Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Що ж ми все-таки святкуємо у Великодневі свята?
#1
Судячи з потоку привітань у соцмережах, виникають такі варіанти:

1. Радісне сімейне свято з зайчиками, яскравими пасхальними платтями дівчат і жінок, пошуком захованих яєць тощо. В Гамериці, мабуть, до половини народу скаже саме це. Не знаю, чи в Україні вже теж популярні зайчики (або кролики) і гра "знайди яйце."

2. Урочисте згадування того, що Христос помер за наші гріхи. Часто супроводжується зібранням людей десь на березі моря, озера, річки, чи на лісовій галявині для зустрічі сходу сонця. Супроводжується виголошенням довгих імпровізованих молитв з нагинанням голів і заплющуванням очей. Потім - див. пункт 1. Так розуміють Великдень американські "мейнстрімові" протестанти (лютерани, пресвітеріани) і деякі євангельники (баптисти, методисти, п"ятидеятники, менноніти).

3. Нічого особливого. Неділя як неділя. Як це не дивно, цього принципу дотримуються деякі євангельницькі секти, наприклад т.зв. Церква Христа. Я на власні очі бачив перед входом до їх будівлі табличку, повішену навмисне напередодні Великодня: "Ми святкуємо Воскресіння Господнє кожної неділі." (Це один з проявів реакції на "папізм.")

4. Радісне зібрання родичів та друзів на свято витонченої кулінарії. Паски, ковбаси, сальтисони, бочок, гриби, огірки, сало, горілочка. "Христос воскрес! Будьмо здорові!"

5. Свято "солнца, счастья і самьіх светльіх надежд." Святкується переважно русскоязичнимі інтєлліґєнтнимі людьмі на Украіне. Супроводжується поїданням "пасхального кєкса." "Ну, рєбят, за всьо харошеє!"

6. Майбутнє воскресіння України. "Христос Воскрес - воскресне Україна."

Я в принципі не проти жодного з цих варіантів. Кожному своє. Але ще є суто традиційно-стародавньо-християнський вимір.

Ми святкуємо перемогу над смертю. Христос усім Своїм життям Боголюдини, Своїми стражданнями, Своїм сходженням до аду переміг смерть. Це, звичайно, не значить, що люди перестали вмирати. Але це означає, що смерть, при тому, що вона існує, не має жодної влади над людиною. Якщо тільки людина щиро бажає не вмерти, не розчинитися у "стихіях" після коротюсінької миті свого існування на землі - вона може не вмерти. Христос Своїм воскресінням і вознесенням до Божого престолу дає цій людині таку можливість.

Христос являє Собою абсолютно досконале з"єднання (грецьке "еносіс," термін, який використовується в реченні "я з"єднав лампу з електричним струмом, встромивши штепсель у розетку"), з"єднання Бога і людини. Ми не можемо досягти такого повного, абсолютного з"єднання: Христос є тільки "один у Своєму роді." Але ми можемо принаймні намагатися, пробувати, старатися бути ближче до Бога, хоч на якусь крихту зробити наш "еносіс" з Ним. Без Христа, як навчає нас Церква, ніякий наш "еносіс" не є можливим, тому що ми є "злі" (πονηροі, "понірі" - Матв. 7:11, Луки 11:13), а Бог просто "не переварює" ніякого зла, воно з Ним несумісне, як чужородна тканина. Але ми можемо "вичавлювати" з себе це зло, замінюючи його Христом, Кого ми приймаємо в себе під час Святого Таїнства Євхаристії. (Зрозуміло, це відбувається тільки за умови, що ми приймаємо Його з євхаристійної Чаші "достойно," тобто каючися у своїх гріхах.) Воскреснувши в нашому суто людському (але "освяченому," "одухотвореному") тілі, вознесши цю нашу "людськість" аж до закритого "святим мороком" Божого престолу, Він надав і нам можливість слідувати за Ним. Фізично, так, як Він, ми після нашої смерті залишатися незруйнованими не можемо, але Він запевяє нас, що і ми воскреснемо, піднімемося з "земного пороху" (Даниїла 12:1-3) і, якщо ми "Його," Христові, ми з Ним зустріінемося і пребудемо во віки віків. (А "бути Христовим" можна, мабуть, у багатьох різних формах.)

То ж отак тобі, смерте. Отак тобі, пекло. Ти ніщо. Ти не маєш над нами влади. Христос сильніший за тебе, і ми, коли ми разом з Ним, сильніші від тебе.

От за це й по стопарику. Будьмо!
Відповісти
#2
(16-04-2017, 19:55 )gvp писав(ла): Судячи з потоку привітань у соцмережах, виникають такі варіанти:

1. Радісне сімейне свято з зайчиками, яскравими пасхальними платтями дівчат і жінок, пошуком захованих яєць тощо. В Гамериці, мабуть, до половини народу скаже саме це. Не знаю, чи в Україні вже теж популярні зайчики (або кролики) і гра "знайди яйце."

2. Урочисте згадування того, що Христос помер за наші гріхи. Часто супроводжується зібранням людей десь на березі моря, озера, річки, чи на лісовій галявині для зустрічі сходу сонця. Супроводжується виголошенням довгих імпровізованих молитв з нагинанням голів і заплющуванням очей. Потім - див. пункт 1. Так розуміють Великдень американські "мейнстрімові" протестанти (лютерани, пресвітеріани) і деякі євангельники (баптисти, методисти, п"ятидеятники, менноніти).

3. Нічого особливого. Неділя як неділя. Як це не дивно, цього принципу дотримуються деякі євангельницькі секти, наприклад т.зв. Церква Христа. Я на власні очі бачив перед входом до їх будівлі табличку, повішену навмисне напередодні Великодня: "Ми святкуємо Воскресіння Господнє кожної неділі." (Це один з проявів реакції на "папізм.")

4. Радісне зібрання родичів та друзів на свято витонченої кулінарії. Паски, ковбаси, сальтисони, бочок, гриби, огірки, сало, горілочка. "Христос воскрес! Будьмо здорові!"

5. Свято "солнца, счастья і самьіх светльіх надежд." Святкується переважно русскоязичнимі інтєлліґєнтнимі людьмі на Украіне. Супроводжується поїданням "пасхального кєкса." "Ну, рєбят, за всьо харошеє!"

6. Майбутнє воскресіння України. "Христос Воскрес - воскресне Україна."

Я в принципі не проти жодного з цих варіантів. Кожному своє. Але ще є суто традиційно-стародавньо-християнський вимір.

Ми святкуємо перемогу над смертю. Христос усім Своїм життям Боголюдини, Своїми стражданнями, Своїм сходженням до аду переміг смерть. Це, звичайно, не значить, що люди перестали вмирати. Але це означає, що смерть, при тому, що вона існує, не має жодної влади над людиною. Якщо тільки людина щиро бажає не вмерти, не розчинитися у "стихіях" після коротюсінької миті свого існування на землі - вона може не вмерти. Христос Своїм воскресінням і вознесенням до Божого престолу дає цій людині таку можливість.

Христос являє Собою абсолютно досконале з"єднання (грецьке "еносіс," термін, який використовується в реченні "я з"єднав лампу з електричним струмом, встромивши штепсель у розетку"), з"єднання Бога і людини. Ми не можемо досягти такого повного, абсолютного з"єднання: Христос є тільки "один у Своєму роді." Але ми можемо принаймні намагатися, пробувати, старатися бути ближче до Бога, хоч на якусь крихту зробити наш "еносіс" з Ним. Без Христа, як навчає нас Церква, ніякий наш "еносіс" не є можливим, тому що ми є "злі" (πονηροі, "понірі" - Матв. 7:11, Луки 11:13), а Бог просто "не переварює" ніякого зла, воно з Ним несумісне, як чужородна тканина. Але ми можемо "вичавлювати" з себе це зло, замінюючи його Христом, Кого ми приймаємо в себе під час Святого Таїнства Євхаристії. (Зрозуміло, це відбувається тільки за умови, що ми приймаємо Його з євхаристійної Чаші "достойно," тобто каючися у своїх гріхах.) Воскреснувши в нашому суто людському (але "освяченому," "одухотвореному") тілі, вознесши цю нашу "людськість" аж до закритого "святим мороком" Божого престолу, Він надав і нам можливість слідувати за Ним. Фізично, так, як Він, ми після нашої смерті залишатися незруйнованими не можемо, але Він запевяє нас, що і ми воскреснемо, піднімемося з "земного пороху" (Даниїла 12:1-3) і, якщо ми "Його," Христові, ми з Ним зустріінемося і пребудемо во віки віків. (А "бути Христовим" можна, мабуть, у багатьох різних формах.)

То ж отак тобі, смерте. Отак тобі, пекло. Ти ніщо. Ти не маєш над нами влади. Христос сильніший за тебе, і ми, коли ми разом з Ним, сильніші від тебе.

От за це й по стопарику. Будьмо!

Пане Георгію - Христос Воскрес!
Я був сьогодні в церкві, недільна проповідь і освячення їжі. На моїй сторінці в фейсбук є картинки. Там я підібрав журнальчик з посланнями від різних релігійних лідерів. В одному посланні, яке називається “Великодне Послання Владик“ я прочитав таке, цитую:

“Паска означає перехід з одного стану в інший. “Як в давні часи Ізраїльский народ вийшов з Єгипетського полону в Обіцяний Край, так і наша душа повинна здійснювати перехід від полону гріха до благочестя і чесноти“ (старець Дорофей). 

Мені здається, що непогано сказано, особливо для тих, хто здатен зрозуміти, ЩО САМЕ сказано?
Відповісти
#3
(17-04-2017, 00:51 )Вільнодум писав(ла): [quote pid='149945' dateline='1492361755']
В одному посланні, яке називається “Великодне Послання Владик“ я прочитав таке, цитую:

“Паска означає перехід з одного стану в інший. “Як в давні часи Ізраїльский народ вийшов з Єгипетського полону в Обіцяний Край, так і наша душа повинна здійснювати перехід від полону гріха до благочестя і чесноти“ (старець Дорофей). 

Мені здається, що непогано сказано, особливо для тих, хто здатен зрозуміти, ЩО САМЕ сказано?
[/quote]

Жодного заперечення! Hello
Відповісти
#4
(17-04-2017, 01:09 )gvp писав(ла):
(17-04-2017, 00:51 )Вільнодум писав(ла): [quote pid='149945' dateline='1492361755']
В одному посланні, яке називається “Великодне Послання Владик“ я прочитав таке, цитую:

“Паска означає перехід з одного стану в інший. “Як в давні часи Ізраїльский народ вийшов з Єгипетського полону в Обіцяний Край, так і наша душа повинна здійснювати перехід від полону гріха до благочестя і чесноти“ (старець Дорофей). 

Мені здається, що непогано сказано, особливо для тих, хто здатен зрозуміти, ЩО САМЕ сказано?

Жодного заперечення! Hello
[/quote]

Мені також сподобалось. Дійсно, сказано так, як сучасне розуміння свідомості, Бога, Творця, існує в нашій свідомості. Завтра, років черрез 100, це розуміння, я впевнений, зміниться. Люди будуть бачити світ і Бога, якого вони будуть звати по-іншому. І ЦЕ розум-іння заставляє мене відноситися до сучасного розум-іння духовності, релігії, Бога, з великим скептицизмом, а то навіть із сарказмом. Я бачу примітивність і обмеженість нашого світобачення. Чому я не бачу того, що бачать фанатично віруючі? Напевно мені було б набагато легше жити?
Відповісти
#5
(17-04-2017, 01:53 )Вільнодум писав(ла):
(17-04-2017, 01:09 )gvp писав(ла):
(17-04-2017, 00:51 )Вільнодум писав(ла): [quote pid='149945' dateline='1492361755']
В одному посланні, яке називається “Великодне Послання Владик“ я прочитав таке, цитую:

“Паска означає перехід з одного стану в інший. “Як в давні часи Ізраїльский народ вийшов з Єгипетського полону в Обіцяний Край, так і наша душа повинна здійснювати перехід від полону гріха до благочестя і чесноти“ (старець Дорофей). 

Мені здається, що непогано сказано, особливо для тих, хто здатен зрозуміти, ЩО САМЕ сказано?

Жодного заперечення! Hello

Мені також сподобалось. Дійсно, сказано так, як сучасне розуміння свідомості, Бога, Творця, існує в нашій свідомості. Завтра, років черрез 100, це розуміння, я впевнений, зміниться. Люди будуть бачити світ і Бога, якого вони будуть звати по-іншому. І ЦЕ розум-іння заставляє мене відноситися до сучасного розум-іння духовності, релігії, Бога, з великим скептицизмом, а то навіть із сарказмом. Я бачу примітивність і обмеженість нашого світобачення. Чому я не бачу того, що бачать фанатично віруючі? Напевно мені було б набагато легше жити?
[/quote]

Цей перехід не є миттєвим. Це все наше життя. Причому не має жодного значення, коли ми цей перехід починаємо, чи в десять років, чи в сімдесят. (Див. притчу Христа про робітників на винограднику, що були найняті за динарій.) Головне - іти. Вчитися любити, прощати, дарувати радість іншим. Іти з Христом, і за Христом. Це і все. Нічого особливого тут бачити і не треба. Smile
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Що ж, все-таки, є ота істина? gvp 18 869 26-07-2016, 22:48
Ост. повідомлення: Вільнодум
  Паска, свято в юдеїв і християн. Що святкуємо? Анатoль 20 3594 01-04-2013, 18:57
Ост. повідомлення: Василь Васьківський

Перейти до форуму: