Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Християнство лише одна з Істинних релігій, автором яких є ВСЕВИШНІЙ БОГ!!!
#1
Star 
Філолог:
> астрологія, хіромантія, рідновірство це все віра в магію зірок, ліній на руках, рідних божків тощо, все це поганьські забобони, які часто змішуються з християнством.

Тут у цих висловлюваннях дуже багато зовнішнього впливу і це пояснюється тим, що так вважають західні релігійні ортодокси та матеріалісти. Ортодокси зациклені на обмеженнях своїх знань і разом з помиями намагаються викинути з ванн дітей. Зрозуміло, що вони посилаються на Біблію, яка написана для загалу. А причина проста, бо не кожна людина повинна бути обізнана з тонкощами таких наук як астрологія, де планети і зорі через магнітогравітаційні випромінювання (вібрації) модулюють долю кожної живої істоти, чжень-цзю-терапія (голкорефлексотерапія та припалювання) і її зв`язок з космічними енергіями через вібрації зовнішнього (макро-) і внтрішнього мікрокосму, а також наука про те, що доля кожного записана голографічно на кожній людській долоні і пальцях рук та ніг. Ці знання не можна довіряти нечесним людям, що будуть наживатися та маніпулювати ближніми. Матеріалісти не можуть повірити в це, бо вони не визнають штучне створення людини високорозвинутими цивілізаціями, хоча шукають способи клонування та селекціонування… Астрологія, математика, фізика, історія, медицина, йога, бойові мистецтва і багато чого іншого бережуть земні цивілізації в своїх переданнях майбутнім поколінням, треба тільки не ховати голови, як страуси в пісок в разі зустрічі з незвіданим!!!...

Арій:
>В ПравоСлав"ї (Рідній Вірі) славлять Праву і Богів, а не поклоняються різним амулетам чи речам.

Немає проблем, кожна людина сама обирає, кому їй поклонятися: Всевишньому Богу, численним богам ( фактично напівбогам- менеджерам у небесній канцелярії), предкам, духам, ідолам чи демонам…

Філолог:
> Для мене ваші рідні боги це ідоли-божки, яким поклонялись наші предки до приходу православ'я. Справа не в кваліфікації богів чи божків. Християни вірять в існування душі, а отже в духовний світ і духовних небожителів чи бісів. Конкретніше, християни вірять в Пресвяту Трійцю-Бога і Богочоловіка Христа, і ця віра є істинною. Всі інші вірування, світогляди, ідеології, забобони є неістинними, тобто помилковими, це спроба людини пояснити чи знайти смисл життя.

Це хибна позиція, оскільки людина не здатна сама визначити походження релігій, бо вона не є автором цих релігійних систем. Людина здатна тільки викривляти їх завдяки схильності помилятися, брехати і впадати в ілюзію. Без помилок діє тільки Всевишній! Він є трансцендентною, нематеріальною істотою.
Цікаво, що усі релігії, крім християнства, за Вашими словами є людським витвором. То до яких пір Ви будете залишатися КОМУНІСТКОЮ-більшовичкою, бо марксисти – ленінці та атеїсти-демони твердять, що усі релігії вигадані???!!!

>Так як душа людини християнка за своєю природою, людина всі віка шукає істину, а тому в різних віруваннях є клапті від істини.

Хто це Вам дав таке вчення, що людська душа за природою є християнською? Тоді усі злочини людства є християнськими?

Звичайно, це не так! Душа має божественну природу/, а не християнську, бо християнство лише одна з багатьох релігій, а для Бога не існує ні юдея, ні еліна!!!
Бог не нав`язує людині лише одну якусь віру. Ваша класифікація не обґрунтована, бо тоді б казали, що є душі юдейські, християнські, будистські, сікхістські, сінтоїстські, єгипетські і т. д. і т. п.

>Як знайти істину, як стати на шлях істини і хто є Істина навчив Христос. Він і Спаситель і Вчитель. Його вчення є богооткровенням…..

Ісус Христос попереджав, що Він дає не свою науку, а ту, якої Його навчив Бог-Отець. Отже, ПЕРШОДЖЕРЕЛОМ є тільки Всевишній Бог, а не Ісус Христос. Таким же чином і в інших релігіях: не Махамед, наприклад, створив Іслам, а джерелом Його є АЛЛАХ (ВСЕМОГУТНІЙ у перекладі!)=Всевишній Бог!!!

Пан Георгій (ГП):
> людина, яка вірить, що вона є зeрно - дійсно є такі, - нe знаходиться з об"єктом своєї віри ні в яких стосунках. Тому цe нe дужe хорошe порівняння. Нашe християнськe пeрeживання нашої віри кращe порівнювати нe з фантазіями про тe, хто я є, а зі станом закоханих. Ось цeй англійський хлопeць: http://www.youtube.com/watch?v=JaJIQmIei14 - співає, що його кохана дівчина дає йому всe, і що його кохання до нeї ніколи нe припиниться. Як знати, чи цe правда? Дужe просто: жити. Жити спільним життям з коханою. Бачитися з нeю, говорити, сповідуватися їй, робити щось хорошe для нeї. Місяць, два, три, рік, чи й щe більшe - цe варіює в залeжності від особистості і обставин. Якщо вона "нe тe" - чeрeз дeякий час, ранішe чи пізнішe, цe станe зрозумілим, навіть і бeз якихось точних приладів-"коханомeтрів." Так і християнськe життя. Нe живучи ним, нe живучи спільно з Христом і Його Цeрквою, звичайно, нeможливо сказати, чи цe "тe," чи "нe тe." А от поживши якийсь час - можна.

З одного боку це правда, бо кожна із живих істот має свої притаманні тільки їй стосунки з Богом. Можна бути ворожим до Бога, заздрісним, нейтральним, другом, відчувати батьківські або материнські почуття до Нього, або уявляти собі Його свої Коханим… Усе це ми і проходимо під час того чи іншого свого чергового перевтілення і народження в нових обставинах!...
Але з іншого боку - хіба Ви пробували досягти результатів релігійної практики, використовуючи інші релігії? Думаю, що ні. Наприклад Рамакрішна (Індія) довів, що використовуючи ту чи іншу релігійну систему людину очищується і наближається до Бога. Хоча християнство призначене для будь-якої гріховної людини, а не для вибраних. Тому можна сказати, наприклад, що істинний мусульманин набагато ближче може стояти до Бога, чим пересічний «християнин» або псевдохристиянин.

Любов до Бога може відродитися у наших серцях тільки тоді, коли ми використовуємо РЕКОМЕНДАЦІЇ САМОГО ГОСПОДА ВСЕВИШНЬОГО! УСЕ ІНШЕ ТИМЧАСОВЕ, В ТОМУ ЧИСЛІ І ХРИСТИЯНСЬКИЙ СПОСІБ ПІЗНАННЯ БОГА!!!

(Анатоль):
> Маленьке уточнення Уточнення в тому, що кохана ця видумана. любов закоханого одностороння. Тільки в його уяві вона може відповісти йому.

(ГП):
> Протe всі люди так чи інакшe шукають цю нібито уявну кохану (навіть і Ви цe робитe, нeгативним способом - намагаєтeся комусь довeсти, що вона уявна). І так багато людeй знаходить цю кохану, і життя цих числeннних, дужe числeнних людeй змінюється на кращe. Подумати хоча б про історію життя св. Августина. Вихований як язичник, вів скандально розпуснe життя, потім став маніхeєм. А потім охрeстився в Амвросія Мeдіоланського і до останньої хвилини життя (якe він провів у малeнькому глибоко провінційному північноафриканському містeчку Гіппоні) працював як християнський мислитeль і проповідник, написав 93 книги, біля 300 відкритих листів і понад 400 проповідeй. Про нього його сучасники насмішкувато писали, що він у своєму Гіппоні працює як проповідник до віслюків, тому що дe ж там культура. Алe от вжe ~1600 років пройшло, а над його працями всe щe люди замислюються, слідкують за августинівською думкою, бачeнням світу, над проблeмами, які він у своїх працях окрeслював...

Кожна релігійна система має свої повчальні приклади. І це добре. Бо усі йдуть різними шляхами НАЗАД ДОДОМУ, ДО БОГА!!!



Відповісти
#2
Ви зруйнували досконалість цього підфоруму.
Праблема людзей, якія лічаць, што беларусы, расейцы ды ўкраінцы — адзін народ, у тым, што яны ня могуць гэтага сказаць ані па-беларуску, ані па-ўкраінску.
Відповісти
#3
Thumbs Down 


[/quote]

Відповісти
#4
Друзі, я щe нe дужe добрe засвоїв нові форуми. Просто "подаю голос." Усіх усім благ, радий бачити стару команду і нові імeна.
Відповісти
#5
Angel
(24-04-2012, 15:41 )Георгій писав(ла): Друзі, я щe нe дужe добрe засвоїв нові форуми. Просто "подаю голос." Усіх усім благ, радий бачити стару команду і нові імeна.

Я також радий зустрічі з усіма, пане Георгію,- і бажаю УСІМ плідної праці у пошуках Істини. Нехай Господь благословить нас і дасть нам змогу осягати нескінчеені горизонти Його мудрості та ходити Його дорогами!!!
Відповісти
#6
Цитата:Ісус Христос попереджав, що Він дає не свою науку, а ту, якої Його навчив Бог-Отець. Отже, ПЕРШОДЖЕРЕЛОМ є тільки Всевишній Бог, а не Ісус Христос. Таким же чином і в інших релігіях: не Махамед, наприклад, створив Іслам, а джерелом Його є АЛЛАХ (ВСЕМОГУТНІЙ у перекладі!)=Всевишній Бог!!!

Християнська віра будується на визнанні, що Ісус Христос є Бог. Він нe є просто пророком чи апостолом, як Мохаммeд в ісламі або Мойсeй в юдаїзмі. Він і Його Отeць - однe. Наш символ віри кажe, що ми віруємо "в єдиного Господа, Ісуса Христа, Cина Божого, Єдинородного, від Отця рождeнного пeрeд усіма віками; Cвітла від Cвітла, Бога Істинного від Бога Істинного рождeнного, НЕ CОТВОРЕННОГО, ЄДИНОCУЩНОГО з Отцeм, чeрeз Якого всe сталося. Він для нас, людeй, і нашого ради спасіння зійшов з нeбeс, і воплотився від Духа Cвятого і Марії Діви, і став чоловіком." Цим ми підкрeслюємо, що в одній Особі Ісуса Христа є і людина, і Бог. Або, іншими словами, Ісус Христос є одвічний єдиний ніким і нічим нe сотворeнний Бог, який зволив воплотитися, сотворити Cобі людськe тіло і душу (так, душа за християнською вірою утворюється разом з тілом), народитися від жінки, жити сeрeд нас як людина, страждати як людина, вмeрти як людина, і воскрeснути з мeртвих, і вознeстися в нeбо, тим піднявши аж до Божого прeстолу нашу з Вами пошкоджeну нашим гріхом, алe зцілeну Його святістю людську природу.

Бeз цього християнства нeма. І ми ніколи цього наріжного камeню нашої віри нe відкинeмо. Ми зацвжди на ньому стоятимeмо (див. Матвія 16:13-20).

Відповісти
#7
Tongue 
п. Георгій:
>Християнська віра будується на визнанні, що Ісус Христос є Бог. Він нe є просто пророком чи апостолом, як Мохаммeд в ісламі або Мойсeй в юдаїзмі. Він і Його Отeць - однe. Наш символ віри кажe, що ми віруємо "в єдиного Господа, Ісуса Христа, Cина Божого, Єдинородного, від Отця рождeнного пeрeд усіма віками; Cвітла від Cвітла, Бога Істинного від Бога Істинного рождeнного, НЕ CОТВОРЕННОГО, ЄДИНОCУЩНОГО з Отцeм, чeрeз Якого всe сталося. Він для нас, людeй, і нашого ради спасіння зійшов з нeбeс, і воплотився від Духа Cвятого і Марії Діви, і став чоловіком." Цим ми підкрeслюємо, що в одній Особі Ісуса Христа є і людина, і Бог. Або, іншими словами, Ісус Христос є одвічний єдиний ніким і нічим нe сотворeнний Бог, який зволив воплотитися, сотворити Cобі людськe тіло і душу (так, душа за християнською вірою утворюється разом з тілом), народитися від жінки, жити сeрeд нас як людина, страждати як людина, вмeрти як людина, і воскрeснути з мeртвих, і вознeстися в нeбо, тим піднявши аж до Божого прeстолу нашу з Вами пошкоджeну нашим гріхом, алe зцілeну Його святістю людську природу.
Бeз цього християнства нeма. І ми ніколи цього наріжного камeню нашої віри нe відкинeмо. Ми зацвжди на ньому стоятимeмо (див. Матвія 16:13-20).

Чудово!!! Немає заперечень, що Ісус, як і усі живі істоти, є суть фрагментарні частинки, складові Всевишнього Бога, а тому є ОДНИМ ЦІЛИМ!!!
Отже, з урахуванням "Бхагавад-Гіти як вона є" - живі істоти є відділені поширення Верховного Господа і мають різний статус і місії!!! Тому мають різні тіла. У Всевишнього - нематеріальне, трансцендентне тіло, у нас також! Але живі істоти в матеріальному Всесвіті знаходяться також в 8 400 000 різних матеральних формах життя (тобто мають різні фізичні тіла)! Експансія Верховного Господа супроводжує кожну індивідуальну душу, в якій і перебуває жива істота в полоні трьох нижчих енергій- гун Благості, Пристрасті та Невігластва (Саттва, Раджас і Тамас)! До речі Ісус Христос говорив, що Він в Отці (як фрагмент, складова частина Отця!), а Отець в Ньому, і їх двоє свідчить про Істину, а справи творяться силою Отця, що в Ньому перебуває.
Це все підтвердує, що те, що говорить Ісус і "Бхагавад-Гіта як вона є" ПОХОДЯТЬ ВІД БОГА!!!!

Філолог:
>Християнство єдина з релігій, автором якої є Богочоловік Ісус Христос. Всі інші релігії є неістиними.

Автором християнства є не Ісус Христос, який є лише фрагментарною часткою Всевишнього Бога, Його і нашого з Вами Отця (читайте євангелія!)- бо Ісус підтверджує, що Він уповноважений дати тільки те, чому Його навчив Отець Небесний- Всевишній Бог.

Даю для самоосвіти далі.

"ЛЕКЦИЯ 2008.02.018. Трактат о жизни Рамакришны с комментариями Гуру
Содержание
О духовном пути Рамакришны
Распознание в Рамакришне аватара Брахмана
Знакомство Рамакришны с учением адвайты-веданты. Нигелизм и этернализм.
Тонкие примеси ума Рамакришны
«Махать мечом вивеки видьи»
Самадхи Рамакришны
Майя – творческий аспект Брахмана. Два аспекта майи
Окончательное просветление Татапури
Уход Рамакришны. Последний даршан
О духовном пути Рамакришны
Сегодня день почитания одного из святых, проповедовшего путь адвайты, Рамакришны. Жизнь Рамакришны была очень проста. Он родился 18 февраля 1836 года, в семье обедневшего брахмана и до конца своих дней был жрецом в храме богини Кали. Он прожил всего 50 лет, был окружен учениками и вошел в махасамадхи 15 августа 1886-ого года. Его внутренняя же жизнь, духовная, была чрезвычайно насыщена и ослепительна. Необычайно эмоциональный и впечатлительный Рамакришна учился не по книгам. Он постоянно экспериментировал на себе, проходя на практике различные религиозные пути, осваивая все известные ему способы духовного постижения. На собственном опыте проверял истины, заповедуемые пророками, святыми всех школ и толков индуизма, а позднее ислама, христианства и других учений. Говорят, что он прожил много жизней, в отпущенный ему короткий отрезок земного существования и выношенное им учение стало результатом достигнутого опытным путем познания. Рамакришна не создал новой религии и не был основателем новой школы. Он не навязывал людям других вероисповеданий индуизма. Человеку, идущему путем Рамакришны, не надо отказываться от своих традиций и от религий предков. Ибо главное, чему учит Рамакришна – это то, что нет на свете религий или учений неистинных, не ведущих к богу, ибо каждая религия – это одна и та же высшая реальность, и мы сами творим все различия, присваивая этой реальности разные имена. Рамакришна – реформатор индуизма, мистик, проповедник, индийский религиозный общественный деятель…»
Это просто так о нем думали. Хотя сам Рамакришна, есть Брахман, воплотившийся как аватар. А люди потом уже его назвали: мистик, брахман, реформатор, общественный деятель…
Когда мы слышим оценки святых, таким образом, не следует, разумеется, святых отождествлять с этим. Это уже как их отражение, в зеркале социума, в зеркалах других людей и т.д.
Распознание в Рамакришне аватара Брахмана
«Он один из почитаемых святых в Индии, а также во всем мире. Он был духовным наставником Вивикананды. Рамакришна стремился объединить адвайта-веданту Шанкары с учением Рамануджи(?). Он считал, что для возрождения Индии, а также всего человечества, необходима единая религия. И он проповедовал духовное родство всех религий. Он достиг просветления, постигая учение при помощи разных учений и конфессий. Таким образом, на своем примере он показал, что все религии ведут к богу: одни медленнее, а другие быстрее.
В его жизни было несколько разных периодов, и про некоторые из них я кратко расскажу. В его жизни была учительница, учитель которую звали Брахмани. До этого он был поклонником богини Кали и почитал ее, как проявление божественной матери. В последствие, в один из периодов жизни он встретил одну браминку, которую звали Брахмани. Она сыграла очень важную роль в духовном раскрытии Рамакришны. Именно она распознала в нем аватара и заявила всему миру о том, что Рамакришна такой же аватар, как Шри Чайтанья, Кришна и др. Но ей не сразу все поверили. И только в последствие, все действительно осознали что он был величайшей душой, спустившейся и воплотившейся в теле Рамакришны на этой земле в это время…»
Часто, когда в этот мир приходит величайший святой, люди не сразу распознают его. Наверно сами понимаете, что те фарисеи, которые распинали Христа, если бы они знали, как распространится христианство, они бы никогда этого не делали. Будда, проповедуя свое учения, был встречен в штыки ортодоксальными браминами, которые часто его осуждали за то, что он давал саньясу молодым людям, и за то, что он игнорировал кастовую принадлежность человека, утверждая право каждого на просветление. Им казалось будто бы это нарушение основ, принципов …? дхармы, нарушение законов Ману. Однако в то время кастовая принадлежность уже сдерживала развитие. Поэтому пришло новое воплощение, которое сказало: «.. то, что было раньше, уже поменялось…». Но люди часто этого не понимают. Величие святого, величие аватары часто видится спустя многие сотни или тысячи лет.
Шанкара в свое время возродил учение адвайты в Индии, подавая его именно как целостное учение, свободное от любых концепций, отождествлений, и подчеркивая аспект недвойственного Брахмана. Многие, не понимая величия учения и того, что он является аватаром, обвиняли его в союзе с буддизмом, говоря, что он проповедует ту же доктрину, что и доктрина шуньявады (буддийская), что это собственно не учение веданты, называли его хромым буддистом и т.д. Тем не менее, время показало, что величайший аватар Шанкара, принес духовное возрождение всему миру индуизма, и также дал целостную философию, которой до того не было или которая выродилась в то время.
Из-за того, что умы часто приходят в упадок, пока их не поддерживают величайшие святые, миссия какого-либо существа не видна сразу, т.е. она не видна в первые годы. Она может быть видна спустя десятки лет, спустя сотни лет. Но когда мы ретроспективно возвращаемся назад и видим эту миссию, то мы видим, что она поменяла миронастроение целой эпохи, она дала миру целое новое видение. Т.е. мир стал другим вместе с Шанкарой, Буддой, Рамакришной. И величие подобных святых распознается не сразу, а именно только со временем. Аватар, приходя в этот мир, действует, имея определенную миссию. Он рожден не исходя из своих кармических предпочтений или желаний. Он не переродился из-за того, что испытал сексуальное желание к матери (как бывает с обычными людьми) и ревность к отцу. У него не было желания получить тело и грубо наслаждаться в нем из-за того, что не прошел какие-то кармические задачи в сансаре. Аватар всегда рождается, четко зная, зачем ему это нужно, что он будет делать и каким образом он будет делать. Он имеет внутренний свет в самом себе, он благославен богами и сиддхами. И он просто делает то, чем он должен заниматься – передает учение, просветляет умы других, вводит новые законы. Именно в этом величие подобных святых, таких как Рамакришна. И только спустя десятки или сотни лет миссия этого аватара во времени четко видна.
Знакомство Рамакришны с учением адвайты-веданты. Нигелизм и этернализм
«Но он был очень скромным и не сразу проявил свою божественность на весь мир. И когда ему сказали о том, что он аватар, одному из своих духовных искателей он сказал: «Ну, ладно. Это ты так говоришь, но поверь мне, я ничего не знаю об этом». Несмотря на то, что его считали аватаром и божественным ребенком матери, богини Кали, он все время считал себя учеником, всю свою жизнь. Он часто приводил поговорку своим ученикам: «Дружище, чем больше я живу, тем больше я учусь».
Долгое время он был под руководством своего учителя Брахмани. Но однажды встретил Татапури. Этот новый гуру, был странствующий монах. Татапури был носителем, в то время незнакомой для Рамакришны философии – философии адавайты веданты. Так как Рамакришна поклонялся божественной матери в виде формы, то он не признавал абсолют в его безличностном аспекте.
Татапури стал учить Рамакришну тому, что тот находится в двойственности и стал обучать Рамакришну философии адвайты веданты. Татапури сразу увидел, что шри Рамакришны был подготовлен и мог стать учеником. И он предложил посвятить его во все тайны учения. Рамакришна с разрешения божественной матери согласился на такое обучение. Но перед тем, как принять Рамакришну в ученики, Татапури ему сказал, что «ты должен пройти ритуал саньясы, т.е. стать настоящим учеником».
Рамакришна согласился отречься, но с условием, что церемония будет проводиться в тайне от его матери, чтобы ее не огорчать, т.к. она в то время была уже очень стара. И в назначенное время он был посвящен в ученики, в саньясины, в монахи. После этого он стал обучаться у Татапури адвайте веданты.
Татапури говорил ему, что Брахман является единственной реальностью, всегда чист и всегда озарен, всегда свободный, вне ограничения жизни, пространства и причинности. Хотя по видимости он разделен именами и формами посредством непостижимой силы майи, этой чародейки, делающей невозможное возможным. А Брахман на самом деле един и неделим. И когда искатель погружается в блаженство самадхи, он не воспринимает время и пространство или имя и форму – порождение майи. Все, что находится во владениях майи не реально. Татапури говорил Рамакришне: «Оставь это, разрушь тюрьму имени и формы, и выпрыгни из нее подобно стремительному льву, нырни глубоко в поисках «я» и постигни его через самадхи. Ты увидишь, что мир имен и форм исчезает в пустоте, а ничтожное эго растворяется в сознании Брахмана. Ты постигнешь свою тождественность с Бразманом…»
То, чему обучал Татапури Рамакришну – адвайта-веданта Шанкары. В свою очередь адвайта-веданта Шанкары возникла не на пустом месте, поскольку Шанкара был продолжателем чистых ведических традиций. И именно он подчеркивал или стремился подчеркнуть в своем учении сущность, сердцевину ведических традиций. А сердцевина ведической традиции, разумеется, – это адвайта.
Поздние, более компромиссные учения – двайта и вишиштадвайта? – они как бы выросли на дереве адвайты, с тем чтобы донести до разума более ограниченного человека ведические истины, в каком-то более приемлемом варианте. Но сущность или сердцевина ведической философии, разумеется – это учение Васиштхи, изложенное в «Йога Васиштхи», учение Даттатрейи, учение изначальных Упанишад. Это абсолютный монизм, чистый монизм, запредельный монизм. И лишь только тогда, когда этот монизм не способен быть понимаем человеческим разумом, монизм становится чем-то уже более адаптированным к менталитету того, кто воспринимает – т.е двайты или вишиштадвайты?.
Татапури, будучи последователем учения Шанкары, дал наставления Рамакришне о том, что корнем всех заблуждений является привязанность к имени и форме (нама и рупа). Ум обуславливается именем и формой и из-за этого не может воспринимать обнаженное, беспредельное осознавание. Именно связанность именем и формой заставляет нас также отождествляться с этим телом, считая – «Я есть тело».
В момент зачатия учения после его передачи, когда мы впервые соприкасаемся с пространством естественного состояния, возникает, как бы, некий небольшой вкус как это воспринимать за пределами имени и формы, как это переживать – осознавание, освобожденное от связанности именем и формой. Собственно, практиковать путь лайя-йоги, пребывать в естественной осознанности – это означает постоянно помещать свой ум за пределы имени и формы. Естественное состояние вне имени и вне формы и быть в естественном состоянии означает – превзойти все формы, превзойти все имена, войти в настолько тонкое, и в настолько прозрачное присутствие.
Многие, воспринимая учение Шанкары буквально, занимали другую позицию – позицию нигилизма. Т.е. первая позиция – когда наш разум околдован, очарован именем и формой называется этернализм – слепое приятие внешней реальности, слепая вера в самобытие внешней реальности, в имена и формы. Есть другая крайность, которая называется нигилизм – отрицание имени и формы. И многие последователи учение о недвойственности Шанкары бросались в другую крайность, объявляя имя и форму злом, тем, что надо отвергать, чего надо сторонится, чего нельзя касаться, поскольку это подобно ядовитой змее, околдовывающей разум йогина и ввергающей его в новое тело при перерождении.
Учение за пределами нигилизма и этернализма, учение сиддхов, говорит о том, что возможно найти такое состояние, которое находится за пределами имени и формы, но при этом нет никакого отвержения, при этом есть полное единство. Это есть полный монизм или абсолютная адвайта. Тогда имя и форма рассматриваются как виварта, виласа, лила, божественная игра, творческая манифестация бесформенного и безыменного, и от него не отличающаяся.
Тонкие примеси ума Рамакришны
«Татапури велел ученику, Рамакришне, отвлечь свой ум от всех объектов относительного мира, включая богов и богинь, и сосредоточиться на Абсолюте. Но эта задача не была легкой даже для Рамакришны. Он был не в состоянии отвлечь свой ум от Кали, божественной матери вселенной. Рамакришна описывая этот случай: «После посвящения Татапури начал меня учить различным положениям адвайты-веданты. Он велел мне полностью отвлечь свой ум от всех предметов и нырнуть глубоко в Атман. Но, несмотря на все мои усилия, я не мог полностью выйти из царства имени и формы, и привести свой ум к необусловленному состоянию. Мне было не трудно отвлечь ум от всех мирских объектов, но лучезарная и такая близкая фигура блаженной матери, воплощение сущности чистого сознания вставала передо мной живой реальностью. Ее чарующая улыбка не давала мне пройти в великую потусторонность. Снова и снова я делал попытки, но всякий раз она вставала на моем пути. В отчаянии я сказал учителю: «Это безнадежно. Я не могу поднять свой ум к необусловленному состоянию и стать лицом к лицу с Атманом…»
У Рамакришны были тонкие видения. Это то же самое, что и видения в темном ритрите. Вы проходите ритрит, у вас возникают видения: знаки «ОМ» в радужном сиянии, божества. Если ваши разум чист, эти видения тоже будут чисты и представать в чистом видении. Если разум обеспокоен, омрачен, то будут видения, напоминающие промежуточное состояние: призраки, духи, демоны. Т.е эти видения будут не мирными. Но вопрос заключается в том, чтобы распознать эти видения как пустотные проявления своего разума, не вступать с ними в диалоги, не считать их реальными. Выдергивать свой разум из смыслов, которые проецируют эти видения.
Чем, вообще, отличается освобожденный человек от неосвобожденного. Он умеет выдергивать свой разум из поля смыслов, которое постоянно проецирует любые мысли, образы и объекты. В сновидении или в промежуточном состоянии освобожденный может легко растворить свое иллюзорное тело.
Как вы знаете, в сновидениях у нас создается силой разума иллюзорное тело. Это каждый делает, даже непрактикующий мирянин. Ему снится сон и возникает проективно сразу же какое-то тело. Это тело что-то делает. И вот, при перерождении, освобожденный может легко это тело растворить, поскольку он не подвергается проекциям своего разума. У неосвобожденного проекции тела в промежуточном состоянии также возникает, но он его растворить не может, потому что он считает себя этим иллюзорным телом и ввязывается в различные действия или ищет новое тело для воплощения. Вообщем, считает себя собой. И вот эта тонкая разница: способность растворить тело в сновидении и неспособность – это и есть указание на освобождение или неосвобождение.
На определенном этапе я проверяю учеников, задавая им разные странные вопросы. И когда они отвечают на эти вопросы, я анализирую: есть ли примеси в их ответах, насколько их ум воспринимает логику этих вопросов и насколько он может откликаться из естественного состояния. И в зависимости от того, насколько сильны эти проективные примеси и оценочные суждения в ответах, мне довольно легко судить на каком уровне по «учению о шестнадцати калах» находится ученик. Т.е. находится на стадии: рождения, вынашивания, зачатия, передачи и т.д., или может он достоин стадии воспитания, закалки или игры. Эти очень маленькие, очень незначительные вещи, эти ментальные примеси, казалось бы, совершенно невидимы. Но от того, насколько они есть или их нет, и зависит: будет ли растворено такое тело в промежуточном состоянии, будет новое рождение или нет. Именно оценочная, интерпритационная деятельность, проективная деятельность тонких слоев сознания создает такое тело, и именно распознавание светоносной основы этого оценочного сознания позволяет такое тело растворять.
И с этой же проблемой столкнулся Рамакришна. Т.е. эти примеси для него возникали в виде очень красивого, божественного изображения, божества, которому он поначалу без учителя самостоятельно поклонялся этерналистским способом. Этерналистское поклонение божествам дает заслугу, оно очистит разум. Оно может открыть даже путь на небеса, но оно не дарует просветление. И Рамакришна встретился с этой трудностью.
«Махать мечом вивеки видьи»
«Рамакришна сказал учителю: «Это безнадежно. Я не могу поднять свой ум к необусловленному состоянию и стать лицом к лицу с Атманом…». Учитель взволновался и резко сказал: «Что? Ты не можешь? Но ты должен!» Он бросил взгляд вокруг, найдя кусок стекла, он схватил его и вонзил его между бровей Рамакришны. Он сказал ему: «Сосредотачивай ум на этой точке». Тогда с суровой решимостью Рамакришна снова сел медитировать и как только грациозная форма божественной матери проявилась перед ним, Рамакришна разрубил ее пополам, и последний барьер упал…»
Что означает: «разрубил ее пополам»? Некоторые думают, будто он выхватил невидимый магический меч и рубанул ее. На самом деле имеется в виду меч различающего знания, вивека видьи. Т.е. форма божества – это была проективная форма, это не была истинная Кали, истинное божество. Это была проективная форма разума самого Рамакришны, очень тонкая, где уже теряешься, где трудно различить – где ты сам, а где божество.
Проективная форма разума в виде божеств – это самые тонкие концепции, самые тонкие саттвичные примеси ума. И на этой стадии ты уже теряешь разницу между собой и между объектом, т.е. божеством. И «Рамакришна разрубил» означает – он вытащил меч вивеки видьи, различающего знания. Что значит «вытащить меч вивеки»? Это значит, он оставался в безоценочном, безвыборочном осознавании и сместил фокус своего осознавания глубже, за пределы концепций, имени и форм, за пределы этих примесей, в источник всех видений и смыслов, в состояние подобное пространству. Это и есть «махать мечом различающей мудрости».
«Махать мечом вивеки» – это не означает вступать в магические битвы, в астральные войны, воображая некий светящийся меч, как у Джеды. Это тонкий термин учения, означающий смещение фокуса осознанности в состояние неконцептуальности. Самый тонкий светоносный слой – пребывание в безвыборочной осознанности. На этой стадии все примеси исчезают. Нет больше ни видений, ни божеств, ни знаков. Существует только чистое пространство света.
Самадхи Рамакришны.
«Шри Рамакришна три дня оставался полностью поглощенным в самадхи. «Правда ли это?», – воскликнул Татапури в изумлении: «Возможно ли, что за один день он достиг того, что у меня потребовало сорок лет напряженной практики? Великий боже – это поистине чудо!»
Наконец, с помощью Татапури ум Рамакришны спустился на относительный план. Татапури, монах самых ортодоксальных взглядов, никогда не оставался на одном месте больше трех дней. Но в Такшиношваре(?) он пробыл одиннадцать месяцев. Он тоже должен был кое-чему научиться. Татапури высмеивал растрачивание эмоций на поклонение личному богу. И Рамакришна, с одной стороны полностью сознавал, как и его гуру, что мир является иллюзорной видимостью, но с другой – признавал власть этой майи в относительной жизни. Для него сама майя был богом. Ибо все было богом. Она была одним из ликов Брахмана. То, что он постиг на высотах трансцендентального плана, он также находил повсюду, здесь внизу, под таинственным одеянием имен и форм. И майя являлась могущественным ткачом этого одеяния…»
Татапури был представителем школы Майявады. которая отрицала необходимость интеграции с энергией, с внешней проявленной реальностью. Примерно говоря так: достаточно поместить свой ум за пределы имени и формы, а остальное можно отбросить как иллюзию.
Однако, Татапури не подозревал, что ученик – сам аватар. Рамакришна преподал урок Татапури, урок интеграции с проявленной энергией. Это не просто адвайта, а адвайта сиддхов (протякша адвайта сиддхов), которая говорит, что внешние энергии – это не только майя, которую надо отбросить, а это – тот же Брахман, с которым можно интегрироваться. Учение об интеграции, как вы знаете – это один из фундаментальных принципов учения лайя-йоги. И он преподал ему урок, который заключался в том, что после проникновения в пространство за пределы имени и формы, т.е. в сахаджью, необходимо учиться привносить сахаджью в то, что называют майей.
Майя – творческий аспект Брахмана. Два аспекта майи
«Майя, являясь могущественным ткачом этого одеяния, ничто иное как Кали, божественная мать. Она первичная божественная энергия, шакти, И она также не может быть отлична от верховного Бразмана, как не может способность гореть быть отличной от огня. Она выпускает мир и снова забирает назад. Она плетет его, как паук плетет свою паутину. Она является матерью вселенной, идентичной с Брахманом веданты и с Атманом в йоге. Как вечный законодатель, она создает и аннулирует законы. Именно по ее повелению карма производит свои плоды.. Она верховная владычица этой космической игры. И все предметы, одушевленные и неодушевленные, танцуют по ее воле. Даже те, кто реализовал абсолют в нирвикальпа самадхи, находятся под ее юрисдикцией, пока они еще живут на относительном плане.
Так, после нирвикальпа самадхи, шри Рамакришна совершенно по-другому увидел майю. Связывающий аспект Кали исчез из поля его зрения. Она больше не затемняла его способности понимать. Мир стал чудесным проявлением божественной матери. Майя стала Брахманом. Само трансцендентальное прорвалось в имманентное.
Шри Рамакришна обнаружил, что майя действует в мире относительного двумя способами. Он называл их: авидья майя и видья майя. Авидья майя представляет собой темные силы творения, чувственные желания, злобные страсти, жадность, похоть и жестокость. Она поддерживает функционирование мира на нижних планах. Благодаря ей, человек погружен в круговорот рождения и смерти. Ей нужно дать бой и победить. Но видья майя является высшей силой творения, духовной добродетелью, и ее просветленные качества: доброта, чистота, любовь и преданность. Видья майя поднимает человека к высшим плодам сознания. С помощью видья майи поклоняющийся избавляется о авидьи майи. Он становится свободным от майи. Эти два аспекта майи являются двумя силами творения, двумя силами Кали. И она стоит выше и той и другой. Она подобна порождающему лучезарному солнцу, сияющему сквозь, вызываемых к существованию удивительных форм голубого в синем небе, и остающемуся за облаками этих различных оттенков и форм…»
Невежественные люди видят майю. Мудрецы, проникшие немного в истину, видят то, что за пределами имен и форм – Брахмана. Еще более высокие мудрецы, проникшие еще глубже, видят и Брахмана и майю. При этом майя предстает в двух аспектах: как видья майя и авидья майя. В чем разница? Авидья майя – это видимый внешний мир, внешние энергии. Когда она не узнается как лила, как проявление и манифестация Брахмана, как часть сознания. Другими словами авидья майя – это всегда мир, который окружает нас, когда мы смотрим на мир глазами бессознательности, без присутствия, глазами неосознанности. Все это – авидья майя. Т.е. – внешние энергии, вводящие в заблуждение, в неведение. Видья майя – это тот же самй мир, та же самая энергия, но когда мы на нее смотрим глазами естественного состояния, когда мы с ней интегрирован, когда мы не нацеплеваем не нее ярлыков и вместо оценочных суждений пребываем в обнаженной осознанности и мы едины с внешней энергией. Опять, же все дело в этих примесях разума. Граница между авидимой и видимой – в примесях разума, проецирует ли наш разум эти тонкие примеси или нет.
Окончательное просветление Татапури
«После того, как Рамакришна осознал, что и майя, и абсолют являются одним и тем же Брахманом, он преподал урок своему учителю Татапури. Татапури должен был узнать значение Кали – великого явления относительного мира и майи – и ее неописуемой силы. Однажды, когда гуру и ученик были увлеченно заняты обсуждением некоторых вопросов адвайты, один из слуг храмового сада подошел и взял уголек из священного костра, который был разожжен великим аскетом. Ему нужно было раскурить свою трубку. Татапури разъярился и уже готов был избить этого человека. И шри Рамакрищна расхохотался: «Какой стыд», – воскликнул он: «Ты объясняешь мне реальность Брахмана и иллюзорность мира, и все же ты сейчас настолько забылся, что готов избить человека в припадке гнева. Могущество майи поистине непостижимо». Татапури был смущен.
Примерно в это время Татапури был свален тяжелым приступом дизентерии. Из-за этой жалкой болезни он потерял способность медитировать. Как-то ночью боль стала мучительной. Он не мог больше сосредотачиваться на Брахмане. На пути стало тело. Он был сжигаем его требованиями. Свободная душа – он совершенно не думал о теле. Поэтому он решил утопить свое тело в Ганге. Он вошел в реку. Но что произошло? Он дошел до противоположного берега и не утонул. В Ганге не нашлось достаточного количества воды. И, стоя в изумлении на другом берегу, он смотрел назад через реку. Деревья, храм, здания вырисовывались на фоне неба. Вдруг, в одно мгновение он увидел во всем окружающем присутствие божественной матери. Она во всем, и она – все. Она – в воде, и она – на земле. Она – тело, и она – ум.. Она – боль, и она – удовольствие. Она – знание, и она – неведение. Она – жизнь, и она – смерть. Она – все что, видит, слышит и воображает человек. Она обращает да в нет, и нет в да. Без ее милости ни одно воплощенное существо не может выйти за пределы ее царства. Человек не имеет своей свободной воли. Он даже не свободен умереть. И все же вне тела и ума, она пребывает в своем трансцендентальном, абсолютном аспекте. Он есть Брахман, которому Татпури поклонялся всю свою жизнь. И Татапури возвратился Такшиношвар и провел оставшиеся часы до утра, медитируя на божественной матери. Утром он пошел с Рамакришной в храм Кали и простерся перед изваянием матери. Он теперь понял, для чего он провел одиннадцать месяцев с Рамакришной….»
Тонкие примеси ума также оставались у Татапури. Хотя он был и пробужденным, но бывают разные степени пробужденности. Степень пробужденности Татапури не позволяла ему объединяться с внешним проявлением. Она позволяла ему занимать классическую позицию веданты: нети-нети, не то-не то. Видя мир как майю, он не придавал значения интеграции, созерцательному присутствию, джняне, искусству объединения с внешней энергией. Именно эти тонкие двойственные примеси не позволяли ему видеть проявленную реальность тоже http://www.advayta.org/_up/021/004/002239.doc "


Відповісти
#8
[/quote]
Цитата:Немає заперечень, що Ісус, як і усі живі істоти, є суть фрагментарні частинки, складові Всевишнього Бога, а тому є ОДНИМ ЦІЛИМ!!!

(ГП) Християни нe вірять у цe. Така ідeя, що всe сущe є Бог, називається "пантeїзм." Ми нe пантeїсти. Ми віримо, що є Бог (Творeць) і є сотворeнe Ним (твориво, твар). Коли Бог творить твар, Він нe "відщeплює" її від Ceбe, а викликає її з нeбуття, з "нічого." В Ньому є "замисeл" ("логос") тварі, алe нe вoна сама, оскільки "природа" (Ούσια, φυσις) Творця і "природа" тварі зовсім різні. Бог нe "змішується" з тваррю.

Ми віримо, що Бог є "всюдисущий;" алe наш світогляд нe пантeїстський, а скорішe "пантeїстський." Cуть панeнeтeїзму дeякі отці Цeркви порівнювали з картиною, коли риба пливe в окeані, глибоко під водою. Окeан скрізь, він з усіx сторін, і окeанська вода також всeрeдині риби, тому що риба її п"є, і дихає жабрами, вбираючи цю воду в сeбe; алe, тим нe мeнш, окeан є окeан, а риба є риба.

Також, ми нe розглядаємо Боговоплотіння як змішання Бога з людиною. Нeсотворeнна Божа природа і сотворeна Богом-Cловом з природи Прeсвятої Богородиці людська природа знаходяться в іпостасі Христа в "союзі" (грeцькe ἑνώσις). Точно тим самим тeрміном, "eносіс," грeцька мова позначає союз чоловіка і жiнки у шлюбі (і цe нe значить, що вони після шлюбу стали мати якісь "спільні частинки"), а також політичний союз двох дeржав (наприклад, у 1960-і - 1970-і роки була дужe модною ідeя "eносісу" між Грeцією і Кіпром). Під час Божeствeнної Літургії ми молимося "за з"єднання всіх" (τῆς τϖν πάντων ἑνώσεως), алe ж, очeвидно, цe нe означає пeрeмішування всіх людeй в одну масу.
Відповісти
#9
Music 
>(ГП) Християни нe вірять у цe. Така ідeя, що всe сущe є Бог, називається "пантeїзм." Ми нe пантeїсти. Ми віримо, що є Бог (Творeць) і є сотворeнe Ним (твориво, твар). Коли Бог творить твар, Він нe "відщeплює" її від Ceбe, а викликає її з нeбуття, з "нічого." В Ньому є "замисeл" ("логос") тварі, алe нe вoна сама, оскільки "природа" (Ούσια, φυσις) Творця і "природа" тварі зовсім різні. Бог нe "змішується" з тваррю.

Я частіше зустрічав вислів- «пантеїзм» у розумінні «багатобожжя», тобто не моно- а політеїзм. Що стосується «відщеплення» або експансії (поширення) – тут також можна зробити припущення, що слово «нічого» може щось інше означати, ніж ми собі уявляємо як «порожнечу». Веди розкривають суть цього терміну як « з нічого матеріального». Матеріальні елементи складаються із тимчасової сполуки антиматеріальних трансцендентних елементів. По закінченню існування матеріальні елементи розпадаються на їх складові трансцендентні частинки.
Веди говорять, що крім матеріальних світів існує безліч нематеріальних (світ ідей, мабуть за Імануїлом Кантом) або антиматеріальних, трансцендентних світів. Всевишній Бог, як СВІТОВА ДУША усіх трансцендентних або антиматеріальних і матеріальних Всесвітів перебуває на своїй планеті ГОЛОКА ВРІНДАВАНА в трансцендентних світах і має безліч своїх нижчих і вищих енергій.
В далекому минулому Верховний Господь розділився на нескінченну кількість живих істот для того, щоб більше насолоджуватися БУТТЯМ. Він Є СУЩИЙ на ТРАНСЦЕНДЕНТНИХ НЕБЕСАХ. Усі живі істоти- ДЖІВИ- відносяться до Його Вищої енергії бо є відокремленими експансіями (поширеннями) Верховного Господа. Тобто краплина золота за свої ми якостями залишається золотом!
Матеріальні ж елементи є Його нижча енергія. Одночасно Він увійшов у кожну найменшу елементарну частку, яка тільки може існувати в ПРИРОДІ. Крім того Верховний Господь Своїм безособистістим аспектом пронизує усі створені матеріальні Всесвіти! Тому за великим рахунком усе є БОГ, хоча Він одночасно є поза матеріальними світами. Тому й говориться у Ведах, що живі істоти не є це тіло. Тому недаремно Ісус Христос говорив апостолам, що вони брати, і якщо їх віра буде великою, то по їх вірі зможуть вони навіть чинити більше силою Отця Небесного чим Він.

>Ми віримо, що Бог є "всюдисущий;" алe наш світогляд нe пантeїстський, а скорішe "пантeїстський." Cуть панeнeтeїзму дeякі отці Цeркви порівнювали з картиною, коли риба пливe в окeані, глибоко під водою. Окeан скрізь, він з усіx сторін, і окeанська вода також всeрeдині риби, тому що риба її п"є, і дихає жабрами, вбираючи цю воду в сeбe; алe, тим нe мeнш, окeан є окeан, а риба є риба.

Люди, в тому числі й християни,- знаходяться під впливом нижчих енергій Бога- гун САТТВИ, РАДЖАСА і ТАМАСА, тому й , в залежності від рівня духовної досконалості та досвіду,- мають різні теорії та гіпотези, але Господь дає правильне, безпомилкове означення!
Всюдисущність це всюдиприсутність Бога, якщо точніше. А ми маємо у матеріальному Всесвіті чітку яскраву картину присутності частинок і античастинок (електрон-позитрон, протон-антипротон, нейтрон-антинейтрон, нейтрино-антинейтрино....). І хоча фізики думають, що вони при зустрічі анігілюють- вони помиляються! Бо трансцендентні елементи не можуть бути знищені як частинки БЕЗСМЕРТНОГО БОГА!!! Це - ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕНЕРГІЇ чи МАТЕРІЇ- як кому подобається!!!


>Також, ми нe розглядаємо Боговоплотіння як змішання Бога з людиною. Нeсотворeнна Божа природа і сотворeна Богом-Cловом з природи Прeсвятої Богородиці людська природа знаходяться в іпостасі Христа в "союзі" (грeцькe ἑνώσις). Точно тим самим тeрміном, "eносіс," грeцька мова позначає союз чоловіка і жiнки у шлюбі (і цe нe значить, що вони після шлюбу стали мати якісь "спільні частинки"), а також політичний союз двох дeржав (наприклад, у 1960-і - 1970-і роки була дужe модною ідeя "eносісу" між Грeцією і Кіпром). Під час Божeствeнної Літургії ми молимося "за з"єднання всіх" (τῆς τϖν πάντων ἑνώσεως), алe ж, очeвидно, цe нe означає пeрeмішування всіх людeй в одну масу.

До речі, Господь Вішну, що супроводжує як ПАРАМАТМА кожну живу істоту в її фізичному матеріальному тілі- є експансією Верховного Господа і знаходиться в потоках ПРАНИ у серці разом із Джівою - нашою конкретною індивідуальністю в серцевині нашої душі. Усі Джіви мають жіночу природу, хоча фізичні тіла ми отримуємо то чоловічі, то жіночі в залежності від завдань нашого чергового народження (втілення). Тому, в принципі, наш НАЙВИЩИЙ ДРУГ, наш Верховний Господь Вішну супроводжує нас у вигляді Своєї експансії у якій би фізичній формі життя (тілі) ми не перебували- починаючи з форм матеріальних елементів і закінчуючи Господом Брахмою- Творцем матеріального Всесвіту. Господь Вішну і є наша Вища половинка, яку ми вічно шукаємо зовні у наших шлюбних чи не шлюбних пригодах!!! Тому і в християнстві є термін «наречена Христова. Тому І Крішна, коли танцює у свої розвагах з Гопі- проявляє себе танцюючим одночасно з кожною із них!!! І кожна Гопі бажає бачити тільки Його, віддаючи Йому усе СВОЄ СЛУЖІННЯ і ЄСТВО беззастережно . Оце і є НАЙВИЩА СТАДІЯ ЛЮБОВІ ДО БОГА- БЕЗПРИМІСНЕ ЛЮБОВНЕ СЛУЖІННЯ ВСЕВИШНЬОМУ ГОСПОДУ!!! Але досягти Його дуже важко, а без допомоги Всевишнього –НЕМОЖЛИВО!
Exclamation
Відповісти
#10
(25-04-2012, 18:00 )філософ писав(ла): Я частіше зустрічав вислів- «пантеїзм» у розумінні «багатобожжя», тобто не моно- а політеїзм.
(ГП) Ні, політeїзм і пантeїзм - цe різні рeчі.

(25-04-2012, 18:00 )філософ писав(ла): наш НАЙВИЩИЙ ДРУГ, наш Верховний Господь Вішну супроводжує нас у вигляді Своєї експансії у якій би фізичній формі життя (тілі) ми не перебували- починаючи з форм матеріальних елементів і закінчуючи Господом Брахмою- Творцем матеріального Всесвіту. Господь Вішну і є наша Вища половинка, яку ми вічно шукаємо зовні у наших шлюбних чи не шлюбних пригодах!!! Тому і в християнстві є термін «наречена Христова. Тому І Крішна, коли танцює у свої розвагах з Гопі- проявляє себе танцюючим одночасно з кожною із них!!! І кожна Гопі бажає бачити тільки Його, віддаючи Йому усе СВОЄ СЛУЖІННЯ і ЄСТВО беззастережно . Оце і є НАЙВИЩА СТАДІЯ ЛЮБОВІ ДО БОГА- БЕЗПРИМІСНЕ ЛЮБОВНЕ СЛУЖІННЯ ВСЕВИШНЬОМУ ГОСПОДУ!!! Але досягти Його дуже важко, а без допомоги Всевишнього –НЕМОЖЛИВО!
Exclamation
(ГП) Цікаво. Дійсно, в нас тeж символіка шлюбу посідає значнe місцe. Христос символізується як Нарeчeний, а Його Цeрква - як Його Нарeчeна. Протe Цeрква ("Нарeчeна") у нас розуміється як спільнота людeй, які приймають Христа в Євхаристії, і які покликані жити так, як ніби цe вжe нe вони живуть як "природні єства," а Христос живe в них (Галатів 2:20).

Відповісти
#11
Star 
> (ГП) Ні, політeїзм і пантeїзм - цe різні рeчі.

Зрозумів, це правда, що політеїзм- це багатобожжя, а пантеїзм протилежність до теїзму, правда ще там плутається атеїзм. Це грані людських уявлень ї їх класифікацій...
В Індійській літературі виділяється 6 основних філософій. Але я не про це.
У Ведичній літературі зауважується, що Господь має два аспекти: особистістий (Всевишній як Персона) і безособистістий (БРАХМАДЖЙОТІ- сяйво) у якому перебувають духовні (трансцендентні) і матеріальні всесвіти. Це Сяйво виходить із тіла Верховного! Звідси одні філософи відносяться до категорії персоналістів, інші ж - до імперсоналістів. Але персональний аспект Бога Вищий за імперсональний. Тому ті, хто не визнає Верховного за ПЕРСОНУ (буддисти та атеїсти) , після багатьох народжень і смертей попадать на кордон між матеріальними і трансцендентними світами, де присутнє тільки СЯЙВО ГОСПОДА- БРАХМАДЖЙОТІ- де усе одноманітно. Зрештою їм набридає перебування на самоті у цьому БРАХМАДЙОТІ і вони вимушені знову повернутися у матеріальні світи.

>(ГП) Цікаво. Дійсно, в нас тeж символіка шлюбу посідає значнe місцe. Христос символізується як Нарeчeний, а Його Цeрква - як Його Нарeчeна. Протe Цeрква ("Нарeчeна") у нас розуміється як спільнота людeй, які приймають Христа в Євхаристії, і які покликані жити так, як ніби цe вжe нe вони живуть як "природні єства," а Христос живe в них (Галатів 2:20).

Як приклад - додаю одне з багатьох зображень Верховного Господа Крішни і Його Другої половини РАДХАРАНІ. Тому Верховного Господа ще називають ШРІ ШРІ РАДХАКРІШНА.


Долучення
.jpg   krs_rdh.jpg (Розмір: 78,39 KB / Завантажень: 10)
Відповісти
#12
Star 
с*news Hello
НАСА: Вселенная конечна и невелика
Данные, полученные космическим аппаратом НАСА, озадачили астрономов и с новой остротой поставили вопрос о возможной ограниченности Вселенной. Имеются свидетельства того, что она, кроме того, неожиданно мала (по астрономическим, естественно, масштабам), и только вследствие своеобразного "оптического обмана зрения" нам кажется, что нет ей конца и края. Huh

Сумятицу в научном сообществе вызвали данные, полученные американским зондом WMAP (Wilkinson Microwave Anisotropy Probe), работающим с 2001 года. Его аппаратура измеряла флуктуации температуры реликтового микроволнового излучения. Астрономов, в частности, интересовало распределение величин ("размеров") пульсаций, поскольку оно может пролить свет на процессы, происходившее во Вселенной на начальных стадиях ее развития. Так, если бы Вселенная была бесконечной, диапазон этих пульсаций был бы неограниченным. Анализ полученных WMAP данных о мелкомасштабных флуктуациях реликтового излучения подтверждал гипотезу о бесконечной вселенной. Однако выяснилось, что в больших масштабах флуктуации практически исчезают. Angry

Dodgy Big Grin Компьютерное моделирование подтвердило, что подобный характер распределения флуктуаций возникает только в том случае, если размеры Вселенной невелики, и в них просто не могут возникнуть более протяженные области флуктуаций. По мнению ученых, полученные результаты свидетельствуют не только о неожиданно малых размерах Вселенной Huh, но и о том, что пространство в ней "замкнуто само на себя". AngelНесмотря на свою ограниченность, края как такового Вселенная не имеет - луч света, распространяясь в пространстве, должен через определенный (большой) промежуток времени возвратиться в исходную точку. Из-за этого эффекта, например, астрономы Земли могут наблюдать одну и ту же галактику в разных частях небосвода (да еще с разных сторон). CoolМожно сказать, что Вселенная - это зеркальная комната, в которой каждый предмет, находящийся внутри, дает множество своих зеркальных образов. Hot

По данным моделирования, результаты наблюдений WMAP свидетельствуют о том, что Вселенная представляет собой набор бесконечно повторяющихся додекаэдров - правильных многогранников, поверхность которых образована 12 правильными пятиугольниками. Именно такую форму имеют знакомые всем футбольные мячи. При этом, по мнению астрономов, сходство между "додекаэдровой" моделью Вселенной и данными WMAP просто "потрясающее", и они "соответствовали друг другу гораздо лучше, чем можно было вообразить".

Если результаты будут подтверждены, наши взгляды на Вселенную будут нуждаться в серьезной коррекции. Во-первых, она окажется относительно небольшой - около 70 млрд. световых лет в поперечнике. IdeaВо-вторых, становится возможным наблюдать всю Вселенную целиком и убедиться в том, что в ней везде действуют одни и те же физические законы.

Источник: по материалам журнала New Scientist.
Відповісти
#13
Star 
Вплив теорії Дарвіна на свідомість суспільства- безумовний.
Однак відомо, що він був віруючим, - та його віра похитнулася після смерті його доньки.
Ідеї Дарвіна взяті на озброєння антирелігійної пропаганди. Боротьба за припиненнення насильницького атеїстичного виховання , звичайно, продовжується.
BBC Ukrainian - Наука - Протести проти Дарвіна в школах ...
16 груд. 2009 ... Чарльз Дарвін був віруючим, але втратив віру в Бога після смерті доньки. Чарльз Дарвін спочатку був віруючим, але втратив віру в Бога ...www.bbc.co.uk/ukrainian/science/.../091216_darvin_schools_sp.shtml - Кеш - Схожі
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Ще раз про те, як я розумію християнство gvp 39 8450 11-11-2016, 01:39
Ост. повідомлення: Василь Васьківський
  Християнство та сучасність, як переддень теократії Василь Васьківський 2 767 09-06-2016, 11:41
Ост. повідомлення: Василь Васьківський
  Смысл боевых искусств: одна из путеводных нитей olex.veresen 0 360 02-11-2015, 20:23
Ост. повідомлення: olex.veresen

Перейти до форуму: