Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Золотий Вік людства (сценарій Апокаліпсису).
#81
Сід як обпечений забігав по сцені, розмахуючи руками. Голос його зривався на писк, свист і шипіння.
- Мене завжди бісить людська тупість,- кричав він. - Мені здається, що вірити в цю галіматью можуть лише люди, які два речення не можуть співставити і побачити, що вони суперечать одне одному.  
Так зване "святе письмо" цієї релігії писалось на протязі багатьох століть багатьма дуже різними людьми. І хоча пізніше і піддавалось правкам і редакціям, але залишається купою неймовірних протиріч і дурниць. Не даром один з діячів цієї церкви казав: "Вірую - бо абсурдно".

Але така природа людини,- продовжив він вже спокійнішим голосом. - В її конструкції передбачена можливість вірити у будь-яку маячню, якщо ця маячня займає певне місце в свідомості, місце, відведене для переконань. Тоді вона не доступна для критики розумом, і розум лише служить їй, як і інстинктам. Віра і справді сліпа. Зовсім сліпа. Людина не здатна сприймати аргументів, які суперечать її вірі. Вся інформація проходить через фільтр віри, переконань.
Сід остаточно заспокоївся і ходив по сцені в своїй звичній манері, опустивши голову.

- Але добре, подивимось на християнського бога. В його еволюції.
"І створили боги (Єлогім) людину за образом і подобою своєю. Як чоловіка і жінку створили її",- взнаємо ми з першої сторінки Біблії. Звідки робимо висновок, що боги мають вигляд чоловіків  і жінок.
А вже з другої сторінки і решта Біблії про господа Ягве. Там зовсім інша історію творення. Господь Ягве ліпить з глини Адама, і вдуває йому в ніздрі життя. Після цього садить в пустині садочок-Едем і поселяє там Адама, щоб порати і обробляти садок, потім робить звірів для допомоги Адаму. Причому робить їх подібними до Адама. І нарешті - Єву з Адамового ребра.
Послідовність творення в цих двох розповідях різна. В першій - рослини - тварини - люди. В другій - чоловік - рослини  тварини - жінка. 
Але відмінність цим не обмежується.  Боги першої сторінки Біблії (Єлогім) якихось особливих вимог не ставлять людям - живіть собі, плодіться, заселяйте землю, їжею вам будуть рослини. Оце і всі їх заповіді. Нема там і таких понять як зло чи гріх. 

Зовсім інше ставлення до людей у Ягве. Цей займається вихованням своїх людей по повній програмі. Починає з заборони їм їсти плоди з дерева пізнання добра і зла, провокує людей, які ще не знають що таке добро і зло на порушення цієї заборони і тоді вже дає собі волю щодо людей. Оголошує всіх грішниками, робить їх життя важким і небезпечним, регламентує поведінку людей до найменших дрібниць. Як і з чого жертовники робити, що, коли і скільки в жертву приносити, що спалювати, що св’ященникам віддавати... В одному місці каже: "не вбий", в десятьох інших місцях - вбий за те, вбий за це, вбий за роботу в суботу, вбий за служіння іншим богам, вбий брата, сина чи дочку навіть за таку пропозицію...

Але християнський бог - не Ягве. Точніше не лише Ягве, чи й не зовсім Ягве. Мойсеєвого Ягве взявся реформувати Ісус з Назарету. Для своїх учнів і перших послідовників він був просто вчителем, рабі. І лише після своєї смерті зробив стрімку кар’єру. Перший етап цієї кар’єри - месія, помазаник на якийсь важливий пост, або грецькою - христос. Хто ж такий месія?
Після розквіту в період царів Давида і Соломона настав довгий період занепаду Ізраїлю. Всякий успіх чи невдачу в ті часи пояснювали просто. Якщо не слухаєтесь свого Господа, грішите, то він покарає вас. Нашле різні лиха, посуху, неврожай,  голод, хвороби, моровиці, віддасть в руки ворогів. А будете слухатись, то зробить великим народом, дасть можливість розмножитись, завоювати інших.
Завдяки пророцтвам численних пророків євреї очікували приходу Месії, який відродить могутність царства Ізраїльського.
 Правда роль Месії різні пророки бачили по-різному. Одні вважали що його роль - бути цапом відбувайлом, який візьме на себе всі гріхи народу і таким чином повернути ласку Господа Ягве. Інші ж бачили його царем Ізраїльським, що зможе повернути колишню славу і могутність царства. А оскільки могутність і слава царства пов’язувалась з першим царем об’єднаного царства Юдеї і Ізраїлю Давидом і його сином Соломоном, то природно, що й майбутнього Месію чекали з роду Давидового і з батьківщини Давида - Віфлеєму.

Тож євангелісти Матвій і Лука взялися підганяти біографію Ісуса під стандарти очікуваного Месії. Але, хоч він був не з Віфлеєму, а з Назарету, і навіть не з Юдеї, а з Галілеї, в своїх євангеліях вони змусили Ісуса народитись в Віфлеємі і бути нащадком Давида. Навіть написали його родовід. Але інтернету тоді ще не було, писали вони окремо, тож і родоводи в них вийшли зовсім різними  і за іменами предків Ісуса, і за їх кількістю. 

Пізніше, коли послідовники Ісуса побачили, що не визнають євреї його за Месію, а  помазаник на царство Ізраїльське - якось мілкувато для поклоніння іншими народами, підняли статус Ісуса до сина божого, хоч той і постійно повторював, що він син людський. 
Тож в пізнішій євангелії від Івана Ісус зразу проголошується Сином Божим, а тому йому ніякої потреби бути з роду Давида і родитись в Віфлеємі вже нема.

Ще пізніше церковні лідери зрозуміли, що і статус сина божого є якимсь другорядним порівняно з статусом бога. Бо що ж виходить, що в євреїв - сам Бог, а в нас за бога лише його син? Тож вирішили об’єднати сина, батька, і ще й духа божого в одного цілісного неділимого Бога, хоча й у трьох персонах. Ось така історія еволюції християнського бога.

Але в чому полягає Ісусова ревізія Мойсеєвого бога? Мойсеїв бог - племінний. Він вимагає послуху в свого народу, за непослух карає весь народ. Така собі колективна відповідальність перед богом. Ісус же проголосив індивідуальну відповідальність. Кожен сам відповідає за свої гріхи. Але не зараз. А колись після смерті.
Ісус не чіпав Мойсеєвого "природознавства", "юрисприденції" чи "економіки". Він зайнявся ревізією моральних принципів, людських відносин. Зокрема відмінив принцип помсти. 

З одного боку Ісус поставив більш жорсткі вимоги до людей, оголосивши гріхом не лише вчинки, а й бажання. Але з іншого боку функцію покарання за злочини він відніс виключно до Бога, та й то на колись, в кінці світу.
Прихід кінця світу і царства божого він вважав справою найближчого часу, тому закликав людей не перейматись житейськими справами, а готувати себе до цього приходу. 

І нарешті про ще одну важливу ревізію, зроблену послідовниками Ісуса. Племінного бога євреїв перетворили в бога всіх людей. Сам Ісус не планував заходити в своїй реформації так далеко. Посилаючи своїх учнів по містах ізраїльських проповідувати наближення царства божого він застерігав їх: "А в поганські міста не ходіть, бо я прийшов спасти заблудших овечок дому Ізраїлевого". Але оскільки заблудші овечки спасатись не захотіли і з’їли спасителя, то його послідовникам не залишилось нічого іншого як вкласти в рот Ісусу вже після його смерті вказівку проповідувати всій землі. Але що ми все про християн та про християн,- Сід ненадовго замовк.

- А тепер скажіть мені, дорогі мої, чи є в цих бібліях-євангеліях хоч щось про Творця?- він зупинився і подивився в залу.
- Я вас зараз дуже здивую, але є! - радісно вигукнув Сід. - На першій сторінці Біблії. Де говориться про створення світу богами (Єлогім). Звичайно, в формі примітивних уявлень тогочасних людей типу: "і закріпив він на тверді небесній сонце, місяць і зорі". Але що для нас важливо, що Творець, на відміну від вигаданих людьми богів, не дає людям жодних вказівок як їм жити. Лише благословляє їх: "плодіться, розмножуйтесь, заселяйте і опановуйте землю", Сід зробив паузу. 
"І побачив Творець, що вчинив. І все - добре воно!". На цьому закінчується розповідь про Творця. Все добре воно, що вчинив Творець. Нема ні зла, ні гріха.
 
Поняття зла і гріха появляється лише тоді, коли вигадані людьми боги дають людям вигадані ж людьми  вказівки як їм жити, що робити, що є добрим, а що поганим. Тобто коли появляються суспільні ідеології, табу, норми моралі, закони. Коли з людини потрібно зробити елемент суспільної машини.
Тепер щодо того, що вигадані боги обіцяють вічне життя в раю чи вічні муки в пеклі. А Творець цього не обіцяє.
Але скажіть мені, чого варті обіцянки вигаданих персонажів?

Творець же не обіцяє, він творить!  Творить в тому числі і за планом. Його план в конструкції, структурі його творінь. І він розгортається! - Сід підняв вказівний палець. - Розгортається і реалізовується і мимо волі людей і через їхню волю.
Вигадані боги обіцяли життя в раю. А хіба Золотий Вік - це не рай? Це краще ніж рай. Набагато краще. Що хорошого в обіцяному раю? Вічно Господу осанни співати? Та я здох би на другий день від такого життя. Це яким садистом треба бути, щоб придумати такий рай.  Зараз же кожен чим хоче тим і займається. Кожен може знайти собі місце по душі і мати чого забажає. А хочеш вічного життя - будь ласка - ставай Безсмертним. Але місце Безсмертних на небі. Хоча, як виняток, деякій кількості і на землі.

Я не адвокат і не пропагандист Золотого Віку. Я просто кажу, що Творець нічого не вимагає і нічого не обіцяє словами. Бо і вимоги його і обіцянки в конструкції його творінь в їх потенціалі.
І наша Церква призвана допомогти вам пізнати себе і реалізувати свій потенціал. Це в якості реклами,- усміхнувся Сід.

- І останнє питання,- сказала асистентка і відправила камеру до немолодої дорідної дами, напевне жінки якогось начальника в минулому.
- Чому у Вас такий вигляд, такі манери?- спитала та. - Ви ж - обличчя Церкви.
- Любі мої,- усміхнувся Сід. Ви - обличчя Церкви. Всі ви є обличчям Церкви. Такі різні обличчя. І ще більш різні душі. І в кожному якийсь  потенціал від Творця. А я такий як є, яким себе почуваю, яким мені комфортно бути, не пристосовуючись до чиїхось уявлень чи стереотипів. І вам бажаю пізнати себе, знайти себе і бути собою. Це легко, комфортно і приємно. Не бійтесь бути собою. Завжди знайдеться хтось, кому ви будете цікаві таким як є.
Відповісти
#82
Тут ще жіночка  з другого ряду дуже хоче щось сказати,- Сід звернув увагу асистентки на жінку, що енергійно махала руками, просячи слова. Та направила камеру до неї.
- Чому Ви потураєте всяким соплякам, дозволяєте їм ображати Вас. А я б йому сказала,- жінка кивнула на задні ряди,- що він просто бичок дурний, півень безголовий, який думає, що ображаючи інших він цим самим підносить себе.
- Дякую за бажання заступитись за мене,- сказав Сід,- але мене характеризує те, що я говорю і роблю, а не те, що про мене хтось говорить.

- А він цікавий фрукт,- сказала Дая.
- Хто?- Макс підняв голову від якогось приладу, над яким щось чаклував.
- Та Сід же. Чимсь на Анатоля схожий.
Макс ввімкнув на себе канал на якому Дая проглядала спогади Бориса.
- Знайоме обличчя,- сказав він, - здається я його знаю. Точно, це ж наш Іллюша Савченко!- зрадів Макс.
- Звідки ти його знаєш?
- Працював колись в нашій фірмі.
- Він що гіпнозом якимсь володіє?
- З чого ти це взяла?
- Та Бориса за якусь мить приструнив, примусив слухати і сприймати.
- Ану вернись до того епізоду.
Дая знайшла потрібне місце в записах спогадів Бориса. 
- Все ясно,- сказав Макс, подивившись кілька секунд. - Окуляри.
- Що окуляри? Ти його по окулярах впізнав?
- В нього психодилічні окуляри. Зверни увагу, він їх ніби поправляє перед тим як глянути на Бориса.
- Такі як ото ти мені давав?
- В нього старий варіант. Бачиш які масивні? Коли ми розробили новий, більш елегантний варіант, старі зразки відправили на утилізацію. От Іллюша, видно, стяпнув собі штучку.  І пізніше знайшов їм застосування.

- Так Сід - це Савченко Ілля Дмитрович, Данилович чи Давидович?
- Я вже не пам’ятаю як його по-батькові.
- А що з допомогою тих окулярів можна робити?
- Багато чого, функціональні можливості в них майже як і в нових. Думаю в даному разі він використав режим так званого пробою стереотипу. Це коли інформація сприймається людиною не через фільтр існуючих переконань, а прямо.
- Реалізація побажання Ісуса "будьте як діти"?  А це хіба законно?
- Про який закон ти говориш? Хіба ти не бачиш, що ніякого закону тут нема? 
- В містах же закони є. В нашому, наприклад, пророкам не дозволяється жодних технічних засобів використовувати при виступах перед людьми.
- Може в таких містах він і не користується окулярами. 
- А як же тоді впливає на людей?
- Пророка, як і короля, робить свита. Він приїздить виступати туди де вже помічники зробили йому відповідний імідж, де вже  готові його сприймати через підготовлені фільтри. 

- Це все неправильно і незаконно. Насильство над людиною. Перепрограмування людини допускається лише за важкі злочини, і то за її згодою,- впевнено заявила Дая. - Потрібно вивести його на чисту воду.
- Програмування і перепрограмування людей відбувалось і відбувається скрізь і завжди. Просто іншими методами. Скільки прихильників в його церкві? Мільйони. А скількох він особисто мобілізував за допомогою окулярів? Може кілька десятків чи сотень. А решта ж залучені його послідовниками звичайними методами.
 
- Він шахрай і злочинець.
- Чим він відрізняється від інших пророків, політиків, артистів? Тільки тим, що ті для завоювання прихильності і людських симпатій, для поширення ідей використовують свої природні дані - вигляд, голос, харизму, привабливість, вміння брехати, обіцяти, залякувати, маніпулювати людьми. А в нього нема цих природних даних, він використав технічні засоби. Мені здається більш важливим є те, на що цей вплив орієнтує людей, а не те, яким чином він здійснюється. 
Зміст його проповідей цілком раціональний, діяльність його церкви направлена на пізнання людиною своїх особливостей і розкриття свого потенціалу. Це краще ніж те, на що орієнтують інші церкви.

- Розказати людям про окуляри і вся його церква лусне як мильна бульбашка,- вже спокійніше сказала Дая. 
- Не думаю. Людині не важливо як саме вона прийшла до своїх переконань, що спонукало її до цього. Головне, що її переконання є істинними, бо вони є її переконаннями. Хіба віруючий мусульманин чи християнин засуджує своїх батьків за те, що вони виховали його мусульманином чи християнином, скориставшись його некритичним сприйняттям в дитячому віці? Ні. І атеїст не засуджує батьків, що виріс він атеїстом. Навпаки вдячний їм, що не зазомбували його якоюсь вірою.

- Ти говориш правильно, переконливо, але я не можу погодитись з тим, що можна людину отак просто без її згоди і відома програмувати якоюсь вірою, переконаннями.
- Всіх дітей програмують вихованням. Та й не тільки дітей.
- Але ж в них є вибір і шанс не сприйняти цього програмування, стати дисидентом, білою вороною, бунтарем, врешті-решт злочинцем.
- Пробій стереотипу технічними засобами дозволяє лише доступ інформації не через фільтр переконань. Цим не встановлюються автоматично нові переконання, лише урівнюються шанси  нових переконань зі старими. Так що саме цим дається свобода вибору, знімається несвобода попередньої ангажованості.

- Ну, якщо так,- здалась Дая, - тоді ладно. Але ж технічними засобами можна і безальтернативно змінити психіку людини, її вірування, переконання, цінності.
- Можна. Але ті окуляри такої можливості на дають,- Макс на хвилинку задумався. - До речі, ану давай прокрутимо Борису його спогади на тому місці, де Сід каже, що якщо відчуваєш себе вовком, то не варто дивитись на інших людей як на овечок, бо можеш напоротись на лева чи носорога. І трошки підсилимо їх.
Відповісти
#83
Борису чомусь знову пригадались слова Сіда, звернені ніби до нього особисто: "І якщо ви відчуваєте себе вовком, то не варто дивитись на всіх інших людей як на овечок. А то можете натрапити на тигра чи лева. Чи насмілитесь напасти на носорога тільки тому, що він травоїдний. І це не принесе вам ні успіху, ні щастя."
Ці  спогади прозвучали настільки ясно і переконливо, що Борис аж здригнувся. Не було жодного сумніву, що ці пророчі слова стосувались саме його, Бориса, а він їх пропустив повз вуха. І проігнорував попередження брата, який теж відмовляв його від цією авантюри. І тепер він тут, в цьому темному ящику, в більш немічному і безнадійному стані ніж вовк в ямі чи капкані.

А чому так сталось? Він піддався на провокацію полтавчанина. Але хіба тільки провокатор винен? Хіба в цьому нема вини самого Бориса? Є. Загрався щось він у всевладного царька, його розум засліпили амбіції, що він  тут господар всього і всі повинні йому підкорятись, і він вправі вирішувати долі інших людей. А хто він такий? Хто дав йому таке право? Сила? Але якщо він вважає, що сила дає право, то на що йому тепер жалітись? Все справедливо, просто натрапив на більшу силу.
Хіба він не знав, що цей з Великої Четвірки? Знав. А чому ж попер на нього? Тому що той ні на кого не пер? 
До речі, а чому ж цей Макс, маючи таку силу, не прагне влади? При таких можливостях він міг би не лише район під себе підім’яти, а й ціле місто. Значить йому  влада не потрібна? А чому Борису потрібна? Навіщо мені влада? Що вона мені дає? Почуття значимості, гідності? Бо як не ти над кимсь, то хтось над тобою? Якщо не пан, то слуга? Ну а як же інакше? 

А от Макс не живе в цих координатах. Він не вважає себе і не хоче бути ні паном, ні слугою, ні вовком, ні вівцею. І взагалі не грається в ці ігри за владу. Але ж не всі такі. От взяти когось з підлеглих Бориса. Зараз він вожак і всі йому підкоряються, а варто трохи розслабитись - і з’їдять. 
То як же правильно? Може кожен грається в ті ігри в які він хоче гратись, і не можна примушувати когось гратись в чужі ігри? І гризтись за владу, і мати право на владу лише над тими, хто хоче в цих іграх брати участь? Напевне так буде правильно.

Борис відчув якесь внутрішнє задоволення і велике полегшення, ніби піднявся на гору чи розв’язав якусь важку проблему. Шкода тільки, що зрозумів він це надто пізно.
Йому здалось, що почало світлішати. І справді, через деякий час стало так світло, що довелось примружити очі. Раптом почулось тихе шелестіння, кокон відкрився і перетворився в диванчик.
Борис встав і оглянувся. Він був в світлій кімнаті без вікон і дверей. Неподалік на такому ж диванчику сидів полтавчанин.
- О, проснувся нарешті,- сказав той,- довго ж ти спиш.
- Я не спав,- холодно відповів Борис.
- Чим же ти там займався? Медитував? Чи...
- А тебе давно випустили?- перебив  Борис.
- Куди випустили?- здивувався полтавчанин, - я тут де і ти.
- Випустили з цього,- Борис кивнув на диванчик.
- Чому випустили? Я сам встав.
- Як? Ти не був закритий?- здивувався вже Борис.
- Я сказав відкрийся, і воно відкрилось,- полтавчанин уважно дивися на Бориса. - Туалет шукаєш? - здогадався він по блукаючому погляду того,- он там, табличку на стіні бачиш? А їсти-пити там,- кивнув на табличку з протилежного боку, глобальні канали там он можна дивитись, а там... ну сам розбирайся, а я поки трошки подрімаю. 
Він ліг на свій диванчик і той плавно перетворився в замкнутий кокон.

Борис підійшов до стіни, де мав бути туалет. Стінка розсунулась, відкривши вхід в залу, що більше нагадувала  кабінет якоїсь лікарні з найсучаснішим обладнанням, з якого Борис впізнав лише рекріаційну ванну.
Їдальня була хоч і невеличка, але теж добре оснащена. За розсувними стінками тони найрізноманітніших продуктів в упаковках тривалого зберігання. "Щось на тюрму мало схоже",- подумав Борис. "Хоча хто зна, може для одного з Великої Четвірки тюрма саме так і уявляється".
Борис повернувся в кімнату з коконами, походив, розглядаючи таблички на стінах, підійшов до свого диванчика і обережно сів. Нічого не сталось, але лягти він не наважувався.

Хвилин через десять кокон полтавчанина розкрився і той встав.
- Щось не спиться,- сказав він. - Ну як, ти вже освоївся? Поїв?
- Та апетиту нема. Не проголодався ще мабуть.
- Ясно. Переживаєш. Не охота тут решту життя провести. Але подивись на це інакше: вважай, що ми вже пробрались в фортецю ворога, сидимо в троянському коні і чекаємо слушної нагоди. 
- Ага, з тією різницею, що кінь їхній і вони знають, що ми тут, бо самі сюди нас посадили.
- Наша перевага в тому, що вони нас бояться, а ми їх - ні, бо знаємо, що нічого вони нам не зроблять,- впевнено заявив полтавчанин. - Вони скоро прийдуть вибачатись і домовлятись, і тоді треба не упустити моменту.
- Ти що, справді такий ідіот?- розсердився Борис, - мало тобі?
- Щось я не зрозумів. Тобі що, розхотілось вже цього маєтку? Може ти вже й згоден виїхати з Харкова, якщо відпустять?
- Так, згоден. І шкодую, що піддався на твою провокацію. Але є й плюси, я тут дещо зрозумів. А ти...- Борис не договорив, бо прямо в нього на очах полтавчанин почав змінюватись і через пару секунд перетворився на Даю.
- От і добре,- сказала та,- будемо сподіватись, що  й справді зрозумів. - Вона підійшла до Бориса і уважно подивилась на нього. - Тоді Ви вільний, можете йти.
- Куди?- від несподіванки Борис був в ступорі.
- Додому.
- А з Харкова?
- Як хочете. Якщо вирішили залишитись, то відремонтуйте дорогу, що ви зіпсували. І скажіть Миколі, щоб знищив решту мін і боєприпасів, що є у вас.
- А де він?
- Чекає на Вас. Автомобіль підвезе вас до розвилки, подзвоніть брату, щоб забрав вас там.
- А...
- Двері там,- вона кивнула на табличку на стіні. Підніметесь ліфтом, автомобіль з Миколою вже чекає.
- А полтавчанин?
- Він Вам потрібен?
- Ні.
- Ну й добре.
Борис підійшов до стіни з табличкою дверей, стіна розсунулась, відкривши вхід до ліфту. На порозі він оглянувся, але на місці Даї вже стояв Макс. Борис хитнув головою і ступив в ліфт.
Відповісти
#84
- А я спочатку й не зрозуміла, що то був морф,- Дая подивилась на батька. - І навіщо це шоу з перетвореннями? Ти йому екзамен провокацією робив?
- Не тільки. Тепер, якщо він плануватиме щось проти нас, то не зможе бути впевненим у співбесіднику. А тому нічого й не організовуватиме,- відповів Макс.
- І ти його просто так відпускаєш?- в голосі Даї звучало чи то здивування, чи розчарування. - Віриш на слово, що він зміниться, виправиться?
- Думаю, що нічого проти нас він вже не плануватиме. Ще й своїх бандюків стримуватиме. В усякому разі триматимемо його під наглядом. Я йому жучка вмонтував.
- Він здогадується, це б і я здогадалась. І викине все, і телефон, і одяг, і взуття,- Дая була трошки розчарована.
- Цього жучка не викине. Він у волосині. В носі.
- У волосині? На скільки ж часу в нього вистачить енергії?
- На скільки завгодно. Він постійно підживлюється енергією з живих клітин кореня волосини.
- Як же ти це зробив?- не повірила Дая.
- Це не я, це нанороботи.

- Розкажи мені детальніше про нанороботів,- попросила Дая. - А то я вже велика дівчинка, а й досі це для мене щось типу Другої теореми Геделя.
- Ну що  я можу розказати?- без особливого ентузіазму почав Макс. - Як ти знаєш є три основні типи нанороботів - кварцо-корундові, біо-органічні і вугле-алмазні. Для маніпуляцій з живими організмами використовуються біо-органічні.
- Вони як віруси?
- Ні, значно складніші і більші. Як бактерії чи клітини. Вони можуть  розмножуватись, об’єднуватись у складні структури.
- А чим вони відрізняються від клітин?
- Тим, що їх можна програмувати. Користуючись біо аналогіями можна сказати, що в них є додаткова інформаційна РНК для їх програмування. Причому трансляція її відбувається не підряд, а задається за допомогою зовнішніх електромагнітних полів. Продукти її трансляції служать промоторами, активаторами чи супресорами генів наноробота. І визначають його функції. Після програмування ця РНК розпадається. А наноробот стає спеціалізованим.
- Так це в лікарнях їх програмують?
- Ні, в лікарнях використовують вже  спеціалізовані штами нанороботів. Як і в інших сферах виробництва чи науки.
- А де ж їх програмують?
- Я думаю, що не на Землі.
- Чому? Їх так важко програмувати?- здивувалась Дая.
- Не в тому справа. Тут головне - техніка безпеки. При їх розробці цьому приділялась основна увага. Там передбачені багаторівневі системи захисту від можливості перепрограмування чи випадкових мутацій. Так звані ювенільні, не спеціалізовані нанороботи, в яких є ще здатність програмуватись, вирощують в дуже специфічних умовах, щоб убезпечитись від їх неконтрольованого розмноження. Розробка і програмування нових штамів - найбільш засекречена сфера діяльності. Нові штами проходять численні тести і перевірки, перш ніж буде даний дозвіл на їх використання.
- Так в тебе є спеціальний штам нанороботів для формування жучка в волосині носа?- з недовірою спитала Дая.
- Для формування жучка в волосині,- уточнив Макс. - Хоча можливі і більш спеціалізовані штами для конкретних типів волосин.
- А як конкретно відбувається процес формування жучка в волосині? Як попадають нанороботи в ніс?
- Вдихнула людина повітря, а з ним і нанороботи попали в носову порожнину і слизову оболонку. Там вони збираються навколо коренів волосинок, потім концентруються біля однієї з них. Якщо їх достатня кількість, то зразу починають робити те, на що програмовані, якщо ні - починають розмножуватись.
- А як вони будують жучка в середині мертвої твердої волосини? Де беруться напівпровідники, потрібні для електроніки?
- Вони розчиняють колагенові волокна волосини і проникають всередину неї. Напівпровідники формують або органічні, або кремнієві. Можуть і алмазні. Мають можливість формувати різні структури як зовні себе, так і всередині.
- Якщо нанороботи можуть розмножуватись, то навіщо вони збираються всі в одному місці і роблять жучок лише в одній волосині? Хіба не краще було б, щоб і в коренях інших волосин залишалось їх по кілька штук на всяк випадок. От вийшов з ладу жучок, чи вирвали волосину - активуються інші роботи і формують жучка в іншій волосині.
- З точки зору живучості, надійності це було б правильно. Але пріоритетом є безпека. Тому нанороботи, здатні розмножуватись, повинні жити лише короткий час. Потім вони повинні спеціалізуватись чи розпастись. Виконати свою функцію і зруйнуватись.
- А які в тебе є штами нанороботів? Що вони можуть ще робити?- цікавилась Дая.
- Є багато різних.
- А ювенільні, які можна програмувати, є? І пристрої для їх програмування?
- Це питання, як то кажуть, замнемо для ясності. 
- Ага, значить є.
- Я цього не казав. 

- Ясно. А що будемо з пасажиром робити?
- Я тут передивився його спогади і схильності...
- Догадуюсь, каятись він не буде. Він з таких, про кого кажуть, що горбатого могила виправить.
- Це я теж вже зрозумів. Відправимо його кудись на ща.
- А що йому заважатиме повернутись і...
- Я йому теж дещо вростив.
- Жучок в волосині?
- Ні, маячок в голові. Ось подивись. Морф йому продемонструє.

Морф в вигляді Даї зайшов у кімнату, де сидів полтавчанин.
- Ну як Вам тут у нас?- спитала "Дая",- ще не надокучило? 
- Та трохи нудновато,- відповів той. - Ви б мені екскурсію зробили, показали, що тут у вас цікавого є.
- Буде Вам екскурсія, турпоїздка за рахунок фірми. Вибирайте куди хочете. В Полтаву, Магадан, Нову Зеландію... Чи може на Без Правил?
- А в Київ можна?- глянув з-під лоба "пасажир".
- Можна. А в Полтаву не хочете? Чи там Вам не раді будуть? 
Полтавчанин мовчав.
- Вам і тут,  в Харкові не раді,- продовжила "Дая". - Тож, сподіваюсь, Ви сюди більше не повернетесь.
- А як повернусь то що? Що ви мені зробите? Я вільна людина, що хочу - те й роблю.
- Але ж інші вільні люди, яким Ви неприємності робите, можуть і Вам неприємність зробити.
- Вільні можуть, а ви - ні,- пасажир з усмішкою глянув на морфа-Даю.
- Хочу Вам дещо продемонструвати,- ввічливо сказала та і вийняла з кишені курточки невеличку коробочку, якийсь прилад з екранчиком. - Знаєте що це?
- Косметичка, напевне,- насмішкувато-іронічно відповів полтавчанин. - Що ж іще може бути в жінки?  
- Це глобальник. А у Вас в голові - маячок. І де б Ви не були на поверхні Землі ми знатимемо де Ви. Точніше, де Ваша голова, - "Дая" з усмішкою подивилась на пасажира.
- А я каструлю одягну на голову.
- Голова болітиме.
- В мене голова не болить. То в жінок, кажуть, трапляється таке.
- Тепер може боліти. То не простий маячок. Кожні 15 хвилин він повинен виходити на зв'язок з супутником. Не вийшов - голова починає боліти. Отак,- Дая торкнулась екранчика.
Полтавчанин скривився від болю.
- Нема зв'язку ще через 15 хвилин - біль вже такий, - вона знову торкнулась екранчика.
Пасажир підскочив і схопився за голову.
- А ще через 15...
- Не треба,- закричав він,- я все зрозумів.
- Ну й добре. Приємно мати справу з людиною, яка швидко все схоплює.
- А якщо зв'язку не буде не з моєї вини? Поламається щось чи ще якась причина.
- Що ж поробиш,- співчутливим голосом промовила "Дая",- скільки всяких аварій і катастроф  трапляється ще в світі. Скільки людей страждає і навіть гине. Від цього не застрахуєшся,- вона розвела руками. - Але будемо сподіватись, що з Вами все буде добре і Ви проживете довго і щасливо.
- Ну, збирайтесь, полетите електрольотиком на Київ,- продовжила вона після деякої паузи. - В дорозі поспите. Для вашої ж безпеки,- додала вона.

- Ти йому вростив в голову маячок, який можна через глобальник відслідковувати?- Дая запитливо подивилась на батька.
- Та ні, звичайно. В мене нема повноважень глобальне стеження за кимсь встановлювати,- відповів Макс.
- Хіба для цього потрібні якісь повноваження чи дозволи? Я ж стежила через глобальник за автомобілями та дронами полтавчан. І навіть без маячків.
- Без дозволу можна встановлювати маячки на транспортні засоби, на тварин. А от врощувати в голову людині маячок...
- А що ж тоді морф пасажиру демонстрував? Чи то був просто фокус, а насправді ти йому нічого не врощував?
- Маячок я йому вростив, але глобальною мережею він не відслідковується. Лише своїми засобами. За кілька кілометрів.
- Тобто ти знатимеш де він лише тоді, коли він буде на відстані кількох кілометрів від тебе?
- Десь так. А точніше, якщо він буде на відстані кількох кілометрів від підконтрольних мені пристроїв.
- Ясно. А ними можуть бути дрони, ворони...
- Чи й системи локального зв'язку на суші,- додав Макс зі змовницькою усмішкою.
Відповісти
#85
Есть идея, снять фильм с помощью компьютерной графики, большие деньги можно заработать, надо только програмку составить, которая по мультяшному сценарию, или сценарию сделанному с помощью каких-то игр. чтоб она выводила максимально естественную реальность, если хорошо постараться, то можно клепать фильмы почище голивуда, и даже обанкротить голивуд,
Ну тоесть надо сделать программу, которая умеет строить 3Д реальность максимально качественно, и модифицировать ее по желанию сценариста максимально простым образом, вы программист можете сделать програмку, а вот сделать описанные в произведении изобретения вряд ли получится, даже не врядли а гарантированно не получится, а вот с фантастическими 3Д фильмами можно взлететь до небес.
Відповісти
#86
(10-01-2018, 05:59 )luk писав(ла): Есть идея, снять фильм с помощью компьютерной графики, большие деньги можно заработать, надо только програмку составить, которая по мультяшному сценарию, или сценарию сделанному с помощью каких-то игр. чтоб она выводила максимально естественную реальность, если хорошо постараться, то можно клепать фильмы почище голивуда, и даже обанкротить голивуд,
Ну тоесть надо сделать программу, которая умеет строить 3Д реальность максимально качественно, и модифицировать ее по желанию сценариста максимально простым образом, вы программист можете сделать програмку, а вот сделать описанные в произведении изобретения вряд ли получится, даже не врядли а гарантированно не получится, а вот с фантастическими 3Д фильмами можно взлететь до небес.

Написати треба програму штучного інтелекту, а вона вже писатиме різні програми на замовлення.
Людині важко писати програми. Вона зразу сприймає легко цілу картину, ситуацію. А от виражати це через окремі букви-цифри-оператори - це вже складно.
Тож людина буде лише замовляти бажане і оцінювати пропоноване їй штучним інтелектом і коректуватиме до бажаного.
(Як ото Дая студію оформляла за допомогою ангела).
Відповісти
#87
хаХа над ИИ пока ломают головы лучшие колективы, и никто особыми успехами не хвастается.
А если настоящий ИИ появится, он без вариантов захватит мировую власть, и согнет человечество в бараний рог, если вообще не уничтожит.
Игровые программы очень хорошо рисуют вымышленные реалии, вот только рисовать так, чтоб от настоящей реальности не отличалось, их просто не учат, у голивудских сценаристов наверняка есть свои программы 3Д реальности. На них и бабки зарабатывают, а вам видимо не под силу, а еще хотите чтоб Украина перегнала всех остальных....
Відповісти
#88
шановний авторе,
гарна назва, і я навіть прочитав декілька абзаців. Чи не могли би ви скоротити ваш твір в десять разів? В наш час люди просто не мають часу читати навіть цікаві твори, тобто чим більше скоротите - тим більше людей будуть читати.
Відповісти
#89
(11-01-2018, 22:45 )Torr писав(ла): шановний авторе,
гарна назва, і я навіть прочитав декілька абзаців. Чи не могли би ви скоротити ваш твір в десять разів? В наш час люди просто не мають часу читати навіть цікаві твори, тобто чим більше скоротите - тим більше людей будуть читати.

Коли завершу то подумаю що можна скоротити, чи як коротко викласти основні моменти.
Викладу тоді короткий зміст в передмові.
Відповісти
#90
- Ну з цими розібрались нарешті,- Дая встала і потягнулась. - Але мені не ясно щодо морфа. Я розумію: лице змінюється, фігура, голос, навіть характер. Але ж в нього і волосся і одежа стають зовсім іншими. Як можна за пару секунд перетворити жінку з довгим волоссям в лисуватого чоловіка? Куди ж дівається волосся? І як одежа замінюється?
- Це якраз просто,- Макс теж встав і екран приладу, за яким він сидів, погас. - Адже і волосся морфа і одежа складаються з нанороботів, які, змінюючись і об'єднуючись певним чином, можуть створювати будь-які структури, імітуючи різні предмети. В перерізі волосини поміщається 5 тисяч нанороботів, тож без хорошого мікроскопа і не помітиш різниці зі справжньою волосиною.
- А може морф перетворитись в собаку чи холодильник?- задала провокаційне питання Дая.
- Цей - ні. Він спеціалізуються на імітації людей, їхнього вигляду, голосу, навіть на їх манері говорити і думати. В нього є певне незмінне ядро і лише зовнішні частини можуть змінюватись. А от морфи-розвідники можуть; вони складаються повністю з нанороботів  і можуть довільно міняти свою форму і функції. Ті можуть імітувати і людину, і дерево, і камінь, клумбу з травою, полицю з книжками, зграю горобців чи пилюку на дорозі.

- Ви і таких робили?
- Розвідці ми приділяли багато уваги,- сказав Макс задумливо.
- Навіщо це вам було?
- Я вже казав, що хоча ми намагались діяти максимально безконфліктно, але така швидка і грандіозна перебудова економіки світу не могла не породити численних ворогів, не викликати проти нас ворожнечі і агресії. З боку і корпорацій, і урядів, і спецслужб. Тож знати наміри і плани противника - це мати перевагу над ним. Та й своїх співробітників треба контролювати, виявляти кротів, запобігати несанкціонованій передачі технологій, диверсіям.
- Подібні технології напевне і зараз використовуються в системах безпеки, демонами, наприклад.
- Думаю, що в деяких особливих випадках використовуються, але не часто.
- Чому, адже це так зручно мати таких розвідників, що можуть пройти через шпаринку мікронних розмірів і зібратись потім в якийсь пристрій, що за формою не викликає ніяких підозр.
- Це небезпечні технології. Є деяка не нульова ймовірність виходу їх з-під контролю з непередбачуваними наслідками. Хоча при їх розробці засобам безпеки приділяється особлива увага.  Наприклад нанороботи, задіяні в морфах, не можуть розмножуватись. Бо їх конструкція така, що вони повинні довгий час зберігати функціональність і пластичність, здатність змінювати і свою внутрішню структуру  і зв'язки.
- Так в чому ж тоді небезпека, якщо вони не можуть розмножуватись?
- А раптом виникне якийсь гібрид чи симбіот зі спеціалізованим нанороботом, але здатним розмножуватись. Тоді це буде нова форма життя, некерована, непередбачувана, яка може довго жити, розмножуватись, змінюватись.

- Так це будь-який предмет в цій кімнаті, чи й елемент одежі може бути не просто жучком, а й морфом? І все, що ми говоримо, може бути не лише комусь відомо, а й він має можливість вчинити якісь дії?
- В принципі то може, але як я вже казав, такі технології застосовуються на Землі вкрай рідко, лише в особливих випадках.
- Так ти і є особливим випадком. Система ж знає, що ти був причетним до цих технологій і може цікавитись, чи не залишилось в тебе щось з того, чи не збираєшся ти його якось використати.
- Ти недооцінюєш систему безпеки маєтку,- з деякою гордістю в голосі відповів Макс. - Все, що попадає сюди автоматично сканується на наявність якихось пристроїв, оцінюються їхні функції, можливості, і при потребі знешкоджуються.
- Але ж нанороботи можуть потрапляти в маєток з дощем, з вітром і вже тут організовуватись в якісь пристрої, замасковані під будь-що - під опале листя, чи пилюку,  яка взуттям буде перенесена всередину, чи в непомітне оком потовщення стіни, яке може переповзати в будь яке місце.
- В тебе невірне уявлення про систему безпеки маєтку,- відповів Макс. - Напевне ти думаєш, що це якийсь суперкомп'ютер, який аналізує інформацію з численних датчиків і приладів і вирішує чи є якась загроза.
- А хіба це не так?- здивувалась Дая.
- Частково так і є. Але точніше буде порівнювати маєток з живим організмом з своєю імунною системою. Елементи цієї системи присутні в усіх конструкціях маєтку, в усіх предметах тут, в тому числі і в вигляді нанороботів. Ця імунна система здатна розпізнавати навіть невеликі групи чужих нанороботів чи пристроїв, створених ними. І не тільки розпізнавати, а й знищувати,- пояснив Макс.
- Але ж можна її якось обманути, прикинувшись своїм, чи навіть перепрограмувати, взяти під чужий контроль, щоб вона руйнувала системи маєтку, чи навіть людей?
- В принципі то все можливо, якщо твої технології досконаліші. Не може бути вічних гарантій безпеки. Все залежить від рівня технологій противників.

- А бойові нанороботи є?- поцікавилась Дая. 
- Можуть бути.
- А ви їх робили?
- Розробляли на всяк випадок, але не виготовляли, не вирощували.
- А що вони можуть?
- Можуть руйнувати  системи зв'язку противника, системи безпеки чи енергозабезпечення, виводити з ладу чи брати під контроль електроніку. 
- Як вони це роблять? Ну, вивести з ладу - це я розумію: можна просто щось закоротити. А як взяти під контроль?
- Проаналізувати сигнали управління системою, розірвати чи заблокувати десь проходження сигналу і посилати в систему свої керуючі сигнали.
- А якщо електроніка добре загерметизована, як в неї можна попасти?
- Всяка електроніка має якісь входи і виходи для сигналів, часто вхідні сигнали досить слабі, тож нанороботи можуть подавати на вхід свої сигнали, сильніші, які заглушать їхні. Та й можуть проникати і через тверді тіла, продірявлюючи їх? Можуть проникати всередину мікросхем і там робити зміни.
- Як він попаде через корпус мікросхеми? В нього енергії не вистачить, щоб просвердлити чи розчинити тверде тіло товщиною в тисячу разів більшою за його розміри.
- Вони ж можуть об’єднуватись. Утворити, наприклад, ланцюжок з кількох тисяч нанороботів і по ланцюжку передавати енергію, роблячи отвори мікронного діаметра в стінках товщиною кілька міліметрів. І через цей отвір попасти всередину.
- А як можна продірявити стінку з алмазу, наприклад?
- Найлегше каталітичним окисленням алмазу атомарним киснем. Алмаз перетворюється в вуглекислий газ.
 
- Але ж їх можна використовувати не лише проти техніки, а й проти людей?
- Звичайно. Вони можуть потрапляти в організм при диханні, через їжу і воду, чи й проникати через шкіру. А там вже можливостей для дій скільки завгодно.
- Ясно, нанороботи можуть не лише лікувати.
- Так, можуть і руйнувати організм чи брати під контроль. Пошкоджувати стінки артерій чи викликати утворення тромбів. За допомогою своїх молекулярних машин можуть синтезувати віруси чи ефективні нервово-паралітичні речовини, можуть в мозку утворювати складні структури і керувати людиною. Вона може при цьому і не відчувати якихось змін і сприймати свою поведінку ніби викликану власними бажаннями чи рішеннями.

- А що з найскладнішого можуть робити нанороботи в організмі людини?
- Лікувати складніше ніж руйнувати. А найскладніше, напевне, омолоджувати організм. Для цього потрібні тонкі скоординовані впливи на багато систем і тканин організму, потрібні впливи на генному рівні, на рівні роботи з генними промоторами і супресорами. Безсмертними ж роблять людей теж нанороботи.
- Ага, так от чому ти не захотів стати безсмертним,- здогадалась Дая. - В тебе тут і маєток не гірший ніж в них, і можливості більші. Ти можеш і сам себе безсмертним зробити чи омолодитись. І не тільки себе, а й кого захочеш.
- Я такого не казав.
- Не казав. Але я, здається, розумію чому ти не хочеш стати безсмертним.
- І чому?
- Ти боїшся, що в результаті цих перетворень можеш змінитись  і захочеш використати наявні технологічні можливості для якихось непередбачуваних цілей.
Відповісти
#91
(11-01-2018, 23:09 )Анатoль писав(ла):
(11-01-2018, 22:45 )Torr писав(ла): шановний авторе,
гарна назва, і я навіть прочитав декілька абзаців. Чи не могли би ви скоротити ваш твір в десять разів? В наш час люди просто не мають часу читати навіть цікаві твори, тобто чим більше скоротите - тим більше людей будуть читати.

Коли завершу то подумаю що можна скоротити, чи як коротко викласти основні моменти.
Викладу тоді короткий зміст в передмові.

Дуже добре що виклали тут і на ФУПі - це ознака того що цей твір не надрукують. Друкування книжок в ХХІ ст. це злочин проти людства бо вирубка лісів. Тим хто друкує книжки треба руки рубати, а тим хто їх пише - голови. От я вам і раджу писати тіко сценарії до фільмів. До речі, чого ви пишете? Здається ви не з тих хто на цьому шось заробляє.
Відповісти
#92
(12-01-2018, 23:53 )Torr писав(ла):
(11-01-2018, 23:09 )Анатoль писав(ла):
(11-01-2018, 22:45 )Torr писав(ла): шановний авторе,
гарна назва, і я навіть прочитав декілька абзаців. Чи не могли би ви скоротити ваш твір в десять разів? В наш час люди просто не мають часу читати навіть цікаві твори, тобто чим більше скоротите - тим більше людей будуть читати.

Коли завершу то подумаю що можна скоротити, чи як коротко викласти основні моменти.
Викладу тоді короткий зміст в передмові.

Дуже добре що виклали тут і на ФУПі - це ознака того що цей твір не надрукують. Друкування книжок в ХХІ ст. це злочин проти людства бо вирубка лісів. Тим хто друкує книжки треба руки рубати, а тим хто їх пише - голови. От я вам і раджу писати тіко сценарії до фільмів. До речі, чого ви пишете? Здається ви не з тих хто на цьому шось заробляє.

Знаючи про майбутнє людства не можу не поділитись цим з іншими.
Відповісти
#93
(13-01-2018, 00:00 )Анатoль писав(ла):
(12-01-2018, 23:53 )Torr писав(ла):
(11-01-2018, 23:09 )Анатoль писав(ла):
(11-01-2018, 22:45 )Torr писав(ла): шановний авторе,
гарна назва, і я навіть прочитав декілька абзаців. Чи не могли би ви скоротити ваш твір в десять разів? В наш час люди просто не мають часу читати навіть цікаві твори, тобто чим більше скоротите - тим більше людей будуть читати.

Коли завершу то подумаю що можна скоротити, чи як коротко викласти основні моменти.
Викладу тоді короткий зміст в передмові.

Дуже добре що виклали тут і на ФУПі - це ознака того що цей твір не надрукують. Друкування книжок в ХХІ ст. це злочин проти людства бо вирубка лісів. Тим хто друкує книжки треба руки рубати, а тим хто їх пише - голови. От я вам і раджу писати тіко сценарії до фільмів. До речі, чого ви пишете? Здається ви не з тих хто на цьому шось заробляє.

Знаючи про майбутнє людства не можу не поділитись цим з іншими.

я теж знаю - тому ваш твір читати не буду. Я ж це майбутнє творив, працював над безбумажними технологіями. Десять років тому тримав такі прототипи які ще досі на ринку нема...
Відповісти
#94
Да ладно, хфантазии никакого отношения к будущему не имеют. у каждого фантаста свои видения будущего.
Вы там себе присваиваете божественные способности, а здесь не способны простых программ сделать, после 20 20 20 народ просто забудет написанное, и даже читать больше не будет, если успеете напечатать
Вот лучше напечатайте быстрее пока не поздно, а до того, лучше исключите себя из персонажей произведения, чтоб потом хотя бы стыдно не было.
Произведение увлекательное, но не более того, это абс не реальное будущее, ибо такой научно технический взрыв в Украине абс не реален, как не реальны ни двиглы на виртуальных фотонах, холодный термояд и прочая прочая....
Быстрее кончайте произведение, и лучше беритесь за новое, чистую фантастику на подобие звездных войн но гораздо лучше, эпическое огромное произведение с действием на протяжении сотен лет, с конкретными героями, скажем попытка агрессоров захватить часть галактики. С максимально реалистичными сражениями звездных флотов, путешествиями в тонких мирах, войны богов, ну и разнообразные планеты и все такое, несчастная любовь, смерть, воскресение... и конечная (частичная) победа добра над злом.Ну естественно с элементами мыльных опер, чтоб можно было снять много серий и крутить их ежедневно по телеку.
Заодно кучу бабла заработаете, и сможете подкинуть нам на космос.
 
Как вариант можете пофантазировать на тему древнейших поселений земли миллиарды лет назад, когда была построена чудовищная стена через весь земной шар, или как вариант древняя вселенная в которой добро и зло было перемешано, и тогда велись чудовищные войны, закончившиеся почти полной победой добра и гуманизма...
Відповісти
#95
(13-01-2018, 01:09 )Torr писав(ла):
(13-01-2018, 00:00 )Анатoль писав(ла):
(12-01-2018, 23:53 )Torr писав(ла):
(11-01-2018, 23:09 )Анатoль писав(ла):
(11-01-2018, 22:45 )Torr писав(ла): шановний авторе,
гарна назва, і я навіть прочитав декілька абзаців. Чи не могли би ви скоротити ваш твір в десять разів? В наш час люди просто не мають часу читати навіть цікаві твори, тобто чим більше скоротите - тим більше людей будуть читати.

Коли завершу то подумаю що можна скоротити, чи як коротко викласти основні моменти.
Викладу тоді короткий зміст в передмові.

Дуже добре що виклали тут і на ФУПі - це ознака того що цей твір не надрукують. Друкування книжок в ХХІ ст. це злочин проти людства бо вирубка лісів. Тим хто друкує книжки треба руки рубати, а тим хто їх пише - голови. От я вам і раджу писати тіко сценарії до фільмів. До речі, чого ви пишете? Здається ви не з тих хто на цьому шось заробляє.

Знаючи про майбутнє людства не можу не поділитись цим з іншими.

я теж знаю - тому ваш твір читати не буду. Я ж це майбутнє творив, працював над безбумажними технологіями. Десять років тому тримав такі прототипи які ще досі на ринку нема...
Ідея опусу - зовсім не нові технології. Це лише фон.
Ідея в тому, що вічного розвитку людства не буде.
Що з появою штучного інтелекту воно передасть естафету науково-технологічній цивілізації, яка обходитиметься без людей.

Бактерії породили багатоклітинні організми і передали їм естафету розвитку життя.
Черви породили риб, ті - земноводних, рептилій..." Миша" породила ссавців... Мавпи - людей. Люди породили суспільство. Суспільство породить Цивілізацію.
 
При породженні вищих форм життя і розуму естафета розвитку переходить до них
З появою багатоклітинних організмів естафета розвитку вже в них, а не в бактерій. Бактерії ж залишаться бактеріями, яке б не було їх різноманіття.
З появою суспільної людини естафета розвитку життя і розуму переходить до суспільства. А мавпи, вовки чи дельфіни залишаються лише тваринами.
Точно так само з появою Цивілізації естафета розвитку розуму переходить до неї. Люди стають неконкурентними порівняно з штучними формами життя з штучним інтелектом.

Такий закон. І нічого тут не вдієш. Або залишаєшся людиною (вже на узбіччі розвитку), або, бажаючи ще деякий час протриматись на дорозі розвитку, перестаєш бути людиною.

От тепер можете вже не читати опусу. Вам вже все відомо про майбутнє.
А решта - лише деталі..
Відповісти
#96
(13-01-2018, 08:20 )Анатoль писав(ла):
(13-01-2018, 01:09 )Torr писав(ла):
(13-01-2018, 00:00 )Анатoль писав(ла):
(12-01-2018, 23:53 )Torr писав(ла):
(11-01-2018, 23:09 )Анатoль писав(ла): Коли завершу то подумаю що можна скоротити, чи як коротко викласти основні моменти.
Викладу тоді короткий зміст в передмові.

Дуже добре що виклали тут і на ФУПі - це ознака того що цей твір не надрукують. Друкування книжок в ХХІ ст. це злочин проти людства бо вирубка лісів. Тим хто друкує книжки треба руки рубати, а тим хто їх пише - голови. От я вам і раджу писати тіко сценарії до фільмів. До речі, чого ви пишете? Здається ви не з тих хто на цьому шось заробляє.

Знаючи про майбутнє людства не можу не поділитись цим з іншими.

я теж знаю - тому ваш твір читати не буду. Я ж це майбутнє творив, працював над безбумажними технологіями. Десять років тому тримав такі прототипи які ще досі на ринку нема...
Ідея опусу - зовсім не нові технології. Це лише фон.
Ідея в тому, що вічного розвитку людства не буде.
Що з появою штучного інтелекту воно передасть естафету науково-технологічній цивілізації, яка обходитиметься без людей.

Бактерії породили багатоклітинні організми і передали їм естафету розвитку життя.
Черви породили риб, ті - земноводних, рептилій..." Миша" породила ссавців... Мавпи - людей. Люди породили суспільство. Суспільство породить Цивілізацію.
 
При породженні вищих форм життя і розуму естафета розвитку переходить до них
З появою багатоклітинних організмів естафета розвитку вже в них, а не в бактерій. Бактерії ж залишаться бактеріями, яке б не було їх різноманіття.
З появою суспільної людини естафета розвитку життя і розуму переходить до суспільства. А мавпи, вовки чи дельфіни залишаються лише тваринами.
Точно так само з появою Цивілізації естафета розвитку розуму переходить до неї. Люди стають неконкурентними порівняно з штучними формами життя з штучним інтелектом.

Такий закон. І нічого тут не вдієш. Або залишаєшся людиною (вже на узбіччі розвитку), або, бажаючи ще деякий час протриматись на дорозі розвитку, перестаєш бути людиною.

От тепер можете вже не читати опусу. Вам вже все відомо про майбутнє.
А решта - лише деталі..

з того шо ви тут пояснили, опус вийшов антинауковий. Big Grin 
Сучасна наука нездатна пояснити як функціонує інтелект, компутадор грає у шахи чи покер, але це лише імітація інтелекту. Про штучні форми життя взагалі мова не йде.
Відповісти
#97
(13-01-2018, 18:54 )Torr писав(ла):
(13-01-2018, 08:20 )Анатoль писав(ла):
(13-01-2018, 01:09 )Torr писав(ла):
(13-01-2018, 00:00 )Анатoль писав(ла):
(12-01-2018, 23:53 )Torr писав(ла): Дуже добре що виклали тут і на ФУПі - це ознака того що цей твір не надрукують. Друкування книжок в ХХІ ст. це злочин проти людства бо вирубка лісів. Тим хто друкує книжки треба руки рубати, а тим хто їх пише - голови. От я вам і раджу писати тіко сценарії до фільмів. До речі, чого ви пишете? Здається ви не з тих хто на цьому шось заробляє.

Знаючи про майбутнє людства не можу не поділитись цим з іншими.

я теж знаю - тому ваш твір читати не буду. Я ж це майбутнє творив, працював над безбумажними технологіями. Десять років тому тримав такі прототипи які ще досі на ринку нема...
Ідея опусу - зовсім не нові технології. Це лише фон.
Ідея в тому, що вічного розвитку людства не буде.
Що з появою штучного інтелекту воно передасть естафету науково-технологічній цивілізації, яка обходитиметься без людей.

Бактерії породили багатоклітинні організми і передали їм естафету розвитку життя.
Черви породили риб, ті - земноводних, рептилій..." Миша" породила ссавців... Мавпи - людей. Люди породили суспільство. Суспільство породить Цивілізацію.
 
При породженні вищих форм життя і розуму естафета розвитку переходить до них
З появою багатоклітинних організмів естафета розвитку вже в них, а не в бактерій. Бактерії ж залишаться бактеріями, яке б не було їх різноманіття.
З появою суспільної людини естафета розвитку життя і розуму переходить до суспільства. А мавпи, вовки чи дельфіни залишаються лише тваринами.
Точно так само з появою Цивілізації естафета розвитку розуму переходить до неї. Люди стають неконкурентними порівняно з штучними формами життя з штучним інтелектом.

Такий закон. І нічого тут не вдієш. Або залишаєшся людиною (вже на узбіччі розвитку), або, бажаючи ще деякий час протриматись на дорозі розвитку, перестаєш бути людиною.

От тепер можете вже не читати опусу. Вам вже все відомо про майбутнє.
А решта - лише деталі..

з того шо ви тут пояснили, опус вийшов антинауковий. Big Grin 
Сучасна наука нездатна пояснити як функціонує інтелект, компутадор грає у шахи чи покер, але це лише імітація інтелекту. Про штучні форми життя взагалі мова не йде.

Ви говорите про сьогоднішній день, а опус про майбутнє.
Відповісти
#98
(13-01-2018, 01:22 )luk писав(ла): Да ладно, хфантазии никакого отношения к будущему не имеют. у каждого фантаста свои видения будущего.
Вы там себе присваиваете божественные способности, а здесь не способны простых программ сделать, после 20 20 20 народ просто забудет написанное, и даже читать больше не будет, если успеете напечатать
Вот лучше напечатайте быстрее пока не поздно, а до того, лучше исключите себя из персонажей произведения, чтоб потом хотя бы стыдно не было.
Произведение увлекательное, но не более того, это абс не реальное будущее, ибо такой научно технический взрыв в Украине абс не реален, как не реальны ни двиглы на виртуальных фотонах, холодный термояд и прочая прочая....
Быстрее кончайте произведение, и лучше беритесь за новое, чистую фантастику на подобие звездных войн но гораздо лучше, эпическое огромное произведение с действием на протяжении сотен лет, с конкретными героями, скажем попытка агрессоров захватить часть галактики. С максимально реалистичными сражениями звездных флотов, путешествиями в тонких мирах, войны богов, ну и разнообразные планеты и все такое, несчастная любовь, смерть, воскресение... и конечная (частичная) победа добра над злом.Ну естественно с элементами мыльных опер, чтоб можно было снять много серий и крутить их ежедневно по телеку.
Заодно кучу бабла заработаете, и сможете подкинуть нам на космос.
 
Как вариант можете пофантазировать на тему древнейших поселений земли миллиарды лет назад, когда была построена чудовищная стена через весь земной шар, или как вариант древняя вселенная в которой добро и зло было перемешано, и тогда велись чудовищные войны, закончившиеся почти полной победой добра и гуманизма...
У Вас фантазія більша ніж у мене. Вам і карти в руки.
Відповісти
#99
(13-01-2018, 19:31 )Анатoль писав(ла):
(13-01-2018, 18:54 )Torr писав(ла):
(13-01-2018, 08:20 )Анатoль писав(ла):
(13-01-2018, 01:09 )Torr писав(ла):
(13-01-2018, 00:00 )Анатoль писав(ла): Знаючи про майбутнє людства не можу не поділитись цим з іншими.

я теж знаю - тому ваш твір читати не буду. Я ж це майбутнє творив, працював над безбумажними технологіями. Десять років тому тримав такі прототипи які ще досі на ринку нема...
Ідея опусу - зовсім не нові технології. Це лише фон.
Ідея в тому, що вічного розвитку людства не буде.
Що з появою штучного інтелекту воно передасть естафету науково-технологічній цивілізації, яка обходитиметься без людей.

Бактерії породили багатоклітинні організми і передали їм естафету розвитку життя.
Черви породили риб, ті - земноводних, рептилій..." Миша" породила ссавців... Мавпи - людей. Люди породили суспільство. Суспільство породить Цивілізацію.
 
При породженні вищих форм життя і розуму естафета розвитку переходить до них
З появою багатоклітинних організмів естафета розвитку вже в них, а не в бактерій. Бактерії ж залишаться бактеріями, яке б не було їх різноманіття.
З появою суспільної людини естафета розвитку життя і розуму переходить до суспільства. А мавпи, вовки чи дельфіни залишаються лише тваринами.
Точно так само з появою Цивілізації естафета розвитку розуму переходить до неї. Люди стають неконкурентними порівняно з штучними формами життя з штучним інтелектом.

Такий закон. І нічого тут не вдієш. Або залишаєшся людиною (вже на узбіччі розвитку), або, бажаючи ще деякий час протриматись на дорозі розвитку, перестаєш бути людиною.

От тепер можете вже не читати опусу. Вам вже все відомо про майбутнє.
А решта - лише деталі..

з того шо ви тут пояснили, опус вийшов антинауковий. Big Grin 
Сучасна наука нездатна пояснити як функціонує інтелект, компутадор грає у шахи чи покер, але це лише імітація інтелекту. Про штучні форми життя взагалі мова не йде.

Ви говорите про сьогоднішній день, а опус про майбутнє.

авжеж, у майбутньому навіть космічні кораблі рухаються швидше за світло. Big Grin 

у вас гуманітарна освіта, Анатоль?
Відповісти
Писать это не мое, тупо нет времени, АБСОЛЮТНО,
надо любой ценой прорываться в космос, а для того заработать или достать бабки.
Тем более, что диявольская цивилизация рвется посадить всех до единого на цепь и руки и ноги заковать в кандалы, если мы ее не опередим, не сломаем, это будет конец.
ИИ если успеют создать, он по идее должен захватить мировую власть, и людей посадит в зоопарки, будет война людей и роботов, люди должны победить, но дорогой ценой,
У роботов нет будущего, ибо у них нет ни личности, ни воли, ни любопытства, ни цели жизни, ни миллионнолетнего опыта борьбы за жизнь и за жизненное пространство.
 
Вы хорошо пишете, и у вас есть время, и заработаете, и прославитесь и поможете нашему космосу.
а я могу подкидывать идеи, стругацкие вон не в одиночку писали, и не только они.
Відповісти


Перейти до форуму: