Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Cлово ЧУМАК - етимологія
#1
Григорiй Халимоненко (м. Київ)
ISSN 1682_3540. Українська мова, 2010, № 4 85
УДК 81'375.45
© Г.I. ХАЛИМОНЕНКО, 2010
https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j...Gw&cad=rja

Запропоновано етимологію укр. чумак — це тюрк. çumaq / çumyaq "той, що занурю-
ється; пірнальник" від тюркського дієслова çummaq "пірнати, занурюватися". У про-
цесі адаптації тюркізма чумак могла відбутися контамінація слів чумак та тумак /
тума ‹ тюрк. tиmаq / tuma "людина-метис".
Ключові слова: епонім, власна назва, епонімічні терміни, термінологія.
Сутність інституту чумацтва в українських істориків завжди викли-
кала велике зацікавлення, що й стимулювало досить активне й
плідне дослідження цього стічно-соціального руху, особливо у XIX ст.
Неодноразово на з'їздах сходознавців порушували й питання похо-
дження терміна чумак, але завжди воно відлунювало тим самим ви-
сновком: «етимологію слова визначити важко, але ясно, що то орієн-
талізм». Одначе скрупульозного дослідження етимології слова з боку
науковців тюркського світу не було з однієї причини: і саме слово, й
поняття, означуване ним, для тюрків було чуже десь за межами їхньо-
го світу. Це й справді так, чумацтво — явище, можна сказати, винят-
ково українське, як і козаччина та гайдамацький рух. Усі ці три
етнічно-соціальні рухи зароджувалися в тюркському суспільстві, де
хутко й згасали, і лише в Україні набрали потуги на міцному еконо-
мічному й політичному підґрунті. Етимологізувати слово чумак на
ґрунті слов'янських мов не вдається. Небагато матеріалу віднайде
дослідник, удавшися й до тюркських мов, але ж у подібному стані
опинилися були науковці, коли заходилися пояснювати походження
слова козак.
Отже, яку джерельну базу має у своєму розпорядженні тюрколог,
щоб поставити крапку на проблемі походження терміна чумак? По-
перше, його структура дозволяє змоделювати тюркський етнонім —
це çumyaq. де çum — корінь, а -yaq- — суфікс, той самий, що й у сло-
86 ISSN 1682_3540. Українська мова, 2010, № 4
Халимоненко Г.I.
ві qazyaq > укр. козак. Те, що у пізнішій формі çumaq, як і в qazaq,
увулярний -у- зник, свідчить: тюрк, çumaq в українську мову було за-
позичене не раніше XIII ст., принаймні у словнику половецької мови
XIII ст. “Codex Cumanicus” слово cossaq „козак чатовий, охоронець“
засвідчується вже без приголосного -у-.
Тюркський мовний матеріал дозволяє віднайти дієслово, семан-
тичне значення якого більш чи менш точно дозволяє реконст руювати
тюркський іменник, що його можна зіставити з укр. чумак „візник і
торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для
продажу“ [1 XI: 382] — це çommaq, засвідчене вже в пам‘ятках ХІІ ст.
мовах тюркських народів Сибіру, Далекого Сходу, а також кримсько-
татарській, караїмській та турецькій мовах з тим самим значенням: „
занурюватися, пірнати, плавати“, також nop. çomaq „занурення“;
çomuç, çomyç „ківш, ополоник“ > рос. „чумычка“; çomyuq > çomuq
„пташка чомга (очевидно, пірнає у воду, щоб знайти поживу)“ [2: 153;
3: 345; 4: 631; 5: 2031]. Слово знайшло відображення в українських
пам'ятках як гідронім — йдеться про назву річки Чумгак / Чугмак,
притоку Оржиці: ще одне красномовне свідчення на користь «водно-
го» походження слова чумак. А в документі 1888 р., що його опубліку-
вав Д. Яворницький, засвідчується тюркський (ногайський) антропо-
нім Чумак: «Джамбуйлуцкого народа авула Акыр Хаджи Чюмак
называемого татарина» [6: 25].
Отже, укр. чумак < тюрк, çomaq „пірнальник: той, що занурю-
ється (у воду)» < çom- „занурюватися, пірнати“ + афікс -aq < -yaq.
У наведеному вище (СУМ) визначенні українського терміна чумак
наголос робиться на значеннях «візник і торговець», насправді ж ні-
велюється важлива ланка процесу добування солі та вилову риби,
невід’ємного від занурювання та пірнання у море чи річку. Очевид-
но, діяла певна корпорація людей, які добували сіль, ловили рибу, се-
ред них могли бути й українці, наприклад, з колишніх невільників чи
так звані туми «особи, в котрих один з батьків турок чи татарин, а
другий українець» [7 IV: 294]. Наледве чи українські чумаки не бра-
ли участі в таких процесах. У зв’язку з цим доцільно порушити ще й
таку проблему: наскільки безпечна була робота чумака, коли потрібно
було перейти чималі терени (недарма ж Чумацький Шлях!), де кочу-
вали, вдаючись до здобишництва, грабунку, а вряди-годи й убивства
представники етносів, що лишилися в українськім степу з доби Золо-
тої Орди. Певна річ, якимось чином чумаки мали пільгові умови для
безпечного пересування, мабуть, котрась частина з них володіла тюрк-
ською мовою, отже, було розуміння взаємної вигоди. У зв’язку з цим
необхідно звернутися до етимології слова тумак/тума. У своєму «Лі-
тописі» Самійло Величко описує епізод визволення з татарської нево-
лі семи тисяч українців: «...а до християн, яких було чоловічої й жіно-
чої статі сім тисяч, випробовуючи, сам Сірко сказав таке слово: «Хто
хочете, ідіть з нами на Русь, а хто не хоче, вертайтеся до Криму».
Коли християни й туми з християн, що народились у Криму, почули
ISSN 1682_3540. Українська мова, 2010, № 4 87
Походження слова чумак
це, то дехто з них, а саме три тисячі, зволили краще повернутися до
Криму... [Сірко] запитав їх, чого б то вони квапилися до Криму? Вони
відповіли, що мають уже в Криму свої осідлиська й господарства і че-
рез це краще там бажають жити, ніж у Русі, нічого свого не маючи [8:
191]. Виникає питання: а чи не оті туми, працюючи на соляних про-
мислах, ставали чумакам у нагоді як постачальники солі й тараньки,
та, що особливо важливо, були основною ланкою у взаєминах з му-
сульманським населенням Криму, коли йшлося про безпеку пересу-
вання. Врешті не можна заперечувати й факту, бодай часткового, фор-
мування чумацьких ватаг з цього двомовного контингенту.
Слово тума і тумак відоме й за межами України, та саме в україн-
ський мові йому притаманна варіативність форм і значень: тума «по-
місь порідної вівці з простою»: «особа, в котрої один з батьків турок
чи татарин, а другий — українець [7 IV: 294]: тум “так говорять про
домашніх тварин покращеної породи: се не простий, а тум — тобто
кращої породи” [9: 358]; тумак “помісь зайця сірого (русака) та зайця-
біляка”; тума “похмура, мовчазна людина” [1 Х: 316]; діал. (Прилуччи-
на) товмак “недорозвинена людина”; рос. (півд.) тума «метис, помісь
з татарином», (донськ.) тума «не корінний козак; приблуда метис»;
тумак «так у Забайкаллі з кпином говорять про мешканців Нерчин-
ська»; «телепень» [10 IV: 119]; кабард. tume „нечистокровний, помісь“
[11: 50].
Зіставмо ці факти з тюркською лексикою, пор. каз. tuma „родич“;
tumuş “кінь, що народився від казахської кобили та аргамака”; крм. чаг.
(ст.-узб.) toymа «дитя», «дитина раба, кріпака», «раб» (вживається,
щоб уникнути образливого слова кул «раб»: тат. tuma “нащадок”,
“приплід”, тат. діал. tumaq «байстрюк», «самосійна культурна росли-
на», туркм. doyma “син, хлопчик”; караїм, tuw „недоношена дитина“;
куманд. (Сибір) tumya „молодший брат чи сестра“; крм. doyma „при-
таманне від народження“ < toymaq/towmaq “народжувати”, “наро-
джуватися” [12: 47].
Отже, досить чимала кількість двомовного населення Криму й
теренів, тимчасово підвладних Туреччині й Ханату, т. зв. туми/тума-
ки, очевидно, мали тісні контакти з чумаками, і в певному середовищі
термін чумак міг сприйматися вже не тільки зі своїм прямим значен-
ням “людина, що пов’язана з процесом видобутку солі”, а й “особа-
метис, що поєднана з корпорацією українців, які довозять з Криму
сіль, рибу тощо”. У цьому разі варто навести приклади, коли тюрк,
çommaq «занурюватися, пірнати, плавати» в декотрих тюркських мо-
вах чи діалектах відповідають форми з початковим t-/d-: cx.-тюрк.
tummaq “спускатися річкою”; тур. діал. dummaq “занурюватися у воду;
тонути” [13: 294]. Отже, взаємозамінність тюрк. ç > t, а t > ç спорадич-
но притаманна тюркським мовам. Не зайве буде звернути увагу ще й
на загадкове д.-тюрк. çomaq «мусульманин (у вустах іновірців» [2:
153], яке дуже нагадує ситуацію в міжетнічних взаєминах українців та
мусульманського населення Кримського ханства.
88 ISSN 1682_3540. Українська мова, 2010, № 4
Халимоненко Г.I.
1. Білецький-Носенко П. Словник української мови. — К., 1966.
2. Величко С. Літопис. — К., 1991. — Т. 2.
3. Грінченко Б. Словарь української мови.– К., 1958. — Т. 4.
4. Джидалаев Н.С. Тюркизмы в дагестанских языках. — М, 1990.
5. Древнетюркский словарь. — Л., 1969.
6. Караимско-русско-польский словарь. — М., 1974.
7. Крымскотатарско-русский словарь. — Тернополь, 1994.
8. Радлов В. Опыт словаря тюркских наречий. — СПб., 1905. — Т. 3.
9. Севортян Е. Этимологический словарь тюркских языков. — М., 1980.
10. Словник української мови: В 11 тт. — К., 1970 — 1980.
11. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. 1973. — Т. 4. –VI.
12. Халимоненко Г. Тюркізми у професійно-виробничій лексиці української мови. —
К., 1995.
13. Эварницкий Д. Сборник материалов для истории запорожских Козаков. — СПб.,
1888.
Khalymonenko Hryhoryi (Kyiv)
ORIGIN OF THE CHUMAK WORD
The word сhumаk on the hase of turkish languages have been considered.
Key words: chumak, Turkish languages.______________________________________________
"All Safety Rules Are Written By Blood"
Відповісти
#2
Згоден з тим що назва «чумак» походить від «чумички», хоча з таким же успіхом вона може походити від «шумовки».
Справа в тім що, коли варять сіль з солоної води, то кристали солі з’являються на її поверхні і їх знімають «шумовкою».
Аналогічно відбувається в природних водоймах, кристали солі спочатку з’являються на поверхні води, поступово ростуть, приймаючи форму «блюдця», а потім тонуть, та навіть лігши на дно вони не відразу зростаються з попереднім шаром сілі.
 
Я коли брав сіль, то намагався брати саме ці «блюдця», бо в них  найбільш чиста сіль, на якій ще не осів бруд, нанесений з берега вітром чи попередніми дощами.
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  Го́род - етимологія stryjko_bojko 0 458 18-10-2015, 21:22
Ост. повідомлення: stryjko_bojko
  cлово "товариш" stryjko_bojko 0 501 14-12-2014, 01:04
Ост. повідомлення: stryjko_bojko
  Цікава етимологія stryjko_bojko 0 1344 05-05-2014, 01:02
Ост. повідомлення: stryjko_bojko

Перейти до форуму: