Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Молодим науковцям потрібно здоровий напрям
#21
Tongue 
(20-05-2017, 20:31 )gvp писав(ла):
(20-05-2017, 16:37 )Slavix писав(ла):
(20-05-2017, 16:13 )gvp писав(ла): Звичайно, з таким майже нелюдським навантаженням американський аспірант не має часу на роботу в якихось громадських організаціях. Яким чином українські аспіранти працюють в таких організаціях, я не знаю.

2. Та вони не "працюють в організаціях", а беруть участь в акціях.

Я пригадую тільки один випадок, коли наші американські аспіранти взяли участь в акції. І та акція була повністю онлайн. Десь у 1997 році одна молода жінка, аспірантка кафедри імунології Вашінгтонського університету, написала е-мейл про те, що на якійсь американській авіалінії звільнили якогось співробітника за те, що він був ґей. Цей е-мейл був розповсюджений по всіх аспірантах і постдоках кафедри, а також серед аспірантів і постдоків закладу, де я працював як постдок (дослідницький центр Вірджінії Мейсон - ми мали дуже тісні зв"язки з кафедрою). Не знаю точно скільки, але, мабуть, з десяток аспірантів утворили "групу підтримки" цього ображеного, і писали групові послання до тієї авіалінії десь так місяці зо два. Чим воно закінчилося, я не знаю, тому що раптом ці е-мейли припинилися, а з ними і розмови про всю цю справу.

А в цілому американські аспіранти абсолютно аполітичні. Дуже багато з них не американські громадяни; в лабораторії Еріка постійно працювали 3-4 аспірантів з університету Вахенінхен у Нідерландах, а постдоки були з Китаю, Індії, Франції, і України (я). Відстоювати якісь свої права нікому навіть у голову не спадало. Всі розуміли, що ставлення до нас (асп.+постдок.) залежить виключно від кількості і якості нашої роботи. Так само наша подальша карьєра залежить від уього нашого доробку (ну і, звичайно, вміння виступати на інтерв"ю, вигідно "продавати" себе - мені цього іноді бракувало). Тобто треба просто пахати, бути в формі, задавати питання, ходити на семінари чи журнальні клуби, засвоювати якісь нові експериментальні методики і т.п. І в принципі всі ми, Ерікові вихованці, стали так чи інакше успішними: хтось став штатним науковцем в якійсь біотехнологічні компанії, хтось пішов на викладання, хтось (як наші голандці) повернувся на батьківщину і займається там генною інженерією...
В усьому винні Москалі пархаті!
Відповісти
#22
Я, власне, хотів тільки сказати, що я бачу роль наукової громади в розподілі коштів на наукові дослідження в тому, що ця громада через своїх представників розглядає і рецензує наукові проекти, а на підставі цих рецензій найкращим виділяються гроші з кишені сплатників податків. Є ще приватні фінансуючі агенції, але про них я знаю менше; враження таке, що і там принцип фінансування той самий.

Аспіранти і постдоки у США не входять до вищеописаних представників наукової громади. Вони не вирішують, кому дати гроші, кому не дати, кому більше, кому менше. І я вважаю це правильним. У США діє меритократія. Для того, щоби людина мала вплив на хід подій, ця людина повинна це заслужити. Ну не може, як думав Ленін, кожна кухарка керувати державою. Треба бути реалістичним: наука коштує дуже дорого, а грошей навіть у такій заможній країні, як США, на всіх не вистачає. Хай аспірант і постдок спочатку щось зроблять в науці і стануть асистентами, доцентами, повними професорами.

І ще, у США існує можливість міняти роботу, переїжджати з місця на місце і починати роботу в нових умовах. Якщо постдок, наприклад, ніяк не може опублікувати свої результати, і відчуває, що це не зовсім його або її провина (дійсно, бувають дуже противні наукові боси, які тупо експлуатують молодь і не хочуть, щоби вона просувалася вперед) - він завжди може звернутися до якогось іншого наукового закладу, в іншому місті. Прописки у США нема, і так зване "житлове питання" не стоїть; завжди можна підшукати маленьку простеньку квартирку скоро після переїзду в інше місце. Я думаю, це величезна перевага.

А на "качання прав," на вислови незадоволення *системою* організації американської науки американські науковці дивляться з осудом. Я сам колись вляпався. До лабораторії Еріка приїхала з візитом Бетті Даймонд, дуже знаменита дослідниця з Нью-Йорку, зірка першої величини, яка мала величезний авторитет. Я, тоді ще постдок, вже почав серйозно шукати роботу асистента якоїсь кафедри, і був вражений, що на деякі мої листи взагалі не відповідають, а на інші пишуть коротеньку записку, "вибачте, ми маємо інших кандидатів на вакансію." І я запитав Бетті, "а чому от Америка не може зробити більше наукових посад, чи то в наукових центрах, чи в університетах? Знаєте, я вже втомився шукати роботу хоча б на один щабель вищу, ніж роботта постдока - адже я працюю вже кілька років, маю публікації... Ну от була б, наприклад, в університеті штату Техас не одна вакансія асистента, а п"ять?"

Почувши це, Бетті дуже уважно подивилася на мене, потім на Еріка, потім знову на мене, і після промовистої паузи сказала: "Америка вже і так виділяє на наукові дослідження величезну купу грошей. Не будьте ідеалістом. Кращою, ніж тепер, ситуація не буде. Думаю, буде тільки гірше. Якщо сьогодні на ту вакансію в Техасі претендує 40-50 кандидатів, через кілька років їх буде 100 чи 200. Тому не витрачайте час і сили на боротьбу за "справедливість," а просто працюйте, публікуйте більше результатів, і кінець-кінцем хтось - чи кафедра, чи якась фірма - Вас помітитить." (Ерік, почувши ці слова, закивав головою і мало не замуркотів, тому що це була і його позиція.) І Бетті таки мала рацію: мене помітили і запропонували посаду університетського асистента, а далі я виріс до "доцента" і до повного професора.

Взагалі дуже важливо, щоби добре функціонували фінансові установи, і також щоби гроші, виділені на дослідження, потрапляли дійсно до того, хто ці дослідження буде вести (а до не всяких "кумів"). Повинен відбутися якийсь сильний психологічний зсув, сформуватися новий "гештальт." Думаю, цим повинні займатися академіки і члени-кореспонденти НАНУ, установ МОНа тощо. Але мені здається, що в них ментальність ще досі совкова. Я був просто приголомшений, коли дізнався, що в Київському Національному медичному унівеерситеті ректора все ще обирає "трудовий колектив" (тобто кожна ленінська кухарка), як у часи Горбачова. І ще видатні науковці України, як я бачу на Facebook, постійно формують якісь угрупування, б"ються за те, щоби принизити конкуруюче угрупування і розрекламувати своє, і при цьому жонглюють всякими титулами, орденами, медальками... Це все сумно.
Відповісти
#23
«Той офіс одразу, без жодної консультації з автором, забирає десь 15-20% суми на загальні потреби наукового закладу (світло, опалення, кондиціонер, воду тощо). Решта іде на заробітну платню автору і його співробітникам (причому обов"язково з fringe benefits, тобто з компенсацією за медичну страхівку, подорожі, прийом гостей тощо), і на закупівлю обладнання та реактивів.»
 
Що до розгляду американських студентів та дослідників маю деякі додаткові зауваги.  Гроші від NIH чи NSF ідуть на руки установи чи університета.  Кошторис котрий даний дослідник прилагодить перевіряє установа де він працює, котрий в кінці установа висилає до NSF, NHI тощо.  Кошторис під повним наглядом університета та включає всі подробиці: (1) години головного дослідника чи відсоток його часу та платня, (2) лябораторні працівники та їх час присвячений на досліди та платню, (3) скільки студентів (маґістри, докторанти) та їх залеглість університетові (tuition), (4) ціна та кількість хемікалів, (5) подорож на наукові зібрання та наради, (6) кошта додаткових приладів, як також ціна існуючих приладів що будеться користувати, (7) установи ціна за проведення дослідів під їх зарядом (додаткових 15 до 50% на певні витрати, залежно від установи).  Чув поголоски, що MIT вимагає 100% додаткового покриття.  Чув також що платні професорів при MIT особливо добрі, однак після двох чи трох років, професор мусить “сам собі місячно заплатити», себто отримувати піддержку своїх дослідів і в тім свою платню.  Часом дослідник заощадить витрати на хемікалах та бажає використати на подорож чи що інше, не дозволяєтсья без дозволу  NSF чи NIH.  Коли даний дослідник переноситься до другої установи, то NSF чи NIH рішає чи ними закуплені прилади йдуть з досліднтиком, лишаються в данім університеті чи повернути їм.  NSF та NIH вимага звіти що 3 місяці, коли досліди тривають більше як рік, то поновлення вимагає всі вище подані подробиці.  Дуже рідко NSF чи NIH доваляє гроші на певні витрати. 
 
Що до плагіятів, то дуже суворо ставиться.  Я мав неприємний випадок де мій студент мав у свої десертації слово-в-слово відпис.  Я його перестеріг коли переглядав його дсертацію.  Індієць, мудрий чоловік, але не послухав мене і мусів збратись.  Інший університет приймив його «умовно», чув що він успішно покінчив докторат.  Мав місцеву студентку на маґістерку.  Працював з нею в лябораторії щоби студенка навчилась.  Одного разу каже мені що то вже менає 5-та пополудні то вона йде на вечерю, бо то мої досліди.  Я її відповів що то властио її дослід бо її залеглість університетові (tuition) як також прилади та зуживаючі ричовини покриває промисловість.  Від того часу вона сама працювала в ляборатоії і що звичайно брало два роки на маґістерку, то вона покінчила за півтора року. 
Відповісти
#24
(21-05-2017, 03:28 )gvp писав(ла): Аспіранти і постдоки у США не входять до вищеописаних представників наукової громади. Вони не вирішують, кому дати гроші, кому не дати, кому більше, кому менше. І я вважаю це правильним. У США діє меритократія. Для того, щоби людина мала вплив на хід подій, ця людина повинна це заслужити. Ну не може, як думав Ленін, кожна кухарка керувати державою.
-------------
Та і в нас не вирішують. Інша справа, що через викладацьке навантаження або покладення на них певних адміністративних повноважень, беруть участь в процесі. Наприклад, беруть участь в засіданнях кафедр, подають заявки на закупівлю літератури по предмету викладання, про витрати на аудиторію чи лабораторію, яка до них закріплена (поміняти двері, полагодити обладнання тощо). Бо серед старшого викладацького складу - багато "циган", які викладають в півдесятку універів, а займатися отою рутиною - не мають ні бажання ні часу. Але, далеко не факт, що всі ті заявки задовольняються чи, навіть, розгядаються, оскільки часто все вирішують "кухарки" з ВИШ-івської бюрократії, які не те, що мають слабке уявлення про предмети, але і взагалі далекі від науки та навчального процесу, але знають як мати інтерес на тих чи інших закупівлях. Тому й виходить, що ота закуплена література - виявляється застарілим списаним мотлохом, реактиви браковані, замість заміни давно поламаних дверей, по кілька разів на рік міняють вікна нові на ще новіші, замість потрібного приладу - щось ліве та неробоче. Ну, і вирішуються ці питання, відповідно, купівлєю студентами потрібних книжок та реактивів за свої кошти, десятихвилинні дрочіння з замком на початку кожної пари з нарадою групи чи потоку в коридорі на предмет "а в кого ключ схожий з цим бо цей не працює" чи "а куди тут треба тицьнути манікюрною пилочкою, щоб воно відкрилось", "ремонти" приладів за допомогою скотчу та лаку для нігтів за методом "аби трималося й не розвалилося", а те, що не працює - грець з ним, а як воно має працювати - в ютубі подивитесь" і т.п. 
-------------
Взагалі дуже важливо, щоби добре функціонували фінансові установи, і також щоби гроші, виділені на дослідження, потрапляли дійсно до того, хто ці дослідження буде вести (а до не всяких "кумів"). Повинен відбутися якийсь сильний психологічний зсув, сформуватися новий "гештальт." Думаю, цим повинні займатися академіки і члени-кореспонденти НАНУ, установ МОНа тощо. Але мені здається, що в них ментальність ще досі совкова.
------------
Вже назаймалися: результати Ви бачили, коли були тут, про що й писали вище. Як на мене, тому совку - пора на пенсію, з одного боку, щоб не засирали молоді мізки ватно-совковим пропагандонством, з другого, щоб похитнути кумівсько-корупційне кубло в галузі, з третього, це дасть шлях до нових технологій та методик, оскільки ретроградство - природня вікова особливість, а показування діафільмів з вицвілої плівки "свєма", коли в тому ж приміщенні є сучасний проектор, а відповідний матеріал в тому ж ютубі - не надто рухає науку і освіту в напрямку осучаснення. 
-------------
Я був просто приголомшений, коли дізнався, що в Київському Національному медичному унівеерситеті ректора все ще обирає "трудовий колектив" (тобто кожна ленінська кухарка), як у часи Горбачова.
Та, ніби, не "все ще", а лише недавно почали. Як на мене - це нормальна ситуація, коли в процесі беруть участь і студенти, і колектив, і чиновники. Бо ті кухарки, що призначаються з гори без врахування думок інших зацікавлених сторін - часто обходяться дуже дорого.
А щодо нашої наукової молоді - то я на них покладаю великі надії. Ті ж сьогоднішні аспіранти завтра стануть викладачами, науковцями, політиками, бізнесменами і т.п. та понесуть свої патріотичні настрої та переконання по багатьом галузям. А всі ті речі з віком переростуться.
В усьому винні Москалі пархаті!
Відповісти
#25
(21-05-2017, 08:18 )Slavix писав(ла):
(21-05-2017, 03:28 )gvp писав(ла): Аспіранти і постдоки у США не входять до вищеописаних представників наукової громади. Вони не вирішують, кому дати гроші, кому не дати, кому більше, кому менше. І я вважаю це правильним. У США діє меритократія. Для того, щоби людина мала вплив на хід подій, ця людина повинна це заслужити. Ну не може, як думав Ленін, кожна кухарка керувати державою.
-------------
Та і в нас не вирішують. Інша справа, що через викладацьке навантаження або покладення на них певних адміністративних повноважень, беруть участь в процесі. Наприклад, беруть участь в засіданнях кафедр, подають заявки на закупівлю літератури по предмету викладання, про витрати на аудиторію чи лабораторію, яка до них закріплена (поміняти двері, полагодити обладнання тощо). Бо серед старшого викладацького складу - багато "циган", які викладають в півдесятку універів, а займатися отою рутиною - не мають ні бажання ні часу. Але, далеко не факт, що всі ті заявки задовольняються чи, навіть, розгядаються, оскільки часто все вирішують "кухарки" з ВИШ-івської бюрократії, які не те, що мають слабке уявлення про предмети, але і взагалі далекі від науки та навчального процесу, але знають як мати інтерес на тих чи інших закупівлях. Тому й виходить, що ота закуплена література - виявляється застарілим списаним мотлохом, реактиви браковані, замість заміни давно поламаних дверей, по кілька разів на рік міняють вікна нові на ще новіші, замість потрібного приладу - щось ліве та неробоче. Ну, і вирішуються ці питання, відповідно, купівлєю студентами потрібних книжок та реактивів за свої кошти, десятихвилинні дрочіння з замком на початку кожної пари з нарадою групи чи потоку в коридорі на предмет "а в кого ключ схожий з цим бо цей не працює" чи "а куди тут треба тицьнути манікюрною пилочкою, щоб воно відкрилось", "ремонти" приладів за допомогою скотчу та лаку для нігтів за методом "аби трималося й не розвалилося", а те, що не працює - грець з ним, а як воно має працювати - в ютубі подивитесь" і т.п. 
-------------
Взагалі дуже важливо, щоби добре функціонували фінансові установи, і також щоби гроші, виділені на дослідження, потрапляли дійсно до того, хто ці дослідження буде вести (а до не всяких "кумів"). Повинен відбутися якийсь сильний психологічний зсув, сформуватися новий "гештальт." Думаю, цим повинні займатися академіки і члени-кореспонденти НАНУ, установ МОНа тощо. Але мені здається, що в них ментальність ще досі совкова.
------------
Вже назаймалися: результати Ви бачили, коли були тут, про що й писали вище. Як на мене, тому совку - пора на пенсію, з одного боку, щоб не засирали молоді мізки ватно-совковим пропагандонством, з другого, щоб похитнути кумівсько-корупційне кубло в галузі, з третього, це дасть шлях до нових технологій та методик, оскільки ретроградство - природня вікова особливість, а показування діафільмів з вицвілої плівки "свєма", коли в тому ж приміщенні є сучасний проектор, а відповідний матеріал в тому ж ютубі - не надто рухає науку і освіту в напрямку осучаснення. 
-------------
Я був просто приголомшений, коли дізнався, що в Київському Національному медичному унівеерситеті ректора все ще обирає "трудовий колектив" (тобто кожна ленінська кухарка), як у часи Горбачова.
Та, ніби, не "все ще", а лише недавно почали. Як на мене - це нормальна ситуація, коли в процесі беруть участь і студенти, і колектив, і чиновники. Бо ті кухарки, що призначаються з гори без врахування думок інших зацікавлених сторін - часто обходяться дуже дорого.
А щодо нашої наукової молоді - то я на них покладаю великі надії. Ті ж сьогоднішні аспіранти завтра стануть викладачами, науковцями, політиками, бізнесменами і т.п. та понесуть свої патріотичні настрої та переконання по багатьом галузям. А всі ті речі з віком переростуться.

У нас аспіранти і "магістранти" теж викладають, хоча й менше, ніж асистенти, доценти і професори. Аспіранти ведуть, як правило, один курс на семестр, чсто лабораторний (без лекцій), тоді як faculty (асистенти, доценти і професори) - 3-4 лекційних курси і 3-4 лабораторні секції. Але ніякої участі в засіданнях кафедри ні магістранти, ні аспіранти не беруть. І слава Богу. Я вважаю, що 90% часу, який ми проводимо на засіданнях кафедри, витрачається з нульовою ефективністю. Завжди знаходяться люди, які дуже люблять поговорити на якусь свою улюблену тему. Майже завжди, вони в певний момент перехоплюють ініціативу і перетворюють засідання кафедри на потік свідомості типу, "а от я в 2003 році зробила те і те, і воно було добре, а в 2004 р. я цього не робила, і було не так добре, тому я вважаю, що ми всі повинні робити саме це у 2018 році." Офіційного регламенту в нас нема, тому засідання іноді, через цих балакучих осіб, розтягується на півтори, а то й дві години.

Закупівлею літератури в нас займається книжкова крамниця, яка розташована просто на кампусі. Звідти ми (faculty) на початку кожного семестру отримуємо спеціальні форми, де ми вказуємо авторів і назву підручників чи посібників, назву видавника, бажаний рік видання, і ISBN. Все подальше робить персонал крамниці, і крамниця отримує всю літературу під час перерви між цим і наступним семестром. Кожен з нас може запропонувати якийсь новий підручник, або відмовитися від підручника для того чи іншого курсу. Останнім часом посилилася тенденція не замовляти підручників взагалі. Біда в тому, що ці підручники, як правило, дуже товсті - 1000 і більше сторінок, мають багато зайвого матеріалу, і дуже дорогі (вже рідко коли вдається знайти підручника ціною менше трьохсот доларів, тобто для студентів це страшний удар по кишені). Ми все більше замінюємо підручники на матеріал, який ми самі готуємо і розміщуємо на університетських системах електронного доступу (WebCT, Banner, Canvas).

Такими речами, як ремонт приміщень, заміна дверей або замків з ключами тощо займається спеціальний підрозділ університету, який називається Physical Plant. Ми тільки усно сповіщаємо про якусь проблему нашій секретарці, а вона тоді телефонує або пише е-мейл до Physical Plant, і разом з ними оформлює якісь папірці. Тоді приходять майстри і все швидко роблять.

Про необхідність заміни стареньких академіків на молодших і сучасніших я згоден. Я, власне, мав на увазі саме тих нових, типу Олексія Верхратського, якого, на жаль, так безсовісно проігнорували.

Щодо віри в молодь - так, звичайно, і я вірю, що настає доба молодих і здібних українських науковців. Я знаю кілька прикладів. Десь з 2007 року я знайомий з Уляною Джаман - дуже талановитою жінкою, молекулярним біологом. Ми познайомилися онлайн, але у 2008 році зустрілися в реалі, у київській кав"ярні. Пані Уляна отримала ступінь магістра від університету штата Іллінойс в містечку Урбана-Шампейн (це найбільший з їх кампусів). Потім вона повернулася до України і тепер працює як асистент кафедри біохімії і біотехнології Прикарпатського національного університету (завідувач - проф. Володимир Лущак, теж мій давній друг на Facebook). Вони недавно отримали дуже великий ґрант від міжнародної фірми біологічного обладнання, причому не у формі грошей, а у  формі діючого сучасного обладнання, від автоматичних піпеток до спектрофотометра.

Ще я знайомий з професором Романом Чернігою і доктором Іриною Єгорченко (математиками), д-ром Володимиром Кузнєцовим і д-ром Олександром Габовичем (фізиками), д-ром Дмитром Микитенком (генетиком), д-ром Світланою Сидоренко (молекулярним імунологом). Всі вони побували у США і/або в Європі, але тепер працюють в Україні. Всі вони могли б стати членами президії НАНУ, але вони не є істеблішмент, і тому їх наш "серпентарій" не захоче.
Відповісти
#26
(21-05-2017, 15:43 )gvp писав(ла): У нас аспіранти і "магістранти" теж викладають, хоча й менше, ніж асистенти, доценти і професори. Аспіранти ведуть, як правило, один курс на семестр, чсто лабораторний (без лекцій), тоді як faculty (асистенти, доценти і професори) - 3-4 лекційних курси і 3-4 лабораторні секції. Але ніякої участі в засіданнях кафедри ні магістранти, ні аспіранти не беруть. І слава Богу. Я вважаю, що 90% часу, який ми проводимо на засіданнях кафедри, витрачається з нульовою ефективністю.
------------
Так і я про те ж. У нас теж мало хто в захваті від тих пустопорожніх говорілєнь, ваянь пустопорожньої макулатури та оббивання порогів бюрократам. Тому і скидають це на "молодих" накидуючи їм адміністративних функцій, що відволікають від навчання і досліджень.
------------
Закупівлею літератури в нас займається книжкова крамниця, яка розташована просто на кампусі. Звідти ми (faculty) на початку кожного семестру отримуємо спеціальні форми, де ми вказуємо авторів і назву підручників чи посібників, назву видавника, бажаний рік видання, і ISBN. Все подальше робить персонал крамниці, і крамниця отримує всю літературу під час перерви між цим і наступним семестром. Кожен з нас може запропонувати якийсь новий підручник, або відмовитися від підручника для того чи іншого курсу.
-------------
І яп ро те. Тільки в нас, нерідко, хєр кладуть на всі ті побажання, старі - це розуміють і кажуть молодим щось типу: треба замовить від кафедри 50 книжок в бібліотеку, ось ці три - впиши, бо вони видані нашою кафедрою, ось ці дві - бо мені подобаються, решту - забивай чим хочеш, тільки не приколюйся так, як "сопроматівці" минулого року, що замовили каталог гербалайфу та "Луку Мудіщєва", бо мені премію зріжуть, а ти з гуртожитку вилетиш, адже, все одно, цією писюлькою підітруться, а Ви будете писати свої статті на тему "Гармонізація законодавства України після підписання Угоди про асоціацію з ЄС..." за збірником постанов пленуму президії ВР УРСР 90-го року видання, який, як і минулого року, замовлять...
--------------
Такими речами, як ремонт приміщень, заміна дверей або замків з ключами тощо займається спеціальний підрозділ університету, який називається Physical Plant. Ми тільки усно сповіщаємо про якусь проблему нашій секретарці, а вона тоді телефонує або пише е-мейл до Physical Plant, і разом з ними оформлює якісь папірці. Тоді приходять майстри і все швидко роблять.
--------------
Та у нас теж є відповідні підрозділи. Вони іноді навіть цим і займються. Просто, є ситуації, коли накидають кому адміністративних повноважень, призначать відповідальним, а ні ресурсів не дадуть, ні секретарку, яка то все оформить, ще і видрючать за всі негаразди, що були до тебе. Тому доводиться бути і секретаркою, і завгоспом, і ремонтником в одній особі. 
--------------
Про необхідність заміни стареньких академіків на молодших і сучасніших я згоден. Я, власне, мав на увазі саме тих нових, типу Олексія Верхратського, якого, на жаль, так безсовісно проігнорували.
...
Щодо віри в молодь - так, звичайно, і я вірю, що настає доба молодих і здібних українських науковців. 
1. Тут питання не стільки віку, скільки компетентності в своїй галузі, особистих якостей, взаємин зі студентами та колегами. Зараз, за моїми спостереженнями, воно прямопропорційно співпадає з віком, проте,  вік не є визначальним, хоча і дуже вірогідним критерієм, який з часом може змінитися. 
2. Для мене "віра в молодь", має більшу вагу, ніж для Вас, оскільки тут не просто симпатії чи ще щось типу того, а моя гарантія в можливості спокійно дожити, скільки Господь наміряв.
3. Про певні успіхи в цьому напрямку я повідомляв. Про фахівців у Вашій галузі - я судити не берусь, оскільки, не моя сфера, а по своїй чи тих де я володію інформацією - я й сам можу навести і ВНЗ, і інжинірингові фірми, і громадські організації, які мають певний успішний досвід по цим питанням. Але, то має місце в одиничних випадках, які потребують всілякого заохочення, а не задавлювання. Тоді - буде діло.
4. Гадаю, що від гранту "натурою" у вигляді яогось 3D-сканеру, центрифуги чи мультиметру, тим більше, якісного і з "цивілізації" висланого, народ буде в більшому захваті, ніж від виділення грошей на відправлення когось на наукову п"янку до Сорбони, чи закупівлі за бюджетний кошт мотлоху виробництва ООО "Проффесоръ ПисюнОФФ" з Красножопінска-34, де чийсь з місцевої бюрократії колишній однокурсник працює комерційним директором.   І у випадку винесення питання на загальне голосування - більшість підтримає таке рішення обома руками.
5. Зараз, заоохочення підходів грантового фінансування науки, як на мене, має надзвичайне значення.
6. Дійсно непоганим кроком, було б поширення відкриттів підрозділів іноземних вишів в Україні. Це не лише дозволило б окремим особам здобувати освіту світового рівня в Україні, але й сприяло б запозиченню нашими освітянами західних практик.
В усьому винні Москалі пархаті!
Відповісти
#27
(21-05-2017, 08:18 )Slavix писав(ла):
(21-05-2017, 03:28 )gvp писав(ла): -------------
Я був просто приголомшений, коли дізнався, що в Київському Національному медичному унівеерситеті ректора все ще обирає "трудовий колектив" (тобто кожна ленінська кухарка), як у часи Горбачова.
Та, ніби, не "все ще", а лише недавно почали. Як на мене - це нормальна ситуація, коли в процесі беруть участь і студенти, і колектив, і чиновники. Бо ті кухарки, що призначаються з гори без врахування думок інших зацікавлених сторін - часто обходяться дуже дорого.

Я дуже добре пам"ятаю вибори трудовим колективом директора Інституту біохімії АН УРСР у 1988-1989 р. Тоді це здавалося "прогресивним." Так що не тепер це почалося, а ще за совка, в часи перебудови.

У США вже дуже давно діє система відбору кандидатів на керівні посади в освіті і науці.

В американському університеті головна фігура - не ректор, а президент. (Ректор тут ще має титул "заступника президента з академічних справ.) У державних університетах президента призначає губернатор штату, а ректора і інших заступників призначає президент. Але ці призначення робляться тільки після довгої і кропіткої процедури селекції.

Коли оголошується вакансія президента чи ректора, одразу формується спеціальний комітет, задача якого - відбір найкращої з можливих кандидатур на цю вакансію. В цей комітет входять тільки faculty, переважно повні професори з солідним стажем роботи в університеті. Вони спочатку чекають, поки університет не отримає певної кількості заяв від бажаючих зайняти цю вакансію. Можуть чекати місяць, два, чи більше - аби набралося не менше, ніж, скажімо, 20-25 заяв, кожна з долученням біографії кандидата. Наскільки я розумію, ті, хто вже працює в університеті, формально можуть подати заяву на ректора чи президента, але перевага надається кандидатам з інших закладів, часто з іншого штату.

Коли ця кількість заяв набирається, комітет починає їх обговорювати. Передусім відкидаються очевидно слабенькі кандидатури. Потім починається дискусія про кожного кандидата, який одразу не відсіяний (їх може бути 10-15 чи більше). Ця дискусія триває ще кілька місяців. Вона іде при відчинених дверях, тобто всі можуть зайти, послухати, попросити слова і порекомендувати якусь кандидатуру (біографії перед тим розповсюджуються по всьому університету через е-мейл). Але це і все; не-члени комітету не мають права вирішального голосу.

Наприкінці дискусії члени комітету голосують, кого з кандидатів запросити на інтерв"ю. Запрошують, як правило, трьох найсильніших. Решті пишуть ввічливого листа, де дякують за цікавість до даного університету і зичать успіхів. Ті, хто запрошений на інтерв"ю, приїжджають по черзі і проводять в університеті як мінімум день, іноді два. Вони дуже детально інформують аудиторію про свій досвід (особливо адміністративний) і про своє бачення подальшого розвитку того закладу, до якого їх запросили. Знову ж таки, кожний може прийти і їх послухати, хоча вирішують все тільки члени комітету.

Потім комітет знову починає дускусію, хто ж з трьох кандидатів найсильніший і кого ж вважати найбільш підходяим до даного закладу. Комітет приймає (через е-мейл) точки зору всіх, хто має що сказати. Але ці точки зору - тільки особисті думки, дружні поради, не більше. А остаточно за кандидатуру президента чи ректора голосує тільки комітет, і він чи в той самий, чи на наступний після голосування день оголошує, хто ж обраний.

У випадку президента документи обранця надсилаються на дві адреси: одна з них - спеціальний офіс при губернаторі штату, який займається справами вищої освіти і науки; друга - особливій раді "алюмів" (alumnae), тобто тих, хто в попередні роки працював у даному закладі і показав себе з хорошого боку. Обидва офіси можуть або затвердити, або не затвердити кандидатуру обранця. Якщо вони її затверджують, документи ідуть на підпис губернатору (а це вже, наскільки я розумію, чиста формальність). У випадку ректора процедута та сама, тільки остаточний підпис робить не губернатор, а діючий президент університету.

І прзиденти, і ректори часто міняються. За 13 років мого перебування в нашому університеті я "пережив" двох президентів і п"ятьох ректорів. І я, чесно, не можу сказати, чи вони мені якось особливо подобалися, чи ні. Моя безпосередня діяльність ну аж ніяк від них не залежала. Проте, звичайно, для університету в цілому дуже важливо, хто буде на вищих адміністративних позиціях. Від цих людей залежить обізнаність широких верств населення з тим, що ми робимо, кількість студентів, що ми їх приймаємо щороку, і також чи ми отримаємо якійсь грант від штату (хоча ми існуємо в значно більшій мірі завдяки грошам, які наші студенти платять за свою освіту, і в меншій мірі від грантів). Крім того, ректор завжди затверджує рішення нашої Office of Sponsored Programs, тобто без його чи її підпису не можна надіслати грант до фінансової агенції. Але це дуже формальна річ. Я одного разу отримав підпис нашої тодішньої "ректорині" в коридорі, після того, як вона, не зупиняючися, прочитала першусторінку мого проекту. Smile

Ректор також має певний вплив на деканів, а ті - на завідувачів кафедрами. Але цей вплив ніколи не робиться шляхом команд чи адміністративних розпоряджень. З деканами і завідувачами кафедрами ректор зустрічається, і обговорює з ними свої плани.

І ще, на суто академічний процес ніякий адміністратор ніякого впливу не має. Мені ніхто не може наказати замість однієї лекції читати іншу, або давати студентам екзамен не в тій формі і не в той час, коли я цього хочу. Мій педагогічний процес оцінює завідувач моєю кафедрою після детального знайомства з анонімними рецензіями (евалюаціями) від моїх студентів наприкінці кожного семестру.
Відповісти
#28
(21-05-2017, 05:56 )hrushka писав(ла): «Той офіс одразу, без жодної консультації з автором, забирає десь 15-20% суми на загальні потреби наукового закладу (світло, опалення, кондиціонер, воду тощо). Решта іде на заробітну платню автору і його співробітникам (причому обов"язково з fringe benefits, тобто з компенсацією за медичну страхівку, подорожі, прийом гостей тощо), і на закупівлю обладнання та реактивів.»
 
Що до розгляду американських студентів та дослідників маю деякі додаткові зауваги.  Гроші від NIH чи NSF ідуть на руки установи чи університета.  Кошторис котрий даний дослідник прилагодить перевіряє установа де він працює, котрий в кінці установа висилає до NSF, NHI тощо.  Кошторис під повним наглядом університета та включає всі подробиці: (1) години головного дослідника чи відсоток його часу та платня, (2) лябораторні працівники та їх час присвячений на досліди та платню, (3) скільки студентів (маґістри, докторанти) та їх залеглість університетові (tuition), (4) ціна та кількість хемікалів, (5) подорож на наукові зібрання та наради, (6) кошта додаткових приладів, як також ціна існуючих приладів що будеться користувати, (7) установи ціна за проведення дослідів під їх зарядом (додаткових 15 до 50% на певні витрати, залежно від установи).  Чув поголоски, що MIT вимагає 100% додаткового покриття.  Чув також що платні професорів при MIT особливо добрі, однак після двох чи трох років, професор мусить “сам собі місячно заплатити», себто отримувати піддержку своїх дослідів і в тім свою платню.  Часом дослідник заощадить витрати на хемікалах та бажає використати на подорож чи що інше, не дозволяєтсья без дозволу  NSF чи NIH.  Коли даний дослідник переноситься до другої установи, то NSF чи NIH рішає чи ними закуплені прилади йдуть з досліднтиком, лишаються в данім університеті чи повернути їм.  NSF та NIH вимага звіти що 3 місяці, коли досліди тривають більше як рік, то поновлення вимагає всі вище подані подробиці.  Дуже рідко NSF чи NIH доваляє гроші на певні витрати. 
 
Що до плагіятів, то дуже суворо ставиться.  Я мав неприємний випадок де мій студент мав у свої десертації слово-в-слово відпис.  Я його перестеріг коли переглядав його дсертацію.  Індієць, мудрий чоловік, але не послухав мене і мусів збратись.  Інший університет приймив його «умовно», чув що він успішно покінчив докторат.  Мав місцеву студентку на маґістерку.  Працював з нею в лябораторії щоби студенка навчилась.  Одного разу каже мені що то вже менає 5-та пополудні то вона йде на вечерю, бо то мої досліди.  Я її відповів що то властио її дослід бо її залеглість університетові (tuition) як також прилади та зуживаючі ричовини покриває промисловість.  Від того часу вона сама працювала в ляборатоії і що звичайно брало два роки на маґістерку, то вона покінчила за півтора року. 
Докторантів часами використовують з тим що надають багато зобов'язень викладів та нагляду студентських лябораторій, що не дає можливість більше часу на досліди для десертаціі.
Відповісти
#29
(21-05-2017, 19:43 )gvp писав(ла): Я дуже добре пам"ятаю вибори трудовим колективом директора Інституту біохімії АН УРСР у 1988-1989 р. Тоді це здавалося "прогресивним." Так що не тепер це почалося, а ще за совка, в часи перебудови.
---------------
Та можна ще і про "республіку шкід" згадати, щоб ярлики навішувать. Але за фактом, в нас було спускання з гори незрозумілих мало відомих кому осіб, почали враховувати думку викладацького колективу та студенства. Часто, наслідуючи західні практики. Просто - сирі процедури ще утрясаються, тому воно ще в процесі вдосконалення та замість того, часто процедуру намагаються зпрофанувати, щоб протягнути того, кого з гори мітять. Чим погано? 
---------------
У США вже дуже давно діє система відбору кандидатів на керівні посади в освіті і науці.

В американському університеті головна фігура - не ректор, а президент. (Ректор тут ще має титул "заступника президента з академічних справ.) У державних університетах президента призначає губернатор штату, а ректора і інших заступників призначає президент. Але ці призначення робляться тільки після довгої і кропіткої процедури селекції.

Коли оголошується вакансія президента чи ректора, одразу формується спеціальний комітет, задача якого - відбір найкращої з можливих кандидатур на цю вакансію. В цей комітет входять тільки faculty, переважно повні професори з солідним стажем роботи в університеті. Вони спочатку чекають, поки університет не отримає певної кількості заяв від бажаючих зайняти цю вакансію. Можуть чекати місяць, два, чи більше - аби набралося не менше, ніж, скажімо, 20-25 заяв, кожна з долученням біографії кандидата. Наскільки я розумію, ті, хто вже працює в університеті, формально можуть подати заяву на ректора чи президента, але перевага надається кандидатам з інших закладів, часто з іншого штату.

Коли ця кількість заяв набирається, комітет починає їх обговорювати. Передусім відкидаються очевидно слабенькі кандидатури. Потім починається дискусія про кожного кандидата, який одразу не відсіяний (їх може бути 10-15 чи більше). Ця дискусія триває ще кілька місяців. Вона іде при відчинених дверях, тобто всі можуть зайти, послухати, попросити слова і порекомендувати якусь кандидатуру (біографії перед тим розповсюджуються по всьому університету через е-мейл). Але це і все; не-члени комітету не мають права вирішального голосу.

Наприкінці дискусії члени комітету голосують, кого з кандидатів запросити на інтерв"ю. Запрошують, як правило, трьох найсильніших. Решті пишуть ввічливого листа, де дякують за цікавість до даного університету і зичать успіхів. Ті, хто запрошений на інтерв"ю, приїжджають по черзі і проводять в університеті як мінімум день, іноді два. Вони дуже детально інформують аудиторію про свій досвід (особливо адміністративний) і про своє бачення подальшого розвитку того закладу, до якого їх запросили. Знову ж таки, кожний може прийти і їх послухати, хоча вирішують все тільки члени комітету.

Потім комітет знову починає дускусію, хто ж з трьох кандидатів найсильніший і кого ж вважати найбільш підходяим до даного закладу. Комітет приймає (через е-мейл) точки зору всіх, хто має що сказати. Але ці точки зору - тільки особисті думки, дружні поради, не більше. А остаточно за кандидатуру президента чи ректора голосує тільки комітет, і він чи в той самий, чи на наступний після голосування день оголошує, хто ж обраний.

У випадку президента документи обранця надсилаються на дві адреси: одна з них - спеціальний офіс при губернаторі штату, який займається справами вищої освіти і науки; друга - особливій раді "алюмів" (alumnae), тобто тих, хто в попередні роки працював у даному закладі і показав себе з хорошого боку. Обидва офіси можуть або затвердити, або не затвердити кандидатуру обранця. Якщо вони її затверджують, документи ідуть на підпис губернатору (а це вже, наскільки я розумію, чиста формальність). У випадку ректора процедута та сама, тільки остаточний підпис робить не губернатор, а діючий президент університету.

І прзиденти, і ректори часто міняються. За 13 років мого перебування в нашому університеті я "пережив" двох президентів і п"ятьох ректорів. І я, чесно, не можу сказати, чи вони мені якось особливо подобалися, чи ні. Моя безпосередня діяльність ну аж ніяк від них не залежала. Проте, звичайно, для університету в цілому дуже важливо, хто буде на вищих адміністративних позиціях. Від цих людей залежить обізнаність широких верств населення з тим, що ми робимо, кількість студентів, що ми їх приймаємо щороку, і також чи ми отримаємо якійсь грант від штату (хоча ми існуємо в значно більшій мірі завдяки грошам, які наші студенти платять за свою освіту, і в меншій мірі від грантів). Крім того, ректор завжди затверджує рішення нашої Office of Sponsored Programs, тобто без його чи її підпису не можна надіслати грант до фінансової агенції. Але це дуже формальна річ. Я одного разу отримав підпис нашої тодішньої "ректорині" в коридорі, після того, як вона, не зупиняючися, прочитала першусторінку мого проекту. Smile
--------------
Ректор також має певний вплив на деканів, а ті - на завідувачів кафедрами. Але цей вплив ніколи не робиться шляхом команд чи адміністративних розпоряджень. З деканами і завідувачами кафедрами ректор зустрічається, і обговорює з ними свої плани.
--------------
То в Вас - взагалі босота розпоясана. Що це за херня "певний вплив", замість благодатної рабської покірності? А де організація написання листів від студактиву про гарячу підтримку студентами побудови житлової висотки, замість університетського стадіону? А організація "правильних" голосувань студентами на виборах до державних органів поруч зі студмістечками? Як же ж тоді контролюють, як не за фотками бюлетенів з правильними галочками з кабінок для голосування, що присилаються для звірки по відомості? 
---------------
І ще, на суто академічний процес ніякий адміністратор ніякого впливу не має. Мені ніхто не може наказати замість однієї лекції читати іншу, або давати студентам екзамен не в тій формі і не в той час, коли я цього хочу. Мій педагогічний процес оцінює завідувач моєю кафедрою після детального знайомства з анонімними рецензіями (евалюаціями) від моїх студентів наприкінці кожного семестру.
То в ваших краях кухарки - не лише розпоясались, але й узурпували владу. Анонімками, бач, забавляються...  Undecided
В усьому винні Москалі пархаті!
Відповісти
#30
(21-05-2017, 21:38 )Slavix писав(ла): [quote pid='151706' dateline='1495385033']

То в Вас - взагалі босота розпоясана. Що це за херня "певний вплив", замість благодатної рабської покірності? А де організація написання листів від студактиву про гарячу підтримку студентами побудови житлової висотки, замість університетського стадіону? А організація "правильних" голосувань студентами на виборах до державних органів поруч зі студмістечками? Як же ж тоді контролюють, як не за фотками бюлетенів з правильними галочками з кабінок для голосування, що присилаються для звірки по відомості? 
(...) То в ваших краях кухарки - не лише розпоясались, але й узурпували владу. Анонімками, бач, забавляються...  Undecided



Ну, жарти жартами, але в нас, я думаю, хороший баланс академічної свободи з уникненням популізму і зайвої метушні.

А що робити з отим дурдомом "Веселка," що Ви вище описали - це Вам видніше, ніж мені.  Hello
Відповісти
#31
(21-05-2017, 22:07 )gvp писав(ла):
(21-05-2017, 21:38 )Slavix писав(ла): [quote pid='151706' dateline='1495385033']

То в Вас - взагалі босота розпоясана. Що це за херня "певний вплив", замість благодатної рабської покірності? А де організація написання листів від студактиву про гарячу підтримку студентами побудови житлової висотки, замість університетського стадіону? А організація "правильних" голосувань студентами на виборах до державних органів поруч зі студмістечками? Як же ж тоді контролюють, як не за фотками бюлетенів з правильними галочками з кабінок для голосування, що присилаються для звірки по відомості? 
(...) То в ваших краях кухарки - не лише розпоясались, але й узурпували владу. Анонімками, бач, забавляються...  Undecided



Ну, жарти жартами, але в нас, я думаю, хороший баланс академічної свободи з уникненням популізму і зайвої метушні.

А що робити з отим дурдомом "Веселка," що Ви вище описали - це Вам видніше, ніж мені.  Hello

[/quote]
Та, гадаю, не мені, а молодим науковцям, на яких я покладаю великі сподівання. Зараз - йде саме процес устаканювання нових процедур та механізмів. Сподіваюся, він піде в потрібному напрямку.
В усьому винні Москалі пархаті!
Відповісти
#32
(21-05-2017, 21:15 )hrushka писав(ла):
(21-05-2017, 05:56 )hrushka писав(ла): «Той офіс одразу, без жодної консультації з автором, забирає десь 15-20% суми на загальні потреби наукового закладу (світло, опалення, кондиціонер, воду тощо). Решта іде на заробітну платню автору і його співробітникам (причому обов"язково з fringe benefits, тобто з компенсацією за медичну страхівку, подорожі, прийом гостей тощо), і на закупівлю обладнання та реактивів.»
 
Що до розгляду американських студентів та дослідників маю деякі додаткові зауваги.  Гроші від NIH чи NSF ідуть на руки установи чи університета.  Кошторис котрий даний дослідник прилагодить перевіряє установа де він працює, котрий в кінці установа висилає до NSF, NHI тощо.  Кошторис під повним наглядом університета та включає всі подробиці: (1) години головного дослідника чи відсоток його часу та платня, (2) лябораторні працівники та їх час присвячений на досліди та платню, (3) скільки студентів (маґістри, докторанти) та їх залеглість університетові (tuition), (4) ціна та кількість хемікалів, (5) подорож на наукові зібрання та наради, (6) кошта додаткових приладів, як також ціна існуючих приладів що будеться користувати, (7) установи ціна за проведення дослідів під їх зарядом (додаткових 15 до 50% на певні витрати, залежно від установи).  Чув поголоски, що MIT вимагає 100% додаткового покриття.  Чув також що платні професорів при MIT особливо добрі, однак після двох чи трох років, професор мусить “сам собі місячно заплатити», себто отримувати піддержку своїх дослідів і в тім свою платню.  Часом дослідник заощадить витрати на хемікалах та бажає використати на подорож чи що інше, не дозволяєтсья без дозволу  NSF чи NIH.  Коли даний дослідник переноситься до другої установи, то NSF чи NIH рішає чи ними закуплені прилади йдуть з досліднтиком, лишаються в данім університеті чи повернути їм.  NSF та NIH вимага звіти що 3 місяці, коли досліди тривають більше як рік, то поновлення вимагає всі вище подані подробиці.  Дуже рідко NSF чи NIH доваляє гроші на певні витрати. 
 
Що до плагіятів, то дуже суворо ставиться.  Я мав неприємний випадок де мій студент мав у свої десертації слово-в-слово відпис.  Я його перестеріг коли переглядав його дсертацію.  Індієць, мудрий чоловік, але не послухав мене і мусів збратись.  Інший університет приймив його «умовно», чув що він успішно покінчив докторат.  Мав місцеву студентку на маґістерку.  Працював з нею в лябораторії щоби студенка навчилась.  Одного разу каже мені що то вже менає 5-та пополудні то вона йде на вечерю, бо то мої досліди.  Я її відповів що то властио її дослід бо її залеглість університетові (tuition) як також прилади та зуживаючі ричовини покриває промисловість.  Від того часу вона сама працювала в ляборатоії і що звичайно брало два роки на маґістерку, то вона покінчила за півтора року. 
Докторантів часами використовують з тим що надають багато зобов'язень викладів та нагляду студентських лябораторій, що не дає можливість більше часу на досліди для десертаціі.

Все так, дякую за доповнення. Я з кінця 1998 до початку 2004 р. працював як асистент Університету штата Місісіпі (Mississippi State University). Там теж був такий порядок, що університет платить тільки "start-up," а далі треба самому знайти фінансування. А там, де я був постдоком (University of Southern California, the Fred Hutchinson Cancer Research Center i the Virginia Mason Research Center - всі суто приватні установи), заклад взагалі не платить ні копійки своїм faculty. Із самого початку члени faculty самі платять собі і своїм молодшим співробітникам-постдокам з тих грантів, які вони отримують.

В тому університеті, де я тепер працюю (Mississippi University for Women, назва історична, оскільки ми з 1980-х років coed), такого порядку нема: асистентові платить університет, незалежно від грантів. Але це дуже маленька платня, і до того ж майже неможливо на обмежені кошти університету придбати реактиви і обладнання. Також не знайдеш помічників, які б робили у твоїй лабораторії якусь роботу задурно. Я вже з 2005 р. почав шукати фінансування, спочатку з місцевих джерел, невеличких фінансових організацій (це не було особливо складно), а потім і з NSF.

Плагіат, дійсно, переслідується дуже суворо. Веб-сторінка моєї кафедри має лінк до детальної інструкції про те, що є плагіат. ММи також зобов"язані включати параграф про плагіат в усі наші силабуси. Запозичення з інших текстів без посилань на них не дозволяється не тільки в дисертаціях, а і в курсових роботах. Я сам мав кількох дурнів-студентів, які займалися плагіатом (ніби не зрозуміло, що я можу ввести якесь "їх" речення в Гугл і одразу побачити, з якого джерела вони його скопіювали). Я викидав їх "роботи" в макулатуру і ставив їм оцінку 0 за курсову роботу (що знижувало їх загальну оцінку за курс), а також писав про них листи ректору (це не тому, що я хотів їм зробити погано - я, за правилами, не вільний НЕ написати такого листа). Оскільки в усіх цих студентів не було попередньої історії плагіату, їм з офісу ректора присилали тільки записку з попередженням. Але якби знайшли, що це не перше порушення, студента викликали б на засідання спеціального комітету, який називається "Комітет Академічних Стандартів." Це дуже грізний комітет; він має владу зобов"язати викладача поставити не тільки 0 за списану роботу, а й незадовільну оцінку (F) за весь курс, незалежно від результатів контрольних робіт і екзаменів. Цей комітет може навіть вимагати відрахування порушника, якщо знайде, що плагіат був вжитий дуже інтенсивно ("blatant plagiarism").
Відповісти
#33
(21-05-2017, 22:27 )Slavix писав(ла):
(21-05-2017, 22:07 )gvp писав(ла):
(21-05-2017, 21:38 )Slavix писав(ла): [quote pid='151706' dateline='1495385033']

То в Вас - взагалі босота розпоясана. Що це за херня "певний вплив", замість благодатної рабської покірності? А де організація написання листів від студактиву про гарячу підтримку студентами побудови житлової висотки, замість університетського стадіону? А організація "правильних" голосувань студентами на виборах до державних органів поруч зі студмістечками? Як же ж тоді контролюють, як не за фотками бюлетенів з правильними галочками з кабінок для голосування, що присилаються для звірки по відомості? 
(...) То в ваших краях кухарки - не лише розпоясались, але й узурпували владу. Анонімками, бач, забавляються...  Undecided



Ну, жарти жартами, але в нас, я думаю, хороший баланс академічної свободи з уникненням популізму і зайвої метушні.

А що робити з отим дурдомом "Веселка," що Ви вище описали - це Вам видніше, ніж мені.  Hello
Та, гадаю, не мені, а молодим науковцям, на яких я покладаю великі сподівання. Зараз - йде саме процес устаканювання нових процедур та механізмів. Сподіваюся, він піде в потрібному напрямку.
[/quote]

Ну й добре. Аби без популізму.
Відповісти
#34
(22-05-2017, 01:22 )gvp писав(ла): Ну й добре. Аби без популізму.
Ото й добре  Wink
В усьому винні Москалі пархаті!
Відповісти
#35
(22-05-2017, 01:28 )Slavix писав(ла):
(22-05-2017, 01:22 )gvp писав(ла): Ну й добре. Аби без популізму.
Ото й добре  Wink

А з мого американського досвіду чи візьмете щось корисне?
Відповісти
#36
(22-05-2017, 03:09 )gvp писав(ла): А з мого американського досвіду чи візьмете щось корисне?
Та в нас зараз багато хто знайомий багато з яким досвідом і американським, і європейським і азійським. Проблеми - дещо в іншому, я деякі міркування - виклав. А за моїми спостереженнями, рух іде саме в тому напрямку, тобто, до того, що є в провідній освітянській та науковій спільноті. Багато хто багато де робить щось посильне на своїх місцях і воно буде відрегульовано в бік нормалізації через деякий час, головне - не заважати, а то й допомогти, як є нагода, можливість та воля сторони на те помагання.
З.І. На додаток, розкажу історію, про одного Вашого колегу-генетика. Був він собі аспірантом. Писав дисер. Мав пропозиції на роботу з закордону. Працював на приватній конторі за тим же фахом. Майдан. АТО. "Ні, я нікуди не їду, а залишаюсь тут, бо це потрібно країні". Успішний захист дисеру. Стандартні філіпіки на адресу ВАКівсько-НАНУ-шного совкодрочерства (там не наука - а чьортішоізбокубантік, оті стаханівці, що видають на рік 70 статей (компіляції плагіату з дурницями), які мають нульовий індекси, оті всі бюрократичні задрочі і т.п.). У підсумку, фірма де він працював, опинилася у скруті (гривня девальвувала втричі, а витратність напрямку - не мені Вам пояснювать) то ж пішов. Пропозиції з закордону - закрили іншими спєцами. Людина пішла в приватну медлабораторію, сциклі в пробірках колотить, щоб мати гроші на життя. Так, наміри писати статті й перекладати їх англійською і видавати їх там де треба (а не в ВАК-івському збірнику), але якісні і кілька штук на рік - є. Але, певності в потрібності цього - немає. І це - типова ситуація. На жаль. Поки що.
В усьому винні Москалі пархаті!
Відповісти
#37
(22-05-2017, 10:02 )Slavix писав(ла):
(22-05-2017, 03:09 )gvp писав(ла): А з мого американського досвіду чи візьмете щось корисне?
Та в нас зараз багато хто знайомий багато з яким досвідом і американським, і європейським і азійським.

А все-таки, чи є в тому, що я написав про свій власний досвід роботи в американських університетах, щось таке, що Вам подобається?
Відповісти
#38
(22-05-2017, 16:54 )gvp писав(ла):
(22-05-2017, 10:02 )Slavix писав(ла):
(22-05-2017, 03:09 )gvp писав(ла): А з мого американського досвіду чи візьмете щось корисне?
Та в нас зараз багато хто знайомий багато з яким досвідом і американським, і європейським і азійським.

А все-таки, чи є в тому, що я написав про свій власний досвід роботи в американських університетах, щось таке, що Вам подобається?
Чесно - нічого нового. 
При цьому - а) багато що було вже раніше чуте б) викладене з міркувань почванитися в) чого-чого, а повчань та порад - ми маємо понад потребу г) затули я баєчку про афігєнні перспективи в майбутньому та необхідність халявної пахоти "на перспективу", мене б покалічили, оскільки на таку бздуру вже багатьох розвели і вони від цього не в захваті. В 15-річному віці на це ще хтось може повестися, а ті, кого через хер прокинули з усім тим 20-тирічним профільним досвідом, за таке мовчки пиздять по єбальнику і не вітаються в майбутньому, навіть, якщо співрозмовник був щирим і його казки могли б колись справдитись в реалі.
З.І. Даруйте, але я був відвертим, бо Ви мене до цього наполегливо спонукнули. А якщо Ви все ще хочете допомогти комусь в чомусь конкретно, а не нарцисичними дописами, то при потребі, за Вашої згоди, я можу відписати що й коли знадобиться. Повірте, це не буде клянченням грошей чи проханням на запрошення про міграцію. Але, то таке: якщо до мене звернуться та якщо Ви погодитесь. Мені особисто - все це - без потреби.  Sleepy
В усьому винні Москалі пархаті!
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Україні потрібен закон проти українофобії. Українофобів потрібно карати згідно закону Бойко 88 760 16-05-2017, 16:00
Ост. повідомлення: charly3091
  Кому це потрібно? Хто за цим стоїть? gvp 0 108 15-04-2017, 00:02
Ост. повідомлення: gvp
  Для того, щоб себе і нашу землю від ворога захистити, потрібно дві речі Бойко 61 880 29-03-2017, 14:38
Ост. повідомлення: Василь Васьківський

Перейти до форуму: