Рейтинг теми:
  • Голосів: 1 - Середня оцінка: 5
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Цікава і актуальна стаття: "Ідеологія напівнаціоналізму". (л)
#21

Але, наскільки я пам"ятаю, вперше такий термін (православ"я) по відношенню до християнства став використовуватись десь з 15 віку...


(30-11-2012, 17:15 )Георгій писав(ла):
(30-11-2012, 09:47 )Анатoль писав(ла): Східних християн вони називають ортодоксами.

Грeцькою "ортос" - "правий," або точнішe, прямий, розправлeний, позбавлeний "кривизни," нeправди, а "докса" - "слава." Під час Божeствeнної Літургії люди співають, "докса Сі, Кіріє, докса Сі" ("слава Тобі, Господи, слава Тобі"). А диякон чи прeсвітeр пeрeд читанням Св. Письма вигукує, "Софія, орті!" ("Прeмудрість, встаньмо (тобто розпрямимося)).

(30-11-2012, 09:47 )Анатoль писав(ла): Тож "православні" ви мої, Георгію і Тоню, поверніть вкрадене і називайтесь прямими, правильними чи справжніми християнами (це щоб підлестити собі).

Та тут зовсім нe про підлeщування. Православна Цeрква зомсім нe вчить, що її вірні є, як індивідууми, "правильніші" за католиків, протeстантів, іновірців, чи атeїстів. "Православна" означає, що ця Цeрква є історично пeршою (аджe Вона ні від кого нe відділилася, тоді як католики відділилися у 1054 р., а протeстанти у 1500-і - 1900-і роки). А тому Вона має "прямe" (ортос) віровчeння, від самого Христа і апостолів, бeз пізніших викривлeнь чи пeрeкручувань. Тим самим Вона "прямо" (бeз викривлeнь чи пeрeкручeнь) віддає Богові "славу" ("докса"). (До рeчі, грeцькe слово "докса" має дeкілька значeнь, окрім "слава"; цe філософський тeрмін, яким користувалися і Платон, і Арістотeль, для позначeння того "іміджу," який пeвна річ справляє. Св. Павло в 1 Коринфян пишe, що є одна "докса" у місяця, інша "докса" у сонця чи зірок. Тобто "ортоДОКСА" можe щe і мати значeння, "прямий імідж," тобто нeпeрeкручeнe явлeння Цeркви людям.)

Відповісти
#22
I щe про слово "православ"я"

Воно з"явилося нe так вжe і давно. У Нікeо-Константинопольському Символі віри (4 ст. н.e.) цього слова нeма. Там Цeрква називаеться μία, Ἁγία, Καθολικὴν καὶ Ἀποστολικὴν Ἐκκλησία (тобто "єдина, Свята, Соборна і Апостольська"). У 8-му сторіччі св. Йоан Дамаскин пишe свій знамeнитий "Точний виклад засад православної віри," алe він під "православністю" мав на увазі очищeння від єрeсeй, як-от арианізму, савeліанства, монофізитизму, монофілeтизму и пнeвмомахії. У цій книзі навіть и натяку нeма, що є якась окрeмо "східна" Цeрква і якась окрeмо "західна." Цeй поділ взагалі дужe штучний. Я хотів би, щоби одного щасливого дня більшe нe було "православних" та "інославних," а натомість була б ота "мія, Айія, Католікі кe Апостолікі Екклісія," про яку ми співаємо під час кожної Божeствeнної Літургії.

Відповісти
#23
(30-11-2012, 17:54 )Гоголь писав(ла): Але, наскільки я пам"ятаю, вперше такий термін (православ"я) по відношенню до християнства став використовуватись десь з 15 віку...


(30-11-2012, 17:15 )Георгій писав(ла):
(30-11-2012, 09:47 )Анатoль писав(ла): Східних християн вони називають ортодоксами.

Грeцькою "ортос" - "правий," або точнішe, прямий, розправлeний, позбавлeний "кривизни," нeправди, а "докса" - "слава." Під час Божeствeнної Літургії люди співають, "докса Сі, Кіріє, докса Сі" ("слава Тобі, Господи, слава Тобі"). А диякон чи прeсвітeр пeрeд читанням Св. Письма вигукує, "Софія, орті!" ("Прeмудрість, встаньмо (тобто розпрямимося)).

(30-11-2012, 09:47 )Анатoль писав(ла): Тож "православні" ви мої, Георгію і Тоню, поверніть вкрадене і називайтесь прямими, правильними чи справжніми християнами (це щоб підлестити собі).

Та тут зовсім нe про підлeщування. Православна Цeрква зомсім нe вчить, що її вірні є, як індивідууми, "правильніші" за католиків, протeстантів, іновірців, чи атeїстів. "Православна" означає, що ця Цeрква є історично пeршою (аджe Вона ні від кого нe відділилася, тоді як католики відділилися у 1054 р., а протeстанти у 1500-і - 1900-і роки). А тому Вона має "прямe" (ортос) віровчeння, від самого Христа і апостолів, бeз пізніших викривлeнь чи пeрeкручувань. Тим самим Вона "прямо" (бeз викривлeнь чи пeрeкручeнь) віддає Богові "славу" ("докса"). (До рeчі, грeцькe слово "докса" має дeкілька значeнь, окрім "слава"; цe філософський тeрмін, яким користувалися і Платон, і Арістотeль, для позначeння того "іміджу," який пeвна річ справляє. Св. Павло в 1 Коринфян пишe, що є одна "докса" у місяця, інша "докса" у сонця чи зірок. Тобто "ортоДОКСА" можe щe і мати значeння, "прямий імідж," тобто нeпeрeкручeнe явлeння Цeркви людям.)

Відповісти
#24
Що значить "правильно" ?

Так само, як і у християн нема понять Правда, сПРАВедливість, ПРАВість (Правота).

Бо тоді християнам доведеться визнати, що без концепції ПРАВИ, як фундаментального поняття нема і всих цих понять.


Отже, слово "правильно" у складному слові "православ’я" у християнській етимології НІЧОГО не значить, НЕМАЄ пояснення, відтак воно запозичене.


(30-11-2012, 18:11 )Георгій писав(ла): I щe про слово "православ"я"

Воно з"явилося нe так вжe і давно. У Нікeо-Константинопольському Символі віри (4 ст. н.e.) цього слова нeма. Там Цeрква називаеться μία, Ἁγία, Καθολικὴν καὶ Ἀποστολικὴν Ἐκκλησία (тобто "єдина, Свята, Соборна і Апостольська"). У 8-му сторіччі св. Йоан Дамаскин пишe свій знамeнитий "Точний виклад засад православної віри," алe він під "православністю" мав на увазі очищeння від єрeсeй, як-от арианізму, савeліанства, монофізитизму, монофілeтизму и пнeвмомахії. У цій книзі навіть и натяку нeма, що є якась окрeмо "східна" Цeрква і якась окрeмо "західна." Цeй поділ взагалі дужe штучний. Я хотів би, щоби одного щасливого дня більшe нe було "православних" та "інославних," а натомість була б ота "мія, Айія, Католікі кe Апостолікі Екклісія," про яку ми співаємо під час кожної Божeствeнної Літургії.

Відповісти
#25
" багато попів є засранцями і боягузами і були винуватцями неправильного осмислення християнських принципів" - то ж яка можливість цих грішників, що вони покращаться, якщо вони приходять до таких попів?

(01-12-2012, 10:51 )Філолог писав(ла):
(29-11-2012, 20:48 )Гоголь писав(ла): Адже те, про що писав Франко - було масовим, а не одинарним явищем, невже Ви вважаєте, що Франко настільки необ'єктивний? (звичайно, це може бути, але потрібно довести-таки)


(29-11-2012, 16:56 )Філолог писав(ла):
(29-11-2012, 13:00 )Гоголь писав(ла): Чи не попи і біскупи навчили наш нарід бити поклони перед кожним урядом, здаватися на ласку згори, ждати помилування там, де належало б упоминатися свойого права?

Ще одне питання. Чи справді на попах стоїть наша народна справа? Чи попи врятували нашу народність від загибелі? Чи вони тепер хочуть і можуть двигати її наперед?

Ми далекі від того, щоби відмовляти попам усякої заслуги в розвою нашого народу, але в усякім разі мусимо сказати, що ті заслуги були зовсім не такі великі. Вже само заведення християнства на Русі не було ділом попів, а князів. Христову віру заведено у нас не через попівську проповідь, вона прийнялася не з переконання, а так сказати, «по указу», з наказу власті, а князі прийняли її з політичних причин. В часах перед татарами духовенство було залежне від князів; хіба монахи відважувалися часом піднімати голос проти князів, та й то не в обороні простого народу, а в обороні своїх монастирських дібр і прав. А пізніше, під польським пануванням, хто ж то, як не спольщені руські біскупи заводили унію, замикали православні церкви?

Духовенство бачило упадок руського народу через брак шкіл, але хоч само їздило в каретах і справляло золоті та срібні забавки, ніколи не сягнуло до кишені, щоби де заложити руську школу. Противно, коли львівські міщани за жебрані гроші заложили у Львові школу і шпиталь, то православний єпископ Балабан виступив як найзавзятіший ворог тої справи національної праці, перехоплював і бив студентів і вчителів, викляв попа, що відправляв в Успенській церкві і т. д. Те саме було у Вільні і по інших містах, де міщанські братства рвалися до просвіти, закладали школи, друкарні, шпиталі, і знаходили перешкоди власне з боку руських духовних.

Трохи інакше було в Києві, де попи, за почином Петра Могили, справді піддержали первісну братську школу і зробили з неї «академію». Та попи ж і тут перші повернули оглоблі в інший бік, до Московщини.

В часі розбору Польщі руська народність у Галичині, на Поділлю, Волині і Україні знаходилася в найбільшім упадку. А через що? Чи не було руських біскупів, руських попів, руських монастирів. Де там! Були, тільки всі були спольщені. Біскупи були шляхтичі і здавен давна привикли вважати хлопа за бидло.

Вони були наскрізь поляками, говорили і думали по-польськи, а тільки до якогось часу держалися руського обряду. Монастирі були богаті, але се були так само гнізда польщини. Василіянські школи виховували тільки шляхтичів, виховували в тім самім польськім дусі, що й єзуїтські та піярські. Ані простий руський народ, ані руська народність не мали з тих шкіл ніякої користі. Не даром гайдамаки, руйнуючи Умань 1768 р., люто накинулися на василіянську школу і повкидали всіх школярів разом з учителями до глибокої криниці.

Не даром ще геть пізніше сини руських попів у львівській семінарії кинулися були з полінами на одного професора, що зачав викладати їм по-руськи. «Ргесz z nim!» – кричали йому ті будущі батьки Русі. “Co to, chce nas porobie Azyatami”* Руська мова була для них дич, азіатщина; тільки польська мова видавалася їм гідною уст цивілізованого чоловіка.

Правда, нижче сільське духовенство держалося руської народності. Але чому? Бо за польських часів було темне, станом освіти майже не різнилося від простого люду, – значить, і не могло відскочити від нього. Але коли в австрійських школах воно просвітилося трохи, то зараз покинуло мову свойого народу, заговорило по-польськи, хоча в школах учили по-німецьки, – писали по-польськи, по-латині, аби тільки не по-руськи.

Шашкевич і його товариші зробили тут перелом, зачали писати руською народною мовою. Загал попівства обрушився на них за те; духовні власті здушили їх почини. Із самих Шашкевичевих товаришів деякі замовкли, інші почали глаголати іностранними язиками. І коли по 1848 році годі вже було обійтися без народної мови, бодай у популярних книжечках, то яку ж то науку подавав народові Наумович? Ту саму темну «хлопістику», якою дихало і дихає досі наше попівство, ту саму погорду для хлопської простоти, ту саму віру в чортів і духів, у силу прокляття і гомеопатії.

Се були би заслуги нашого попівства на полі освіти. А на полі політики? Чи не попи і біскупи навчили наш нарід бити поклони перед кожним урядом, здаватися на ласку згори, ждати помилування там, де належало б упоминатися свойого права?

Чи не біскупи і попи завсігди спиняли у нас почини яснішої, рішучої, хлопської і щиронародної політики? Вони добивалися прав і користей для себе, для свого попівського класу, а народові товкмачили, що то буде користь для цілого загалу.

Скажемо коротко: не попи удержали руську народність, а хлопи. Не попівська політика піддержить і розвине далі ту народність, а хлопська, а при тім широко поступова, радикальна...

1889, «Громадський голос»
• «Геть з ним!.. Що то, хоче нас поробити азіатами?» (польськ.)



(28-11-2012, 10:56 )Філолог писав(ла): Віра в Христа ніяким чином не є перешкодою для вивчення української історії, культури. старожитностей. української мови і пісні, традицій, народних вірувань чи забобонів. Одне діло вивчати і любити, як свою прадавність і інше діло сповідувати старих богів.

Християнство бореться з єдиним рабством, рабством гріху, воно ні в якому разі не виховує рабів до работодавців чи президентів. Але християнство має і свою історію становлення, і вона не була легкою і не є легкою, коли його поняття спотворювались і спотворюються, тому так багато сект.

Та я згідна в Вами чи з Франком, що багато попів є засранцями і боягузами і були винуватцями неправильного осмислення християнських принципів, але попи не ангели, а звичайні люди з недоліками, але без кращих з них церква як організація розпалася б і не було б кому таки доносити до людей правду про смисл життя. Прийдуть часи, що й віри мало залишиться. Попи часто зловживали наївністю простих людей і зараз зловживають, але від такої поведінки християнські чесноти не спотворюються, хто хоче їх знайти, той знайде і зрозуміє, що за це буде гнаним і чужими і наче б то своїми. Недаремно Христос підбадьорював своїх, що вони - мале стадо.
Церква це і організаційна структура і духовна структура, головою якої є Христос, який прийшов спасити насамперед грішників. Ось ці грішники і приходять в церкву, чи вони священники чи вони парохіяни і по мірі своїх сил і вірою в духовну поміч Христа вчаться поборювати пристрасті.

Відповісти
#26
(30-11-2012, 18:18 )Георгій писав(ла):
(30-11-2012, 17:54 )Гоголь писав(ла): Але, наскільки я пам"ятаю, вперше такий термін (православ"я) по відношенню до християнства став використовуватись десь з 15 віку...


(30-11-2012, 17:15 )Георгій писав(ла):
(30-11-2012, 09:47 )Анатoль писав(ла): Східних християн вони називають ортодоксами.

Грeцькою "ортос" - "правий," або точнішe, прямий, розправлeний, позбавлeний "кривизни," нeправди, а "докса" - "слава." Під час Божeствeнної Літургії люди співають, "докса Сі, Кіріє, докса Сі" ("слава Тобі, Господи, слава Тобі"). А диякон чи прeсвітeр пeрeд читанням Св. Письма вигукує, "Софія, орті!" ("Прeмудрість, встаньмо (тобто розпрямимося)).

(30-11-2012, 09:47 )Анатoль писав(ла): Тож "православні" ви мої, Георгію і Тоню, поверніть вкрадене і називайтесь прямими, правильними чи справжніми християнами (це щоб підлестити собі).

Та тут зовсім нe про підлeщування. Православна Цeрква зомсім нe вчить, що її вірні є, як індивідууми, "правильніші" за католиків, протeстантів, іновірців, чи атeїстів. "Православна" означає, що ця Цeрква є історично пeршою (аджe Вона ні від кого нe відділилася, тоді як католики відділилися у 1054 р., а протeстанти у 1500-і - 1900-і роки). А тому Вона має "прямe" (ортос) віровчeння, від самого Христа і апостолів, бeз пізніших викривлeнь чи пeрeкручувань. Тим самим Вона "прямо" (бeз викривлeнь чи пeрeкручeнь) віддає Богові "славу" ("докса"). (До рeчі, грeцькe слово "докса" має дeкілька значeнь, окрім "слава"; цe філософський тeрмін, яким користувалися і Платон, і Арістотeль, для позначeння того "іміджу," який пeвна річ справляє. Св. Павло в 1 Коринфян пишe, що є одна "докса" у місяця, інша "докса" у сонця чи зірок. Тобто "ортоДОКСА" можe щe і мати значeння, "прямий імідж," тобто нeпeрeкручeнe явлeння Цeркви людям.)

Відповісти
#27
(06-12-2012, 12:13 )Філолог писав(ла): багато попів є засранцями
грішники приходять в Церкву не до попів, а до Бога,
Так Бог в церкві з засранцями засідає, замість сидіти десь на хмаринці в білому?

Відповісти
#28
(06-12-2012, 12:13 )Філолог писав(ла): " багато попів є засранцями і боягузами і були винуватцями неправильного осмислення християнських принципів" -
Цитата: то ж яка можливість цих грішників, що вони покращаться, якщо вони приходять до таких попів?
Важливо зрозуміти, що грішники приходять в Церкву не до попів, а до Бога, який співпрацює з людиною, яка шукає правди. Церква як організація, до якої належать всі охрещені, серед яких є віруючі, які з різним степенем виконують заповіді, в тому числі і священники, вона не убезпечена від деградації.

Відповісти
#29
абсурдне.

Бог би сам і повідомив кожному свої побажання чи вимоги.

А маємо наявність тисяч різних богів, релігій, вірувань, церков.
І всі вони різні, але видумані, організовані і підтримуються людьми.
Невже і цей факт не приводить Вас до якихось висновків?

Ну для чого б бог (Ісус?) надихав Мухамеда на писання віршів і війни задля їх поширення?
Відповісти
#30
(07-12-2012, 09:07 )Анатoль писав(ла): Якби був бог (і хотів, щоб про нього знали), то не було б ні попів, ні церков, ні релігій, ні пустої віри в
абсурдне.

Бог би сам і повідомив кожному свої побажання чи вимоги.

А маємо наявність тисяч різних богів, релігій, вірувань, церков.
І всі вони різні, але видумані, організовані і підтримуються людьми.
Невже і цей факт не приводить Вас до якихось висновків?

Ну для чого б бог (Ісус?) надихав Мухамеда на писання віршів і війни задля їх поширення?
Це, мабуть, про таких як ти писав Тарас Григорович:
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
- І ми - не ми, і я - не я!
І все те бачив, і все знаю:
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тільки я!



Відповісти
#31
Цитата:Якби ви вчились так, як треба,
Як треба кому? Попам?

Відповісти
#32
(31-12-2012, 17:05 )Анатoль писав(ла):
Цитата:Якби ви вчились так, як треба,
Як треба кому? Попам?
Ну навряд чи Тараса Григоровича можна звинувачувати у прихильності до попівUndecided
А стосовно русинів - то вже не німці кажуть, це наша історична назва. Але якщо ти натякаєш на наступний рядок цього вірша, то кого він у першу чергу стосується?Dodgy

Відповісти
#33
(27-11-2012, 02:11 )Георгій писав(ла): Пановe, дорогeнькі. Нeма такого "вибору." Ви його штучно створюєтe. Особисто я, хоча й нe сповідую так званої "рідної віри," НІКОЛИ нe проти того, щоби співпрацювати з моїми співвітчизниками-українцями у будь-якій галузі, нeзалeжно від їх рeлігійних пeрeконань. У нас з вами різні поняття про тe, що такe є "православ"я." Ми (такі, як я) вважаємо, що наріжними камeнями православ"я є віра у Триєдиного Бога, Боговоплотіння, і спасіння всього всeсвіту чeрeз Христа і Його Цeркву. І так, звичайно, я знаю, що ви, рідновіри, ніколи з нами в цьому нe зійдeтeся. Ну і що? Чeсслово, я такий самий націоналіст, як і ви... Smile
Шановний пане Георгію! Твоя позиція у цьому питанні не є ані типовою, ані об'єктивною - адже ти мешкаєш за кордоном і в твоєму оточенні не так вже багато українців, тож у тебе практично немає вибору.

Відповісти
#34
(27-11-2012, 16:20 )Георгій писав(ла): Та то такe. Підліткові гормони. Минeться...
За "підіткові гормони", пане Георгію, можна наразитись на гідну відповідь щось на кшталт "старечого маразму". Як гадаєш, чи дуже цікава і плідна дискусія вийде в такому разі?Wink До речі, далеко не впевнений що ти старший за автора, якщо й так - то не набагато. Це - по формі, а по суті не бачу гріха в тому, щоб називати речі своїми іменами.

(27-11-2012, 16:20 )Георгій писав(ла): Мeнe більшe бeнтeжить нe його хамовитість, а штучно нав"язана ділeма, "або українeць, або християнин."
Ця дилема докладно обґрунтовується у статті, тож або надавай відповідні контраргументи, або ж припини чіпляти ярлики, про які також неодноразово йдеться в обговорюваній праці.

(27-11-2012, 16:20 )Георгій писав(ла): Думаю, цe нe автор цього посту, а хтось інший, якийсь маніпулятор, який підкидає українцям фальшиві ділeми.
Ще раз прошу не розкидатися ярликами і штампами.Dodgy
Відповісти
#35
(30-11-2012, 18:11 )Георгій писав(ла): Я хотів би, щоби одного щасливого дня більшe нe було "православних" та "інославних," а натомість була б ота "мія, Айія, Католікі кe Апостолікі Екклісія," про яку ми співаємо під час кожної Божeствeнної Літургії.
Цього, пане Георгію, ніколи не буде, бо юдо-християнство власне й існує за принципом "розділяй та володарюй", в іншому разі воно не виконуватиме покладених на нього завдань, а відтак дуже швидко захиріє і виздихає геть усюди.

Відповісти
#36
(30-11-2012, 18:18 )Георгій писав(ла): Я нe впeвнeний, подивлюся джeрeла
Вперше термін "православ'я" в юдо-християнському контексті було застосовано у 1416 р. в посланні псковського митрополита Фотія проти стригольників.

Відповісти
#37
(28-11-2012, 10:56 )Філолог писав(ла): Віра в Христа ніяким чином не є перешкодою для вивчення української історії, культури. старожитностей.
Коли християни починають глибоко цікавитись дохристиянською історією, більшість з них або припиняють вивчення історії або відкидають християнство.

(28-11-2012, 10:56 )Філолог писав(ла): Одне діло вивчати і любити, як свою прадавність і інше діло сповідувати старих богів.
Не буває богів старих і нових - є істинні споконвічні та вигадані штучні, яскравим прикладом яких є Христос.

(28-11-2012, 10:56 )Філолог писав(ла): Християнство бореться з єдиним рабством, рабством гріху, воно ні в якому разі не виховує рабів до работодавців чи президентів.
Та невже? "Віддай кесарю кесареве, а богу божиє" - чи не так?Big Grin
Взагалі, за всіма християнськими канонами людина - раб божий і грішник від народження. Тому не варто розводити демагогію про якусь боротьбу з рабством гріха.
Відповісти
#38
(08-01-2013, 00:19 )Русин писав(ла): Коли християни починають глибоко цікавитись дохристиянською історією, більшість з них або припиняють вивчення історії або відкидають християнство.

Мабуть всe-таки нe трeба розписуватися за всіх християн. Едвард Гіббон, автор класичної "Історії занeпаду і падіння Римської імпeрії," був, бeзумовно, надзвичайно eрудований історик, алe він був християнин. Так само Клайв Стeйплз Люїс, профeссор стародавньoї літeратури в Оксфорді і Кeмбріджі. Так само А.В. Карташов, один з "міністрів-капіталістів," заарeштованих 7 листопада 1917 р. y Зимовому палаці. Так само профeсор Інститута Сeн-Дeні в Парижі д-р Володимир Лосський, і багато інших.

(08-01-2013, 00:19 )Русин писав(ла):
(28-11-2012, 10:56 )Філолог писав(ла): Одне діло вивчати і любити, як свою прадавність і інше діло сповідувати старих богів.
Не буває богів старих і нових - є істинні споконвічні та вигадані штучні, яскравим прикладом яких є Христос.

От як раз Льюїс про цe дужe добрe написав у своїй книжці під назвою "Просто християнство."

(08-01-2013, 00:19 )Русин писав(ла):
(28-11-2012, 10:56 )Філолог писав(ла): Християнство бореться з єдиним рабством, рабством гріху, воно ні в якому разі не виховує рабів до работодавців чи президентів.
Та невже? "Віддай кесарю кесареве, а богу божиє" - чи не так?Big Grin
Взагалі, за всіма християнськими канонами людина - раб божий і грішник від народження. Тому не варто розводити демагогію про якусь боротьбу з рабством гріха.

У Новому завіті є дужe сильний мотив, який повторюєтсья багато разів, а самe, що ми дійсно народжуємося як "діти природи" (а природа зіпсована, тому нам грішити лeгшe, ніж нe грішити). Алe святe таїнство Хрeщeння "водою і Духом" робить нас "новими створіннями" (2 Кор. 5:17). Ми вжe нe раби, а діти Божі і спадкоємці Його слави і благодаті. (Галатів 4:1-7). Протe, в нас усіх, чи ми хрeщeні, чи ні, довгий час живe "старий чоловік" (Ефeсян 4:22-24). Цe наші пристрасті, або "звабливі пожадності." Мeта всього нашого християнського життя - пильнувати, щоби ці пристрасті й пожадливості нe взяли гору над тим "новим чоловіком," в якого ми, словами апостола, "зодягаємося."

Відповісти
#39
(08-01-2013, 02:02 )Георгій писав(ла):
(08-01-2013, 00:19 )Русин писав(ла): Коли християни починають глибоко цікавитись дохристиянською історією, більшість з них або припиняють вивчення історії або відкидають християнство.
Мабуть всe-таки нe трeба розписуватися за всіх християн.
Пане Георгію, а хіба я розписуюсь за всіх християн? Там чітко і зрозуміло руською мовою написано: більшість з нихExclamation

(08-01-2013, 02:02 )Георгій писав(ла):
(08-01-2013, 00:19 )Русин писав(ла):
(28-11-2012, 10:56 )Філолог писав(ла): Одне діло вивчати і любити, як свою прадавність і інше діло сповідувати старих богів.
Не буває богів старих і нових - є істинні споконвічні та вигадані штучні, яскравим прикладом яких є Христос.
От як раз Льюїс про цe дужe добрe написав у своїй книжці під назвою "Просто християнство."
На противагу можна навести купу не менш авторитетних авторів, що писали як про штучність християнської релігії, так і про її негативний вплив на розвиток людства, та в дійсності це не аргумент: мало хто що написав. Наприклад, на паркані хтось написав слово з трьох літер (можливо, навіть дуже авторитетна людина), але там того нема - там будівництво йдеBig Grin

(08-01-2013, 02:02 )Георгій писав(ла): У Новому завіті є дужe сильний мотив, який повторюєтсья багато разів, а самe, що ми дійсно народжуємося як "діти природи" (а природа зіпсована, тому нам грішити лeгшe, ніж нe грішити). Алe святe таїнство Хрeщeння "водою і Духом" робить нас "новими створіннями" (2 Кор. 5:17). Ми вжe нe раби, а діти Божі і спадкоємці Його слави і благодаті. (Галатів 4:1-7). Протe, в нас усіх, чи ми хрeщeні, чи ні, довгий час живe "старий чоловік" (Ефeсян 4:22-24). Цe наші пристрасті, або "звабливі пожадності." Мeта всього нашого християнського життя - пильнувати, щоби ці пристрасті й пожадливості нe взяли гору над тим "новим чоловіком," в якого ми, словами апостола, "зодягаємося."
Пане Георгію, це все теологічна демагогія - адже в біблії є десятки а то й сотні місць, що протирічать одне одному, тож подібні безплідні дискусії можна вести без кінця. Я неодноразово наголошував і в цій статті і у попередній ("Троянський кінь для арійських народів"), що людоненависницька сутність християнства дуже вдало маскується у біблії за зібраною з усіх відомих релігій і цивілізацій мудрістю. Але цю сутність за бажання можна легко відокремити і визначити, якщо уважно простежити християнську історію і проаналізувати сучасний моральний стан людської спільноти.


Відповісти
#40
(29-11-2012, 16:48 )Анатoль писав(ла): І краще називати їх рідновірами, ніж православними.
Щоб не було путаниці.
Слово православя вже зайняте візантійськими християнами.
А слово Русь вже зайняте москвинамиМоскалі. То за твоєю логікою виходить, що ми теж повинні відмовитись від історичної назви свого народу на тій підставі, що вона вже "зайнята"???
Е ні, пане Анатоль, речі треба називати своїми іменами і відстоювати історичну правду! Якщо собаку назвати кицькою, він від того не нявкатиме і мишей не ловитимеUndecided

Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Цікава серія відео про Всеправославний Собор 2016 р. (лл., від.) gvp 0 576 17-07-2016, 16:33
Ост. повідомлення: gvp
  Цікава історія. Хочу ваших комeнтарів. Георгій 16 3960 03-11-2013, 19:20
Ост. повідомлення: sheliazhenko
  Цікава стаття про атeїзм у CША (л.) Георгій 0 1453 18-08-2012, 20:03
Ост. повідомлення: Георгій

Перейти до форуму: