Рейтинг теми:
  • Голосів: 0 - Середня оцінка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Coming out Арестовича
#1
Просто викладаю тут, аби не забулось. Мовою ориґіналу (за що перепрошую).


[Зображення: e22b4a8a6081ebcf9c7f0.jpg]
Я много врал вам, начиная с весны 2014 года

Алексей Арестович  •  Военный эксперт



— Дорогие друзья!

Я много врал вам, начиная с весны 2014 года.

Искажение информации я запускал по двум основным линиям:

— создание патриотического лубка, в котором мы «усі єднаємося, шануємося та героїчні», а Украину ожидают сияющие перспективы,

— чёрная пропаганда против РФ.

Это была чисто пропагандистская работа, вызванная к жизни военной агрессией России против Украины.

Спустя три года, я сделал вывод:

— пропаганда является частью войны, возможна и даже (к сожалению) необходима, но только на анонимных началах, т.е. когда ты не подписываешься под ней своим именем.

Теперь, о моей истинной позиции.

1. Я — не патриот. Причём, не только Украины, а и любого национального государства, как такового.

Я «патриот 5-го проекта», проекта объединённой Земли в духе Тейяра де Шардена и Вернадского, Жана Фреско.

Из современных деятелей мне ближе всего Маск, человек, наиболее последовательно и активно проводящий в жизнь проект перестройки социосистемы «Человечество» в полиглобальное измерение.

Поэтому «Киборгам», я по-прежнему предпочитаю «Через тернии к звёздам».

На вопросы восстановления исторической памяти, справедливости, борьбы, побед и поражений, становления наций, языка/-ов, закрытия исторических ран, я смотрю, как солдат на вошь.

Мне на них плевать слюной с высокой вышки ноосферизма. Я даже признаю их важность, просто мне неинтересно.

Именно поэтому, я возвращаюсь на тот язык, на котором мне удобнее говорить.

2. Именно потому, что меня совершенно не колышат национальные вопросы, я не уезжаю (пока, во всяком случае) из Украины.

А поскольку я являюсь гражданином этой страны, я честно выполнял и продолжаю выполнять свои гражданские обязанности, в первую очередь, в сфере обеспечения безопасности, своим маленьким вкладом (обучение военных, аналитические материалы).

Не по причине патриотизма. По причине честного обмена.

Однако, для меня есть две конкретные красные линии, при пересечении которых, я пересмотрю условия сотрудничества:

— если государство/общество начнёт принуждать к реализации определенного социально-политического проекта насильственным путём,
— если государство/общество начнёт ограничивать возможность свободного мышления, деятельности, речи.

В этом смысле, я склонен рассматривать введение «мовных квот», как негативный сигнал. И внимательно слежу за тенденциями.

3. Меня совершенно не заботит развитие украинской культуры, как таковой. Я его приветствую, где-то даже ему помогаю, но не по причине сантимента к ней как таковой, а приветствую как одну из многих культур нашей большой и симпатичной Земли. Не более.

4. Я не считаю украинский народ чем-то выдающимся, а наше общество — особенным.

Наоборот, я считаю обоих обладающими целой серией очень серьёзных системных, генетических недостатков, среди которых мелочность, истеричность и иррациональность — на первых местах.

В целом, я испытываю к общественной массе (в ее нынешнем состоянии) чувство, близкое к умеренному отвращению, хотя в отношении ее перспектив я, по-прежнему, сдержанно-оптимистичен. Правда, весьма сдержанно. Весьма и весьма.

5. Мне глубоко плевать (слюной) Порошенко или Саакашвили.

Потому, что вы (за редкими персональными исключениями) пока находитесь в таком собственном состоянии, что вам можно поставить во главе государства Иисуса Христа — вы все равно налажаете.

И запорукой тому сегодня — ваша реакция на «борьбу» Порошенко и Саакашвили, вообще — ваше в ней добровольное участие.

Не до конца уверен, что те, кто в этой борьбе участвует, ее поддерживает и обсуждает, являются законченными долбо*бами, но то, что они являются долбо*бами, как минимум, временными — гарантирую.

6. Я ушёл изо всех СМИ, для того, чтобы не поддерживать своим участием инфантилистские и параноидальные тенденции, которые СМИ культивируют. То, что я посчитаю нужным донести, я донесу со своей страницы. Когда-то один из моих учителей мне сказал: «станешь знаменитым, не давай интервью поверхностным журналистам». Я решил проверить эту сентенцию на собственном опыте. Проверил. Он был прав.

7. Хорошее время — Рождество. В дальнейшем, я сосредотачиваюсь на образовательных проектах: «Философские этюды», семинары, новые курсы «Искусство мыслить и говорить». Предпочитаю работать с людьми поштучно, лично. С людьми. Не с «патриотами», «борцами», украинцами, китайцами или американцами. С конкретными людьми — кто считает для себя это нужным и готов заниматься всерьёз.

8. Я долго думал, стоит ли устраивать этот сеанс душевного стриптиза или тихо сделать ручкой. Поразмыслив, пришёл к выводу, что позиция все же должна быть прояснена.

9. Спасибо за внимание.

10. Желаю вам счастливого Рождества и хорошего Нового года.
Відповісти
#2
 испытываю... чувство, близкое к умеренному отвращению
Відповісти
#3
(21-12-2017, 22:37 )Max писав(ла): Просто викладаю тут, аби не забулось. Мовою ориґіналу (за що перепрошую).


[Зображення: e22b4a8a6081ebcf9c7f0.jpg]
Я много врал вам, начиная с весны 2014 года

Алексей Арестович  •  Военный эксперт



— Дорогие друзья!

Я много врал вам, начиная с весны 2014 года.

Искажение информации я запускал по двум основным линиям:

— создание патриотического лубка, в котором мы «усі єднаємося, шануємося та героїчні», а Украину ожидают сияющие перспективы,

— чёрная пропаганда против РФ.

Это была чисто пропагандистская работа, вызванная к жизни военной агрессией России против Украины.

Спустя три года, я сделал вывод:

— пропаганда является частью войны, возможна и даже (к сожалению) необходима, но только на анонимных началах, т.е. когда ты не подписываешься под ней своим именем.

Теперь, о моей истинной позиции.

1. Я — не патриот. Причём, не только Украины, а и любого национального государства, как такового.

Я «патриот 5-го проекта», проекта объединённой Земли в духе Тейяра де Шардена и Вернадского, Жана Фреско.

Из современных деятелей мне ближе всего Маск, человек, наиболее последовательно и активно проводящий в жизнь проект перестройки социосистемы «Человечество» в полиглобальное измерение.

Поэтому «Киборгам», я по-прежнему предпочитаю «Через тернии к звёздам».

На вопросы восстановления исторической памяти, справедливости, борьбы, побед и поражений, становления наций, языка/-ов, закрытия исторических ран, я смотрю, как солдат на вошь.

Мне на них плевать слюной с высокой вышки ноосферизма. Я даже признаю их важность, просто мне неинтересно.

Именно поэтому, я возвращаюсь на тот язык, на котором мне удобнее говорить.

2. Именно потому, что меня совершенно не колышат национальные вопросы, я не уезжаю (пока, во всяком случае) из Украины.

А поскольку я являюсь гражданином этой страны, я честно выполнял и продолжаю выполнять свои гражданские обязанности, в первую очередь, в сфере обеспечения безопасности, своим маленьким вкладом (обучение военных, аналитические материалы).

Не по причине патриотизма. По причине честного обмена.

Однако, для меня есть две конкретные красные линии, при пересечении которых, я пересмотрю условия сотрудничества:

— если государство/общество начнёт принуждать к реализации определенного социально-политического проекта насильственным путём,
— если государство/общество начнёт ограничивать возможность свободного мышления, деятельности, речи.

В этом смысле, я склонен рассматривать введение «мовных квот», как негативный сигнал. И внимательно слежу за тенденциями.

3. Меня совершенно не заботит развитие украинской культуры, как таковой. Я его приветствую, где-то даже ему помогаю, но не по причине сантимента к ней как таковой, а приветствую как одну из многих культур нашей большой и симпатичной Земли. Не более.

4. Я не считаю украинский народ чем-то выдающимся, а наше общество — особенным.

Наоборот, я считаю обоих обладающими целой серией очень серьёзных системных, генетических недостатков, среди которых мелочность, истеричность и иррациональность — на первых местах.

В целом, я испытываю к общественной массе (в ее нынешнем состоянии) чувство, близкое к умеренному отвращению, хотя в отношении ее перспектив я, по-прежнему, сдержанно-оптимистичен. Правда, весьма сдержанно. Весьма и весьма.

5. Мне глубоко плевать (слюной) Порошенко или Саакашвили.

Потому, что вы (за редкими персональными исключениями) пока находитесь в таком собственном состоянии, что вам можно поставить во главе государства Иисуса Христа — вы все равно налажаете.

И запорукой тому сегодня — ваша реакция на «борьбу» Порошенко и Саакашвили, вообще — ваше в ней добровольное участие.

Не до конца уверен, что те, кто в этой борьбе участвует, ее поддерживает и обсуждает, являются законченными долбо*бами, но то, что они являются долбо*бами, как минимум, временными — гарантирую.

6. Я ушёл изо всех СМИ, для того, чтобы не поддерживать своим участием инфантилистские и параноидальные тенденции, которые СМИ культивируют. То, что я посчитаю нужным донести, я донесу со своей страницы. Когда-то один из моих учителей мне сказал: «станешь знаменитым, не давай интервью поверхностным журналистам». Я решил проверить эту сентенцию на собственном опыте. Проверил. Он был прав.

7. Хорошее время — Рождество. В дальнейшем, я сосредотачиваюсь на образовательных проектах: «Философские этюды», семинары, новые курсы «Искусство мыслить и говорить». Предпочитаю работать с людьми поштучно, лично. С людьми. Не с «патриотами», «борцами», украинцами, китайцами или американцами. С конкретными людьми — кто считает для себя это нужным и готов заниматься всерьёз.

8. Я долго думал, стоит ли устраивать этот сеанс душевного стриптиза или тихо сделать ручкой. Поразмыслив, пришёл к выводу, что позиция все же должна быть прояснена.

9. Спасибо за внимание.

10. Желаю вам счастливого Рождества и хорошего Нового года.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Ответ Арестовичам: когда в мире происходят перемены к новому многие без осознания примыкают к нему и стремятся вникнуть в новые проблемы. А многие встречают новое в штыки не пытаясь вникнуть в суть этих проблем. Тирада Арестовича напоминает негодование против своей Матери не вложившей разума в голову своего дитя в свое время, не предоставившая ему желанного предмета и предоставившая ему самостоятельность... Подобные люди пытаются найти виновных в их неуверенности поиска идеала в окружающей их действительности, они проявляют слабость духа в поиске истины в жизни, что приводит к ослаблению их душевного состояния.
Сегодня, когда Украина ее гражданское Сообщество выходит на осознанный путь своего "Национального сознания" - необходимости выдвижения в процесс руководства всеми процессами происходящими в Украине гражданами украинской национальности - украинских националистов такие рассуждения Арестовичей не принесут пользы процессу обретения "Свободы" Украиной. Проясняется скрываемая им политика пассивного наблюдателя происходящими процессами кровопролития Украинцев в борьбе с врагами Украины.
Да поможет нам Бог! Слава Богу!
Відповісти
#4
Арестович є цікавим автором, який думає самостійно і не керується суспільними настроями. Вважає себе непрофесійним філософом, а гроші заробляє психоаналізом, а також публічними лекціями. Він певний час пробував розмовляти українською, але здебільшого користується російською...

Я погоджуюсь з його наступними тезами:

(21-12-2017, 22:37 )Алексей Арестович писав(ла): [Зображення: e22b4a8a6081ebcf9c7f0.jpg]


Алексей Арестович  •  Военный эксперт



— Дорогие друзья!


2. 

Однако, для меня есть две конкретные красные линии, при пересечении которых, я пересмотрю условия сотрудничества:

— если государство/общество начнёт принуждать к реализации определенного социально-политического проекта насильственным путём,
— если государство/общество начнёт ограничивать возможность свободного мышления, деятельности, речи.


4. Я не считаю украинский народ чем-то выдающимся, а наше общество — особенным.



6.  Когда-то один из моих учителей мне сказал: «станешь знаменитым, не давай интервью поверхностным журналистам». Я решил проверить эту сентенцию на собственном опыте. Проверил. Он был прав.

7. В дальнейшем, я сосредотачиваюсь на образовательных проектах: «Философские этюды», семинары, новые курсы «Искусство мыслить и говорить». Предпочитаю работать с людьми поштучно, лично. С людьми. Не с «патриотами», «борцами», украинцами, китайцами или американцами. С конкретными людьми — кто считает для себя это нужным и готов заниматься всерьёз.

Але українці для мене є близькими, тому я спілкуюсь виключно українською, тобто уникаю спілкування російською. Це мій особистий вибір, який нікого іншого ні до чого не зобов'язує!
Відповісти
#5
(21-12-2017, 22:37 )Max писав(ла): Просто викладаю тут, аби не забулось. Мовою ориґіналу (за що перепрошую).


[Зображення: e22b4a8a6081ebcf9c7f0.jpg]
Я много врал вам, начиная с весны 2014 года

Алексей Арестович  •  Военный эксперт


Це цікавий прецедент. І як тепер його називати, чесним брехлом?
А, загалом, це вчинок людини, яка образилася на українську ідею. Тобто, порядок дій приблизно такий: усі розумні люди бачать, що українська ідея працює, незважаючи ні на що, і ні на кого. З цього вони роблять вірний висновок, що українська ідея сильна.
Далі хто пристосовується до цього об’єктивного стану речей, хто починає з ним воювати, хто ігнорує, доки може. Арестович спробував інтегруватися у неї. У нього не вийшло - він образився і побив з нею горшки. З його її розумінням.

А все тому, що УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ НЕЛІНІЙНА і не примітивна, як у папуасів різних. Ну, наприклад, суть її не зводиться до "вкрасти усі банани у сусідів - а решту спалити, або понадкусувати". Не зводиться вона і до відображення комплексу неповноцінності - завоювання світу, або землі чужої (варіант: вилізання на пальму і плювання зверху вниз на усіх).

Українська ідея складна у своїй простоті. Тому інтегрувати її зовні у себе доволі складно, якщо не неможливо. Тому або ти є українцем, або ти, рано чи пізно, образишся і сховаєш свою вишиванку глибоко-глибоко. Бо не в вишиванці, як ми знаємо, справа Smile
Відповісти
#6
(22-12-2017, 18:13 )sqrt писав(ла):
(21-12-2017, 22:37 )Max писав(ла): Просто викладаю тут, аби не забулось. Мовою ориґіналу (за що перепрошую).


[Зображення: e22b4a8a6081ebcf9c7f0.jpg]
Я много врал вам, начиная с весны 2014 года

Алексей Арестович  •  Военный эксперт


Це цікавий прецедент. І як тепер його називати, чесним брехлом?
А, загалом, це вчинок людини, яка образилася на українську ідею. Тобто, порядок дій приблизно такий: усі розумні люди бачать, що українська ідея працює, незважаючи ні на що, і ні на кого. З цього вони роблять вірний висновок, що українська ідея сильна.
Далі хто пристосовується до цього об’єктивного стану речей, хто починає з ним воювати, хто ігнорує, доки може. Арестович спробував інтегруватися у неї. У нього не вийшло - він образився і побив з нею горшки. З його її розумінням.

А все тому, що УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ НЕЛІНІЙНА і не примітивна, як у папуасів різних. Ну, наприклад, суть її не зводиться до "вкрасти усі банани у сусідів - а решту спалити, або понадкусувати". Не зводиться вона і до відображення комплексу неповноцінності - завоювання світу, або землі чужої (варіант: вилізання на пальму і плювання зверху вниз на усіх).

Українська ідея складна у своїй простоті. Тому інтегрувати її зовні у себе доволі складно, якщо не неможливо. Тому або ти є українцем, або ти, рано чи пізно, образишся і сховаєш свою вишиванку глибоко-глибоко. Бо не в вишиванці, як ми знаємо, справа Smile
Цікаве зауваження! Я вперше чую, що українська ідея нелінійна. Це якась математика ідей...

Все життя був українцем, але нелінійної ідеї в житті не зустрічав!

Нелінійними бувають функції. Тоді нелінійною функцією чого є та нелінійна ідея?
Відповісти
#7
(22-12-2017, 18:26 )Василь Васьківський писав(ла):
(22-12-2017, 18:13 )sqrt писав(ла):
(21-12-2017, 22:37 )Max писав(ла): Просто викладаю тут, аби не забулось. Мовою ориґіналу (за що перепрошую).


[Зображення: e22b4a8a6081ebcf9c7f0.jpg]
Я много врал вам, начиная с весны 2014 года

Алексей Арестович  •  Военный эксперт


Це цікавий прецедент. І як тепер його називати, чесним брехлом?
А, загалом, це вчинок людини, яка образилася на українську ідею. Тобто, порядок дій приблизно такий: усі розумні люди бачать, що українська ідея працює, незважаючи ні на що, і ні на кого. З цього вони роблять вірний висновок, що українська ідея сильна.
Далі хто пристосовується до цього об’єктивного стану речей, хто починає з ним воювати, хто ігнорує, доки може. Арестович спробував інтегруватися у неї. У нього не вийшло - він образився і побив з нею горшки. З його її розумінням.

А все тому, що УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ НЕЛІНІЙНА і не примітивна, як у папуасів різних. Ну, наприклад, суть її не зводиться до "вкрасти усі банани у сусідів - а решту спалити, або понадкусувати". Не зводиться вона і до відображення комплексу неповноцінності - завоювання світу, або землі чужої (варіант: вилізання на пальму і плювання зверху вниз на усіх).

Українська ідея складна у своїй простоті. Тому інтегрувати її зовні у себе доволі складно, якщо не неможливо. Тому або ти є українцем, або ти, рано чи пізно, образишся і сховаєш свою вишиванку глибоко-глибоко. Бо не в вишиванці, як ми знаємо, справа Smile
Цікаве зауваження! Я вперше чую, що українська ідея нелінійна. Це якась математика ідей...

Все життя був українцем, але нелінійної ідеї в житті не зустрічав!

Нелінійними бувають функції. Тоді нелінійною функцією чого є та нелінійна ідея?

цікаве зауваження. Я, наприклад, точно не пригадую, коли все життя був українцем.
Відповісти
#8
(22-12-2017, 18:37 )sqrt писав(ла):
(22-12-2017, 18:26 )Василь Васьківський писав(ла):
(22-12-2017, 18:13 )sqrt писав(ла):
(21-12-2017, 22:37 )Max писав(ла): Просто викладаю тут, аби не забулось. Мовою ориґіналу (за що перепрошую).


[Зображення: e22b4a8a6081ebcf9c7f0.jpg]
Я много врал вам, начиная с весны 2014 года

Алексей Арестович  •  Военный эксперт


Це цікавий прецедент. І як тепер його називати, чесним брехлом?
А, загалом, це вчинок людини, яка образилася на українську ідею. Тобто, порядок дій приблизно такий: усі розумні люди бачать, що українська ідея працює, незважаючи ні на що, і ні на кого. З цього вони роблять вірний висновок, що українська ідея сильна.
Далі хто пристосовується до цього об’єктивного стану речей, хто починає з ним воювати, хто ігнорує, доки може. Арестович спробував інтегруватися у неї. У нього не вийшло - він образився і побив з нею горшки. З його її розумінням.

А все тому, що УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ НЕЛІНІЙНА і не примітивна, як у папуасів різних. Ну, наприклад, суть її не зводиться до "вкрасти усі банани у сусідів - а решту спалити, або понадкусувати". Не зводиться вона і до відображення комплексу неповноцінності - завоювання світу, або землі чужої (варіант: вилізання на пальму і плювання зверху вниз на усіх).

Українська ідея складна у своїй простоті. Тому інтегрувати її зовні у себе доволі складно, якщо не неможливо. Тому або ти є українцем, або ти, рано чи пізно, образишся і сховаєш свою вишиванку глибоко-глибоко. Бо не в вишиванці, як ми знаємо, справа Smile
Цікаве зауваження! Я вперше чую, що українська ідея нелінійна. Це якась математика ідей...

Все життя був українцем, але нелінійної ідеї в житті не зустрічав!

Нелінійними бувають функції. Тоді нелінійною функцією чого є та нелінійна ідея?

цікаве зауваження. Я, наприклад, точно не пригадую, коли все життя був українцем.

Я мав на увазі, що я ніколи не був американцем, росіянином чи поляком, чи ще кимсь іншим. Лише українцем...

На мою думку, це не питання пам'яті, а питання самовизначення!
Відповісти
#9
(22-12-2017, 18:42 )Василь Васьківський писав(ла): Я мав на увазі, що я ніколи не був американцем, росіянином чи поляком, чи ще кимсь іншим. Лише українцем...

На мою думку, це не питання пам'яті, а питання самовизначення!

якщо це питання самовизначення, то чи значить це, що ви володієте унікальною властивістю самовизначатися з першої хвилини власного народження?
Відповісти
#10
(22-12-2017, 18:44 )sqrt писав(ла):
(22-12-2017, 18:42 )Василь Васьківський писав(ла): Я мав на увазі, що я ніколи не був американцем, росіянином чи поляком, чи ще кимсь іншим. Лише українцем...

На мою думку, це не питання пам'яті, а питання самовизначення!

якщо це питання самовизначення, то чи значить це, що ви володієте унікальною властивістю самовизначатися з першої хвилини власного народження?

З першої хвилини свого народження я ще не був особистістю. Самовизначення має сенс лише для особистости. Щоб самовизначитись, людина має усвідомити, що інші є також особистостями, як і вона. А вже після того відбувається особисте самовизначення: хто я є...

Принаймні, я так вважаю...
Відповісти
#11
(22-12-2017, 18:53 )Василь Васьківський писав(ла):
(22-12-2017, 18:44 )sqrt писав(ла):
(22-12-2017, 18:42 )Василь Васьківський писав(ла): Я мав на увазі, що я ніколи не був американцем, росіянином чи поляком, чи ще кимсь іншим. Лише українцем...

На мою думку, це не питання пам'яті, а питання самовизначення!

якщо це питання самовизначення, то чи значить це, що ви володієте унікальною властивістю самовизначатися з першої хвилини власного народження?

З першої хвилини свого народження я ще не був особистістю. Самовизначення має сенс лише для особистости. Щоб самовизначитись, людина має усвідомити, що інші є також особистостями, як і вона. А вже після того відбувається особисте самовизначення: хто я є...

Принаймні, я так вважаю...

то що трапилося раніше: ви стали особистістю - а потім українцем, чи спочатку українцем - а потім особистістю? Це взаємопов’язані речі, чи, може, можна стати українцем, не будучи особистістю? А особистістю можна бути, не будучи українцем?
Відповісти
#12
(22-12-2017, 19:00 )sqrt писав(ла):
(22-12-2017, 18:53 )Василь Васьківський писав(ла):
(22-12-2017, 18:44 )sqrt писав(ла):
(22-12-2017, 18:42 )Василь Васьківський писав(ла): Я мав на увазі, що я ніколи не був американцем, росіянином чи поляком, чи ще кимсь іншим. Лише українцем...

На мою думку, це не питання пам'яті, а питання самовизначення!

якщо це питання самовизначення, то чи значить це, що ви володієте унікальною властивістю самовизначатися з першої хвилини власного народження?

З першої хвилини свого народження я ще не був особистістю. Самовизначення має сенс лише для особистости. Щоб самовизначитись, людина має усвідомити, що інші є також особистостями, як і вона. А вже після того відбувається особисте самовизначення: хто я є...

Принаймні, я так вважаю...

то що трапилося раніше: ви стали особистістю - а потім українцем, чи спочатку українцем - а потім особистістю? Це взаємопов’язані речі, чи, може, можна стати українцем, не будучи особистістю? А особистістю можна бути, не будучи українцем?

Я не знаю, як можна самовизначитись, не будучи особистістю, тобто неможливо бути українцем, не будучи особистістю. Але можна бути особистістю й не бути українцем. Наприклад, можна бути грузином чи вірменом тощо...

Чи можна бути особистістю й не самовизначатись, ким єси за національною ознакою? Мабуть, можна. Можливо, Арестович таким себе вважає - неукраїнцем, неросіянином, неполяком, неєвреєм і так далі. Ніким...
Відповісти
#13
(22-12-2017, 19:11 )Василь Васьківський писав(ла):
(22-12-2017, 19:00 )sqrt писав(ла):
(22-12-2017, 18:53 )Василь Васьківський писав(ла):
(22-12-2017, 18:44 )sqrt писав(ла):
(22-12-2017, 18:42 )Василь Васьківський писав(ла): Я мав на увазі, що я ніколи не був американцем, росіянином чи поляком, чи ще кимсь іншим. Лише українцем...

На мою думку, це не питання пам'яті, а питання самовизначення!

якщо це питання самовизначення, то чи значить це, що ви володієте унікальною властивістю самовизначатися з першої хвилини власного народження?

З першої хвилини свого народження я ще не був особистістю. Самовизначення має сенс лише для особистости. Щоб самовизначитись, людина має усвідомити, що інші є також особистостями, як і вона. А вже після того відбувається особисте самовизначення: хто я є...

Принаймні, я так вважаю...

то що трапилося раніше: ви стали особистістю - а потім українцем, чи спочатку українцем - а потім особистістю? Це взаємопов’язані речі, чи, може, можна стати українцем, не будучи особистістю? А особистістю можна бути, не будучи українцем?

Я не знаю, як можна самовизначитись, не будучи особистістю, тобто неможливо бути українцем, не будучи особистістю. Але можна бути особистістю й не бути українцем. Наприклад, можна бути грузином чи вірменом тощо...

Чи можна бути особистістю й не самовизначатись, ким єси за національною ознакою? Мабуть, можна. Можливо, Арестович таким себе вважає - неукраїнцем, неросіянином, неполяком, неєвреєм і так далі. Ніким...

отже, залишається лише визначитися, чи можна бути українцем, не будучи особистістю - і вирішення цієї нелінійної ідеї стає очевидним. Як вважаєте, таке буває, українець - але не особистість?
Відповісти
#14
Що ж, недарма я завжди пропускав ролики за його участю в ютубі. І ще, як кажуть, скільки вовка не годуй ... не стане він українцем.
Відповісти
#15
(22-12-2017, 19:27 )sqrt писав(ла):
(22-12-2017, 19:11 )Василь Васьківський писав(ла):
(22-12-2017, 19:00 )sqrt писав(ла):
(22-12-2017, 18:53 )Василь Васьківський писав(ла):
(22-12-2017, 18:44 )sqrt писав(ла): якщо це питання самовизначення, то чи значить це, що ви володієте унікальною властивістю самовизначатися з першої хвилини власного народження?

З першої хвилини свого народження я ще не був особистістю. Самовизначення має сенс лише для особистости. Щоб самовизначитись, людина має усвідомити, що інші є також особистостями, як і вона. А вже після того відбувається особисте самовизначення: хто я є...

Принаймні, я так вважаю...

то що трапилося раніше: ви стали особистістю - а потім українцем, чи спочатку українцем - а потім особистістю? Це взаємопов’язані речі, чи, може, можна стати українцем, не будучи особистістю? А особистістю можна бути, не будучи українцем?

Я не знаю, як можна самовизначитись, не будучи особистістю, тобто неможливо бути українцем, не будучи особистістю. Але можна бути особистістю й не бути українцем. Наприклад, можна бути грузином чи вірменом тощо...

Чи можна бути особистістю й не самовизначатись, ким єси за національною ознакою? Мабуть, можна. Можливо, Арестович таким себе вважає - неукраїнцем, неросіянином, неполяком, неєвреєм і так далі. Ніким...

отже, залишається лише визначитися, чи можна бути українцем, не будучи особистістю - і вирішення цієї нелінійної ідеї стає очевидним. Як вважаєте, таке буває, українець - але не особистість?
Нажаль, я не знаю, що таке нелінійна ідея. Але щоб бути українцем, потрібно спочатку бути особистістю...

Я не випадково писав про самовизначення! Можна сформулювати запитання по іншому: 

Чи можуть вважати когось українцем, хоч він не є особистістю? Можуть...

Тільки він не є українцем! Бо, перш ніж бути кимось, спочатку потрібно стати особистістю, тобто усвідомити себе такою ж, як і інші, особистістю...
Відповісти
#16
(22-12-2017, 19:41 )Василь Васьківський писав(ла):
(22-12-2017, 19:27 )sqrt писав(ла):
(22-12-2017, 19:11 )Василь Васьківський писав(ла):
(22-12-2017, 19:00 )sqrt писав(ла):
(22-12-2017, 18:53 )Василь Васьківський писав(ла): З першої хвилини свого народження я ще не був особистістю. Самовизначення має сенс лише для особистости. Щоб самовизначитись, людина має усвідомити, що інші є також особистостями, як і вона. А вже після того відбувається особисте самовизначення: хто я є...

Принаймні, я так вважаю...

то що трапилося раніше: ви стали особистістю - а потім українцем, чи спочатку українцем - а потім особистістю? Це взаємопов’язані речі, чи, може, можна стати українцем, не будучи особистістю? А особистістю можна бути, не будучи українцем?

Я не знаю, як можна самовизначитись, не будучи особистістю, тобто неможливо бути українцем, не будучи особистістю. Але можна бути особистістю й не бути українцем. Наприклад, можна бути грузином чи вірменом тощо...

Чи можна бути особистістю й не самовизначатись, ким єси за національною ознакою? Мабуть, можна. Можливо, Арестович таким себе вважає - неукраїнцем, неросіянином, неполяком, неєвреєм і так далі. Ніким...

отже, залишається лише визначитися, чи можна бути українцем, не будучи особистістю - і вирішення цієї нелінійної ідеї стає очевидним. Як вважаєте, таке буває, українець - але не особистість?
Нажаль, я не знаю, що таке нелінійна ідея. Але щоб бути українцем, потрібно спочатку бути особистістю...

Я не випадково писав про самовизначення! Можна сформулювати запитання по іншому: 

Чи можуть вважати когось українцем, хоч він не є особистістю? Можуть...

Тільки він не є українцем! Бо, перш ніж бути кимось, спочатку потрібно стати особистістю, тобто усвідомити себе такою ж, як і інші, особистістю...

і ось тут починається найцікавіше: злодій, к приміру, теж може бути особистістю. Навіть україномовною особистістю. Але українцем він не стане ніколи. Саме тому, що злодій. А брехло - це точно такий самий злодій, його форма.
Тому ні українець не може бути брехлом, ні брехло - українцем. Тому проходимців різних українська ідея відторгає, як чужорідне. І у цьому її сила також. Тому, що українська ідея - об’єктивна, а не фіктивна величина. І працює вона надійно.
Відповісти
#17
(22-12-2017, 20:01 )sqrt писав(ла):
(22-12-2017, 19:41 )Василь Васьківський писав(ла):
(22-12-2017, 19:27 )sqrt писав(ла):
(22-12-2017, 19:11 )Василь Васьківський писав(ла):
(22-12-2017, 19:00 )sqrt писав(ла): то що трапилося раніше: ви стали особистістю - а потім українцем, чи спочатку українцем - а потім особистістю? Це взаємопов’язані речі, чи, може, можна стати українцем, не будучи особистістю? А особистістю можна бути, не будучи українцем?

Я не знаю, як можна самовизначитись, не будучи особистістю, тобто неможливо бути українцем, не будучи особистістю. Але можна бути особистістю й не бути українцем. Наприклад, можна бути грузином чи вірменом тощо...

Чи можна бути особистістю й не самовизначатись, ким єси за національною ознакою? Мабуть, можна. Можливо, Арестович таким себе вважає - неукраїнцем, неросіянином, неполяком, неєвреєм і так далі. Ніким...

отже, залишається лише визначитися, чи можна бути українцем, не будучи особистістю - і вирішення цієї нелінійної ідеї стає очевидним. Як вважаєте, таке буває, українець - але не особистість?
Нажаль, я не знаю, що таке нелінійна ідея. Але щоб бути українцем, потрібно спочатку бути особистістю...

Я не випадково писав про самовизначення! Можна сформулювати запитання по іншому: 

Чи можуть вважати когось українцем, хоч він не є особистістю? Можуть...

Тільки він не є українцем! Бо, перш ніж бути кимось, спочатку потрібно стати особистістю, тобто усвідомити себе такою ж, як і інші, особистістю...

і ось тут починається найцікавіше: злодій, к приміру, теж може бути особистістю. Навіть україномовною особистістю. Але українцем він не стане ніколи. Саме тому, що злодій. А брехло - це точно такий самий злодій, його форма.
Тому ні українець не може бути брехлом, ні брехло - українцем. Тому проходимців різних українська ідея відторгає, як чужорідне. І у цьому її сила також.

Ну, брехло і злодій - різні речі! 

Ще одна властивість української ідеї: вона не тільки є нелінійною, а й когось відторгає!

Я навіть можу висунути наступну гіпотезу. Нелінійною є така ідея, яка когось відторгає...

Спочатку все було цікавим, але незрозумілим, а тепер все стало зрозумілим і нецікавим...

Ось такий наслідок нелінійности!
Відповісти
#18
(22-12-2017, 20:08 )Василь Васьківський писав(ла): Ну, брехло і злодій - різні речі! 

Ще одна властивість української ідеї: вона не тільки є нелінійною, а й когось відторгає!

Я навіть можу висунути наступну гіпотезу. Нелінійною є така ідея, яка когось відторгає...

Спочатку все було цікавим, але незрозумілим, а тепер все стало зрозумілим і нецікавим...

Ось такий наслідок нелінійности!

а ось і ні! Smile
Брехня - форма злодійства. Намірена брехня. Бо брехня - це спотворення інформації. А спотворена інформація має наслідком прийняття невірних (необ’єктивних) рішень реціпієнтом, і, отже, веде до об’єктивно негативних наслідків (об’єктивно має на меті такі, тобто).

Тому брехло - завжди злодій, в широкому сенсі слова. І тому - ніколи не може бути українцем. Але, за умови повної виплати боргів, і т.п., цілком може ним стати.

Ось якби Арестович покаявся - ми б йому, ймовірно, пробачили. Але він вважає свою брехню доблестю, очевидно. І це велика їхня помилка. Брехуни і злодії не бувають "свої", чи "їхні". І пропагандони не бувають. Злодій - завжди злодій, незважаючи ні на регалії, ні на національності, ні на родинні (кровні) зв’язки. І саме цей факт їх усіх і прикопає. Оскільки він, як зрозуміло, до тої реальності, яка об’єктивна, належить.
Відповісти
#19
(22-12-2017, 20:26 )sqrt писав(ла):
(22-12-2017, 20:08 )Василь Васьківський писав(ла): Ну, брехло і злодій - різні речі! 

Ще одна властивість української ідеї: вона не тільки є нелінійною, а й когось відторгає!

Я навіть можу висунути наступну гіпотезу. Нелінійною є така ідея, яка когось відторгає...

Спочатку все було цікавим, але незрозумілим, а тепер все стало зрозумілим і нецікавим...

Ось такий наслідок нелінійности!

а ось і ні! Smile
Брехня - форма злодійства. Намірена брехня. Бо брехня - це спотворення інформації. А спотворена інформація має наслідком прийняття невірних (необ’єктивних) рішень реціпієнтом, і, отже, веде до об’єктивно негативних наслідків (об’єктивно має на меті такі, тобто).

Тому брехло - завжди злодій, в широкому сенсі слова. І тому - ніколи не може бути українцем. Але, за умови повної виплати боргів, і т.п., цілком може ним стати.

Ось якби Арестович покаявся - ми б йому, ймовірно, пробачили. Але він вважає свою брехню доблестю, очевидно. І це велика їхня помилка. Брехуни і злодії не бувають "свої", чи "їхні". І пропагандони не бувають. Злодій - завжди злодій, незважаючи ні на регалії, ні на національності, ні на родинні (кровні) зв’язки. І саме цей факт їх усіх і прикопає. Оскільки він, як зрозуміло, до тої реальності, яка об’єктивна, належить.

Істина є питанням не інформації, а знань. Тому невірні рішення та необ'єктивні рішення - різні речі...

Арестович є особистістю, тому він пише те, що думає і вважає вірним. Тобто його рішення можуть бути вірними - він залишається вірним собі, - але необ'єктивними, тобто суб'єктивними...

Як і рішення кожного з нас!
Відповісти
#20
(22-12-2017, 20:34 )Василь Васьківський писав(ла): Істина є питанням не інформації, а знань. Тому невірні рішення та необ'єктивні рішення - різні речі...

Арестович є особистістю, тому він пише те, що думає і вважає вірним. Тобто його рішення можуть бути вірними - він залишається вірним собі, - але необ'єктивними, тобто суб'єктивними...

Як і рішення кожного з нас!

частково вірно. Істина не є питанням нашого до неї відношення. Істина - об’єктивна. Істина = Закон. А українська ідея - лише часткова його, Закону, реалізація. Тому вона також об’єктивна.

Тобто, нема ніякої різниці, як і хто до неї ставиться, до ідеї нашої - вона від цього не змінюється і від цього ставлення ніяк не залежить. Закон - це стіна, яку неможливо зруйнувати. Але вбитися об неї, чи покалічитися - цілком реально.

Ось це і є предметом вибору: ставлення кожного до Істини. Прийняття рішень чи на її основі, чи на основі спотвореної інформації. А, оскільки у Істині нема ніякого спотворення (лише перевідображення) - то люба намірена брехня - це конфронтація саме з ним, з Законом. Тобто, шлях до самознищення.

Форм такого самознищення існує безкінечна кількість. Тому злодій - істота без майбутнього. Пояснювати це довго і не потрібно. Але, оскільки це фізичне явище - наслідки кожен може цілком на власній шкурі відчути уже сьогодні. Щоправда, мало хто розуміє, що причинно-наслідкові зв’язки - це така ж фізика, як і математика - не наука.
Відповісти


Схожі теми
Тема: Автор Відповідей Переглядів: Ост. повідомлення
  J. Bush is coming Torr 4 799 06-03-2014, 01:08
Ост. повідомлення: Sych

Перейти до форуму: