинами. Те ж саме і для зняття тиску в вулканах.

Створили на орбіті пояс керування погодою - гігантські плівкові конструкції, що можуть служити і сонячними батареями, і дзеркалами, і затінювачами, що дає змогу керувати погодою на планеті. Концентруючи світло на певних ділянках і затіняючи на інших можна викликати чи руйнувати урагани, смерчі, чи керувати їхнім рухом.
 
А система астероїдної і кометної безпеки в сонячній системі! Траєкторії всіх більш-менш значних тіл прораховуються з великою точністю на довгий проміжок часу величезними суперкомпютерами, наближення комет фіксується ще на далеких підступах, траєкторії потенційно небезпечних астероїдів коректуються заздалегідь, коли достатньо ще дуже малого впливу, деякі з них взагалі розбираються на "запчастини" і служать матеріалом для вирощування космічних станцій. А розробки в біології і медицині... Що з цього не в інтересах людей?

- А переселення людей в міста в океані хіба в інтересах людей?
- Океану більше ніж суші. Та й людям чомусь хочеться на море, на острови, на пляжі. І ми не планували такого масового переселення. В якості експерименту вирішили виростити кілька повністю автономних екологічно чистих міст. Для відпочинку і розваг, як плавучі готелі. 
- А що сталось, що Ая перестала з вами спілкуватись?
- Я не памятаю нічого такого, що б спровокувало її на це. Напевне просто вирішила, що свою місію виконала. Вона ж ще з перших виступів по телебаченню сказала, що не планує підміняти собою якусь владу, прийшла лише допомогти і після виконання своєї місії так само непомітно зникне, як і з'явилась.
Відповісти
#51
(02-10-2017, 16:57 )Василь Васьківський писав(ла): Квазівіртуальні фотони, резонансна взаємодія, внутрішнє охолодження - це вже поезія, на мою думку. Крім того, живе тіло не тільки з молекул складається...

А ще з чого складається ЖИВЕ ТІЛО окрім МОЛЕКУЛ, АТОМІВ? Hello Hello Hello
"All Safety Rules Are Written By Blood"
Відповісти
#52
- І що ви тоді стали робити?
- Це стало для нас шоком. Ми вже звикли до того, що є реалізаторами її програм, а тут лишились ніби без керівництва. Зібрались глави Великої Четвірки, запросили керівників важливих дочірніх фірм і підрядників і почали планувати, що нам далі робити.  
- А політиків не запросили на цю нараду?
- Політики тоді вже ніякої ролі не грали. Та й раніше ми на них мало зважали.
- І що ж ви вирішили?

- А що ми могли вирішити? Все вже було зроблено. Все вже було організоване в дві потужні системи -  Систему Збереження і Безпеки і Систему Розвитку і Поширення. Перша була орієнтована на безпеку Землі, людства, життя на Землі. А друга орієнтована на розвиток, на пізнання світу, на створення нових форм життя і розуму, на поширення життя і розуму в космосі.
- Може, це і було помилкою розділення на дві системи управління? Може саме  таке розділення і зарізало перспективу розвитку для людства?
- Це не були ізольовані системи. Технологічні досягнення, одержані Системою Розвитку, впроваджувались і в Системі Збереження.
- А навіщо було робити дві системи, а не одну?

- Всяка централізація має як свої переваги так і свої недоліки. Для вирішення різного типу задач бажано мати свої автономні системи. Тут не лише питання ефективності управління, а й надійності.
- Чим же для людей краще таке розділення?
- Задачі збереження і розвитку суперечать одна одній. А що таке Система? Це величезний штучний інтелект. А як ми знаємо інтелект - це завжди тільки слуга. Слуга інстинктів і ідеологій. В основу системи збереження можна покласти лише інстинкти, тобто незмінні установки, які неможливо переписати, і ніяк не ідеології. 
- І які ж це інстинкти?
- Установки на збереження людей, Землі, інших форм життя на Землі, що не являють собою загрозу для людей і інших видів. А для розвитку життя і розуму такі установки не годяться. Бо розвиток - це зміна, поява нового, а не збереження існуючого. Для освоєння космосу, для поширення в космосі люди мало придатні. Для цього створені і розвиваються більш відповідні форми життя і розуму. Для цієї системи потрібні інші установки, інші "інстинкти" - це орієнтація на пізнання світу, на побудову моделей світу, на науку, технології, на зміни, на поширення, експансію в космос.

- Хіба пізнання світу, наука, технології, відкриття, експансія, хіба це чуже для людини?
- Але ж ми говоримо не про людину, а про Систему, якою її зробити. В людини інстинкт САМОзбереження, збереження себе. Чи правильно буде закладати такий і в Систему? Людям це б не дуже сподобалося б. Їм бажано, щоб Система дбала про їх безпечне і комфортне існування. Але це не повинно зупинити розвиток, появу нових, більш розвинених форм життя і розуму. А для нових форм теж повинні бути інстинкти їх збереження. Тому й логічним було розділити Систему на дві.

- І закрити людству шлях до розвитку.
- Ми виростили кілька міст в океані спеціально для заняття людей науками і технологіями.
- Ага, гуртки юних техніків, як сказав Макс Браун. Яка там в тих містах наука порівняно з колайдером навколо Місяця, чи з обсерваторіями в космосі, що складаються з тисяч величезних дзеркал і багатокілометрових антен.
- Дані з них доступні і людям на Землі. А те, що будують і обслуговують  наукові станції в космосі штучні форми - це зручно, люди для такої роботи мало придатні.

- Мрією людей було стати безсмертними. І як це реалізувалось?
- Технологічні можливості для цього є. Тут проблема іншого плану. Це повинно узгоджуватись з розмноженням. Десять мільярдів людей на Землі і так забагато. А якщо всі стануть безсмертними і будуть безконтрольно розмножуватись... Який в цьому сенс? Цінний якісний розвиток, а не кількісний ріст. Тому й вибрали певний оптимум. Обмежили розмноження, одна людина має право на одну дитину і кожен, в принципі, може стати Безсмертним, набравши певний рейтинг. 
- Це лише в принципі. А на практиці лише один на мільйон. Скільки всього зараз Безсмертних, десять тисяч? 
До речі, а чому ти не Безсмертний? Ти ж був біля витоків цих подій.
- Я не захотів. Не бачу сенсу. Що  я міг зробити в житті - я зробив. Вже років зо двадцять нічого суспільно корисного не роблю, живу собі, порпаюсь в оранжереї і в своїй памяті. Який сенс вічно цим займатись?

- Ти був на вершині. Мені важко судити про почуття таких людей. А в мене поки що є азарт заробляти рейтинги. Вже наблизилась до того, що мої передачі транслюватимуться не в межах міста, а по регіональному каналу. А там, дивись, і по глобальному. Та й Безсмертною охота стати, чи хоча б Небожителем.

- До речі, Софійка Небожителем стала.
- А чому я про це не знаю? Вона приїжджала сюди до вас?
- Ні. По телефону сказала.
- От порося. Для Небожителів же нема обмежень, вони можуть коли завгодно куди завгодно літати.
- Ти теж можеш два рази на рік на сушу приїхати, а скільки разів за останні пятнадцять років була тут?
- Якби я стала Небожителем, то обовязково б зразу прилетіла. Та й ти погоджуйся стати Безсмертним, бо до кого ж мені тоді прилітати?  Ні, все-таки це несправедливо, що не кожен може стати безсмертним.

- Чому ж, в принципі-то кожен, але не на Землі. Є така космічна програма як "Ковчег". Кораблі-міста відправляються назавжди в далекий космос, щоб десь біля інших зірок заснувати цивілізації. Тож кожен може стати безсмертним, пройти відповідну підготовку і полетіти.
- Чомусь мені з Землі не хочеться нікуди летіти. Тим більше назавжди. Може коли постарію, а вмирати неохота буде. Стаючи безсмертними, вони омолоджуються?
- Звичайно. Там поступово йде перебудова всього організму. Тому в людини відчуття, що вона все ще залишається самим собою, хоча насправді зміни значні відбуваються.
Відповісти
#53
Розвиток - це також:

1. Фізична еволюція людського організму. Тут першою стратегічною метою людей буде - стати гіперборійцями. Гіперборійцями є така людська раса, у якої керовані ядерні реакції всередині організму інтегровані в його фізіологічну життєдіяльність. Кулонівський конденсат гіперборійців складається не лише з пар електронів та протонів чи іонів, а й пар електронів та позитронів,  що значно збільшує як тривалість життя, так і його стабільність, тобто здоров'я гіперборійців  є абсолютно непорівняльним зі здоров'ям арійців: арійці є просто безнадійно хворими в порівнянні з гіперборійцями!

2. Еволюція людської психіки, яка для Аї є недоступною, оскільки в неї відсутня психіка!

3. Розвиток та самореалізація особистости в світі особистостей, в якому лише ті цінности та норми утверджуються особистістю, які нею добровільно сприймаються! Це - безкінечний розвиток, який жодним інтелектом не може бути вичерпаним...
Відповісти
#54
(16-10-2017, 11:20 )Василь Васьківський писав(ла): 2. Еволюція людської психіки, яка для Аї є недоступною, оскільки в неї відсутня психіка!
Як це в Аї відсутня психіка?
Психіка людського типу є і в ангелів.
А взагалі психіка і в собаки є.
Відповісти
#55
(16-10-2017, 11:31 )Анатoль писав(ла):
(16-10-2017, 11:20 )Василь Васьківський писав(ла): 2. Еволюція людської психіки, яка для Аї є недоступною, оскільки в неї відсутня психіка!
Як це в Аї відсутня психіка?
Психіка людського типу є і в ангелів.
А взагалі психіка і в собаки є.

У собаки є, а у штучного інтелекту її немає!
Відповісти
#56
(16-10-2017, 13:37 )Василь Васьківський писав(ла):
(16-10-2017, 11:31 )Анатoль писав(ла):
(16-10-2017, 11:20 )Василь Васьківський писав(ла): 2. Еволюція людської психіки, яка для Аї є недоступною, оскільки в неї відсутня психіка!
Як це в Аї відсутня психіка?
Психіка людського типу є і в ангелів.
А взагалі психіка і в собаки є.

У собаки є, а у штучного інтелекту її немає!

Я згоден з тим, що в штучного інтелекту може не бути психіки.
Якщо під психікою розуміти систему емоційної оцінки ситуації .

Але це не значить, що в штучного інтелекту не може бути системи емоційної оцінки.
При бажанні її дуже легко реалізувати.
Вона дуже проста порівняно з тими можливостями оцінки і реагування на ситуацію які доступні штучному інтелекту.
Відповісти
#57
(16-10-2017, 14:47 )Анатoль писав(ла):
(16-10-2017, 13:37 )Василь Васьківський писав(ла):
(16-10-2017, 11:31 )Анатoль писав(ла):
(16-10-2017, 11:20 )Василь Васьківський писав(ла): 2. Еволюція людської психіки, яка для Аї є недоступною, оскільки в неї відсутня психіка!
Як це в Аї відсутня психіка?
Психіка людського типу є і в ангелів.
А взагалі психіка і в собаки є.

У собаки є, а у штучного інтелекту її немає!

Я згоден з тим, що в штучного інтелекту може не бути психіки.
Якщо під психікою розуміти систему емоційної оцінки ситуації .

Але це не значить, що в штучного інтелекту не може бути системи емоційної оцінки.
При бажанні її дуже легко реалізувати.
Вона дуже проста порівняно з тими можливостями оцінки і реагування на ситуацію які доступні штучному інтелекту.
Система оцінки - це не психіка, а просто частина штучного інтелекту. Психіка є фізичною системою, а не системою оцінки...
Відповісти
#58
(16-10-2017, 15:33 )Василь Васьківський писав(ла):
(16-10-2017, 14:47 )Анатoль писав(ла):
(16-10-2017, 13:37 )Василь Васьківський писав(ла):
(16-10-2017, 11:31 )Анатoль писав(ла):
(16-10-2017, 11:20 )Василь Васьківський писав(ла): 2. Еволюція людської психіки, яка для Аї є недоступною, оскільки в неї відсутня психіка!
Як це в Аї відсутня психіка?
Психіка людського типу є і в ангелів.
А взагалі психіка і в собаки є.

У собаки є, а у штучного інтелекту її немає!

Я згоден з тим, що в штучного інтелекту може не бути психіки.
Якщо під психікою розуміти систему емоційної оцінки ситуації .

Але це не значить, що в штучного інтелекту не може бути системи емоційної оцінки.
При бажанні її дуже легко реалізувати.
Вона дуже проста порівняно з тими можливостями оцінки і реагування на ситуацію які доступні штучному інтелекту.
Система оцінки - це не психіка, а просто частина штучного інтелекту. Психіка є фізичною системою, а не системою оцінки...
Фізичні системи - це те, чим займається фізика.
А інформаційними системами займаються інші науки ( психікою в тому числі й психологія).

Візьмемо нервову систему.
Фізика вивчає механізми поширення імпульсів по нейронам.
А інформаційний зміст цих процесів - це вже справа не фізики.
Відповісти
#59
(16-10-2017, 15:56 )Анатoль писав(ла):
(16-10-2017, 15:33 )Василь Васьківський писав(ла):
(16-10-2017, 14:47 )Анатoль писав(ла):
(16-10-2017, 13:37 )Василь Васьківський писав(ла):
(16-10-2017, 11:31 )Анатoль писав(ла): Як це в Аї відсутня психіка?
Психіка людського типу є і в ангелів.
А взагалі психіка і в собаки є.

У собаки є, а у штучного інтелекту її немає!

Я згоден з тим, що в штучного інтелекту може не бути психіки.
Якщо під психікою розуміти систему емоційної оцінки ситуації .

Але це не значить, що в штучного інтелекту не може бути системи емоційної оцінки.
При бажанні її дуже легко реалізувати.
Вона дуже проста порівняно з тими можливостями оцінки і реагування на ситуацію які доступні штучному інтелекту.
Система оцінки - це не психіка, а просто частина штучного інтелекту. Психіка є фізичною системою, а не системою оцінки...
Фізичні системи - це те, чим займається фізика.
А інформаційними системами займаються інші науки ( психікою в тому числі й психологія).

Візьмемо нервову систему.
Фізика вивчає механізми поширення імпульсів по нейронам.
А інформаційний зміст цих процесів - це вже справа не фізики.

І що з того? Ви ж не знаєте, як функціонує психіка! Фізика вивчає механізми функціонування психіки, а не її інформаційний вміст. У телевізора теж є інформаційний вміст, але фізика його не вивчає...

Щоб зрозуміти, як функціонує телевізор, потрібно знати фізику. Те ж саме стосується й психіки. Неможливо зрозуміти, як функціонує психіка, без фізики!
Відповісти
#60
Інформаційні системи описуються інформаційними категоріями, а не фізичними.


Для функціонування інформаційної системи неважливо на яких конкретно фізичних принципах чи ефектах реалізовані її алгоритми.
Відповісти


Перейти до форуму: