Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Триптіх: Вогняний Дракон – Наша Дама – Дом
#1
 Уривок із статті  "Опираясь на воздух. Печать странствия":

"Паломничество, как совокупность Святых Мест и Дорог к ним— не более, чем Узор Циркуляции, вцентре которой — Истина. Истина эта пребывает тотально; Она — однородна и разнообразна одновременно; Она — насквозь всего. Пребывая в такого рода Присутствии и все время расслаблено (но точно) убирая ошибки отвлечения от Него, создаёшь предпосылки волшебного спонтанного и безусильного раскрытия всего, что нужно. 
Эта Истина— вне ограничений. Без разницы— ездишь Ты в Пилигримажи или нет. Все проявляется само — если это уместно: все случится, Ты будешь странствовать и найдётся все необходимое для такого. Если нет — скитаний не будет. 
Нет никакой разницы: ведь справедливо все. 
Просто пребывая Чистотой; идя к Чистоте;  посредством — Чистоты. 
Чистота движется в Чистоте. Чистота покоится в Чистоте. Все полно само собою; пусто само собою; все — Совершенно. Так было и есть: ничто не испорчено. Остальное — Иллюзия Пути."
 
Початок...
Деяка метушня підготовки, таксі, шансон, перенос рейсу. Хвилі на поверхні. Стоїть питання для чого? Для чого ці жести? Як орієнтир тримаю в усвідомленні уривок із статті  "Опираясь на воздух. Печать странствия". Паломництво - це не тур, чи поїздка на відпустку. Та і взагалі немає змісту, щось робити просто, бо в кінці кінців холодна пустота розчарування.  
 
Тому, знову, для чого? Надто зухвало реактивно обізвати це Паломництвом. Не форма має значення, а намір, чистота посилу. По плодам буде відомо. Посилаю вдячність за можливість... 
 
Чистота крізь чистоту... Візерунки навколо...  Розслаблено і точно забирання помилки відволічення...
 
Аеропорт. Як попадаю в простір повітряних вокзалів так майже одразу спалахує лють. Тут виразніше проявлено лицемірство упакованого, успішного стилю життя. Жертви снують переігруючи роль розслаблених владик. В повітрі кумирство достатку, прислужники  в "дютіфрі" одразу підлаштовують ступінь свого прогину в залежності рівня клієнта. 
 
Рейс затримується на невизначений час. Пасажири метушаться, щось виясняють, сваряться, "прокачують" своє его. Наших відрізняє якась доля бадьорості, хоч у вигляді брудної агресивності. Летить також група європейських студентів, таке відчуття як стадо баранів, куди проведуть туди і вони сумлінно і без протирічь. Якраз вони весь час очікування слухняно сиділи на голій плитці, одна навіть в позиції з розвинутими ногами (типу як розтягування в широкій позиції) в тонких ласінах. Наглухо відбитий зв'язок тіла і свідомості.
 
"Увага будь-ласка ..." - це така тепер мода оголошувати інформацію в аеропорту, яка є повною калькою з англійської "attention please...". Звучить не натурально і ріже вухо.
 
Нарешті погрузили в автобус до літака, обстановка на позитиві, пріколи, всеж таки вкрали 4 год "дорогоцінного" часу, треба ж розрядки. Як заходили у літак то виявилось, що простолюдинів підвозять до літака на автобусі, а тих на кого більшість уповають (успішних лицемірів) на крутій іномарці, життя ж по типу "все включено".  Стоїмо на полосі перед вильотом, відірвались і ... тут всі рівні, небо обнуляє конгломерат статусних лайків. Так і земля перемелює упокоєні тіла. Струна в предстоянні між небом і землею монотонно гудить невідомістю.
 
Пересадка Прага. Так виходе, що не встигаємо на наступний рейс. Активності нагнітаються до кипіння. Однак, темрява не повністю темна і за щедрим жестом місцевого чеха, отримуємо інші квитки, через Мюнхен. 
 
Підлітаємо до Мюнхена, поля непристойно рівні. Аеропорт - апогей функціональності, упорядкованості, порядку. 
 
Надвечір доїжджаємо до місця призначення Гент, район Фландрії. Звучить так милозвучно - Фландрія...
 
Перший цикл семи.
 
Гент. Герб - Дракон, що випускає полум'я на чорному фоні. Святий Лівініус, мортір, тісно пов'язаний з містом і багато місць вказують на це. Мощі цього Святого зберігалися у Генті до 1578 року, після чого були знищенні в період іконоборства, це такий рух продвигаємий протестантами, де  вшанування ікон розглядалось ідолопоклонством.
 
Головний собор Saint Bavo Cathedral. Як і більшість будівель центру міста, храм датований Середньовіччям, звідси і готична форма. Найвизначніше знаходиться в крипті, там збереглися, хоча і в поганому стані, розписи стін 12 століття. Від них іде струмені тотального спокою, таке відчуття, що їхнє звучання мерехтітиме ще не одну тисячу років. 
Також тут знаходиться Гентський вівтар, Агнець Божий виконаний Хубертом і Яном Ван Ейком. Об'ємна, багатогранна робота яка вказує на спосіб мислення тогочасної людини, Божественна ієрархія, розчахнуті обличчя образів, мікрокрокосм відображається в макрокосмі і навпаки. Споглядаючи цей шедевр не відчуваєш наявність автора, ніби полотно саме собою проявилось, ніби так і повинно бути. Схожа еманація проливається крізь Готичні Собори. Така досконала форма утворилась через безусильну творчість. Можливо, архітектура, мистецтво пізніших періодів і фонить атомарністю, персоніфікацією, роз'єднаністю через наліт кропіткого зусилля (насилля) поза ореолом натхнення. 
 
В безпосередній близькості знаходяться інші собори Св. Миколая, Св. Якова та Архангела Михаїла. Що характерно для храмів цього регіону, за суворою красою зовнішньої форми ховається внутрішня пустота. В більшості з них давно вже не проводиться богослужінь, а слугують місцем для різних виставок, інсталяцій. Від цього тихо-сумно... Єдиний храм в якому присутній дух є собор Архангела Михаїла, певно воїнський дух покровителя не дає розчинитися в горизонталі.  

 
 
Замок. Якщо ставити наголос на другу голосну то вийде замок. Замок від інфернальних світів. Таким виглядає Гравенстейн, Середньовічна твердиня, транслююча порядок. На його вершку якось піднесено легко.

 
Окремо треба сказати про фламандську мову. Це своєрідне перехрестя німецької, французької і англійської. Фландрія, Гравенстейн ... Унікальна краса милозвучності проливається крізь такі назви.
 
Брюге. 
Інше значиме Середньовічне місто. Як пишуть в буклетах в 13 ст. Гент і Брюге по впливовості  переважали Париж. Від цього нам ні холодно ні жарко.
Котел Брюге зустрів пасмурністю, дощем якраз так як треба. Тут і барельєф пелікана, що годує дитинчат своїм же м'ясом. Також є один тендітний кам'яний міст на якому заплітається рог Єдинорога і чути стук посоха вічного Паломника.

 
 
Другий цикл семи.
 
Заїхали у Францію, Ліль. Простір мягший, вичурна мова, відчувається активованість верхніх центрів у місцевих. Взагалі ми заїхали у регіон Пікардію, графство Середніх Віків..
 
Пересадка в Амьєн. Мені на зорі знайомства з Романо-Готичною архітектурою саме Амьєнський Собор припав до душі. Його форма і білий камінь ототожнювався з чистотою яку транслює образ Прекрасної Дами. Передчуття... 
 
Під’їжджаємо і Собор, він неймовірно великий, його видно за декілька кілометрів, якби завис над землею. Присутність Храму відчувається як тільки виходиш з автобусу, Амьєн зорієнтований навколо кам'яної святині, всі будинки, люди знаходяться в його феоді. Невелике містечко, небагато туристів, зовнішні обставини сприяють містерії зустрічі.
 
Храм. Заходимо не зразу, звикаємо, піднесена-схвильованість. Це настільки багатогранний витвір, що розумієш - метушитися з фотографіями беззмістовно, неможливо площиною об'єктиву схопити, те що виходить за трьохвимірність. Далі описувати також не багато сенсу, у кого є зв'язок священного тремору, у того є можливість ієрогамії, а кому не цікаво то і так ясно. 
 
Єдина деталь північної вікна-троянди у вигляді зовнішньої пятиконечної зірки двома зубами у верх і внутрішньої навпаки. Ще пишуть, що у Готичних Соборах північна частина трансепту присвячена Алхімії... 
         
 
 
Компьєнь. Ліс. Піеррефондс.
Невеличке місто Компьєнь та замок в Піеррефонді розділяє кілька кілометрова полоса лісу.
В давнину Компьєнський ліс був місцем Королівської охоти, форми підтримання воїнських вогнів. Зараз тут надто по європейські, асфальтовані доріжки, вказівники. На залізних "конях" добираємося до замку. Сьогодні якесь свято, вихідний, тому багато відвідувачів.
Замок знаменитий своїм реставратором Віолле-ле-Дюком. Його підхід полягав у відтворенні ідеального образу об'єкту архітектури, а не в поверненні першочергового образу. Думаю задумане сповна втілилось у Піеррефонді.   Внутрішній двір еталон гармонічного прояву архітектурного простору, тут по особливому затишно. Навколо замкових мур вісім високих веж названі іменами таких епічних воїнів як Олександр Македонський, Короля Артура та Готфріда Бульонського.
 
 
 
Пробігом по острову Сіте.
Так вийшло що добиратися назад  прийшлось через Париж чого насправді не хотілось. Ці стада туристів відбивають бажання. Однак пару годин у запасі і вирішили причаститися духом Сент-Шапель. Так здалось що Свята Капела сумує за тишиною, за тихим висінням у небі верхніх вод. Ця вседоступність через квиток як у музей десакралізує Священний простір. Все ж таки витончене світло вітражів потребує оперативності першої заповіді блаженства.
Потім Нотр-Дам. В цей раз побачилось наскільки досконала форма, причому зовнішнє настільки відповідає внутрішньому що майже втрачаєш край субстанції, ці масивні кам'яні конструкції мерехтять як голограма. Декілька проходів спадають чистотою.
 
Повернення.
Повертаємось через Кельн. До нього добираємося на поїзді. Німецька скрупульозність проявляється у всьому, в тому числі в оформлені поїздів, сухість, чіткість і функціональність. Кельн. Простір структурніший ніж у Франції. Мова, як струмені полум'я. Вокзал виходить прямо на площу перед Кельнським Домом. Не спішимо, причащаємося звучанням священної форми. Виходимо, собор тотально захватує увагу, нескінченна варіація в камені. Тут я згадав як одному з опусів було метафорично описано, що Нотр Дам де Парі і Кельнський Дом два полюси Лицарської архітектури. Кельнський собор як чоловічий аспект єдиного. Так і об'єднуємося. 
 
Післямова.
Зовсім немає різниці чи їздить тіло, чи ні. Без душі, без особливих вогнів немає змісту кудись мандрувати, "средние миры... и душа твоя скучная стена". Травмуюче розчарування в манері туриста відклацати невідомий і лякаючий посил Лицарської архітектури. Лякає прямотою введення в справжнє, в теперішнє, в скінченне, в змінне. Надто відверто Готично-Романська форма еманує нетутешнє… В забутий сон про можливість людини піднестися до Божественного.
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Южный Дракон, коровы и бычье, а также: волшебная поляна невнятных сумерек olex.veresen 0 318 20-05-2016, 16:30
Ост. повідомлення: olex.veresen
  Витражи – это наша жизнь olex.veresen 0 383 03-01-2016, 14:49
Ост. повідомлення: olex.veresen

Перейти до форуму: