Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Як же важко заробити у нас на виживання...
#1
Літо та осінь минулого року.      
950 гривень (37$) пенсія плюс тимчасові заробітки у крутелика - 1000 гривень за шість днів праці. А де сьогодні у моєму віці у нас заробиш більше?
Будівельники люди випиваючі – факт. Усе то воно так, але навіщо приходити на роботу із запізненням та ще й добряче випившим? То один не прийде зовсім, то другий прийде вже п’янючим отож доводиться відправляти його назад. Не працював – день не зараховується. А як же інакше?
Господар відчував запах але не сварив – робота робиться, і робиться якісно а це головне. Так ми рік пропрацювали без зауважень. Та от останнім часом наш роботодавець став придиратися – то хвіртку не замкнули, то електроплиткою користуємося а електроенергія ж он яка дорога, то робітникам, котрі працюють поряд у його товариша дали підключитися до розетки, то он порожні дві пляшки із під пива він у роздягалці помітив…
Це недобрі знаки – здогадалися ми: будматеріали вже не завозить отож в його трьох магазинах знизився виторг. Це означає, що скоро й ми станемо зайвими. Он бригаду плиточників (біженців із ДНР), котрі якісно обклали кухню вигнав зі скандалом. Звісно, не заплативши всього заробленого…
Виторг у його трьох магазинах знизився тому, що у покупців немає грошей. А грошей немає тому, що немає достойно оплачуваної роботи.
Двоє із нас переробляли балкон, інші двоє корчували пеньки та копали яму. Якось вагітна дружина нашого роботодавця сердито заявила, що ми вже аж три тижні з тими пеньками та ямою впоратися не можемо отож тут, напевно, буде працювати інша бригада. Це було неправдою – з моменту коли ми стали зрізувати дерева та копати яму минуло два тижні. І усе це при тому всьому, що нас часто відволікали на інші роботи. Бензопилу та каністру із бензином після повалення дерев господар забрав отож мені довелося взяти з дому свою електропилу, подовжувач та сокиру.
У п’ятницю одному із членів бригади продав мобільник – того дня його дочка святкувала день народження. Домовилися, що той завтра отримає зарплату й розрахується.
В суботу по обіді наш бригадир підійшов до господаря за зарплатою. Той сердито:
- Скільки?
- За тиждень праці 4000 гривень на чотирьох членів бригади.
- Що!? 4000 за таку роботу!? Ви он три тижні тут дурника валяєте. Та якби я таке діло знав то викликав би екскаватора і той би за півдня ті пеньки викорчував та яму викопав!
Тицяє 1000 на усіх. Бригадир на те резонно:
- Бійтеся Бога! Насправді там два тижні двоє працюють а я з напарником переробляли балкон. Претензії до якості роботи є?
Скривившись, господар неохоче додав ще 1000 і знову посипалися докори та претензії. Звісно, запах спиртного він теж пригадав.
Разом із господарем в цьому скандалі приймала активну участь його вагітна дружина. Я їй зауважив:
- Аня, відійдіть – Вам у такому положенні не можна нервуватись.
(Здавна відомо: вагітним протипоказані негативні емоції – дитина ж в утробі усе відчуває. З огляду на цю істину вагітна не повинна йти у похоронній процесії, їй не можна ні в чому відмовити тощо. Якщо ж вагітна скандалить то цим вона псує карму не тільки своїй дитині але й майбутньому України.) Що ж, цікаве покоління приходить нам на зміну…
Та після моїх слів вагітна знову кинулася у вир скандалу. Зрозумів: вона у тому концерті грає першу скрипку а чоловік є її підкаблучником.
Хитрий хід: якщо бізнесові справи йдуть погано то не розрахувати, а вигнати бригаду й цим самим зекономити 2000гр. (77$)!  
Ось нам, як і колегам, котрі встановлювали опалубку по сусідству, вийшло по 100гр/день. Якщо ж ще вирахувати ціну проїзду та продуктів, котрі купували для приготування обідів то вийде, що працювали за їжу. Виходить абсурд: при таких заробітках краще сидіти дома…
По закінченні дня ми стали пакувати у сумки робочий одяг та інструменти. Спересердя я забув нагадати колезі про борг за мобільник. Та не біда, - заспокоював себе, – через день-два ми зустрінемося на новій роботі. Та не зустрілися – підходящої роботи не знайшли тому що.
Телефонував недавньому колезі та той не відповідав. Став телефонувати з чужого мобільника та, зачувши мій голос, той кричав у слухавку: "Алло! Алло! Вас не чути!" Після другого дзвоника я вилаявся, сплюнув й розтер ногою.
У нашому суспільстві цей епізод є типовим – ми здавна привчилися одурювати один одного й цим хизуватися. І знаю же адресу кожного боржника  та... Та он довідався: у першого та другого проблеми зі здоровям, у третього дружина дуже хворіє, у четвертого проблеми у взаємідносинах із тестем та тещею, у пятого неабиякі фінансові негаразди. І, знаєте, вже якось совісно нагадувати про борг – їх вже й без того Господь покарав. 
Нещодавно трапилася халтура по сусідству із недавнім працедавцем. Ради цікавості заглянув за паркан: як ми покинули оті недокорчовані пеньки так вони буряними й заросли а яму нами викопану сусіди засипають побутовим сміттям.
Не розбагатів, значиться, господар на зекономлених на нас грошах…
До речі та ж історія й із моїм виконробом. Я недорого оцінив свою працю – вважав, що 500 гривень (18$) за два робочих дні мені буде досить. Звісно, гроші сьогодні мені не зайві. Та… надалі була до болю знайома гра у телефонии. А втім, під час праці було передчуття, що працюю безоплатно й виникала думка поцупити щось на цю суму. І поцупив би якби не страх гріха…
У нас мінімальна зарплата 3200 але часто на руки чистими потрапляє 2600 – це менше сотні в день на утримання сім’ї. Звідси і корупція та злочинність…
А що, усе логічно: Росія та Крим закрилися отож заробітчани повернулися плюс хлинули біженці із ЛДР та ДНР. Роботи немає а Польща ж то не резинова… Та і в силу певних обставин не кожен може виїхати. От і збивають трудяги один одному розцінки а крутелики цим користуються...
Недавно бригадир бачив нашого колишнього роботодавця у церкві – той з дітьми до сповіді приходив. Господар котеджу привітався та… не вибачився. Значиться гріхи здав і забув. Тепер можна грішити по новому. Це така у нас українців ментальність, стиль життя…
Подібні явища руйнують любов один до одного та до Батьківщини. І це наша трагедія, що різноманітні "кидки" стали звичним явищем. Ось вам і пояснення чому сто років тому народ не йшов у "білу армію" захищати буржуїв та їхнє майно… І чому сьогодні наші реформи буксують…     Confused                                                                                      
Відповісти
#2
(10-01-2018, 13:05 )antik писав(ла): Літо та осінь минулого року.      
950 гривень (37$) пенсія плюс тимчасові заробітки у крутелика - 1000 гривень за шість днів праці. А де сьогодні у моєму віці у нас заробиш більше?
Будівельники люди випиваючі – факт. Усе то воно так, але навіщо приходити на роботу із запізненням та ще й добряче випившим? То один не прийде зовсім, то другий прийде вже п’янючим отож доводиться відправляти його назад. Не працював – день не зараховується. А як же інакше?
Господар відчував запах але не сварив – робота робиться, і робиться якісно а це головне. Так ми рік пропрацювали без зауважень. Та от останнім часом наш роботодавець став придиратися – то хвіртку не замкнули, то електроплиткою користуємося а електроенергія ж он яка дорога, то робітникам, котрі працюють поряд у його товариша дали підключитися до розетки, то он порожні дві пляшки із під пива він у роздягалці помітив…
Це недобрі знаки – здогадалися ми: будматеріали вже не завозить отож в його трьох магазинах знизився виторг. Це означає, що скоро й ми станемо зайвими. Он бригаду плиточників (біженців із ДНР), котрі якісно обклали кухню вигнав зі скандалом. Звісно, не заплативши всього заробленого…
Виторг у його трьох магазинах знизився тому, що у покупців немає грошей. А грошей немає тому, що немає достойно оплачуваної роботи.
Двоє із нас переробляли балкон, інші двоє корчували пеньки та копали яму. Якось вагітна дружина нашого роботодавця сердито заявила, що ми вже аж три тижні з тими пеньками та ямою впоратися не можемо отож тут, напевно, буде працювати інша бригада. Це було неправдою – з моменту коли ми стали зрізувати дерева та копати яму минуло два тижні. І усе це при тому всьому, що нас часто відволікали на інші роботи. Бензопилу та каністру із бензином після повалення дерев господар забрав отож мені довелося взяти з дому свою електропилу, подовжувач та сокиру.
У п’ятницю одному із членів бригади продав мобільник – того дня його дочка святкувала день народження. Домовилися, що той завтра отримає зарплату й розрахується.
В суботу по обіді наш бригадир підійшов до господаря за зарплатою. Той сердито:
- Скільки?
- За тиждень праці 4000 гривень на чотирьох членів бригади.
- Що!? 4000 за таку роботу!? Ви он три тижні тут дурника валяєте. Та якби я таке діло знав то викликав би екскаватора і той би за півдня ті пеньки викорчував та яму викопав!
Тицяє 1000 на усіх. Бригадир на те резонно:
- Бійтеся Бога! Насправді там два тижні двоє працюють а я з напарником переробляли балкон. Претензії до якості роботи є?
Скривившись, господар неохоче додав ще 1000 і знову посипалися докори та претензії. Звісно, запах спиртного він теж пригадав.
Разом із господарем в цьому скандалі приймала активну участь його вагітна дружина. Я їй зауважив:
- Аня, відійдіть – Вам у такому положенні не можна нервуватись.
(Здавна відомо: вагітним протипоказані негативні емоції – дитина ж в утробі усе відчуває. З огляду на цю істину вагітна не повинна йти у похоронній процесії, їй не можна ні в чому відмовити тощо. Якщо ж вагітна скандалить то цим вона псує карму не тільки своїй дитині але й майбутньому України.) Що ж, цікаве покоління приходить нам на зміну…
Та після моїх слів вагітна знову кинулася у вир скандалу. Зрозумів: вона у тому концерті грає першу скрипку а чоловік є її підкаблучником.
Хитрий хід: якщо бізнесові справи йдуть погано то не розрахувати, а вигнати бригаду й цим самим зекономити 2000гр. (77$)!  
Ось нам, як і колегам, котрі встановлювали опалубку по сусідству, вийшло по 100гр/день. Якщо ж ще вирахувати ціну проїзду та продуктів, котрі купували для приготування обідів то вийде, що працювали за їжу. Виходить абсурд: при таких заробітках краще сидіти дома…
По закінченні дня ми стали пакувати у сумки робочий одяг та інструменти. Спересердя я забув нагадати колезі про борг за мобільник. Та не біда, - заспокоював себе, – через день-два ми зустрінемося на новій роботі. Та не зустрілися – підходящої роботи не знайшли тому що.
Телефонував недавньому колезі та той не відповідав. Став телефонувати з чужого мобільника та, зачувши мій голос, той кричав у слухавку: "Алло! Алло! Вас не чути!" Після другого дзвоника я вилаявся, сплюнув й розтер ногою.
У нашому суспільстві цей епізод є типовим – ми здавна привчилися одурювати один одного й цим хизуватися. І знаю же адресу кожного боржника  та... Та он довідався: у першого та другого проблеми зі здоровям, у третього дружина дуже хворіє, у четвертого проблеми у взаємідносинах із тестем та тещею, у пятого неабиякі фінансові негаразди. І, знаєте, вже якось совісно нагадувати про борг – їх вже й без того Господь покарав. 
Нещодавно трапилася халтура по сусідству із недавнім працедавцем. Ради цікавості заглянув за паркан: як ми покинули оті недокорчовані пеньки так вони буряними й заросли а яму нами викопану сусіди засипають побутовим сміттям.
Не розбагатів, значиться, господар на зекономлених на нас грошах…
До речі та ж історія й із моїм виконробом. Я недорого оцінив свою працю – вважав, що 500 гривень (18$) за два робочих дні мені буде досить. Звісно, гроші сьогодні мені не зайві. Та… надалі була до болю знайома гра у телефонии. А втім, під час праці було передчуття, що працюю безоплатно й виникала думка поцупити щось на цю суму. І поцупив би якби не страх гріха…
У нас мінімальна зарплата 3200 але часто на руки чистими потрапляє 2600 – це менше сотні в день на утримання сім’ї. Звідси і корупція та злочинність…
А що, усе логічно: Росія та Крим закрилися отож заробітчани повернулися плюс хлинули біженці із ЛДР та ДНР. Роботи немає а Польща ж то не резинова… Та і в силу певних обставин не кожен може виїхати. От і збивають трудяги один одному розцінки а крутелики цим користуються...
Недавно бригадир бачив нашого колишнього роботодавця у церкві – той з дітьми до сповіді приходив. Господар котеджу привітався та… не вибачився. Значиться гріхи здав і забув. Тепер можна грішити по новому. Це така у нас українців ментальність, стиль життя…
Подібні явища руйнують любов один до одного та до Батьківщини. І це наша трагедія, що різноманітні "кидки" стали звичним явищем. Ось вам і пояснення чому сто років тому народ не йшов у "білу армію" захищати буржуїв та їхнє майно… І чому сьогодні наші реформи буксують…     Confused                                                                                      

хай би це почитала та пархата прохфесорська блядь, яка звідси втікла. Уявляю, як би воно викручувалося: "це ви все брешете", "нема такого", "середня зарплата вісім тисяч", "обжираєтеся там" і т.д.

Одне радує: усім їм пиздець, тваринам брехливим. І без ніяких виключень вже.
Відповісти
#3
Іноді думаю: от якимсь дивом опинився б я на посаді Президента України. І вмить став би перед проблемою вибору порядних людей у всі гілки влади. Народу тьма а людей мало. Прогнило все суспільство - ми мерзотники із золотими хрестиками на грудях. І ви ще дивуєтеся, що реформ немає...
А Антибіотик то правду сказав: https://youtu.be/5huLzxAuBJM
27 років як кордони відкриті. Їздимо по світах, дивимося як люди живуть а повертаємося і... знову живемо як звили.  
Талановито підмітив нашу ментальність Тарас Григорович: 
https://youtu.be/a2lPM1-Atpk
Я теж старався - описав своє життя серед нашого народу:
http://chtyvo.org.ua/authors/Horbatiuk_M...la_vorona/
Відповісти
#4
(13-01-2018, 15:19 )antik писав(ла): Іноді думаю: от якимсь дивом опинився б я на посаді Президента України. І вмить став би перед проблемою вибору порядних людей у всі гілки влади. Народу тьма а людей мало. Прогнило все суспільство - ми мерзотники із золотими хрестиками на грудях. І ви ще дивуєтеся, що реформ немає...
А Антибіотик то правду сказав: https://youtu.be/5huLzxAuBJM
27 років як кордони відкриті. Їздимо по світах, дивимося як люди живуть а повертаємося і... знову живемо як звили.  
Талановито підмітив нашу ментальність Тарас Григорович: 
https://youtu.be/a2lPM1-Atpk
Я теж старався - описав своє життя серед нашого народу:
http://chtyvo.org.ua/authors/Horbatiuk_M...la_vorona/

не менш паскудною хохляцько-жидівською рисою є вічно плакати.
Плачуть і плачуть, плачуть і плачуть. Мо досить вже?

Власне, це типово жидівська риса, сюди привнесена. Але вірус, як бачимо, заразний.
Замість того, щоб роботу робити, результатів досягати - сіли і плачуть. І чекають.
Чекають і чекають.

Ну чекаєте - то й добре. А плакати нахвуя? Ви ж цими своїми завиваннями Бога до печінок дістали вже. Самі ж винні, ідіоти - сиділи, замість роботу робити.

Неадеквати хреньові.
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Ющенко: Мені важко уявити, щоби у Черчилля була фабрика в Німеччині (/) Бойко 3 338 15-08-2016, 21:12
Ост. повідомлення: Бойко
  Якщо чесно, то важко пройти повз такі теми (/) Бойко 0 242 20-07-2016, 16:08
Ост. повідомлення: Бойко
  закордоний пашпорт - культ чи засіб виживання? Torr 3 448 26-06-2015, 14:05
Ост. повідомлення: Torr

Перейти до форуму: