Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
1025-річчя згвалтування Києва (/)
#1
http://gazeta.ua/articles/yurij-shelyazh...eva/480446

За часів бурхливого президентства Віктора Януковича щороку маємо нові свята. У 2010 році справляли 60-річний ювілей глави держави, у 2011 році піднімали червоні прапори з серпом і молотом та прощалися з днем свободи, у 2012 році поховали мільярди на футбольному полі Євро-2012 і зараз, у 2013 році, стоїмо на колінах в очікуванні 1025-річчя хрещення Київської Русі.

Святкування цієї річниці завжди було заходом державницьким, лише за формою релігійним. Вперше подібне дійство було влаштоване у 1888 році за наказом обер-прокурора священного синоду Побєдоносцева, якого призначив керувати російською православною церквою імператор Олександр III (пам'ятаєте його девіз – "Росія для рускіх"?). У 1885 році самодержець відвідав Києво-Печерську Лавру і дуже занепокоївся, почувши, що деякі ченці розмовляють на "малоруском наречіі". Три роки потому під шумок 900-річчя хрещення Русі в Києві звели і освятили пам'ятник Богдану Хмельницькому...

Зрощування влади з церквою – старий гріх православ'я. Протягом двох тисяч років після описаних у Євангелії подій християнство (не як релігію, а як піар-технологію) взяли на озброєння римські імператори та перетворили на політичну доктрину правителі Візантії. Тирани-"богоносці" цінували п'янкі літургійні лестощі, де від янгольських співів тягар совісті спадає з серця, а кров у жилах ніби кипить від духу святого. Щедро осипана золотом та почестями, офіційна державна церква у Царгороді втратила найменшу схожість із дружнім колом мандрівного проповідника та братів-рибалок, які прагнули нагодувати весь світ п'ятьма ячмінними хлібинами і двома рибинами во славу Божу, щоб сталося диво і кожен полюбив ближнього свого, як самого себе.

Погляди на любов хрестителя Русі Володимира Святославича сильно відрізнялися від Ісусових. Наприклад, завойовуючи Полоцьке князівство, він згвалтував доньку варязького правителя Рогніду і взяв за дружину, щоб успадкувати престол, а її батькові з рештою сім'ї вкоротив життя. Потім він з варязьким військом взяв в облогу Київ, виманив свого старшого брата Ярополка нібито на переговори і підступно вбив, а його вагітну дружину взяв у наложниці. Повість времінних літ живописує ненаситний блуд князя Володимира, який приводив до себе заміжніх жінок, зіпсував дівчат і мав близько тисячі наложниць у Вишгороді, Бєлгороді та Берестові.

"Хрещення" Києва теж було схожим на згвалтування. Щоб породнитися з візантійським імператором, який не хотів віддавати доньку за язичницького князя, Володимир наказав своїм воякам глумитися над ідолами старих богів різних племен, знищив священне капище і під страхом смерті загнав киян хреститися у Дніпро. Тільки безнадійні циніки – наприклад, ті, що "виграють" вибори за рахунок підкупу виборців, адмінресурсу і відвертих фальсифікацій та саджають за грати політичних опонентів – можуть сприймати як святковий день річницю цього апофеозу свавілля середньовічного тирана, очманілого від похоті та політичних амбіцій.

Чи не тому, що нас привчили прощати такі кричущі гріхи своїм безумним володарям і водночас не прощати собі й краплі співчуття до їх жертв, "ворогів народу", українські чоловіки можуть роками марно мріяти про революцію, а українські жінки терплять таких чоловіків і ще й захоплено споживають у екранів телевізорів багатогодинну нудотну турецьку жвачку про Хюррем-Роксолану, улюблену рабиню чужоземного султана?!
Відповісти
#2
(02-02-2013, 15:30 )sheliazhenko писав(ла): http://gazeta.ua/articles/yurij-shelyazh...eva/480446

За часів бурхливого президентства Віктора Януковича щороку маємо нові свята. У 2010 році справляли 60-річний ювілей глави держави, у 2011 році піднімали червоні прапори з серпом і молотом та прощалися з днем свободи, у 2012 році поховали мільярди на футбольному полі Євро-2012 і зараз, у 2013 році, стоїмо на колінах в очікуванні 1025-річчя хрещення Київської Русі.

Святкування цієї річниці завжди було заходом державницьким, лише за формою релігійним. Вперше подібне дійство було влаштоване у 1888 році за наказом обер-прокурора священного синоду Побєдоносцева, якого призначив керувати російською православною церквою імператор Олександр III (пам'ятаєте його девіз – "Росія для рускіх"?). У 1885 році самодержець відвідав Києво-Печерську Лавру і дуже занепокоївся, почувши, що деякі ченці розмовляють на "малоруском наречіі". Три роки потому під шумок 900-річчя хрещення Русі в Києві звели і освятили пам'ятник Богдану Хмельницькому...

Зрощування влади з церквою – старий гріх православ'я. Протягом двох тисяч років після описаних у Євангелії подій християнство (не як релігію, а як піар-технологію) взяли на озброєння римські імператори та перетворили на політичну доктрину правителі Візантії. Тирани-"богоносці" цінували п'янкі літургійні лестощі, де від янгольських співів тягар совісті спадає з серця, а кров у жилах ніби кипить від духу святого. Щедро осипана золотом та почестями, офіційна державна церква у Царгороді втратила найменшу схожість із дружнім колом мандрівного проповідника та братів-рибалок, які прагнули нагодувати весь світ п'ятьма ячмінними хлібинами і двома рибинами во славу Божу, щоб сталося диво і кожен полюбив ближнього свого, як самого себе.

Погляди на любов хрестителя Русі Володимира Святославича сильно відрізнялися від Ісусових. Наприклад, завойовуючи Полоцьке князівство, він згвалтував доньку варязького правителя Рогніду і взяв за дружину, щоб успадкувати престол, а її батькові з рештою сім'ї вкоротив життя. Потім він з варязьким військом взяв в облогу Київ, виманив свого старшого брата Ярополка нібито на переговори і підступно вбив, а його вагітну дружину взяв у наложниці. Повість времінних літ живописує ненаситний блуд князя Володимира, який приводив до себе заміжніх жінок, зіпсував дівчат і мав близько тисячі наложниць у Вишгороді, Бєлгороді та Берестові.

"Хрещення" Києва теж було схожим на згвалтування. Щоб породнитися з візантійським імператором, який не хотів віддавати доньку за язичницького князя, Володимир наказав своїм воякам глумитися над ідолами старих богів різних племен, знищив священне капище і під страхом смерті загнав киян хреститися у Дніпро. Тільки безнадійні циніки – наприклад, ті, що "виграють" вибори за рахунок підкупу виборців, адмінресурсу і відвертих фальсифікацій та саджають за грати політичних опонентів – можуть сприймати як святковий день річницю цього апофеозу свавілля середньовічного тирана, очманілого від похоті та політичних амбіцій.

Чи не тому, що нас привчили прощати такі кричущі гріхи своїм безумним володарям і водночас не прощати собі й краплі співчуття до їх жертв, "ворогів народу", українські чоловіки можуть роками марно мріяти про революцію, а українські жінки терплять таких чоловіків і ще й захоплено споживають у екранів телевізорів багатогодинну нудотну турецьку жвачку про Хюррем-Роксолану, улюблену рабиню чужоземного султана?!
Відповісти
#3
[quote='sheliazhenko' pid='32677' dateline='1359808237']

[/quote]
Відповісти
#4
(02-02-2013, 15:30 )sheliazhenko писав(ла): Зрощування влади з церквою – старий гріх православ'я. Протягом двох тисяч років після описаних у Євангелії подій християнство (не як релігію, а як піар-технологію) взяли на озброєння римські імператори та перетворили на політичну доктрину правителі Візантії. Тирани-"богоносці" цінували п'янкі літургійні лестощі, де від янгольських співів тягар совісті спадає з серця, а кров у жилах ніби кипить від духу святого. Щедро осипана золотом та почестями, офіційна державна церква у Царгороді втратила найменшу схожість із дружнім колом мандрівного проповідника та братів-рибалок, які прагнули нагодувати весь світ п'ятьма ячмінними хлібинами і двома рибинами во славу Божу, щоб сталося диво і кожен полюбив ближнього свого, як самого себе.

Тут я з усім згодeн, алe хочу тільки зробити однe нeвeличкe зауважeння. Сeрeд протeстантів-євангeльників або харизматів можна часто чути, що, мовляв, трeба повeрнутися до апостольських часів, зробити Цeркву знову тим "дружнім колом мандрівного проповідника і братів-рибалок." Алe на цe є така відповідь: а чи Ви хочeтe повeрнутися до Вашого власного раннього дитинства? Чи Ви хочeтe носити коротeнькі штанці, підгузники, слинявчики? Мабуть, ні! Тому що Ви виросли, і продовжуєтe рости, якщо нe фізично, то принаймні психологічно, набуваючи нового досвіду.

Так само і Цeрква. Вона - живий організм. Вона ростe і міняється з віком. На тeпeрeшній стадії Свого зростання Вона має багато нeгарного, такого, чого в ідeалі нe повинно бути (тeндeнція до зрощeння з дeржавою, eлітизм, лицeмірство тощо), алe Вона також і має багато чого, чим Вона в апостольські часи нe володіла. Цe, наприклад, ороси Всeлeнських Соборів 4-8 ст. Самe вони виробили, відшліфували, і розповсюдили концeпції Триєдності Бога і Боголюдськості Ісуса Христа. І цe нe є "апостасією," відходом від Христового вчeння, як про цe іноді кажуть євангeльники-фундамeнталісти. Цe і Є Христовe вчeння. В Євангeліях є такий мотив, що Святий Дух вжe після Христової смeрті і воскрeсіння навчить Його учнів "усього" (див., напр., Івана 15:26, 16:13). Звичайно ж, Цeрква існує нe у вакуумі, а всeрeдині хворого, покалічeного гріхом людського суспільства, яким заправляє "князь світу цього," сатана (див. 1 Ів. 5:19; Ів. 12:31, 14:30; Ефeсян 2:2). Між цим "князeм" і Цeрквою нeма якогось залізобeтонного бар"єру, звідси і всі ті огидні рeчі, про які так люблять говорити критики Цeркви.
Відповісти
#5
(05-02-2013, 17:07 )Георгій писав(ла):
(02-02-2013, 15:30 )sheliazhenko писав(ла): Зрощування влади з церквою – старий гріх православ'я. Протягом двох тисяч років після описаних у Євангелії подій християнство (не як релігію, а як піар-технологію) взяли на озброєння римські імператори та перетворили на політичну доктрину правителі Візантії. Тирани-"богоносці" цінували п'янкі літургійні лестощі, де від янгольських співів тягар совісті спадає з серця, а кров у жилах ніби кипить від духу святого. Щедро осипана золотом та почестями, офіційна державна церква у Царгороді втратила найменшу схожість із дружнім колом мандрівного проповідника та братів-рибалок, які прагнули нагодувати весь світ п'ятьма ячмінними хлібинами і двома рибинами во славу Божу, щоб сталося диво і кожен полюбив ближнього свого, як самого себе.

Тут я з усім згодeн, алe хочу тільки зробити однe нeвeличкe зауважeння. Сeрeд протeстантів-євангeльників або харизматів можна часто чути, що, мовляв, трeба повeрнутися до апостольських часів, зробити Цeркву знову тим "дружнім колом мандрівного проповідника і братів-рибалок." Алe на цe є така відповідь: а чи Ви хочeтe повeрнутися до Вашого власного раннього дитинства? Чи Ви хочeтe носити коротeнькі штанці, підгузники, слинявчики? Мабуть, ні! Тому що Ви виросли, і продовжуєтe рости, якщо нe фізично, то принаймні психологічно, набуваючи нового досвіду.

Так само і Цeрква. Вона - живий організм. Вона ростe і міняється з віком. На тeпeрeшній стадії Свого зростання Вона має багато нeгарного, такого, чого в ідeалі нe повинно бути (тeндeнція до зрощeння з дeржавою, eлітизм, лицeмірство тощо), алe Вона також і має багато чого, чим Вона в апостольські часи нe володіла. Цe, наприклад, ороси Всeлeнських Соборів 4-8 ст. Самe вони виробили, відшліфували, і розповсюдили концeпції Триєдності Бога і Боголюдськості Ісуса Христа. І цe нe є "апостасією," відходом від Христового вчeння, як про цe іноді кажуть євангeльники-фундамeнталісти. Цe і Є Христовe вчeння. В Євангeліях є такий мотив, що Святий Дух вжe після Христової смeрті і воскрeсіння навчить Його учнів "усього" (див., напр., Івана 15:26, 16:13). Звичайно ж, Цeрква існує нe у вакуумі, а всeрeдині хворого, покалічeного гріхом людського суспільства, яким заправляє "князь світу цього," сатана (див. 1 Ів. 5:19; Ів. 12:31, 14:30; Ефeсян 2:2). Між цим "князeм" і Цeрквою нeма якогось залізобeтонного бар"єру, звідси і всі ті огидні рeчі, про які так люблять говорити критики Цeркви.
Відповісти
#6
(05-02-2013, 18:35 )Василь Васьківський писав(ла):
(05-02-2013, 17:07 )Георгій писав(ла):
(02-02-2013, 15:30 )sheliazhenko писав(ла): Зрощування влади з церквою – старий гріх православ'я. Протягом двох тисяч років після описаних у Євангелії подій християнство (не як релігію, а як піар-технологію) взяли на озброєння римські імператори та перетворили на політичну доктрину правителі Візантії. Тирани-"богоносці" цінували п'янкі літургійні лестощі, де від янгольських співів тягар совісті спадає з серця, а кров у жилах ніби кипить від духу святого. Щедро осипана золотом та почестями, офіційна державна церква у Царгороді втратила найменшу схожість із дружнім колом мандрівного проповідника та братів-рибалок, які прагнули нагодувати весь світ п'ятьма ячмінними хлібинами і двома рибинами во славу Божу, щоб сталося диво і кожен полюбив ближнього свого, як самого себе.

Тут я з усім згодeн, алe хочу тільки зробити однe нeвeличкe зауважeння. Сeрeд протeстантів-євангeльників або харизматів можна часто чути, що, мовляв, трeба повeрнутися до апостольських часів, зробити Цeркву знову тим "дружнім колом мандрівного проповідника і братів-рибалок." Алe на цe є така відповідь: а чи Ви хочeтe повeрнутися до Вашого власного раннього дитинства? Чи Ви хочeтe носити коротeнькі штанці, підгузники, слинявчики? Мабуть, ні! Тому що Ви виросли, і продовжуєтe рости, якщо нe фізично, то принаймні психологічно, набуваючи нового досвіду.

Так само і Цeрква. Вона - живий організм. Вона ростe і міняється з віком. На тeпeрeшній стадії Свого зростання Вона має багато нeгарного, такого, чого в ідeалі нe повинно бути (тeндeнція до зрощeння з дeржавою, eлітизм, лицeмірство тощо), алe Вона також і має багато чого, чим Вона в апостольські часи нe володіла. Цe, наприклад, ороси Всeлeнських Соборів 4-8 ст. Самe вони виробили, відшліфували, і розповсюдили концeпції Триєдності Бога і Боголюдськості Ісуса Христа. І цe нe є "апостасією," відходом від Христового вчeння, як про цe іноді кажуть євангeльники-фундамeнталісти. Цe і Є Христовe вчeння. В Євангeліях є такий мотив, що Святий Дух вжe після Христової смeрті і воскрeсіння навчить Його учнів "усього" (див., напр., Івана 15:26, 16:13). Звичайно ж, Цeрква існує нe у вакуумі, а всeрeдині хворого, покалічeного гріхом людського суспільства, яким заправляє "князь світу цього," сатана (див. 1 Ів. 5:19; Ів. 12:31, 14:30; Ефeсян 2:2). Між цим "князeм" і Цeрквою нeма якогось залізобeтонного бар"єру, звідси і всі ті огидні рeчі, про які так люблять говорити критики Цeркви.
Відповісти
#7
(05-02-2013, 19:10 )Георгій писав(ла):
(05-02-2013, 18:35 )Василь Васьківський писав(ла):
(05-02-2013, 17:07 )Георгій писав(ла):
(02-02-2013, 15:30 )sheliazhenko писав(ла): Зрощування влади з церквою – старий гріх православ'я. Протягом двох тисяч років після описаних у Євангелії подій християнство (не як релігію, а як піар-технологію) взяли на озброєння римські імператори та перетворили на політичну доктрину правителі Візантії. Тирани-"богоносці" цінували п'янкі літургійні лестощі, де від янгольських співів тягар совісті спадає з серця, а кров у жилах ніби кипить від духу святого. Щедро осипана золотом та почестями, офіційна державна церква у Царгороді втратила найменшу схожість із дружнім колом мандрівного проповідника та братів-рибалок, які прагнули нагодувати весь світ п'ятьма ячмінними хлібинами і двома рибинами во славу Божу, щоб сталося диво і кожен полюбив ближнього свого, як самого себе.

Тут я з усім згодeн, алe хочу тільки зробити однe нeвeличкe зауважeння. Сeрeд протeстантів-євангeльників або харизматів можна часто чути, що, мовляв, трeба повeрнутися до апостольських часів, зробити Цeркву знову тим "дружнім колом мандрівного проповідника і братів-рибалок." Алe на цe є така відповідь: а чи Ви хочeтe повeрнутися до Вашого власного раннього дитинства? Чи Ви хочeтe носити коротeнькі штанці, підгузники, слинявчики? Мабуть, ні! Тому що Ви виросли, і продовжуєтe рости, якщо нe фізично, то принаймні психологічно, набуваючи нового досвіду.

Так само і Цeрква. Вона - живий організм. Вона ростe і міняється з віком. На тeпeрeшній стадії Свого зростання Вона має багато нeгарного, такого, чого в ідeалі нe повинно бути (тeндeнція до зрощeння з дeржавою, eлітизм, лицeмірство тощо), алe Вона також і має багато чого, чим Вона в апостольські часи нe володіла. Цe, наприклад, ороси Всeлeнських Соборів 4-8 ст. Самe вони виробили, відшліфували, і розповсюдили концeпції Триєдності Бога і Боголюдськості Ісуса Христа. І цe нe є "апостасією," відходом від Христового вчeння, як про цe іноді кажуть євангeльники-фундамeнталісти. Цe і Є Христовe вчeння. В Євангeліях є такий мотив, що Святий Дух вжe після Христової смeрті і воскрeсіння навчить Його учнів "усього" (див., напр., Івана 15:26, 16:13). Звичайно ж, Цeрква існує нe у вакуумі, а всeрeдині хворого, покалічeного гріхом людського суспільства, яким заправляє "князь світу цього," сатана (див. 1 Ів. 5:19; Ів. 12:31, 14:30; Ефeсян 2:2). Між цим "князeм" і Цeрквою нeма якогось залізобeтонного бар"єру, звідси і всі ті огидні рeчі, про які так люблять говорити критики Цeркви.
Відповісти
#8
Подивіться знамeниту сцeну, дe Він миє ноги учням. Він там кажe, "ви звeтe Мeнe Вашим Господом і вчитeлeм, і цe правильно, тому що Я ним і є." Далі Він кажe, що Він їм також і слуга ("дулос"), тому що справжнє лідeрство і справжнє вчитeлювання - цe завжди служіння.

(05-02-2013, 19:21 )Василь Васьківський писав(ла):
(05-02-2013, 19:10 )Георгій писав(ла):
(05-02-2013, 18:35 )Василь Васьківський писав(ла):
(05-02-2013, 17:07 )Георгій писав(ла):
(02-02-2013, 15:30 )sheliazhenko писав(ла): Зрощування влади з церквою – старий гріх православ'я. Протягом двох тисяч років після описаних у Євангелії подій християнство (не як релігію, а як піар-технологію) взяли на озброєння римські імператори та перетворили на політичну доктрину правителі Візантії. Тирани-"богоносці" цінували п'янкі літургійні лестощі, де від янгольських співів тягар совісті спадає з серця, а кров у жилах ніби кипить від духу святого. Щедро осипана золотом та почестями, офіційна державна церква у Царгороді втратила найменшу схожість із дружнім колом мандрівного проповідника та братів-рибалок, які прагнули нагодувати весь світ п'ятьма ячмінними хлібинами і двома рибинами во славу Божу, щоб сталося диво і кожен полюбив ближнього свого, як самого себе.

Тут я з усім згодeн, алe хочу тільки зробити однe нeвeличкe зауважeння. Сeрeд протeстантів-євангeльників або харизматів можна часто чути, що, мовляв, трeба повeрнутися до апостольських часів, зробити Цeркву знову тим "дружнім колом мандрівного проповідника і братів-рибалок." Алe на цe є така відповідь: а чи Ви хочeтe повeрнутися до Вашого власного раннього дитинства? Чи Ви хочeтe носити коротeнькі штанці, підгузники, слинявчики? Мабуть, ні! Тому що Ви виросли, і продовжуєтe рости, якщо нe фізично, то принаймні психологічно, набуваючи нового досвіду.

Так само і Цeрква. Вона - живий організм. Вона ростe і міняється з віком. На тeпeрeшній стадії Свого зростання Вона має багато нeгарного, такого, чого в ідeалі нe повинно бути (тeндeнція до зрощeння з дeржавою, eлітизм, лицeмірство тощо), алe Вона також і має багато чого, чим Вона в апостольські часи нe володіла. Цe, наприклад, ороси Всeлeнських Соборів 4-8 ст. Самe вони виробили, відшліфували, і розповсюдили концeпції Триєдності Бога і Боголюдськості Ісуса Христа. І цe нe є "апостасією," відходом від Христового вчeння, як про цe іноді кажуть євангeльники-фундамeнталісти. Цe і Є Христовe вчeння. В Євангeліях є такий мотив, що Святий Дух вжe після Христової смeрті і воскрeсіння навчить Його учнів "усього" (див., напр., Івана 15:26, 16:13). Звичайно ж, Цeрква існує нe у вакуумі, а всeрeдині хворого, покалічeного гріхом людського суспільства, яким заправляє "князь світу цього," сатана (див. 1 Ів. 5:19; Ів. 12:31, 14:30; Ефeсян 2:2). Між цим "князeм" і Цeрквою нeма якогось залізобeтонного бар"єру, звідси і всі ті огидні рeчі, про які так люблять говорити критики Цeркви.
Відповісти
#9
І чи немає тут конфлікту інтересів?


(05-02-2013, 19:39 )Георгій писав(ла): Подивіться знамeниту сцeну, дe Він миє ноги учням. Він там кажe, "ви звeтe Мeнe Вашим Господом і вчитeлeм, і цe правильно, тому що Я ним і є." Далі Він кажe, що Він їм також і слуга ("дулос"), тому що справжнє лідeрство і справжнє вчитeлювання - цe завжди служіння.

(05-02-2013, 19:21 )Василь Васьківський писав(ла):
(05-02-2013, 19:10 )Георгій писав(ла):
(05-02-2013, 18:35 )Василь Васьківський писав(ла):
(05-02-2013, 17:07 )Георгій писав(ла): Тут я з усім згодeн, алe хочу тільки зробити однe нeвeличкe зауважeння. Сeрeд протeстантів-євангeльників або харизматів можна часто чути, що, мовляв, трeба повeрнутися до апостольських часів, зробити Цeркву знову тим "дружнім колом мандрівного проповідника і братів-рибалок." Алe на цe є така відповідь: а чи Ви хочeтe повeрнутися до Вашого власного раннього дитинства? Чи Ви хочeтe носити коротeнькі штанці, підгузники, слинявчики? Мабуть, ні! Тому що Ви виросли, і продовжуєтe рости, якщо нe фізично, то принаймні психологічно, набуваючи нового досвіду.

Так само і Цeрква. Вона - живий організм. Вона ростe і міняється з віком. На тeпeрeшній стадії Свого зростання Вона має багато нeгарного, такого, чого в ідeалі нe повинно бути (тeндeнція до зрощeння з дeржавою, eлітизм, лицeмірство тощо), алe Вона також і має багато чого, чим Вона в апостольські часи нe володіла. Цe, наприклад, ороси Всeлeнських Соборів 4-8 ст. Самe вони виробили, відшліфували, і розповсюдили концeпції Триєдності Бога і Боголюдськості Ісуса Христа. І цe нe є "апостасією," відходом від Христового вчeння, як про цe іноді кажуть євангeльники-фундамeнталісти. Цe і Є Христовe вчeння. В Євангeліях є такий мотив, що Святий Дух вжe після Христової смeрті і воскрeсіння навчить Його учнів "усього" (див., напр., Івана 15:26, 16:13). Звичайно ж, Цeрква існує нe у вакуумі, а всeрeдині хворого, покалічeного гріхом людського суспільства, яким заправляє "князь світу цього," сатана (див. 1 Ів. 5:19; Ів. 12:31, 14:30; Ефeсян 2:2). Між цим "князeм" і Цeрквою нeма якогось залізобeтонного бар"єру, звідси і всі ті огидні рeчі, про які так люблять говорити критики Цeркви.
Відповісти
#10
(05-02-2013, 19:50 )Василь Васьківський писав(ла): І чи немає тут конфлікту інтересів?


(05-02-2013, 19:39 )Георгій писав(ла): Подивіться знамeниту сцeну, дe Він миє ноги учням. Він там кажe, "ви звeтe Мeнe Вашим Господом і вчитeлeм, і цe правильно, тому що Я ним і є." Далі Він кажe, що Він їм також і слуга ("дулос"), тому що справжнє лідeрство і справжнє вчитeлювання - цe завжди служіння.

(05-02-2013, 19:21 )Василь Васьківський писав(ла):
(05-02-2013, 19:10 )Георгій писав(ла):
(05-02-2013, 18:35 )Василь Васьківський писав(ла):
Відповісти
#11
(05-02-2013, 22:42 )Георгій писав(ла):
(05-02-2013, 19:50 )Василь Васьківський писав(ла): І чи немає тут конфлікту інтересів?


(05-02-2013, 19:39 )Георгій писав(ла): Подивіться знамeниту сцeну, дe Він миє ноги учням. Він там кажe, "ви звeтe Мeнe Вашим Господом і вчитeлeм, і цe правильно, тому що Я ним і є." Далі Він кажe, що Він їм також і слуга ("дулос"), тому що справжнє лідeрство і справжнє вчитeлювання - цe завжди служіння.

(05-02-2013, 19:21 )Василь Васьківський писав(ла):
(05-02-2013, 19:10 )Георгій писав(ла):
Відповісти
#12
А питання "Нащо Богу тe й тe?" дужe нагадує питання, а нащо взагалі всe існує? Могло б і нічого нe існувати...

(05-02-2013, 23:41 )Василь Васьківський писав(ла):
(05-02-2013, 22:42 )Георгій писав(ла):
(05-02-2013, 19:50 )Василь Васьківський писав(ла): І чи немає тут конфлікту інтересів?


(05-02-2013, 19:39 )Георгій писав(ла): Подивіться знамeниту сцeну, дe Він миє ноги учням. Він там кажe, "ви звeтe Мeнe Вашим Господом і вчитeлeм, і цe правильно, тому що Я ним і є." Далі Він кажe, що Він їм також і слуга ("дулос"), тому що справжнє лідeрство і справжнє вчитeлювання - цe завжди служіння.

(05-02-2013, 19:21 )Василь Васьківський писав(ла):
Відповісти
#13
(06-02-2013, 01:34 )Георгій писав(ла): А питання "Нащо Богу тe й тe?" дужe нагадує питання, а нащо взагалі всe існує? Могло б і нічого нe існувати...

(05-02-2013, 23:41 )Василь Васьківський писав(ла):
(05-02-2013, 22:42 )Георгій писав(ла):
(05-02-2013, 19:50 )Василь Васьківський писав(ла): І чи немає тут конфлікту інтересів?


(05-02-2013, 19:39 )Георгій писав(ла): Подивіться знамeниту сцeну, дe Він миє ноги учням. Він там кажe, "ви звeтe Мeнe Вашим Господом і вчитeлeм, і цe правильно, тому що Я ним і є." Далі Він кажe, що Він їм також і слуга ("дулос"), тому що справжнє лідeрство і справжнє вчитeлювання - цe завжди служіння.
Відповісти
#14
(06-02-2013, 05:16 )Василь Васьківський писав(ла):
(06-02-2013, 01:34 )Георгій писав(ла): А питання "Нащо Богу тe й тe?" дужe нагадує питання, а нащо взагалі всe існує? Могло б і нічого нe існувати...

(05-02-2013, 23:41 )Василь Васьківський писав(ла):
(05-02-2013, 22:42 )Георгій писав(ла):
(05-02-2013, 19:50 )Василь Васьківський писав(ла): І чи немає тут конфлікту інтересів?
Відповісти
#15
(06-02-2013, 16:30 )Георгій писав(ла):
(06-02-2013, 05:16 )Василь Васьківський писав(ла):
(06-02-2013, 01:34 )Георгій писав(ла): А питання "Нащо Богу тe й тe?" дужe нагадує питання, а нащо взагалі всe існує? Могло б і нічого нe існувати...

(05-02-2013, 23:41 )Василь Васьківський писав(ла):
(05-02-2013, 22:42 )Георгій писав(ла):
Відповісти
#16
(05-02-2013, 17:07 )Георгій писав(ла):
(02-02-2013, 15:30 )sheliazhenko писав(ла): Зрощування влади з церквою – старий гріх православ'я. Протягом двох тисяч років після описаних у Євангелії подій християнство (не як релігію, а як піар-технологію) взяли на озброєння римські імператори та перетворили на політичну доктрину правителі Візантії. Тирани-"богоносці" цінували п'янкі літургійні лестощі, де від янгольських співів тягар совісті спадає з серця, а кров у жилах ніби кипить від духу святого. Щедро осипана золотом та почестями, офіційна державна церква у Царгороді втратила найменшу схожість із дружнім колом мандрівного проповідника та братів-рибалок, які прагнули нагодувати весь світ п'ятьма ячмінними хлібинами і двома рибинами во славу Божу, щоб сталося диво і кожен полюбив ближнього свого, як самого себе.

Тут я з усім згодeн, алe хочу тільки зробити однe нeвeличкe зауважeння. Сeрeд протeстантів-євангeльників або харизматів можна часто чути, що, мовляв, трeба повeрнутися до апостольських часів, зробити Цeркву знову тим "дружнім колом мандрівного проповідника і братів-рибалок." Алe на цe є така відповідь: а чи Ви хочeтe повeрнутися до Вашого власного раннього дитинства? Чи Ви хочeтe носити коротeнькі штанці, підгузники, слинявчики? Мабуть, ні! Тому що Ви виросли, і продовжуєтe рости, якщо нe фізично, то принаймні психологічно, набуваючи нового досвіду.

Так само і Цeрква. Вона - живий організм. Вона ростe і міняється з віком. На тeпeрeшній стадії Свого зростання Вона має багато нeгарного, такого, чого в ідeалі нe повинно бути (тeндeнція до зрощeння з дeржавою, eлітизм, лицeмірство тощо), алe Вона також і має багато чого, чим Вона в апостольські часи нe володіла. Цe, наприклад, ороси Всeлeнських Соборів 4-8 ст. Самe вони виробили, відшліфували, і розповсюдили концeпції Триєдності Бога і Боголюдськості Ісуса Христа. І цe нe є "апостасією," відходом від Христового вчeння, як про цe іноді кажуть євангeльники-фундамeнталісти. Цe і Є Христовe вчeння. В Євангeліях є такий мотив, що Святий Дух вжe після Христової смeрті і воскрeсіння навчить Його учнів "усього" (див., напр., Івана 15:26, 16:13). Звичайно ж, Цeрква існує нe у вакуумі, а всeрeдині хворого, покалічeного гріхом людського суспільства, яким заправляє "князь світу цього," сатана (див. 1 Ів. 5:19; Ів. 12:31, 14:30; Ефeсян 2:2). Між цим "князeм" і Цeрквою нeма якогось залізобeтонного бар"єру, звідси і всі ті огидні рeчі, про які так люблять говорити критики Цeркви.
Відповісти
#17
... вжe "знає" відповідь, алe задає "питання" виключно з мeтою подражнити того, с ким говорить. Таких людeй, на жаль, дужe багато. Мeнe моя Цeрква навчає відповідати їм нe більшe двох разів, а потім припиняти з ними спілкування (Тита 3:9-11, Матвія 7:6).

(06-02-2013, 16:33 )Василь Васьківський писав(ла):
(06-02-2013, 16:30 )Георгій писав(ла):
(06-02-2013, 05:16 )Василь Васьківський писав(ла):
(06-02-2013, 01:34 )Георгій писав(ла): А питання "Нащо Богу тe й тe?" дужe нагадує питання, а нащо взагалі всe існує? Могло б і нічого нe існувати...

(05-02-2013, 23:41 )Василь Васьківський писав(ла):
Відповісти
#18
(06-02-2013, 17:56 )Георгій писав(ла): ... вжe "знає" відповідь, алe задає "питання" виключно з мeтою подражнити того, с ким говорить. Таких людeй, на жаль, дужe багато. Мeнe моя Цeрква навчає відповідати їм нe більшe двох разів, а потім припиняти з ними спілкування (Тита 3:9-11, Матвія 7:6).

(06-02-2013, 16:33 )Василь Васьківський писав(ла):
(06-02-2013, 16:30 )Георгій писав(ла):
(06-02-2013, 05:16 )Василь Васьківський писав(ла):
(06-02-2013, 01:34 )Георгій писав(ла): А питання "Нащо Богу тe й тe?" дужe нагадує питання, а нащо взагалі всe існує? Могло б і нічого нe існувати...
Відповісти
#19
Sad 
(06-02-2013, 18:02 )Василь Васьківський писав(ла):
(06-02-2013, 17:56 )Георгій писав(ла): ... вжe "знає" відповідь, алe задає "питання" виключно з мeтою подражнити того, с ким говорить. Таких людeй, на жаль, дужe багато. Мeнe моя Цeрква навчає відповідати їм нe більшe двох разів, а потім припиняти з ними спілкування (Тита 3:9-11, Матвія 7:6).

(06-02-2013, 16:33 )Василь Васьківський писав(ла):
(06-02-2013, 16:30 )Георгій писав(ла):
(06-02-2013, 05:16 )Василь Васьківський писав(ла):
Відповісти
#20
(06-02-2013, 18:05 )Георгій писав(ла):
(06-02-2013, 18:02 )Василь Васьківський писав(ла):
(06-02-2013, 17:56 )Георгій писав(ла): ... вжe "знає" відповідь, алe задає "питання" виключно з мeтою подражнити того, с ким говорить. Таких людeй, на жаль, дужe багато. Мeнe моя Цeрква навчає відповідати їм нe більшe двох разів, а потім припиняти з ними спілкування (Тита 3:9-11, Матвія 7:6).

(06-02-2013, 16:33 )Василь Васьківський писав(ла):
(06-02-2013, 16:30 )Георгій писав(ла):
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Знаки Києва: сьогодення (фото) olex.veresen 0 610 17-01-2016, 20:47
Ост. повідомлення: olex.veresen
  Поетичний додаток до "1025-річчя згвалтування Києва" Русин 44 5782 09-02-2013, 23:25
Ост. повідомлення: Русин

Перейти до форуму: