Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Ще в 30-тих роках наша мова була 3-тя найкраща світу ...
#1
коли більшість народу було неграмотним.  Значиться, мова розвивалась "неграмотним" населенням за часів поневолення під польськими та російським володарями до Котляревського та після тих часів до сов'єтського пануванню.  Від коли грамотність народу збільшувалась за сов'єтів, так краса нашої мови зникала під впливом Москви.  Та від початків незалежності української держави, українська мова під впливом демократичного гуртового повідомлення, постійно перетворюється в міжнародний суржик, в наслідок умового лінивства вивченої верстви населення.
Відповісти
#2
(05-07-2017, 16:40 )hrushka писав(ла): .... мова розвивалась "неграмотним" населенням з...

І не моторошно Вам таке писати?

А що, як насниться Вам пані Ф. за такий пасив?
Відповісти
#3
Ось поезія Павла Тичини (друга мого покійного дідуся), 1943 р.:

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

А ось Максим Рильський, 1957 р., зі збірки "Троянди й виноград":

Коли копають картоплю,— стелеться дим над землею,
Листя летить воскувате, ніби метеликів рій,
Пахне грибами і медом, вогкістю пахне тією,
Що, опріч назви осінь, немає імені їй.

Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний
Рідною мовою кличе у невідомі краї;
Смутком тоді щасливим повниться серце людини,
Вітер, як старості повів, навкруг обвіває її.

Коли копають картоплю, тихо співають дівчата,
Озимина витикає свіжо-зелені голки,
В гості запрошує всіх біла над річкою хата,
Діти несуть у школу завиті в хустини книжки.

Коли копають картоплю, стигне вода в криниці,
Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля.
Хлопцям пора і дівчатам сваритися і мириться,
Час музикам ладнати скрипки на весілля.

Неймовірну красу нашої мови можна відчути і в поезіях 1960-х років (Вінграновський, Василь Симоненко, Леонід Кисельов), і 1970-х, і 1980-х, і 1990-х (Ліна Костенко)...
Відповісти
#4
Цитата:Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Цей рядок не можу зрозуміти, навіщо в ньому зворотне дієслово? 
Та і «жить» ….
Відповісти
#5
(07-07-2017, 07:44 )Волод писав(ла):
Цитата:Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Цей рядок не можу зрозуміти, навіщо в ньому зворотне дієслово? 
Та і «жить» ….

У Тичини нерідко зустрічається ця скорочена форма дієслова.

До речі, мій дід розповідав дуже смішну історію про "Павлуся." Тичина завжди мав досить високий, майже хлопчачий, голос, який іноді, коли Павлусь хвилювався, зривався на фальцет. Коли він написав свою поезію "Партія веде," його запросили на радіо, прочитати її вголос. А там в оригіналі були такі рядки: "буржуїв за буржуями - всіх у ями, всіх у ями! Били й будем бить." І от Павлусь, дуже схвильований, починає читати, зривається на фальцет, і аудиторія чує, "всі хуями, всі хуями..." Коли Тичина закінчив читання, до нього підійшли службовці радіокомітету і попросили змінити ці рядки, бо ж непристойно. Тоді Павлусь змінив текст на той, що потім увійшов в усі антології і підручники з української мови: "Всіх панів до 'дної ями, буржуїв за буржуями - будем, будем бить!"

А взагалі, Тичина, навіть і при тому, що його змушували писати оди комуністам і особисто Сталіну, був справжній геній. Дуже загадкова особистість, дивак, все життя закоханий в одну жінку, свою дружину "Лідусю." Іноді писав поезії, які нагадували якийсь "дадаїзм," низку звуків, що дуже приблизно передавали суть явища, а то й зовсім не передавали. Наприклад, у вірші під назвою "Форнаріна" (присвяченому тій самій Лідусі), є такий звуковий ряд: "чи лю, чи ні, лелію льо, льолюні я, льолюні." А його коротенька поезія "О люба Інно..." - це шедевр ліричної сповіді. Леонід Кисельов пізніше, десь у 1966 чи 1967 році, написав своєрідний "переспів" цього вірша: "О панно Інно, Донно Інно..."


Долучення
.jpeg   tychyna.jpeg (Розмір: 36,99 KB / Завантажень: 25)
Відповісти
#6
(06-07-2017, 11:30 )Волод писав(ла):
(05-07-2017, 16:40 )hrushka писав(ла): .... мова розвивалась "неграмотним" населенням з...

І не моторошно Вам таке писати?

А що, як насниться Вам пані Ф. за такий пасив?

Слідуючі слова нищуть нашу мову, коли є правельі питомі відповідники котрі часописи уминають: фест, старт, фініш, результат, пріоритетність, страховка, древний, спікер, волунтери, оштрафувати, бренд, бюджет, інкримінується, приз, трилер, самміт, борд, травми, лідер, результат, фінальний, концерн, інфікований, текст, сквер, трауер, шторм та сотки інших. 
Відповісти
#7
(07-07-2017, 17:38 )gvp писав(ла):
(07-07-2017, 07:44 )Волод писав(ла):
Цитата:Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Цей рядок не можу зрозуміти, навіщо в ньому зворотне дієслово? 
Та і «жить» ….

У Тичини нерідко зустрічається ця скорочена форма дієслова.

До речі, мій дід розповідав дуже смішну історію про "Павлуся." Тичина завжди мав досить високий, майже хлопчачий, голос, який іноді, коли Павлусь хвилювався, зривався на фальцет. Коли він написав свою поезію "Партія веде," його запросили на радіо, прочитати її вголос. А там в оригіналі були такі рядки: "буржуїв за буржуями - всіх у ями, всіх у ями! Били й будем бить." І от Павлусь, дуже схвильований, починає читати, зривається на фальцет, і аудиторія чує, "всі хуями, всі хуями..." Коли Тичина закінчив читання, до нього підійшли службовці радіокомітету і попросили змінити ці рядки, бо ж непристойно. Тоді Павлусь змінив текст на той, що потім увійшов в усі антології і підручники з української мови: "Всіх панів до 'дної ями, буржуїв за буржуями - будем, будем бить!"

А взагалі, Тичина, навіть і при тому, що його змушували писати оди комуністам і особисто Сталіну, був справжній геній. Дуже загадкова особистість, дивак, все життя закоханий в одну жінку, свою дружину "Лідусю." Іноді писав поезії, які нагадували якийсь "дадаїзм," низку звуків, що дуже приблизно передавали суть явища, а то й зовсім не передавали. Наприклад, у вірші під назвою "Форнаріна" (присвяченому тій самій Лідусі), є такий звуковий ряд: "чи лю, чи ні, лелію льо, льолюні я, льолюні." А його коротенька поезія "О люба Інно..." - це шедевр ліричної сповіді. Леонід Кисельов пізніше, десь у 1966 чи 1967 році, написав своєрідний "переспів" цього вірша: "О панно Інно, Донно Інно..."

Можливо Ви праві. Але я, можливо помилково, вважаю, що «єсть», «жить», і усякі там «-ся» були йому потрібні, щоб уникнути звинувачення в націоналізмі.
Як пересічний віршомаз, я обрав би такий варіант:


Цитата:Я жити — права не питаю.
Щоб жити — я кайдани розірву.

Я стверджую себе і утверждаю,

бо я живу.
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Звідки в Києві взялася українська мова? stryjko_bojko 2 232 20-01-2018, 11:33
Ост. повідомлення: Волод
  Чомусь мені здається що українська мова більш гнучка з великим вибором слів .. hrushka 0 114 08-01-2018, 04:54
Ост. повідомлення: hrushka
  Медицина й Мова kuzm_vol 2 697 05-04-2017, 19:00
Ост. повідомлення: kuzm_vol

Перейти до форуму: