Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Ще до історії наших мерзотників-різунів... тобто "борців за народ"
#13
(За основу беру книжку Д.В. Журавльова "Хто є хто в українськой історії," Харків, 2011, і кінофільм Сергія Ейзенштейна, "Панцерник Потьомкін.")

Опанас Михайлович Матюшенко (1879-1907) народився в родині чоботаря в селі Дергачі Харківської губернії. Закінчив церковно-парафіяльну школу в рідному селі. З 1890 до 1900 року працював як робітник у паровозному депо в Харкові, потім вантажником в Одеському порту і кочегаром на кількох пароплавах.

З 1900 р. служив на російському військовому флоті. Навчався в училищі військовим моряків у Кронштадті, потім на навчальному кораблі "Березань." З 1902 року служив мінним машиністом на панцернику "Князь Потьомкін-Таврійський."

Наприкінці 1904 р. Матюшенко знайомиться з агітаторами-більшовиками і агітаторами-есерами. Залишається безпартійним, але, під впливом своїх нових друзів, стає на чолі зграї хуліганів, які вчинили жорстокий погром в Лазаревських військово-морських казармах у Севастополі. Ні про які політичні вимоги погромників ніде не згадується. Як це не дивно, Матюшенко не зазнав ніяких репресій (від "крррривавого царського режиму"), і навіть не був звільнений зі служби.

На початку наступного 1905 р. Матюшенко одержує військове звання мінно-машинного квартирмейстера і матроса першої статті. Для людини, яка прослужила на флоті тільки трохи більше за два роки, це було суттєве підвищення; очевидно, Опанас Михайлович мав клепку і технічні таланти. Але він на ту пору вже "професійний революціонер." Бере активну участь у зібраннях незадоволених життям матросів. Підтримує пропозицію готуватися до загального повстання на кораблях Чорноморського флоту.

У червні 1905 року Матюшенко підбурює команду "Потьомкіна" на повстання. Правда, спочатку він "помірний." На пропозицію революційно налаштованого унтер-офіцера Григорія Вакуленчука тихцем, вночі, перерізати всіх офіцерів він реагує негативно. Адже це було б просто криміналом, а потрібний якийсь вияв політичного, революційного руху. Матюшенко пропонує не вбивати офіцерів, а оголосити своє матросське незадоволення порядками на панцернику, що безумовно переросте в повстання з політичними вимогами. І дійсно, наприкінці червня група загітованих Матюшенком матросів демонстративно відмовилася обідати, тому що для них приготували несвіже м"ясо. При цьому скажені "революціонери" кричали, що це їхні офіцери навмисне їх труять, і що, взагалі, офіцери, дворяни, біла кістка, експлуататори трудового наррроду є мерзотниками, потворами, яких ні в якому разі не можна слухатися.

В якийсь момент цієї істерики великих, сильних, і озброєних дядьків чиїсь нерви не витримали. Пролунало водночас кілька пострілів. На підлогу палуби впав поранений Вакуленчук. І тут почалася справжня кривава, безумна вакханалія. "РРРеволюціонери" під проводом Матюшенка вбили командира корабля і кількох офіцерів. У розпалі цього шаленства кулею був поранений корабельний лікар Смірнов; озвірілі ррреволюціонери схопили його і, стікаючого кров"ю, викинули за борт.

У фільмі Ейзенштейна є епізод (який став класикою світового кінематографу, оскільки там дійсно події були показані з неймовірною, геніальною експресією, надзвичайно оригінальною, геніальною "кіномовою"), де загін царської армії розстрілює натовп одеситів, які йшли так званими Потьомкінськими східцями. Все було показано правильно, крім одного: насправді в одеситів стріляла не "царська армія," а... гармати з панцерника "Потьомкін..."

"Потьомкінська" епопея тривала аж одинадцять днів. За цей час, бандити-різуни встигли (очевидно, з метою нагнати страху) обстріляти Одесу з гармат (вбивши сотні мирних мешканців міста, в тому числі жінок і дітей) і захопити один корабель. Матюшенко також передав радіограму на адресу "всього цивілізованого світу" (!!!), де "пояснював" "цивілізованому світу" основи марксизму і необхідність боротьби з "експлуататорами." Все-таки наприкінці червня 1905 р. "Потьомкіна" було захоплено і інтерновано в румунському порту Констанца.

Матюшенко стає емігрантом. Він мешкав у Румунії, потім у США, Франції, і Швейцарії. Зустрічався з Леніним - але також з Борисом Савінковим, ватажком правих есерів, і з агентом "охранки" о. Георгієм Гапоном. Залишався безпартійним, але в розмовах і в листуванні з різноманітними "революціонерами" висловлював ультра-радикальні погляди. За Матюшенком, єдиною програмою справжніх революціонерів повинно бути тільки фізичне винищення всіх "панів," тобто урядовців, чиновників, землевласників, духівництва і просто всіх, хто має якісь статки, якесь майно.

В 1907 році Матюшенко з фальшивим паспортом подорожує до Одеси. Але доля йому не посміхнулася. Його заарештували і судили. За низку злочинів, зокрема вбивств, йому винесли смертний вирок. "Героя" повісили 20 жовтня 1907 року у дворі севастопольської міської в"язниці.

Досі в Україні є вулиці Матюшенка, кілька кораблів "Матюшенко," пам"ятник і будинок-музей Матюшенка.

Досі...
Відповісти


Повідомлення в цій темі
Тепер про ще одного нашого рідного героя, українця - Автор gvp - 27-03-2016, 00:51

Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Україна. Повернення своєї історії. Частина 1 (відео) nykyta 1 1630 26-08-2016, 17:08
Ост. повідомлення: gvp
  Україна може провести наступ на Росію у сфері історії - експерт. Відео stryjko_bojko 0 812 17-06-2015, 15:10
Ост. повідомлення: stryjko_bojko
  Невідомі "герої" української історії Киянин 2 1948 02-09-2013, 21:48
Ост. повідомлення: Киянин

Перейти до форуму: