Рейтинг теми:
  • Голосів: 1 - Середня оцінка: 5
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Реформа озброєння. Як це потрібно робити в Україні
#1
Це є постановка задачі:
Для стримування Росії  і відвоювання Криму та звільнення від окупації Донбасу український військовий потенціал повинен якісно дорівнювати половині кількісного потенціалу російського.
Протягом двох років необхідно виготовити і модернізувати
1000 танків,
1000 БМП на танковій основі,
500 самохідних артилерійських установок,
300 крилатих ракет,
200 бойових вертольотів,
100 одиниць авіації
50 одиниць високо маневрового малого флоту, також на повітряній подушці

Необхідні базові умови:
1. Фінанси
2. Матеріально-ресурсна база
3. Інтелектуальний ресурс
4. Наука

Рівень забезпечення  базових умов:
1. Фінанси - відсутні
2. По матеріально-ресурсній базі є практично відсутні електроніка, робототехніка, оптика
3. Інтелектуальний ресурс - достатній
4. Науковий потенціал - достатній

Розв'язки:
1. Фінанси
Всього потрібно виготовити і модернізувати за два роки біля 3200 од. високотехнічної зброї, де у гривнях потрібно на одиницю (усереднено) 25 мільйонів гривень, а у доларах, для закупівлі високо-технологічного обладнання закордоном ще 0,5 млн. Тобто, у  гривні - це 80 млрд. гривні і 1,6 млрд. дол. З переведенням гривні на долар - це буде становити  4,8 мільярда доларів, а у гривнях - це біля 120 мільярдів гривень. У рік потрібно на виробництво зброї залучити 60 мільярдів гривень, або 2,4 мільярди доларів, можливо, що у перший рік потрібно буде менше.

Є два джерела фінансування:
а. Довгострокові облігації внутрішньої позики НБУ, з терміном погашення 3,5 і 10 років, з номіналом прирівняним до долара і відсотками відповідно 2,5%, 3,0% і 3,5% річних.
б. Авуари НБУ.

Коментар до джерел фінансування. По-перше, цей проект озброєння не має нічого спільного із бюджетом уряду, який виконується у тих об'ємах, виділених державою на оборону і для утримання армії, він має окремий, строго контрольований баланс і окремий рахунок і субрахунки у державних банках, які створені НБУ і НБУ їх прямо контролює. (Якщо потрібні зміни до закону, то їх потрібно робити). Тобто, фінансова частина стосується уряду тільки у тій частині, де міністерство оборони, спільно з виробниками зброї, роблять типові калькуляцій на виробництво зброї (комплектуючи, агрегатів і.т.д.) . По-друге, потрібно говорити про заборону посередників при фінансуванні збройної реформи. Розповсюдження облігацій повинно відбуватися на без комісійній основі через державні банки, де НБУ матиме окремий рахунок. По-третє, використання грошей із авуарів практикується українськими урядами постійно. Наприклад, у 2014 уряд Яценюка використав із авуарів НБУ 15 мільярдів доларів. Отже, йдеться про особливе середовище фінансування реформи зброї, яка не має стосунку до державного бюджету і не має стосунку до комерційних банків.

Як бачимо, питання фінансування виробництва зброї є для України вирішуваним.

2. Матеріально-ресурсна база.
Має такі складові: сировинна, технічно-інструментальна, кваліфікована робоча сила.
Оскільки необхідно виконати величезний об'єм робіт у короткий термін, то потрібно відійти від принципу єдиного виробника і залучати на етапі виготовлення вузлів та корпусів виробників з всіх форм власності. Десь так це й зараз функціонує, але не можна йти по шляху збільшення потужностей вже працюючих підприємств, а потрібно розширити суттєво географію виробника, особливо у правобережній і західній частині України. Більшість українських стратегічних виробників перебувають на віддалі 100-300 км від російського кордону і є вразливі при нападі ворога. 

Підприємства з виготовлення зброї варто розділити на такі групи: перша - виготовлення комплектуючи, агрегатів, корпусів, друга - збірка, третя - начинка і випробування (обов'язково підприємство із державною формою власності).

Окреме питання - це придбання за кордоном електроніки, оптики та робототехніки, яка не виготовляється в Україні. Для цього необхідно створити спеціальний автономний комерційний підрозділ, який складатиметься повністю із іноземних менеджерів та спеціалістів у галузі озброєнь, тобто тих, хто розбирається у західному ринку комплектуючи для військової техніки. Тобто, повинен бути один окремий відділ роботи із іноземними поставниками і його працівники повинні відповідати за ціни та якість закупівель.

3. Інтелектуальний потенціал. Ця група інженерів, конструкторів та винахідників повинна оплачуватися у десятикратному розмірі від середньостатистичних зарплат працівників такого рівня.

4. науковий потенціал університетів та академічних установ повинен прикладати зусилля для відтворення в Україні таких технологій, які доводиться купувати за кордоном. Колективи, зайнятих у розробках науковців, повинні теж добре фінансуватися. Звичайно, вони мають працювати над винаходом нових принципів дії для різних видів озброєння.

Особливі думки до реформи:
1. Якщо пройде два роки і поставлене завдання буде виконано і 3200 одиниць нових озброєнь буде виготовлено, то чи повинна реформа озброєнь бути зупинена? Її не можна зупиняти, а потрібно активно виходити на світовий ринок озброєння і так постійно поновлювати арсенал зброї, продаючи вже виготовлене, а на місце проданого виготовляти нове, більш сучасне. Крім того, від продажі озброєнь можна здійснювати виплати за облігаціями і їх повністю погашати.

2. Окремо, про авіацію.  Україна має величезні успіхи у виробництві транспортної авіації. З цих транспортних літаків можна створити одну із найпотужніших систем озброєнь у світі, подібних до "літаючих фортець" В-52. Я назвав би їх ракетоносцями, бо суть у тому, щоб перебуваючи на віддалі 100-200 км від лінії фронту, можна наносити удари ракетами з повітря по ворожій техніці і силі. Можна заладовувати кілька тон ракет і у автоматичному режимі подавати їх на пускові установки і так відстрілювати по ворогу. Крім того, на такому транспортному літаку не буде проблем установити необхідну систему протиракетного захисту від нападів ворога іт.д.
Відповісти
#2
(13-09-2016, 14:59 )Бойко писав(ла): Це є постановка задачі:
Для стримування Росії  і відвоювання Криму та звільнення від окупації Донбасу український військовий потенціал повинен якісно дорівнювати половині кількісного потенціалу російського.
Протягом двох років необхідно виготовити і модернізувати
1000 танків,
1000 БМП на танковій основі,
500 самохідних артилерійських установок,
300 крилатих ракет,
200 бойових вертольотів,
100 одиниць авіації
50 одиниць високо маневрового малого флоту, також на повітряній подушці

Необхідні базові умови:
1. Фінанси
2. Матеріально-ресурсна база
3. Інтелектуальний ресурс
4. Наука

Рівень забезпечення  базових умов:
1. Фінанси - відсутні
2. По матеріально-ресурсній базі є практично відсутні електроніка, робототехніка, оптика
3. Інтелектуальний ресурс - достатній
4. Науковий потенціал - достатній

Розв'язки:
1. Фінанси
Всього потрібно виготовити і модернізувати за два роки біля 3200 од. високотехнічної зброї, де у гривнях потрібно на одиницю (усереднено) 25 мільйонів гривень, а у доларах, для закупівлі високо-технологічного обладнання закордоном ще 0,5 млн. Тобто, у  гривні - це 80 млрд. гривні і 1,6 млрд. дол. З переведенням гривні на долар - це буде становити  4,8 мільярда доларів, а у гривнях - це біля 120 мільярдів гривень. У рік потрібно на виробництво зброї залучити 60 мільярдів гривень, або 2,4 мільярди доларів, можливо, що у перший рік потрібно буде менше.

Є два джерела фінансування:
а. Довгострокові облігації внутрішньої позики НБУ, з терміном погашення 3,5 і 10 років, з номіналом прирівняним до долара і відсотками відповідно 2,5%, 3,0% і 3,5% річних.
б. Авуари НБУ.

Коментар до джерел фінансування. По-перше, цей проект озброєння не має нічого спільного із бюджетом уряду, який виконується у тих об'ємах, виділених державою на оборону і для утримання армії, він має окремий, строго контрольований баланс і окремий рахунок і субрахунки у державних банках, які створені НБУ і НБУ їх прямо контролює. (Якщо потрібні зміни до закону, то їх потрібно робити). Тобто, фінансова частина  стосується уряду тільки у тій частині, де міністерство оборони, спільно з виробниками зброї, роблять типові калькуляцій на виробництво зброї (комплектуючи, агрегатів і.т.д.) . По-друге, потрібно говорити про заборону посередників при фінансуванні збройної реформи. Розповсюдження облігацій повинно відбуватися на без комісійній основі через державні банки, де НБУ матиме окремий рахунок. По-третє, використання грошей із авуарів практикується українськими урядами постійно. Наприклад, у 2014 уряд Яценюка використав із авуарів НБУ 15 мільярдів доларів. Отже,мова про особливе середовище фінансування реформи зброї, яка не має стосунку до державного бюджету і не має стосунку до комерційних банків.
Звідси, питання фінансування виробництва зброї є вирішуваним.

2. Матеріально-ресурсна база.
Має такі складові: сировинна, технічно-інструментальна, кваліфікована робоча сила.
Оскільки необхідно виконати величезний об'єм робіт у короткий термін, то потрібно відійти від принципу єдиного виробника і залучати на етапі виготовлення вузлів та корпусів виробників з  всіх форм власності. Десь так це й зараз функціонує, але не можна йти по шляху збільшення потужностей вже працюючих підприємств, а потрібно розширити суттєво географію виробника, особливо у правобережній і західній частині України. Більшість українських стратегічних виробників перебувають на віддалі 100-300 км від російського кордону і є вразливі при нападі ворога. 

Підприємства з виготовлення зброї варто розділити на такі групи: перша - виготовлення комплектуючи, агрегатів, корпусів, друга - збірка, третя - начинка і випробування (обов'язково підприємство із державною формою власності).

Окреме питання - це придбання за кордоном електроніки, оптики та робототехніки, яка не виготовляється в Україні. Для цього необхідно створити спеціальний автономний комерційний підрозділ, який складатиметься повністю із іноземних менеджерів та спеціалістів у галузі озброєнь, тобто тих, хто розбирається у західному ринку комплектуючи для військової техніки. Тобто, повинен бути один окремий відділ роботи із іноземними поставниками і його працівники повинні відповідати за ціни та якість закупівель.

3. Інтелектуальний потенціал. Ця група інженерів, конструкторів та винахідників повинна оплачуватися у десятикратному розмірі від середньостатистичних зарплат працівників такого рівня.

4. науковий потенціал університетів та академічних установ повинен прикладати зусилля для відтворення в Україні таких технологій, які доводиться купувати за кордоном. Колективи, зайнятих у розробках науковців, повинні теж добре фінансуватися. Звичайно, вони мають працювати над винаходом нових принципів дії для різних видів озброєння.

Особливі думки до реформи:
1. Якщо пройде два роки і поставлене завдання буде виконано і 3200 одиниць нових озброєнь буде виготовлено, то чи повинна реформа озброєнь бути зупинена? Її не можна зупиняти, а потрібно активно виходити на світовий  ринок озброєння і так постійно поновлювати арсенал зброї, продаючи вже виготовлене, а на місце проданого виготовляти нове, більш сучасне. Крім того, від продажі озброєнь можна здійснювати виплати за облігаціями і їх повністю погашати.

2. Окремо, про авіацію.  Україна має величезні успіхи у виробництві транспортної авіації. З цих транспортних літаків можна створити одну із найпотужніших систем озброєнь у світі,  подібних до "літаючих фортець" В-52. Я назвав би їх ракетоносцями, бо суть у тому, щоб перебуваючи на віддалі 100-200 км від лінії фронту, можна наносити удари ракетами з повітря по ворожій техніці і силі. Можна заладовувати кілька тон ракет і у автоматичному режимі подавати їх на пускові установки і так відстрілювати по ворогу. Крім того, на такому транспортному літаку не буде проблем установити необхідну систему протиракетного захисту від нападів ворога іт.д.

Початок вже покладено: вчора відремонтували аж три 'новітніх' (модель 69 року) крокодила.

На наступні два роки план постачання зброї перевиконано.
#цинічнийбандера #цинічнібандери #cynicalbanderites http://coub.com/view/5lw0m
Відповісти
#3
(13-09-2016, 16:02 )Sych писав(ла):
(13-09-2016, 14:59 )Бойко писав(ла): Це є постановка задачі:
Для стримування Росії  і відвоювання Криму та звільнення від окупації Донбасу український військовий потенціал повинен якісно дорівнювати половині кількісного потенціалу російського.
Протягом двох років необхідно виготовити і модернізувати
1000 танків,
1000 БМП на танковій основі,
500 самохідних артилерійських установок,
300 крилатих ракет,
200 бойових вертольотів,
100 одиниць авіації
50 одиниць високо маневрового малого флоту, також на повітряній подушці

Необхідні базові умови:
1. Фінанси
2. Матеріально-ресурсна база
3. Інтелектуальний ресурс
4. Наука

Рівень забезпечення  базових умов:
1. Фінанси - відсутні
2. По матеріально-ресурсній базі є практично відсутні електроніка, робототехніка, оптика
3. Інтелектуальний ресурс - достатній
4. Науковий потенціал - достатній

Розв'язки:
1. Фінанси
Всього потрібно виготовити і модернізувати за два роки біля 3200 од. високотехнічної зброї, де у гривнях потрібно на одиницю (усереднено) 25 мільйонів гривень, а у доларах, для закупівлі високо-технологічного обладнання закордоном ще 0,5 млн. Тобто, у  гривні - це 80 млрд. гривні і 1,6 млрд. дол. З переведенням гривні на долар - це буде становити  4,8 мільярда доларів, а у гривнях - це біля 120 мільярдів гривень. У рік потрібно на виробництво зброї залучити 60 мільярдів гривень, або 2,4 мільярди доларів, можливо, що у перший рік потрібно буде менше.

Є два джерела фінансування:
а. Довгострокові облігації внутрішньої позики НБУ, з терміном погашення 3,5 і 10 років, з номіналом прирівняним до долара і відсотками відповідно 2,5%, 3,0% і 3,5% річних.
б. Авуари НБУ.

Коментар до джерел фінансування. По-перше, цей проект озброєння не має нічого спільного із бюджетом уряду, який виконується у тих об'ємах, виділених державою на оборону і для утримання армії, він має окремий, строго контрольований баланс і окремий рахунок і субрахунки у державних банках, які створені НБУ і НБУ їх прямо контролює. (Якщо потрібні зміни до закону, то їх потрібно робити). Тобто, фінансова частина  стосується уряду тільки у тій частині, де міністерство оборони, спільно з виробниками зброї, роблять типові калькуляцій на виробництво зброї (комплектуючи, агрегатів і.т.д.) . По-друге, потрібно говорити про заборону посередників при фінансуванні збройної реформи. Розповсюдження облігацій повинно відбуватися на без комісійній основі через державні банки, де НБУ матиме окремий рахунок. По-третє, використання грошей із авуарів практикується українськими урядами постійно. Наприклад, у 2014 уряд Яценюка використав із авуарів НБУ 15 мільярдів доларів. Отже,мова про особливе середовище фінансування реформи зброї, яка не має стосунку до державного бюджету і не має стосунку до комерційних банків.
Звідси, питання фінансування виробництва зброї є вирішуваним.

2. Матеріально-ресурсна база.
Має такі складові: сировинна, технічно-інструментальна, кваліфікована робоча сила.
Оскільки необхідно виконати величезний об'єм робіт у короткий термін, то потрібно відійти від принципу єдиного виробника і залучати на етапі виготовлення вузлів та корпусів виробників з  всіх форм власності. Десь так це й зараз функціонує, але не можна йти по шляху збільшення потужностей вже працюючих підприємств, а потрібно розширити суттєво географію виробника, особливо у правобережній і західній частині України. Більшість українських стратегічних виробників перебувають на віддалі 100-300 км від російського кордону і є вразливі при нападі ворога. 

Підприємства з виготовлення зброї варто розділити на такі групи: перша - виготовлення комплектуючи, агрегатів, корпусів, друга - збірка, третя - начинка і випробування (обов'язково підприємство із державною формою власності).

Окреме питання - це придбання за кордоном електроніки, оптики та робототехніки, яка не виготовляється в Україні. Для цього необхідно створити спеціальний автономний комерційний підрозділ, який складатиметься повністю із іноземних менеджерів та спеціалістів у галузі озброєнь, тобто тих, хто розбирається у західному ринку комплектуючи для військової техніки. Тобто, повинен бути один окремий відділ роботи із іноземними поставниками і його працівники повинні відповідати за ціни та якість закупівель.

3. Інтелектуальний потенціал. Ця група інженерів, конструкторів та винахідників повинна оплачуватися у десятикратному розмірі від середньостатистичних зарплат працівників такого рівня.

4. науковий потенціал університетів та академічних установ повинен прикладати зусилля для відтворення в Україні таких технологій, які доводиться купувати за кордоном. Колективи, зайнятих у розробках науковців, повинні теж добре фінансуватися. Звичайно, вони мають працювати над винаходом нових принципів дії для різних видів озброєння.

Особливі думки до реформи:
1. Якщо пройде два роки і поставлене завдання буде виконано і 3200 одиниць нових озброєнь буде виготовлено, то чи повинна реформа озброєнь бути зупинена? Її не можна зупиняти, а потрібно активно виходити на світовий  ринок озброєння і так постійно поновлювати арсенал зброї, продаючи вже виготовлене, а на місце проданого виготовляти нове, більш сучасне. Крім того, від продажі озброєнь можна здійснювати виплати за облігаціями і їх повністю погашати.

2. Окремо, про авіацію.  Україна має величезні успіхи у виробництві транспортної авіації. З цих транспортних літаків можна створити одну із найпотужніших систем озброєнь у світі,  подібних до "літаючих фортець" В-52. Я назвав би їх ракетоносцями, бо суть у тому, щоб перебуваючи на віддалі 100-200 км від лінії фронту, можна наносити удари ракетами з повітря по ворожій техніці і силі. Можна заладовувати кілька тон ракет і у автоматичному режимі подавати їх на пускові установки і так відстрілювати по ворогу. Крім того, на такому транспортному літаку не буде проблем установити необхідну систему протиракетного захисту від нападів ворога іт.д.

Початок вже покладено: вчора відремонтували аж три 'новітніх' (модель 69 року) крокодила.

На наступні два роки план постачання зброї перевиконано.
Це не для війни пане Сич, вони на війну ніколи не потраплять.

Вони, щоб утекти з України : один для Порошенка, один для Гройсмана, а один для Авакова. Турчинов буде на захід попутками добиратися. Big Grin
Відповісти
#4
москаль кожен рік вводить нові зразки озброєння в стрій. Будує нові заводи й підприємства. Фінансує науку, яка за тим всім стоїть.
Наші пархаті чмирі будують хіба свої вілли на таїтях.
Відповісти
#5
(13-09-2016, 16:47 )strq писав(ла): москаль кожен рік вводить нові зразки озброєння в стрій. Будує нові заводи й підприємства. Фінансує науку, яка за тим всім стоїть.
Наші пархаті чмирі будують хіба свої вілли на таїтях.

Мої пропозиції реформ виглядають трохи наївно на фоні української влади.
Але їх важко заперечити.
Їх можна заперечити тільки виходячи із українського законодавства: тобто закон не дозволяє того робити і того - є закон, який дозволяє рефінансувати банки на 20 мільярдів доларів, але не має закону, який дозволяє НБУ фінансувати оборонку України на 2,5 мільярдів доларів, яка перебуває у стані війни з Росією.

Хто би що не говорив - в Україні є система спрямована не на інтереси України, а на інтереси Порошенка та інших олігархів. Тобто, питання оборони України для них лежить винятково у площині: а що вони з того будуть мати? Не має у них навару - не має інтересу. тільки, як москаль сильно притисне.

На всю Україну при Януковичі був один вертоліт, для його персонального обслуговування. А тепер маємо три: для обслуговування трьох мудаків типу Януковича.
Відповісти
#6
(13-09-2016, 17:29 )Бойко писав(ла):
(13-09-2016, 16:47 )strq писав(ла): москаль кожен рік вводить нові зразки озброєння в стрій. Будує нові заводи й підприємства. Фінансує науку, яка за тим всім стоїть.
Наші пархаті чмирі будують хіба свої вілли на таїтях.

Мої пропозиції реформ виглядають трохи наївно на фоні української влади.
Але їх важко заперечити.
Їх можна заперечити тільки виходячи із українського законодавства: тобто закон не дозволяє того робити і того - є закон. який дозволяє рефінансувати банки на 20 мільярдів доларів, але не має закону, який дозволяє НБУ фінансувати оборонку України, яка перебуває у стані війни з Росією.

Хто би що не говорив - в Україні є система спрямована не на інтереси України, а на інтереси Порошенка та інших олігархів. Тобто, питання оборони України для них лежить винятково у площині: а що вони з того будуть мати? Не має у них навару - не має інтересу. тільки, як москаль сильно притисне.

На всю Україну при Януковичі був один вертоліт, для його персонального обслуговування. А тепер маємо три: для обслуговування трьох мудаків типу Януковича.

Думаю, це ніхто з адекватних заперечити не може. Вони ж вважають, що з москалем завжди можна буде домовитися здачею інтересів України, а награбоване - сховати в різних ничках. Особисто я не бажаю їх в цьому розчаровувати, це для нас корисна риса.
Відповісти
#7
Бо маю враження, що оті  конкретні числа запотребувань озброєння не цілком віповідають потребам сучасних збройних конфліктів.
Як на моє око, воно совєцькою військовою тактикою фест відгонить (головно на танковий rush націленою). Чи то аби часом не була тільки реакція на снігерійські числа (поділені на 2 озброєння Снігерії, чи десь так)?

Оті числа підлягають суттєвому коригуванню. Якому конкретно -- то треба запитати порад експертів. Компетентних в тих справах звісно (не українське савєйське ахфіцерьо).  Не претендуючи бути експертом в тій справі, нижче однак подаю власний погляд на озброєння.

Танки (та БМП)
============
1000 то забагато, і то значно. Мало би вистачити 400-500 (при сучасних методах ведення війни, коли танки приїжджають зайняти вже очищені з повітря від ворожої бронетехніки терени). Може навіть ще менше -- експертам то вирішувати.

"БМП на танковій основі" -- навіть не чув такого терміну.
БМП/БТР звісно потрібні, і то багато. Їх завданням є забезпечення захисту своєї піхоти від легкої стрілецької зброї при пересуваннях у неповністю очищеному від ворожої піхоти терені. Але чому саме "на танковій основі", вона ж суттєво заважка для транспортерів? Чи просто ходило про гусеничне шасі?

Артилерія (вкл. ракетну)
===================
"500 самохідних артилерійських установок" -- може бути. Враховуючи те, що треба робити ставку саме на самохідну артилерію (відмовляючись від причіпної, буксованої тягачами).

"300 крилатих ракет" -- чому саме "крилатих"? Не завжди і всюди вони необхідні, в багатьох випадках можна обійтись і звичайними балістичними. Число 300 то ні про що, бо неясно про які калібри ходить (=вагу боєголовок). Якщо то мала би бути загальна кількість ВСІХ ракет, то 300 є явно замало.

Авіація (вкл. гелікоптери)
======================
200 ударних бойових гелікоптерів то навіть забагато, якщо про них ходило. Але хто в Україні взагалі спроможний щось таке випродукувати?
Якщо ж 200 то мала би бути загальна кількість всіх докупи, то вже абсолютно недостатнє число (самих санітарно-медичних понад сотню  треба).

"100 одиниць авіації" -- також ні про що. Якої саме авіації? Гелікоптери то також авіація, як і винищувачі чи бомбовози. Однак ані одні ані другі до нагальних потреб не входять. Взагалі.

Потреба трохи транспортних літаків (скільки саме, експертам від військової логістики вирішувати).
Вельми придатні були б літаючі gunship-и, зі скорострільною бортовою артилерією, малими ракетами та розвинутими бортовими протиракетними системами. Але проблем з ними є дві: (1) вони є страхітливо дорожезні, (2) совєцька інженерія опрацювати їх неспроможна (з огляду на занадто складну як для совчатини електроніку).

Значно реальніше створити дозвуковий штурмуючий винищувач, передусім для знищення наземних цілей (із можливостями боротьби із евентуальними ворожими гелікоптерами, про всяк випадок). Можна навіть реанімувати Ju-87 Stuka (так, саме оту славетну "Штуку", від самого звуку сирени якої браві савєйські рєбйятушки срали в штани). Звісно із використанням нових композитних матеріялів, та потужнішим турбопропелерним/турбовентиляторним двигуном (що дозволило би збільшити швидкість при одночасному збільшенні бойового вантажу).

Ну і last, but not least: безпілотна мала авіація -- військові дрони. Найрізноманітніші -- від розвідувальних до ударних. Їх треба справді багато. Дуже багато (тисячі). Наземних операторів для них можна і треба би було готувати вже.
Але знов же: хто мав би ті дрони робити? Совєйські державні військові фабрики нічого подібного ніколи не робили, вони навіть зеленого поняття не мають, як до того приступитись.  За кордоном їх продукують іноваційно-спроможні зглядно невеликі приватні фірми, і в Україні також інакше не вийде.

Тут однак неминуче вилазять на повен зріст загальні державні проблеми (економічні та правові): треба усувати перешкоди для  іноваційности та підприємництва загалом. Наразі всяке приватне виробництво озброєння в нас є більш ніж проблематичне, навіть ринку  такого в Україні не існує. Все треба створювати з нічого, з "чистого аркуша". Хто то мав би робити?
Якщо держава, то вийде так, як в неї завжди виходить: попилювання держфінансування, імітація результатів, загальна неміч і неспроможність.
Якщо приватна ініціатива, то вона би і зайнялась, але хто ж таке приватникам дозволить? Напевно, що не совєцька держави Україна. То раз. А два, то кому ті підприємливі люди мали би випродукувану зброю продавати? Ну не державі ж, ділові якості якої -- необов'язковість, невиконання контрактних зобов'язань, лайдацтво просто, широко відомі вже не лише в Україні.
Відповісти
#8
(13-09-2016, 19:36 )Max писав(ла): Бо маю враження, що оті  конкретні числа запотребувань озброєння не цілком віповідають потребам сучасних збройних конфліктів.
Як на моє око, воно совєцькою військовою тактикою фест відгонить (головно на танковий rush націленою). Чи то аби часом не була тільки реакція на снігерійські числа (поділені на 2 озброєння Снігерії, чи десь так)?

Оті числа підлягають суттєвому коригуванню. Якому конкретно -- то треба запитати порад експертів. Компетентних в тих справах звісно (не українське савєйське ахфіцерьо).  Не претендуючи бути експертом в тій справі, нижче однак подаю власний погляд на озброєння.

Танки (та БМП)
============
1000 то забагато, і то значно.

пару тисяч ПТРК типу "Джавелін" перетворює цю тисячу, чи дві танків на пересувні запальнички на гусеницях. Точно так, як і гелікоптерну перевагу у повітрі. А виробляти це можна силами любого (ЛЮБОГО) українського заводу, що працює з оптикою. Це техніка проста, як двері. Це до теми ППО, до речі. І до теми наших корумпованих дурнів.
Відповісти
#9
(13-09-2016, 19:36 )Max писав(ла): Бо маю враження, що оті  конкретні числа запотребувань озброєння не цілком віповідають потребам сучасних збройних конфліктів.
Як на моє око, воно совєцькою військовою тактикою фест відгонить (головно на танковий rush націленою). Чи то аби часом не була тільки реакція на снігерійські числа (поділені на 2 озброєння Снігерії, чи десь так)?

Оті числа підлягають суттєвому коригуванню. Якому конкретно -- то треба запитати порад експертів. Компетентних в тих справах звісно (не українське савєйське ахфіцерьо).  Не претендуючи бути експертом в тій справі, нижче однак подаю власний погляд на озброєння.

Танки (та БМП)
============
1000 то забагато, і то значно. Мало би вистачити 400-500 (при сучасних методах ведення війни, коли танки приїжджають зайняти вже очищені з повітря від ворожої бронетехніки терени). Може навіть ще менше -- експертам то вирішувати.

"БМП на танковій основі" -- навіть не чув такого терміну.
БМП/БТР звісно потрібні, і то багато. Їх завданням є забезпечення захисту своєї піхоти від легкої стрілецької зброї при пересуваннях у неповністю очищеному від ворожої піхоти терені. Але чому саме "на танковій основі", вона ж суттєво заважка для транспортерів? Чи просто ходило про гусеничне шасі?

Артилерія (вкл. ракетну)
===================
"500 самохідних артилерійських установок" -- може бути. Враховуючи те, що треба робити ставку саме на самохідну артилерію (відмовляючись від причіпної, буксованої тягачами).

"300 крилатих ракет" -- чому саме "крилатих"? Не завжди і всюди вони необхідні, в багатьох випадках можна обійтись і звичайними балістичними. Число 300 то ні про що, бо неясно про які калібри ходить (=вагу боєголовок). Якщо то мала би бути загальна кількість ВСІХ ракет, то 300 є явно замало.

Авіація (вкл. гелікоптери)
======================
200 ударних бойових гелікоптерів то навіть забагато, якщо про них ходило. Але хто в Україні взагалі спроможний щось таке випродукувати?
Якщо ж 200 то мала би бути загальна кількість всіх докупи, то вже абсолютно недостатнє число (самих санітарно-медичних понад сотню  треба).

"100 одиниць авіації" -- також ні про що. Якої саме авіації? Гелікоптери то також авіація, як і винищувачі чи бомбовози. Однак ані одні ані другі до нагальних потреб не входять. Взагалі.

Потреба трохи транспортних літаків (скільки саме, експертам від військової логістики вирішувати).
Вельми придатні були б літаючі gunship-и, зі скорострільною бортовою артилерією, малими ракетами та розвинутими бортовими протиракетними системами. Але проблем з ними є дві: (1) вони є страхітливо дорожезні, (2) совєцька інженерія опрацювати їх неспроможна (з огляду на занадто складну як для совчатини електроніку).

Значно реальніше створити дозвуковий штурмуючий винищувач, передусім для знищення наземних цілей (із можливостями боротьби із евентуальними ворожими гелікоптерами, про всяк випадок). Можна навіть реанімувати Ju-87 Stuka (так, саме оту славетну "Штуку", від самого звуку сирени якої браві савєйські рєбйятушки срали в штани). Звісно із використанням нових композитних матеріялів, та потужнішим турбопропелерним/турбовентиляторним двигуном (що дозволило би збільшити швидкість при одночасному збільшенні бойового вантажу).

Ну і last, but not least: безпілотна мала авіація -- військові дрони. Найрізноманітніші -- від розвідувальних до ударних. Їх треба справді багато. Дуже багато (тисячі). Наземних операторів для них можна і треба би було готувати вже.
Але знов же: хто мав би ті дрони робити? Совєйські державні військові фабрики нічого подібного ніколи не робили, вони навіть зеленого поняття не мають, як до того приступитись.  За кордоном їх продукують іноваційно-спроможні зглядно невеликі приватні фірми, і в Україні також інакше не вийде.

Тут однак неминуче вилазять на повен зріст загальні державні проблеми (економічні та правові): треба усувати перешкоди для  іноваційности та підприємництва загалом. Наразі всяке приватне виробництво озброєння в нас є більш ніж проблематичне, навіть ринку  такого в Україні не існує. Все треба створювати з нічого, з "чистого аркуша". Хто то мав би робити?
Якщо держава, то вийде так, як в неї завжди виходить: попилювання держфінансування, імітація результатів, загальна неміч і неспроможність.
Якщо приватна ініціатива, то вона би і зайнялась, але хто ж таке приватникам дозволить? Напевно, що не совєцька держави Україна. То раз. А два, то кому ті підприємливі люди мали би випродукувану зброю продавати? Ну не державі ж, ділові якості якої -- необов'язковість, невиконання контрактних зобов'язань, лайдацтво просто, широко відомі вже не лише в Україні.
Я привів потребу виробництва того, що за звичай бракує на полі бою. Решта, як набої, амуніція, безпілотники іт.д. - передбачено бюджетом і має робитися й так. І до мої ідеї реформи озброєнь недороге і дрібне озброєння не має стосунку.  Я тут пропоную варіант, коли вартість одної одиниці зброї коштує від 0,5 до 5 мільйонів доларів.

Життя танку у сучасному бою вимірюється кількома хвилинами. (Як і штурмової авіації.)  Кількість  грає головну роль, а якість добавляє до життя техніки кілька хвилин, що є також дуже важливо на полі бою. Ви не досягнете у бою переваги, якщо не матимете кількісної переваги. Є, звичайно, формула нападу і захисту і там є різний час живучості техніки. При рівних технічних характеристиках, як це було  Курській дузі чи Сінайському півострові у танкових битвах перемагає кількість. Росія зараз у динерах має не то 400 не то 700 танків. Артилерія залишилася богом війни, як це було 70 років тому, а танк - єдиним засобом прориву оборони. Сучасну піхоту намагаються максимально захистити, тому БМП сталять на танкове шасі і захищають такою самою бронею, що і танк. БМП має захищати танк під-час атаки.


"реальніше створити штурмовик"  - Його потрібно ще створити, а транспортерна авіація є вже створена - тобто запуски крилатих ракет із літаків за 200-300 кіломентрів - це те, що Росія запускає із Каспію, а США запускали із Середземного моря по Сербії (томагавки). Кораблів ми не маємо, а наземне базування є дуже вразливе, тому транспортна авіація буде унікально надійним носієм ракет.  Вона може добу бути у повітрі без заправки.
Відповісти
#10
(13-09-2016, 19:49 )strq писав(ла):
(13-09-2016, 19:36 )Max писав(ла): Бо маю враження, що оті  конкретні числа запотребувань озброєння не цілком віповідають потребам сучасних збройних конфліктів.
Як на моє око, воно совєцькою військовою тактикою фест відгонить (головно на танковий rush націленою). Чи то аби часом не була тільки реакція на снігерійські числа (поділені на 2 озброєння Снігерії, чи десь так)?

Оті числа підлягають суттєвому коригуванню. Якому конкретно -- то треба запитати порад експертів. Компетентних в тих справах звісно (не українське савєйське ахфіцерьо).  Не претендуючи бути експертом в тій справі, нижче однак подаю власний погляд на озброєння.

Танки (та БМП)
============
1000 то забагато, і то значно.

пару тисяч ПТРК типу "Джавелін" перетворює цю тисячу, чи дві танків на пересувні запальнички на гусеницях. Точно так, як і гелікоптерну перевагу у повітрі. А виробляти це можна силами любого (ЛЮБОГО) українського заводу, що працює з оптикою. Це техніка проста, як двері. Це до теми ППО, до речі. І до теми наших корумпованих дурнів.
Не фантазуйте про запальнички, а читайте реальні повідомлення з поля бою.  Як би можна було на колінах виробляти, то вже би давно робилося. Та вся протитанкова зброя нагадує середньовічну флінту, яку можна заладувати за кілька хвилин. При артилерійському обстрілі позицій і шквальному кулеметному вогні не так легко скористатися протитанковою зброєю, коли йдеться про секунди, а тих кілька хвилин тобі ніхто не дає.

саме війна на Донбасі показала, що при рівних силах все залишається таким самим, як і при  першій і при другій світовій війнах. Артилерія, ліні фронту, окопи і відвага солдата.
Відповісти
#11
(13-09-2016, 20:43 )Бойко писав(ла): Не фантазуйте про запальнички, а читайте реальні повідомлення з поля бою.  Як би можна було на колінах виробляти, то вже би давно робилося. Та вся протитанкова зброя нагадує середньовічну флінту, яку можна заладувати за кілька хвилин. При артилерійському обстрілі позицій і шквальному кулеметному вогні не так легко скористатися протитанковою зброєю, коли йдеться про секунди, а тих кілька хвилин тобі ніхто не дає.

саме війна на Донбасі показала, що при рівних силах все залишається таким самим, як і при  першій і при другій світовій війнах. Артилерія, ліні фронту, окопи і відвага солдата.

війна на Донбасі показала, що коли є потреба утилізувати надлишкове озброєння примітивних туземців - то такий простий засіб, як війна на Донбасі цілком з цим справляється. Більше нічого.
Відповісти
#12
(13-09-2016, 20:43 )Бойко писав(ла):
(13-09-2016, 19:49 )strq писав(ла):
(13-09-2016, 19:36 )Max писав(ла): Бо маю враження, що оті  конкретні числа запотребувань озброєння не цілком віповідають потребам сучасних збройних конфліктів.
Як на моє око, воно совєцькою військовою тактикою фест відгонить (головно на танковий rush націленою). Чи то аби часом не була тільки реакція на снігерійські числа (поділені на 2 озброєння Снігерії, чи десь так)?

Оті числа підлягають суттєвому коригуванню. Якому конкретно -- то треба запитати порад експертів. Компетентних в тих справах звісно (не українське савєйське ахфіцерьо).  Не претендуючи бути експертом в тій справі, нижче однак подаю власний погляд на озброєння.

Танки (та БМП)
============
1000 то забагато, і то значно.

пару тисяч ПТРК типу "Джавелін" перетворює цю тисячу, чи дві танків на пересувні запальнички на гусеницях. Точно так, як і гелікоптерну перевагу у повітрі. А виробляти це можна силами любого (ЛЮБОГО) українського заводу, що працює з оптикою. Це техніка проста, як двері. Це до теми ППО, до речі. І до теми наших корумпованих дурнів.
Не фантазуйте про запальнички, а читайте реальні повідомлення з поля бою.  Як би можна було на колінах виробляти, то вже би давно робилося. Та вся протитанкова зброя нагадує середньовічну флінту, яку можна заладувати за кілька хвилин. При артилерійському обстрілі позицій і шквальному кулеметному вогні не так легко скористатися протитанковою зброєю, коли йдеться про секунди, а тих кілька хвилин тобі ніхто не дає.

саме війна на Донбасі показала, що при рівних силах все залишається таким самим, як і при  першій і при другій світовій війнах. Артилерія, ліні фронту, окопи і відвага солдата.

З годен з strq.

Це все рівно шо сказати 'з огляду на війну племен Юмбатубма та Тумбаюмба'...

Американське озброєння на такому зараз рівні... просто нема слів. Все що чути від кацапоти це тіко надування щок. Одні тільки гармати чого варті, які кладуть снаряд в один квадратний метр через десятки кіломентрів. Плюс гелікоптери, дрони... Ф22... etc. Шо там говорити...
#цинічнийбандера #цинічнібандери #cynicalbanderites http://coub.com/view/5lw0m
Відповісти
#13
(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): Я привів потребу виробництва того, що за звичай бракує на полі бою.

Чого саме бракує на полі бою, то залежить від того кому саме бракує і що то за бій, тобто від від тактики.

Папуасам може як не луків, то АК-47 бракувати. Совкам -- великих залізних скринь на гусеничному ході (танків). І шо?
Може ще поговоримо, чого бракувало на полі бою середньовічній панцирній кінноті? Чи просто лицарям на турнірі? Актуальність такої балачки десь така сама була би.

(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): Решта, як набої, амуніція, безпілотники іт.д. - передбачено бюджетом і має робитися й так. І до мої ідеї реформи озброєнь недороге і дрібне озброєння не має стосунку.  Я тут пропоную варіант, коли вартість одної одиниці зброї коштує від 0,5 до 5 мільйонів доларів.  

Ая, само ся зробит. Яким дивом?
Недороге дрібне озброєння може заважити на результатах не лише сутички, але навіть цілої кампанії. Коли така зброя є ефективна, і її є дуже багато. Доречі, за рахунок масовости сумарна вартість дешевого озброєння може навіть дорівняти вартости дорогого менш численного озброєння (як танки).  Тому нехтування нею цілковито беззасадне.  

(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): Життя танку у сучасному бою вимірюється кількома хвилинами. (Як і штурмової авіації.) 

Так. Але саме "в бою". Тому в сучасній військовій тактиці використання танків в бою за нормальне не вважають. Часи ІІ СВ давно минули.

Нинішній танк то інструмент контролю і подавлення розрізнених решток вже розбитого неприятеля. Що танки проти танків на битву не їдуть, то притомні тактики знали ще тоді, в 1940-их. А нині знають, що танки навіть проти укріпленої окопаної піхоти не належить стосувати (а тим більш, як вона має підтримку ударних гелікоптерів).

Авіація поля бою живе в бою довше за танки. Звісно якщо генерали не тупі совєйські папуаси, і своє ремесло знають.

(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): Кількість  грає головну роль, а якість добавляє до життя техніки кілька хвилин, що є також дуже важливо на полі бою. Ви не досягнете у бою переваги, якщо не матимете кількісної переваги. Є, звичайно, формула нападу і захисту і там є різний час живучості техніки.

Навпаки. Якість як тактики, так і техніки завжди побивала, побиває і буде побивати тупу кількісну перевагу. Так було ще за Олександра Великого, так воно є і нині (почитайте про сучасні війни, не папуаські).  

(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): При рівних технічних характеристиках, як це було  Курській дузі чи Сінайському півострові у танкових битвах перемагає кількість.

На Курській Дузі, НМВ, і кількісну, і навіть теоретично якісну технічну перевагу мали Совєти. Особливо їм то не допомогло, бо програвали у вмінні воювати (від рівня командира танка до рівня командувача операцією).
На Сінаї озброєний (в кредит) до зубів совєтами Єгипет мав значну кількісну перевагу, однак був показово битий Армією Ізраїлю. Ізраїльські генерали добре знали, що до танкових битв допускати не треба (на відміну від військових дорадників з Червоної Орди).  

(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): Росія зараз у динерах має не то 400 не то 700 танків. Артилерія залишилася богом війни, як це було 70 років тому, а танк - єдиним засобом прориву оборони.

Це вже 3.14ець, пардон май френч  Hot
Ще в ІІ СВ американці танками оборону не проривали, а нині то вже був би лютий анахронізм (як використання для того панцирної кінноти).  

Лише для повторюючих примітивно-анахронічний спосіб думання снігерійських генералів оті кількасот танків є страшним противником.  

(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): Сучасну піхоту намагаються максимально захистити, тому БМП сталять на танкове шасі і захищають такою самою бронею, що і танк. БМП має захищати танк під-час атаки.

Та невже?
Що, таки насправді піхоту возять транспортерами із протиснарядними панцерами, як в танків? І важить такий транспортер відповідно як танк, тон коло 50?

Ніж отакі смалені дуби вергати, ви би хоч щось почитали із військової справи, колєґо.

Хоча й самому ж подумати можна: чому БМП ніколи не обвішують такою характерною для сучасних танків "дахівкою" -- протикумуляційними  пакетами?

(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): "реальніше створити штурмовик"  - Його потрібно ще створити, а транспортерна авіація є вже створена - тобто запуски крилатих ракет із літаків за 200-300 кіломентрів - це те, що Росія запускає із Каспію, а США запускали із Середземного моря по Сербії (томагавки). Кораблів ми не маємо, а наземне базування є дуже вразливе, тому транспортна авіація буде унікально надійним носієм ракет.  Вона може добу бути у повітрі без заправки.
Та не продукує Україна жодного літака, який можна от так взяти і використовувати як ракетну платформу. Існуючі транспортні моделі треба до того ще пристосовувати (переконструювати трішки).  

Останнє цілком іррелевантне для країни, яка обороняє свою територію. Тут так далеко летіти просто ніде.
До речі: а хіба ЗСУ мають літаки-дозаправники ("літаючі танкери")? НЯЗ, нічого такого в Україні нема (тобто про "добу в повітрі" ліпше  забути).
Відповісти
#14
(13-09-2016, 20:43 )Бойко писав(ла): Не фантазуйте про запальнички, а читайте реальні повідомлення з поля бою.  Як би можна було на колінах виробляти, то вже би давно робилося. Та вся протитанкова зброя нагадує середньовічну флінту, яку можна заладувати за кілька хвилин. При артилерійському обстрілі позицій і шквальному кулеметному вогні не так легко скористатися протитанковою зброєю, коли йдеться про секунди, а тих кілька хвилин тобі ніхто не дає.

Як піхота не має достатньо власних кулеметів, і не має підтримки ударних гелікоптерів чи хоч артилерії, то перед лицем наступу танків треба швидко і організовано відступати. А генералів, що допустили до такого стану -- понижувати в званні і в штрафбат.

Тупа героїчна смерть під гусеницями ворожих танків то доля бойових холопів Совка (рабів): "Вот тібє 5 патронаф к вінтофкє -- і фпірьот, за нашу савєйскую уродіну, за тварісчя Cраліна! Уря-а-а!"

(13-09-2016, 20:43 )Бойко писав(ла): саме війна на Донбасі показала, що при рівних силах все залишається таким самим, як і при  першій і при другій світовій війнах. Артилерія, ліні фронту, окопи і відвага солдата.

Передмовці (strq та Sych) з цього приводу вже все сказали.
Можна би крапку ставити, але додам певні штришки.

Отож, навіть 1-ша і 2-га Світові Війни суттєво відрізнялись між собою (насамперед через масове використання танків та авіації).
Суцільна "лінія фронту", вся в засіках із колючки, багаторядними шанцями і т.п. то ще І СВ, а вже в ІІ-ій то рідкісні вийнятки -- війна почала ставати мобільною і високоманевровою. "Рівні сили" -- то взагалі якийсь атавізм, тактична майстерність генерала в тому й полягає, щоб при ніби рівних десь загалом силах створити собі вирішальну перевагу тут і тепер (на вибраній для наступу ділянці).

А навіть то в кінці XXст. пішло на смітник історії. Ніщо вже не є таким, як було в ІІ СВ. Про які "лінії фронту з окопами" може йти мова в епоху вискакуючих раптом з-за горба гелікоптерів, які швиденько переорюють ракетами всі оті шанці з колючками і бліндажами "ф трі наката", а тим більше коли несподівано може налетіти хмара невидимих на радарі безпілотників, і зробити таке саме, не ризикуючи життям жодного власного вояка?
Отямтесь, ХХІ сторіччя надворі!

Ота війна на Даунбасії якраз і є прикладом, ЯК НЕ ТРЕБА воювати. Так вже лише тубільці воюють (совки і папуаси). Як воюють більш цивілізовані люди -- дивіться останні війни, напр. Їзраїлю, чи ще ліпше -- завоювання Іраку, або військову операцію в Афганістані.
Відповісти
#15
(13-09-2016, 23:37 )Max писав(ла): Ота війна на Даунбасії якраз і є прикладом, ЯК НЕ ТРЕБА воювати. Так вже лише тубільці воюють (совки і папуаси). Як воюють більш цивілізовані люди -- дивіться останні війни, напр. Їзраїлю, чи ще ліпше -- завоювання Іраку, або військову операцію в Афганістані.

десь так це все й хотілося написати - але не стало натхнення. Дякую.

Дійсно, де є потреба в героїзмі у сучасній війні - є потреба у покаранні командирів. Бо героїзм солдата - ознака його, командира, непрохідної тупості і совковості. Бувають, звичайно, умови різні, але загалом так.

До речі, про утилізацію: снайперські патрони вже відстріляли. І навіть таку дрібницю, але виготовити не можуть, а вони тут на танки замахнулися. На совіцький танк чи літак працювала вся оборонна промисловість, починаючи від марок сталей потрібних до електропроводів і електромоторів різних, не кажучи вже про стволи, які сьогодні навіть в кацапів розриває від кількох вистрілів. І де ви це збираєтеся сьогодні брати, в китайців замовите? Дійсно, це 3,14-ць якийсь, слухати ці совкові міркування.
Відповісти
#16
(13-09-2016, 23:13 )Max писав(ла):
(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): Я привів потребу виробництва того, що за звичай бракує на полі бою.

Чого саме бракує на полі бою, то залежить від того кому саме бракує і що то за бій, тобто від від тактики.

Папуасам може як не луків, то АК-47 бракувати. Совкам -- великих залізних скринь на гусеничному ході (танків). І шо?
Може ще поговоримо, чого бракувало на полі бою середньовічній панцирній кінноті? Чи просто лицарям на турнірі? Актуальність такої балачки десь така сама була би.

(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): Решта, як набої, амуніція, безпілотники іт.д. - передбачено бюджетом і має робитися й так. І до мої ідеї реформи озброєнь недороге і дрібне озброєння не має стосунку.  Я тут пропоную варіант, коли вартість одної одиниці зброї коштує від 0,5 до 5 мільйонів доларів.  

Ая, само ся зробит. Яким дивом?
Недороге дрібне озброєння може заважити на результатах не лише сутички, але навіть цілої кампанії. Коли така зброя є ефективна, і її є дуже багато. Доречі, за рахунок масовости сумарна вартість дешевого озброєння може навіть дорівняти вартости дорогого менш численного озброєння (як танки).  Тому нехтування нею цілковито беззасадне.  

(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): Життя танку у сучасному бою вимірюється кількома хвилинами. (Як і штурмової авіації.) 

Так. Але саме "в бою". Тому в сучасній військовій тактиці використання танків в бою за нормальне не вважають. Часи ІІ СВ давно минули.

Нинішній танк то інструмент контролю і подавлення розрізнених решток вже розбитого неприятеля. Що танки проти танків на битву не їдуть, то притомні тактики знали ще тоді, в 1940-их. А нині знають, що танки навіть проти укріпленої окопаної піхоти не належить стосувати (а тим більш, як вона має підтримку ударних гелікоптерів).

Авіація поля бою живе в бою довше за танки. Звісно якщо генерали не тупі совєйські папуаси, і своє ремесло знають.

(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): Кількість  грає головну роль, а якість добавляє до життя техніки кілька хвилин, що є також дуже важливо на полі бою. Ви не досягнете у бою переваги, якщо не матимете кількісної переваги. Є, звичайно, формула нападу і захисту і там є різний час живучості техніки.

Навпаки. Якість як тактики, так і техніки завжди побивала, побиває і буде побивати тупу кількісну перевагу. Так було ще за Олександра Великого, так воно є і нині (почитайте про сучасні війни, не папуаські).  

(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): При рівних технічних характеристиках, як це було  Курській дузі чи Сінайському півострові у танкових битвах перемагає кількість.

На Курській Дузі, НМВ, і кількісну, і навіть теоретично якісну технічну перевагу мали Совєти. Особливо їм то не допомогло, бо програвали у вмінні воювати (від рівня командира танка до рівня командувача операцією).
На Сінаї озброєний (в кредит) до зубів совєтами Єгипет мав значну кількісну перевагу, однак був показово битий Армією Ізраїлю. Ізраїльські генерали добре знали, що до танкових битв допускати не треба (на відміну від військових дорадників з Червоної Орди).  

(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): Росія зараз у динерах має не то 400 не то 700 танків. Артилерія залишилася богом війни, як це було 70 років тому, а танк - єдиним засобом прориву оборони.

Це вже 3.14ець, пардон май френч  Hot
Ще в ІІ СВ американці танками оборону не проривали, а нині то вже був би лютий анахронізм (як використання для того панцирної кінноти).  

Лише для повторюючих примітивно-анахронічний спосіб думання снігерійських генералів оті кількасот танків є страшним противником.  

(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): Сучасну піхоту намагаються максимально захистити, тому БМП сталять на танкове шасі і захищають такою самою бронею, що і танк. БМП має захищати танк під-час атаки.

Та невже?
Що, таки насправді піхоту возять транспортерами із протиснарядними панцерами, як в танків? І важить такий транспортер відповідно як танк, тон коло 50?

Ніж отакі смалені дуби вергати, ви би хоч щось почитали із військової справи, колєґо.

Хоча й самому ж подумати можна: чому БМП ніколи не обвішують такою характерною для сучасних танків "дахівкою" -- протикумуляційними  пакетами?

(13-09-2016, 20:31 )Бойко писав(ла): "реальніше створити штурмовик"  - Його потрібно ще створити, а транспортерна авіація є вже створена - тобто запуски крилатих ракет із літаків за 200-300 кіломентрів - це те, що Росія запускає із Каспію, а США запускали із Середземного моря по Сербії (томагавки). Кораблів ми не маємо, а наземне базування є дуже вразливе, тому транспортна авіація буде унікально надійним носієм ракет.  Вона може добу бути у повітрі без заправки.
Та не продукує Україна жодного літака, який можна от так взяти і використовувати як ракетну платформу. Існуючі транспортні моделі треба до того ще пристосовувати (переконструювати трішки).  

Останнє цілком іррелевантне для країни, яка обороняє свою територію. Тут так далеко летіти просто ніде.
До речі: а хіба ЗСУ мають літаки-дозаправники ("літаючі танкери")? НЯЗ, нічого такого в Україні нема (тобто про "добу в повітрі" ліпше  забути).

Пане Мах, ви сі не гнівайте, але ще такого безграмотного і неуважного до написаного я рідко на форумах зустрічаю.  Оці всі коментарі по фразам говорять, що ви навіть повного тексту не читаєте спочатку, а починаєте коментувати з першого речення, навіть не знаючи, що там далі пише. Звідси виникають коментарі, які не несуть жодного змісту, як про безпілотники. Ви ще розкажіть про потребу захисних окулярів, трусів, які яйця не натирають і так далі. Я є написав, що є бюджет України і є варіант мій, позабюджетного створення зброї.

такі елементарні на посміховисько речі, як створити штурмовик (напевно із АН-2), на розробку якого Україні потрібно буде мінімум  3 роки на дослідний зразок і 2-3 мільярди доларів. А переробити, типу зробити контейнерні підвіски - 200 тисяч доларів. Необхідна електроніка купити на заході - до 1 мільйона.

Про танки, ваші аргументи зовсім у ніякі двері, бо територію захоплює танк і БМП у зв'язці. Коли Путін говорить про те, що Варшаву може за два дні захопити, то саме танками, а не на жигулях чи пролетівши над Варшавою на СУшці.

Зрештою, з вашого коментаря виходить, що українській армій вистачить калашнікова і безпілотників, щоб звільнити Крим і Донбас. А танки, то пережиток минулого.
Відповісти
#17
(13-09-2016, 23:53 )strq писав(ла):
(13-09-2016, 23:37 )Max писав(ла): Ота війна на Даунбасії якраз і є прикладом, ЯК НЕ ТРЕБА воювати. Так вже лише тубільці воюють (совки і папуаси). Як воюють більш цивілізовані люди -- дивіться останні війни, напр. Їзраїлю, чи ще ліпше -- завоювання Іраку, або військову операцію в Афганістані.

десь так це все й хотілося написати - але не стало натхнення. Дякую.

Дійсно, де є потреба в героїзмі у сучасній війні - є потреба у покаранні командирів. Бо героїзм солдата - ознака його, командира, непрохідної тупості і совковості. Бувають, звичайно, умови різні, але загалом так.

До речі, про утилізацію: снайперські патрони вже відстріляли. І навіть таку дрібницю, але виготовити не можуть, а вони тут на танки замахнулися. На совіцький танк чи літак працювала вся оборонна промисловість, починаючи від марок сталей потрібних до електропроводів і електромоторів різних, не кажучи вже про стволи, які сьогодні навіть в кацапів розриває від кількох вистрілів. І де ви це збираєтеся сьогодні брати, в китайців замовите? Дійсно, це 3,14-ць якийсь, слухати ці совкові міркування.
Війна на даунбасі- це реальність, там люди гинуть і завойовується територія. 

Яволь, пане, палестинці з рогаток стріляють і роблять ракети з водостічних труб.
Ось там правильна війна, там на тубільців влаштовують комп'ютерні ігри. А примітивні москалі з такими самими примітивними українцями поняття не мають, як правильно треба воювати. Big Grin

Наступні тексти буду писати з поясненням, для чого я це все написав.

Бо, за моїм задумом, написане вище повинно показати кожному українцеві, що в Україні є гроші, сировинні ресурси, заводи із дешевою кваліфікованою робочою силою (як українців Порошенко назвав у Таїланді чи Малазії), інженерно-конструкторський потенціал і науковці - тобто, все необхідне для того, щоб оборонити Україну і дати москалеві  по морді.

В Порошенка бракує тільки охоти і знань боронити Україну.
Відповісти
#18
(14-09-2016, 14:00 )Бойко писав(ла):
(13-09-2016, 23:53 )strq писав(ла):
(13-09-2016, 23:37 )Max писав(ла): Ота війна на Даунбасії якраз і є прикладом, ЯК НЕ ТРЕБА воювати. Так вже лише тубільці воюють (совки і папуаси). Як воюють більш цивілізовані люди -- дивіться останні війни, напр. Їзраїлю, чи ще ліпше -- завоювання Іраку, або військову операцію в Афганістані.

десь так це все й хотілося написати - але не стало натхнення. Дякую.

Дійсно, де є потреба в героїзмі у сучасній війні - є потреба у покаранні командирів. Бо героїзм солдата - ознака його, командира, непрохідної тупості і совковості. Бувають, звичайно, умови різні, але загалом так.

До речі, про утилізацію: снайперські патрони вже відстріляли. І навіть таку дрібницю, але виготовити не можуть, а вони тут на танки замахнулися. На совіцький танк чи літак працювала вся оборонна промисловість, починаючи від марок сталей потрібних до електропроводів і електромоторів різних, не кажучи вже про стволи, які сьогодні навіть в кацапів розриває від кількох вистрілів. І де ви це збираєтеся сьогодні брати, в китайців замовите? Дійсно, це 3,14-ць якийсь, слухати ці совкові міркування.
Війна на даунбасі- це реальність, там люди гинуть і завойовується територія. 

Яволь, пане, палестинці з рогаток стріляють і роблять ракети з водостічних труб.
Ось там правильна війна, там на тубільців влаштовують комп'ютерні ігри. А примітивні москалі з такими самими примітивними українцями поняття не мають, як правильно треба воювати. Big Grin

Наступні тексти буду писати з поясненням, для чого я це все написав.

Бо, за моїм задумом, написане вище повинно показати кожному українцеві, що в Україні є гроші, сировинні ресурси, заводи із дешевою кваліфікованою робочою силою (як українців Порошенко назвав у Таїланді чи Малазії), інженерно-конструкторський потенціал і науковці - тобто, все необхідне для того, щоб оборонити Україну і дати москалеві  по морді.

В Порошенка бракує тільки охоти і знань боронити Україну.

а масло - масляне, так? А доведіть.
Що, хтось десь, колись і в здоровому глузді сумнівався в цих тезах?
Потенціал є - моторів нема Smile
Відповісти
#19
(14-09-2016, 11:33 )Бойко писав(ла): Пане Мах, ви сі не гнівайте, але ще такого безграмотного і неуважного до написаного я рідко на форумах зустрічаю.

Одна заувага: Е.Мах то такий один австрійський фізик був, натомість мене Максом звати. Cool

На мою буцім "безграмотність" і неуважність якісь арґументи хтів би'м бачити, бо наразі ваша критика виглядає голослівно. Попри те на ваші слова я ся не гніваю -- бо критику (навіть неузасаднену) від агреcивної атаки ad hominem відрізнити вмію.

(14-09-2016, 11:33 )Бойко писав(ла): Оці всі коментарі по фразам говорять, що ви навіть повного тексту не читаєте спочатку, а починаєте коментувати з першого речення, навіть не знаючи, що там далі пише. Звідси виникають коментарі, які не несуть жодного змісту, як про безпілотники. Ви ще розкажіть про потребу захисних окулярів, трусів, які яйця не натирають і так далі. Я є написав, що є бюджет України і є варіант мій, позабюджетного створення зброї.

Ваша проблема власне в тому, що БПЛА ви відводите місце десь поруч із захисними окуляри чи спецбілизною. В той час як для виграшу війни масове стосування дронів є значно важливішим фактором за окуляри, танки, майтки і т.п. Дрони то ключова річ для сучасної мобільної тактики, в той час як танки то концептуально застаріла зброя обмеженого використання.

(14-09-2016, 11:33 )Бойко писав(ла): такі елементарні на посміховисько речі, як створити штурмовик (напевно із АН-2), на розробку якого Україні потрібно буде мінімум  3 роки на дослідний зразок і 2-3 мільярди доларів. А переробити, типу зробити контейнерні підвіски - 200 тисяч доларів. Необхідна електроніка купити на заході - до 1 мільйона.

АН-2 то біплан каркасної конструкції (обтягнуті тканиною сталеві силові елементи). Для тихохідного легкого транспортника можливо таке ще прийнятно, для винищувача-бомбардера натомість то вже ні в які ворота не лізе. Я пропонував брати за основу Ju-87 Stuka (чи інший подібний моноплан), який вже був спроектований спеціяльно як ударний літак поля битви. Не бачу в тому жодного посміховиська.

Щодо часу на адаптацію та модернізацію, то про 3 роки і мови не може бути. Все створення оригіналу (Ju-87) від концепту до завершення політних випробувань першої моделі якраз і зайняло 3 роки (1933-1936), і то все "руками" (бо тоді звісно ж не було ані CAD систем, ані комп'ютерного моделювання).  За комп'ютерної підтримки весь процес адаптації має забрати місяці, а не роки.

Натомість справа бойових підвісок для літака, який не був проектований під жодні підвіски, є вельми непроста. Зовнішні підвіски суттєво вплинуть на аеродинаміку та баланс літака, тому ні про яке просто їх зробити і підвісити навіть мови нема -- потрібне авіаконструкторське опрацювання, і наступні політні випробування.

Купити електроніку за $1mln. воно може й вийде, але треба пам'ятати, сама електроніка без відповідного опрограмування то є зовсім безужиткові опаковані в пластик шматочки кремнію. Вартість опрограмування в таких застосуваннях значно перевищує вартість електроніки (в рази). І то опрограмування треба би ще створити. Бо готове нинішній Україні ніхто не продасть, щоб уникнути потрапляння військових програмних засобів до рук імовірного противника (Ерефії). При нинішній київській владі таке є фактичню певністю (а не теоретичною можливістю).        

(14-09-2016, 11:33 )Бойко писав(ла): Про танки, ваші аргументи зовсім у ніякі двері, бо територію захоплює танк і БМП у зв'язці. Коли Путін говорить про те, що Варшаву може за два дні захопити, то саме танками, а не на жигулях чи пролетівши над Варшавою на СУшці.

Танковий rush на Варшаву із окупованого ордою Коніґсберґу є теоретично реальний (хоч і не впродовж 2 днів). Однак втрати Кацапії при танковій навалі були би дуже високі, зовсім неспівмірні до евентуальних польських. Неминуче постала би проблема неможности утримання зайнятих теренів і нездатности відбити контрудари (не танкові!) військ НАТО. Тому Путін лише говорить, але робити такої глупоти навіть він не буде.  

(14-09-2016, 11:33 )Бойко писав(ла): Зрештою, з вашого коментаря виходить, що українській армій вистачить калашнікова і безпілотників, щоб звільнити Крим і Донбас. А танки, то пережиток минулого.

Калаш то застаріла примітивна зброя, розрахована спеціяльно на папуасів (для Совка та Африки). Ніхто давно вже воєн штурмовими карабінами не виграє (і навіть не веде). А на роль особистої зброї, для самозахисту, потрібно щось із PDW (легеньке і компактне).  

Силою звільнити Даунбас чи Крим можна, але звісно не танками. Танки давно вже не є ударна сила, такий погляд то дійсно пережиток минулого, тут ви все правильно зрозуміли. А от без хмар БПЛА так, окупованих територій не звільнити.

Окрім них, потрібна ще тотальна перевага в авіації поля битви (насамперед, ту авіацію треба просто мати). А для такої переваги треба мати перевагу в протиповітряній зброї (як спеціялізовані БПЛА та наземні зенітні ракети).

Терен спочатку очищують від живої сили неприятеля комбінацією всіх відповідних засобів (БПЛА, ударна авіація, ракети, далекосяжна артилерія), щоб на так очищений терен (повністю позбавлений організованих сил противника), вводити окупаційні війська. І тільки на тому фінальному етапі, можливо подекуди там і пара танків придасться (для зміцнення патрулів).    

Ну от, десь так воюють цивілізовані люди, бо життя цивілізованого вояка є найдорожча складова збройних сил. У нецивілізованого противника натомість вояків немає, а є лише жива сила, яку цивілізованим людям слід утилізувати.
Відповісти
#20
(14-09-2016, 14:00 )Бойко писав(ла): Війна на даунбасі- це реальність, там люди гинуть і завойовується територія. 

Так, реальність. Паскудна, компрометуюча Україну реальність. Цивілізованим людям вона нагадує битву двох дикунських племен, які луплять один одного по головах кам'яними сокирами.


(14-09-2016, 14:00 )Бойко писав(ла): Яволь, пане, палестинці з рогаток стріляють і роблять ракети з водостічних труб.
Ось там правильна війна, там на тубільців влаштовують комп'ютерні ігри. А примітивні москалі з такими самими примітивними українцями поняття не мають, як правильно треба воювати. Big Grin

А воно власне все так і є. Невже для вас то новина?  

Правильна війна, то коли оператор високотехнологічної зброї бачить ворожу живу силу хіба що на екрані монітора. Отак і треба воювати цивілізованим людям -- із максимальним використанням інтелекту. А не м'язів, як дикуни із луками і списами.  


(14-09-2016, 14:00 )Бойко писав(ла): Наступні тексти буду писати з поясненням, для чого я це все написав.

Бо, за моїм задумом, написане вище повинно показати кожному українцеві, що в Україні є гроші, сировинні ресурси, заводи із дешевою кваліфікованою робочою силою (як українців Порошенко назвав у Таїланді чи Малазії), інженерно-конструкторський потенціал і науковці - тобто, все необхідне для того, щоб оборонити Україну і дати москалеві  по морді.

В Порошенка бракує тільки охоти і знань боронити Україну.

Якби ж то проблема була лише в Пепо! Система тут така, совково-примітивна.

Ресурси в Україні є, із грошима вже значно гірше (хоч трохи знайти їх можна). Дешева робоча сила є, а от із її кваліфікацією також проблеми.

От чого дійсно гостро бракує, то інтелектуального потенціялу.

Пристойних інженерів ніде не готують. Чи багато ви чули історій успіху українських інженерів на Заході, як то в програмістів?  
Із науковцями також біда -- і мало їх, і стимулів для них в Україні нема жодних.  І якщо попри все десь хтось зумів тут стати обіцяючим інженером, чи компетентним науковцем-прикладником, то давно вже виїхав на Захід. Туди, де є попит на справні мізки, і їх власникам  прийнято платити добрі гроші.
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Корчинський про те що нам потрібно Torr 0 72 17-02-2019, 20:17
Ост. повідомлення: Torr
  Коли громада наміряє перейти до ПЦУ то потрібно повідомити правоохоронців. hrushka 0 282 27-01-2019, 17:30
Ост. повідомлення: hrushka
  Президент Aметрики зкомромісований і його потрібно негайно видалити. hrushka 0 234 07-12-2018, 01:35
Ост. повідомлення: hrushka

Перейти до форуму: