Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
"Як це сталося, що ми стали такими озлобленими ворогами?" (л.)
#1
Автор аналізує історію протистояння Демократичної і Республіканської партій у США. Виглядає, що пік ненависті, образ, взаємних звинувачень у зраді тощо між Д. і Р. припадає на час Громадянської війни 1861-1865 рр. Пізніше, в період Реконструкції, градус ненависті почав потроху зменшуватися. Після двох світових воєн і "Холодної війни," взаємини між Д. і Р. стали більш-менш раціональними: дві партії дотримувалися своїх політичних платформ, але не так часто переходили на особистості і не влаштовували особливих істерик про "зраду." У 1992 році опити показали, що більше 40% членів обох партій висловлювалися про іншу партію позитивно, і не виявляли особливої неприязні. Але станом на 2010 рік цей відсоток зменшився вдвічі: тільки 20% членів обох партій спромоглися сказати щось позитивне про партію-суперницю.

З точки зору автора, це дуже ненормальне явище. Додаткові опити продемонстрували, що переважна більшість (~68%) американців стає членами або Д., або Р. партій ВИКЛЮЧНО через уявлення, що альтернативна партія завдає Америці великої шкоди. Люди перестали думати, перестали концентруватися на якихось позитивних проектах. Натомість, з обох боків все більше відчувається ставлення до політичного суперника як про злого ворога, з яким не можна навіть робити спроби якось домовитися і діяти спільно.

Після стрілянини на бейсбольному майданчику в Александрії лідери обох партій (П. Райян від Р. і Ненсі Пелосі від Д.) дуже емоційно висловилися проти міжпартійної колотнечі. Обоє сказали, що Америка - це одна велика сім"я, і що "напад на одного з нас є нападом на всіх нас" (Пол Райян). Але надій на те, що тенденція до сліпої ненависті після цього інциденту зменшиться, все що зовсім крихітна.  

https://www.nytimes.com/2017/06/15/upsho....html?_r=0
Відповісти
#2
(16-06-2017, 16:11 )gvp писав(ла): Автор аналізує історію протистояння Демократичної і Республіканської партій у США. Виглядає, що пік ненависті, образ, взаємних звинувачень у зраді тощо між Д. і Р. припадає на час Громадянської війни 1861-1865 рр. Пізніше, в період Реконструкції, градус ненависті почав потроху зменшуватися. Після двох світових воєн і "Холодної війни," взаємини між Д. і Р. стали більш-менш раціональними: дві партії дотримувалися своїх політичних платформ, але не так часто переходили на особистості і не влаштовували особливих істерик про "зраду." У 1992 році опити показали, що більше 40% членів обох партій висловлювалися про іншу партію позитивно, і не виявляли особливої неприязні. Але станом на 2010 рік цей відсоток зменшився вдвічі: тільки 20% членів обох партій спромоглися сказати щось позитивне про партію-суперницю.

З точки зору автора, це дуже ненормальне явище. Додаткові опити продемонстрували, що переважна більшість (~68%) американців стає членами або Д., або Р. партій ВИКЛЮЧНО через уявлення, що альтернативна партія завдає Америці великої шкоди. Люди перестали думати, перестали концентруватися на якихось позитивних проектах. Натомість, з обох боків все більше відчувається ставлення до політичного суперника як про злого ворога, з яким не можна навіть робити спроби якось домовитися і діяти спільно.

Після стрілянини на бейсбольному майданчику в Александрії лідери обох партій (П. Райян від Р. і Ненсі Пелосі від Д.) дуже емоційно висловилися проти міжпартійної колотнечі. Обоє сказали, що Америка - це одна велика сім"я, і що "напад на одного з нас є нападом на всіх нас" (Пол Райян). Але надій на те, що тенденція до сліпої ненависті після цього інциденту зменшиться, все що зовсім крихітна.  

https://www.nytimes.com/2017/06/15/upsho....html?_r=0

"During the 1860s, Republicans, who dominated northern states, orchestrated an ambitious expansion of federal power, helping to fund the transcontinental railroad, the state university system and the settlement of the West by homesteaders, and instating a national currency and protective tariff. Democrats, who dominated the South, opposed these measures. After the Civil War, Republicans passed laws that granted protections for African Americans and advanced social justice; again, Democrats largely opposed these expansions of power."
#цинічнийбандера #цинічнібандери #cynicalbanderites http://coub.com/view/5lw0m
Відповісти
#3
(16-06-2017, 17:38 )Sych писав(ла):
(16-06-2017, 16:11 )gvp писав(ла): Автор аналізує історію протистояння Демократичної і Республіканської партій у США. Виглядає, що пік ненависті, образ, взаємних звинувачень у зраді тощо між Д. і Р. припадає на час Громадянської війни 1861-1865 рр. Пізніше, в період Реконструкції, градус ненависті почав потроху зменшуватися. Після двох світових воєн і "Холодної війни," взаємини між Д. і Р. стали більш-менш раціональними: дві партії дотримувалися своїх політичних платформ, але не так часто переходили на особистості і не влаштовували особливих істерик про "зраду." У 1992 році опити показали, що більше 40% членів обох партій висловлювалися про іншу партію позитивно, і не виявляли особливої неприязні. Але станом на 2010 рік цей відсоток зменшився вдвічі: тільки 20% членів обох партій спромоглися сказати щось позитивне про партію-суперницю.

З точки зору автора, це дуже ненормальне явище. Додаткові опити продемонстрували, що переважна більшість (~68%) американців стає членами або Д., або Р. партій ВИКЛЮЧНО через уявлення, що альтернативна партія завдає Америці великої шкоди. Люди перестали думати, перестали концентруватися на якихось позитивних проектах. Натомість, з обох боків все більше відчувається ставлення до політичного суперника як про злого ворога, з яким не можна навіть робити спроби якось домовитися і діяти спільно.

Після стрілянини на бейсбольному майданчику в Александрії лідери обох партій (П. Райян від Р. і Ненсі Пелосі від Д.) дуже емоційно висловилися проти міжпартійної колотнечі. Обоє сказали, що Америка - це одна велика сім"я, і що "напад на одного з нас є нападом на всіх нас" (Пол Райян). Але надій на те, що тенденція до сліпої ненависті після цього інциденту зменшиться, все що зовсім крихітна.  

https://www.nytimes.com/2017/06/15/upsho....html?_r=0

"During the 1860s, Republicans, who dominated northern states, orchestrated an ambitious expansion of federal power, helping to fund the transcontinental railroad, the state university system and the settlement of the West by homesteaders, and instating a national currency and protective tariff. Democrats, who dominated the South, opposed these measures. After the Civil War, Republicans passed laws that granted protections for African Americans and advanced social justice; again, Democrats largely opposed these expansions of power."

Дійсно, Республіканська партія була заснована як партія промислової Півночі, партія Лінкольна. Демократична партія, навпаки, спиралася на південців-рабовласників, латифундістів. Ще у 1960-і роки був розповсюджений термін Dixiecrats. Я на власні вуха чув від сенатора-республіканця Трента Лотта, що він, південець, народжений у Місісіпі, налякав своїх дуже консервативних батьків, коли сказав їм, що вступив до Республіканської партії. Його матуся мало не прокляла його за те, що він плутається з "янкі," зрадивши родинній традиції підтримувати "чисту," "білу," переважно південну і консервативну Демократичну партію.
Відповісти
#4
(16-06-2017, 16:11 )gvp писав(ла): Автор аналізує історію протистояння Демократичної і Республіканської партій у США. Виглядає, що пік ненависті, образ, взаємних звинувачень у зраді тощо між Д. і Р. припадає на час Громадянської війни 1861-1865 рр. Пізніше, в період Реконструкції, градус ненависті почав потроху зменшуватися. Після двох світових воєн і "Холодної війни," взаємини між Д. і Р. стали більш-менш раціональними: дві партії дотримувалися своїх політичних платформ, але не так часто переходили на особистості і не влаштовували особливих істерик про "зраду." У 1992 році опити показали, що більше 40% членів обох партій висловлювалися про іншу партію позитивно, і не виявляли особливої неприязні. Але станом на 2010 рік цей відсоток зменшився вдвічі: тільки 20% членів обох партій спромоглися сказати щось позитивне про партію-суперницю.

З точки зору автора, це дуже ненормальне явище. Додаткові опити продемонстрували, що переважна більшість (~68%) американців стає членами або Д., або Р. партій ВИКЛЮЧНО через уявлення, що альтернативна партія завдає Америці великої шкоди. Люди перестали думати, перестали концентруватися на якихось позитивних проектах. Натомість, з обох боків все більше відчувається ставлення до політичного суперника як про злого ворога, з яким не можна навіть робити спроби якось домовитися і діяти спільно.

Після стрілянини на бейсбольному майданчику в Александрії лідери обох партій (П. Райян від Р. і Ненсі Пелосі від Д.) дуже емоційно висловилися проти міжпартійної колотнечі. Обоє сказали, що Америка - це одна велика сім"я, і що "напад на одного з нас є нападом на всіх нас" (Пол Райян). Але надій на те, що тенденція до сліпої ненависті після цього інциденту зменшиться, все що зовсім крихітна.  

https://www.nytimes.com/2017/06/15/upsho....html?_r=0


Коли мільони бидломаси бездумно скандували пусті гасла і молилися на Першого Напівбілого Месію. Так і не злізли з гачка, імбецили.
#цинічнийбандера #цинічнібандери #cynicalbanderites http://coub.com/view/5lw0m
Відповісти
#5
(16-06-2017, 16:11 )gvp писав(ла): Автор аналізує історію протистояння Демократичної і Республіканської партій у США. Виглядає, що пік ненависті, образ, взаємних звинувачень у зраді тощо між Д. і Р. припадає на час Громадянської війни 1861-1865 рр. Пізніше, в період Реконструкції, градус ненависті почав потроху зменшуватися. Після двох світових воєн і "Холодної війни," взаємини між Д. і Р. стали більш-менш раціональними: дві партії дотримувалися своїх політичних платформ, але не так часто переходили на особистості і не влаштовували особливих істерик про "зраду." У 1992 році опити показали, що більше 40% членів обох партій висловлювалися про іншу партію позитивно, і не виявляли особливої неприязні. Але станом на 2010 рік цей відсоток зменшився вдвічі: тільки 20% членів обох партій спромоглися сказати щось позитивне про партію-суперницю.

З точки зору автора, це дуже ненормальне явище. Додаткові опити продемонстрували, що переважна більшість (~68%) американців стає членами або Д., або Р. партій ВИКЛЮЧНО через уявлення, що альтернативна партія завдає Америці великої шкоди. Люди перестали думати, перестали концентруватися на якихось позитивних проектах. Натомість, з обох боків все більше відчувається ставлення до політичного суперника як про злого ворога, з яким не можна навіть робити спроби якось домовитися і діяти спільно.

Після стрілянини на бейсбольному майданчику в Александрії лідери обох партій (П. Райян від Р. і Ненсі Пелосі від Д.) дуже емоційно висловилися проти міжпартійної колотнечі. Обоє сказали, що Америка - це одна велика сім"я, і що "напад на одного з нас є нападом на всіх нас" (Пол Райян). Але надій на те, що тенденція до сліпої ненависті після цього інциденту зменшиться, все що зовсім крихітна.  

https://www.nytimes.com/2017/06/15/upsho....html?_r=0

Я пишу конкретно про дєрьмократів. І цей стан постійно підігріваєцця комуняками через засоби масової дезінформації.
#цинічнийбандера #цинічнібандери #cynicalbanderites http://coub.com/view/5lw0m
Відповісти
#6
(16-06-2017, 16:11 )gvp писав(ла): ...
Після стрілянини на бейсбольному майданчику в Александрії лідери обох партій (П. Райян від Р. і Ненсі Пелосі від Д.) дуже емоційно висловилися проти міжпартійної колотнечі. Обоє сказали, що Америка - це одна велика сім"я, і що "напад на одного з нас є нападом на всіх нас" (Пол Райян). Але надій на те, що тенденція до сліпої ненависті після цього інциденту зменшиться, все що зовсім крихітна.  

https://www.nytimes.com/2017/06/15/upsho....html?_r=0
Відповісти
#7
(16-06-2017, 17:38 )Sych писав(ла): "During the 1860s, Republicans, who dominated northern states, orchestrated an ambitious expansion of federal power, helping to fund the transcontinental railroad, the state university system and the settlement of the West by homesteaders, and instating a national currency and protective tariff. Democrats, who dominated the South, opposed these measures. After the Civil War, Republicans passed laws that granted protections for African Americans and advanced social justice; again, Democrats largely opposed these expansions of power."

шо за несинітниця?! хіба зараз демократи не домінують на півночі, а республіканці на півдні?
Відповісти
#8
(16-06-2017, 19:37 )Torr писав(ла):
(16-06-2017, 17:38 )Sych писав(ла): "During the 1860s, Republicans, who dominated northern states, orchestrated an ambitious expansion of federal power, helping to fund the transcontinental railroad, the state university system and the settlement of the West by homesteaders, and instating a national currency and protective tariff. Democrats, who dominated the South, opposed these measures. After the Civil War, Republicans passed laws that granted protections for African Americans and advanced social justice; again, Democrats largely opposed these expansions of power."

шо за несинітниця?! хіба зараз демократи не домінують на півночі, а республіканці на півдні?

Річ у тому, що все змінилося наприкінці 1950-х і на початку 1960-х років. Президентом став демократ Джон Кеннеді (виходець з однієї з найбагатших і найвпливовіших сімей Нової Англії, тобто класичний "янкі" з густим бостонським акцентом). Віце-президентом, а потім і президентом, став демократ Ліндон Джонсон, техасець (Техас географічно знаходиться на півдні США, але традиційно протиставляє себе класичним південцям Арканзасу, Луїзіани, Місісіпі, Алабами, Джорджії, Південної Кароліни і Тенесі). І Кеннеді, і особливо Джонсон завоювали любов "лівих," тому що пропонували дуже амбіційні програми "війни з бідністю." З цієї "війни" вийшов пшик, але з того часу демократів почали любити переважно "ліві." З іншого боку, кандидат у президенти Беррі Ґолдвотер (республіканець) у 1964 р. запропонував програму викорінення усього "лівого" в Америці, що відлякнуло мільйони виборців, які ще пам"ятали "полювання за відьмами" сенатора Джозефа Макарті (1947-1956), коли постраждало багато ні в чому не винних людей (наприклад, геніальний драматург і чоловік Мерілін Монро Артур Міллер).
Відповісти
#9
(16-06-2017, 18:49 )Sych писав(ла): Я пишу конкретно про дєрьмократів. І цей стан постійно підігріваєцця комуняками через засоби масової дезінформації.

Так-то воно так, але багато гамериканців також зомбується психопатами типу Алекса Джонса і його Infowars.
Відповісти
#10
(17-06-2017, 00:00 )gvp писав(ла):
(16-06-2017, 19:37 )Torr писав(ла):
(16-06-2017, 17:38 )Sych писав(ла): "During the 1860s, Republicans, who dominated northern states, orchestrated an ambitious expansion of federal power, helping to fund the transcontinental railroad, the state university system and the settlement of the West by homesteaders, and instating a national currency and protective tariff. Democrats, who dominated the South, opposed these measures. After the Civil War, Republicans passed laws that granted protections for African Americans and advanced social justice; again, Democrats largely opposed these expansions of power."

шо за несинітниця?! хіба зараз демократи не домінують на півночі, а республіканці на півдні?

Річ у тому, що все змінилося наприкінці 1950-х і на початку 1960-х років. Президентом став демократ Джон Кеннеді (виходець з однієї з найбагатших і найвпливовіших сімей Нової Англії, тобто класичний "янкі" з густим бостонським акцентом). Віце-президентом, а потім і президентом, став демократ Ліндон Джонсон, техасець (Техас географічно знаходиться на півдні США, але традиційно протиставляє себе класичним південцям Арканзасу, Луїзіани, Місісіпі, Алабами, Джорджії, Південної Кароліни і Тенесі). І Кеннеді, і особливо Джонсон завоювали любов "лівих," тому що пропонували дуже амбіційні програми "війни з бідністю." З цієї "війни" вийшов пшик, але з того часу демократів почали любити переважно "ліві." З іншого боку, кандидат у президенти Беррі Ґолдвотер (республіканець) у 1964 р. запропонував програму викорінення усього "лівого" в Америці, що відлякнуло мільйони виборців, які ще пам"ятали "полювання за відьмами" сенатора Джозефа Макарті (1947-1956), коли постраждало багато ні в чому не винних людей (наприклад, геніальний драматург і чоловік Мерілін Монро Артур Міллер).

тепер зрозумів, той Кеннеді не тільки згубив Мерилін Монро, але і здав Гамерику комунякам. До речі, ніякі запобіжники і у цьому випадку не спрацювали... за винятком дивної кулі.
Відповісти
#11
(17-06-2017, 00:22 )Torr писав(ла): тепер зрозумів, той Кеннеді не тільки згубив Мерилін Монро, але і здав Гамерику комунякам. До речі, ніякі запобіжники і у цьому випадку не спрацювали... за винятком дивної кулі.
Не поспішайте. Кеннеді зробив багато хорошого для Америки. Знизив податки. Добився зростання GDP до 5.5% порівняно з 2.2% під час попередньої адміністрації республіканця Айзенгавера. Інфляція трималася на рівні 1%. Виробництво промислових товарів виросло на 15%, а продаж автівок на 40%. https://en.wikipedia.org/wiki/John_F._Ke...tic_policy
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Що сталося? charly3091 1 28 4 годин тому
Ост. повідомлення: Max
  Нолан Пітерсон: "Українці б"ються за свободу своєї країни, і стали сильнішими" (/) gvp 0 75 11-08-2017, 17:49
Ост. повідомлення: gvp
  українські прокурори стали щось шукати у Гуглі Torr 1 379 15-01-2016, 22:01
Ост. повідомлення: Bayan

Перейти до форуму: