Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Один образок із сьогоднішнього Твіттера. Your comments, if you please
#1
IMF (МВФ) опублікував був таку діаграму:
   
На тій діаграмі ВВП на особу в ПКС (що BTW означає коригування даних на користь бідніших країн, бо міжнародна торгівля йде в реальних цінах, а не за ПКС).

Сині стовпчики то значення за 2005 рік. Не можна пройти повз факт, що вже в 2005р. Україна займала несподівано низьке місце -- разом з Албанією (ALB) та Боснією (BiH). Інші пост-совєцькі країни, навіть лукашенкова Білорусія (BLR), вже в 2005 посідали значно вищі позиції; про Литву-Латвію-Естонію і говорити шкода.
Так от, якщо то вже тоді, в 2005-му, не був наслідок роботи "видатних реформаторів" Крав-чука та Ку-чма, то в чому причина? Адже на момент розпуску Великосовка УССР займала місце в чолівці економік СССР.  

Запрошую до флейму (срачу).
Не можна лише офтопити та флудити.
Відповісти
#2
(14-09-2017, 21:22 )Max писав(ла): Один образок із сьогоднішнього Твіттера. Your comments, if you please
IMF (МВФ) опублікував був таку діаграму:
(...)
На тій діаграмі ВВП на особу в ПКС (що BTW означає коригування даних на користь бідніших країн, бо міжнародна торгівля йде в реальних цінах, а не за ПКС).
(...)
Так от, якщо то вже тоді, в 2005-му, не був наслідок роботи "видатних реформаторів" Крав-чука та Ку-чма, то в чому причина? Адже на момент розпуску Великосовка УССР займала місце в чолівці економік СССР.  (...)

Нещодавно в статті англійською, де порівнювалися потенціали КНДР, Р.Корея та інших країн, - наводились такі дані (по пам"яті): КНДР витрачає на військовий потенціал понад 20 млрд.дол і це приблизно 20% ВВП. Зрозуміло, що це оціночні дані, оскільки в реальних цінах увесь експорт КНДР лише 3 млрд.дол (в Україні десь у 10 разів більше). З цих даних виходило, що розрахунковий ВВП КНДР приблизно такий самий як в Україні, а населення в 2 рази менше, отже на особу КНДР вдвічі заможніша. (В 1990х роках в КНДР від голоду померло 3 млн осіб, а отже і масштаби Голодоморів однакові з Україною.)

Тепер щодо України і ближчого оточення.

Завжди цікавився макростатистикою. Можу доповісти своє бачення - приблизно, на основі того що відклалося у пам’яті.
 
Отже стартовий рівень. Опірний рік для порівнянь – 1990й. І за західними даними і за совєцькими рівень доходу на мешканця в Україні був меншим за білоруський і московитський. Пояснювалося це совєцьким підходом промислової спеціалізації республік. Україні приписувалася аграрна спеціалізація. А те що аграрне – то завжди відстале й не може швидко розвиватися. Звісно була металургія і нафтопереробка – але знов таки це первинна переробка з невеликою доданою вартістю. Металургія прив’язана до наявних на місці вугільних і рудних шахт. Нафтопереробка – для забезпечення аграрного сектора, військових потреб (військ тут було багато), транспортно-транзитної ролі України (і в нас довго ще понад 10 років після СССР тягалися з дурнуватою ідеєю «країна-міст»). А оскільки для С/Г та іншої спеціалізації потрібні були якісь технічні механізми, то було якесь машинобудування – але самий мінімум. Територія розглядалася як передовий "Театр воєнних дій" [з NATO], тому з певного часу [з 1960х років чи раніше] в Україні принципових виробництв передової промисловості й військово-промислових не розгорталося, не нарощувалося. За цією логікою найбільш індустріалізовані ті частини країни, що наближені до кордону з Московщиною. Для прикладу з крупних авіаційно-ракетно-космічних виробництв в Україні було таких три. В Московщині десь 10-15 [з них не менше п’яти – безпосередньо у Москві і Підмосков’ї]. Одне підприємство – в Узбекистані. І такі пропорції впевнений існували (й існують) по кожному високотехнологічному виробництву і кінцевому складанню. Половина усього академічного і дослідно-конструкторсько-військового потенціалу СССР концентрувалася у Москві та Підмосков’ї.
 
У числових економічних оцінках - рівень на мешканця України був десь 80% від рівня Московщини і Білорусі. За освітнім рівнем попереду була Білорусь, далі Московщина і потім Україна. Як вже зазначено вище – спеціалізація початкової переробки – це і визначало освітній рівень. В Білорусі вищий рівень урбанізації забезпечував характер виробництв і характер освітнього профілю. Окрім того наближеність до «західної культури». У країнах Балтії (совєцька Прибалтика) питомі економічні показники перевищували московитські до 50%.
 
Після розпаду СССР наступив шок від «реформ Гайдара», розриву технологічних і транспортних ланцюгів, відсутності менеджменту самокерованості (діяла командно-адміністративна система).
 
Московщина впала до рівня 70-75% від показників 1990 року. І кажуть що це межа стійкості для Московщини. Там відбулись і намітилися тоді ж процеси суверенізації Чечні, Дагестану, Калмикії, Татарстану, Туви.
 
Білорусь впала до рівня 75-80%.
 
Україна впала до рівня 35-50% і не розпалася, що характерно. Таке падіння було не миттєве. А поглиблювалось ще тоді, коли Московщина й Білорусь вже активно відновлювалися. При Б.Єльцині деякий час була установка від уряду/АП – не відновлювати зв’язки з українськими підприємствами, нічого не замовляти в Україні. Україна була головним фактором розпаду СССР. І було бачення – довести до повного економічного краху. Далі промосковська антинаціоналістична революція або промосковський уряд «реалістів». Таким бачився Л.Кучма. Він прийшов до влади, але московський задум на 100% не виконав (може на 10-30%). Разом з тим Л.Кучма виявився гальмом усамостійнення України, виходу з кризи й розвитку.
 
Для порівняння з Білоруссю характерними є такі факти. Українські нафтоперобні заводи поступово майже всі знищені й деградовані. Білоруські – усі сучасно модернізовані на мільярди доларів з глибиною переробки понад 90%. Стан українських доріг – відомий. Білоруські автомагістралі усі модернізовані, збудовані нові і всі вони платні. Електрика, як виробнича сила, економічніше вигідніша ніж рідке пальне. Білорусь імпортує українську електроенергію. Україна імпортує білоруське пальне…
 
В Україні приблизно однаковий рівень депопуляції з Московщиною на рівні 85% (42/50 і 120/140). Але багато працюючих за кордоном. Із 42 млн населення реальний трудовий потенціал максимум 25 мільйонів. За різними оцінками є не менше 5 млн, які постійно працюють і живуть за кордоном [у Московщині наших трудових мігрантів оцінюють у 2 млн]. На цю кількість потрібно скорегувати розрахунок реального доходу на мешканця.
 
В Україні більший відсоток економіки у тіньовому секторі без будь-якого обліку і слабша фінансово-звітно-контрольна дисципліна аніж у Московщині та Білорусі. За деякими оцінками 50% економіки у тіні. Якщо рахують не за оборотом коштів, а за кількістю операцій/бізнесів, то в тіні більшою частиною менше і дрібне підприємництво. А в них гарантовано менша у 2-3 рази продуктивність праці (оборот коштів або прибуток на працівника). З урахуванням «тіні» дуже ймовірно, що недовраховано до 20% ВВП.
 
Зустрічався цікавий приклад зустрічі білорусів з українським особистим підприємництвом під час подорожі. Такого щоб поруч дороги можна було придбати свіже молоко… Щоб у приватній садибі за оголошенням поруч траси смачно поїсти, трохи відпочити за «смішні ціни» - такого у них і близько немає. Тому що дуже строгі дозволи, погодження, санітарний контроль тощо… Звісно, що домогосподарче підприємництво ніде не декларується.

Також думаю на загальну оцінку вливає недооціненість чи переоціненість місцевої валюти. Московщина експортно-орієнтована, у них завжди був величезний профіцит надходжень. Отже валюта "важча" в порівнянні з іншими. В Білорусі мабуть баланс експорт/імпорт, але там вміють собі стабільно здобувати преференції у ціні при імпорті енергоносіїв з Московщини. В Україні стабільно переважає імпорт, зовнішній борг наближається до 100% ВВП. Звідси гривня стабільно недооцінена. І точно недооцінена до валют Московщини і Білорусі, від яких ми імпортуємо енергоносії...
Відповісти
#3
(15-09-2017, 19:50 )McOgon писав(ла): Нещодавно в статті англійською, де порівнювалися потенціали КНДР, Р.Корея та інших країн, - наводились такі дані (по пам"яті): КНДР витрачає на військовий потенціал понад 20 млрд.дол і це приблизно 20% ВВП. Зрозуміло, що це оціночні дані, оскільки в реальних цінах увесь експорт КНДР лише 3 млрд.дол (в Україні десь у 10 разів більше). З цих даних виходило, що розрахунковий ВВП КНДР приблизно такий самий як в Україні, а населення в 2 рази менше, отже на особу КНДР вдвічі заможніша. (В 1990х роках в КНДР від голоду померло 3 млн осіб, а отже і масштаби Голодоморів однакові з Україною.)

Звідки величина військових затрат Чучхеї є відома? Наскільки знаю, оті $ 20 блн. т.зв. "іксперди" просто зі стелі були взяли.
Чучхейська економіка повністю ізольована від довколишнього світу, курс її "валюти" є цілком довільний, а тому про жоден ВВП (чи ВНП) Пн.Кореї мови вести не можна -- то як будувати замки з хмар.

З яких саме "цих даних виходило, що розрахунковий ВВП КНДР приблизно такий самий як в Україні"? Поясніть, бо якось не можу вловити логічного ланцюжка у написаному.

(15-09-2017, 19:50 )McOgon писав(ла): Отже стартовий рівень. Опірний рік для порівнянь – 1990й. І за західними даними і за совєцькими рівень доходу на мешканця в Україні був меншим за білоруський і московитський.

Його закладали лише незначно меншим. Дуже незначно.

При тому економічні прогнози в 1990-му на найближчі 10 років були більш оптимістичні, на рівні прибалтійських або навіть оптимістичніші.

(15-09-2017, 19:50 )McOgon писав(ла): Пояснювалося це совєцьким підходом промислової спеціалізації республік. Україні приписувалася аграрна спеціалізація. А те що аграрне – то завжди відстале й не може швидко розвиватися.

Аграрно-промислова. Так само, як і наприклад Литві, Латвії, Естонії.

При тому -- наприкінці Великосовка навіть в ньому ніхто вже не розглядав аграрний сектор як щось другорядне.

(15-09-2017, 19:50 )McOgon писав(ла): Звісно була металургія і нафтопереробка – але знов таки це первинна переробка з невеликою доданою вартістю. Металургія прив’язана до наявних на місці вугільних і рудних шахт. Нафтопереробка – для забезпечення аграрного сектора, військових потреб (військ тут було багато), транспортно-транзитної ролі України (і в нас довго ще понад 10 років після СССР тягалися з дурнуватою ідеєю «країна-міст»). А оскільки для С/Г та іншої спеціалізації потрібні були якісь технічні механізми, то було якесь машинобудування – але самий мінімум.

Авіабудування ("Антонов"), ракетобудування ("Южмаш" та спілка), ядерна промисловість (навіть "Царь-бомбу" в Дніпрі було виготовлено) , електронна та радіотехнічна -- то мав бути отой аграрний мінімум?
В БССР нічого подібного не було, не кажучи вже про Прибалтику.

(15-09-2017, 19:50 )McOgon писав(ла): Територія розглядалася як передовий "Театр воєнних дій" [з NATO], тому з певного часу [з 1960х років чи раніше] в Україні принципових виробництв передової промисловості й військово-промислових не розгорталося, не нарощувалося. За цією логікою найбільш індустріалізовані ті частини країни, що наближені до кордону з Московщиною. Для прикладу з крупних авіаційно-ракетно-космічних виробництв в Україні було таких три. В Московщині десь 10-15 [з них не менше п’яти – безпосередньо у Москві і Підмосков’ї]. Одне підприємство – в Узбекистані. І такі пропорції впевнений існували (й існують) по кожному високотехнологічному виробництву і кінцевому складанню. Половина усього академічного і дослідно-конструкторсько-військового потенціалу СССР концентрувалася у Москві та Підмосков’ї.
 
Ні. Совєцька воєнна доктрина Україну і Білорусію як потенційний ТБД не розглядала. Пів-Європи, від західного кордону СССР і до т.зв. "западной группьі войск" (в НДР) була напхана військами Варшавського Договору не просто так -- там було вельми обширне передпілля на випадок війни.
 
Концентрація престижних "високотехнологічних" (в совковому розумінні) закладів в Москві та околицях була внаслідок імперської колоніяльної політики, а не військово-стратегічних розрахунків.
І концентрація та була відносна, бо в реалі спеціялізовані військові високотехнологічні заклади були навіть у Львові (Полярон, "номерний" 125-ий завод тощо). А Дніпропєтрофск, Запарожіє, Харькафф, Дамбасс -- то після ІІ С.В. взагалі був зовсім глибоке стратегічне запілля (як Урал до).

(15-09-2017, 19:50 )McOgon писав(ла): У числових економічних оцінках - рівень на мешканця України був десь 80% від рівня Московщини і Білорусі. За освітнім рівнем попереду була Білорусь, далі Московщина і потім Україна. Як вже зазначено вище – спеціалізація початкової переробки – це і визначало освітній рівень. В Білорусі вищий рівень урбанізації забезпечував характер виробництв і характер освітнього профілю. Окрім того наближеність до «західної культури». У країнах Балтії (совєцька Прибалтика) питомі економічні показники перевищували московитські до 50%.
 
Чи робітники мінського "Горизонту" мали вищий освітній рівень за робітників львівського "Електрона" (більшого за обсягами випуску, до речі)?  Чи на фабриці по випуску мікросхем в Івано-Франківську працювали колгоспні механізатори?

Чи в Білорусії або Прибалтиці  робили бойові лазери, військову оптику, ядерну зброю? А в УССР -- робили.

(15-09-2017, 19:50 )McOgon писав(ла): Після розпаду СССР наступив шок від «реформ Гайдара», розриву технологічних і транспортних ланцюгів, відсутності менеджменту самокерованості (діяла командно-адміністративна система).
 
Московщина впала до рівня 70-75% від показників 1990 року. І кажуть що це межа стійкості для Московщини. Там відбулись і намітилися тоді ж процеси суверенізації Чечні, Дагестану, Калмикії, Татарстану, Туви.
 
Білорусь впала до рівня 75-80%.
 
Україна впала до рівня 35-50% і не розпалася, що характерно. Таке падіння було не миттєве. А поглиблювалось ще тоді, коли Московщина й Білорусь вже активно відновлювалися. При Б.Єльцині деякий час була установка від уряду/АП – не відновлювати зв’язки з українськими підприємствами, нічого не замовляти в Україні. Україна була головним фактором розпаду СССР. І було бачення – довести до повного економічного краху. Далі промосковська антинаціоналістична революція або промосковський уряд «реалістів». Таким бачився Л.Кучма. Він прийшов до влади, але московський задум на 100% не виконав (може на 10-30%). Разом з тим Л.Кучма виявився гальмом усамостійнення України, виходу з кризи й розвитку.

Власне тут добиваємо до теми гілки. До того, що хотів би обговорити.

Чому в 1990-их в Ерефії був спад на 30%, в Білорусі на 25%, а в Україні -- більш як на 50%?
Ви це подали, як певну даність, те що само по собі настало, тоді як цікаві власне причини такого разючого провалу господарки.


До речі, чи Прибалтиці промисловий спад був менший? Хіба там взагалі є якість помітні промислові підприємства по СССР?

(15-09-2017, 19:50 )McOgon писав(ла): Для порівняння з Білоруссю характерними є такі факти. Українські нафтоперобні заводи поступово майже всі знищені й деградовані. Білоруські – усі сучасно модернізовані на мільярди доларів з глибиною переробки понад 90%. Стан українських доріг – відомий. Білоруські автомагістралі усі модернізовані, збудовані нові і всі вони платні. Електрика, як виробнича сила, економічніше вигідніша ніж рідке пальне. Білорусь імпортує українську електроенергію. Україна імпортує білоруське пальне…

Десь так. А чому?

Це що, наслідки якогось стихійного лиха в Україні? Видатної дупорукости і дупоголовости українців?
Чи може ні -- і так є внаслідок діяльности менеджерів отих українських промислових закладів? Як сов-номенклатурних, так і наставлених новими приватними власниками. Державна примислова політика до 2005-го була однозначна: не продавати жодних закладів західному капіталу.
Лише своїм, лише "друзякам" (і вони майже виключно москалі).

Єдиний відомий вийняток, вже після Помаранчевої революції -- то продаж Криворіжсталі Мітталові, з великим скандалом. Внаслідок чого то єдиний металургійний комбінат, який ще має якісь перспективи (та й ті непевні).  

(15-09-2017, 19:50 )McOgon писав(ла): В Україні приблизно однаковий рівень депопуляції з Московщиною на рівні 85% (42/50 і 120/140). Але багато працюючих за кордоном. Із 42 млн населення реальний трудовий потенціал максимум 25 мільйонів. За різними оцінками є не менше 5 млн, які постійно працюють і живуть за кордоном [у Московщині наших трудових мігрантів оцінюють у 2 млн]. На цю кількість потрібно скорегувати розрахунок реального доходу на мешканця.
 
В Україні більший відсоток економіки у тіньовому секторі без будь-якого обліку і слабша фінансово-звітно-контрольна дисципліна аніж у Московщині та Білорусі. За деякими оцінками 50% економіки у тіні. Якщо рахують не за оборотом коштів, а за кількістю операцій/бізнесів, то в тіні більшою частиною менше і дрібне підприємництво. А в них гарантовано менша у 2-3 рази продуктивність праці (оборот коштів або прибуток на працівника). З урахуванням «тіні» дуже ймовірно, що недовраховано до 20% ВВП.

На тлі гігантської похибки, яку рекордно великий тіньовий сектор вносить у статистику, згадані демографічні подробиці є просто несуттєвою дрібничкою.  

(15-09-2017, 19:50 )McOgon писав(ла): Зустрічався цікавий приклад зустрічі білорусів з українським особистим підприємництвом під час подорожі. Такого щоб поруч дороги можна було придбати свіже молоко… Щоб у приватній садибі за оголошенням поруч траси смачно поїсти, трохи відпочити за «смішні ціни» - такого у них і близько немає. Тому що дуже строгі дозволи, погодження, санітарний контроль тощо… Звісно, що домогосподарче підприємництво ніде не декларується.

А справа тут не в буцім більшій суворості білоруських державних приписів, офіційно вони й в Україні вельми рестрикційні. За міжнародними ранкінгами і тут і там є "репресивний економічний устрій".  

Тут впливають ще дві інші обставини:

1) внаслідок "Майданів" українці мають змогу значно менше зважати на державні регуляційні приписи -- в Україні влада постійно має достатньо політичних проблем, тож до закручування економічних гайок по-білоруськи (="наведення порядку") руки в неї руки не доходять;

2) Білорусь ще більш совкова, і там держава значно більше присутня в економіці (зокрема в непрямому дотуванні підприємств); то спричиняє суттєвий програш для незалежних дрібних підприємців.

(15-09-2017, 19:50 )McOgon писав(ла): Також думаю на загальну оцінку вливає недооціненість чи переоціненість місцевої валюти. Московщина експортно-орієнтована, у них завжди був величезний профіцит надходжень. Отже валюта "важча" в порівнянні з іншими. В Білорусі мабуть баланс експорт/імпорт, але там вміють собі стабільно здобувати преференції у ціні при імпорті енергоносіїв з Московщини. В Україні стабільно переважає імпорт, зовнішній борг наближається до 100% ВВП. Звідси гривня стабільно недооцінена. І точно недооцінена до валют Московщини і Білорусі, від яких ми імпортуємо енергоносії...

Тобто біржеві (і не лише) торгівці купуючи за гривні доляри та євро, діють собі у збиток. Вони продають "недооцінену" гривню, коли вигідніше її притримати, поклавши на депозит? Вони нерозумні ідіоти, ви поважно так вважаєте?

А коли гривня була більш "недооцінена" -- нині чи у восени 2013-го?
Відповісти
#4
(15-09-2017, 22:38 )Max писав(ла):
(15-09-2017, 19:50 )McOgon писав(ла): Нещодавно в статті англійською, де порівнювалися потенціали КНДР, Р.Корея та інших країн, - наводились такі дані (по пам"яті): КНДР витрачає на військовий потенціал понад 20 млрд.дол і це приблизно 20% ВВП. Зрозуміло, що це оціночні дані, оскільки в реальних цінах увесь експорт КНДР лише 3 млрд.дол (в Україні десь у 10 разів більше). З цих даних виходило, що розрахунковий ВВП КНДР приблизно такий самий як в Україні, а населення в 2 рази менше, отже на особу КНДР вдвічі заможніша. (В 1990х роках в КНДР від голоду померло 3 млн осіб, а отже і масштаби Голодоморів однакові з Україною.)

Звідки величина військових затрат Чучхеї є відома? Наскільки знаю, оті $ 20 блн. т.зв. "іксперди" просто зі стелі були взяли.
Чучхейська економіка повністю ізольована від довколишнього світу, курс її "валюти" є цілком довільний, а тому про жоден ВВП (чи ВНП) Пн.Кореї мови вести не можна -- то як будувати замки з хмар.

З яких саме "цих даних виходило, що розрахунковий ВВП КНДР приблизно такий самий як в Україні"? Поясніть, бо якось не можу вловити логічного ланцюжка у написаному.
(...)

По суті я відповів на основі того, що відклалося у пам"яті. Тема обширна. Книжки пишуть про причини/процеси розпаду СССР і подій після того. В числені деталі входити не хочу.

Щодо КНДР навів приклад того, що оцінкові дані можуть дуже сильно коливатися.

При СССР також не було точних даних, але екперти, дослідні інститути (SIPRI тощо), розвідки (CIA тощо) давали свої оцінки. Щодо СССР як не дивно, офіційний курс руб/дол що був приблизно 1:1 близький до реальності. Здається на Заході ВВП СССР оцінювали у приблизно 1500 млрд.дол, а СССР свій ВВП у приблизно 1000 млрд.руб. У військово-промисловій сфері паритет валют дол:руб був приблизно як 2.5-3 : 1 (західні оцінки військових витрат СССР - 250 млрд.дол, власні совєцькі (закриті) - 80-100 млрд.руб (відкриті - 20 млрд.руб)). На споживчому ринку у валютчиків, через покупку джинсів тощо - 1 : 6-10.

По КНДР я по пам’яті навів дані і дещо помилився, в оригіналі так: «North Korea has a $10 billion military budget (22% of the its GDP) South Korea has a budget of $37 billion and spends 2.7% of GDP» [https://www.nextbigfuture.com/2017/08/seoul-plan-for-pre-emptive-strike-as-part-of-full-fledged-war-with-north-korea.html ]. Англійський Вікі по КНДР наводить такі значення ВВП (млрд.дол): 25 - номінальний (оцінка 2015), 40 - паритетний (ПКС/PPP оцінка 2014) [https://en.wikipedia.org/wiki/North_Korea ]. Навіть за номінальним показником в розрахунку на особу КНДР лише вдвічі нижче України (25/25 і 85/42)
 
Якби було 20 млрд.дол на воєнщину в КНДР, як написав у попередньому (за уточненням лише 10), за приблизно 22% від ВВП виходило би, що їх ВВП десь 90млрд.дол. А в України оприлюднювався показник у 85млрд.дол. Про що й написав.

Щодо сьогоднішніх показників "ваги" валют, то не маючи точних даних маю відчуття, що московитський рубль переоцінений і курс має бути не 70, а не нижче 100 за дол; гривня недооцінена і випадку швидкого росту економіки, позитивного зовнішньоторгового балансу, приходу інвестицій має відбуватись ревальвація до 15-20 за дол.
Відповісти
#5
(16-09-2017, 02:53 )McOgon писав(ла): По суті я відповів на основі того, що відклалося у пам"яті. Тема обширна. Книжки пишуть про причини/процеси розпаду СССР і подій після того. В числені деталі входити не хочу.

І гаразд.
Я також писав просто "з голови". А несуттєвих деталей не треба -- тримаймось ближче теми гілки.

(16-09-2017, 02:53 )McOgon писав(ла): При СССР також не було точних даних, але екперти, дослідні інститути (SIPRI тощо), розвідки (CIA тощо) давали свої оцінки. Щодо СССР як не дивно, офіційний курс руб/дол що був приблизно 1:1 близький до реальності.

Майже. Офіційний курс довгий час (майже до кінця п'єрєстройки) був приблизно 0.7 руб. за 1 долар.
І цей державний курс від реальности був дуже далеким. Реальність то те, що існує об'єктивно, тобто незалежно від волі окремої людини (чи групи осіб), навіть дуже впливової. Наприклад, в Совдепії кінця 1980-их на вільному ринку за 1 долар треба було заплатити 6-7 і більше совко-рубелів, як ви нижче й написали. Така була реальність, іншої не було.

(16-09-2017, 02:53 )McOgon писав(ла): Здається на Заході ВВП СССР оцінювали у приблизно 1500 млрд.дол, а СССР свій ВВП у приблизно 1000 млрд.руб. У військово-промисловій сфері паритет валют дол:руб був приблизно як 2.5-3 : 1 (західні оцінки військових витрат СССР - 250 млрд.дол, власні совєцькі (закриті) - 80-100 млрд.руб (відкриті - 20 млрд.руб)). На споживчому ринку у валютчиків, через покупку джинсів тощо - 1 : 6-10.

То все оцінки самозваних ікспердів, як і по Чучхеї. Безпідставні абстрактні спекуляції, не більше.

Про частку військових витрат у совєцькому ВВП говорити просто нема економічного сенсу. Як їх та ВВП хтось мав би рахувати, якими одиницями виміру?
У Великосовку військову продукцію реально не продавали (як і іншу промислову) -- там були т.зв. "планові поставки". Облік їх був у натуральній формі (в штуках і тонах), для бухгалтерії та держстатистики (закритої) також в  умовних облікових одиницях (безготівкових рубелях). Оті одиниці ("бєзнал") нічого спільного із готівковими рубелями не мали -- то були різні взаємоізольовані системи псевдо-грошового обігу. Сталого співідношення між рубелем безналу і готівковим ніколи не було (легально їх обміняти не можна було), воно залежало від конкретної ситуації. Єдине, що можна тут з певністю сказати -- рубель безналу був значно "менший" від готівкого рубеля, аналогічно як готівковий значно менший від "перевідного" (зовнішньоторгового) рубеля.

Майже половина індустріяльних працівників СССР працювала для армії, але яку частку ВВП вони продукували, того сказати  неможливо в принципі (через безсенсовність стосування агрегату ВВП до директивної планової економіки).

Єдина намацальна реальність з того, то наведений вами ринковий курс (пересічно 7-8 р./долар).
BTW, цигарками-платівками-лахами ("шмотками") торгували лише дрібні торгівці ("фарца" по-фєні), а поважніші люди торгували технікою (напр., відеомагнітофонами), навіть західними автівками.  

(16-09-2017, 02:53 )McOgon писав(ла): По КНДР я по пам’яті навів дані і дещо помилився, в оригіналі так: «North Korea has a $10 billion military budget (22% of the its GDP) South Korea has a budget of $37 billion and spends 2.7% of GDP» [https://www.nextbigfuture.com/2017/08/seoul-plan-for-pre-emptive-strike-as-part-of-full-fledged-war-with-north-korea.html ]. Англійський Вікі по КНДР наводить такі значення ВВП (млрд.дол): 25 - номінальний (оцінка 2015), 40 - паритетний (ПКС/PPP оцінка 2014) [https://en.wikipedia.org/wiki/North_Korea ]. Навіть за номінальним показником в розрахунку на особу КНДР лише вдвічі нижче України (25/25 і 85/42)
 
Якби було 20 млрд.дол на воєнщину в КНДР, як написав у попередньому (за уточненням лише 10), за приблизно 22% від ВВП виходило би, що їх ВВП десь 90млрд.дол. А в України оприлюднювався показник у 85млрд.дол. Про що й написав.

В тому й питання було: звідки відомо оті 20 чи 22% ВВП?
Що значить ВВП в стосунку до економіки, де ціни (1) є таємні і до того (2) їх  встановлюють вольовим рішенням державців? Такі "ціни" є бюрократичною фікцією, яка нічого не має до економічних процесів (=господарчого обміну матеріяльними цінностями).
Відтак високоагрегований абстрагований індекс, як ВВП (чи ВНП) для неринкової директивної економіки не має сенсу (незастосовний). Достатньо почитати методологію підрахунку ВВП, щоб то стало ясно.
 
Про Вікіпедійні дані щодо чучхейського ВВП в ПКС навіть читати було смішно. Про який ПКС можна говорити в країні, де хоча директивна (офіційно затверджена) ціна на товар є, то даного товару може взагалі не бути у продажу? То був би вже не просто абсурд, а абсурд до квадрату. Скільки коштує біґ-мак в Чучхеї -- то насправді некоректне запитання.

Згадану статтю на Вікіпедії мусив писати повний економічний невіглас, який не осиливши навіть базових понять економіки, поліз нести "просвіту" в ширнармаси.  

(16-09-2017, 02:53 )McOgon писав(ла): Щодо сьогоднішніх показників "ваги" валют, то не маючи точних даних маю відчуття, що московитський рубль переоцінений і курс має бути не 70, а не нижче 100 за дол; гривня недооцінена і випадку швидкого росту економіки, позитивного зовнішньоторгового балансу, приходу інвестицій має відбуватись ревальвація до 15-20 за дол.

А я маю твердо знаю, що якби десь на терени України впав раптом болід із рідкоземельних металів, то гривня ще більше би ся зміцнила. Ненадовго, правда.

Однак новий виток безголової грошової емісії (як у 2014-му) є набагато імовірніший, а відтак і нового значного падіння гривні.
Західним функціонерам (з МВФ, МБРР тощо) вже набридли обіцянки, і вони починають казати просто в очі: де нарешті реформи? Схоже, що чергових траншів позик наразі не буде.
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Чи знайдеться в Київі хоча б один Ахмадінеджад? charly3091 1 183 29-11-2018, 01:08
Ост. повідомлення: Torr
Thumbs Down Одеса - руззкомірна клоака. Ще один доказ. Hadjibei 0 416 01-03-2017, 20:09
Ост. повідомлення: Hadjibei
  Ще один пережиток минулого - ПЗЗ. Час дати інше ім'я. zakhar 0 507 19-06-2016, 22:03
Ост. повідомлення: zakhar

Перейти до форуму: