Рейтинг теми:
  • Голосів: 1 - Середня оцінка: 5
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Сергій Лещенко: Терпець Вашингтона уривається (НВ)
#1
Терпець урвався
Сергій Лещенко, Народний депутат (БПП)
НВ,08.10.2016 07:13
http://nv.ua/ukr/opinion/leshenko/terpet...38887.html
 
Втома від України в США досягла апогею. Новини з Києва розчаровують американців. Ще не пізно схаменутися, але точка неповернення у відносинах з Америкою настане раніше, ніж думають на Банковій
 
Минулого тижня ми з колегами Мустафою Найємом та Світланою Заліщук провели десятки зустрічей у США. Враження невтішне: втома від України досягла апогею, що особливо помітно після відходу улюбленця Вашингтона Арсенія Яценюка, подальшого розповзання корупції та відсутності прогресу у мирному врегулюванні на сході.
 
Сьогодні Україна згадується в Америці у двох випадках. Перший — це переговори про майбутнє так званих ЛНР/ДНР. Адміністрація Барака Обами хоч і не дала Україні летальної зброї, але сам президент хоче піти на спочинок, повісивши собі ще одну зірочку на фюзеляж — вирішення тліючого конфлікту на Донбасі.
 
При цьому Вашингтон не приховує розчарування зобов'язаннями, взятими на себе Україною в Мінську, залишивши Америку за дверима переговорної кімнати. Київ в якомусь сенсі піддався тиску Берліна: тоді канцелярія Ангели Меркель остерігалася, що американці підірвуть ексклюзив Німеччини в ролі європейського лідера.
 
Намагаючись взяти ініціативу в свої руки, Штати схиляють Київ ухвалити закони з пакету Мінських угод під гарантії, що російське озброєння буде взяте в кільце спостерігачів ОБСЄ, а потім виведене з української території спеціальним коридором.
 
Однак якщо аргументи України щодо мінських домовленостей ще здатні чути у Вашингтоні, то провал у боротьбі з корупцією не знаходить жодних виправдань.
 
“Знаєш, ще рік тому я був більш стриманий. Тепер згоден, що персональні санкції можуть виправити ситуацію",— говорить один з впливових американців іншому під час закритої зустрічі. Обоє перейшли працювати з Держдепу в аналітичні центри.
 
Пул американців, які цікавляться Україною, досить невеликий: Atlantic Council, Інститут МакКейна, Брукінгс, Інститут Кеннана, політичні фонди республіканців і демократів, Фонд підтримки демократії. (...)
 
Але і тут терпець урвався: влада в Києві глуха не тільки до власного народу, але й до рекомендацій американських радників. Тому теза про санкції проти топ-корупціонерів епохи Порошенка незабаром може перекочувати з експертного в політичний порядок денний.
 
Тим більше що в Америці існує дієвий механізм, який дозволяє карати українських корупціонерів. Ще в 2004 році президент Джордж Буш-молодший видав указ, яким зобов'язав вводити санкції щодо іноземних корупціонерів, які завдають шкоди національним інтересам США.
 
Першим діячем, проти якого була застосована норма, став Григорій Суркіс. У 2004 році йому відмовили у в'їзді на територію США. Потім санкції застосовувалися ще кілька разів. Кандидатура, яка підпадає під санкції, вноситься на розгляд Держдепу американським посольством у країні акредитації.
 
Під час зустрічей у Вашингтоні я прямо закликав розширити санкції проти нинішніх корупціонерів з оточення Порошенка, які продовжують паразитувати на державних потоках і наповнювати кишені навіть під час війни. Спроби припинити злодійство вмовляннями безуспішні.
 
Та й самі американці вже звертають увагу на те, що в спілкуванні з ними київська адміністрація стала проявляти нехарактерну раніше зарозумілість. Мовляв, "Петре Олексійовичу, не плазуйте перед американцями". Автором зміни підходу називають нового заступника глави Адміністрації президента з міжнародних питань Костянтина Єлісєєва, який намагався пропагувати такий же підхід як посол при ЄС за часів Януковича.
 
Все це відбувається на тлі боротьби з антикорупційними органами та активістами. Спроби генпрокурора Юрія Луценка позбавити НАБУ повноти влади шокує американців, які вклали чимало зусиль і коштів у його запуск. Розмазавши повноваження у боротьбі з корупцією серед усіх продажних структур — від податкової до СБУ, ми вб'ємо ключову ідею, що лежить в основі створення НАБУ.
 
Спроби дискредитації антикорупціонерів також не залишаються непоміченими. Помічник держсекретаря Вікторія Нуланд після зустрічі запросила нас з Мустафою Найємом у кабінет і запропонувала сфотографуватися, намагаючись мовою дипломатії продемонструвати невдоволення зрежисованими атаками на тих, хто не боїться викривати нинішню владу.
 
Багато місяців Україна була для американців майданчиком, на прикладі якого можна довести теорію, що усунення від влади диктатора призводить до зростання добробуту і побудови справедливого суспільства. В ім'я цього американці жертвували своєю репутацією і грошима. Зрештою новини з Києва розчаровують. Ще не пізно схаменутися, але точка неповернення у відносинах з Америкою настане раніше, ніж думають на Банковій. І розплачуватися за гріхи своїх лідерів буде вся країна.
 
Колонка опублікована в журналі Новое Время від 7 жовтня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонено
 
------

Рушійні сили прогресу
Віталій Сич, Головний редактор НВ,08.10.2016 09:03
http://nv.ua/ukr/opinion/sych/rushijni-s...38888.html
 
Якщо в Україні і є якісь позитивні зміни, то відбуваються вони всупереч, а не завдяки керівництву країни. Рушій змін — США, ЄС і МВФ
 
Днями я натрапив на розшифровку виступу віце-президента США Джо Байдена на Раді з міжнародних відносин у Нью-Йорку. Ця невелика зустріч відбулася майже два тижні тому, і у виступі Байдена був один украй важливий момент. Він розповів, як минулого року був уповноважений передати президенту Петру Порошенку умови, за яких США готові надати Україні другу кредитну гарантію на $1 млрд. За словами Байдена, Штати готові були зробити це, але якщо Порошенко звільнить генпрокурора Віктора Шокіна.
 
"І тоді я підкреслив: я не підпишу цей транш, поки ви не звільните його. Говоритимемо прямо",— процитував сам себе Байден. І додав, що непохитний у цьому питанні не тому, що Вашингтону до вподоби жорсткі переговори з Києвом, а тому, що в ЄС є вже п'ять країн, які хочуть вийти з режиму санкцій щодо Росії, і їм не можна давати жодного приводу. А корупція і відсутність реформ в Україні і є таким приводом.
 
Я, звісно, здогадувався, що американці тиснули в питанні зі звільненням Шокіна з посади генпрокурора. Але не знав, що вони були настільки категоричні.
 
Тепер зрозуміло, що Порошенко звільнив Шокіна не тому, що той був бездарним і бездіяльним головою Генпрокуратури (ГПУ), який покривав корупцію та не міг — чи свідомо не хотів — розслідувати очевидні та кричущі епізоди як чиновників, так і колишніх регіоналів. А тому що американці зажадали. Інакше б грошей не дали.
 
І тут у мене постало питання: а чи були б в Україні якісь помітні зміни, якби не американці, ЄС і МВФ під керівництвом Крістін Лагард? Ті невеликі позитивні зрушення в Україні, що з'явилися за останні два роки, відбулися завдяки українському керівництву або всупереч?
 
Давайте згадувати. Реформа поліції. Її повністю розробляли та супроводжували американці. Писали положення і законодавчі акти. Потім надсилали інструкторів і навіть форму для патрульних оплатили США. Імпульс весь час ішов звідти.
 
Підвищення тарифів на газ. Важливий і непопулярний крок для створення ринкових умов і боротьби з корупцією в галузі. Вимога МВФ.
 
Створення незалежного органу Національного антикорупційного бюро (НАБУ) для ефективної боротьби з корупцією. Вимога Євросоюзу і МВФ.
 
Запуск е-декларування для запобігання приховуванню незаконних доходів чиновників. Вимога Євросоюзу і МВФ.
 
Прозорість банківського сектора. Законодавча норма, згідно з якою українські комерційні банки зобов'язані розкрити кінцевих бенефіціарів, що в результаті підвищить відповідальність власників банків і слугуватиме превентивним заходом проти "розводів" вкладників. Вимога МВФ.
(...)
3 жовтня МВФ оприлюднив оновлений меморандум з Україною і тепер вимагає, щоб до кінця місяця всі високопосадові чиновники в електронному вигляді задекларували свої доходи й активи.
 
Фонд також просить, щоб до кінця того-таки жовтня уряд нарешті вирішив, які держкомпанії будуть приватизовані, а які — ліквідовані. На вході та на виході держкомпанії через свої "прокладки" і ручних менеджерів доїли люди, причетні до БПП і Народного фронту. Вони ж і гальмували приватизацію. Все, цьому край. Доїти тепер нема кого. А в кінці листопада представники фонду хотіли б, щоб Рада ухвалила закони, що дають більше повноважень НАБУ.
 
МВФ також вимагає пустити українську ріллю в комерційний оборот. Дозвіл на продаж землі сільгосппризначення виведе ринок з тіні, підніме ціни на землю, що дозволить використовувати її як заставу в банках і залучить значні інвестиції.
(...)
Якщо в країні і відбуваються якісь зміни, то тільки тому, що є американці, Євросоюз, МВФ і громадські активісти. Це полікомпонентна формула українських реформ: зовнішні кредитори і США з ЄС тиснуть ззовні, активісти та журналісти — зсередини.
 
А все політичне керівництво країни обрало тактику лавірування між різними групами впливу замість того, щоб ламати старе, створити нове і взагалі вести за собою. Хоча саме для цього в 2014 році українці вигнали маніяка-клептомана та його армію мародерів, вручивши мандат на зміни Порошенко і Ко.
 
Поки ж основними рушійними силами будь-яких відчутних змін в Україні є Джо Байден і Крістін Лагард.
 
Колонка опублікована в журналі Новое Время від 7 жовтня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонено
 
*
Відповісти
#2
(08-10-2016, 20:40 )McOgon писав(ла): Терпець урвався
Сергій Лещенко, Народний депутат (БПП)
НВ,08.10.2016 07:13
http://nv.ua/ukr/opinion/leshenko/terpet...38887.html
 
Втома від України в США досягла апогею. Новини з Києва розчаровують американців. Ще не пізно схаменутися, але точка неповернення у відносинах з Америкою настане раніше, ніж думають на Банковій
 
Минулого тижня ми з колегами Мустафою Найємом та Світланою Заліщук провели десятки зустрічей у США. Враження невтішне: втома від України досягла апогею, що особливо помітно після відходу улюбленця Вашингтона Арсенія Яценюка, подальшого розповзання корупції та відсутності прогресу у мирному врегулюванні на сході.
 
Сьогодні Україна згадується в Америці у двох випадках. Перший — це переговори про майбутнє так званих ЛНР/ДНР. Адміністрація Барака Обами хоч і не дала Україні летальної зброї, але сам президент хоче піти на спочинок, повісивши собі ще одну зірочку на фюзеляж — вирішення тліючого конфлікту на Донбасі.
 
При цьому Вашингтон не приховує розчарування зобов'язаннями, взятими на себе Україною в Мінську, залишивши Америку за дверима переговорної кімнати. Київ в якомусь сенсі піддався тиску Берліна: тоді канцелярія Ангели Меркель остерігалася, що американці підірвуть ексклюзив Німеччини в ролі європейського лідера.
 
Намагаючись взяти ініціативу в свої руки, Штати схиляють Київ ухвалити закони з пакету Мінських угод під гарантії, що російське озброєння буде взяте в кільце спостерігачів ОБСЄ, а потім виведене з української території спеціальним коридором.
 
Однак якщо аргументи України щодо мінських домовленостей ще здатні чути у Вашингтоні, то провал у боротьбі з корупцією не знаходить жодних виправдань.
 
“Знаєш, ще рік тому я був більш стриманий. Тепер згоден, що персональні санкції можуть виправити ситуацію",— говорить один з впливових американців іншому під час закритої зустрічі. Обоє перейшли працювати з Держдепу в аналітичні центри.
 
Пул американців, які цікавляться Україною, досить невеликий: Atlantic Council, Інститут МакКейна, Брукінгс, Інститут Кеннана, політичні фонди республіканців і демократів, Фонд підтримки демократії. (...)
 
Але і тут терпець урвався: влада в Києві глуха не тільки до власного народу, але й до рекомендацій американських радників. Тому теза про санкції проти топ-корупціонерів епохи Порошенка незабаром може перекочувати з експертного в політичний порядок денний.
 
Тим більше що в Америці існує дієвий механізм, який дозволяє карати українських корупціонерів. Ще в 2004 році президент Джордж Буш-молодший видав указ, яким зобов'язав вводити санкції щодо іноземних корупціонерів, які завдають шкоди національним інтересам США.
 
Першим діячем, проти якого була застосована норма, став Григорій Суркіс. У 2004 році йому відмовили у в'їзді на територію США. Потім санкції застосовувалися ще кілька разів. Кандидатура, яка підпадає під санкції, вноситься на розгляд Держдепу американським посольством у країні акредитації.
 
Під час зустрічей у Вашингтоні я прямо закликав розширити санкції проти нинішніх корупціонерів з оточення Порошенка, які продовжують паразитувати на державних потоках і наповнювати кишені навіть під час війни. Спроби припинити злодійство вмовляннями безуспішні.
 
Та й самі американці вже звертають увагу на те, що в спілкуванні з ними київська адміністрація стала проявляти нехарактерну раніше зарозумілість. Мовляв, "Петре Олексійовичу, не плазуйте перед американцями". Автором зміни підходу називають нового заступника глави Адміністрації президента з міжнародних питань Костянтина Єлісєєва, який намагався пропагувати такий же підхід як посол при ЄС за часів Януковича.
 
Все це відбувається на тлі боротьби з антикорупційними органами та активістами. Спроби генпрокурора Юрія Луценка позбавити НАБУ повноти влади шокує американців, які вклали чимало зусиль і коштів у його запуск. Розмазавши повноваження у боротьбі з корупцією серед усіх продажних структур — від податкової до СБУ, ми вб'ємо ключову ідею, що лежить в основі створення НАБУ.
 
Спроби дискредитації антикорупціонерів також не залишаються непоміченими. Помічник держсекретаря Вікторія Нуланд після зустрічі запросила нас з Мустафою Найємом у кабінет і запропонувала сфотографуватися, намагаючись мовою дипломатії продемонструвати невдоволення зрежисованими атаками на тих, хто не боїться викривати нинішню владу.
 
Багато місяців Україна була для американців майданчиком, на прикладі якого можна довести теорію, що усунення від влади диктатора призводить до зростання добробуту і побудови справедливого суспільства. В ім'я цього американці жертвували своєю репутацією і грошима. Зрештою новини з Києва розчаровують. Ще не пізно схаменутися, але точка неповернення у відносинах з Америкою настане раніше, ніж думають на Банковій. І розплачуватися за гріхи своїх лідерів буде вся країна.
 
Колонка опублікована в журналі Новое Время від 7 жовтня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонено
 
------

Рушійні сили прогресу
Віталій Сич, Головний редактор НВ,08.10.2016 09:03
http://nv.ua/ukr/opinion/sych/rushijni-s...38888.html
 
Якщо в Україні і є якісь позитивні зміни, то відбуваються вони всупереч, а не завдяки керівництву країни. Рушій змін — США, ЄС і МВФ
 
Днями я натрапив на розшифровку виступу віце-президента США Джо Байдена на Раді з міжнародних відносин у Нью-Йорку. Ця невелика зустріч відбулася майже два тижні тому, і у виступі Байдена був один украй важливий момент. Він розповів, як минулого року був уповноважений передати президенту Петру Порошенку умови, за яких США готові надати Україні другу кредитну гарантію на $1 млрд. За словами Байдена, Штати готові були зробити це, але якщо Порошенко звільнить генпрокурора Віктора Шокіна.
 
"І тоді я підкреслив: я не підпишу цей транш, поки ви не звільните його. Говоритимемо прямо",— процитував сам себе Байден. І додав, що непохитний у цьому питанні не тому, що Вашингтону до вподоби жорсткі переговори з Києвом, а тому, що в ЄС є вже п'ять країн, які хочуть вийти з режиму санкцій щодо Росії, і їм не можна давати жодного приводу. А корупція і відсутність реформ в Україні і є таким приводом.
 
Я, звісно, здогадувався, що американці тиснули в питанні зі звільненням Шокіна з посади генпрокурора. Але не знав, що вони були настільки категоричні.
 
Тепер зрозуміло, що Порошенко звільнив Шокіна не тому, що той був бездарним і бездіяльним головою Генпрокуратури (ГПУ), який покривав корупцію та не міг — чи свідомо не хотів — розслідувати очевидні та кричущі епізоди як чиновників, так і колишніх регіоналів. А тому що американці зажадали. Інакше б грошей не дали.
 
І тут у мене постало питання: а чи були б в Україні якісь помітні зміни, якби не американці, ЄС і МВФ під керівництвом Крістін Лагард? Ті невеликі позитивні зрушення в Україні, що з'явилися за останні два роки, відбулися завдяки українському керівництву або всупереч?
 
Давайте згадувати. Реформа поліції. Її повністю розробляли та супроводжували американці. Писали положення і законодавчі акти. Потім надсилали інструкторів і навіть форму для патрульних оплатили США. Імпульс весь час ішов звідти.
 
Підвищення тарифів на газ. Важливий і непопулярний крок для створення ринкових умов і боротьби з корупцією в галузі. Вимога МВФ.
 
Створення незалежного органу Національного антикорупційного бюро (НАБУ) для ефективної боротьби з корупцією. Вимога Євросоюзу і МВФ.
 
Запуск е-декларування для запобігання приховуванню незаконних доходів чиновників. Вимога Євросоюзу і МВФ.
 
Прозорість банківського сектора. Законодавча норма, згідно з якою українські комерційні банки зобов'язані розкрити кінцевих бенефіціарів, що в результаті підвищить відповідальність власників банків і слугуватиме превентивним заходом проти "розводів" вкладників. Вимога МВФ.
(...)
3 жовтня МВФ оприлюднив оновлений меморандум з Україною і тепер вимагає, щоб до кінця місяця всі високопосадові чиновники в електронному вигляді задекларували свої доходи й активи.
 
Фонд також просить, щоб до кінця того-таки жовтня уряд нарешті вирішив, які держкомпанії будуть приватизовані, а які — ліквідовані. На вході та на виході держкомпанії через свої "прокладки" і ручних менеджерів доїли люди, причетні до БПП і Народного фронту. Вони ж і гальмували приватизацію. Все, цьому край. Доїти тепер нема кого. А в кінці листопада представники фонду хотіли б, щоб Рада ухвалила закони, що дають більше повноважень НАБУ.
 
МВФ також вимагає пустити українську ріллю в комерційний оборот. Дозвіл на продаж землі сільгосппризначення виведе ринок з тіні, підніме ціни на землю, що дозволить використовувати її як заставу в банках і залучить значні інвестиції.
(...)
Якщо в країні і відбуваються якісь зміни, то тільки тому, що є американці, Євросоюз, МВФ і громадські активісти. Це полікомпонентна формула українських реформ: зовнішні кредитори і США з ЄС тиснуть ззовні, активісти та журналісти — зсередини.
 
А все політичне керівництво країни обрало тактику лавірування між різними групами впливу замість того, щоб ламати старе, створити нове і взагалі вести за собою. Хоча саме для цього в 2014 році українці вигнали маніяка-клептомана та його армію мародерів, вручивши мандат на зміни Порошенко і Ко.
 
Поки ж основними рушійними силами будь-яких відчутних змін в Україні є Джо Байден і Крістін Лагард.
 
Колонка опублікована в журналі Новое Время від 7 жовтня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонено
 
*

Такий розвиток подій був очевидний принаймні ще два роки тому, отже Серйоґа Лєщєнка тут ніяких америк нікому не відкриває.  

Прикро, що в Україні отой шматочок правди озвучує такий одіозний персонаж. Гадаю, то елемент його політичної само-підстрахівки, після корупційного квартирного скандалу. Тобто і в тому малому, як і у великому діє одна й та ж закономірність: навіть оті найскромніші зміни на ліпше і ті настають не завдяки, а прямо всупереч тим, хто потім до них примощується.  

Якби керманичів ОЗУ "Уркаїна" постійно не копали в дупи їх закордонні політичні партнери, то все було б як за Янука (з поправкою на прогресуючу економічної кризу пост-Совка, звісно). Це така найочевидніша банальність -- порохоботам та іншим "Свідкам Покращання" на замітку.
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Бутусов-Лещенко про ПОПа Torr 1 71 18-05-2019, 23:30
Ост. повідомлення: Torr
Wink Варфоломєй - агєнт Ватікана, Ватікан - егєнт Вашингтона (л) Slavix 17 890 19-09-2018, 17:00
Ост. повідомлення: Slavix
  Лещенко-Григоришин-Демальянс: черговий кремлівський проект??? Бойко 20 1685 19-09-2016, 10:40
Ост. повідомлення: Бойко

Перейти до форуму: