Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Національна ідея - ілюзія
#21
(14-03-2017, 00:30 )Alba писав(ла): [quote pid='148155' dateline='1489419784']
Розмова з "по суті" перейшла в режим емоційного відстоювання жорстких концепцій. 
Це вже немає сенсу. 

Я мав на увазі дещо інакше, ніж Ви, Георгію, написали комент. 

- Що саме? 

Якщо Вам дійсно цікаво, то спокійно і не упереджено ще раз прочитайте всі дописи та послухайте ті два посилання. 

В якщо Вам і так добре, - то зичу Вам щастя. 

В любому випадку, все що хотів на цю тему сказати - вже сказав. 

Хто почув - добре. 
А ні - то й ні. 
Кожному - своє.
[/quote]

Добре, вибачте. Виходжу з розмови, тому що ДІЙСНО не розумію містики й езотерики. Не сприймаю. Ні в текстах, ні в відео-лекціях.

Мене просто зачепило те, що Ви зарахували вчених-природознавців до якоїсь (очевидно, негативної) категорії "чорних магів." Я не можу з цим змиритися. Моя віра каже мені, що хто не любить людей, той не може любити й Бога (1 Івана 4:20). Знаю, Ви скажете, що то в мені сентиментальність, яка зі справжньою містично-езотеричною Любов"ю не має нічого спільного. Хоча б і так. Але мій Бог, Ісус Христос, мав до людей не якусь містичну, а цілком прозаїчну любов-співчуття. Євангелія називає це "співчуттям НУТРОЩІВ" (ἐσπλαγχνίσθη, Матв. 9:36). Природознавство розвивається саме завдяки такому "нутряному" співчуттю до людини, завдяки конкретній, простій любові "усією утробою," "кишками."

А чи науковий метод у принципі "не той" шлях - не знаю. Нічого кращого для допомоги конкретним живим людям ще не придумано. Звичайно, людям властиве зазнайство, презирство до "не своїх" тощо, але науковці в цьому аж ніяк не унікальні.

Ще раз перепрошую. Бачу, що я Вас зачепив. Не мав такого бажання.
Відповісти
#22
(14-03-2017, 21:41 )gvp писав(ла):
(14-03-2017, 00:30 )Alba писав(ла): [quote pid='148155' dateline='1489419784']
Розмова з "по суті" перейшла в режим емоційного відстоювання жорстких концепцій. 
Це вже немає сенсу. 

Я мав на увазі дещо інакше, ніж Ви, Георгію, написали комент. 

- Що саме? 

Якщо Вам дійсно цікаво, то спокійно і не упереджено ще раз прочитайте всі дописи та послухайте ті два посилання. 

В якщо Вам і так добре, - то зичу Вам щастя. 

В любому випадку, все що хотів на цю тему сказати - вже сказав. 

Хто почув - добре. 
А ні - то й ні. 
Кожному - своє.

Добре, вибачте. Виходжу з розмови, тому що ДІЙСНО не розумію містики й езотерики. Не сприймаю. Ні в текстах, ні в відео-лекціях.

Мене просто зачепило те, що Ви зарахували вчених-природознавців до якоїсь (очевидно, негативної) категорії "чорних магів." Я не можу з цим змиритися. Моя віра каже мені, що хто не любить людей, той не може любити й Бога (1 Івана 4:20). Знаю, Ви скажете, що то в мені сентиментальність, яка зі справжньою містично-езотеричною Любов"ю не має нічого спільного. Хоча б і так. Але мій Бог, Ісус Христос, мав до людей не якусь містичну, а цілком прозаїчну любов-співчуття. Євангелія називає це "співчуттям НУТРОЩІВ" (ἐσπλαγχνίσθη, Матв. 9:36). Природознавство розвивається саме завдяки такому "нутряному" співчуттю до людини, завдяки конкретній, простій любові "усією утробою," "кишками."

А чи науковий метод у принципі "не той" шлях - не знаю. Нічого кращого для допомоги конкретним живим людям ще не придумано. Звичайно, людям властиве зазнайство, презирство до "не своїх" тощо, але науковці в цьому аж ніяк не унікальні.

Ще раз перепрошую. Бачу, що я Вас зачепив. Не мав такого бажання.
[/quote]
Дякую за відповідь. 

Основна біда Науки в тому, що вона описує світ жорстким, як реальність. 

Цьому відповідає жорстке "я" людини. 

Це стихія Землі - і тут можливо лише рабство. 
Принаймі - рабство у тіла та в об'єктів органів чуттів. 

Будь-який релігійний Гнозис починається лише з стихії Води: все непевне та без будь-яких гарантій. 
А є ще Повітря та Вогонь. 

Наука прекрасна в утилітарності, але вона прокляття як світогляд.  

Такого роду світогляд блокує будь-який духовний Шлях, в тому числі Християнство. 

І ця Земля необхідна для управління людьми. 
Для їх тотального замовлення. 

Христос явив диво: Він ходив по Воді...
Відповісти
#23
(15-03-2017, 01:05 )Alba писав(ла):
(14-03-2017, 21:41 )gvp писав(ла):
(14-03-2017, 00:30 )Alba писав(ла): [quote pid='148155' dateline='1489419784']
Розмова з "по суті" перейшла в режим емоційного відстоювання жорстких концепцій. 
Це вже немає сенсу. 

Я мав на увазі дещо інакше, ніж Ви, Георгію, написали комент. 

- Що саме? 

Якщо Вам дійсно цікаво, то спокійно і не упереджено ще раз прочитайте всі дописи та послухайте ті два посилання. 

В якщо Вам і так добре, - то зичу Вам щастя. 

В любому випадку, все що хотів на цю тему сказати - вже сказав. 

Хто почув - добре. 
А ні - то й ні. 
Кожному - своє.

Добре, вибачте. Виходжу з розмови, тому що ДІЙСНО не розумію містики й езотерики. Не сприймаю. Ні в текстах, ні в відео-лекціях.

Мене просто зачепило те, що Ви зарахували вчених-природознавців до якоїсь (очевидно, негативної) категорії "чорних магів." Я не можу з цим змиритися. Моя віра каже мені, що хто не любить людей, той не може любити й Бога (1 Івана 4:20). Знаю, Ви скажете, що то в мені сентиментальність, яка зі справжньою містично-езотеричною Любов"ю не має нічого спільного. Хоча б і так. Але мій Бог, Ісус Христос, мав до людей не якусь містичну, а цілком прозаїчну любов-співчуття. Євангелія називає це "співчуттям НУТРОЩІВ" (ἐσπλαγχνίσθη, Матв. 9:36). Природознавство розвивається саме завдяки такому "нутряному" співчуттю до людини, завдяки конкретній, простій любові "усією утробою," "кишками."

А чи науковий метод у принципі "не той" шлях - не знаю. Нічого кращого для допомоги конкретним живим людям ще не придумано. Звичайно, людям властиве зазнайство, презирство до "не своїх" тощо, але науковці в цьому аж ніяк не унікальні.

Ще раз перепрошую. Бачу, що я Вас зачепив. Не мав такого бажання.
Дякую за відповідь. 

Основна біда Науки в тому, що вона описує світ жорстким, як реальність. 

Цьому відповідає жорстке "я" людини. 

Це стихія Землі - і тут можливо лише рабство. 
Принаймі - рабство у тіла та в об'єктів органів чуттів. 

Будь-який релігійний Гнозис починається лише з стихії Води: все непевне та без будь-яких гарантій. 
А є ще Повітря та Вогонь. 

Наука прекрасна в утилітарності, але вона прокляття як світогляд.  

Такого роду світогляд блокує будь-який духовний Шлях, в тому числі Християнство. 

І ця Земля необхідна для управління людьми. 
Для їх тотального замовлення. 

Христос явив диво: Він ходив по Воді...
[/quote]

Моя віра, християнська віра, не навчає, на відміну від, скажімо, маніхейства, що "земля" - це щось погане, а хороше тільки духовне, небесне, безтілесне, щось таке, що без "м"яса," щось таке, що є "чистий вогонь" тощо.

Пам"ятаєте картину Рафаеля, де Платон і Аристотель ідуть поруч, і Платон показує на небо, а Аристотель - на землю?

Християнство увібрало в себе дещо від Платона і неоплатоністів, і також дещо від Аристотеля. Св. Діонісій Ареопаґіт і св. Тома Аквінський - однаково християни.

А найважливіше те, що ці два гіганта західної філософської думки на картині Рафаеля, Платон і Аристотель, ідуть ПОРУЧ, буквально рука об руку.

За моєю вірою, все, що Бог сотворив (а Він таки ВСЕ сотворив), є прекрасним. Прекрасні і дух, і тіло. І безтілесні ангели, і електрони з протонами і глюонами. І думка, і кості з м"язами. І Ісусова молитва ісихастів, і робота на лісопилці. На жаль, все воно - знову ж таки, і тіло, і дух - зіпсувалося через гріхопадіння людини. Але Христос вже зупинив гріхопадіння, врятував Всесвіт, повернув людей (а з ними і все, що їх оточує) до Божого Царства. Цього поки що може бути не видно, але процес пішов.

Наука, науковий світогляд (тобто визнання природознавчих і гуманітарних наук такими, що полегшують страждання людини, роблять людину здоровішою, розумнішою, краще обладнаною до життя в її теперешньому середовищі) - теж є, як і все на світі, чимось прекрасним. І зіпсованим. І врятованим.

Дай Боже здоров"я і довгих літ життя науковцям. І ніякі вони не чорні маги. Вони люди, які займаються корисною справою, хоча іноді й помиляються.

Я так думаю. І Вам дуже раджу подумати, чи ота вся езотерика і містика Вчень, Альби, Золотого Хреста, лицарського духу тевтонів, романської архітектури варті такої серйозної концентрації на них. Чи це не споглядання власного пупа?

Може, не варто далі сперечатися в цій гілці - вона все-таки про національну ідею, а ми вже сильно відволіклися. Вам вирішувати, Ви цю гілку почали.

P.S. Христос ходив по воді, але також лежав на ложі, їв, і пив вино з митарями і грішниками. Він говорив з незнайомими жінками і торкався їх. Він не мав особливого пієтету до тих, хто у Храмі навчав "вченням." А Його найпершим чудом було перетворення води на вино, причому на хороше вино. Він тим демонстрував Свою владу над силами природи (Бог вищий за природу, адже Він її автор, а не навпаки), але при тому залишався людяним, "відкритою книгою" для будь-якої людини. І тепер Він точно такий самий. Найлюдяніша людина.
Відповісти
#24
(15-03-2017, 02:16 )gvp писав(ла):
(15-03-2017, 01:05 )Alba писав(ла):
(14-03-2017, 21:41 )gvp писав(ла):
(14-03-2017, 00:30 )Alba писав(ла): [quote pid='148155' dateline='1489419784']
Розмова з "по суті" перейшла в режим емоційного відстоювання жорстких концепцій. 
Це вже немає сенсу. 

Я мав на увазі дещо інакше, ніж Ви, Георгію, написали комент. 

- Що саме? 

Якщо Вам дійсно цікаво, то спокійно і не упереджено ще раз прочитайте всі дописи та послухайте ті два посилання. 

В якщо Вам і так добре, - то зичу Вам щастя. 

В любому випадку, все що хотів на цю тему сказати - вже сказав. 

Хто почув - добре. 
А ні - то й ні. 
Кожному - своє.

Добре, вибачте. Виходжу з розмови, тому що ДІЙСНО не розумію містики й езотерики. Не сприймаю. Ні в текстах, ні в відео-лекціях.

Мене просто зачепило те, що Ви зарахували вчених-природознавців до якоїсь (очевидно, негативної) категорії "чорних магів." Я не можу з цим змиритися. Моя віра каже мені, що хто не любить людей, той не може любити й Бога (1 Івана 4:20). Знаю, Ви скажете, що то в мені сентиментальність, яка зі справжньою містично-езотеричною Любов"ю не має нічого спільного. Хоча б і так. Але мій Бог, Ісус Христос, мав до людей не якусь містичну, а цілком прозаїчну любов-співчуття. Євангелія називає це "співчуттям НУТРОЩІВ" (ἐσπλαγχνίσθη, Матв. 9:36). Природознавство розвивається саме завдяки такому "нутряному" співчуттю до людини, завдяки конкретній, простій любові "усією утробою," "кишками."

А чи науковий метод у принципі "не той" шлях - не знаю. Нічого кращого для допомоги конкретним живим людям ще не придумано. Звичайно, людям властиве зазнайство, презирство до "не своїх" тощо, але науковці в цьому аж ніяк не унікальні.

Ще раз перепрошую. Бачу, що я Вас зачепив. Не мав такого бажання.
Дякую за відповідь. 

Основна біда Науки в тому, що вона описує світ жорстким, як реальність. 

Цьому відповідає жорстке "я" людини. 

Це стихія Землі - і тут можливо лише рабство. 
Принаймі - рабство у тіла та в об'єктів органів чуттів. 

Будь-який релігійний Гнозис починається лише з стихії Води: все непевне та без будь-яких гарантій. 
А є ще Повітря та Вогонь. 

Наука прекрасна в утилітарності, але вона прокляття як світогляд.  

Такого роду світогляд блокує будь-який духовний Шлях, в тому числі Християнство. 

І ця Земля необхідна для управління людьми. 
Для їх тотального замовлення. 

Христос явив диво: Він ходив по Воді...

Моя віра, християнська віра, не навчає, на відміну від, скажімо, маніхейства, що "земля" - це щось погане, а хороше тільки духовне, небесне, безтілесне, щось таке, що без "м"яса," щось таке, що є "чистий вогонь" тощо.

Пам"ятаєте картину Рафаеля, де Платон і Аристотель ідуть поруч, і Платон показує на небо, а Аристотель - на землю?

Християнство увібрало в себе дещо від Платона і неоплатоністів, і також дещо від Аристотеля. Св. Діонісій Ареопаґіт і св. Тома Аквінський - однаково християни.

А найважливіше те, що ці два гіганта західної філософської думки на картині Рафаеля, Платон і Аристотель, ідуть ПОРУЧ, буквально рука об руку.

За моєю вірою, все, що Бог сотворив (а Він таки ВСЕ сотворив), є прекрасним. Прекрасні і дух, і тіло. І безтілесні ангели, і електрони з протонами і глюонами. І думка, і кості з м"язами. І Ісусова молитва ісихастів, і робота на лісопилці. На жаль, все воно - знову ж таки, і тіло, і дух - зіпсувалося через гріхопадіння людини. Але Христос вже зупинив гріхопадіння, врятував Всесвіт, повернув людей (а з ними і все, що їх оточує) до Божого Царства. Цього поки що може бути не видно, але процес пішов.

Наука, науковий світогляд (тобто визнання природознавчих і гуманітарних наук такими, що полегшують страждання людини, роблять людину здоровішою, розумнішою, краще обладнаною до життя в її теперешньому середовищі) - теж є, як і все на світі, чимось прекрасним. І зіпсованим. І врятованим.

Дай Боже здоров"я і довгих літ життя науковцям. І ніякі вони не чорні маги. Вони люди, які займаються корисною справою, хоча іноді й помиляються.

Я так думаю. І Вам дуже раджу подумати, чи ота вся езотерика і містика Вчень, Альби, Золотого Хреста, лицарського духу тевтонів, романської архітектури варті такої серйозної концентрації на них. Чи це не споглядання власного пупа?

Може, не варто далі сперечатися в цій гілці - вона все-таки про національну ідею, а ми вже сильно відволіклися. Вам вирішувати, Ви цю гілку почали.

P.S. Христос ходив по воді, але також лежав на ложі, їв, і пив вино з митарями і грішниками. Він говорив з незнайомими жінками і торкався їх. Він не мав особливого пієтету до тих, хто у Храмі навчав "вченням." А Його найпершим чудом було перетворення води на вино, причому на хороше вино. Він тим демонстрував Свою владу над силами природи (Бог вищий за природу, адже Він її автор, а не навпаки), але при тому залишався людяним, "відкритою книгою" для будь-якої людини. І тепер Він точно такий самий. Найлюдяніша людина.
[/quote]
Все так.

Але.

Арістотель мало чого спільного має з сучасною наукою, з її парадигмою.

Так, Платон - це, умовно та спрощено, про Найтонше.

Арістотель - про рівновагу Тонкого та Грубого.

А сучасна Наука, даруйте, спадкоємиця двох античних джерел:
- цинізм Демокріта;
- поверхневий позитивізм та сенсуалізм Епікура.

Парадигма Сучасної Науки майже так само далека від Арістотеля, як і від Платона.

Арістотель - не матеріаліст і не чорний Маг. Його Вченя, якщо дуже спростити, має на увазі певну рівновагу Матерії та Духу. Тому, якби відповідає Душі.
Саме тому, так, Християнство увібрало в себе силу і Платонізму, і Арістотеля.

Але Вчення Христа не сумісне ні з Демокрітом, ні з Епікуром.

Підсумок.
Якщо апелювати до Античного Кореню, то маємо Три Вісі:

- умовно "ідеалізм": Платон-Сократ;

- умовно "пневматизм": Арістотель.

- матеріалізм: Демокріт і Епікур.

Перші два - прийнятні в оперативній Роботі, пов'язаний з подоланням Смерті (точніше - її ілюзії).

Останнє - ні. Його сенс  може обслуговувати лише і тільки технічний утилітаризм. Сучасна наука спадкоємиця десь так: 95% - Демокріт та Епікур; 5% - Арістотель.

Це - розповсюджена помилка, вважати що наукова Парадигма близька до Арістотеля...
Відповісти
#25
(15-03-2017, 13:47 )Alba писав(ла):
(15-03-2017, 02:16 )gvp писав(ла): Моя віра, християнська віра, не навчає, на відміну від, скажімо, маніхейства, що "земля" - це щось погане, а хороше тільки духовне, небесне, безтілесне, щось таке, що без "м"яса," щось таке, що є "чистий вогонь" тощо.

Пам"ятаєте картину Рафаеля, де Платон і Аристотель ідуть поруч, і Платон показує на небо, а Аристотель - на землю?

Християнство увібрало в себе дещо від Платона і неоплатоністів, і також дещо від Аристотеля. Св. Діонісій Ареопаґіт і св. Тома Аквінський - однаково християни.

А найважливіше те, що ці два гіганта західної філософської думки на картині Рафаеля, Платон і Аристотель, ідуть ПОРУЧ, буквально рука об руку.

За моєю вірою, все, що Бог сотворив (а Він таки ВСЕ сотворив), є прекрасним. Прекрасні і дух, і тіло. І безтілесні ангели, і електрони з протонами і глюонами. І думка, і кості з м"язами. І Ісусова молитва ісихастів, і робота на лісопилці. На жаль, все воно - знову ж таки, і тіло, і дух - зіпсувалося через гріхопадіння людини. Але Христос вже зупинив гріхопадіння, врятував Всесвіт, повернув людей (а з ними і все, що їх оточує) до Божого Царства. Цього поки що може бути не видно, але процес пішов.

Наука, науковий світогляд (тобто визнання природознавчих і гуманітарних наук такими, що полегшують страждання людини, роблять людину здоровішою, розумнішою, краще обладнаною до життя в її теперешньому середовищі) - теж є, як і все на світі, чимось прекрасним. І зіпсованим. І врятованим.

Дай Боже здоров"я і довгих літ життя науковцям. І ніякі вони не чорні маги. Вони люди, які займаються корисною справою, хоча іноді й помиляються.

Я так думаю. І Вам дуже раджу подумати, чи ота вся езотерика і містика Вчень, Альби, Золотого Хреста, лицарського духу тевтонів, романської архітектури варті такої серйозної концентрації на них. Чи це не споглядання власного пупа?

Може, не варто далі сперечатися в цій гілці - вона все-таки про національну ідею, а ми вже сильно відволіклися. Вам вирішувати, Ви цю гілку почали.

P.S. Христос ходив по воді, але також лежав на ложі, їв, і пив вино з митарями і грішниками. Він говорив з незнайомими жінками і торкався їх. Він не мав особливого пієтету до тих, хто у Храмі навчав "вченням." А Його найпершим чудом було перетворення води на вино, причому на хороше вино. Він тим демонстрував Свою владу над силами природи (Бог вищий за природу, адже Він її автор, а не навпаки), але при тому залишався людяним, "відкритою книгою" для будь-якої людини. І тепер Він точно такий самий. Найлюдяніша людина.
Все так.

Але.

Арістотель мало чого спільного має з сучасною наукою, з її парадигмою.

Так, Платон - це, умовно та спрощено, про Найтонше.

Арістотель - про рівновагу Тонкого та Грубого.

А сучасна Наука, даруйте, спадкоємиця двох античних джерел:
- цинізм Демокріта;
- поверхневий позитивізм та сенсуалізм Епікура.

Парадигма Сучасної Науки майже так само далека від Арістотеля, як і від Платона.

Арістотель - не матеріаліст і не чорний Маг. Його Вченя, якщо дуже спростити, має на увазі певну рівновагу Матерії та Духу. Тому, якби відповідає Душі.
Саме тому, так, Християнство увібрало в себе силу і Платонізму, і Арістотеля.

Але Вчення Христа не сумісне ні з Демокрітом, ні з Епікуром.

Підсумок.
Якщо апелювати до Античного Кореню, то маємо Три Вісі:

- умовно "ідеалізм": Платон-Сократ;

- умовно "пневматизм": Арістотель.

- матеріалізм: Демокріт і Епікур.

Перші два - прийнятні в оперативній Роботі, пов'язаний з подоланням Смерті (точніше - її ілюзії).

Останнє - ні. Його сенс  може обслуговувати лише і тільки технічний утилітаризм. Сучасна наука спадкоємиця десь так: 95% - Демокріт та Епікур; 5% - Арістотель.

Це - розповсюджена помилка, вважати що наукова Парадигма близька до Арістотеля...

А стосовно того, що перейшли з нац ідеї до парадигм Науки - то так воно і є: все не те, що здається на перший погляд.
У всього є жахлива глибина...

А ще - ось Вам віршик.

Вже вибачайте, що мовою москалів.

Але почну з нашої:

Гай прозорої свідомості
Починає свої повісті ...

ЗАМОРОЖЕННЫЕ ОДНОЙ ЦЕПЬЮ.

В шлейфе ума своего
Все мы дрейфуем на юг
В буквах следы  барракуд
Стонут словами глаза...

Вспышки заделаны льдом
Лёд - то бетоны страниц .
Свет наш сокрыт за окном
Дух наш в бойницах ресниц ...

Пальцы трепещут дождём
Слезы - как воск чешуи.
Ходят объятые сном...
Дети железных станиц.

Имя: амбарным замком
Заперта перьев скума.
Все вы -  объятые сном:
Дети стального ума.
Відповісти
#26
(15-03-2017, 18:11 )Alba писав(ла): А стосовно того, що перейшли з нац ідеї до парадигм Науки - то так воно і є: все не те, що здається на перший погляд.
У всього є жахлива глибина...

А ще - ось Вам віршик.

Вже вибачайте, що мовою москалів.

Але почну з нашої:

Гай прозорої свідомості
Починає свої повісті ...

ЗАМОРОЖЕННЫЕ ОДНОЙ ЦЕПЬЮ.

В шлейфе ума своего
Все мы дрейфуем на юг
В буквах следы  барракуд
Стонут словами глаза...

Вспышки заделаны льдом
Лёд - то бетоны страниц .
Свет наш сокрыт за окном
Дух наш в бойницах ресниц ...

Пальцы трепещут дождём
Слезы - как воск чешуи.
Ходят объятые сном...
Дети железных станиц.

Имя: амбарным замком
Заперта перьев скума.
Все вы -  объятые сном:
Дети стального ума.

Хороший віршик.
А як Ви уявляєте наукову парадигму, як би Ви її сформулювали?
Відповісти
#27
(15-03-2017, 22:47 )Анатoль писав(ла):
(15-03-2017, 18:11 )Alba писав(ла): А стосовно того, що перейшли з нац ідеї до парадигм Науки - то так воно і є: все не те, що здається на перший погляд.
У всього є жахлива глибина...

А ще - ось Вам віршик.

Вже вибачайте, що мовою москалів.

Але почну з нашої:

Гай прозорої свідомості
Починає свої повісті ...

ЗАМОРОЖЕННЫЕ ОДНОЙ ЦЕПЬЮ.

В шлейфе ума своего
Все мы дрейфуем на юг
В буквах следы  барракуд
Стонут словами глаза...

Вспышки заделаны льдом
Лёд - то бетоны страниц .
Свет наш сокрыт за окном
Дух наш в бойницах ресниц ...

Пальцы трепещут дождём
Слезы - как воск чешуи.
Ходят объятые сном...
Дети железных станиц.

Имя: амбарным замком
Заперта перьев скума.
Все вы -  объятые сном:
Дети стального ума.

Хороший віршик.
А як Ви уявляєте наукову парадигму, як би Ви її сформулювали?

Парадигма сучасної Науки.

Це не вичерпна відповідь, а так - перше, що прийшло в голову. 

1 . Матеріалізм: пояснення всього через сенсуалізм. 
Погляд назовні. 

Утилітаризм. Тому - множинність та частковість. Тому - перманентне невдоволення, яке всередині цієї Парадигми відчувають як "прогрес".
Ігнорування для суб'єкту фактора смерті. Безпорадність в цьому плані перед смертю (причина - вектор "Назовні").
Влада. "Подолання природи" часто стає її ґвалтом . Звідси - екологічні проблеми. 
Гординя. "Людина - цар  природи". Наслідок: екологічні проблеми.  
Абсолютно відсутнє Знання  про Тонкі складові - душу, Серце, тощо... Пояснення  свідомості як "функції мозку".
Опора на тіло, як точку відрахунку пізнання. Тому пізнання не здатне охопити Смерть (тіло вмирає).
Претензія на володіння Істиною. Підміна поняття "Істина" описом Її деяких аспектів ще й поза пропорцією Відсутності (Пустотності) та Наявності. 
Продовження ідей і міфів Лінії Демокріта та Епікура (95%) і Арістотеля (5%), що є страшенним перекосом (в Середні Віка була ідеальна композиція: приблизно 30% Лінія Платона, 30% - Арістотеля; 30 % - Демокріта та Епікура). Так, Лінія Демокріта та Епікура прекрасна для техніки та для рішення утилітарних задач. Арістотеля - дозволяє гармонійно об'єднати Технології та тонкий світ Душі, Матеріалізм та Платонізм. Лінія  Платона - вирішувала питання смерті та посмертя. Все на своєму місці. Сучасна наука зруйнувала цю гармонійну  композицію  
Наука спонукає до спеціалізації.  Наслідок - безсилля суб'єкту. Точніше - його відсутність. 
Наука антирелігійна. Це погано, тому що: "Релігія є і "опіум для народу", і проект по здобуття грошей . Але, в тому числі: тільки всередині релігійного контексту можна здобути Гнозис, який долає Смерть. Тому, Наука, принизивши Релігію відібрала у людей, хай невеликий, але шанс рішення питання власної Смерті. 
Наостанок. Головна брехня науки в тому, що тіло матеріальне. Що речі світу існують самі по собі і є згущеними. НАУКА В СИЛУ СВОЇХ ОБМЕЖЕНЬ НАВ'ЯЗАЛА ЛЮДЯМ ТАКЕ БАЧЕННЯ, В ЯКОМУ ЩІЛЬНІСТЬ Є. "ВОДА СВІТЛА БАЧИТСЯ ТА ВІДЧУВАЄТЬСЯ КРИГОЮ (ЯКУ ЩЕ Й НЕМОЖЛИВО РОЗПЛАВИТИ В ВОДУ"). Тому ілюзія дихотомії Життя та Смерті настільки стійка. Тому буття всіх тотально отруєно нею. Тому люди так настирно і розважаються - щоби відволіктися від страшенної болі та всеохоплюючого СТРАХУ.
Відповісти
#28
Я не думаю, щоби парадигмою науки був матеріалізм. Айнштайн не був матеріалістом. Луї Пастер був дуже ревним католиком. Він казав, що його реліґійна віра нічим не відрізняється від віри бретонського селянина. Нікола Тесла був православним. Іван Павлов до кінця життя (1936 р.) не пропускав жодної Божественної Літургії.

Парадигмою науки, я б сказав, є прагнення до пізнання матеріального світу (а це не тотожне матеріалізму!), такого пізнання, яке б підтверджувалося іншими. Наприклад, коли людина "пізнає," що Місяць зроблений з зеленого сиру, вона не вносить ніякого внеску в науку, не розвиває наукової парадигми. Але коли людина, як Пастер, пізнає, що атенуйовані (ослаблені) штами мікробів викликають імунітет і можуть бути використані як вакцини - це внесок у розвиток наукової парадигми, тому що цей висновок може бути перевіреним тисячами інших людей, і або підтверджений, або спростований.

Я цим не хочу сказати, що абсолютно все в діяльності і ментальності людини повинно бути в межах наукової парадигми. Є ще мистецтво, художня література, поезія, і є медитація з її суто інтуїтивним ("ноетичним") пізнанням Божества. Але це не означає, що наука керується якимись чорними магами.
Відповісти
#29
(16-03-2017, 00:10 )Alba писав(ла): Парадигма сучасної Науки.

Це не вичерпна відповідь, а так - перше, що прийшло в голову. 

1 . Матеріалізм: пояснення всього через сенсуалізм. 
Погляд назовні. 

Утилітаризм. Тому - множинність та частковість. Тому - перманентне невдоволення, яке всередині цієї Парадигми відчувають як "прогрес".
Ігнорування для суб'єкту фактора смерті. Безпорадність в цьому плані перед смертю (причина - вектор "Назовні").
Влада. "Подолання природи" часто стає її ґвалтом . Звідси - екологічні проблеми. 
Гординя. "Людина - цар  природи". Наслідок: екологічні проблеми.  
Абсолютно відсутнє Знання  про Тонкі складові - душу, Серце, тощо... Пояснення  свідомості як "функції мозку".
Опора на тіло, як точку відрахунку пізнання. Тому пізнання не здатне охопити Смерть (тіло вмирає).
Претензія на володіння Істиною. Підміна поняття "Істина" описом Її деяких аспектів ще й поза пропорцією Відсутності (Пустотності) та Наявності. 
Продовження ідей і міфів Лінії Демокріта та Епікура (95%) і Арістотеля (5%), що є страшенним перекосом (в Середні Віка була ідеальна композиція: приблизно 30% Лінія Платона, 30% - Арістотеля; 30 % - Демокріта та Епікура). Так, Лінія Демокріта та Епікура прекрасна для техніки та для рішення утилітарних задач. Арістотеля - дозволяє гармонійно об'єднати Технології та тонкий світ Душі, Матеріалізм та Платонізм. Лінія  Платона - вирішувала питання смерті та посмертя. Все на своєму місці. Сучасна наука зруйнувала цю гармонійну  композицію  
Наука спонукає до спеціалізації.  Наслідок - безсилля суб'єкту. Точніше - його відсутність. 
Наука антирелігійна. Це погано, тому що: "Релігія є і "опіум для народу", і проект по здобуття грошей . Але, в тому числі: тільки всередині релігійного контексту можна здобути Гнозис, який долає Смерть. Тому, Наука, принизивши Релігію відібрала у людей, хай невеликий, але шанс рішення питання власної Смерті. 
Наостанок. Головна брехня науки в тому, що тіло матеріальне. Що речі світу існують самі по собі і є згущеними. НАУКА В СИЛУ СВОЇХ ОБМЕЖЕНЬ НАВ'ЯЗАЛА ЛЮДЯМ ТАКЕ БАЧЕННЯ, В ЯКОМУ ЩІЛЬНІСТЬ Є. "ВОДА СВІТЛА БАЧИТСЯ ТА ВІДЧУВАЄТЬСЯ КРИГОЮ (ЯКУ ЩЕ Й НЕМОЖЛИВО РОЗПЛАВИТИ В ВОДУ"). Тому ілюзія дихотомії Життя та Смерті настільки стійка. Тому буття всіх тотально отруєно нею. Тому люди так настирно і розважаються - щоби відволіктися від страшенної болі та всеохоплюючого СТРАХУ.

Як я уявляю аксіоми науки.

Існує реальний світ.
В ньому існують певні закономірності, які не залежать від чиєїсь волі, бажань, уявлень..
Світ можна пізнавати - будувати моделі світу чи окремих його аспектів.
Для побудови моделей світу однаково важливими є і емпіризм (сенсуалізм) і раціоналізм.
Моделі світу можна перевіряти на адекватність (відбирати) по тому як вони пояснюють відомі явища і передбачають нові.

Раціональні можливості людини дозволяють будувати не лише моделі реального світу, а й абстрактних світів (математика, міфологія...).

Ну і дещо про пізнання.

Людині властиві два різні типи пізнання (побудови моделей) світу, відповідно до властивих їй двох типів  інтелекту - тваринного інтелекту і цивілізаційного. 

Тваринний інтелект - чуттєво (образно) - асоціативний.
Цивілізаційний інтелект - абстрактно-алгоритмічний.

Вхідними даними для тваринного інтелекту є відчуття, що трансформуються в образи.
Моделі світу в цьому інтелекті формуються встановленням асоціативних звязків між образами.

Вхідними даними цивілізаційного інтелекту є абстракції.
Моделями є алгоритми обробки цих абстракцій.

Цивілізаційний інтелект універсальний, він годиться для побудови  моделей як реального світу, так і абстрактних світів.

Тваринний інтелект спеціалізований на роботу з явищами макромасштабу реального світу.

Тваринний інтелект дуже потужний, він має природжені програми (які потребують лише підстройки в процесі його формування).

Цивілізаційний інтелект в людини дуже слабкий, повільний,  порівняно з тваринним.
І дуже ресурсозатратний, оскільки абстракції, звязки між ними, правила, алгоритми реалізуються в ньому через громіздкі і не пристосовані для цього конструкції тваринного інтелекту - образи.

Але перспективним для цивілізації є саме цивілізаційний інтелект, оскільки він універсальний, годиться для побудови моделей не лише макросвіту, а й масштабів мікро і мега світу, також абстрактних світів, його моделі можуть передаватись іншим людям чи штучним інтелектам.

Наукові моделі впринципі є моделями цивілізаційного інтелекту.
Але не в чистому вигляді. 
Вони не повністю формалізовані і часто апелюють до образів тваринного інтелекту.
Відповісти
#30
(16-03-2017, 09:35 )Анатoль писав(ла):
(16-03-2017, 00:10 )Alba писав(ла): Парадигма сучасної Науки.

Це не вичерпна відповідь, а так - перше, що прийшло в голову. 

1 . Матеріалізм: пояснення всього через сенсуалізм. 
Погляд назовні. 

Утилітаризм. Тому - множинність та частковість. Тому - перманентне невдоволення, яке всередині цієї Парадигми відчувають як "прогрес".
Ігнорування для суб'єкту фактора смерті. Безпорадність в цьому плані перед смертю (причина - вектор "Назовні").
Влада. "Подолання природи" часто стає її ґвалтом . Звідси - екологічні проблеми. 
Гординя. "Людина - цар  природи". Наслідок: екологічні проблеми.  
Абсолютно відсутнє Знання  про Тонкі складові - душу, Серце, тощо... Пояснення  свідомості як "функції мозку".
Опора на тіло, як точку відрахунку пізнання. Тому пізнання не здатне охопити Смерть (тіло вмирає).
Претензія на володіння Істиною. Підміна поняття "Істина" описом Її деяких аспектів ще й поза пропорцією Відсутності (Пустотності) та Наявності. 
Продовження ідей і міфів Лінії Демокріта та Епікура (95%) і Арістотеля (5%), що є страшенним перекосом (в Середні Віка була ідеальна композиція: приблизно 30% Лінія Платона, 30% - Арістотеля; 30 % - Демокріта та Епікура). Так, Лінія Демокріта та Епікура прекрасна для техніки та для рішення утилітарних задач. Арістотеля - дозволяє гармонійно об'єднати Технології та тонкий світ Душі, Матеріалізм та Платонізм. Лінія  Платона - вирішувала питання смерті та посмертя. Все на своєму місці. Сучасна наука зруйнувала цю гармонійну  композицію  
Наука спонукає до спеціалізації.  Наслідок - безсилля суб'єкту. Точніше - його відсутність. 
Наука антирелігійна. Це погано, тому що: "Релігія є і "опіум для народу", і проект по здобуття грошей . Але, в тому числі: тільки всередині релігійного контексту можна здобути Гнозис, який долає Смерть. Тому, Наука, принизивши Релігію відібрала у людей, хай невеликий, але шанс рішення питання власної Смерті. 
Наостанок. Головна брехня науки в тому, що тіло матеріальне. Що речі світу існують самі по собі і є згущеними. НАУКА В СИЛУ СВОЇХ ОБМЕЖЕНЬ НАВ'ЯЗАЛА ЛЮДЯМ ТАКЕ БАЧЕННЯ, В ЯКОМУ ЩІЛЬНІСТЬ Є. "ВОДА СВІТЛА БАЧИТСЯ ТА ВІДЧУВАЄТЬСЯ КРИГОЮ (ЯКУ ЩЕ Й НЕМОЖЛИВО РОЗПЛАВИТИ В ВОДУ"). Тому ілюзія дихотомії Життя та Смерті настільки стійка. Тому буття всіх тотально отруєно нею. Тому люди так настирно і розважаються - щоби відволіктися від страшенної болі та всеохоплюючого СТРАХУ.

Як я уявляю аксіоми науки.

Існує реальний світ.
В ньому існують певні закономірності, які не залежать від чиєїсь волі, бажань, уявлень..
Світ можна пізнавати - будувати моделі світу чи окремих його аспектів.
Для побудови моделей світу однаково важливими є і емпіризм (сенсуалізм) і раціоналізм.
Моделі світу можна перевіряти на адекватність (відбирати) по тому як вони пояснюють відомі явища і передбачають нові.

Раціональні можливості людини дозволяють будувати не лише моделі реального світу, а й абстрактних світів (математика, міфологія...).

Ну і дещо про пізнання.

Людині властиві два різні типи пізнання (побудови моделей) світу, відповідно до властивих їй двох типів  інтелекту - тваринного інтелекту і цивілізаційного. 

Тваринний інтелект - чуттєво (образно) - асоціативний.
Цивілізаційний інтелект - абстрактно-алгоритмічний.

Вхідними даними для тваринного інтелекту є відчуття, що трансформуються в образи.
Моделі світу в цьому інтелекті формуються встановленням асоціативних звязків між образами.

Вхідними даними цивілізаційного інтелекту є абстракції.
Моделями є алгоритми обробки цих абстракцій.

Цивілізаційний інтелект універсальний, він годиться для побудови  моделей як реального світу, так і абстрактних світів.

Тваринний інтелект спеціалізований на роботу з явищами макромасштабу реального світу.

Тваринний інтелект дуже потужний, він має природжені програми (які потребують лише підстройки в процесі його формування).

Цивілізаційний інтелект в людини дуже слабкий, повільний,  порівняно з тваринним.
І дуже ресурсозатратний, оскільки абстракції, звязки між ними, правила, алгоритми реалізуються в ньому через громіздкі і не пристосовані для цього конструкції тваринного інтелекту - образи.

Але перспективним для цивілізації є саме цивілізаційний інтелект, оскільки він універсальний, годиться для побудови моделей не лише макросвіту, а й масштабів мікро і мега світу, також абстрактних світів, його моделі можуть передаватись іншим людям чи штучним інтелектам.

Наукові моделі впринципі є моделями цивілізаційного інтелекту.
Але не в чистому вигляді. 
Вони не повністю формалізовані і часто апелюють до образів тваринного інтелекту.

Те, що називають "реальним світом" не існує.
Відповісти
#31
(16-03-2017, 09:46 )Alba писав(ла): Те, що називають "реальним світом" не існує.

Думаю все ж, що існування реального світу є базовою аксіомою наукової парадигми.
Бо задача науки - пізнання цього світу.

От ми поговорили про науку, про магії..
А що таке релігії?

Я бачу в релігіях дві компоненти.
1. Ненаукова, міфологічна модель світу.
2. Магічні практики (обрядовість).

Початкова роль релігій  - дати людині певний світогляд, певні морально-етичні цінності, які б зробили з біологічної тварини соціальну людину.
А магічні практики (обрядовість) покликані закріпити ці соціальні елементи на емоційному рівні, на рівні переконань.

Зараз роль релігій вже не має такої вирішальної соціоформуючої функції (ну хіба ще в фундаменталістських мусульманських державах).
А в цивілізованих країнах роль релігій обмежується тепер задоволенням певних запитів людей на містику, міфологію, на зменшення страху смерті...
Відповісти
#32
(16-03-2017, 12:23 )Анатoль писав(ла): А в цивілізованих країнах роль релігій обмежується тепер задоволенням певних запитів людей на містику, міфологію, на зменшення страху смерті...

Там, де я тепер мешкаю - в дуже консервативному американському штаті Місісіпі, де більшість населення - протестанти-євангельники, релігія тісно переплетена з моральним кодексом поведінки.

Коли я був в лікарні після операції, в дуже тяжкому стані, за мною доглядало кілька "санітарок." Одного разу одна з них відповіла на мій дзвінок, сказала, зараз прийду. І забула. Чи не захотіла, чи ліньки було. Не знаю.

Але через якийсь час зайшла інша санітарка, і запитала, чи мені допомогли у відповідь на мого дзвінка (я вже не пам"ятаю, що саме я просив зробити - поміняти мою позу в ліжку, чи принести води, чи ще щось). Вона чула, що я дзвонив, але її завдання тоді було допомагати іншим хворим. Я чесно сказав, ні, на жаль, на дзвінок не прийшли, і я все ще потребую тієї допомоги. Раптом ця санітарка так дуже сумно сказала, "ну як так деякі люди не розуміють, що одного дня вони ЗА ВСЕ дадуть відповідь перед Господом?"

Це був єдиний випадок, коли людина, якій було доручено наглядати за мною в медичній установі, проявила деякий брак старання (і те не особливо критичний; думаю, якби я їй сказав по телефону, що страждаю від раптового сильного болю або задихаюся, вона прибігла б моментально). ЄДИНИЙ. А я потребував допомоги десятки чи й сотні разів (був госпіталізований тричі і провів у лікарнях в цілому десь два з половиною місяці) - і кожного разу мені допомагали швидко і дуже якісно. Причому я для цих дівчат був ніхто, не якась блатна шишка. І ніяких хабарів вони не вимагали, а якби я запропонував, злякалися б.

Це традиційне християнське (зокрема євангельницьке) виховання. За св. Письмом: роби свою роботу так, якби ти її робив у присутності Бога, спеціально для Hього (а не для свого начальника чи своєї кишені). Мої санітарки, очевидно, всмоктали це просте правило з молоком матері.
Відповісти
#33
(16-03-2017, 12:23 )Анатoль писав(ла):
(16-03-2017, 09:46 )Alba писав(ла): Те, що називають "реальним світом" не існує.

Думаю все ж, що існування реального світу є базовою аксіомою наукової парадигми.
Бо задача науки - пізнання цього світу.

От ми поговорили про науку, про магії..
А що таке релігії?

Я бачу в релігіях дві компоненти.
1. Ненаукова, міфологічна модель світу.
2. Магічні практики (обрядовість).

Початкова роль релігій  - дати людині певний світогляд, певні морально-етичні цінності, які б зробили з біологічної тварини соціальну людину.
А магічні практики (обрядовість) покликані закріпити ці соціальні елементи на емоційному рівні, на рівні переконань.

Зараз роль релігій вже не має такої вирішальної соціоформуючої функції (ну хіба ще в фундаменталістських мусульманських державах).
А в цивілізованих країнах роль релігій обмежується тепер задоволенням певних запитів людей на містику, міфологію, на зменшення страху смерті...
Матеріальності немає взагалі. 

Наука нав'язує оману того, що світ матеріальний. Це - основна проблема.
Відповісти
#34
(16-03-2017, 21:20 )Alba писав(ла): [quote pid='148258' dateline='1489656229']
Матеріальності немає взагалі.  Наука нав'язує оману того, що світ матеріальний. Це - основна проблема.

[/quote]

Ернст Мах, засновник т.зв. емпіріокритицизму, теж десь так думав. Він писав, що "макрооб"єкти" (те, що ми бачимо, мацаємо) - може і існують, але всякі там молекули, атоми, елементарні чаcтинки - це тільки продукти людської думки. Тим не менш, він був дуже хорошим вченим-природознавцем.
Відповісти
#35
(16-03-2017, 12:23 )Анатoль писав(ла):
(16-03-2017, 09:46 )Alba писав(ла): Те, що називають "реальним світом" не існує.

Думаю все ж, що існування реального світу є базовою аксіомою наукової парадигми.
Бо задача науки - пізнання цього світу.

От ми поговорили про науку, про магії..
А що таке релігії?

Я бачу в релігіях дві компоненти.
1. Ненаукова, міфологічна модель світу.
2. Магічні практики (обрядовість).

Початкова роль релігій  - дати людині певний світогляд, певні морально-етичні цінності, які б зробили з біологічної тварини соціальну людину.
А магічні практики (обрядовість) покликані закріпити ці соціальні елементи на емоційному рівні, на рівні переконань.

Зараз роль релігій вже не має такої вирішальної соціоформуючої функції (ну хіба ще в фундаменталістських мусульманських державах).
А в цивілізованих країнах роль релігій обмежується тепер задоволенням певних запитів людей на містику, міфологію, на зменшення страху смерті...

Прочитав. 
Ви гарно розповіли про Науку та Релігію мовою самої Науки. 

Про це є лекції. Ось посилання. 
Як не ліньки - послухайте. 
З моєї точки зору - Ви в пасці колового  типу.
 https://www.youtube.com/watch?v=fY55ulD-...ture=share

Най щастить.
Відповісти
#36
(12-03-2017, 08:41 )Анатoль писав(ла): Співпраця дає перевагу.
Співпрацюючі люди можуть робити таке на що не здатні окремі.

Співпрацюючі люди утворюють соціальний організм - суспільство.
Великі соціальні організми існують в формі держав.

Чому не всі люди землі обєднані в одну державу?
Адже співпрацювати вигідніше ніж ворогувати?

А чому на землі таке різноманіття видів біологічних організмів?
Хіба не краще було б, щоб був всього один універсальний вид організмів - якась розумна рухлива рослина?
Чи два - рослина і тварина (людина, наприклад)...
А то є стільки всяких рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів, навіть паразитів...
Навіщо?

Не розумно, марнотратно...
Але так працює еволюція, так відбувається розвиток.
Методом проб і помилок, змін і відбору, пристосування і конкуренції...

Іншого способу розвитку, пристосування до різних зовнішніх умов, до зміни  цих умов, нема.

З цієї ж причини і соціальний організм на землі не один, а існує багато "видів".
Відбувається відбір "геномів" соціальних організмів - суспільних структур, схем взаємодії, управління,  співпраці людей в суспільствах.

Великі соціальні організми існують в формі держав.
Що обєднує людей в держави?
Сила?  Вигода? Добровільний їхній вибір?

Чи є в людей якісь біологічно обумовлені схильності до обєднання?
Якщо є, то що це?

Є.
По-перше - це поклоніння авторитету.
Звідси такі форми держав як монархії, імперії, держави з династичним управлінням.

По-друге - здатність людей програмуватись ідеологіями чи вихованням.
Це дуже важливий механізм формування суспільної людини з егоїстичної тварини, ким вона є біологічно.

З ідеологічних форм держав можна виділити такі як релігійні, політичні (класові), національні.

Національні держави є найбільш перспективними, здатними до структурного розвитку.
Чому?
Бо їх структура не залежить від якоїсь (закостенілої) ідеології релігійного чи політичного виду.
Вона може мінятись без руйнування національної держави.

Але для існування національної держави потрібна національна ідеологія (національна ідея).
Що ж це за ідея і яка вона для нас?

Серед найвідоміших згадаємо такіі ідеї як "відїбіться від нас" і "Україна - не Росія".

Чи є вони повноцінними національними ідеями?
Ні.
Повноцінна ідеологія  повинна мати дві функції - відділяючу (своїх від інших, чужих) і обєднуючу своїх.
В названих ідей є тільки перша функція - відділяюча (від Росії чи інших, хто приїбався до нас).
Але нема обєднуючої функції. Відділитись - ще не означає обєднатись (моя хата скраю).

Яка ж повноцінна українська національна ідея?

Ми - українці.

І все? Так просто?
А більше нічого й не потрібно.
Але щоб вона працювала це повинні бути не просто слова, а сформовані в людей почуття.
 
 
Слова це важливо але ще більш важливіше те що між словами....там і є національна ідея України  ...
Відповісти
#37
(17-03-2017, 01:05 )alien писав(ла):  

Державний контроль, націоналізація, заборона торгівлі землею, втручання держави у справи сімейного життя і виховання дітей... Та було воно вже... Дуже ліва програма, схожа на більшовицьку. І потім, де пояснення концепції "національної ідеї?"
Відповісти
#38
(16-03-2017, 23:46 )gvp писав(ла):
(16-03-2017, 21:20 )Alba писав(ла): [quote pid='148258' dateline='1489656229']
Матеріальності немає взагалі.  Наука нав'язує оману того, що світ матеріальний. Це - основна проблема.

Ернст Мах, засновник т.зв. емпіріокритицизму, теж десь так думав. Він писав, що "макрооб"єкти" (те, що ми бачимо, мацаємо) - може і існують, але всякі там молекули, атоми, елементарні чаcтинки - це тільки продукти людської думки. Тим не менш, він був дуже хорошим вченим-природознавцем.
[/quote]

Мовою Християнства те, зо називають "матерію" є Слава Господня: Світло (тому, наприклад, "Святий"), яке розгортається з Першоколивання ("спочатку було Слово"). 

Це не метафора. Не іншомова 

Це конкретика. 

Тому Святі і являли Дива. 

З цим же працює Вища Магія, але у іншому, проблемному, векторі.

Господь Непізнанний (Апофатичний) та катафатика "Бог є Любов" (Слава = Звук і Світло).

Про це, доречі, німби. 
Святі мають німб тому що позбулися ілюзії щільності та бачать все як Лаву Святого Вогню.

Німб навколо чола - тобто вузла сприйняття. 
Святі бачать через Світло світлом світло. 
Це один з аспектів Святого Духу коли вже ж Сила реалізації. 

А попервах - це тендітне дуновіння. 

І: в якому Тілі воскрес Христос?

Чому заборонив торкатися себе?

Що таке Пятидесятниця? 
Гляньте на ікони ті.
Відповісти
#39
(17-03-2017, 01:17 )gvp писав(ла):
(17-03-2017, 01:05 )alien писав(ла):  

Державний контроль, націоналізація, заборона торгівлі землею, втручання держави у справи сімейного життя і виховання дітей... Та було воно вже... Дуже ліва програма, схожа на більшовицьку. І потім, де пояснення концепції "національної ідеї?"

Національна ідея -це маніфест суб'єктності- слова там річ другорядна - вони не зобов'язані бути ідеальними - більше того вона повинна в міру  бути зубастою і лякати конформістів -вони повинні спостерігати її на відстані як концентрований радіоактивний елемент і під нього танцювати і вибудовувати майбутнє   так як усунути її неможливо вона в іншому метафізичному вимірі- Cool . Згодом ви це зрозумієте і приймете
Відповісти
#40
(17-03-2017, 01:32 )Alba писав(ла): Мовою Християнства те, зо називають "матерію" є Слава Господня: Світло (тому, наприклад, "Святий"), яке розгортається з Першоколивання ("спочатку було Слово"). 

(...) І: в якому Тілі воскрес Христос?

Не хотів вдаватиcя в суто богословські дискусії, але тільки скажу, чого мене навчає моя віра і Церква (див., наприклад, св. Йоана Дамаскіна "Точний виклад православної віри"). Логос - це не Світло і не першоколивання; це принцип упорядкованості, "логіки," доречності аргументів, їх відповідності реаліям (і ми віримо, згідно з Іваном 1:1, що цей принцип і є Бог, і що Ісус Христос є саме цей принцип теж, тобто Він є Бог (Логос), який воплотився. Незважаючи на ілюзію Христової НЕвідповідності реаліям, Він, власне, і є такою відповідністю, хоча "світ" цього не бачить.)

Христос воскрес у Своєму людському, суто земному, матеріальному тілі, але в тілі "одухотворенному," тобто позбавленному наших з Вами хвороб, "немочей." На відміну від нас, Він після Свого воскресіння міг знаходитися більше ніж в одному місці в один момент часу, проходив через замкнуті двері тощо. Але Він чітко сказав, що Він не є "дух" (грецькою "пневма"; πνεῦμα σάρκα καὶ ὀστέα οὐκ ἔχει καθὼς ἐμὲ θεωρεῖτε ἔχοντα - "дух не має м"яса і кісток, а я маю," Луки 24:39). Тобто Його тіло було таки з матерії, але з такими новими якостями, яких ми з Вами ще просто не знаємо, але пізнаємо після нашого власного воскресіння в день Страшного Суду.
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Українська Національна Ідея kuzm_vol 10 1762 25-02-2017, 04:24
Ост. повідомлення: kuzm_vol

Перейти до форуму: