Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
7 липня 1659 року
#1
Козацькі загони на чолі з Іваном Виговським розбили московське військо під Конотопом.

Битва відбулася у ході російсько-української війни (1658-1659), під час періоду Руїни. Протиріччя між Московським урядом, який після смерті Хмельницького посилив своє втручання в справи Гетьманщини, продовжували загострюватися. З приходом до влади нового гетьмана Івана Виговського московські воєводи в багатьох містах почали відкрито підтримувати українську опозицію Виговському і фактично сприяли загостренню громадянської війни в Україні.



Вперше після проголошення незалежності України, цю подію відзначили деякі націоналістичні рухи країни у 1995 році. У 2008 році було прийнято рішення про більш масштабне відзначення 350-річчя Конотопської битви, зокрема з участю державних структур. В лютому того ж року в селі Шаповалівка, на місці битви був встановлений хрест і капличка.
http://incognita.day.kiev.ua/7-lipnya.html
Відповісти
#2
Конотопская битва — одно из сражений русско-польской войны 1654—1667 годов, произошедшее 28 июня (8 июля) 1659 года вблизи города Конотопа. Осаждавшее крепость русское войско князя Алексея Трубецкого противостояло прибывшим войскам коалиции, которую организовал ориентированный на Речь Посполитую гетман Иван Выговский. В коалицию входили составлявшие основную ударную силу крымские татары, лояльная Выговскому часть казаков, польские отряды и наёмники из разных стран. Высланные навстречу этому войску дворянская конница князей Пожарского и Львова и отряд казаков наказного гетмана Ивана Беспалого, попав в засаду, потерпели поражение, после чего главным силам Трубецкого пришлось снять осаду города и отступить в Путивль. Исход Конотопской битвы, тем не менее, не укрепил положение Выговского в продолжавшейся гражданской войне в Гетманщине и не предотвратил его скорое свержение.

Соотношение сил было примерно таким:
Общая численность русских войск на момент битвы составляла около 28 600 человек плюс отряд гетмана Ивана Беспалого, который состоял из 6660 казаков.

Коалиция татар и Выговского насчитывала порядка 58 тыс человек, в том числе: Войско хана Мехмеда Гирея - 30—35 тыс., Казацкие полки гетмана Выговского - 16 тыс., гарнизон Конотопа - 4 тыс. и Наёмные хоругви - от 1,5 до 3 тыс.
Відповісти
#3
(08-07-2014, 11:08 )webtrest писав(ла): Конотопская битва — одно из сражений русско-польской войны 1654—1667 годов, произошедшее 28 июня (8 июля) 1659 года вблизи города Конотопа.

Це офіційна імперська термінологія, утворена придворними істориками московитських володарів.

У 1659 році не існувало ані країни під назвою Росія, ані народу, який називав себе "русским." Навіть і через 100 років після Конотопської битви московитські поети користувалися абсолютно штучним терміном "росс" ("Гром победы раздавайся, веселися, храбрый росс"). А самоназва народу, який жив на території сучасної Росії, була "московити," "москвитяне" тощо.

З іншого боку, Русь - це землі на захід від Смоленська, теперешні Біларусь і центральна та західна Україна. У 1659 році українці називали себе "руськими," "русинами," а латиною Gente Ruthenium. Під Конотопом не "русскіє" билися з поляками, а Русь (русини, руські) билися з московитами. Війна точилася не між "Росією" і Польщею, а між Московською державою і Річчю Посполитою - конфедерацією русинів, литвинів (сьогоднішня самоназва - білоруси), і поляків.

(08-07-2014, 11:08 )webtrest писав(ла): Осаждавшее крепость русское войско князя Алексея Трубецкого противостояло прибывшим войскам коалиции, которую организовал ориентированный на Речь Посполитую гетман Иван Выговский.

Виговський був не більше "орієнтований" на Річ Посполиту, ніж Мазепа через 45 років після нього "орієнтований" на Швецію. Ніяких "орієнтацій" не існувало; козаки і їх проводирі-гетьмани мусили просто заключати тимчасові суто військові союзи з різними державами (наприклад, Петро Дорошенко заключив союз з турецьким султаном, що ну аж ніяк не означало його "орієнтацію" на Стамбул). Іван Євстафійович Виговський був мудра людина. Він добре бачив, що Русь не матиме ні волі, ні долі, якщо її загарбає Москва. Тому він заключив військову угоду з Річчю Посполитою і виступив разом з литвинами і поляками проти московитів. Щодо адміністративного підпорядкування руських земель, питання залишалося відкритим. На перемовинах у місті Гадячі восени 1658 року Виговський і його близький приятель і радник, Юрій Немирич, запропонували польсько-литовській стороні переформатувати Річ Посполиту у Rzeczpospolita Trojga Narodów ("спільноту трьох народів"), куди б на рівних правах входили Польща, Литва, і Русь. На жаль, цю ідею не було реалізовано: Немирич загинув у бою, а Виговський влітку 1659 року, скоро після перемоги під Конотопом, склав булаву, сподіваючися, що його самоусунення припинить чвари між козацькою верхівкою. Гадяцька унія стала офіційним документом, але без цих двох патріотів Русі-України її текст був радикально змінений, таким чином, щоби окреме Руське князівство не утворилося. Виговський ще деякий час прожив тихо й мирно у власному маєтку під Корсунем, але в березні 1664 року внаслідок інтриг свого давнього суперника Павла Тетері був без суду і слідства розстріляний загоном польських мушкетерів.
Відповісти
#4
(08-07-2014, 21:01 )gvp писав(ла): У 1659 році не існувало ані країни під назвою Росія, ані народу, який називав себе "русским." Навіть і через 100 років після Конотопської битви московитські поети користувалися абсолютно штучним терміном "росс" ("Гром победы раздавайся, веселися, храбрый росс"). А самоназва народу, який жив на території сучасної Росії, була "московити," "москвитяне" тощо.

Употребляя термины «Московия» и «московиты», западноевропейские географы и историки XVI и XVII веков довольно часто оговаривались, что московитов следует отождествлять с русскими: «Московия получила свое наименование по названию реки и расположенной на ней столице, являясь частью Русии», — писал Бароний. В своём ставшем популярным университетском учебнике Хорн подчёркивал: «московиты суть русские, лишь именуемые так по названию столицы их государства». Развёрнутый комментарий к понятиям «Московия» и «московиты» оставил в начале XVII века французский путешественник Жак Маржерет. Он пишет, что русские после освобождения от татарского ига стали называться московитами — по главному городу Москве, обладающему княжеским титулом, но не являющемуся первым в стране, потому что ранее государь русских назывался «великим князем владимирским», а в современное Маржерету время продолжал называться «великим князем владимирским и московским». Из этого Маржерет делает вывод: «ошибочно называть их московитами, а не русскими, как делаем не только мы, живущие в отдалении, но и более близкие их соседи. Сами они, когда их спрашивают, какой они нации, отвечают: Russac, то есть русские, а если их спрашивают, откуда, они отвечают: is Moscova — из Москвы». Доктор исторических наук В. Н. Малов называет это наблюдение Маржерета «чрезвычайно важным для понимания этнической (и государственной) самоидентификации российских людей в конце XVI — начале XVII в.»

По данным Александра Мыльникова, в XVII — начале XVIII вв. часто встречалось устойчивое словосочетание «Великая Россия или Московия». В эпоху Петра I русским правительством предпринимались дипломатические усилия по преодолению двуимённости России в Европе.

http://ru.wikipedia.org/wiki/Московия
Відповісти
#5
Tongue 
(09-07-2014, 13:48 )webtrest писав(ла): Употребляя термины «Московия» и «московиты», западноевропейские географы и историки XVI и XVII веков довольно часто оговаривались, что московитов следует отождествлять с русскими: «Московия получила свое наименование по названию реки и расположенной на ней столице, являясь частью Русии», — писал Бароний.

Оце "часть Русіі" найбільш імовірно походить від грецьких (візантійських) істориків, вихованих на своїй власній традиції. Ці історики звикли, що є "Мала Греція" (μικρή Ελλάδα, тобто власне Греція), і є "велика Греція" (μεγάλο Ελλάδα, тобто Греція плюс тисячі островів і острівців в Егейському і Іонійському морях, а також Сіцілія і південний краєчок Італії). За аналогією, вони стали називати власне Русь (теперешню Україну і Білорусію) "Малою Росією" (μικρό Ρωσία), а власне Русь плюс різноманітні землі за межами власне Русі, зокрема т.зв. "залешанські" землі, тобто сучасну Московську, Рязанську, Тульську і зміжні з ними області, "Великою Росією" (μεγάλη Ρωσία). Звичайно, "руських" за межами власне Русі не було, так само як не було греків (принаймні з 2-3 ст. до н.е.) на Сіцілії чи на півдні Італії.

(09-07-2014, 13:48 )webtrest писав(ла): Сами они, когда их спрашивают, какой они нации, отвечают: Russac, то есть русские, а если их спрашивают, откуда, они отвечают: is Moscova — из Москвы». Доктор исторических наук В. Н. Малов называет это наблюдение Маржерета «чрезвычайно важным для понимания этнической (и государственной) самоидентификации российских людей в конце XVI — начале XVII в.»

Щось не дуже переконливо. Що це за "Русак?" Скількох людей Маржерет розпитав, і скільки з них (і скільки разів) саме так йому відповіли? І чому саме "із Москви," а не "із Рязані," "із Тули," "із Костроми" тощо? Виглядає, що свою землю ці люди називали московською, незалежно від того, звідки вони походили, оскільки в 16-17 століттях Московське князівство вже було поза конкуренцією з іншими "залешанськими" князівствами.
Відповісти
#6
(10-07-2014, 00:32 )gvp писав(ла): Оце "часть Русіі" найбільш імовірно походить від грецьких (візантійських) істориків, вихованих на своїй власній традиції. Ці історики звикли, що є "Мала Греція" (μικρή Ελλάδα, тобто власне Греція), і є "велика Греція" (μεγάλο Ελλάδα, тобто Греція плюс тисячі островів і острівців в Егейському і Іонійському морях, а також Сіцілія і південний краєчок Італії). За аналогією, вони стали називати власне Русь (теперешню Україну і Білорусію) "Малою Росією" (μικρό Ρωσία), а власне Русь плюс різноманітні землі за межами власне Русі, зокрема т.зв. "залешанські" землі, тобто сучасну Московську, Рязанську, Тульську і зміжні з ними області, "Великою Росією" (μεγάλη Ρωσία). Звичайно, "руських" за межами власне Русі не було, так само як не було греків (принаймні з 2-3 ст. до н.е.) на Сіцілії чи на півдні Італії.

Греків за вуха притягнули. До чого тут грекі. Подивиться на мапу та одразу зрозумієте, чому велика та чому мала.
Відповісти
#7
(02-08-2014, 12:56 )webtrest писав(ла):
(10-07-2014, 00:32 )gvp писав(ла): Оце "часть Русіі" найбільш імовірно походить від грецьких (візантійських) істориків, вихованих на своїй власній традиції. Ці історики звикли, що є "Мала Греція" (μικρή Ελλάδα, тобто власне Греція), і є "велика Греція" (μεγάλο Ελλάδα, тобто Греція плюс тисячі островів і острівців в Егейському і Іонійському морях, а також Сіцілія і південний краєчок Італії). За аналогією, вони стали називати власне Русь (теперешню Україну і Білорусію) "Малою Росією" (μικρό Ρωσία), а власне Русь плюс різноманітні землі за межами власне Русі, зокрема т.зв. "залешанські" землі, тобто сучасну Московську, Рязанську, Тульську і зміжні з ними області, "Великою Росією" (μεγάλη Ρωσία). Звичайно, "руських" за межами власне Русі не було, так само як не було греків (принаймні з 2-3 ст. до н.е.) на Сіцілії чи на півдні Італії.

Греків за вуха притягнули. До чого тут грекі. Подивиться на мапу та одразу зрозумієте, чому велика та чому мала.

Мапа сама собою нічого не доводить. НАЗВИ на мапах робилися згідно з певним стереотипом мислення.
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  "Дика дивізія" в степах України 1919 року stryjko_bojko 0 1373 13-05-2014, 01:54
Ост. повідомлення: stryjko_bojko

Перейти до форуму: