Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Смерть. Воскресіння. Вознесення. Повернення. Суд.
#1
Думаю про запитання п. Анатоля в іншій гілці (на жаль, безнадійно засраній Васьківським): для чого християни придумали міф про Христове воскресіння? Що людина може бути воскрешеною, Євангелія вже сказали в історіях про Лазаря і інших. І взагалі, серед євреїв Палестини 1 ст.н.е. домінувала віра в те, що всі люди колись воскреснуть (див., наприклад, Даниїла 12:1-4). Головні авторитети в питаннях віри того часу, фарисеї, були дуже сильними прихильниками цієї віри. Не вірили у воскресіння мертвих, здається, тільки саддукеї - "нащадки Садока" (1 Хронік 6:4-8, 2 Самуїла 8:17), аристократи, дуже відірвані від народу і зневажені народом за їх колабораціонізм в умовах римської окупації.

Це все так; але чому ж "Добра Звістка" про те, що "Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав" (як ми співаємо у Великодневому тропарі), так міцно і глибоко вросла у християнське віросповідання?

Може, варто почати з того, що таке ота "смерть," яку Христос "подолав."

Смерть - це не просто припинення людського життя. Це щось таке, чого людина боїться. Звичайно, є філософи, які навчають, що нічого страшного у смерті нема, що це нормальне явище природи тощо. Я не знаю; може вони говорять правду, а може лукавлять. Переважна більшість людей, так чи інакше, не хоче смерті, думає про неї як про щось жахливе, і боїться її.

Шекспір у "Гамлеті" дуже добре передав цю боязнь: Гамлет, роздумуючи про те, для чого ж жити, коли навколо стільки зла, каже, "but that the dread of something after death, the undiscovered country from whose bourn no traveler returns, puzzles the will and makes us rather bear those ills we have than fly to others that we know not of..." ("але ж є цей жах чогось, що після смерті - тієї невідомої країни, з якої жодний мандрівник не повертається; він, цей страх, паралізує волю, і примушує нас терпіти ті страждання, які ми маємо, радше ніж летіти до інших, про які ми не знаємо..."). А в одному сучасному американському телесеріалі героїня, засуджена до повішення (ще років 10 тому цей спосіб страти у США був досить розповсюджений), в день страти намагається триматися стоїчно; вона жартує з сусідами по блоку камер для смертників, вимагає, щоб їй дали косметичний набір, і каже, "до вашого відома, справжня жінка має виглядати добре навіть і тоді, коли вона труп." Але коли її ведуть до люку, куди вона має впасти з зашморгом на шиї, і вона бачить мотузку з тим зашморгом, і людину, яка тримає в руках чорного мішка, що буде одягнутий їй на голову, вона раптом "ламається" - кричить, "не треба, ой, будь ласка, не треба, не робіть цього, я не хочу, не хочу..." - аж поки їй силоміць не одягають міішка і зашморг, і відкривають той люк...

В уявленні адептів юдаїзму, людина після своєї смерті потрапляє до "шеолу" - буквально могили, де нема нічого. Нема там ні світла, ні тепла, ні радості, ні родини, ні друзів, ні якихось приємних почуттів, надії, любові, навіть віри. Хоча в книзі Даниїла йдеться про тих, хто "спить у поросі земному" (див. вище), з інших старозавітніх книг складається враження, що "полонені" шеолу не сплять: вони щось відчувають, а саме сум, відчай, біль від нейздісненного бажання знову бути серед живих.

Разом з тим, у книгах Закону і Пророків є ідея, що смерть і падіння в шеол не є чимось абсолютно невідворотнім. Патріарх Єнох з книги Буття не помирає - Бог бере його живим на небо. Пророк Ілля теж не помирає; він у своїй вогняний колісниці підноситься в небо і "розтає" там, десь у безкінечності.

І саме ця безкінечність, вічність людського життя стає однією з тем Христової проповіді. Він каже жінці-самарянці біля колодязя, що Він дає людям "живу воду," яка веде до ВІЧНОГО життя (Івана 4:14). Саме собою воскресення Лазаря, або сина вдови в Наїні, або дочки Іяїра не говорить нам, що ці люди по воскресінні автоматично стають такими, хто живе вічно. Так само старозавітні воскрешені: син вдови в Сарепті, воскрешений Іллєю; син заможної шумамитянки, воскрешений Єлісеєм, і ін. Але Ісус обіцяє, що на людей, які "п"ють" "живу воду" Його вчення, колись у майбутньому чекає воскресіння і саме ВІЧНЕ життя (ζωὴν αἰώνιον, "зоін еоніон," Ів. 4:14).

Хтось може на це сказати, "ну, добре, коли так; але нащо треба було Йому самому помирати і воскресати? Може, краще б Він зробив так, щоби всі люди жили вічно, не помираючи? Або показав би Себе дійсно всесильним царем, і просто отут і тепер судив усіх людей, і "хорошим" дарував вічне життя, а "поганим" - ні?

Про це - далі.
Відповісти
#2
Якщо коротко: Христове воскресіння було перемогою ЛЮДИНИ (саме людини!) над смертю.

У момент Благовіщення безпочатковий, безкінечний, всюдисущий, незмінний Бог, не перестаючи ні на мить бути Богом, взяв на Себе людську природу. При цьому Він взяв її такою, якою вона реально була в той час, і якою вона є тепер: ранимою, крихкою, такою, що голодніє, спрагне, мерзне, пітніє, хворіє, відчуває біль, слабшає з роками і, кінець-кінцем, помирає.

У той самий момент Бог, який воплотився (грецькою гарно - "енантропісен," "волюдинився"), став мати дві "волі."

Поняття "воля" ("теліма" або "феліма") непросте. Це не тільки "сильна" воля, яка проявляється в доланні труднощів. Це, власне, всі прагнення, всі сподівання, всі наміри особистості. Бог має волю; тому ми й кажемо в Господній Молитві, "нехай буде воля Твоя" - "єнітіто то теліма су." Його воля - це ідеал волі; це прагнення, сподівання, наміри, які спрямовані виключно на добро, надихнуті Любов"ю, яка є самісінькою Божою суттю, і нічим іншим.

Людина теж має волю. Але через недосконалість, слабкість своєї природи, своєї "плоті," воля людини - навіть і найкращої, найсвятішої - може бути егоїстичною. Люди хочуть позбавитися болю, холоду, голоду, хвороб, різних "неприємностей," і іноді будь-якою ціною.

Христос поєднав у Собі обидві ці волі. Так, на відміну від так званих "монофелітів," які панували у східній Церкві протягом майже двох сторіч, у 6-7 ст. н.е., Церква прийшла до віри, що у Христі було дві волі, одна Божа і одна людська. Іншими словами, Він міг, якби не "приструнчував" Свою людьку волю, бути егоїстом, байдужим до інших людей, хитрим, лицемірним тощо. (За такі твердження св. Максимові Сповіднику відрізали язика, а св. Йоану Дамаскину відрубали праву руку.) Але Він Своїм суто ЛЮДСЬКИМ зусиллям ПІДКОРИВ Свою людську волю Божій. Найсильніше це показано у сцені нічної Ісусової молитви у Гефсиманському саду.

Пройшовши весь шлях служіння людям і самозречення, аж до граничного ступеню приниження, катувань, і хресної смерті, Христос не зрадив цій "роботі" підкорення Свого "людства" Божеству. Як усі люди, він БОЯВСЯ болю, мук, страшної мученицької смерті. Він не хотів цього, і молив Отця не дати Йому "випити ту чашу." Але водночас Він незмінно керувався принципом, "нехай буде не моя (людська) воля, а Твоя."

Незважаючи на те, що зовні Христос прямував, так би мовити, "вниз" (від улюбленця-пророка, цілителя, вчителя до слуги, раба - хресна смерть була саме для рабів - і, нарешті, мерця), насправді кожний крок Його служіння був кроком "вверх," освяченням Його "людства," Його (і нашої!) людької природи. Саме тому, коли Він вмер і лежав як труп у могилі, смерть "не мала над Ним влади." Його тіло вже не підлягало "тлінню," тобто законам природи, як ми їх знаємо: законам зростання ентропії, законам "повернення в землю." Це тіло преобразилося, встало з могили, вийшло з могильної темряви-"шеолу," і показало дивні, незвичайні для нас якості (проходило через замкнуті двері, могло бути більше ніж в одній точці в один момент...).

Але це, саме собою, ще не було завершенням Христової місії. Про це - далі.
Відповісти
#3
"Наступна зупинка" в моєму наративі - Вознесення.

Якщо я раніше цього не сказав, підкреслюю: я тільки хочу відповісти на запитання п. Анатоля, "для чого було воскресіння Христа?" Я не претендую на здатність усе розтлумачити логікою; я тільки переповідаю, як можу, як на запитання п. Анатоля відповідає моя Православна Церква.

Отже, Вознесення (або Вознесіння - досі не знаю, як правильно).

Коротка відповідь Церкви панові Анатолю: Христос помер, щоби воскреснути, і воскрес, щоби вознестися.

Звичайно, я не вірю, що воскреслий Христос на очах у Своїх вірних вмикнув такого собі пропелерчика на животі, як у Карлсона, і почав летіти вгору, махаючи ручкою, "па-па." Вознесення - це таємниця, так само як і Воплотіння Бога-Слова, і Преображення, і Воскресіння померлої людини на ім"я Ісус Христос. Так, за свідченням апостолів, вони бачили, як їх улюблений Раввуні почав "возноситися" (зникати з їх очей), але, за "Діями Апостолів," "хмара накрила Його (καὶ νεφέλη ὑπέλαβεν αὐτὸν, Дії 1:9), тобто що конкретно сталося, куди подівся їх "Дідаскал," ніхто з них не мав жодного уявлення. І це не дивно, оскільки за якусь годину чи менше до Його вознесення вони все ще питали, "Господи, чи ти от просто тепер встановиш просто отут царство Ізраїля?"

Ісус ще до Свого Воскресіння і Вознесення (а також у короткому проміжку між Воскресінням і Вознесенням) казав, що Він "іде до Отця." Звичайно, Його учні, друзі, поcлідовники цього не розуміли. Апостол Пилип казав, "покажи нам Отця, і ми підемо до Нього, як і Ти." Найвірніша, найбільш любляча учениця, Марія з Маґдали, схопила Його за край одягу і не відпускала, аж поки Він не сказав їй, "не тримай Мене ("μή μου ἅπτου·, Ів. 20:17, іноді неправильно перекладається, "не торкайся Мене"), тому що Я ще не вознісся (ἀναβέβηκα, "анавевіка," "ана-" грецькою мовою означає завжди "вверх," "до гори") до Отця."

Що означає це Його Вознесення, і чому саме "до Отця?"   

Ще раз згадаймо, що Церква бачить Ісуса Христа як Боголюдину, водночас Бога (Який воплотився) і людину. Вся земна місія Христа, від Його зачаття аж до Його смерті і воскресіння, була "спасінням," або зціленням, пошкодженої гріхом людської природи. І коли ця місія була виконана - тобто коли людина Ісус поєднала Себе з Богом, зробила Його волю також і Своєю, і Своїм самозреченням, Своєю жертвою на хресті зцілила цю природу - треба було донести цю нову природу людини, цю оновлену Людину, до Божого престолу, який назавжди закритий для нас "священним мороком."

Тепер ми маємо впевненість, що коли ми одного дня воскреснемо, ми побачимо Ісуса Христа як людину, з контурами нашого людського тіла, з посмішкою, людським голосом, певними манерами, якимись особливими рисами (може, Він насвистує пісеньку, коли ходить? може, Він любить малювати? може, Він носить джинси?)

Я завжди думаю, що ця ідея найкраще відображена в знаменитій іконі "Тройця" Андрія Рубльова. Троє Осіб Пресвятої Тройці сидять за столом, який має чотири боки. Четвертий - для нас. Ні, ми не розвіємося у "стихіях," не перетворимося на гній чи на траву. Ми заснемо, але потім прокинемося і сядемо за веселий бенкетний стіл з Христом, Який буде, як завжди, однією з Осіб Тройці, і також, з моменту Його зачаття на землі, прекрасною, повноцінною, повністю здоровою людиною, саме такою, якою Бог взагалі замислив людей, нас...

Тепер треба розглянути ще одну ланку історії про "значення Воскресіння" - друге пришестя Христа і Його остаточний, "страшний" суд.

Далі буде.
Відповісти
#4
(08-06-2017, 04:24 )gvp писав(ла): "Наступна зупинка" в моєму наративі - Вознесення.

Якщо я раніше цього не сказав, підкреслюю: я тільки хочу відповісти на запитання п. Анатоля, "для чого було воскресіння Христа?" Я не претендую на здатність усе розтлумачити логікою; я тільки переповідаю, як можу, як на запитання п. Анатоля відповідає моя Православна Церква.

Отже, Вознесення (або Вознесіння - досі не знаю, як правильно).

Коротка відповідь Церкви панові Анатолю: Христос помер, щоби воскреснути, і воскрес, щоби вознестися.

Звичайно, я не вірю, що воскреслий Христос на очах у Своїх вірних вмикнув такого собі пропелерчика на животі, як у Карлсона, і почав летіти вгору, махаючи ручкою, "па-па." Вознесення - це таємниця, так само як і Воплотіння Бога-Слова, і Преображення, і Воскресіння померлої людини на ім"я Ісус Христос. Так, за свідченням апостолів, вони бачили, як їх улюблений Раввуні почав "возноситися" (зникати з їх очей), але, за "Діями Апостолів," "хмара накрила Його (καὶ νεφέλη ὑπέλαβεν αὐτὸν, Дії 1:9), тобто що конкретно сталося, куди подівся їх "Дідаскал," ніхто з них не мав жодного уявлення. І це не дивно, оскільки за якусь годину чи менше до Його вознесення вони все ще питали, "Господи, чи ти от просто тепер встановиш просто отут царство Ізраїля?"

Ісус ще до Свого Воскресіння і Вознесення (а також у короткому проміжку між Воскресінням і Вознесенням) казав, що Він "іде до Отця." Звичайно, Його учні, друзі, поcлідовники цього не розуміли. Апостол Пилип казав, "покажи нам Отця, і ми підемо до Нього, як і Ти." Найвірніша, найбільш любляча учениця, Марія з Маґдали, схопила Його за край одягу і не відпускала, аж поки Він не сказав їй, "не тримай Мене ("μή μου ἅπτου·, Ів. 20:17, іноді неправильно перекладається, "не торкайся Мене"), тому що Я ще не вознісся (ἀναβέβηκα, "анавевіка," "ана-" грецькою мовою означає завжди "вверх," "до гори") до Отця."

Що означає це Його Вознесення, і чому саме "до Отця?"   

Ще раз згадаймо, що Церква бачить Ісуса Христа як Боголюдину, водночас Бога (Який воплотився) і людину. Вся земна місія Христа, від Його зачаття аж до Його смерті і воскресіння, була "спасінням," або зціленням, пошкодженої гріхом людської природи. І коли ця місія була виконана - тобто коли людина Ісус поєднала Себе з Богом, зробила Його волю також і Своєю, і Своїм самозреченням, Своєю жертвою на хресті зцілила цю природу - треба було донести цю нову природу людини, цю оновлену Людину, до Божого престолу, який назавжди закритий для нас "священним мороком."

Тепер ми маємо впевненість, що коли ми одного дня воскреснемо, ми побачимо Ісуса Христа як людину, з контурами нашого людського тіла, з посмішкою, людським голосом, певними манерами, якимись особливими рисами (може, Він насвистує пісеньку, коли ходить? може, Він любить малювати? може, Він носить джинси?)

Я завжди думаю, що ця ідея найкраще відображена в знаменитій іконі "Тройця" Андрія Рубльова. Троє Осіб Пресвятої Тройці сидять за столом, який має чотири боки. Четвертий - для нас. Ні, ми не розвіємося у "стихіях," не перетворимося на гній чи на траву. Ми заснемо, але потім прокинемося і сядемо за веселий бенкетний стіл з Христом, Який буде, як завжди, однією з Осіб Тройці, і також, з моменту Його зачаття на землі, прекрасною, повноцінною, повністю здоровою людиною, саме такою, якою Бог взагалі замислив людей, нас...

Тепер треба розглянути ще одну ланку історії про "значення Воскресіння" - друге пришестя Христа і Його остаточний, "страшний" суд.

Далі буде.

Відомо лише ім'я Ісус, а Христос не є ім'ям історичної особи, а є церковним символом. Ніколи й ніде не було людини на ім'я Ісус Христос...

Крім того, смерть не є сном! А хто це стверджує, той вводить людей в оману, зводить їх на манівці відвертої брехні...
Відповісти
#5
Друге Пришестя і Суд.

Про це написані Джомолунгми богословської літератури. Є навіть "школи" богословської думки, які намагаються викрутити з Біблії "свідоцтва" про те, що ж саме станеться, коли Христос повернеться, як обіцяв, на землю, щоби судити світ. Є, наприклад, школа "мілленiаристів," які інтерпретують деякі рядки з книги Об"явлення так, що, мовляв, Христос прийде на землю і сяде на буквальний трон у буквальному Єрусалимському Храмі, і сидітиме там буквальну тиячу років, а потім буде сортувати людей, кому до раю і кому до пекла. (На "міллеаристській" теології, до речі, був у 1860-і - 1870-і роки побудований сіонізм - вчення, що євреї з діаспори повинні повернутися до своєї відбудованої держави Ізраїль, відбудувати там Храм і приготувати всі народи до Другого Пришестя Христа. Засновниками цього вченя були не євреї, а західноєвропейські християни, зокрема Акександер Кіт і Джон Раскін.) Православна Церква називає мілленіаризм "єрессю хіліазму."

Православна Церква не концентрується на деталях, як саме відбудеться Друге Пришестя, і як саме чинитиметься Останній (або Страшний) Суд. Ми тільки віримо, що колись, у якійсь поки що геть незрозумілій для нас формі, це відбудеться. Найважлливіше, Христового Суду не уникне ніхто. Ідея власної підсудності, перональної необхідності якось "заплатити" за те зло, яке людина вчинила за життя, є чи не найбільшою "колючкою," яка терзає невіруючих і примушує їх придумувати які завгодно сценарії, аби ці сценарії твердили, що цієї персональної підсудності можна уникнути.

В межах цього головного постулату про невідворотність і універсальність Суду, Церква радо приймає різні тлумачення концепції "доброї відповіді на страшному Христовому Суді" (καλὴν ἀπολογίαν τὴν ἐπὶ τοῦ φοβεροῦ βήματος τοῦ Χριστοῦ, "калін апологіан тін епі ту фоверу віматос ту Хрісту," Божественна Літургія за св. Йоаном Золоустим). На мене особисто сильне враження справили роздуми на цю тему одного сучасного грецького богослова-мирянина, лікаря за фахом, доктора Александроса Каломіроса, викладені в його праці під назвою "Ріка Вогняна" (http://maidan.org.ua/arch/oldrel/1204759010.html).

Каломірос бачить людей, воскрешених Христом, зануреними в "ріку життя" з Об"явлення 22:1. У воді цієї "ріки життя" люди отримають благословення Христа на вічне життя, причому не стільки словесне, скільки у формі обійм, типу тих, якими люблячі батьки обнімають кохану дитину. І тоді настане "момент істини." Ті, хто за все своє земне життя не навчився любити, не зрозумів, що таке насправді є любов, відчуватимуть ці обійми як щось надзвичайно неприємне, відштовхуюче. Вони будуть галасувати: "та хто ти такий, що ти мене тут обнімаєш? Ти Бог? Та тебе взагалі нема. І це тільки Я вирішую, хто мене обніматиме, а хто ні. І Я взагалі не люблю обніматися, мені це противно. Пропоную замість обійм розглянути концепцію єдности і тожсамости як форми еволюції глюонного конденсату! Наполягаю на тому, що всі ці казочки про богів тільки служать подальшому закріпаченню робочої худоби психопатами-прикоритниками! А пішов ти на х... " тощо. Тоді "ріка життя" перетвориться для них на "ріку вогняну." І все раптом застигне, Часу більше не буде. Буде вічне копирсання у власному еґо, виливи ненависті, і страшний, пекучий біль. Назавжди.

З іншого боку люди, які навчилися любити, віддавати любов іншим і бути вдячними за любов інших до себе, відчують блаженство. І для них час теж зупиниться. Це не означає, що вони так і будуть "мокнути" в тій "річці життя." Вони просто перебуватимуть у "місці світлім, місці квітучім, місці спокою, де нема сліз, суму і зітхання." Їх нічого не буде мучити. Вони будуть радісні, вони побачать Того, Хто є Любов (до речі, абсолютно незалежно від того, яку віру вони сповідували і чи сповідували будь-яку), вони відповідатимуть Йому любов"ю на любов, вони з"єднаються з Ним у вічному "бенкеті" (деталей якого ми, звичайно, не знаємо). Назавжди.
Відповісти
#6
(10-06-2017, 00:46 )gvp писав(ла): люди отримають благословення Христа на вічне життя, причому не стільки словесне, скільки у формі обійм, типу тих, якими люблячі батьки обнімають кохану дитину. 

Ну я ж надіюсь, що він буде в вигляді симпатичної дівчини.
А то обніматись з молодим мужиком, який ще й строїть з себе батька по відношенню до 80-річного діда,.. кому це сподобається.
Відповісти
#7
(10-06-2017, 07:39 )Анатoль писав(ла):
(10-06-2017, 00:46 )gvp писав(ла): люди отримають благословення Христа на вічне життя, причому не стільки словесне, скільки у формі обійм, типу тих, якими люблячі батьки обнімають кохану дитину. 

Ну я ж надіюсь, що він буде в вигляді симпатичної дівчини.
А то обніматись з молодим мужиком, який ще й строїть з себе батька по відношенню до 80-річного діда,.. кому це сподобається.

Це не будуть тілесні обійми.

Та й тілесність буде зовсім іншою. Наші тіла будуть нашими ж тілами, з того ж вуглецю, кальція, форфора, кисня тощо. І наша загальна форма теж збережеться, тобто ми одразу пізнАємо тих, кого знали до воскресіння. Але це будуть тіла з "преображеної" матерії, матерії, яка матиме зовсім нові властивості. Тому не буде ентропії, руйнування, тління; не буде віку, як такого, не буде старших і молодших, здорових і хворих. Не буде пристрастей, тяги за задоволеннями земного тіла. Буде щось зовсім інше - те, що за традицією називається "блаженством." "Чого око не бачило, і вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його" (1 Кор. 2:9. переклад І. Огієнка).

Пане Анатолю, а що Ви думаєте про підсудність, неминучість *остаточного* присуду людини до "блаженства" або "не-блаженства" в залежності від того, як людина прожила своє життя на землі? Я згадую, що колись навіть Леонід Кравчук, колишній головний ідеолог Компартії України, написав, що у старшому віці став все більше замислюватися над ідеєю, що без БОЯЗНІ гріха і неминучої РОЗПЛАТИ за гріх людська цивілізація не вижила б.
Відповісти
#8
(11-06-2017, 17:52 )gvp писав(ла):
(10-06-2017, 07:39 )Анатoль писав(ла):
(10-06-2017, 00:46 )gvp писав(ла): люди отримають благословення Христа на вічне життя, причому не стільки словесне, скільки у формі обійм, типу тих, якими люблячі батьки обнімають кохану дитину. 

Ну я ж надіюсь, що він буде в вигляді симпатичної дівчини.
А то обніматись з молодим мужиком, який ще й строїть з себе батька по відношенню до 80-річного діда,.. кому це сподобається.

Це не будуть тілесні обійми.

Та й тілесність буде зовсім іншою. Наші тіла будуть нашими ж тілами, з того ж вуглецю, кальція, форфора, кисня тощо. І наша загальна форма теж збережеться, тобто ми одразу пізнАємо тих, кого знали до воскресіння. Але це будуть тіла з "преображеної" матерії, матерії, яка матиме зовсім нові властивості. Тому не буде ентропії, руйнування, тління; не буде віку, як такого, не буде старших і молодших, здорових і хворих. Не буде пристрастей, тяги за задоволеннями земного тіла. Буде щось зовсім інше - те, що за традицією називається "блаженством." "Чого око не бачило, і вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його" (1 Кор. 2:9. переклад І. Огієнка).

Пане Анатолю, а що Ви думаєте про підсудність, неминучість *остаточного* присуду людини до "блаженства" або "не-блаженства" в залежності від того, як людина прожила своє життя на землі? Я згадую, що колись навіть Леонід Кравчук, колишній головний ідеолог Компартії України, написав, що у старшому віці став все більше замислюватися над ідеєю, що без БОЯЗНІ гріха і неминучої РОЗПЛАТИ за гріх людська цивілізація не вижила б.
Відповісти
#9
Глюонний конденсат теж буде преображений. Всі закони фізики будуть змінені так, щоби повністю усунути всяку можливість "тління" - розпаду, деградації, зростання ентропії тощо. Знаю, атеїсти не згодяться, тому що вважають теперешні закони фізики абсолютними. Але я маю на це мою власну думку, і прошу не засирати її квазі-"дискусією" про те, хто кому навмисне бреше.

Також для Вас, повторю моє запитання до п. Анатоля:

"... що Ви думаєте про підсудність, неминучість *остаточного* присуду людини до "блаженства" або "не-блаженства" в залежності від того, як людина прожила своє життя на землі? Я згадую, що колись навіть Леонід Кравчук, колишній головний ідеолог Компартії України, написав, що у старшому віці став все більше замислюватися над ідеєю, що без БОЯЗНІ гріха і неминучої РОЗПЛАТИ за гріх людська цивілізація не вижила б."
Відповісти
#10
(12-06-2017, 17:25 )gvp писав(ла): Глюонний конденсат теж буде преображений. Всі закони фізики будуть змінені так, щоби повністю усунути всяку можливість "тління" - розпаду, деградації, зростання ентропії тощо. Знаю, атеїсти не згодяться, тому що вважають теперешні закони фізики абсолютними. Але я маю на це мою власну думку, і прошу не засирати її квазі-"дискусією" про те, хто кому навмисне бреше.

Також для Вас, повторю моє запитання до п. Анатоля:

"... що Ви думаєте про підсудність, неминучість *остаточного* присуду людини до "блаженства" або "не-блаженства" в залежності від того, як людина прожила своє життя на землі? Я згадую, що колись навіть Леонід Кравчук, колишній головний ідеолог Компартії України, написав, що у старшому віці став все більше замислюватися над ідеєю, що без БОЯЗНІ гріха і неминучої РОЗПЛАТИ за гріх людська цивілізація не вижила б."
До чого тут атеїзм, коли йдеться про закони фізики? Які закони фізики зміняться? Зростання ентропії стосується лише ізольованих систем, але для багатьох систем ентропія не зростає, оскільки виводиться за межі системи. Такими системами є, наприклад, живі системи, з яких ентропія виводиться назовні, оскільки ентропія речовин, що виділяються, є більшою за ентропію речовин, якими тварини харчуються. А ентропія фотонів, які поглинають рослини, є значно меншою за ентропію речовин та тепла, що виділяються цими рослинами. Ваші заяви щодо законів фізики, таким чином, є беззмістовними...

Щодо підсудности, є така російська поговорка, що "мьортвому пожар нє страшєн!" Відтак, я не бачу сенсу у Вашому запитанні...
Відповісти
#11
(12-06-2017, 18:53 )Василь Васьківський писав(ла):
(12-06-2017, 17:25 )gvp писав(ла): Глюонний конденсат теж буде преображений. Всі закони фізики будуть змінені так, щоби повністю усунути всяку можливість "тління" - розпаду, деградації, зростання ентропії тощо. Знаю, атеїсти не згодяться, тому що вважають теперешні закони фізики абсолютними. Але я маю на це мою власну думку, і прошу не засирати її квазі-"дискусією" про те, хто кому навмисне бреше.

Також для Вас, повторю моє запитання до п. Анатоля:

"... що Ви думаєте про підсудність, неминучість *остаточного* присуду людини до "блаженства" або "не-блаженства" в залежності від того, як людина прожила своє життя на землі? Я згадую, що колись навіть Леонід Кравчук, колишній головний ідеолог Компартії України, написав, що у старшому віці став все більше замислюватися над ідеєю, що без БОЯЗНІ гріха і неминучої РОЗПЛАТИ за гріх людська цивілізація не вижила б."
До чого тут атеїзм, коли йдеться про закони фізики? Які закони фізики зміняться? Зростання ентропії стосується лише ізольованих систем, але для багатьох систем ентропія не зростає, оскільки виводиться за межі системи. Такими системами є, наприклад, живі системи, з яких ентропія виводиться назовні, оскільки ентропія речовин, що виділяються, є більшою за ентропію речовин, якими тварини харчуються. А ентропія фотонів, які поглинають рослини, є значно меншою за ентропію речовин та тепла, що виділяються цими рослинами. Ваші заяви щодо законів фізики, таким чином, є беззмістовними...

Щодо підсудности, є така російська поговорка, що "мьортвому пожар нє страшєн!" Відтак, я не бачу сенсу у Вашому запитанні...

Ну хіба ж Ви могли відповісти інакше...

Ще раз, я ВІРЮ в те, що всі на світі закони фізики можуть бути змінені на щось, чого ніхто з нас не уявляє. *ТОЧНО ТАК САМО*, як Ви вірите в протиллежне.

Ну і нащо тоді втручатися в розмову, де я стараюся викласти СВОЮ віру? Хіба Ви не викладаєте Вашу в інших гілках? Я колись ТУДИ втручався? Якщо так, вибачте, більше не буду!

Щодо "мертвому пожежа не страшна" - от-от. Саме так і думають ті, кого пече, мучить думка про те, що вони зробили щось дуже погане у своєму житті і не були на цьому спіймані. "Пранєсло... тіпєрь всьо в парядкє, будім сібє жить дальше; а умрьом, так всьо равно тагда уже нічіво і нє страшна..."
Відповісти
#12
(13-06-2017, 06:01 )gvp писав(ла):
(12-06-2017, 18:53 )Василь Васьківський писав(ла):
(12-06-2017, 17:25 )gvp писав(ла): Глюонний конденсат теж буде преображений. Всі закони фізики будуть змінені так, щоби повністю усунути всяку можливість "тління" - розпаду, деградації, зростання ентропії тощо. Знаю, атеїсти не згодяться, тому що вважають теперешні закони фізики абсолютними. Але я маю на це мою власну думку, і прошу не засирати її квазі-"дискусією" про те, хто кому навмисне бреше.

Також для Вас, повторю моє запитання до п. Анатоля:

"... що Ви думаєте про підсудність, неминучість *остаточного* присуду людини до "блаженства" або "не-блаженства" в залежності від того, як людина прожила своє життя на землі? Я згадую, що колись навіть Леонід Кравчук, колишній головний ідеолог Компартії України, написав, що у старшому віці став все більше замислюватися над ідеєю, що без БОЯЗНІ гріха і неминучої РОЗПЛАТИ за гріх людська цивілізація не вижила б."
До чого тут атеїзм, коли йдеться про закони фізики? Які закони фізики зміняться? Зростання ентропії стосується лише ізольованих систем, але для багатьох систем ентропія не зростає, оскільки виводиться за межі системи. Такими системами є, наприклад, живі системи, з яких ентропія виводиться назовні, оскільки ентропія речовин, що виділяються, є більшою за ентропію речовин, якими тварини харчуються. А ентропія фотонів, які поглинають рослини, є значно меншою за ентропію речовин та тепла, що виділяються цими рослинами. Ваші заяви щодо законів фізики, таким чином, є беззмістовними...

Щодо підсудности, є така російська поговорка, що "мьортвому пожар нє страшєн!" Відтак, я не бачу сенсу у Вашому запитанні...

Ну хіба ж Ви могли відповісти інакше...

Ще раз, я ВІРЮ в те, що всі на світі закони фізики можуть бути змінені на щось, чого ніхто з нас не уявляє. *ТОЧНО ТАК САМО*, як Ви вірите в протиллежне.

Ну і нащо тоді втручатися в розмову, де я стараюся викласти СВОЮ віру? Хіба Ви не викладаєте Вашу в інших гілках? Я колись ТУДИ втручався? Якщо так, вибачте, більше не буду!

Щодо "мертвому пожежа не страшна" - от-от. Саме так і думають ті, кого пече, мучить думка про те, що вони зробили щось дуже погане у своєму житті і не були на цьому спіймані. "Пранєсло... тіпєрь всьо в парядкє, будім сібє жить дальше; а умрьом, так всьо равно тагда уже нічіво і нє страшна..."

Мене не обходить, в що Ви вірите, а в що Ви не вірите! Я пишу те, що є...

Я нічим не втручався у Ваші розмови про Вашу віру, а лише запитав шановних форумчан, чому це Ви цього разу не згадали про глюонний конденсат...

Це моє запитання є підсудним чи ні?
Відповісти
#13
(13-06-2017, 19:07 )Василь Васьківський писав(ла): Це моє запитання є підсудним чи ні?

Підсудні не запитання, а люди. Всі.
Відповісти
#14
(13-06-2017, 19:35 )gvp писав(ла):
(13-06-2017, 19:07 )Василь Васьківський писав(ла): Це моє запитання є підсудним чи ні?

Підсудні не запитання, а люди. Всі.

Навпаки, підсудними є лише злочинці...
Відповісти
#15
(13-06-2017, 19:36 )Василь Васьківський писав(ла):
(13-06-2017, 19:35 )gvp писав(ла):
(13-06-2017, 19:07 )Василь Васьківський писав(ла): Це моє запитання є підсудним чи ні?

Підсудні не запитання, а люди. Всі.

Навпаки, підсудними є лише злочинці...

Мільйони злочинців уникають суду (земного). Останнього Христового - не уникне ніхто.
Відповісти
#16
(13-06-2017, 19:47 )gvp писав(ла):
(13-06-2017, 19:36 )Василь Васьківський писав(ла):
(13-06-2017, 19:35 )gvp писав(ла):
(13-06-2017, 19:07 )Василь Васьківський писав(ла): Це моє запитання є підсудним чи ні?

Підсудні не запитання, а люди. Всі.

Навпаки, підсудними є лише злочинці...

Мільйони злочинців уникають суду (земного). Останнього Христового - не уникне ніхто.

Це проблема не злочинців, а влади насилля, яка є нелегітимною за визначенням, оскільки влада насилля є злочином проти верховенстава права...

Саме тому глобальній системі влади насилля прийшов Кінець у формі влади глобальної фінансової переваги, яка називається ще глобальною полікратією - взаємне глобальне проникнення полюсів глобальної фінансової переваги змете владу насилля з лиця Землі протягом історично короткого перехідного періоду глобальних трансформацій в системі контролю за владою в усіх куточках планети Земля...
Відповісти
#17
https://snob.ru/selected/entry/125724?ut...nt=article
Відповісти
#18
(14-06-2017, 19:01 )Василь Васьківський писав(ла): https://snob.ru/selected/entry/125724?ut...nt=article

Ну і що цей комп"ютер каже про остаточний суд над людиною за все те добре і зле, що вона робила за життя?

Звичайно, нічого. Ті, хто його програмував, очевидно бояться думки про остаточний суд над ними, як чорт ладана. Але який би геніальний комп"ютер ти не зробив, якщо ти у своєму житті вчинив зло (вкрав, вбив - не обов"язково фізично, можна й словом, або зґвалтував, образив дитину, викинув на мороз кішку тощо), і не розкаявся в цьому, ти таки будеш суджений за це. "Есть грозньій Судия, Он ждет..." (Лермонтов).
Відповісти
#19
(15-06-2017, 17:49 )gvp писав(ла):
(14-06-2017, 19:01 )Василь Васьківський писав(ла): https://snob.ru/selected/entry/125724?ut...nt=article

Ну і що цей комп"ютер каже про остаточний суд над людиною за все те добре і зле, що вона робила за життя?

Звичайно, нічого. Ті, хто його програмував, очевидно бояться думки про остаточний суд над ними, як чорт ладана. Але який би геніальний комп"ютер ти не зробив, якщо ти у своєму житті вчинив зло (вкрав, вбив - не обов"язково фізично, можна й словом, або зґвалтував, образив дитину, викинув на мороз кішку тощо), і не розкаявся в цьому, ти таки будеш суджений за це. "Есть грозньій Судия, Он ждет..." (Лермонтов).
На мою думку, Ви змішуєте дві різні поняття: смерть - це не суд над людиною! Якщо вона не є вбивством, смерть є по ту сторону добра і зла, по ту сторону моралі...

Людина вмирає. Це не привід її засуджувати...

А засудження мертвих, які не вчинили злочину, є аморальним!
Відповісти
#20
(15-06-2017, 18:48 )Василь Васьківський писав(ла):
(15-06-2017, 17:49 )gvp писав(ла):
(14-06-2017, 19:01 )Василь Васьківський писав(ла): https://snob.ru/selected/entry/125724?ut...nt=article

Ну і що цей комп"ютер каже про остаточний суд над людиною за все те добре і зле, що вона робила за життя?

Звичайно, нічого. Ті, хто його програмував, очевидно бояться думки про остаточний суд над ними, як чорт ладана. Але який би геніальний комп"ютер ти не зробив, якщо ти у своєму житті вчинив зло (вкрав, вбив - не обов"язково фізично, можна й словом, або зґвалтував, образив дитину, викинув на мороз кішку тощо), і не розкаявся в цьому, ти таки будеш суджений за це. "Есть грозньій Судия, Он ждет..." (Лермонтов).
На мою думку, Ви змішуєте дві різні поняття: смерть - це не суд над людиною! Якщо вона не є вбивством, смерть є по ту сторону добра і зла, по ту сторону моралі...

Людина вмирає. Це не привід її засуджувати...

А засудження мертвих, які не вчинили злочину, є аморальним!

За моєю вірою, смерті просто нема. Всі люди воскреснуть, преображені, і всі будуть суджені.

Інакше нема ніякого сенсу. Нема відповідальності за зло. Молотов і Каганович, двоє катів, винних у вбивстві мільйонів українців Голодомором, дожили до глибокої старості цілком комфортабельно, і вмерли (до воскресіння) у власних ліжках, ніколи ніким не суджені, нагороджені всіма на світі орденами й медалями, з солідними рахунками на ощадних книжках. Сотні колишніх офіерів і генералів гітлерівської армії, СС, Гестапо знайшли собі чудовий притулок у Латинській Америці, і теж дожили до щасливої старості в гарних будиночках з блакитними басейнами. Пол Пот і Єнг Сарі, двоє людей, винних у вбивстві більше ніж третини населення Камбоджі, теж не були засуджені і дожили до цілком комфортабельної старості (Пол Пот до 73 років, Єнг Сарі до 88). Мао Дзедун, який своєю політикою "Великого Стрибка" заморив голодом 10 мільйонів селян, теж дожив до 83 років і ніколи ніким не був притягнутий до відповідальності. Сталін жив собачим життям, самотній, закомплексований, і вмер жахливо, від інсульту, лежачи на підлозі в калюжі власної сечі - але й він ніколи ніким не був притягнутий до відповідальності за те, що вчинив. Так само Ленін, Гітлер... Список можна продовжувати й продовжувати...

Щодо засудження невинних, ми віримо, що ніхто з невинних по воскресінню не буде засуджений.

До речі, чи Ви знайомі з книжкою Дж. Орвела "Звіроферма?" Там дуже талановито описане майбутнє людства, яке скине владу насильства. Big Grin
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Смерть Гейдара Джемаля Alba 0 413 06-12-2016, 00:49
Ост. повідомлення: Alba
  Простая смерть olex.veresen 1 472 27-01-2016, 15:20
Ост. повідомлення: Василь Васьківський

Перейти до форуму: