Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Що ж все-таки робити з проблемою плагіату? (л.)
#1
Моя давня знайома з Києва, професор-математик і майданівка часів Помаранчової революції, доктор Ірина Єгорченко, на своїй сторінці у Facebook багато пише про проблему масового плагіату серед українських "науковців." Плагіат досягнув якогось вже геть сюрреального масштабу. Буква в букву переписуються, без ніяких посилань, цілі статті і великі фрагменти монографій. Захищаються тисячі "дисертацій," де інтелектуальний внесок "дисертанта" дорівнює нулю. І ці безсовісні плагіатори і невігласи займають місця наукових співробітників (іноді навіть "провідних наукових співробітників") у сотнях як старих, так і новонароджених (тобто мертвонароджених) "інститутів," "коледжів," "академій" тощо.

Я навмисне надсилаю це сюди, а не на "Освіту," тому що, на мій погляд, це проблема політична. Аморальні люди були, є, і будуть скрізь. Але ситуація, коли цим людям так широко відкриті шляхи до успіху і влади, є ненормальною. І тут не йдеться тільки про небезпеку, що неграмотні лікарі залікують чи заріжуть своїх пацієнтів, а неграмотні інженери побудують мости, що розваляться. Є ще й проблема байдужості і некомпетентності людей, які "керують" наукою і освітою. Я знайомий з Сергієм Мироновичем Квітом, колишнім ректором Могилянки і міністром освіти й науки в Україні. Але він сьогодні зовсім у тіні; нічого від нього не чути. Теперешній міністр, пані Гриневич, справляє враження людини, яка хапається одразу за багато чого, але в принципі нічого не робить...

І ще. Знаєте, серед науковців у якій галузі плагіату найбільше?

У галузі педагогіки...

https://www.facebook.com/irynayegorchenko
Відповісти
#2
Можливо Ви помиляєтесь.

Цілком можливо, що чиновники і політики в наукових працях яких багато плагіату ні у кого нічого не крали. За них це зробили науковці, зробили за гроші, чи за підтримку на державному рівні, чи за ….
Відповісти
#3
(14-06-2017, 18:23 )gvp писав(ла): Моя давня знайома з Києва, професор-математик і майданівка часів Помаранчової революції, доктор Ірина Єгорченко, на своїй сторінці у Facebook багато пише про проблему масового плагіату серед українських "науковців." Плагіат досягнув якогось вже геть сюрреального масштабу. Буква в букву переписуються, без ніяких посилань, цілі статті і великі фрагменти монографій. Захищаються тисячі "дисертацій," де інтелектуальний внесок "дисертанта" дорівнює нулю. І ці безсовісні плагіатори і невігласи займають місця наукових співробітників (іноді навіть "провідних наукових співробітників") у сотнях як старих, так і новонароджених (тобто мертвонароджених) "інститутів," "коледжів," "академій" тощо.

Я навмисне надсилаю це сюди, а не на "Освіту," тому що, на мій погляд, це проблема політична. Аморальні люди були, є, і будуть скрізь. Але ситуація, коли цим людям так широко відкриті шляхи до успіху і влади, є ненормальною. І тут не йдеться тільки про небезпеку, що неграмотні лікарі залікують чи заріжуть своїх пацієнтів, а неграмотні інженери побудують мости, що розваляться. Є ще й проблема байдужості і некомпетентності людей, які "керують" наукою і освітою. Я знайомий з Сергієм Мироновичем Квітом, колишнім ректором Могилянки і міністром освіти й науки в Україні. Але він сьогодні зовсім у тіні; нічого від нього не чути. Теперешній міністр, пані Гриневич, справляє враження людини, яка хапається одразу за багато чого, але в принципі нічого не робить...

І ще. Знаєте, серед науковців у якій галузі плагіату найбільше?

У галузі педагогіки...

https://www.facebook.com/irynayegorchenko

Бо в НАУЦІ масового плагіату не може бути навіть суто технічно. Все прозоро, кожний результат оприлюднений й має своїх авторів, які відомі науковій спільноті. Прискіпливе анонімне попереднє рецензування, що провадиться фахівцям, тобто, конкурентами  авторів, мінімізуує вирогідність плагіату. Звісно, бувають окремі випадкові ексцеси, але це не тягне на супільне явище.

А от поширеність ІМІТАЦІЇ НАУКИ, коли наукою називають писання якихось нікому не адресованих текстів у джерелах, спеціально для цього створених, дійсно лякає.  Лякає, власне, масова присутність отих імітаторів у освітянських закладах,  біля керма науки та освіти та високий суспільний статус , що його мають продукувачі наукоподібного словоблуддя.

Звісно, у такій діяльнсті є широкі можливості для плагіату й він надзвичайно поширений. Але біда полягає у існування цих галузей з високим престижем і зарплатами, а не  у плагіаті там. Хто гірший, Кириленчиха, яка вкрала текст про душу з лептонів, чи оригінальна авторка тієї маячні? Я не знаю віддповіді. Мабуть, "Оба хужє" (І.В.Сталін)
Відповісти
#4
(15-06-2017, 09:08 )Майкрофт Холмс писав(ла):
(14-06-2017, 18:23 )gvp писав(ла): Моя давня знайома з Києва, професор-математик і майданівка часів Помаранчової революції, доктор Ірина Єгорченко, на своїй сторінці у Facebook багато пише про проблему масового плагіату серед українських "науковців." Плагіат досягнув якогось вже геть сюрреального масштабу. Буква в букву переписуються, без ніяких посилань, цілі статті і великі фрагменти монографій. Захищаються тисячі "дисертацій," де інтелектуальний внесок "дисертанта" дорівнює нулю. І ці безсовісні плагіатори і невігласи займають місця наукових співробітників (іноді навіть "провідних наукових співробітників") у сотнях як старих, так і новонароджених (тобто мертвонароджених) "інститутів," "коледжів," "академій" тощо.

Я навмисне надсилаю це сюди, а не на "Освіту," тому що, на мій погляд, це проблема політична. Аморальні люди були, є, і будуть скрізь. Але ситуація, коли цим людям так широко відкриті шляхи до успіху і влади, є ненормальною. І тут не йдеться тільки про небезпеку, що неграмотні лікарі залікують чи заріжуть своїх пацієнтів, а неграмотні інженери побудують мости, що розваляться. Є ще й проблема байдужості і некомпетентності людей, які "керують" наукою і освітою. Я знайомий з Сергієм Мироновичем Квітом, колишнім ректором Могилянки і міністром освіти й науки в Україні. Але він сьогодні зовсім у тіні; нічого від нього не чути. Теперешній міністр, пані Гриневич, справляє враження людини, яка хапається одразу за багато чого, але в принципі нічого не робить...

І ще. Знаєте, серед науковців у якій галузі плагіату найбільше?

У галузі педагогіки...

https://www.facebook.com/irynayegorchenko

Бо в НАУЦІ масового плагіату не може бути навіть суто технічно. Все прозоро, кожний результат оприлюднений й має своїх авторів, які відомі науковій спільноті. Прискіпливе анонімне попереднє рецензування, що провадиться фахівцям, тобто, конкурентами  авторів, мінімізуує вирогідність плагіату. Звісно, бувають окремі випадкові ексцеси, але це не тягне на супільне явище.

А от поширеність ІМІТАЦІЇ НАУКИ, коли наукою називають писання якихось нікому не адресованих текстів у джерелах, спеціально для цього створених, дійсно лякає.  Лякає, власне, масова присутність отих імітаторів у освітянських закладах,  біля керма науки та освіти та високий суспільний статус , що його мають продукувачі наукоподібного словоблуддя.

Звісно, у такій діяльнсті є широкі можливості для плагіату й він надзвичайно поширений. Але біда полягає у існування цих галузей з високим престижем і зарплатами, а не  у плагіаті там. Хто гірший, Кириленчиха, яка вкрала текст про душу з лептонів, чи оригінальна авторка тієї маячні? Я не знаю віддповіді. Мабуть, "Оба хужє" (І.В.Сталін)

всі ті академії створені сталіним і без сталіна функціонувати не можуть. Тому на виході дипломовані жуліки і невігласи. Тут (на заході) теж не все гаразд...
Відповісти
#5
(15-06-2017, 16:05 )Torr писав(ла):
(15-06-2017, 09:08 )Майкрофт Холмс писав(ла):
(14-06-2017, 18:23 )gvp писав(ла): Моя давня знайома з Києва, професор-математик і майданівка часів Помаранчової революції, доктор Ірина Єгорченко, на своїй сторінці у Facebook багато пише про проблему масового плагіату серед українських "науковців." Плагіат досягнув якогось вже геть сюрреального масштабу. Буква в букву переписуються, без ніяких посилань, цілі статті і великі фрагменти монографій. Захищаються тисячі "дисертацій," де інтелектуальний внесок "дисертанта" дорівнює нулю. І ці безсовісні плагіатори і невігласи займають місця наукових співробітників (іноді навіть "провідних наукових співробітників") у сотнях як старих, так і новонароджених (тобто мертвонароджених) "інститутів," "коледжів," "академій" тощо.

Я навмисне надсилаю це сюди, а не на "Освіту," тому що, на мій погляд, це проблема політична. Аморальні люди були, є, і будуть скрізь. Але ситуація, коли цим людям так широко відкриті шляхи до успіху і влади, є ненормальною. І тут не йдеться тільки про небезпеку, що неграмотні лікарі залікують чи заріжуть своїх пацієнтів, а неграмотні інженери побудують мости, що розваляться. Є ще й проблема байдужості і некомпетентності людей, які "керують" наукою і освітою. Я знайомий з Сергієм Мироновичем Квітом, колишнім ректором Могилянки і міністром освіти й науки в Україні. Але він сьогодні зовсім у тіні; нічого від нього не чути. Теперешній міністр, пані Гриневич, справляє враження людини, яка хапається одразу за багато чого, але в принципі нічого не робить...

І ще. Знаєте, серед науковців у якій галузі плагіату найбільше?

У галузі педагогіки...

https://www.facebook.com/irynayegorchenko

Бо в НАУЦІ масового плагіату не може бути навіть суто технічно. Все прозоро, кожний результат оприлюднений й має своїх авторів, які відомі науковій спільноті. Прискіпливе анонімне попереднє рецензування, що провадиться фахівцям, тобто, конкурентами  авторів, мінімізуує вирогідність плагіату. Звісно, бувають окремі випадкові ексцеси, але це не тягне на супільне явище.

А от поширеність ІМІТАЦІЇ НАУКИ, коли наукою називають писання якихось нікому не адресованих текстів у джерелах, спеціально для цього створених, дійсно лякає.  Лякає, власне, масова присутність отих імітаторів у освітянських закладах,  біля керма науки та освіти та високий суспільний статус , що його мають продукувачі наукоподібного словоблуддя.

Звісно, у такій діяльнсті є широкі можливості для плагіату й він надзвичайно поширений. Але біда полягає у існування цих галузей з високим престижем і зарплатами, а не  у плагіаті там. Хто гірший, Кириленчиха, яка вкрала текст про душу з лептонів, чи оригінальна авторка тієї маячні? Я не знаю віддповіді. Мабуть, "Оба хужє" (І.В.Сталін)

всі ті академії створені сталіним і без сталіна функціонувати не можуть. Тому на виході дипломовані жуліки і невігласи. Тут (на заході) теж не все гаразд...


Радянська наука саме після смерті сталіна й почала функційонувати, й функційонувала не так вже погано. Та й зараз чимало є інтститутів, які цілком на рівні працюють. 

Звісно, з наукою скрізь не все гаразд. А з чим гаразд?  Скрізь зрада... Big Grin
Відповісти
#6
Аналізували мову деяких докторських дистертацій (вжиток слів, граматика, синтаксис тощо). Результат дуже сумний. Так навіть школярі не повинні писати.

В Україні існує 48 (!) приватних фірм, які "за помірну плату" напишуть замовникові дисертацію на будь-яку тему. У 2009 р. таких фірм було 18. Іншими словами, попри ВІЙНУ (!!!), кількість цих контор "Роги і копита" виросла у 2.7 разів (майже втричі). За деякими підрахунками, ці контори пишуть аж до третини від усіх українських докторських дисертацій.

Розквітла шалена кількість "наукових" і "навчальних" закладів з абсолютно дивними назвами, типу "Київський національний університет культури і мистецтв" або "Академія права." Це в Києві, а на периферії цих "університетів" та "академій" просто море.

"Жахливий стан системи навчання та атестації наукових кадрів в Україні свідчить про колапс академічної доброчесності і демонструє інституційну та соціальну неспроможність підтримувати довіру до процесу створення та передачі знань. Це своєрідна "нова норма" в системі навчання та атестації наукових кадрів. Іронія ще й у тому, що це не заважає українським державним органам, університетській та академічній спільноті не визнавати докторських ступенів найкращих світових університетів. Очевидно, вони вважають Стенфорд чи Гарвард недостатньо хорошими для України..."

https://dt.ua/SCIENCE/ukrayinski-politik...5793_.html
Відповісти
#7
(17-06-2017, 16:20 )gvp писав(ла): Аналізували мову деяких докторських дистертацій (вжиток слів, граматика, синтаксис тощо). Результат дуже сумний. Так навіть школярі не повинні писати.

В Україні існує 48 (!) приватних фірм, які "за помірну плату" напишуть замовникові дисертацію на будь-яку тему. У 2009 р. таких фірм було 18. Іншими словами, попри ВІЙНУ (!!!), кількість цих контор "Роги і копита" виросла у 2.7 разів (майже втричі). За деякими підрахунками, ці контори пишуть аж до третини від усіх українських докторських дисертацій.

Розквітла шалена кількість "наукових" і "навчальних" закладів з абсолютно дивними назвами, типу "Київський національний університет культури і мистецтв" або "Академія права." Це в Києві, а на периферії цих "університетів" та "академій" просто море.

"Жахливий стан системи навчання та атестації наукових кадрів в Україні свідчить про колапс академічної доброчесності і демонструє інституційну та соціальну неспроможність підтримувати довіру до процесу створення та передачі знань. Це своєрідна "нова норма" в системі навчання та атестації наукових кадрів. Іронія ще й у тому, що це не заважає українським державним органам, університетській та академічній спільноті не визнавати докторських ступенів найкращих світових університетів. Очевидно, вони вважають Стенфорд чи Гарвард недостатньо хорошими для України..."

https://dt.ua/SCIENCE/ukrayinski-politik...5793_.html

Тут, знов таки, критикується не те. Критикується фальсіфікація дисертацій  та низький рівень "..синтаксисисуграматики" (хм.., здається, синтаксис- частина граматики). А хибною є, взагалі, система присудження ступенів, на підставі дисертацій які  не є узагальнюючими компіляціями друкованих праць пошукачів у визнаних джерелах, а є чимось окремим, написаним для Вченої Ради та опонентів, які все це не читають. Написати подібний фоліант, який не проходить справжню експертизу, можна за місяць. Природньо, що в умовах свободи, виникають сервіси, які пропонють подібні послуги. 

Все це не має жодного відношення до української науки, яка  є, але оцим всім не займається. 

За Яценюка, була спроба атестувати інститути за публкаціями у рейтингових журналах, міжнародними пректами етс,  забрати гроші у тих хто не друкється й передати перможцям того змагання. Але перемгли люди далекі від акдемічного начальства. . А ті ,хто програли підняли галас, що в них усі розробки СЕКРЕТНІ. Тому вони не друкуються й не беруть участь у міжнародних проектах. Їм казали, що нехай володарі тих СЕКРЕТІВ вам й платять... Невідомо чим би це все закінчилося, але Сєня пішов, й про цей конкурс забули. Добавали грошей НАНУ.
Відповісти
#8
(17-06-2017, 18:13 )Майкрофт Холмс писав(ла):
(17-06-2017, 16:20 )gvp писав(ла): Аналізували мову деяких докторських дистертацій (вжиток слів, граматика, синтаксис тощо). Результат дуже сумний. Так навіть школярі не повинні писати.

В Україні існує 48 (!) приватних фірм, які "за помірну плату" напишуть замовникові дисертацію на будь-яку тему. У 2009 р. таких фірм було 18. Іншими словами, попри ВІЙНУ (!!!), кількість цих контор "Роги і копита" виросла у 2.7 разів (майже втричі). За деякими підрахунками, ці контори пишуть аж до третини від усіх українських докторських дисертацій.

Розквітла шалена кількість "наукових" і "навчальних" закладів з абсолютно дивними назвами, типу "Київський національний університет культури і мистецтв" або "Академія права." Це в Києві, а на периферії цих "університетів" та "академій" просто море.

"Жахливий стан системи навчання та атестації наукових кадрів в Україні свідчить про колапс академічної доброчесності і демонструє інституційну та соціальну неспроможність підтримувати довіру до процесу створення та передачі знань. Це своєрідна "нова норма" в системі навчання та атестації наукових кадрів. Іронія ще й у тому, що це не заважає українським державним органам, університетській та академічній спільноті не визнавати докторських ступенів найкращих світових університетів. Очевидно, вони вважають Стенфорд чи Гарвард недостатньо хорошими для України..."

https://dt.ua/SCIENCE/ukrayinski-politik...5793_.html

Тут, знов таки, критикується не те. Критикується фальсіфікація дисертацій  та низький рівень "..синтаксисисуграматики" (хм.., здається, синтаксис- частина граматики). А хибною є, взагалі, система присудження ступенів, на підставі дисертацій які  не є узагальнюючими компіляціями друкованих праць пошукачів у визнаних джерелах, а є чимось окремим, написаним для Вченої Ради та опонентів, які все це не читають. Написати подібний фоліант, який не проходить справжню експертизу, можна за місяць. Природньо, що в умовах свободи, виникають сервіси, які пропонють подібні послуги. 

Все це не має жодного відношення до української науки, яка  є, але оцим всім не займається. 

За Яценюка, була спроба атестувати інститути за публкаціями у рейтингових журналах, міжнародними пректами етс,  забрати гроші у тих хто не друкється й передати перможцям того змагання. Але перемгли люди далекі від акдемічного начальства. . А ті ,хто програли підняли галас, що в них усі розробки СЕКРЕТНІ. Тому вони не друкуються й не беруть участь у міжнародних проектах. Їм казали, що нехай володарі тих СЕКРЕТІВ вам й платять... Невідомо чим би це все закінчилося, але Сєня пішов, й про цей конкурс забули. Добавали грошей НАНУ.

Частково згоден. Але, все-таки, що це за наука, яка розвивається незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи? Скільки її, тієї науки? Я розумію, що яскраві, плідні науковці в Україні є. Але скільки їх, на європейську країну з 45 мільйонами населення? Що вони друкують, і де? Просвітіть... Smile
Відповісти
#9
(14-06-2017, 18:23 )gvp писав(ла): Моя давня знайома з Києва, професор-математик і майданівка часів Помаранчової революції, доктор Ірина Єгорченко, на своїй сторінці у Facebook багато пише про проблему масового плагіату серед українських "науковців." Плагіат досягнув якогось вже геть сюрреального масштабу. Буква в букву переписуються, без ніяких посилань, цілі статті і великі фрагменти монографій. Захищаються тисячі "дисертацій," де інтелектуальний внесок "дисертанта" дорівнює нулю. І ці безсовісні плагіатори і невігласи займають місця наукових співробітників (іноді навіть "провідних наукових співробітників") у сотнях як старих, так і новонароджених (тобто мертвонароджених) "інститутів," "коледжів," "академій" тощо...
https://www.facebook.com/irynayegorchenko
Думаю, що є один не те, щоб "вихід", а "прохід". Ось його суть.
У багатьох європейських країнах для наукових співробітників і ентузіастів науки створені спеціальні форуми, на яких кожен науковий співробітник або ентузіаст науки повинен і може заздалегідь поділитися своєю ідеєю з науковою рештою світу і отримати реальну оцінку або навіть фінансову підтримку у вигляді гранту. При цьому дата публікації на форумі вважається датою пріоритету ідеї. Подібний форум існує навіть в РФ:
http://www.sciteclibrary.ru/cgi-bin/yabb2/YaBB.pl
Деякий час існував проукраїнський варіант подібного форуму під назвою "Форум доктора Менде", який вже "наказав довго жити":
http://bolshoyforum.com/forum/index.php?board=64.0
Давайте організуємо щось подібне хоч би на сервері цього сайту (наприклад, припаркуємо домен і створимо новий форум). Але для залучення до участі іноземних наукових фахівців необхідно виконати декілька обов'язкових умов:
- мультимовний інтерфейс (як мінімум українська, англійська і російська мови);
- мультимовні заголовки розділів, категорій і тем форуму (як мінімум українською, англійською і російською мовами);
- відсутність "наукової дискримінації" відносно усіх учасників форуму.
Я можу підготувати і надати усі необхідні вимоги і умови створення "Міжнародного форуму науковців і ентузіастів науки в Україні".
Потрібне лише наше бажання і завзятість, чого українцям займати не доводиться.
E-=(Відповідальність компетентного досвіду є гарантія швидкої якості)=-
Відповісти
#10
(18-06-2017, 03:01 )gvp писав(ла):
(17-06-2017, 18:13 )Майкрофт Холмс писав(ла):
(17-06-2017, 16:20 )gvp писав(ла): Аналізували мову деяких докторських дистертацій (вжиток слів, граматика, синтаксис тощо). Результат дуже сумний. Так навіть школярі не повинні писати.

В Україні існує 48 (!) приватних фірм, які "за помірну плату" напишуть замовникові дисертацію на будь-яку тему. У 2009 р. таких фірм було 18. Іншими словами, попри ВІЙНУ (!!!), кількість цих контор "Роги і копита" виросла у 2.7 разів (майже втричі). За деякими підрахунками, ці контори пишуть аж до третини від усіх українських докторських дисертацій.

Розквітла шалена кількість "наукових" і "навчальних" закладів з абсолютно дивними назвами, типу "Київський національний університет культури і мистецтв" або "Академія права." Це в Києві, а на периферії цих "університетів" та "академій" просто море.

"Жахливий стан системи навчання та атестації наукових кадрів в Україні свідчить про колапс академічної доброчесності і демонструє інституційну та соціальну неспроможність підтримувати довіру до процесу створення та передачі знань. Це своєрідна "нова норма" в системі навчання та атестації наукових кадрів. Іронія ще й у тому, що це не заважає українським державним органам, університетській та академічній спільноті не визнавати докторських ступенів найкращих світових університетів. Очевидно, вони вважають Стенфорд чи Гарвард недостатньо хорошими для України..."

https://dt.ua/SCIENCE/ukrayinski-politik...5793_.html

Тут, знов таки, критикується не те. Критикується фальсіфікація дисертацій  та низький рівень "..синтаксисисуграматики" (хм.., здається, синтаксис- частина граматики). А хибною є, взагалі, система присудження ступенів, на підставі дисертацій які  не є узагальнюючими компіляціями друкованих праць пошукачів у визнаних джерелах, а є чимось окремим, написаним для Вченої Ради та опонентів, які все це не читають. Написати подібний фоліант, який не проходить справжню експертизу, можна за місяць. Природньо, що в умовах свободи, виникають сервіси, які пропонють подібні послуги. 

Все це не має жодного відношення до української науки, яка  є, але оцим всім не займається. 

За Яценюка, була спроба атестувати інститути за публкаціями у рейтингових журналах, міжнародними пректами етс,  забрати гроші у тих хто не друкється й передати перможцям того змагання. Але перемгли люди далекі від акдемічного начальства. . А ті ,хто програли підняли галас, що в них усі розробки СЕКРЕТНІ. Тому вони не друкуються й не беруть участь у міжнародних проектах. Їм казали, що нехай володарі тих СЕКРЕТІВ вам й платять... Невідомо чим би це все закінчилося, але Сєня пішов, й про цей конкурс забули. Добавали грошей НАНУ.

Частково згоден. Але, все-таки, що це за наука, яка розвивається незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи? Скільки її, тієї науки? Я розумію, що яскраві, плідні науковці в Україні є. Але скільки їх, на європейську країну з 45 мільйонами населення? Що вони друкують, і де? Просвітіть... Smile

Погодьтеся, можливість науці розвиватися  "незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи" -це скоріше позитивна риса тієї системи. То, може, система не така вже  й безумна. 

Наука глобалізована, й кожна людина (або  група), яка схильна до наукової праці, має широкі можливості інтегруватися у світову науку. Тими можливостями багато людей користуються. Я не знаю цифр,  але все доволі широке коло моєго спілкування саме з таких людей і складається. Отаких "international scientists" в Україні  на порядки більше ніж за часів совку. Хоча загальна кількість науковців впала разів у десять.   Працюють всі вони на гарному міжнародному рівні. Друкуються в усіх провідних міжнародних виданнях. Вони, власне, відоізняються від західник колег лише захмарним значенням показника "якість/ціна"  Wink . Окрім того, є люди, які реально, не на папері,  співпрацюють з промисловістю й добре заробляють там. Особливо у АйТі галузі. але не тільки.  Теж знаю багатьох особисто. 

Україна не європейська, а пострадянська країна, що взяла курс на Європу. Закидати Україні, що вони має гірші показники ніж, навіть,  Польща (де сравжнього комунізму ніколи не було) не реалістично.  Але це невідворотнє відставння нічого спільного не має з апокаліптичними картинами, які малюють.  Все не так погано.
Відповісти
#11
(18-06-2017, 12:05 )Майкрофт Холмс писав(ла):
(18-06-2017, 03:01 )gvp писав(ла):
(17-06-2017, 18:13 )Майкрофт Холмс писав(ла):
(17-06-2017, 16:20 )gvp писав(ла): Аналізували мову деяких докторських дистертацій (вжиток слів, граматика, синтаксис тощо). Результат дуже сумний. Так навіть школярі не повинні писати.

В Україні існує 48 (!) приватних фірм, які "за помірну плату" напишуть замовникові дисертацію на будь-яку тему. У 2009 р. таких фірм було 18. Іншими словами, попри ВІЙНУ (!!!), кількість цих контор "Роги і копита" виросла у 2.7 разів (майже втричі). За деякими підрахунками, ці контори пишуть аж до третини від усіх українських докторських дисертацій.

Розквітла шалена кількість "наукових" і "навчальних" закладів з абсолютно дивними назвами, типу "Київський національний університет культури і мистецтв" або "Академія права." Це в Києві, а на периферії цих "університетів" та "академій" просто море.

"Жахливий стан системи навчання та атестації наукових кадрів в Україні свідчить про колапс академічної доброчесності і демонструє інституційну та соціальну неспроможність підтримувати довіру до процесу створення та передачі знань. Це своєрідна "нова норма" в системі навчання та атестації наукових кадрів. Іронія ще й у тому, що це не заважає українським державним органам, університетській та академічній спільноті не визнавати докторських ступенів найкращих світових університетів. Очевидно, вони вважають Стенфорд чи Гарвард недостатньо хорошими для України..."

https://dt.ua/SCIENCE/ukrayinski-politik...5793_.html

Тут, знов таки, критикується не те. Критикується фальсіфікація дисертацій  та низький рівень "..синтаксисисуграматики" (хм.., здається, синтаксис- частина граматики). А хибною є, взагалі, система присудження ступенів, на підставі дисертацій які  не є узагальнюючими компіляціями друкованих праць пошукачів у визнаних джерелах, а є чимось окремим, написаним для Вченої Ради та опонентів, які все це не читають. Написати подібний фоліант, який не проходить справжню експертизу, можна за місяць. Природньо, що в умовах свободи, виникають сервіси, які пропонють подібні послуги. 

Все це не має жодного відношення до української науки, яка  є, але оцим всім не займається. 

За Яценюка, була спроба атестувати інститути за публкаціями у рейтингових журналах, міжнародними пректами етс,  забрати гроші у тих хто не друкється й передати перможцям того змагання. Але перемгли люди далекі від акдемічного начальства. . А ті ,хто програли підняли галас, що в них усі розробки СЕКРЕТНІ. Тому вони не друкуються й не беруть участь у міжнародних проектах. Їм казали, що нехай володарі тих СЕКРЕТІВ вам й платять... Невідомо чим би це все закінчилося, але Сєня пішов, й про цей конкурс забули. Добавали грошей НАНУ.

Частково згоден. Але, все-таки, що це за наука, яка розвивається незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи? Скільки її, тієї науки? Я розумію, що яскраві, плідні науковці в Україні є. Але скільки їх, на європейську країну з 45 мільйонами населення? Що вони друкують, і де? Просвітіть... Smile

Погодьтеся, можливість науці розвивавися  "незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи" -це скоріше позитивна риса тієї системи. То, може, система не така вже  й безумна. 

Наука глобалізована, й кожна людина (або  група), яка схильна до наукової праці, має широкі можливості інтегруватися у світову науку. Тими можливостями багато людей користуються. Я не знаю цифр,  але все доволі широке коло моєго спілкування саме з таких людей і складається. Отаких "international scientists" в Україні  на порядки більше ніж за часів совку. Хоча загальна кількість науковців впала разів у десять.   Працюють всі вони на гарному міжнародному рівні. Друкуються в усіх провідних міжнародних виданнях. Вони, власне, відоізняються від західник колег лише захмарним значенням показника "якість/ціна"  Wink . Окрім того, є люди, які реально, не на папері,  співпрацюють з промисловістю й добре заробляють там. Особливо у АйТі галузі. але не тільки.  Теж знаю багатьох особисто. 

Україна не європейська, а пострадянська країна, що взяла курс на Європу. Закидати Україні, що вони має гірші показники ніж, навіть,  Польща (де сравжнього комунізму ніколи не було) не реалістично.  Але це невідворотнє відставння нічого спільного не має з апокаліптичними картинами, які малюють.  Все не так погано.
Наука розщеплена на чисту неофіційну і відкриту з багами і для гарантії довіряти відкритій можна тільки десь до 1914 року ( з натяжкою німецькій до 1944..)) а це що зараз називається наукою це швидше прикладний рекламний бізнес і як там у рекламного бізнесу справи -це річ другорядна...

.
Відповісти
#12
(18-06-2017, 15:52 )alien писав(ла):
(18-06-2017, 12:05 )Майкрофт Холмс писав(ла):
(18-06-2017, 03:01 )gvp писав(ла):
(17-06-2017, 18:13 )Майкрофт Холмс писав(ла):
(17-06-2017, 16:20 )gvp писав(ла): Аналізували мову деяких докторських дистертацій (вжиток слів, граматика, синтаксис тощо). Результат дуже сумний. Так навіть школярі не повинні писати.

В Україні існує 48 (!) приватних фірм, які "за помірну плату" напишуть замовникові дисертацію на будь-яку тему. У 2009 р. таких фірм було 18. Іншими словами, попри ВІЙНУ (!!!), кількість цих контор "Роги і копита" виросла у 2.7 разів (майже втричі). За деякими підрахунками, ці контори пишуть аж до третини від усіх українських докторських дисертацій.

Розквітла шалена кількість "наукових" і "навчальних" закладів з абсолютно дивними назвами, типу "Київський національний університет культури і мистецтв" або "Академія права." Це в Києві, а на периферії цих "університетів" та "академій" просто море.

"Жахливий стан системи навчання та атестації наукових кадрів в Україні свідчить про колапс академічної доброчесності і демонструє інституційну та соціальну неспроможність підтримувати довіру до процесу створення та передачі знань. Це своєрідна "нова норма" в системі навчання та атестації наукових кадрів. Іронія ще й у тому, що це не заважає українським державним органам, університетській та академічній спільноті не визнавати докторських ступенів найкращих світових університетів. Очевидно, вони вважають Стенфорд чи Гарвард недостатньо хорошими для України..."

https://dt.ua/SCIENCE/ukrayinski-politik...5793_.html

Тут, знов таки, критикується не те. Критикується фальсіфікація дисертацій  та низький рівень "..синтаксисисуграматики" (хм.., здається, синтаксис- частина граматики). А хибною є, взагалі, система присудження ступенів, на підставі дисертацій які  не є узагальнюючими компіляціями друкованих праць пошукачів у визнаних джерелах, а є чимось окремим, написаним для Вченої Ради та опонентів, які все це не читають. Написати подібний фоліант, який не проходить справжню експертизу, можна за місяць. Природньо, що в умовах свободи, виникають сервіси, які пропонють подібні послуги. 

Все це не має жодного відношення до української науки, яка  є, але оцим всім не займається. 

За Яценюка, була спроба атестувати інститути за публкаціями у рейтингових журналах, міжнародними пректами етс,  забрати гроші у тих хто не друкється й передати перможцям того змагання. Але перемгли люди далекі від акдемічного начальства. . А ті ,хто програли підняли галас, що в них усі розробки СЕКРЕТНІ. Тому вони не друкуються й не беруть участь у міжнародних проектах. Їм казали, що нехай володарі тих СЕКРЕТІВ вам й платять... Невідомо чим би це все закінчилося, але Сєня пішов, й про цей конкурс забули. Добавали грошей НАНУ.

Частково згоден. Але, все-таки, що це за наука, яка розвивається незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи? Скільки її, тієї науки? Я розумію, що яскраві, плідні науковці в Україні є. Але скільки їх, на європейську країну з 45 мільйонами населення? Що вони друкують, і де? Просвітіть... Smile

Погодьтеся, можливість науці розвивавися  "незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи" -це скоріше позитивна риса тієї системи. То, може, система не така вже  й безумна. 

Наука глобалізована, й кожна людина (або  група), яка схильна до наукової праці, має широкі можливості інтегруватися у світову науку. Тими можливостями багато людей користуються. Я не знаю цифр,  але все доволі широке коло моєго спілкування саме з таких людей і складається. Отаких "international scientists" в Україні  на порядки більше ніж за часів совку. Хоча загальна кількість науковців впала разів у десять.   Працюють всі вони на гарному міжнародному рівні. Друкуються в усіх провідних міжнародних виданнях. Вони, власне, відоізняються від західник колег лише захмарним значенням показника "якість/ціна"  Wink . Окрім того, є люди, які реально, не на папері,  співпрацюють з промисловістю й добре заробляють там. Особливо у АйТі галузі. але не тільки.  Теж знаю багатьох особисто. 

Україна не європейська, а пострадянська країна, що взяла курс на Європу. Закидати Україні, що вони має гірші показники ніж, навіть,  Польща (де сравжнього комунізму ніколи не було) не реалістично.  Але це невідворотнє відставння нічого спільного не має з апокаліптичними картинами, які малюють.  Все не так погано.
Наука розщеплена на чисту неофіційну і відкриту з багами і для гарантії довіряти відкритій можна тільки десь до 1914 року ( з натяжкою німецькій до 1944..)) а це що зараз називається наукою це швидше прикладний рекламний бізнес і як там у рекламного бізнесу справи -це річ другорядна...
Запевняю вас, можливість користуватися телевізорами, комп*ютерами , літаками, телефонами, послугами сучасної медицини, джерелами енергії, автівками  етс. існує саме завдяки відкритій науці, що розвивалася саме пізніше 1914 року.

Окремо зазнчу, що у відкритій науці ніхто нікому не довіряє. Все прискіпливо перевіряють всією науковою спільнотою.
Відповісти
#13
(18-06-2017, 19:46 )Майкрофт Холмс писав(ла):
(18-06-2017, 15:52 )alien писав(ла):
(18-06-2017, 12:05 )Майкрофт Холмс писав(ла):
(18-06-2017, 03:01 )gvp писав(ла):
(17-06-2017, 18:13 )Майкрофт Холмс писав(ла): Тут, знов таки, критикується не те. Критикується фальсіфікація дисертацій  та низький рівень "..синтаксисисуграматики" (хм.., здається, синтаксис- частина граматики). А хибною є, взагалі, система присудження ступенів, на підставі дисертацій які  не є узагальнюючими компіляціями друкованих праць пошукачів у визнаних джерелах, а є чимось окремим, написаним для Вченої Ради та опонентів, які все це не читають. Написати подібний фоліант, який не проходить справжню експертизу, можна за місяць. Природньо, що в умовах свободи, виникають сервіси, які пропонють подібні послуги. 

Все це не має жодного відношення до української науки, яка  є, але оцим всім не займається. 

За Яценюка, була спроба атестувати інститути за публкаціями у рейтингових журналах, міжнародними пректами етс,  забрати гроші у тих хто не друкється й передати перможцям того змагання. Але перемгли люди далекі від акдемічного начальства. . А ті ,хто програли підняли галас, що в них усі розробки СЕКРЕТНІ. Тому вони не друкуються й не беруть участь у міжнародних проектах. Їм казали, що нехай володарі тих СЕКРЕТІВ вам й платять... Невідомо чим би це все закінчилося, але Сєня пішов, й про цей конкурс забули. Добавали грошей НАНУ.

Частково згоден. Але, все-таки, що це за наука, яка розвивається незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи? Скільки її, тієї науки? Я розумію, що яскраві, плідні науковці в Україні є. Але скільки їх, на європейську країну з 45 мільйонами населення? Що вони друкують, і де? Просвітіть... Smile

Погодьтеся, можливість науці розвивавися  "незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи" -це скоріше позитивна риса тієї системи. То, може, система не така вже  й безумна. 

Наука глобалізована, й кожна людина (або  група), яка схильна до наукової праці, має широкі можливості інтегруватися у світову науку. Тими можливостями багато людей користуються. Я не знаю цифр,  але все доволі широке коло моєго спілкування саме з таких людей і складається. Отаких "international scientists" в Україні  на порядки більше ніж за часів совку. Хоча загальна кількість науковців впала разів у десять.   Працюють всі вони на гарному міжнародному рівні. Друкуються в усіх провідних міжнародних виданнях. Вони, власне, відоізняються від західник колег лише захмарним значенням показника "якість/ціна"  Wink . Окрім того, є люди, які реально, не на папері,  співпрацюють з промисловістю й добре заробляють там. Особливо у АйТі галузі. але не тільки.  Теж знаю багатьох особисто. 

Україна не європейська, а пострадянська країна, що взяла курс на Європу. Закидати Україні, що вони має гірші показники ніж, навіть,  Польща (де сравжнього комунізму ніколи не було) не реалістично.  Але це невідворотнє відставння нічого спільного не має з апокаліптичними картинами, які малюють.  Все не так погано.

Пане Майкрофт, от я все думаю про Ваші відповіді, і то згоджуюся з ними, то ні. Може я занадто звик до схеми, цілком можливо й хибної, що наука не є справою геніїв-одиночок. Тут у США молодий аспірант повинен сам написати і захистити дисертацію. Плагіату при цьому йому не пробачать - я на власні очі бачив, як за списування якихось двох-трьох параграфів в огляді літератури безжально виганяли з "вовчим квитком" докторанта, який пахав, набираючи матеріал для дисертації, майже 5 років. Потім, сам захист тут складається з двох частин, де перша - це так звані prelims, де кандидатові на вчений ступінь десяток професорів задаватимуть питання про ВСЕ, що так чи інакше стосується дисертації, починаючи з того, наприклад, якою є сучасна класифікація вірусів, якщо в дисертації трьома словами згадується вірусна кДНК. Далеко не всі проходять ці prelims і йдуть на другий раунд, де вони вже доповідають свої результати, що відображені в дисертаційній роботі. Потім успішний аспірант чи докторант стає "постдоком," і ще кілька років "паше" на свого керівника, будучи "науковим рабом," від якого вимагається тільки продукувати результати. І тільки ще через кілька років успішний постдок (а таких може бути якихось 3-5%) отримує посаду самостійного наукового співробітника.

Для чого це все, чи є цьому якесь раціональне пояснення? Я не впевнений, але здається, що цей довгий і дуже конкурентний процес формує в людині почуття науки як діяльності СПІЛЬНОТИ. Які б геніальні ідеї я не мав, вони повинні пройти через багато бар"єрів, де їх критично оцінюють і вирішують, чи дійсно варто їх далі досліджувати. Цими бар"єрами є науковий керівник, лабораторні і міжлабораторні семінари, кoнференції, і, нарешті, агенції типу NIH чи NSF. Звичайно, можна зігнорувати це все і просто надіслати свої геніальні результати до журналу. І звичайно, є імовірність, що вони будуть опубліковані. Але що далі? Чи буде якийсь розвиток? Чи хтось в Україні (говорю тільки про свою спеціальність) винайшов якийсь новий інтерлейкін, або охарактеризував нову субпопуляцію клітин імунної системи, чи вніс би якийсь внесок у дисекцію DAMPів і PAMPів? НІ!!! ...

І отут виникає питання. Скільки молодих ентузіастів залишається в отій справжній науці? Скільки з них долає спокусу приєднатися до групи, лабораторії, відділу, інституту, "академії" якогось пройдисвіта, який заговорює воду чи характеризує лептонну душу?

Мабуть, я так собі думаю (і боюся цього), все менше, і менше, і менше...

Може, у Вашій галузі, фізиці, справи не такі погані - я просто не знаю. Але коли я читаю журнали зі своєї спеціальності, я бачу імена українців виключно серед співавторів, де головний автор - керівник лабораторії у США, Канаді, Австралії, Франції... А потім ці співавтори просто розчиняються в повітрі. В Україні, схоже, вони просто нікому не потрібні.

Звичайно, є і інші. Наприклад, я чув про свого колишнього колегу з одного з інститутів НАНУ, що він вже давно повний професор. Але коли він у Києві, він рівно нічогісінько не робить, і не публікує. А коли стає невпереливки, він просто бере відрядження на кілька місяців до Німеччини, і повертається звідти з матеріалом на кілька хороших статей в міжнародних журналах. І що, в його інституті в Києві нема потрібного обладнання, реактивів, технічного персоналу? Та є! Точно те саме, що в Гайдельберзі чи Маннгаймі. Але, тим не менш...

Коротше, Скліфософський, я не знаю. Хочеться вірити Вам, Вашому оптимізмові. Як кажуть французи, qui vivra, viendra. Smile
Відповісти
#14
(18-06-2017, 19:46 )иайкрофт Холмс писав(ла):
(18-06-2017, 15:52 )alien писав(ла):
(18-06-2017, 12:05 )Майкрофт Холмс писав(ла):
(18-06-2017, 03:01 )gvp писав(ла):
(17-06-2017, 18:13 )Майкрофт Холмс писав(ла): Тут, знов таки, критикується не те. Критикується фальсіфікація дисертацій  та низький рівень "..синтаксисисуграматики" (хм.., здається, синтаксис- частина граматики). А хибною є, взагалі, система присудження ступенів, на підставі дисертацій які  не є узагальнюючими компіляціями друкованих праць пошукачів у визнаних джерелах, а є чимось окремим, написаним для Вченої Ради та опонентів, які все це не читають. Написати подібний фоліант, який не проходить справжню експертизу, можна за місяць. Природньо, що в умовах свободи, виникають сервіси, які пропонють подібні послуги. 

Все це не має жодного відношення до української науки, яка  є, але оцим всім не займається. 

За Яценюка, була спроба атестувати інститути за публкаціями у рейтингових журналах, міжнародними пректами етс,  забрати гроші у тих хто не друкється й передати перможцям того змагання. Але перемгли люди далекі від акдемічного начальства. . А ті ,хто програли підняли галас, що в них усі розробки СЕКРЕТНІ. Тому вони не друкуються й не беруть участь у міжнародних проектах. Їм казали, що нехай володарі тих СЕКРЕТІВ вам й платять... Невідомо чим би це все закінчилося, але Сєня пішов, й про цей конкурс забули. Добавали грошей НАНУ.

Частково згоден. Але, все-таки, що це за наука, яка розвивається незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи? Скільки її, тієї науки? Я розумію, що яскраві, плідні науковці в Україні є. Але скільки їх, на європейську країну з 45 мільйонами населення? Що вони друкують, і де? Просвітіть... Smile

Погодьтеся, можливість науці розвивавися  "незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи" -це скоріше позитивна риса тієї системи. То, може, система не така вже  й безумна. 

Наука глобалізована, й кожна людина (або  група), яка схильна до наукової праці, має широкі можливості інтегруватися у світову науку. Тими можливостями багато людей користуються. Я не знаю цифр,  але все доволі широке коло моєго спілкування саме з таких людей і складається. Отаких "international scientists" в Україні  на порядки більше ніж за часів совку. Хоча загальна кількість науковців впала разів у десять.   Працюють всі вони на гарному міжнародному рівні. Друкуються в усіх провідних міжнародних виданнях. Вони, власне, відоізняються від західник колег лише захмарним значенням показника "якість/ціна"  Wink . Окрім того, є люди, які реально, не на папері,  співпрацюють з промисловістю й добре заробляють там. Особливо у АйТі галузі. але не тільки.  Теж знаю багатьох особисто. 

Україна не європейська, а пострадянська країна, що взяла курс на Європу. Закидати Україні, що вони має гірші показники ніж, навіть,  Польща (де сравжнього комунізму ніколи не було) не реалістично.  Але це невідворотнє відставння нічого спільного не має з апокаліптичними картинами, які малюють.  Все не так погано.
Наука розщеплена на чисту неофіційну і відкриту з багами і для гарантії довіряти відкритій можна тільки десь до 1914 року ( з натяжкою німецькій до 1944..)) а це що зараз називається наукою це швидше прикладний рекламний бізнес і як там у рекламного бізнесу справи -це річ другорядна...
Запевняю вас, можливість користуватися телевізорами, комп*ютерами , літаками, телефонами, послугами сучасної медицини, джерелами енергії, автівками  етс. існує саме завдяки відкритій науці, що розвивалася саме пізніше 1914 року.

Окремо зазнчу, що у відкритій науці ніхто нікому не довіряє. Все прискіпливо перевіряють всією науковою спільнотою.

Англо-саксонська наука на відміну від континентальної недоброякісна і брехлива...техніка за рахунок повоєнного експорту науковців з Німеччини ...  це подібне до того як ОС Windows працює і накоплює трояни і черви і впевнено йде до колапсу ....необхідний процесс сканування антивірусом.. ось я і оцінюю що необхідне швидке сканування  від 1944 року а бажане повне від 1914... Big Grin                       Наука в Україні це в основному  явище сюрреалістичне... Мабуть прийдеться започатковувати поновому...
Відповісти
#15
То що? Зараз будемо викорінювати плагіат щодо торсійних полів Метагалактики.
Відповісти
#16
(19-06-2017, 07:31 )alien писав(ла):
(18-06-2017, 19:46 )иайкрофт Холмс писав(ла):
(18-06-2017, 15:52 )alien писав(ла):
(18-06-2017, 12:05 )Майкрофт Холмс писав(ла):
(18-06-2017, 03:01 )gvp писав(ла): Частково згоден. Але, все-таки, що це за наука, яка розвивається незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи? Скільки її, тієї науки? Я розумію, що яскраві, плідні науковці в Україні є. Але скільки їх, на європейську країну з 45 мільйонами населення? Що вони друкують, і де? Просвітіть... Smile
 Погодьтеся, можливість науці розвивавися  "незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи" -це скоріше позитивна риса тієї системи. То, може, система не така вже  й безумна. 

Наука глобалізована, й кожна людина (або  група), яка схильна до наукової праці, має широкі можливості інтегруватися у світову науку. Тими можливостями багато людей користуються. Я не знаю цифр,  але все доволі широке коло моєго спілкування саме з таких людей і складається. Отаких "international scientists" в Україні  на порядки більше ніж за часів совку. Хоча загальна кількість науковців впала разів у десять.   Працюють всі вони на гарному міжнародному рівні. Друкуються в усіх провідних міжнародних виданнях. Вони, власне, відоізняються від західник колег лише захмарним значенням показника "якість/ціна"  Wink . Окрім того, є люди, які реально, не на папері,  співпрацюють з промисловістю й добре заробляють там. Особливо у АйТі галузі. але не тільки.  Теж знаю багатьох особисто. 

Україна не європейська, а пострадянська країна, що взяла курс на Європу. Закидати Україні, що вони має гірші показники ніж, навіть,  Польща (де сравжнього комунізму ніколи не було) не реалістично.  Але це невідворотнє відставння нічого спільного не має з апокаліптичними картинами, які малюють.  Все не так погано.
Наука розщеплена на чисту неофіційну і відкриту з багами і для гарантії довіряти відкритій можна тільки десь до 1914 року ( з натяжкою німецькій до 1944..)) а це що зараз називається наукою це швидше прикладний рекламний бізнес і як там у рекламного бізнесу справи -це річ другорядна...
Запевняю вас, можливість користуватися телевізорами, комп*ютерами , літаками, телефонами, послугами сучасної медицини, джерелами енергії, автівками  етс. існує саме завдяки відкритій науці, що розвивалася саме пізніше 1914 року.

Окремо зазнчу, що у відкритій науці ніхто нікому не довіряє. Все прискіпливо перевіряють всією науковою спільнотою.

Англо-саксонська наука на відміну від континентальної недоброякісна і брехлива...техніка за рахунок повоєнного експорту науковців з Німеччини ...  це подібне до того як ОС Windows працює і накоплює трояни і черви і впевнено йде до колапсу ....необхідний процесс сканування антивірусом.. ось я і оцінюю що необхідне швидке сканування  від 1944 року а бажане повне від 1914... Big Grin                       Наука в Україні це в основному  явище сюрреалістичне... Мабуть прийдеться започатковувати поновому...

Ви мене лякаєте. Після 2 Світової, англо-саксонська наука  (США+ЮКей передовсім) майже вичерпує всю світову науку. Всім інши національні науки -малі величиини, якими можна нехтувати у першому наближенні. .
Відповісти
#17
(19-06-2017, 03:03 )gvp писав(ла):
(18-06-2017, 19:46 )Майкрофт Холмс писав(ла):
(18-06-2017, 15:52 )alien писав(ла):
(18-06-2017, 12:05 )Майкрофт Холмс писав(ла):
(18-06-2017, 03:01 )gvp писав(ла): Частково згоден. Але, все-таки, що це за наука, яка розвивається незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи? Скільки її, тієї науки? Я розумію, що яскраві, плідні науковці в Україні є. Але скільки їх, на європейську країну з 45 мільйонами населення? Що вони друкують, і де? Просвітіть... Smile

Погодьтеся, можливість науці розвивавися  "незалежно від загальної дико корумпованої, безумної системи" -це скоріше позитивна риса тієї системи. То, може, система не така вже  й безумна. 

Наука глобалізована, й кожна людина (або  група), яка схильна до наукової праці, має широкі можливості інтегруватися у світову науку. Тими можливостями багато людей користуються. Я не знаю цифр,  але все доволі широке коло моєго спілкування саме з таких людей і складається. Отаких "international scientists" в Україні  на порядки більше ніж за часів совку. Хоча загальна кількість науковців впала разів у десять.   Працюють всі вони на гарному міжнародному рівні. Друкуються в усіх провідних міжнародних виданнях. Вони, власне, відоізняються від західник колег лише захмарним значенням показника "якість/ціна"  Wink . Окрім того, є люди, які реально, не на папері,  співпрацюють з промисловістю й добре заробляють там. Особливо у АйТі галузі. але не тільки.  Теж знаю багатьох особисто. 

Україна не європейська, а пострадянська країна, що взяла курс на Європу. Закидати Україні, що вони має гірші показники ніж, навіть,  Польща (де сравжнього комунізму ніколи не було) не реалістично.  Але це невідворотнє відставння нічого спільного не має з апокаліптичними картинами, які малюють.  Все не так погано.

Пане Майкрофт, от я все думаю про Ваші відповіді, і то згоджуюся з ними, то ні. Може я занадто звик до схеми, цілком можливо й хибної, що наука не є справою геніїв-одиночок. Тут у США молодий аспірант повинен сам написати і захистити дисертацію. Плагіату при цьому йому не пробачать - я на власні очі бачив, як за списування якихось двох-трьох параграфів в огляді літератури безжально виганяли з "вовчим квитком" докторанта, який пахав, набираючи матеріал для дисертації, майже 5 років. Потім, сам захист тут складається з двох частин, де перша - це так звані prelims, де кандидатові на вчений ступінь десяток професорів задаватимуть питання про ВСЕ, що так чи інакше стосується дисертації, починаючи з того, наприклад, якою є сучасна класифікація вірусів, якщо в дисертації трьома словами згадується вірусна кДНК. Далеко не всі проходять ці prelims і йдуть на другий раунд, де вони вже доповідають свої результати, що відображені в дисертаційній роботі. Потім успішний аспірант чи докторант стає "постдоком," і ще кілька років "паше" на свого керівника, будучи "науковим рабом," від якого вимагається тільки продукувати результати. І тільки ще через кілька років успішний постдок (а таких може бути якихось 3-5%) отримує посаду самостійного наукового співробітника.

Для чого це все, чи є цьому якесь раціональне пояснення? Я не впевнений, але здається, що цей довгий і дуже конкурентний процес формує в людині почуття науки як діяльності СПІЛЬНОТИ. Які б геніальні ідеї я не мав, вони повинні пройти через багато бар"єрів, де їх критично оцінюють і вирішують, чи дійсно варто їх далі досліджувати. Цими бар"єрами є науковий керівник, лабораторні і міжлабораторні семінари, кoнференції, і, нарешті, агенції типу NIH чи NSF. Звичайно, можна зігнорувати це все і просто надіслати свої геніальні результати до журналу. І звичайно, є імовірність, що вони будуть опубліковані. Але що далі? Чи буде якийсь розвиток? Чи хтось в Україні (говорю тільки про свою спеціальність) винайшов якийсь новий інтерлейкін, або охарактеризував нову субпопуляцію клітин імунної системи, чи вніс би якийсь внесок у дисекцію DAMPів і PAMPів? НІ!!! ...

І отут виникає питання. Скільки молодих ентузіастів залишається в отій справжній науці? Скільки з них долає спокусу приєднатися до групи, лабораторії, відділу, інституту, "академії" якогось пройдисвіта, який заговорює воду чи характеризує лептонну душу?

Мабуть, я так собі думаю (і боюся цього), все менше, і менше, і менше...

Може, у Вашій галузі, фізиці, справи не такі погані - я просто не знаю. Але коли я читаю журнали зі своєї спеціальності, я бачу імена українців виключно серед співавторів, де головний автор - керівник лабораторії у США, Канаді, Австралії, Франції... А потім ці співавтори просто розчиняються в повітрі. В Україні, схоже, вони просто нікому не потрібні.

Звичайно, є і інші. Наприклад, я чув про свого колишнього колегу з одного з інститутів НАНУ, що він вже давно повний професор. Але коли він у Києві, він рівно нічогісінько не робить, і не публікує. А коли стає невпереливки, він просто бере відрядження на кілька місяців до Німеччини, і повертається звідти з матеріалом на кілька хороших статей в міжнародних журналах. І що, в його інституті в Києві нема потрібного обладнання, реактивів, технічного персоналу? Та є! Точно те саме, що в Гайдельберзі чи Маннгаймі. Але, тим не менш...

Коротше, Скліфософський, я не знаю. Хочеться вірити Вам, Вашому оптимізмові. Як кажуть французи, qui vivra, viendra. Smile

Георгію, я не сприймаю нашу бесіду як дискусію, а радше, як обмін думками та спостереженнями. 

Ви, в цілому, маєте рацію: сучасна наука переважно не є справою геніїв  одинаків, хоча таке теж буває, а їхній внесок часто є визначальним для розвитку науки. А  наукові колективи прагнуть включати талановитих людей, коли бажають мати яскраві резльтати.  

Мені доводилося спостерігати маразм, коли людей звинуватили у плагіаті, за позичання якогось загального бла-бла-бла у вступі цілком оригінальної статті, яка містила як теорію, так і експеримент, абсолютно оригінальні. Це були мій канадській колега та йог аспірант. Аспірант китаєць, не носй мови. Він знайшов два вдалі загальні абзаци  десь  у мережі й скопіпейстив  їх у вступ, гадки не маючи, що подібне може тлумачится як плагіат. А  мій приятель, звісно, не міг передивитися весь інтернет. Скандал був великий, статтю довелося зняти з сайту журналу, але цього хлопця вдалося відстояти, хоча тиск був шалений.  Допомогло, що "жетртва плагіату"  теж вступився за цього хлопця пояснюючи, що він жодних претензій не  має, абзаци не містять нічого нового, й це не може у принципі розглядатися як плагіат. Я вважаю, що подібній безглуздій практиці слід чинити опір. 

Щодо статей, у співавторстві, то, звісно, вони завжди включають західних спонсорів. Я останню статтю без спонсорів надрукував аж у далекому  1999 році. 

Історія про Вашого повного професора звучить трохи наївно. Що значить: "бере відрядження"? У інститутів та університетів немає грошей , аби зарплати виплачувати чи опонента з іншого міста запросити. Про яке відрядження на Захід йде мова? Та й отримати візу й перетнути кордон  він може лише за наявності запрошення від европейської установи, де йому гарантуються гроші та житло та вказане джерело цих грошей.  Те, що цьому професору західні партнери платять оці не такі вже маленькі гроші (типу 100-120 євро на день "чистими") вказує на його визначальну роль у цих дослідженнях.  Навіщо, інакше його запрошувати? Зайвих грошей у наукових установах немає ніде в світі. 

Припускаю, що Ваш професор  бере участь у  якомусь німецькому або європейському проекті. А його співробітники йому заздрять й постачають вам оту абсолютно неправдоподібну інформацію, що нагадує радянську практику -кар*єристи висуванці  їхали за державний кошт на Захід й там дійсно набиралися інформації та ідей. Ця практика вмерла у 1991 році. Науковці зараз на Заході працюють за західні гроші, які даром не платять.
Відповісти
#18
Робота ученого в міжнародній науковій соціальній мережі автоматично вирішує проблему плагіату:
http://forum.maidan.org.ua/T-наукові-соціальні-мережі
E-=(Відповідальність компетентного досвіду є гарантія швидкої якості)=-
Відповісти
#19
(19-06-2017, 10:30 )Майкрофт Холмс писав(ла): Ви мене лякаєте. Після 2 Світової, англо-саксонська наука  (США+ЮКей передовсім) майже вичерпує всю світову науку. Всім інши національні науки  -малі величиини, якими можна нехтувати у першому наближенні. .

Відповісти
#20
(20-06-2017, 16:09 )alien писав(ла):
(19-06-2017, 10:30 )Майкрофт Холмс писав(ла): Ви мене лякаєте. Після 2 Світової, англо-саксонська наука  (США+ЮКей передовсім) майже вичерпує всю світову науку. Всім інши національні науки  -малі величиини, якими можна нехтувати у першому наближенні. .

 
По-перше, нудно і не смішно. Типу Задорнова.

По-друге, яким чином це є відповіддю на твердження п. Майкрофта? І взагалі, яким чином це стосується цієї теми?
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
Lightbulb Що робити з львівським сміттям Slavix 16 374 05-06-2017, 01:54
Ост. повідомлення: gvp
  Гaмерика таки встала з колін? Torr 11 372 12-04-2017, 21:21
Ост. повідомлення: Torr
  Трамп намір робити в Україні замішання ... hrushka 0 214 04-02-2017, 07:03
Ост. повідомлення: hrushka

Перейти до форуму: