Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Історія ОДЕСИ
#1
Все про Історію Одеси. З давніх-давен до сьогодні.
"All Safety Rules Are Written By Blood"
Відповісти
#2
http://odesskiy.com/chisto-fakti-iz-zhiz...dessy.html
Раздел - Чисто факты из жизни и истории

Исследователь военной истории, автор книг на исторические темы Александр Черкасов в «Студии Плюс» говорит с Леонидом Сущенко о том, что официальная версия истории нашего отечества не вполне совпадает с документальными свидетельствами, и о необходимости искать истину, может быть, не всегда приятную.

ЧЕРКАСОВ: Я одессит, окончил 101-ю школу, срочную службу проходил в Германии, затем поступил в Военно-медицинскую академию, на факультет подготовки врачей для флота. В 1986-м я окончил академию, поступил на флот — и тут пришло то время, когда Советский Союз развалился, флота не стало. Мне предлагали разные должности, даже должность старшего лейтенанта на бронекатер, хотя я был в более высоком звании. Я почувствовал, что надо уходить: Военно-Морского Флота практически не существует. Его и сейчас нет. Сейчас я на преподавательской работе, даже преподавал хирургию в медучилище. Очень много времени занимает мой интерес к истории.

СУЩЕНКО: Вы автор книг «Неизвестная оборона Одессы», «Оборона Одессы. Страницы правды». Как возникла именно эта тема?

ЧЕРКАСОВ: Это что-то теплое, сокровенное для каждого одессита — когда он прикасается к слову «Одесса». В академии мы занимались и научной работой, я выполнял задания, работая в архиве Военно-Морского Флота СССР в Ленинграде, и очень часто натыкался на факты, связанные с Одессой. И помимо основной работы я просто что-то выписывал для себя. Это был интерес одессита. Со временем эти факты скапливались. И вот лет двадцать назад я услышал, что в обороне Одессы участвовали «катюши». Очень мало известный факт: официально эти данные проходят очень редко.

«Катюши» — секретное в то время оружие. Просто так в осажденный город доставить секретное оружие, которое могло в любой момент достаться противнику? Я решил глубже заняться этим вопросом. И в результате выяснилось, что очень многое в официальных версиях не стыковалось с тем, что я находил в архивах. В академии я познакомился еще с одной книгой, которая окончательно меня убедила в том, что этим надо заняться. Это книга маршала Захарова, который был начальником штаба 9-й ударной армии, находившейся перед Великой Отечественной войной в Одесском военном округе. Книгу он написал в 1960 году, и ее выпустило издательство «Воениздат» под грифом «секретно»: «Действия 9-й ударной армии в период Великой Отечественной войны». Секретная книга в секретной библиотеке Военно-медицинской академии — на историческую тему. Оказалось, что у нас существовало два вида истории: одна официальная, а вторую хранили в секретных библиотеках, охраняли с автоматами.

Меня интересовали войска Одесского военного округа. Оказывается, в начале войны они не воевали на нашей территории, они воевали, как в то время говорил Сталин, «на чужой территории и малой кровью». Войска 9-й ударной армии, 25-я Чапаевская дивизия, 51-я дивизия перешли границу Румынии — в самом начале войны была проведена блестящая операция перехода границы. И мы воевали на чужой территории, поднимали красные флаги над городами, брали пленных. В одной из операций при взятии румынского города было захвачено в плен несколько тысяч солдат и офицеров, много оружия. И воевали уже на глубине километров 80 на вражеской территории (!).

СУЩЕНКО: Нам со школы втолковывали официальную версию о глухой обороне и полной неготовности к войне. О наступательных операциях не было даже и речи.

ЧЕРКАСОВ: Это меня как молодого офицера и слушателя академии очень удивило. Что касается официальной версии, то хочу Вас разуверить: не так слабы мы были, как нам все время говорили. Я в своей книге привожу данные по численности вооруженных сил — как со стороны Красной Армии, так и со стороны противника. Это официальные данные о численности. В 1974 году политуправлением армии выпущен военный сборник «Численный состав вооруженных сил Красной Армии 1940-1941 гг.».

Там указано, чего и сколько было у нас в армии к 22 июня 1941 года. В то же время я использовал данные немецких авторов, указывающих численность вооруженных сил Германии и ее союзников в этот же период. Я взял несколько источников, чтобы определить, кто же все-таки прав: «Военно-исторический справочник», «Военно-исторический словарь», шеститомник «Великая Отечественная война 1941-1945 гг.». Данные очень разнились. Даже маршал Жуков в своих воспоминаниях не говорит, сколько было вооруженных сил на границе: он приводит количество дивизий.

СУЩЕНКО: Танк «На испуг», делавшийся на заводе имени Январского восстания, по официальной версии, был чуть ли не единственным видом танкового вооружения в Одесском военном округе. Так ли это?

ЧЕРКАСОВ: В Одессе есть памятник танку «На испуг» на улице Разумовской. В своей книге я привожу фотографию настоящего танка «На испуг». То, что стоит на постаменте, — хотелось бы спросить, какому, вообще, танку поставлено. Как говорят в Одессе, это две большие или четыре маленькие разницы: там совсем не «На испуг».

По поводу танков под Одессой. На 411-й батарее до сих пор висит большой плакат с таблицей численности войск в начальный период обороны Одессы. В графе «танки» стоит ноль. А как же было? Согласно штатному расписанию вооруженных сил, которое было в 1941 году, в состав советских дивизий обязательно входили танки. Танковые батальоны были в пехотных, кавалерийских дивизиях, дивизиях НКВД. Их составляли как легкие, так и средние танки. И численность их была примерно от 20 до 70 танков на дивизию. Это серьезная сила.

А теперь посмотрим. В обороне Одессы участвовали 25-я Чапаевская дивизия, 96-я Молдавская дивизия, 2-я кавалерийская дивизия. И в каждой из них были танки. Примерно посчитайте, сколько танков было под Одессой. Мне могут возразить: они воевали в Румынии. Там эти танки могли подбить, потерять, они могли поломаться… Но мое утверждение о том, что танки были под Одессой, подтверждают слова директора завода имени Январского восстания того времени.

10 августа. Оборона Одессы только началась. В своем докладе он пишет, что на заводе уже отремонтировано около 10 танков БТ-7 (это средний танк), и 4 из них отправили на передовую. Откуда взялись эти танки? Или: в Одессу поступают танки, поврежденные противником до 5 августа. Но Одесса уже была окружена с суши. Откуда же они поступали? С какой передовой могут поступить подбитые советские танки? Из-под Одессы. Их ремонтировали. У меня есть фотография, где происходят ремонтные работы танков на заводе Январского восстания.

В начальный период войны под Одессой было больше 100 танков. Конечно, этого было мало. Превосходство противника было, не спорю. Но… Во всей Румынии было всего лишь 60 танков. Они были сведены в танковую бригаду. Но что это были за танки? Официальное их название СТ-17, где 17 — 1917 год выпуска. Эти танки румынское правительство купило в конце первой мировой войны во Франции. Красная Армия в гражданскую войну встречалась с этими танками: два танка были подбиты красноармейцами, перекрашены, почищены, — и получили названия «Борец за свободу товарищ Ленин» и «Борец за свободу товарищ Сталин». Фотографии этих танков, мне кажется, есть в каждой книге о гражданской войне: два первых советских танка.

Такими румынскими танками хотели взять Одессу. С этими танками вообще была интересная история. Я просмотрел все донесения политработников периода обороны Одессы. Каждый день было донесение о том, сколько было подбито вражеских танков, какие потери и т. п. До 20 августа, по данным наших политруков, был подбит 91 танк. А всего-то их было 60! По штатному расписанию румынских и немецких частей, в пехотные и кавалерийские дивизии танки не входили.

СУЩЕНКО: Могло ли быть, что это еще и немецкие танки, оказавшиеся в этих местах?

ЧЕРКАСОВ: Не могло. Потому что кроме румынских войск Одессу осаждала только одна 72-я немецкая пехотная дивизия, и то не в полном составе. И танков там не было. Никаких других танков под Одессой просто быть не могло.

СУЩЕНКО: Документы того времени, как мы видим, грешат неточностями. Может ли быть, что и Вы в какой-то степени попадаете в эту ловушку: командир что-то приписал, а историки пользуются таким документом как правдивым свидетельством?

ЧЕРКАСОВ: В своей работе над книгой я пользовался не рапортами политруков, а официально изданными документами. «Воениздат» издает Сборник № 1. Это официальная книга Министерства обороны, хотя тираж ее всего 30 экземпляров — эту книгу очень трудно достать.

В своей книге я описываю действия диверсионно-разведывательной группы, которая стала прототипом для создания фильма «Жажда». Все мы с детства знаем, что Одесса ждала воду. Отряд моряков захватил водокачку, эсэсовцы атаковали. По фильму, все моряки погибли, эсэсовцы два часа не могли попасть на водокачку, а весь город ждал. Это официальная версия Григория Поженяна, который, кстати, был участником этого отряда.

На самом деле события были другие, Одесса не так уж и нуждалась в воде. Я привожу сравнение того, что было вообще до открытия водопровода в Одессе в 19-м веке, с тем, что было в 1941 году: численность населения, количество поступавшей воды, откуда она поступала до открытия водопровода. И оказывается, что такой большой нужды не было, как показано в фильме: одесситы с пересохшими губами рвутся на Потемкинскую лестницу, ждут танкеры с пресной водой…

Да, были карточки на воду. В то же время в Дюковском саду били источники, на Польском спуске источник бьет до сих пор. Да, одесситы выходили с бидончиками за водой, которую им привозили. Конечно, кому же хочется идти два квартала с Дерибасовской на Польский спуск, если под дом подвозят ту же самую воду? Откуда же ее брали? — из тех же источников, которые есть в Одессе. Более того, на каждом заводе было минимум 1-2 артезианских скважины. Заводов в Одессе было больше трехсот. До революции каждого предпринимателя, открывающего завод, обязывали пробурить на территории завода артезианскую скважину.

И вот этот отряд был направлен совершенно не для того, чтобы захватить водокачку. Он был направлен в рейд по тылам противника, потому что в то время на южном фланге одесского фронта сложилась тяжелая ситуация. Туда было направлено пять отрядов, которые должны были дезорганизовать противника. И выходя из плавней, они обнаружили водокачку. Там стоял небольшой отряд румынских жандармов — их быстренько сняли. Отряд нашел двух, — кстати, дежуривших там, — техников и послал радиограмму в Одессу о том, что у них есть идея запустить воду в город. Но: разрушен водовод Беляевка-Одесса. Это во-первых.

Во-вторых, Одесса была переключена на внутреннее водоснабжение: вода была, но из артезианских скважин. Очень много мероприятий нужно было провести, чтобы за ночь это все совершить. А какая гарантия, что отряд продержится 1-2 часа на водокачке? Никакой. А какая гарантия того, что им вообще удастся пустить в строй водную систему? Тоже никакой. А фильме показано, что мы захватываем водокачку, и днем Одесса получает воду.

СУЩЕНКО: В ваших книгах есть материалы, связанные с новыми способами лечения ранений. Расскажите об этом.

ЧЕРКАСОВ: Я как-то натолкнулся на описание работы военврача первого ранга Сокольского. Он был начальником медико-санитарной службы Приморской армии. У военных медиков есть коэффициент возвращаемости в строй личного состава, показывающий, сколько человек из 100 вернулось в строй. У Сокольского возвращаемость была 73%. То есть на боевые позиции из 100 возвращались 73 уже обстрелянных опытных бойца, знающих, как воевать. В румынской армии в строй возвращалось всего 30%. Это главный показатель медицинской службы.
В своей работе Сокольский, выпускник военной медицинской академии, применил такие методы организации медицинской службы, которые через двадцать лет позаимствовали американцы во вьетнамской войне. По идее, этот метод хорошо бы назвать методом Сокольского, но теперь он носит название по именам американских врачей.

СУЩЕНКО: В своей новой книге Вы коснулись партизанского движения. Что для Вас оказалось неожиданным?

ЧЕРКАСОВ: Новая книга — это продолжение серии об Одессе в Великой Отечественной войне. Я сначала не думал касаться партизанского движения. Я просто хотел описать, как жила Одесса 2,5 года оккупации. Об этом пишут очень редко. Официальная версия была такая: в Одессу понаехали иностранные коммерсанты, пооткрывали рестораны, грабили Одессу — и больше ничего не было. Но люди-то жили. Работали театры, кино, заводы и фабрики. Но после ухода наших войск Одесса осталась голой и босой. Все, что можно было вывезти, было вывезено, что было нельзя — уничтожено. Советские генералы и советские представители власти, не думая об одесситах, уходя из Одессы, оставляли их в холодном и голодном, полуразрушенном городе. Практически, Одесса должна была вымереть.

Новые румынские власти начинали с нуля. Я пишу, с чего они начинали, и как потихоньку восстанавливалась Одесса. Да, партизанское движение в какой-то мере влияло на ситуацию, может быть, не настолько, как того хотелось советским руководителям, сидевшим в Москве. И действия оккупационных властей тоже были адекватны тому, что происходило в Одессе. Например, взрыв на Маразлиевской. Неужели, подрывая, советские разведчики не думали о том, что ждет мирное население после этого взрыва? Тысячи одесситов были уничтожены на пороховых складах из-за одного взрыва, хотя погибло там не очень много людей.

Да, партизанское движение влияло на ситуацию. Но какое оно было в Одессе? Партизанский отряд Молодцова-Бадаева состоял из подземной и наземной группы. Наземных групп сначала было три, а потом сформировалась еще и четвертая. Одним из командиров наземной группы был Яша Гордиенко. На Аллее Славы захоронены и командир, и его подчиненный. А где же командиры остальных наземных групп? Почему мы о них ничего не знаем? Что они делали?

Факт, который меня очень удивил: один полковник (я привожу в книге его фамилию), окруженец, во время оккупации обосновался в Ленинском районе и решил организовать партизанский отряд. За вход надо было платить вступительный взнос 20 марок. Ежемесячный взнос — 10 марок. Учтите, что это в то время довольно приличные деньги для одесситов. Но — сдавали. Отряд потихоньку увеличивался. Так вот, действия этого отряда заключались в том, что в течение неполных двух месяцев они провели более ста партийных собраний. По два с половиной собрания в день. Вот и все.

СУЩЕНКО: Это война на идеологическом фронте?

ЧЕРКАСОВ: Нет. Это образование какого-то элитного клуба партизан — впечатление такое…
"All Safety Rules Are Written By Blood"
Відповісти
#3
Борисфен—Хаджибей—Одеса
Клара Гудзик
http://www.day.kiev.ua/uk/article/panora...ibey-odesa

ПРО РОЗКОПКИ 1995 РОКУ ПРЯМО НА ПРИМОРСЬКОМУ БУЛЬВАРІ ГОВОРИЛА «ВСЯ ОДЕСА». РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕВЕРШИЛИ НАЙСМІЛИВІШІ ОЧІКУВАННЯ ВЧЕНИХ

Невичерпним є інтерес людини розумної до історії, до своїх далеких пращурів — людей, які колись жили в тих місцях, де сьогодні живемо ми. Хоча ми часто навіть не підозрюємо, що знаходимося на верхніх «поверхах» будівлі, яку тисячоліттями будував (і продовжує будувати) час. Скільки шарів різних епох «під нами»? Чим відрізняються від нас, сучасних, ті люди, які жили в тих «шарах»? І чи чекає на нас та сама доля забуття або — ще гірше — нерозуміння, яка спіткала всі попередні покоління? Чи не станемо згодом і ми — з нашими проблемами та знаннями, якими ми так пишаємося, —лише одним із тонких, випадково відкритих майбутніми вченими, слідів давнього Homo Sapience? Шарів, які будуть непідвладні повній розшифровці? Чи сучасна наука дійсно є всесильною, й уже настав час, коли для вчених відкривається не лише майбутнє, але й минуле?

Нижче читачу пропонується розповідь про те, як сучасні одеські вчені шукають, вивчають і «реанімують» стародавні пласти, на яких пізніше виросло місто Одеса. Заздалегідь зазначимо, що до кінця ХVIII століття на цьому місці стояла турецько-татарська фортеця Хаджибей, яка після Російсько-турецької війни (за царювання імператриці Катерини ІІ) увійшла до складу Росії й дещо пізніше була перейменована в Одесу.

РОЗКОПКИ НА ЦЕНТРАЛЬНИХ ВУЛИЦЯХ ОДЕСИ!

Ініціатором цих фантастичних розкопок став одеський археолог Андрій Добролюбський, який організував 1995 року гучні археологічні розкопки, результати яких і досі обговорюють і критикують не лише вчені мужі, але й «уся Одеса». Сам Добролюбський про це писав: «Досить сказати, що розкопки здійснювалися прямо на Приморському бульварі, недалеко від Воронцовського палацу. Всі, крім простих одеситів і засобів масової інформації, були проти цього експерименту. На розкопках працювали студенти педуніверситету Одеси. Всупереч прогнозам скептиків, протягом двох місяців в околицях Живахової гори було знайдено понад 10 тисяч стародавніх предметів. На сміливу думку фахівців, унікальне святилище на Живаховій горі споруджене в V ст. до н.е. за образом і подобою головного античного святилища еллінів у Дельфах. Виявлено також кілька великих зернових ям — ознака наявності великого поселення.

Керівник розкопок професор Андрій Добролюбський розповідає в своїй книзі: «Ми вигребли з приміщення омфалоса (священний камінь грецької міфології; що символізує пуп — центр землі) зламані стріли, персні, монети, амфори та багато інших предметів. Знахідки повністю підтверджують відомі нам міфи про те, як стародавні греки приносили жертви античним богам. Натрапили ми й на багато загадок. Наприклад, святилище, судячи з шарів землі, було засипане дуже акуратно — наче його хотіли приховати. Дослідники вважають, що, можливо, населення тікало від ворога або міняло місце проживання через епідемію».

Залишки стародавніх поселень виявляються в різних частинах сучасної Одеси — на Молдаванці, під Військовим узвозом, біля Пересипського моста тощо. Експедиції знайшли також багато невивчених катакомб, через які проносили товари контрабандисти в усі часи. Стародавні поселення, античні та турецькі, знайдено під Військовим узвозом. Багата на сліди багатьох попередників і Карантинна балка — там знаходять залишки турецького поселення Хаджибей, знаки перебування середньовічної грецької колонії Джинестри та численні козацькі поселення.

З двох невеликих розкопів видобуто також багату керамічну колекцію епохи колонізації греками Північно-західного Причорномор’я. Знайдену кераміку можна порівняти з матеріалами розкопок таких великих давньогрецьких міст регіону, як Ольвія, Тіра, Ніконій. Під Приморським бульваром знайшли залишки античного поселення, яке датується III століттям до нашої ери.

Загалом, розкопки професора Андрія Добролюбського виявили культурні шари середини VI століття до н.е., що на ціле століття поглибило дату заснування давнього міста на місці сучасної Одеси (з цими висновками Добролюбського згодні далеко не всі вчені).

КНИЖКА

Через кілька років після початку розкопок вийшла книжка «Борисфен—Хаджибей—Одеса» (автори Андрій Добролюбський, Олег Губар, Андрій Красножен), в якій описуються результати археологічних розкопок на території міста Одеси, а також наводяться нові тлумачення відомих текстів античних авторів різних епох (Геродота, Флавія Арріана, Євсевія Кесарійського й інших). Так, автори книжки «Борисфен—Хаджибей—Одеса» зробили висновок, що відоме історикам місто «Борисфен», яке в V ст. до нашої ери відвідав видатний історик Геродот, було засноване саме на місці нинішньої Одеси (P.S. Як це можна пов’язати з тим загальновідомим фактом, що стародавнє місто Борисфен було побудоване греками 647 року на березі Борисфена-Дніпра й що саме це місто відвідав Геродот Галікарнаський?)

ОБМІН—ТОРГІВЛЯ

Під час розкопок знайдено кілька тисяч фрагментів кераміки. Що свідчить про надзвичайно розвинені торговельні зв’язки стародавнього поселення з іншими грецькими містами, з місцевим фракійським населенням й зі скіфськими кочовиками. Про присутність у місті останніх свідчать численні знахідки ліпних посудин, а також бронзові наконечники стріл V ст. до н.е. Основними торговими партнерами античного попередника Одеси були грецькі міста Малої Азії. Особливо активні відносини підтримувалися з островом Хіос, одним із найбільших центрів работоргівлі Східного Середземномор’я. А ввозили греки вино, оливкове масло, предмети розкоші, дорогу кераміку. На місці розводили велику та дрібну рогату худобу, займалися риболовецьким промислом, землеробством. Про все це свідчать знайдені при розкопках предмети.

Отже, під час розкопок з’ясувалося, що розміри частини розкопу, що зберігся, порівняні з таким давньогрецьким містом, як Ніконій, руїни якого знаходяться на березі Дністровського лиману. Колекція давньої кераміки перевищила 10 тисяч зразків, безліч із них — унікальні. Встановлено також, що давні греки вперше з’явилися на південному березі сучасної Одеської затоки не пізніше середини VI століття до н.е. У результаті, авторами розкопок було розроблено концепцію існування на місці Одеси великого давньогрецького міста, яке можна порівняти за розмірами з Ніконієм або Тірою. А при Південноукраїнському педагогічному університеті було створено Музей археології Одеси.

Археологічні роботи в Одесі то припиняються, то знову пожвавлюються. Як повідомляють ЗМІ, археологи виявили залишки стін, які колись існували, уламки амфор й таке інше. А на бульварі розкопали відразу два тимчасові шари: IV—III століть до н.е. і більш давній — V—VI ст. до нашої ери. Очевидно, приморська територія заселялася кілька разів, хоч античні автори не зберегли для нащадків навіть назви цього поселення.

Розкопки та знахідки приваблюють археологів не лише в межах міста Одеса. Так, недалеко від села Кошари Одеської області, було виявлено раніше невідоме античне місто, що трапляється дуже рідко. Знайдені на чорноморському узбережжі залишки давніх будівель є частиною великого поселення міського типу, яке колись мало кріпосні стіни, а також щільно заселене передмістя. Тут знайдено десятки античних амфор, предметів домашнього побуту, монет і прикрас. Працюють на розкопках учені міжнародної експедиції з України, Польщі та Молдови. Польові знахідки дозволили археологам підтвердити відомості античного історика Страбона про те, що в даному районі існувало давньогрецьке місто, ім’я якому — Одессос. А це означає, що сучасній Одесі майже дві тисячі років. Це, звичайно, лише гіпотеза, питання, на яке можна відповісти і «так», і «ні».

Роботи археологів у центрі Одеси закінчаться разом з остаточною реконструкцією Приморського бульвару (проте, хіба вони можуть закінчитися?) Але вже зараз міська влада разом із вченими вирішує, як сконструювати купол над розкопками стародавніх міських шарів після закінчення ремонтних робіт. Для збереження розкопок.

Нещодавно, під час зустрічі представників муніципалітету та громадських організацій Одеси, доктор наук, професор, завідувач кафедри історії Державного педагогічного університету імені Ушинського Андрій Добролюбський сказав: «За часів СРСР було знищено 90% історичних пам’яток у районі Жевахової гори. Треба рятувати те, що залишилося!»

Професор переконаний, що саме в цьому районі знаходилося одне з найбільших античних святилищ Причорномор’я — «антична душа Одеси». І тому саме тут необхідно створити археологічний парк за прикладом тих, які вже давно функціонують у Греції. Професор сказав, що «радий дожити до тих часів, коли цей проект хоч би, врешті-решт, обговорюється».

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Давньогрецький письменник, дослідник і мандрівник Геродот пише: «Ріка Борисфен (Дніпро) — найбільша з річок після Істри (Дунай), і найбільш повноводна, на нашу думку, не лише серед скіфських річок, але й серед всіх інших, окрім єгипетського Ніла, з яким неможливо порівнювати жодну іншу річку. З інших річок Борисфен найбільш повноводний.

Борисфен має найпрекрасніші та найрясніші пасовища для худоби. У ньому водиться безліч чудових риб. Вода на смак дуже приємна; поруч із каламутними потоками він тече чистий. Урожай на його берегах буває багатим, а там, де землю не засівають, росте надзвичайно густа трава. У гирла його самі по собі відкладаються величезні поклади солі. Тут водяться величезні безкісткові риби, яких називають антакаями; їх доставляють для засолення.

...Лише у цієї річки (Дніпра) і поблизу Ніла я не можу вказати витоків і, вважаю, що цього не знає ніхто з еллінів. Там, де Борисфен тече неподалік від моря, з ним зливається Гіпаніс (Південний Буг) і вони впадають в одну й ту саму заводь. Клиноподібна смуга землі, що знаходиться між цими річками, називається мисом Гіпполая; на ньому побудовано храм Деметри. Навпроти храму поблизу Гіпаніса мешкають «борисфеніти».
Клара ГУДЗИК, «День»
Рубрика:
Панорама «Дня»
Газета:
№154, (2008
"All Safety Rules Are Written By Blood"
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Морські судна СССР. Історія stryjko_bojko 4 648 28-06-2018, 21:04
Ост. повідомлення: stryjko_bojko
  Історія ОІІМФ stryjko_bojko 4 2862 19-06-2015, 23:36
Ост. повідомлення: stryjko_bojko
  Пашпорт УКРАЇНИ - історія stryjko_bojko 1 1545 07-06-2015, 11:32
Ост. повідомлення: stryjko_bojko

Перейти до форуму: