Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Трохи про "прононс...
#1
Thumbs Up 
Нас, пришельців до англомовних країн і, зокрема, до США, зі східноєвропейських країн, абориґени моментально впізнають як іноземців - і більше того, мало не як марсіян, - коли ми вимовляємо деякі звуки не так, як вони. Причому тут наша освіта, наш словниковий запас, наші знання англійської лексики, граматики і синтаксису не мають рівно ніякого значення. Ось кілька прикладів.

1. Невміння чітко розрізняти "v" i "w."
Батьки нашого зятя завжди сміються з нас (звичайно, по-дружньому - вони нас люблять, як і ми їх, але вони не пропускають приводу посміятися), коли ми кажемо vine замість wine, vuhn замість one тощо.

2. Невміння розрізняти "i" в закритому складі і "ее."
Класика: одна річ ship, і зовсім інша sheep.

3. Використання звуку "х."
Англійська мова цього звуку просто не має. Тому, коли ми кажемо, "Хау ар ю," оте "Х" ріже англомовним вуха. Їхне H - це просто видих. Задня частина язика, яка вібрує, коли ми вимовляємо наше "х," в англійському "h" просто принципово не діє.

4. Довжина ударного звуку "у" ("oo").
Ми схильні вимовляти однаково такі слова, як, наприклад, "loot," "good" i "foot," "book." Але в перших двох звук "у" довгий, і звучить приблизно як наше "у" в словах "муляє," "рута." З іншого боку, в останніх двох словах цей звук короткий і має в собі більше домішку звуку "о."

5. Звук "р" - "r."
Літературна англійська мова, і також сучасна мейнстрімова американська мова, цього звуку не має. Він є в шотландському і частково у північноанглійському діалекті, але не в загальноприйнятій стандарній англійський мові. В ній "r" вимовляється без вібрації язика. Коли треба вимовити стандартне англійське "r," людина відводить свого язика якомога далі від твердого піднебіння і старається вимовити "r" так. щоби язик не вібрував.

6. Варіанти звуку "е."
Ми часто не розуміємо чи не звертаємо уваги на те, що для англомовної людини цей нібито однаковий для нас звук звучить зовсім по-різному у таких словах, як "hat" (капелюх) і "head" (голова). У першому випадку, звук має в собі більше нашого "а," ніж нашого "е," хоча і наше "е" там присутнє. У другому випадку - навпаки, звук має в собі більше нашого "е," ніж нашого "а," хоча він все рівно відмінний від нашого "е" (як-от у словах "речі," "береза" тощо), тому що він довший і таки має в собі дещо більшу частку "е."

7. Невміння вимовляти на кінці складу звуки "t" i "d."
В англійській мові ці звуки вимовляються, коли язик не торкається передніх зубів, а торкається твердого півнебіння, трохи ближче до передніх зубів, ніж до середини.

Це таке моє дуже дилетантське враження - буду вдячний за всі зауваження, виправлення, розширення тощо.
Відповісти
#2
(27-10-2015, 21:14 )stryjko_bojko писав(ла):
(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): Нас, пришельців до англомовних країн і, зокрема, до США, зі східноєвропейських країн, абориґени моментально впізнають як іноземців - і більше того, мало не як марсіян, - коли ми вимовляємо деякі звуки не так, як вони. Причому тут наша освіта, наш словниковий запас, наші знання англійської лексики, граматики і синтаксису не мають рівно ніякого значення. Ось кілька прикладів.

1. Невміння чітко розрізняти "v" i "w."
Батьки нашого зятя завжди сміються з нас (звичайно, по-дружньому - вони нас люблять, як і ми їх, але вони не пропускають приводу посміятися), коли ми кажемо vine замість wine, vuhn замість one тощо.

2. Невміння розрізняти "i" в закритому складі і "ее."
Класика: одна річ ship, і зовсім інша sheep.

3. Використання звуку "х."
Англійська мова цього звуку просто не має. Тому, коли ми кажемо, "Хау ар ю," оте "Х" ріже англомовним вуха. Їхне H - це просто видих. Задня частина язика, яка вібрує, коли ми вимовляємо наше "х," в англійському "h" просто принципово не діє.

4. Довжина ударного звуку "у" ("oo").
Ми схильні вимовляти однаково такі слова, як, наприклад, "loot," "good" i "foot," "book." Але в перших двох звук "у" довгий, і звучить приблизно як наше "у" в словах "муляє," "рута." З іншого боку, в останніх двох словах цей звук короткий і має в собі більше домішку звуку "о."

5. Звук "р" - "r."
Літературна англійська мова, і також сучасна мейнстрімова американська мова, цього звуку не має. Він є в шотландському і частково у північноанглійському діалекті, але не в загальноприйнятій стандарній англійський мові. В ній "r" вимовляється без вібрації язика. Коли треба вимовити стандартне англійське "r," людина відводить свого язика якомога далі від твердого піднебіння і старається вимовити "r" так. щоби язик не вібрував.

6. Варіанти звуку "е."
Ми часто не розуміємо чи не звертаємо уваги на те, що для англомовної людини цей нібито однаковий для нас звук звучить зовсім по-різному у таких словах, як "hat" (капелюх) і "head" (голова). У першому випадку, звук має в собі більше нашого "а," ніж нашого "е," хоча і наше "е" там присутнє. У другому випадку - навпаки, звук має в собі більше нашого "е," ніж нашого "а," хоча він все рівно відмінний від нашого "е" (як-от у словах "речі," "береза" тощо), тому що він довший і таки має в собі дещо більшу частку "е."

7. Невміння вимовляти на кінці складу звуки "t" i "d."
В англійській мові ці звуки вимовляються, коли язик не торкається передніх зубів, а торкається твердого півнебіння, трохи ближче до передніх зубів, ніж до середини.

Це таке моє дуже дилетантське враження - буду вдячний за всі зауваження, виправлення, розширення тощо.
--------------------
Перед тим як вчитися анґлійську треба вбити в собі москаля. Анґліське h це українське г. Але москаль у вашій душі все ж таки вимовляє г як ґ, і тому h у вас х. А це ріже вуха не лише анґлікам а й українцям анґломовного світу.

Мірко
- українець в КАНАДІ..
"All Safety Rules Are Written By Blood"
Відповісти
#3
Частково так, частково не так

(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): Нас, пришельців до англомовних країн і, зокрема, до США, зі східноєвропейських країн, абориґени моментально впізнають як іноземців - і більше того, мало не як марсіян, - коли ми вимовляємо деякі звуки не так, як вони. Причому тут наша освіта, наш словниковий запас, наші знання англійської лексики, граматики і синтаксису не мають рівно ніякого значення. Ось кілька прикладів.

1. Невміння чітко розрізняти "v" i "w."
Батьки нашого зятя завжди сміються з нас (звичайно, по-дружньому - вони нас люблять, як і ми їх, але вони не пропускають приводу посміятися), коли ми кажемо vine замість wine, vuhn замість one тощо.

Ото дивно. Ніколи б не подумав, що тут можуть бути якісь проблеми (для україномовного).

В українській мові є обидва звуки - як [v] так i [w].
Слово "вовк", наприклад, правильно має вимовлятись [vowk]

(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): 2. Невміння розрізняти "i" в закритому складі і "ее."
Класика: одна річ ship, і зовсім інша sheep.

Маю певні сумніви (щодо труднощів): для мене то різні звуки.
ship чую як "шип", а sheep як "шіп".
До того ж українське "вторинне" і (в закритому складі, а також похідне від дифтонга {іе}, як в "діло", "ліс") є реально довше за "и".

(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): 3. Використання звуку "х."
Англійська мова цього звуку просто не має. Тому, коли ми кажемо, "Хау ар ю," оте "Х" ріже англомовним вуха. Їхне H - це просто видих. Задня частина язика, яка вібрує, коли ми вимовляємо наше "х," в англійському "h" просто принципово не діє.

Про h сто раз вже було писано на форумі. Засадничо то глухий варіянт українського "г" (дійсно, ніби простий видих), але в певних місцях я чую його дзвінким (саме як український "г").

А наше "х" тут дійсно ні при чому (є такий звук в шотландському діалекті, графічно ch). "Хау ар ю" мені також би різало вухо.

(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): 4. Довжина ударного звуку "у" ("oo").
Ми схильні вимовляти однаково такі слова, як, наприклад, "loot," "good" i "foot," "book." Але в перших двох звук "у" довгий, і звучить приблизно як наше "у" в словах "муляє," "рута." З іншого боку, в останніх двох словах цей звук короткий і має в собі більше домішку звуку "о."

Тут дійсно так. Для мене в "good" і "book" голосний такий самий.

(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): 5. Звук "р" - "r."
Літературна англійська мова, і також сучасна мейнстрімова американська мова, цього звуку не має. Він є в шотландському і частково у північноанглійському діалекті, але не в загальноприйнятій стандарній англійський мові. В ній "r" вимовляється без вібрації язика. Коли треба вимовити стандартне англійське "r," людина відводить свого язика якомога далі від твердого піднебіння і старається вимовити "r" так. щоби язик не вібрував.

Так. З тим, що то один з перших звуків, які вчать вимовляти при навчанні англійської (і навчитись нескладно, НМД). Відрізняється за способом утворення. А наше "р" відповідає одному з двох варіянтів німецького "r" (другий варіянт - увулярний, як у французів).

Російський "р" ще трохи інакший, більш "розкотистий" (вібруючий).

(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): 6. Варіанти звуку "е."
Ми часто не розуміємо чи не звертаємо уваги на те, що для англомовної людини цей нібито однаковий для нас звук звучить зовсім по-різному у таких словах, як "hat" (капелюх) і "head" (голова). У першому випадку, звук має в собі більше нашого "а," ніж нашого "е," хоча і наше "е" там присутнє. У другому випадку - навпаки, звук має в собі більше нашого "е," ніж нашого "а," хоча він все рівно відмінний від нашого "е" (як-от у словах "речі," "береза" тощо), тому що він довший і таки має в собі дещо більшу частку "е."


Тут дійсно, є труднощі. Але я думав, що розмовлячі на щодень англійською без проблем вимовляють і коротке відкрите е в hat і довге закрите в head.
Принаймні, на слух я різницю відчуваю, а з вимовою гірше (практики брак).

(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): 7. Невміння вимовляти на кінці складу звуки "t" i "d."
В англійській мові ці звуки вимовляються, коли язик не торкається передніх зубів, а торкається твердого півнебіння, трохи ближче до передніх зубів, ніж до середини.

Які проблеми? Smile Навчитись вимовляти їх альвеолярно дуже легко, то для учнів жодна проблема.
BTW, вони ще й якістю відрізняються від наших (ten, take - t звучить трохи як африката (майже як "чен", "чейк", але так не до кінця).

Загалом з англійськими приголосними проблем небагато (може окрім th (глухого і дзвінкого)), а от з голосними дещо гірше (їх там мабуть трохи забагато як на українця Smile
Відповісти
#4
(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): Нас, пришельців до англомовних країн і, зокрема, до США, зі східноєвропейських країн, абориґени моментально впізнають як іноземців - і більше того, мало не як марсіян, - коли ми вимовляємо деякі звуки не так, як вони. Причому тут наша освіта, наш словниковий запас, наші знання англійської лексики, граматики і синтаксису не мають рівно ніякого значення. Ось кілька прикладів.

1. Невміння чітко розрізняти "v" i "w."
Батьки нашого зятя завжди сміються з нас (звичайно, по-дружньому - вони нас люблять, як і ми їх, але вони не пропускають приводу посміятися), коли ми кажемо vine замість wine, vuhn замість one тощо.

2. Невміння розрізняти "i" в закритому складі і "ее."
Класика: одна річ ship, і зовсім інша sheep.

3. Використання звуку "х."
Англійська мова цього звуку просто не має. Тому, коли ми кажемо, "Хау ар ю," оте "Х" ріже англомовним вуха. Їхне H - це просто видих. Задня частина язика, яка вібрує, коли ми вимовляємо наше "х," в англійському "h" просто принципово не діє.

4. Довжина ударного звуку "у" ("oo").
Ми схильні вимовляти однаково такі слова, як, наприклад, "loot," "good" i "foot," "book." Але в перших двох звук "у" довгий, і звучить приблизно як наше "у" в словах "муляє," "рута." З іншого боку, в останніх двох словах цей звук короткий і має в собі більше домішку звуку "о."

5. Звук "р" - "r."
Літературна англійська мова, і також сучасна мейнстрімова американська мова, цього звуку не має. Він є в шотландському і частково у північноанглійському діалекті, але не в загальноприйнятій стандарній англійський мові. В ній "r" вимовляється без вібрації язика. Коли треба вимовити стандартне англійське "r," людина відводить свого язика якомога далі від твердого піднебіння і старається вимовити "r" так. щоби язик не вібрував.

6. Варіанти звуку "е."
Ми часто не розуміємо чи не звертаємо уваги на те, що для англомовної людини цей нібито однаковий для нас звук звучить зовсім по-різному у таких словах, як "hat" (капелюх) і "head" (голова). У першому випадку, звук має в собі більше нашого "а," ніж нашого "е," хоча і наше "е" там присутнє. У другому випадку - навпаки, звук має в собі більше нашого "е," ніж нашого "а," хоча він все рівно відмінний від нашого "е" (як-от у словах "речі," "береза" тощо), тому що він довший і таки має в собі дещо більшу частку "е."

7. Невміння вимовляти на кінці складу звуки "t" i "d."
В англійській мові ці звуки вимовляються, коли язик не торкається передніх зубів, а торкається твердого півнебіння, трохи ближче до передніх зубів, ніж до середини.

Це таке моє дуже дилетантське враження - буду вдячний за всі зауваження, виправлення, розширення тощо.
Відповісти
#5
Та ні. Ми просто не відрізняємо відтінків в їх вимові, так само як і вони в нашій. Без спеціального тренування ми, скільки б теоретично не знали про ті їх відтінки, їх ТОЧНО не скопіюємо - як і вони наші.

(29-10-2015, 07:27 )Гоголь писав(ла):
(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): Нас, пришельців до англомовних країн і, зокрема, до США, зі східноєвропейських країн, абориґени моментально впізнають як іноземців - і більше того, мало не як марсіян, - коли ми вимовляємо деякі звуки не так, як вони. Причому тут наша освіта, наш словниковий запас, наші знання англійської лексики, граматики і синтаксису не мають рівно ніякого значення. Ось кілька прикладів.

1. Невміння чітко розрізняти "v" i "w."
Батьки нашого зятя завжди сміються з нас (звичайно, по-дружньому - вони нас люблять, як і ми їх, але вони не пропускають приводу посміятися), коли ми кажемо vine замість wine, vuhn замість one тощо.

2. Невміння розрізняти "i" в закритому складі і "ее."
Класика: одна річ ship, і зовсім інша sheep.

3. Використання звуку "х."
Англійська мова цього звуку просто не має. Тому, коли ми кажемо, "Хау ар ю," оте "Х" ріже англомовним вуха. Їхне H - це просто видих. Задня частина язика, яка вібрує, коли ми вимовляємо наше "х," в англійському "h" просто принципово не діє.

4. Довжина ударного звуку "у" ("oo").
Ми схильні вимовляти однаково такі слова, як, наприклад, "loot," "good" i "foot," "book." Але в перших двох звук "у" довгий, і звучить приблизно як наше "у" в словах "муляє," "рута." З іншого боку, в останніх двох словах цей звук короткий і має в собі більше домішку звуку "о."

5. Звук "р" - "r."
Літературна англійська мова, і також сучасна мейнстрімова американська мова, цього звуку не має. Він є в шотландському і частково у північноанглійському діалекті, але не в загальноприйнятій стандарній англійський мові. В ній "r" вимовляється без вібрації язика. Коли треба вимовити стандартне англійське "r," людина відводить свого язика якомога далі від твердого піднебіння і старається вимовити "r" так. щоби язик не вібрував.

6. Варіанти звуку "е."
Ми часто не розуміємо чи не звертаємо уваги на те, що для англомовної людини цей нібито однаковий для нас звук звучить зовсім по-різному у таких словах, як "hat" (капелюх) і "head" (голова). У першому випадку, звук має в собі більше нашого "а," ніж нашого "е," хоча і наше "е" там присутнє. У другому випадку - навпаки, звук має в собі більше нашого "е," ніж нашого "а," хоча він все рівно відмінний від нашого "е" (як-от у словах "речі," "береза" тощо), тому що він довший і таки має в собі дещо більшу частку "е."

7. Невміння вимовляти на кінці складу звуки "t" i "d."
В англійській мові ці звуки вимовляються, коли язик не торкається передніх зубів, а торкається твердого півнебіння, трохи ближче до передніх зубів, ніж до середини.

Це таке моє дуже дилетантське враження - буду вдячний за всі зауваження, виправлення, розширення тощо.
Відповісти
#6
(29-10-2015, 04:11 )Max писав(ла): Частково так, частково не так

(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): Нас, пришельців до англомовних країн і, зокрема, до США, зі східноєвропейських країн, абориґени моментально впізнають як іноземців - і більше того, мало не як марсіян, - коли ми вимовляємо деякі звуки не так, як вони. Причому тут наша освіта, наш словниковий запас, наші знання англійської лексики, граматики і синтаксису не мають рівно ніякого значення. Ось кілька прикладів.

1. Невміння чітко розрізняти "v" i "w."
Батьки нашого зятя завжди сміються з нас (звичайно, по-дружньому - вони нас люблять, як і ми їх, але вони не пропускають приводу посміятися), коли ми кажемо vine замість wine, vuhn замість one тощо.

Ото дивно. Ніколи б не подумав, що тут можуть бути якісь проблеми (для україномовного).

В українській мові є обидва звуки - як [v] так i [w].
Слово "вовк", наприклад, правильно має вимовлятись [vowk]

(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): 2. Невміння розрізняти "i" в закритому складі і "ее."
Класика: одна річ ship, і зовсім інша sheep.

Маю певні сумніви (щодо труднощів): для мене то різні звуки.
ship чую як "шип", а sheep як "шіп".
До того ж українське "вторинне" і (в закритому складі, а також похідне від дифтонга {іе}, як в "діло", "ліс") є реально довше за "и".

(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): 3. Використання звуку "х."
Англійська мова цього звуку просто не має. Тому, коли ми кажемо, "Хау ар ю," оте "Х" ріже англомовним вуха. Їхне H - це просто видих. Задня частина язика, яка вібрує, коли ми вимовляємо наше "х," в англійському "h" просто принципово не діє.

Про h сто раз вже було писано на форумі. Засадничо то глухий варіянт українського "г" (дійсно, ніби простий видих), але в певних місцях я чую його дзвінким (саме як український "г").

А наше "х" тут дійсно ні при чому (є такий звук в шотландському діалекті, графічно ch). "Хау ар ю" мені також би різало вухо.

(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): 4. Довжина ударного звуку "у" ("oo").
Ми схильні вимовляти однаково такі слова, як, наприклад, "loot," "good" i "foot," "book." Але в перших двох звук "у" довгий, і звучить приблизно як наше "у" в словах "муляє," "рута." З іншого боку, в останніх двох словах цей звук короткий і має в собі більше домішку звуку "о."

Тут дійсно так. Для мене в "good" і "book" голосний такий самий.

(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): 5. Звук "р" - "r."
Літературна англійська мова, і також сучасна мейнстрімова американська мова, цього звуку не має. Він є в шотландському і частково у північноанглійському діалекті, але не в загальноприйнятій стандарній англійський мові. В ній "r" вимовляється без вібрації язика. Коли треба вимовити стандартне англійське "r," людина відводить свого язика якомога далі від твердого піднебіння і старається вимовити "r" так. щоби язик не вібрував.

Так. З тим, що то один з перших звуків, які вчать вимовляти при навчанні англійської (і навчитись нескладно, НМД). Відрізняється за способом утворення. А наше "р" відповідає одному з двох варіянтів німецького "r" (другий варіянт - увулярний, як у французів).

Російський "р" ще трохи інакший, більш "розкотистий" (вібруючий).

(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): 6. Варіанти звуку "е."
Ми часто не розуміємо чи не звертаємо уваги на те, що для англомовної людини цей нібито однаковий для нас звук звучить зовсім по-різному у таких словах, як "hat" (капелюх) і "head" (голова). У першому випадку, звук має в собі більше нашого "а," ніж нашого "е," хоча і наше "е" там присутнє. У другому випадку - навпаки, звук має в собі більше нашого "е," ніж нашого "а," хоча він все рівно відмінний від нашого "е" (як-от у словах "речі," "береза" тощо), тому що він довший і таки має в собі дещо більшу частку "е."


Тут дійсно, є труднощі. Але я думав, що розмовлячі на щодень англійською без проблем вимовляють і коротке відкрите е в hat і довге закрите в head.
Принаймні, на слух я різницю відчуваю, а з вимовою гірше (практики брак).

(27-10-2015, 05:35 )gvp писав(ла): 7. Невміння вимовляти на кінці складу звуки "t" i "d."
В англійській мові ці звуки вимовляються, коли язик не торкається передніх зубів, а торкається твердого півнебіння, трохи ближче до передніх зубів, ніж до середини.

Які проблеми? Smile Навчитись вимовляти їх альвеолярно дуже легко, то для учнів жодна проблема.
BTW, вони ще й якістю відрізняються від наших (ten, take - t звучить трохи як африката (майже як "чен", "чейк", але так не до кінця).

Загалом з англійськими приголосними проблем небагато (може окрім th (глухого і дзвінкого)), а от з голосними дещо гірше (їх там мабуть трохи забагато як на українця Smile

1. Слово "вовк" є дуже добрий приклад щодо v - w.
2. Sheep та ship я'б порівняв з довгим та коротким нашим "і" (бігти та піти)
3. Що до H h то наше х зовсім не до речі. Тут наше Г г відповідне як в House Horse Голова Грушка
4. Good Book, я'б сказав довгий та короткий наш "у".
5. R r вимовляють більшість американців, тільки язик не дряжить. В деяких околиця R r не вимовляють. Мій сусід вимовляє "careless" як "calous".
6. Hat - head я'б сказав вимовляється як наші "е" та "и" в цих випадках.
7. T t - D d більшість вимовляють виразно ten, take, wait, gate, day, drag, bad, bed

8. В декотрих околицях заміщують "w" з недочутним "r". Window звучить як winder
Відповісти


Перейти до форуму: